« Якщо це так, ми витратимо трохи грошей, щоб найняти вбивцю з Теневих жак, який подбає про нього».
« Пане, якщо ми почекаємо до кінця мого розслідування перш ніж приваблювати організацію Теневих Жал, це напевно буде три дні.
« Як тільки розслідування закінчиться, я сам втихомирю себе. Я купив кілька пляшечок отрути, який звичайно використовують вбивці, включаючи один смертельний отрута, що надзвичайно сильний; навіть невелика рана може бути фатальної."
"Це..." - хоча не було жодних сумнівів у силі Рулса, поки інша сторона була формальним лицарем, він напевно досяг успіху. Однак Рулсові навички були все орієнтовані на військові справи, залишаючи очевидні сліди після битви.
Саме тому Деніс не хотів, щоб капітан його охорони приймав особисті заходи.
Але тепер, коли залишилося лише три дні...
Якщо тільки він не був готовий відмовитися від своєї частки « Божественної Крові», найкращим вибором був його капітан.
І більше того, Рулс вже приготував отруту...
« Гаразд! Тільки постарайся не залишати ніяких явних слідів!»
« Він повний, молодий пан. Для мене велика честь служити вам." Уклонився Рулс, потім повільно вийшов з кабінету.
"До речі, вишліть за Тіною".
....
Коли Рейн повернувся додому з тримісячним цуценям борзою, зробивши гак через магазин, він відразу зацікавив свою сестру Бо Хе.
"Братик, ти хіба не був у садибі, чому ти так рано повернувся?"
« Ого! Брате, це гончая? Ми залишимо її собі? аби погладити чорну щітку борзою.
Оскільки собака мав лише три місяці, вовна була відносно м’якою і вона робила її дуже теплою та приємною на дотик.
Рейн кивнув, побачивши щасливий вираз обличчя Бо Хе.
« Це чудово! Я завжди хотіла мати таку собачку, не соромившись і раділа Бо Хе.
Оскільки раніше, з огляду на скромні умови в домі, для Бо Хе мати маленьку тварину завжди було розкішшю, то природно, що вона була незадоволена, коли це стало можливим.
- Бо Хи покликала Анну.
«Хм» — Анна теж сяяла від радості, очевидно, вона також дуже любила маленьких тварин.
Дитину борзо спочатку трохи сором’язливо, але після кількох виявів ніжності дві дівчинки погладили його своїми тендітними руками.
Незабаром він уже насолоджувався їх розминанням його чотирьох блідих, м'яких лап і час від часу видавав приємний звук « аау ».
« Брате, як його звати? » — запитала Бо Хе.
« Це... У нього поки немає імені, як щодо... Просто назвати його "Тим Псом"?" - недбало запропонував Рейн.
Врешті-решт, щеня борзю виросте досить худорлявим.
У наступну секунду Рейн відчув на собі два презирливі погляди.
« Я все ще думаю, що не можу усміхнутися », — сказав Рейн. Якщо у тебе є якісь пропозиції, не соромся ними поділитися."
« А як щодо того, щоб назвати його сумною? » — захоплено запропонувала Боу Га.
"Печінь, як печиво з бісквіту?"
Ім'я здалося йому не дуже вдалим, але коли Рейн подивився на Анну, він побачив, що вона по кивнула.
Ну що ж... Схоже, йому доведеться погодитися з більшістю.
Рейн з’їв волосся маленької Бо Хе і сказала: « Гаразд! Ми підемо до твоєї пропозиції, назвемо його сумною".
« Ти найкращий брат!» - Бо Хе відразу ж обняла Рейна.
Залишивши « Печеня» з двома дівчатами, Рейн почав готувати поживну їжу для собаки відповідно до інструкцій у своїй книжці.
« Водяна трава, 2 унції, два яйця, півпінти молока і 20 внуцій свинини або курки...»
Рейн змішав їх, порівнював із вимогами.
Незабаром тарілка з м'якою і вологою сумішшю зі соленим м"ясом була готова.
Коли Рейн передав миску щенку борзю, Бо Хе подивилася на нього з деяким презирством і сказала:
« Брате, навіщо ти годуєш цю Печьку? Чому б не дати йому кісток? "
Рейн роздратовано сказав: « Кості? Цей корм коштує набагато дорожче яловичини».
« А?» — вигукнула Бо Хе, дивлячись на вираз обличчя брата, який, здавалося, не був жартом.
Вона знала, що завдяки братові їхнє життя поліпшилось вдома, але вони не мали м’яса щодня.
Але коли її брат сказав, що це страва насправді навіть дорожча за яловичину, то це дуже здивувало Бо Хе.
Анна теж широко відкривала свої чудові очі, уважно розглядаючи вологий фарш в руці Рейна, очевидно, спантеличена його високою вартістю.
З іншого боку, реакція цуценя - борзо була набагато більш прямою!
Коли Рейн підійшов з тарілкою, щеня відразу ж зосередився на їжі, швидко вставши із стану лежачи, навстринувши вуха і викриваючи хвіст навколо Рена, його очі пильно дивилися на тарілку.
Його явно зачепив вишуканий « собачий корм» Рейна.
Рейн поставив тарілку на землю, і щеня відразу « гукнув» та підбіг, з радістю проковтнувши їжу.
Коли Рейн побачив, що цуценя їсть з такою насолодою, він не міг почуватися безпорадним.
"Непогано, у тебе хороший апетит!"
« Якщо це не спрацює, то той щеня! Це буде твоєю останньою трапезою!»
Чорт забирай! Не можу повірити, що він живиться краще за нас!» — ображений пробурмотів Рейн у своєму серці.
Хе весело засміялася, почувши це.
Навіть зазвичай сором’язлива Анна почала сміятися і швидко прикрила свій рот щипкою.
Але сміховий поріг Анни виявився досить низьким, вона опустила голову, її щоки пофарбовані, і вона все ще тихо хихикала.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya