...
Насправді це було не просто позування Рейна.
Це сталося тому, що в той момент його Техніка Гігантського Ведмежого меча досяг 6-го рівня.
Таким чином, коли Техніка Гігантського Ведмежого Меча плавно перейшла на рівень 6 (124/3000), в розум Рейну почали проходити численні спогади про тренування з тенником гігантської Медвезьєго мечника.
Тим часом різні прийоми, що містяться в цих фрагментах пам’яті, швидко інтегрувалися у м'язову пам"ять Рейна.
Але цього разу все було трохи по - іншому.
Але Рейн ще не встиг повністю оцінити це, як раптом побачив, що двері церкви прямо перед ним відкриваються зсередини!
Той, хто відкрив двері церкви, був членом банди Дикої Природи, одягненого як один з найманців. У цей момент його очі витріщилися, коли він втупився на Отіса якого розрубали навпіл. Вираз його обличчя миттєво застигло!
Його послали перевірити ситуацію, бо він щойно почув рів за дверима церкви.
І те, що він побачив, позбавило його дару промови!
« Це... це..."
« Ти... Хто ти?»
Запитав він, тільки увійшовши в себе і мимовільно...
Коли двері церкви відчинилися і в зал зали з’явився сонячне світло, жителі міста відчули дивне тепло у своїх серцях, наче проросло насіння надії.
Мешканці міста, що опинилися в пастці, повернулися і подивилися на двері.
Хоча їхній огляд частково перекрив озброєного мужа, вони все ще могли не бачити його ззовні.
Вони бачили багато нічних Страй і Рейна, які рили в надрах здирчастих пластинок та фігуру мантії — луже крові!
« Вони прийшли, щоб врятувати нас".
«...»
Натовп тут же заволодів!
Але потім, подивившись на дві фігури в мантіях на сцені, вони все ще були кілька стурбовані.
Врешті-решт, сили ворога набагато переважали оборону міста Флешголд.
Тим часом у матері Рейна, Емми, очі раптом розширилися!
Будучи його матір’ю, вона відразу зрозуміла, що « лицар з великим мечем » — це її син Рейн.
Хоча на ньому був лицарський шолом, вона була дуже добре обізнана з цим знаряддям ірфійської зброї.
У той момент Емма відчула, як пом’ятий лицарський нагрудник Рейна відчував водночас неспокій і радість!
Я переживала, бо боялася, що Рейн постраждав і була щаслива, тому що її власний син прийшов врятувати її — як вона могла не радіти?
« Богиня благослови мого сина! Сподіваюся, що Рейну вдасться прогнати цих негідників! "
...
Двоє кавалерістів з родини Кроулі, хоча і дотримувалися наказу пані Дженні, а саме забрати понівечене тіло Ендрюса Найта але також вони уважно стежили за Рейном, оскільки все ще не повністю вірили в боївну доблість молодого лицаря, тому що не бачили її волі.
Але коли вони побачили, як Рейн ударив чоловіка в чорному, котрий був очевидно сильнішим за 3 - й лицаря, то обернулися поглядами і обидва були шоковані одне одного!
Вам слід знати, що за силою вони обидва були всього лише на рівні напів лицаря другого рангу.
У цей момент карета Дженні також прибула на церковну площу якраз вчасно, щоб побачити Рейна в героїчній позі з опущеним мечем.
Дженні дивилася на Рейна, який стояв посеред церковної площі. У цей момент сонячне світло відкидало слабкий золотий блиск на його чудове і молоде тіло, змішаний з аурою перемоги над ворогом, наче ангел спущеної з неба!
Дженні не могла посміхнутися, погляд закоханості був настільки глибоким, що їй було важко відірватись. Це змусило її ноги мимовільно схреститися сильніше.
Звичайно, Дженні порівняла молодого і красивого Рейна з лицарем із її власної сім'ї Річардом, якому було майже п'ятдесят років і який мав недобрі наміри щодо неї та її матері.
Вона взагалі не знайшла ніякого порівняння!
Дженні подумала: « Я зробила ставку на потрібну людину! »
Але коли вона побачила двох приголомшених кавалеристів своєї сім’ї, то трохи нахмурилась.
Дженні з легкою невдоволеністю підняла завісу карети і сказала двом її домашнім кавалерам:
« Про що ви обоє мрієте? Чому ви не допомагаєте лорду Рейну збирати його трофеї? "
« Так... да...»
Двоє кавалерів спочатку розгубилися, але швидко зрозуміли, що відбувається і відразу поспішали до Рейну.
« Пане Рейне, ми збережемо для вас ваші військові трофеї! » — шанобливо сказали двоє людей. Потім кожен схопив половину тіла закутаної фігури і повернувся до своїх коней.
Ця дія застала зненацька тих, хто стояв біля « Нових вартових» і навіть суворого члена "банди дикої природи" при дверях церкви.
« У лорда Рейна навіть є власний корпус для обробки, ні, збору військової здобичі?»
"Наскільки ми повинні бути впевнені, щоб організувати щось подібне?"
У мить Маттео і декілька нічних Варажів відчули, як вони стають більш впевненими.
Незважаючи на величезну силу ворога, вони мали привілей бути з ними!
Проте коли дві обгорнені половини тіла висіли з обох боків коней, кавалери занепокоїлись і сказали: « Е-е... Пані Дженні, у нас тут якось мало місця!»
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya