« Ми знайшли його! Він тут!"
Чули шумні голоси людей.
Дикий Коготь зрозумів, що ситуація погіршується; він закотив свої зелені маслянисті очі і припинив погоню швидко розвернувшись на іншому виході в південній частині долини.
Він швидко залишив позаду шумну метушню, що втішило Дикого Когтя.
« Ці дурні люди, які піднімають стільки шуму і зрештою залишаються ні з чим - у них напевно такий вираз на обличчях."
« Завтра чи післязавтра я повернуся контратакою! Хе-хе!»
« Цього разу мені не вдалося скуштувати найсвіжіших і соковитих людських самиць, а це жаль я мушу виправити!»
Поки Дикий Когот поспішає, подібні думки приходили йому в голову, його очі блищать, хитро-зеленим кольором, виблискуючи лукавим задоволенням!
"Гав-гав-гів!"
Раптом з боку входу до південної долини пролунав хор лай.
Це змусило його змінити колір морди і негайно зупинитися, залишивши після себе дві глибокі борозни на землі!
Чорт забирай! Люди теж знають про це південне виході!"
Дикий Когот з ненавистю подивився у той бік, а потім подався до північного виходу з долини — це був їхній останній шлях.
У цей момент емоційний стан Дикого Кігтя вже не був таким спокійним і в мирі, як на початку.
Але він не був повністю в паніці, а на бігу бормомал: « Мені пощастило, що я готувався заздалегідь, інакше люди схопили б мене в кліщі».
Наближаючись до північного виходу з долини, Дікій Коготь навмисно сповільнився крок, уважно прислухаючись деякий час, і не почувши гавкання собак, задоволено посміхнувся.
« Дурні люди! Думаєте, зможете зловити свого діда Діка кігтя? Мріяйте! Хе-хе-хе!»
Після цього Дікій Коготь помчав до північного виходу.
"Уш-уш!"
На щастя, за допомогою Щільних пострілів Дік Кігтя сильно налякався. Його велике й сильне тіло негайно створило легкий блакитний потік повітря, і його швидкість різко зросла, що дало йому змогу відвернутися від більшості граду стріл.
Дикий когот кинувся за велике дерево, щоб сховатися і пильно вдивлявсь у майбутнє.
Там, біля північного виходу з долини, висіли кілька людей у шкіряних доспеках зі луками в руках і серед них під командуванням групи був незвичайний « Желенознокя».
Ця команда була не чим іншим, як Армією Нічних Стражів на чолі з лордом Гамільтоном, Лицарем меча і Щета.
Хоча сонце тільки - но з’явилося, даючи тьмяне ранкове світло, у Словильному лісі туман затуманював огляд, а густа рослинність під деякими тенями дерев робила видимість не такою вже й гарною.
На щастя, тепер Рейн мав пасивну здатність «Новий зір», яка дозволила йому ясно побачити зловісну гуманої фігуру шакала-вовка.
Зростанням понад два метри, кінцівки були довгими і потужними. Він носив пошарпану суміш шкіряних і кольчужої зброї, які, здавалося, були зрізані з різних людських найманців, надети в поспіху та погано підгнені.
У істоти не було зброї, але його кігті холодно виблискували!
Дитина-сулу, яку він ніс ніде не було видно, і його долю легко уявити.
Поки Рейн зі своїми супутниками бачили дику звірину, Дікій Коготь теж оцінював її.
"З "шляхами" важко впоратися, а навколо так багато людей-професій".
Це змусило Дикого Кігтя відмовитися від ідеї смертельної бійки.
Він відразу розвернувся і кинувся до південного виходу з долини.
Зштовхнутися з "Жезною бронею"? Ну вже ні, він швидше бився з ордою звичайних людських солдатів.
Але коли Дікій Коготь наблизився до південного виходу, він був приголомшений, виявивши там ще одного « Жезложаго», озброєного дворучним мечем, а також десятки солдатів у кольчугах, наносниках і з різними зброєю в руках.
У цей момент серце Дикого Кігтя різко знизилось.
Не втрачаючи надії, він кинувся до першого виходу на західну сторону долини але виявив там ще одного « Жилезного» з мечем і щитом, а також групу солдатів-людей.
Дикий Коготь був у відчаї!
У наступній секунду на обличчі Дикого Кігтя відобразилася лють!
« Тепер не можна йти через західний та південний виходи, це все ще людська територія, хто знає, які інші пастки мене там чекають".
« Для цього єдиний вихід — це вийти з північної долини, повернутися в густий ліс, де я зможу перевести дух!»
Зрозумівши рішення, Дікій Коготь почав бігти з усією своєю силою, сіро-червона тінь знову вирушила на високій швидкості до північного виходу, де були Гамільтон і Рейн.
Рейн бачив здалека, як рослинність руйнується і знову з’являється знайома фігура!
Коли Рейн побачив, як на нього знущались і він подумав: « Це погано ».
Той факт, що противник повернувся до виходу з долини означало, ніби він вибрав це місце в якості точки прориву!
Цей дикий перевертень у ситуації, коли життя його на межі смерті, ймовірно, буде боротися з усіх сил, щоб вирватися на волю.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya