Раптом він рвав вперед, бажаючи врятувати її самотужки.
Але двоє елітних нічних Стражів, що стояли поряд з ним, відразу схопили свого капітана.
« Капітане, почекайте. Ви йдете на вірну смерть. Якщо ці два охоронці такі сильні, то і інші неодмінно будуть не слабші!»
Вейлун зосередив свій погляд і побачив, що ці кілька чоловіків були одягнені або в пластинчасті обладунки, або ж у ковчуги, їх спорядження було навіть міцніше від елітних Нічних Страгій.
« Так, давайте почекаємо. Лорд Гамільтон повинен прибути з хвилини на хвилину."
"Капітан, якщо ви принесете себе в жертву, що стане з Еббі?"
« Навіть якщо лорд Гамільтон зрештою врятує Еббі, подумайте про те, як сильно вона збудиться, дізнавшись, що вас більше немає» — відразу ж приєднався до переконання іншої нічної сторожі.
Почувши це, опірне тіло Вейлуна злегка застигло.
"Так, якщо я помру, Еббі..." - руда в очах Вейлуна трохи спала.
« Але я почекаю тільки п’ять хвилин, не більше. Якщо лорд Гамільтон не прибуде, не намагайтеся мене зупинити".
« Гаразд, капітане. Якщо лорд Гамільтон не з'явиться протягом п"яти хвилин, ми приєднаємося до вас в атакі", - пристрасно заявив елитний нічний Вараж.
Це глибоко зворушило Вейлуна. Він повиганяв хлопця по плечу, бажаючи щось сказати, але в кінцевому підсумку просто мовчав.
Час тривав з кожною секундою!
Вейлун відчув жахливу потребу щось зробити.
« Я піду першим! » — рішуче сказав він, повернувшись до решти нічних Варажів.
« Вражений дуже сильним, я затримую їх настільки, наскільки зможу. Якщо зі мною щось станеться, подбайте про мою сім'ю!»
"Капітан!"
Коли Вейлунь вже готувався рухатися вперед, один з Нічних вартових вигукнув: « Лард Гамільтон прибув! »
З півдня швидко наближався загін кавалерії, але майже в той же момент з другого поверху фермерського будинку повільно з’явилася фігура у чорному одязі.
Фігура рухалася дуже повільно, наче він прогулювався по своєму саду.
Відчувши щось, він злегка підвів голову і подивився на південь.
"Вони нарешті прибули, справжній Рицар, це може бути кілька побоювано. Не знаю, чи прийме він мій "добрий жест", пробурмотів собі під ніс Морт.
Потім, помахаючи руки, з фермерського дому вийшов тяжкоозброєний звір і вкрив за собою двох плачучих та благаючих чоловіків.
Приїхавши, Гамільтон і Рейн негайно зв'язалися з Вейлом. Після того як вони були поінформовані про ситуацію, всі звернули увагу на фігуру в чорному біля входу до фермерського будинку.
Гамільтон з серйозним виразом обличчя подивився на чоловіка середніх років у чорному одязі і, затримавшись на кілька секунд на манжеті та комірці, запитав: « Монах Чорного полум’я? »
Рейн відчув, як його ліва рука Гамільтона тримала щит. Очевидно, цей так званий монах Чорного полум’я був грізним противником і тому не міг стриматися навіть від нього.
« О! Ти дійсно знаєш про нас? Здається, ти не просто якийсь рядовий лицар чи ні?» Фігура в чорному нарешті подивилася на Гамільтона з натяком на серйозність.
« Це шериф Флешгольд, лорд Гамільтон!» Маттео, невисокий чоловік поруч з ним, здавалося, був злегка обурений поведінкою іншого і голосно вигукнув.
Гамільтон не став нічого відповідати, він згадав попередній інцидент у Каунті-Таун, де в нього відбулася коротка зустріч з членами ордену Чорного полум'я.
Ворог мав грізне тіло лицаря, а також дивне і могутнє чорне полум’я.
Крім того, капітана окружного патруля призначили на посаду шерифа Флешгольд.
Це непрямо підтвердило його підозри, що ці культісти мали глибокі зв'язки в двірницьських колах у сільському місті, і він міг навіть вплинути на перепризначення.
У цей момент Рейн також ясно побачив обличчя чоловіка, подовжені кутки його очей надавали гострому зору свого змія.
« Моя честь, шерифе, полягає в тому, що я можу запропонувати обидві сторони. Цікаво, що ви б хотіли почути його." - це неквапливо, ніби якийсь поважний чиновник сказав Морте з ордену Чорного Пламені.
Рейн вперше бачить таку пихату людину!
«Продовжуй», — сказав Гамільтон, нахмуривши брови від цих слів. Однак, очевидно, взявши до уваги деякі фактори, Гамільтон змусив себе придушити свій гнів.
« Еті двоє — то торговці дітьми, я передам їх і це притулок вам, щоб ваша подорож сюди не була даремною. Більше того, ви можете додати цю заслугу в свою історію." Маг Чорного Пламені подивився на двох чоловіків, що стояли біля нього і зробив жест.
« Тоді ми обоє просто розійдемося — ідеальне рішення, чи не так? » — з усмішкою сказав Маг Чорного Пламені.
« Оце виродок! Моя донька досі у твоїх руках, покидьок!» — не втримався Вейлун, щоб не закричати.
« О? Хіба? але потім розсміявся.
« Я вибачаюся за це, ми не хотіли викрадати того чоловіка. Как... Вас звати донька? Ми негайно її звільнимо." - сказав Маг Чорного Пламені, мабуть, трохи збентежений, він злегка вклонився і посміхнувся.
"Еббі!" погляд Вейлуна блукав, і він заїкався, перш ніж нарешті вимовити ім'я.
Гамільтон мовчав, вираз його обличчя було нерухомим, як скеля, його погляд був спрямований на іншого чоловіка.
«Ків, приведи маленьку дівчинку на ім'я Еббі», — голосно наказав Маг Чорного Пламені.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya