Врешті-решт, його духовна сила до цього моменту досягла 17 пунктів, що зробило його відчуття неймовірно гострими.
Рейн вважав, що якщо звузити ділянку пошуку до кількох сотень метрів навколо Таверни Френка, то у нього буде висока ймовірність знайти його.
"Рейн, чому б нам не скласти вам компанію?"
Рейн, звичайно ж, відмовився: « Пані Джені, "Ринок кажанів" - це місце для відвідування благородних дам. Мені просто цікаво, і я хочу поглянути на нього особисто."
Почувши відповідь Рейна, Дженні та Агата виглядали дещо розчарованими.
Тому, погодившись повернутися до вечора, Рейн одягнув широкий чорний плащ і поїхав в кареті родини Кроулі у таверну Френка.
Екіпаж їхав близько 20 хвилин, і Рейн прибув до входу в таверну "Френк".
Це місце лежало на вулиці, де було багато людей.
У таверну « Франк » постійно входили і виходили численні цивільні особи, найманці та інші професори, що робило її дуже жвавою.
Запаркувавши карету неподалік, Рейн вирішив розпочати пошуки навколо таверни.
Рейн, одягнений у чорну мантію і вдягнув каптури, швидко зійшов з карети й почав ретельний огляд таверни в центрі.
Побивши деякий час по таверні, Рейн зрозумів, що нічого нового не дізнався.
Хоча його духовна сила була висока, а сприйняття гострими, він був такий же чутливий до різних шумів і запахів. Ця область, будучи цивільним районом, була густонаселена і галаслива з поганими санітарними умовами.
Минуло півгодини, а Рейн так і не знайшов так званий "Ринок кажанів".
Це не розчарувало Рейна.
« Схоже, мені доведеться повернутися завтра».
Однак, спостерігаючи за потоком людей, що виходять з таверни "Френк" - Рейн вирішив посидіти всередині деякий час, щоб побачити чи зможе він слухати якусь корисну інформацію.
Зрештою таверни — це місця, де завжди повно чуток і пліток.
Коли Рейн йшов до таверні, він тихо пробурмотів: « крила кажанів...».
Раптом у голові Рейна промайнула іскра.
Звичайно!
Летючі миші!
Чи може бути, що летюча миша є символом цього ринку?
Очевидно, він тільки що пройшов перевулок з магазином, двері якого були зачинені, а на вивісці фарбувався символ кажана.
Рейн відразу ж розгорнувся і швидко попрямував до того перевулок.
По суті, коли Рейн зайшов у перевулок, він побачив в кінці вивіску крамниці з злегка затуманеним рисом кажана.
Рейн був у захопленні і підійшов для більш детального огляду.
Вивіска магазину була: « Могазин Ліліт», хоча й був день, залізні двері були щільно замкненими, очевидно, магазин не працював.
Чи це може бути магазин, який відкривається лише вночі?
Подумавши, Рейн вирішив постукати у двері і запитати, оскільки це було єдине заведення поблизу, на якому був зображений символ кажана.
Однак, як тільки Рейн зробив крок вперед, він відразу відчув, що щось не так!
Він наче пройшовши крізь якусь магічну пелюшку, він просто зник з перевулку.
У цей момент сцена, яку відкрив Рейну, дуже відрізнялася від того, що він бачив раніше.
Ззовні це здавалося невеликою лавкою з зачиненими дверима, але, увійшовши всередину, він виявив, що це той самий таємний ринок!
Ілюзія, яку щойно бачив Рейн, мабуть була свого роду ілюзійним Масивом або якимось чаклунством, покликаним приховати це місце від несвятих.
Крім того, це був ринок відкритого типу, на якому не було охоронців, які, як спочатку думали Рейн, там повинні були бути або необхідність вимовляти певні заклинання чи знати певний пароль для входу.
Замість цього він увійшов досить легко.
Рейн був у піднесеному настрої, коли побачив картину!
Крім того, Рейн все більше й більше відчував, що поїздка в навколишній центр була правильним вибором, можливо, сім'я Кроулі дійсно була його щасливою зіркою.
Невдовзі Рейн прищурився і почав уважно розглядати.
На перший погляд ринок кажанів нічим не відрізнявся від звичайного ринку.
Але якщо придивитися, то можна помітити велику різницю. Як і Рейн, багато присутніх носили капюшони так само не хотіли, щоб інші дізналися про їхнє походження чи особистість.
Більше того, хоча на ринку Летучих мишей було багато людей, рівень шуму був досить низьким, а розмови між людьми віялися дуже тихо, очевидно, для того щоб інші не могли їх підслухати.
Це не могло перешкодити Рейну нахмуритися.
Якщо це так, то це було не дуже дружелюбно до таких новачків, як він.
Рейн на мить замислився, потім злився з натовпом і почав повільно бродити по магазинах самостійно.
Хоча на базарі Летучих мишей було багато продавців, Рейн не наважувався робити покупки без розбору.
Можливо, товари на прилавках були гарніші і дешевші, але щоб визначити їхню достовірність, потрібна була пара проникливих очей.
На даний момент у Рейна все ще не було цієї здатності.
На щастя, вздовж вулиці було багато офіційних магазинів і тому Рейн міг легко визначити головну діяльність кожного з них.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya