Мені стало нудно, тому я вирішив прогулятися магазином і знайти щось цікаве.
Знайшов кілька деталей у досить сносному стані. Їх можна було б використовувати для маски.
Переказавши з Уотто, виявилося, що вони коштують не так вже й дорого, тому я закупив їх і звунув до себе в інвентар. Переді мною, до речі, не стояла проблема обміну однією валютою на іншу. Вони спокійно мінялися в системі. Хоча курс обміну був, звичайно, грабільський, так.
Оглянувшись довкола, я помітив прекрасну розмову Енакіна і Падмі. І хоча вона мені подобається, я не збираюся їх переривати. Я не відчуваю ревнощів. Що мені, до дитини ревнувати?
Крім того, я вважаю, що теперішня Падма їм просто нецікаво заінтригується.
Квай-Гон і Вото вже пішли. Вони, мабуть, зараз сперечаються про ціни на деталі. Хотів би я побачити здивоване обличчя джедая, який зрозумів, що його хитрість не вдалася.
Коли я досяг кінця магазину, то знайшов двері до іншої кімнати. Не витримавши, зацікавлений заглянув всередину.
Схоже на майстерню. Купка запчань і частково побудованих дроїдів. Здебільшого це старі метали, і чесно кажучи, трохи подібні до металу.
Пройшовся і тут, думаючи, що зможу знайти щось цікаве, але поки нічого не було. Один непотріб.
Через кілька хвилин я забив і вирішив повернутися. Так збігло, що разом зі мною повернувся і Квай-Гон. Очевидно, так не сталося. Про це говорила його напружена особа.
Ходімо звідси.
— Було приємно познайомитися з Енакіном, - попрощалася Падмі, залишивши компанію хлопчика і виходячи слідом за Квай-Гоном.
Проходжу повз нього і злегка киваючи на прощання, краєм вуха слухаючи, як Вотто на задньому плані бурмоче щось про республіканські кредити та ментальних трюках. Джа-Джа, на виході зачеплює частину полиці, і на підлогу падає ящик з деталями. Канон такий канон.
Покидаючи магазин Вотто, Квай-Гон, здається, повністю занурений у свої думки - щось сталося, майстер Джедай? — З участю запитує Падемі, побачивши його психічний біль.
- На жаль, наші кредити тут марні. Ми повинні знайти інший спосіб... — Я почав джедай, виймаючи з свого одягу комунікатор, - почекайте хвилинку, я збираюся поговорити з Обі-Ваном, — пояснив він, заходячи в провулок.
- Схоже, у когось з'явився новий шанувальник, а? « Я трохи пошкодив Паді, коли ми залишилися наодинці », — не зводив хлопця з тебе очей.
- Про що ти? Він же просто милий дитина... - Пробурмотала вона трохи, але зніяковівши - Крім того, якщо тут і є хтось про чиїх шанувальників ми можемо поговорити, - так це ти. Не згоден зі мною, "мальчик-ангел"? — Закінчила вона, виродку посміхаючись.
- І хто винен у тому, що я отримав це прізвисько? Це ти, взагалі-то, хотіла побачити мої крила... — Я дуже обурився.
Нічого не відповівши, Падме злегка червоніє і відводить погляд.
Посміхаючись, я роблю вигляд, що не помічаю її ніяковості — Падмі?
— Да? — Вона все ще не хоче дивитися на мене.
- Де Джа-Джа?
— А? « Вона здивована, коли озирається довкола », — відповів він.
У цей момент з переулка повертається Квай-Гон, який теж помічає відсутність гунгана - Де Джа-Джа? Хіба він не з вами?
Гуркот *
- Щось підказує мені, що він там... - Пробурмотів джедай, самостійно відповівши на своє питання.
Вся наша компанія попрямувала на звук. Ось що ми бачимо: Джа-Джа валається на землі. Його душить якийсь інопланетянин, схопивши за шию ... ногами? Чи все-таки руками? Не зрозумію.
По правді кажучи, сцена принаймні сюрреалістична - інопланетянин завбільшки з дитину, що панує над кимось у два рази більше за нього самого.
Хоча, мабуть, для цього всесвіту в цьому немає нічого дивного. Зріст не відображає чиїхсь бойових здібностей. Йода того живий приклад.
Приблизно в той же час, коли ми підійшли до них, Енакіну все-таки вдалося переконати розлюченого Даґа звільнити Джа-Джа.
Після того, як інопланетне щось віддалилося по своїх справах, кидаючи лайками, він тихо розповів, що ДжаДжа ще дуже пощастило, оскільки даг на ім'я Себульба насправді досить небезпечний, і все могло закінчитися дуже сумно.
Після того, як Квай-Гон відчитав Джа-Джа повних навколо, що і викликало таку ситуацію, ми всі пішли далі.
***
Через кілька годин.
Ми мусили припинити подорож по магазинах, бо Енакін, який живе тут усе життя, несподівано попередив нас про ознаки неминучої піщаної бурі.
Дивитись на вогняні ночі в першу чергу, бо я хотів прогулятися. Побачення... Але не з Падже, як можна було припустити... з Дартом Моллом.
Хотів спробувати його чудовий, і дуже швидкий космічний корабель під назвою "Ятаган". Я впевнений, що навіть з телепортом було б важко дізнатися про те, де він припаркований. Але піщана буря взагалі не змогла це зробити. Довелося відкласти свої плани на потім.
- У вас є місце, де перечекати бурю? — Я не можу зрозуміти, що Енакіна насправді має на увазі.
- Ми можемо повернутися на корабель. Він припаркований не так далеко, за містом, - відповів йому Квай-Гон, навіщось поправивши світловий меч, схований під одягом.
— Ви, хлопці, не встигнете вчасно. У мене краща пропозиція. А як щодо того, щоб перечекати бурю у мене вдома? — Він запропонував, дивлячись в першу чергу на Падмі.
Квай-Гон подивився на мене. Хоче почути мою думку? Чисто теоретично, я міг би запитто телепортувати нас всіх назад на корабель, але з очевидних причин не буду цього робити. Отже, не можна просто кивнути його і погоджуватися.
До того ж, мені цікаво зустрітися з Шмі.
А ось Квай-Гона, схоже зовсім інша причина. Майстер серйозно зацікавився Енакіном.
Не те, щоб я не міг його зрозуміти. Сила хлопця дійсно зашкалює. До того ж, пророцтво... Джедай ще не зв’язав його з дитиною, але без сумніву зробить це, коли дізнається, що у неї немає батька.
Через кілька хвилин ми почали наближатися до того, що називалось тут « живими рабовласниками». Немає сенсу детально описувати те, що я побачив. Трущи, вони в усіх всесвітних нетрях. Іншими словами, бідні. Дуже-дуже бідно.
— Мамо, я повернувся! — Покликнув Енакін кудись задом, у той час як ми увійшли всередину і зупинилися в передпокої, почав стріпувати з себе пісок, який вибився на голові та за шиверт.
Помоги мне Падме и скинув у неї горсть піску, який вона пропустила. На зараз вулиці штормило, ворогу не побажаєш. У таку погоду тільки вдома і сидіти. Ну і планетака.
Раптом, відчув спиною ворожий погляд хлопчика. Що це він?
Тим часом, на голос сина, з задньої кімнати видавалася Шмі Скайуокер.
Жінка була одягнена по-домашному: у фартух, і з ганчіркою в руці. Вона явно не чекала гостей, тому була дуже здивована, виявивши разом зі своїм сином: блакитного дроїд-адремікука, двох підлітків, хлопчика і дівчинку, та бородатого чоловіка з довгим каштановим волоссям, і добрими очима.
Чоловік, до речі кажучи, був в її смакі. Тому вона почала лагідно дивитися, і швидко вибрала ганчірку з рук. Хлопчик-підліток теж обіцяв вирости красунцем, але його краса була занадто ідеальною. І тому, трохи чужою. Ніби він і не людина зовсім.
Тим часом, гості і самі ретельно розглядали господиню будинку: жінка середніх років, з темно-коричневим волоссям, трохи покривленими сиркою та зав'язаними в пучок. Карими очима і смаглявою шкірою, яка присуває переважно тим, хто провів на Татуїні не один або й два роки. Риси обличчя правильні, так що в молодості жінка, ймовірно, була досить симпатичною.
що тут відбувається? — Вона здивовано запитала, з ніжною усмішкою дивлячись на сина, — хто всі ці люди?
— Мамо, це мої друзі... Запросили їх додому, щоб захистити від шторму. Вони приземлилися занадто далеко від міста... — Хлопчик пропитав у схвильовано, а потім посміхнувся в бік Падми. А це... Падре, і вона... Эм... — Здається, він тільки зараз зрозумів, що не знає нічого, крім її імені.
- Приємно познайомитися. Мене звати Квай-Гон Джин, - чоловік зробив крок вперед, і представився повним ім'ям, відчуваючи невелике незручне становище -- А це Джа-Джа Бінкс, — потім махав на гунгана, а той незручно вклонився. І нервово смикнувся, мало не обірвавшись стоячою позаду нього меблі.
— Бііп * * Біп *, — ввічливо привітався наш астродроїд.
- Він сказав, що його звуть R2-D2. — Перевів я, — А мене Джон. Дуже приємно, — розмовляю з усмішкою і легким уклоном, до якого приєдналася Падма.
— Ваш син був дуже люб'язний, запропонувавши нам притулок - трохи боязко сказав Квай-Гон, подивившись на Шмі, - прошу вибачення, якщо вам незручно, його слова викликали на обличчі жінки легкий рум’янець.
Падмі і я подивилися один на одного, а потім тихо захікали.
— Нічого страшного. Почувайтеся як вдома... Багато хто втратився в таких штормах, і ніхто ніколи їх більше бачив. — Перед тим як повернутися до сина, пояснила жінка, чому б не показати своїм друзям наше скромне житло?
— Пошли, Падме. Я покажу тобі C3PO... Це дроїд, якого я створив сам: він хапає її за руку і починає тягнути до себе. Вона чомусь подивилася на мене, після чого дивно посміхнулася, а потім перестала впиватись і пішла за ним.
На жаль, інтимна атмосфера не для них. R2-D2 і Джа-Джа також пішли слідом за ними, ніж звичайно, викликали красномовно-гнівний погляд юного обранця.
А ми з Квай-Гон пішли за Шмі, яка відвела нас у невелику їдальню поруч із нею перегородка, що відділяє її від кухні. Жінка попрямувала туди, мабуть, вирішив угостити нас чимось.
Вибрав цей момент, щоб поговорити з Квай-Гоном.
— Квай-Гон, — з усмішкою зупинив він, - Ти можеш називати мене по імені, мій юний друже.
Якщо я збираюся на секунду, а потім кию, то ви можете називати мене Джоном.
— Так от... Квай-Гон, ви вже помітили хлопчика, вірно? — запитав я, маючи велику присутність Енакіна в Сілі.
— Да. Його важко не помітити. Він, без сумніву, дуже чітко видно в Сілі, — погодився чоловік і потім помітив: — До речі, ти також звузив на мене очі, - Ти пам'ятаєш, говорив, що самоучка, так? Тоді ти, безперечно, маєш великий талант. З огляду на те, наскільки добре ти контролюєш силу Силу і справляєшся з її силою. Якщо скажу, що тобі вдається навіть краще за деяких лицарів-джедаїв - він підмастив ложку меду у наш діалог і намагався витягнути з мене інформацію.
— Я справді маю особливий талант, бо вмію слухати голос Сили і передбачати майбутнє.
Для того, щоб придбати важелі впливу на події, мені потрібно якось змусити Раду Джедаїв повірити у те, що я маю інформацію з майбутнього.
Шановний Квай-Гон є найкращим кандидатом, щоб донести мої слова туди, куди потрібно, і до тих, кому треба, тому його слід переконати в тому, що Джон « дуже незвичайний, але гідний довіри » у першу чергу.
- Отже, Квай-Гон, що ви збираєтеся робити з Енакіном? Хочете забрати його в орден, і зробити падавом? — Я різко міняю тему розмови, кажучи, що не хочу розкривати про себе надто багато.
Він, здається, розуміє натяк і не наполягає на цьому з зітханням відповіді — хлопчик напевно міг би стати великим та могутнім джедаем, але він вже надто старий й прив’язаний до матері. Його порада відкине його.
Перш ніж я зміг продовжити розмову, Шмі повернулася до нас з підносом і кількома кухликами чогось на зразок чаю, перш ніж запитати, як ми познайомилися з її сином ...