"По-перше, якщо ти зіткнешся з завданням, яке вимагає участі кількох людей або роботи в команді, тобі слід бути обережним із деякими членами команди."
"Під командуванням я маю на увазі не тільки дітей аристократів, але й простих людей."
Можливо, згадавши щось, Гамільтон пошкодував, коли вимовив останню пропозицію.
« Звичайно, було б краще, якби ти міг взяти саму місію. Хоча вона може бути складнішою за групову, але ситуація в ній буде відносно легко контролювати."
« Якщо ви можете спокійно виконати одностатеве завдання, то наскільки ж більше будете застосовувати свою силу й вік! Отримання лицарського звання повинно бути цілком гарантоване».
« Що стосується титулу барона, я думаю не потрібно це форсувати. Ти як і раніше повинен ставити особисту безпеку на перше місце."
« Дякую за ваше занепокоєння, мілорде» — серйозно сказав Рейн, кивнувши у відповідь на серйозний тон Гамільтона.
« Тоді ти повинен добре приготуватися в найближчі дні. За традицією, як тільки ти подаси заявку, хтось зв'яжеться з тобою протягом місяця і повідомить деталі."
«Цей місяць? » — думав Рейн.
Йому вистачило місяця, щоб вивести свою силу на сьогоднішній рівень, а що буде через місяць?
___ назва_
Вечір того ж дня.
Рейн, одягнений у пластинчасті обладунки і несучи в руках огорнуту овечку великого меча, прибув до села Габсбургів, яке він не відвідував майже місяць.
У променях заходу Габсбург нагадував золотий будинок, вкритий тонким шаром золота і прекрасним.
Вперше Рейн побачив, що краєвид садиби дійсно був досить непоганим.
Можливо, через свій колишній стан розуму він раніше не цінував цього належним чином.
Це було схоже на п'ятирічного чи шестилітнього хлопчика, якого тримає жінка з приголомшливою фігурою, і який нічого не помічає, але при цьому заворожений їсть льодьонець і не може відвернути погляд від нього.
Рейн, знайомий з стежкою, прибув до входу в маєток.
У цей момент біля дверей вже чекала служниця. Побачивши Рейна, вона шанобливо підійшла і запитала: « Ви ж ріку Рейн? »
Рейн кивнув і сказав: « Так, це так.
« Будь ласка, йдіть за мною".
« Добре», — пішов Рейн за служницею до замку.
Після того як служниця провела Рейну у розкішно названу, вона сказала: « Будь ласка, встановіться у вітальні. Я негайно піду, щоб доповісти Господареві."
Поки Рейн неквапно милувався вишуканим укриттям вітальні, на дверях з’явилася знайома фігура.
« А? Ты... Рейн? мов у чомусь невірна.
Зрештою, за останній місяць фізичного тіла Рейна істотно змінилося.
Однак коли Рейн підняв очі, Шадія підтвердила, що молодий чоловік, який сидить у вітальні замку, дійсно був Рейном.
« Як ти тут опинився?» — Шадія все ще була одягнена в чорне плаття служниці, яке представляє високопоставлених слуг.
Рейн встав і посміхнувся старшою покоївкою Шадії, збираючись щось сказати, коли в дверному проемі почулися кроки.
Це змусило Шадію трохи нервувати.
Вона знала, що їхній лицар Ллойд повинен був прийняти важливого гостя цього вечора.
Тому вона спеціально принесла чай, готуючись прийняти гостя особисто.
Але тепер Рейн опинився тут з невідомої причини.
"Верно, Рейне, ти ж прийшов за чорним тунговою олією, так?"
« Але я пам’ятаю, що минулого разу показувала тобі дорогу до моєї кімнати? То навіщо ти прийшов до прийомної лорда Лоіда? "
"Рейн, швидко йди за мною, це прийомна, і ось-ось прийде важливий гість ..."
У цей момент увійшов лицар Ллойд у супроводі Переса, інструктора з фехтування.
Прибуття обох Трансцендентів змусило головну покоївку Шадію змінити колір обличчя!
Ллойд і Перес покинули погляд на місто Шадії й зосередили його на Рейні.
Це змусило Шадію виламатися: « О, ні! »
Хоча цар Ллойд був доброю людиною, він досить старомодний і суворий щодо правил.
Що стосується лорда Переса, вона відчувала гордість, приховану глибоко в його кістках.
Така гордість не була принизливою, а радше гордістю лицаря, який пишався своїми здібностями!
Поки мозок Шадії шукав підхожої причини для Рейна, вона почула щирий сміх Ллойда: « Райн! Нарешті ти прибув!»
Зазвичай гордий інструктор з фехтування Перес також посміхнувся Рейну.
Адже в глибині душі видатна техніка володіння мечем гігантського ведмедя
Рейн вже заслужив визнання Переса.
А?
Шадія розкрила очі і трохи приголомшувала губи від подиву, спостерігаючи за тим, що відбувається.
Це... це...
Що тут відбувається!
Чи може бути, що сьогодні важливим гостем буде Рейн?
"Ллодій, лорд Перес, ви..." - Шадія перевела погляд з Рейна на двох благородних лицарів.
« Ти знаєш Рейна? » — вигукнув він, помітивши приголомшений вираз обличчя Шадії.
Перед тим як Шадія встиг відповісти, Рейн засміявся і сказав: « Лойд, ти не знаєш, але я колись брав участь у навчанні на слугу в маєтку. У той час найстарша покоївка Шадія добре піклувалася про мене."
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya