Але слова чоловіка середніх років відразу розпалили ентузіазм дітей-служба, наче копали олію в лютий вогонь.
Голоси дітей-служб, які обговорювали новини, раптово стали голоснішими.
« Ройн, ти це чув? Ми збираємося почати навчання фехтування!" - Джордж схопив Рейна за руку і з тугою сказав.
« Звичайно, я чув. Я теж схвильований. Тож наполегливо працюймо разом, молодий чоловік! » — з усмішкою відповів Рейн.
Багаті діти також були в захопленні!
Оскільки вони знали, що наступного тижня на уроках фехтування хлопчик з густими бровами дасть Рейну суворий урок, то чекали справжнього уявлення.
Очевидно, що останні кілька днів не були щасливими для самозванців.
Блиску Рейна затамував їх.
Але їх це не дуже цікавило.
Геній у починці ослих копит і прибити підків?
Це нічого!
Але фехтування — це зовсім інше!
Що стосується базового тренування з фехтування наступного тижня Рейн, природно, був схвильований, як і будь-який нормальний хлопчик!
Зрештою, який хлопчик не любить розмахувати мечем і брати участь у битві?
Але йому було ще цікавіше, чи навчання фехтування призведе до створення нової панелі, наприклад, панелі « Модник» або "Воїн"?
Однак тепер він не думав про те, щоб вчити фехтування.
Тому що він хотів повернутися додому і побачити своїх справжніх батьків!
Не лише його батьки, але й сім років тому.
Раптом Рейн несвідомо згадав своїх батьків з попереднього життя і запитав, як у них справи...
На жаль!
На мить в очах Рейна промайнула меланхолія.
Джордж підійшов до дітей другого покоління і запитав: « Що ти збираєшся робити завтра, коли повернешся додому? Хочеш приєднатися до мене і збирати горіхи в лісі? "
Рейн, відкинувши свої думки, почав задумуватись.
Це могло б бути гарною ідеєю, щоб провітрити голову і, крім того, на дворі була осінь, якраз відповідний час, коли земля усипена горіхами.
Орехи багаті на поживні речовини і ідеально підійдуть, щоб загоювати необхідні для організму поживні речовини.
Однак...
За словами першого письменника, у міському громадському лісі було небагато горіхів, які можна було зібрати.
Оскільки це був ліс, мешканці міста прорізали його щодня.
Перед тим як Рейна запитали, Джордж озирнувся і прошепотів: « Рейн, підемо в лісний масив помеття Габсбургів. Там повно горіхів!"
« Мій родич — мій пане Ґіліам. Нічого, якщо ми підемо тихо. Але ти не повинен нікому розповідати!"
Так ось у чому був план Джорджа!
Непогано, у дитини є потенціал!
Рейн злегка усміхнувся і сказав: « Гаразд! Тоді вирішено».
Міські ліси ділилися на два види: один з них був громадським лісом, де кожен міг збирати дрова, горіхи і полювати.
Іншим місцем був ліс Габсбург, де звичайні люди не могли займатися такою діяльністю.
Джордж запропонував їм таємно поїхати до лісу, щоб зібрати горіхи.
У сутінках, при приємному вітрі Рейн пішов додому сам; Джордж вже повернувся додому раніше.
Дім Рейна лежав на південь від міста, а навпроти нього — Габсбург.
Це означало, що для того щоб дістатися додому, Рейну довелося перетинати найзахопливішу вулицю міста.
Це пекарня...
Це готель, готель сім'ї Веснянки...
Здавалося, що кожна ділянка дороги, яку він проїжджав, і кожен знайомий магазин, який він бачив, викликали в ньому спогади про первісного господаря, які поступово зливаються з власними спогадами Рейна.
Однак коли він проходив повз міську площу і побачив натовп людей, які зібралися навколо дошки оголошень, його цікавість спонукала також подивитися.
На борту було багато плакатів з оголошенням про розшук, і один із прізвиськом "Шрам" був нещодавно розміщений. У чоловіка було жовте волосся до плечей, кінське обличчя і шрам, який йшов по його обличчю від лоба, проходив через ніс і закінчувався на правій щоці.
Справжня назва: невідома.
Злочини: зґвалтував трьох жінок у Пітер-Тауні, неодноразово грабував перехожих і підозрюється в причетності до нещодавнього зникнення дітей.
Нагорода: п’ять імператорських золотих монет.
( Примітка: нагороди можна отримати в будь - якій міській чи вищій поліції разом з його тілом або головою).
"Шш-ш! П'ять імператорських золотих монет!» Очі Рейна загорілися.
"З цими грошима я міг би..."
Але потім Рейн похитав головою, зітхнув і відкинув цю не зовсім реальну ідею, протримав свій шлях додому.
Це кузниця...
Хм?
Стоп!
Я міг би піти працювати в кузні у місті і заодно отримати професійний досвід учня коваля!
Однак...
За спогадами першого власника цього тіла, коваля та власник крамниці Боріс був скупий, особливо на знання.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya