« Що... Хто вона?»
« Мамо, я знайшов її на узбіччі дороги, коли гуляв з собакою, тому я привів її додому», — пояснив Рейн.
Це трохи заспокоїло матір Емму, яка сказала: « Але хіба нам не слід викликати лікаря? »
« Це не повинно бути серйозною проблемою, я відведу її наверх і дозволю Анні спочатку поглянути» — додав Рейн, не вдаючись до подробиць, та поніс дівчину-вару нагору.
Мама Емма була здивована.
« Анно варто поглянути на неї? »
"З яких це пір Ганна навчилась зціляти?"
« Анно — цілитель?»
« Я ніколи не чула, щоб вона про це згадувала».
...
Прибувши до своєї кімнати Рейн обережно поклав високу і граціозну дівчину-варвари на ліжко.
Анна, яка чекала осторонь, повільно крокнула вперед, але Рейн простягнув руку, щоб зупинити Анну, котра збиралася негайно почати зціляти, і вказав на темний туман на лівій руці дівчини-вара:
"Анно, будь обережна, цей темний туман здається дуже дивним".
« Якщо щось піде не так, не змилосердься».
Дбайливі слова Рейна змусили Анну почервоніти; вона слухняно кивнула головою і рішуче вимовила « я починаю ».
Відразу після цього Анна стиснула амулет обома руками, заплющила очі і зосередилась на дерев’яному талісмані.
Невдовзі в ладонах Анни з’явилось зелене світло.
Під контролем Ханни м'який, насичений зелене світло швидко просвітив тіло дівчини-варвари.
В одну мить вся фігура дівчини освітлювалась зеленим світлом!
Ні, ліва рука, тримаючи щит, все ще випускала слабкий чорний туман.
Чорний туман, наче розуміючи, що зелене світло намагається вигнати його, неначе « перестрибав зубами і розмахував кігтями» в лютій боротьбі з зеленими енергією, контрольованою Анною.
Однак зелена енергія, яку постійно підтримує Анна, виявилася сильнішою за чорна туман.
Невдовзі зелене світло змусило чорний туман поступово відступати, рухаючись від лівого передпліччя дівчини до її долоні.
У цей момент Рейн помітив, що лоб Анни почав покриватися дрібними краплями піт.
Очевидно, такі маніпуляції виснажували дух або ману Анни.
Саме в той момент, коли Рейн думав, чи варто порадити Анні трохи відпочити, зелений світло раптово розпалилося ще яскравіше, і він побачив, як з лівої руки виривається чорний туман, миттєво розсіившись у повітрі.
Проте повітря здавалося наповнене слабким запахом крові і гниття.
Це було схоже на запах, який з'являється, коли раптово відкриває старий будинок, в якому ніхто не жив більше десятиліття.
У той момент, похитнулося струнке тіло Анни; спочатку рум’яний колір її обличчя змінився слабо блідістю і Рейн відразу допоміг Анні сісти на край ліжка.
« Анно, ти занадто на себе надужила! Чому ти не розділила процес лікування на два сеанси? "
« Ні, Рейне, я відчувала, що чорний туман був дуже жахливий; якби я зупинилася, чорна туманність відродилася б, як фенікс з попелу, і знову зайняв би її руку», — Анна похитала головою та серйозно пояснила, дивлячись на Райну в очі, а в її погляді видавалося мало помітне упертість.
— Э? Ось так." кивнув головою Рейн.
Коли Рейн знову подивився на дівчину-варвари, він виявив, що її навхмурені брови тепер розслабилися, а довгі вії трохи тремтіли. Її обличчя було очевидним, що вона справді видужала.
Трохи подумавши, Рейн повернувся до Анни і сказав: « Умница, йди трохи відпочити, а я подбаю про неї тут."
« Добре», — слухняно кивнула Анна і з допомогою Рейна повернулася до сусідньої кімнати, щоб відновити сили.
Її стан дійсно був важким; недавні зцілення відняли у неї надто багато сил, і тепер Анна відчувала, як її охоплюють хвилі запаморочення, та розпачливо потребувала доброго сну.
....
Рейну не довелося довго чекати.
Приблизно через півгодини після лікування дівчина почала думати про себе.
З тихим стоном дівчина-варвари розгублена відкрила очі.
— Ти прокинулася? — тихо запитав Рейн.
Дівчина здригнулася і повільно повернула голову, щоб подивитися на Рейна, сказавши: « Що? »
Її очі поступово прояснилися, але в наступну секунду, немов згадавши щось, вона нестримно звернулась калачиком, обхопила коліна і тихо заридала на ліжку.
Така реакція відразу зачепила Рейна.
Але він швидко зрозумів, що дуже ймовірно, щось сталося з рештою членів її загону.
« Емм... Не могли б ви розповісти мені, що з вами сталося? "
« Я пам'ятаю той день, коли ваш загін прибув у Флешголд» — Рейн ретельно підбирав слова і говорив повільно.
Пориваючи якийсь час, дівчина почала повільно говорити: « Це... Флешголд?
« Так, це місто Флешголд; тут ви у безпеці. До речі, можу я дізнатися ваше ім'я? Мене звати Рейн". Райн був радий, що вони можуть спілкуватися.
« Мене звати Лагерта, я з варварського племені Прерій Морозного Ветра в Північній Імперії", — підняла голову, її червоні та опухлі очі дивилися прямо на Рейна, і хоча її груди були мокрими від сліз, вона виявляла непохитну рішучість.
Завдяки такій рішучості Рейна вражала валун, який непохитно стояв на північних вітринах.
Цього разу Рейну не довелося запитувати ще раз.
Дівчина на ім'я Лагерта повільно розповіла історію, яка відбулася з їхнім загону два дні тому.
« Розслідування Габсбургів не було помилковим; насправді, там був лише один вугор, але ми не усвідомлювали всієї жопа до прибуття туди, це старий огра, надзвичайно хитрий і сильний."
Старий огра?
Чи може вона мати чаклунство?
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya