« Ройн, чи не міг би ти спочатку дізнатися про цю винагороду? » — запропонував лорд Гамільтон.
Він пояснив: « Це була звичайна нагорода, але з часом вона перетворилася на цілу подію, яка тепер вимагає офіційного дозволу через імперські канали.
« Це одна з багатьох таємничих подій, які недавно відбулися в районах округу Мейст. Коли такі події відкриваються, винагорода за них зростає в три-п'ять разів, а то й більше у порівнянні з звичайними завданнями."
Рейн вже отримав титул Трансцендентного Рицаря, який володіє « Містачем Дверульної мечечки» і слухав слова лорда Гамільтона з увагою.
« Якщо ти будеш обережним, то не матимеш проблем з цією місією », — додав Гамільтон.
Рейн тільки кивнув, не заперечуючи розпоряджень. Він почувався впевнено з « великим мечем », навіть якщо джерелом таємничої події виявиться щось зловісне.
Він взяв Указ про нагороду і почав уважно вивчати його. Через деякий час Рейн здивовано підняв очі на Гамільтона: « Я ніколи не думав, що привиди дійсно існують!»
« Прості люди можуть перебільшувати, але такі істоти дуже рідкісні, тому їх частіше вважають легендами» — відповів Гамільтон.
« Вовчі мисливці за головами не беруть участі в таких роботах, бо вони не можуть впоратися з привидами і лише ризикують життям. Ті, хто може їх усунути, відомі як Мисливці на демонів - група, яка зустрічається ще рідше, ніж самі духи."
« Охотники на демонів?» — подумав Рейн. Він представляв їх з парою мечів - срібним і став схожим на відьом, але у цьому світі все було інакше.
« Вони хочуть, щоб я став мисливцем на демонах, але мені не відомі подробиці про Трансцендентну межу », — продовжив Гамільтон. « Вони є лише високопоставленими церковнослужителями, які можуть виганяти зло.
Однак у районі Мейст є лише один великий собор, присвячений Богині океану. Вони рідко втручаються, якщо події відбуваються за межами сільського міста.
Рейн кивнув, усвідомлюючи, що люди з такими можливостями рідкісні і займають високе становище, тому вони навряд чи отримають такі нагороди.
"Лорд Гамільтон, я зроблю необхідні приготування і відправлюся на місце якомога швидше", — заявив Рейн.
"До речі, у мене є пляшка„ Святої води" з собору Буффало. Вона може бути корисною, якщо зіткнешся з ображеним духом або іншими злими істотами" - сказав Гамільтон, діставаючи із ящика овальний скляний флакон з блідо-благолубою рідиною.
Рейн взяв флакон, відчуваючи тонку енергію всередині, але вона не здавалася йому загрозливою. "Благодарю вас, мілорде" - з легким уклоном сказав він.
Вийшовши з кабінету, Рейн обдумав ситуацію. Йому не потрібно було багато готуватися: « Меч великий з мряком » пристебнули до його спини, а обладунки вже захищали його. Чудесна риса « Жезлая шкіра» робила щити непотрібними.
Вирішивши, що може піти негайно, Рейн пішов до кінцевої контори адміністративного будинку. Було близько дев'ятої ранку, і, якщо все піде гладко, він повернеться до вечора.
Біля входу до будинку він помітив карету з гербом родини Хабс. Рейн не надав цьому значення, подумавши, що візит пов'язаний з Гамільтоном.
« Вибачте, це лорд Рейн? » — почувся чоловік середнього віку.
Оглянувшись, він побачив людину в довгому чорному одязі з пробіром посередині. Він з усмішкою сказав: « Я Мішель, дворецький барон Алонсо, найстарший законний син сім’ї Габс».
« Алонсо?» звузивши зіниці, подумав Рейн. Він знав це ім’я, але не розумів причини візиту.
« Можливо, між нами колись виникла непорозуміння, але це в минулому», — продовжив Мішель. « Варон Алонсо попросив мене поговорити з вами. Якщо вам зручно, давайте пройдемо в карету".
Рейн замислився. Це малоймовірно, але що якщо це спроба завербувати його? Минуле замахування не може просто списати на "недоумство".
« Добре» — погодився він, вирішивши вислухати їхні пропозиції.
У карете Рейн був приголомшений. Натомість він сидів на двох чарівних дівчат-близнюках у білих сукнях, які підкреслювали їхні елегантні фігури. Вони сором’язливо опустили голови, наче квіти лотоса.
Мішель, побачивши реакцію Рейна, з задоволенням кивнув.
« Пан Рейн, барон Алонсо високо цінує ваш талант. Якщо ви погоджуєтеся стати його підлеглкою, ці дівчата будуть вашими невільницями. Крім того, для вас підготовлений особливий набір...»
« Прийдіть, — перервав його Рейн. — Ви сказали "підпорядкованим"?
« Так, якщо ви станете підлеглими, всі ваші витрати на навчання і розвиток будуть оплаті» — почав пояснювати Мішель.
« Вибачте, але я не можу погодитися» — рішуче відповів Рейн. Він чудово розумів різницю між підлеглим і лицарем-хранителем. Бути підлеглою означало втратити автономію, і це було не для нього. Це повністю суперечило прагненню Рейни контролювати свою власну долю.
« Що?» — У Мішеля був вираз обличчя качки, якої здули шию, а дівчатка-близнючки теж прикрили роти, дивлячись на Рейна зі всіма здивованими особами.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya