Отже, троє мисливців йшли попереду, за ними слідували Вейлун і Рейн разом з кількома нічними сторожами, посередині — Шмідт, Ендрі та Гамілтон, а решта сім або вісім елітних Нічних вартових - позаду.
Уся команда вибудувала довгу колону і повільно просувалася углиб шахти.
Це сталося не через відсутність бажання прийняти компактне охолоджене побудова, а тому, що це диктував особливий рельєф тунелю.
Тунель біля входу в шахту був відносно просторим, і після багатьох років розкопок він став досить широким, щоб по ньому могли йти у ряд три-чотири людини, а на кам'яних стінах з обох боків висіли олійні лампи, які забезпечують доволі яскраве освітлення, що дозволяло швидше просуватися вперед.
Але в міру того, як вони спускалися глибше, особливо після проходу, тунелі шахти поступово ставали вже, зокрема тому, що багато з висячих на стінах олійних ламп були пошкоджені і це значно погіршило видимість всередині копальні.
« Ось ця перехрестя веде до старої кар'єри, яку майже повністю виробили кілька десятиліть тому », — сказав начальник шахти.
« У той час, коли ми заходимо в місто, було викопано лише двадцять років тому. Хоча його запаси золота не такі великі, як у старій копальні, вони помірні" - пояснив він.
"Проблема виникає в цій новій ямі".
У міру того як вони спускали все глибше, дедалі менше олійних ламп висвітлювали їм шлях.
У цей момент єдиним джерелом світла були смолоскипи, які ніс кожна людина.
Близька група поступово досягла піку.
« Чому ці олійні лампи не горять? Масло закінчилося?» - пробурмотів один з мисливців за головами, що йдуть попереду.
« Ети лампи... Якщо їх вчасно не заправляти, вони можуть прослужити лише два-три дні. З того часу минуло досить багато часу, так що ...» - спробував пояснити інспектор.
Але в цей момент Рейн почав відчувати, що щось не так.
У міру того, як він заглибився в шахту, його сприйняття небезпеки 2-го рівня почало часто попереджати його про щось таке, ніби щось небезпечне тане глибоко у тунеліх шахти, і це відчуття ставало все сильніше.
Це змусило Рейна накрити м'язи, готовий ухилитися або атакувати в будь-який момент.
« Щось не так, подивіться на цю олійну лампу, здається, що її хтось відірвав від стіни» - сказав мисливець попереду за головами, який, здавалося, щось помітив.
Він високо підняв свій смолоскип, освітлюючи ту сторону кам’яного муру, де були видимі подряпини.
Схоже, це справа рук якоїсь звірини.
Коли всі звернули увагу на це місце, несподівано з стелі тунелю та кам’яного муру висунулася велика розтулена паща в напрямку Нічної сторожи.
"Берегись!" - оскільки Рейн був напоготові, він негайно зреагував і закричав.
Але його позиція була позаду атакованого хлопця, що, природно, робило неможливим блокування атаки.
Але Рейн зреагував швидко, ударивши ногою атакованого Нічної сторожі.
Цей удар ледве дозволив йому ухилитися від смертельного укусу!
Наступної секунду почувся хор крику.
У мерехтінні смолоскипа один з мисливців за головами в жахі закричав: « Це круста-камена ящірка!»
"Тут є Ящериця з Крістального каменю!"
Завдяки темному Зрю Рейну він міг бачити цілий вигляд нападника.
Ця істота, відома як Крістальна Ящірка, була довжиною три-чотири метра, з товстою шкірою, яка відчувалася як наповнена мінеральними зернами на його тілі. Коли воно лежало на перетині землі й кам’яній стіні в тунелі, то було надзвичайно важко розпізнати золотого рудника!
Не дивно, що « Пенічка» щойно зовсім не підозрювала про його присутність.
У цей момент він люто гаяв на Крістальній Ящерицу.
Хоча Рейн відкинув свого товариша Нічних вартових, Крістальна Ящірка помахала своїм довгим хвостом і люто вдарила нічного Страгу до спідньої частини спини.
З « третього» Нічним вартовим відлетів убік і важко вдарився об кам'яну стіну шахти, очевидно, отримавши серйозну травму хребта та рвучись на місці болю.
У цей момент двоє мисливців, що стояли поруч, швидко відреагували на свої півторні мечі на Крістального ящера і нанісся йому кілька ударів.
« Динь! Динь!»
Іскри летіли, але ефект був мало!
Слой шкіри на спині Крістального Ящера, який має текстуру схожої на мінерал, мав захисною силою, яка, ймовірно, не поступалася каменю тієї ж товщини; атаки Мисливців за головами, здавалося, тільки що лоскотали його.
« Будьте обережні! Спіна Крістального Ящера має найсильніший захист, цільтесь в його очі або живіт" - пролунав літній голос з середини групи. Це був відомий і досвідчений мандрівний Бард, Ендрі, який нагадав про основні слабкості ящірки.
Але знати і вміти діяти - це дві різні речі.
У цей момент це змогли зробити лише кілька людей, включаючи лицаря, затиснутого в середині групи лорда Гамільтона.
Рейну теж довелося важко використати дворучний меч для виколювання очей, а не використовувати одноразовий меч.
У тусклом і вузькому тунелі шахти Крістальний Ящер рухався не повільно, хоча й не так швидко, як гепард, він зовсім не відрізнявся від дикого кабана.
Щоб влучитися у очі істоти завбільшки з волоський горіх довгим мечем, було легше сказати, ніж зробити.
А ось з животом було ще важче.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya