Почувши шум, Дженні виглянула з вікна карети і помітила пожвавлення. Чотири незвичайні лицарі-тамплієра церкви Богини привернули її увагу, і вона з цікавістю їх розглядала.
« Це ж Рейн? » — вигукнула вона, дізнавшись про нього.
Він уже зняв шолом з ввічливості, і Дженні відразу його опізнала.
«Касо, відведи карету в сторону», — сказала вона кучері.
« Як забажаєте, міс Дженні» — відповів той, направляючи екіпаж до узбіччі.
Дженні прислухалася. Рицарі, включаючи Рейна, говорили голосно, не приховуючи слів, і на відстані 20-тридцяти метрів вона чітко чула їх розмову.
« Замісник офіцера соціальної безпеки Флешголда?» — її очі спалахнули, коли до неї дійшов сенс.
Як дворик, вона добре розумілася в імперській системі. Нехай це і "замісник", але для віку Рейна таке призначення вражало. В імперії конкуренція була жорсткою, іноді дрібною, але в військових колах цінувалися досягненнями. Серйозні заслуги відкривали шлях наверх. Не маючи гучного імені, Рейн отримав цю посаду і говорив про його великі досягнення. Інакше він не мав би права на це.
Дженні подумала: « Мені здається, що я ніколи не змінююся! »
« Але... він йде на місію?
Вона приїхала в Флешголд спеціально заради нього, а тепер у Рейна важлива місія з церквою Богіні. У її серці шевнювалось просте роздратування.
---
« Так ти, Рейне, справді подаєш великі надії! » — з усмішкою вимовив віконт Хамаді. — Я проглянув твої записи. Хто б міг подумати, що коли ти недавно підійшов до лорда Гамільтона, то вже зробив стільки складних завдань? З твоїми талантами Флешголд занадто тесен для тебе. Не думав перебратися в навколишнє місто? "
Рейну чомусь здавалося, що усмішка цього « начальника» була нещирішою.
« Дякую за комплімент, віконт, але життя в місті надто дороге. Боюся, я не зможу дозволити собі навіть будинок" - розсміявся Рейн, тактовно відмовляючись від пропозиції.
Його відповідь викликала у сусідніх друзів хохот.
« Звичайно, Рейн справився з багатьма труднощами, але він ще молодий і потребує заколення.
До того часу проповідник Рудольф не приділяв особливої уваги Рейну, але він дуже зацікавився тим, що знає і від Гамільтона. Рейн помітив його погляд — м’який, але пронизливий.
« Рейн, чи не хочеш вступити в церкву Богіні? З твоїми здібностями ти міг би претендувати на ім'я Майстра в сусідньому місті, - несподівано сказав Рудольф, і його слова приголомшили Віконта Гамаді та Рона Ґамільтона.
Вони добре знали проповідника: він був серйозним, старомодним і відповідальним за полювання на демонів та еккорцизм у графстві церкви Морської Богині. А тут - така пропозиція Рейну!
Чотири лицарі-тамплієра, жінки у блискучих вбраннях, мимовільно повернули голови, розглядаючи хлопця. Інші не розуміли значення титулу « Мастера» в церкві, але вони знали: кожен Майстер є потенційним кандидатом на посаду єпископа округа. Якщо Рейн стане майстром, перед ним відкриється шлях до вершин Церкви Морської Богині.
Слова Рудольфа влещували Рейну, але й запали. Він ніколи не вважав себе відданим божеству. Йти до церкви? Рано чи пізно, але це довело б його до нещастя.
Він ввічливо відхилив пропозицію: « Дякую за вашу доброту, проповідник, але Джон Гамільтон так піклувався про мене. Прошу пробачити, що не можу приєднатися до вашої гідної церкви."
Там втрутився віконт Хамаді: « Вже пізно, Гамільтон. Раз проповідник особисто одужає, тобі варто супроводжувати нас у Слов’яному лісі."
« Але... Як же Флешголд?
"Ха-ха, це проблема? Залиш Рейна доглядати за містом!» — безшумно розсміявся Хамаді.
« Гаразд, я зроблю ваше рішення, віконт» — сказав Гамільтон після короткої паузи. Потім він звернувся до Рейна: « Ти залишаєшся захищати Флешголд. Якщо все пройде гладко, ми відзначимо вечір у крайньому випадку — завтра. Поки мене немає, безпека міста в твоїх руках".
Рейн замер, приголомшений.
Ні, тільки не це! Я ж хотів отримати досвід... Як так вийшло? - Він збудив у голові бажання перемоги.
Але момент був невідповідний. Його начальник, а також Гамільтон погодився.
Рейн скрепнув своє серце і сказав: « Як скажете, лорд Гамільтон.
« О, Гамільтон, якщо турбуєшся, я залишу Ендрюса у Флешголді. Тепер ти спокійний?" - додав віконт з посмішкою, вказуючи на високого лицаря-гвардейця зі щитом.
« Ройн, це лицар Ендрюс» — представив Хамаді.
"Здрастуйте, Сер Ендрюс".
« Привіт Рейн» — відповів глибокий голос з-під шолома.
Рейн відразу відчув, що Ендрюс сильний, справжній ветеран. Але чому віконт залишає кваліфікованого бійця? Може, для спокою Гамільтона? Рейн думав про це, але не міг.
Рейн і Лагерта попросили повернути речі брата Лаґерти та його товариша по команді, але наголосили, що це необхідно для проведення обряду поховання. Невдовзі загін віконта, який укріпляв двадцять нічні сторожі з Флешголда (це було велике оборону міста — загальна група п’ятдесятьох чоловік), рушила до лісу Солуня на заході.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya