Посилання на патреон автора: https:/ww.patreon.com/NavyKing66
***
- Будь ласка, припини... У мене більше немає сил сміятися. - Слабко сказала Шізуні, тримаючись за живіт, щоб не розсміятися.
- Мій батько лежить там в непритомності, а ти тут розповідаєш нам анекдоти. - Сказала Куренай, чиє шалене обличчя видало її гнівні слова.
- Ладно... Не буду, давайте перевіримо сенсея, він вже годину як знепритомнів. - Сказав Козукі, і вони підійшли до Шинку.
- Очнись, отец. - Громко крикнула Куренай, трясучи за руки втраченого свідомість Шінку.
Шинку відкрив очі, моргнув кілька разів і його зір прояснився.
- Хлопче, ти дійсно не вмієш контролюватися. - Сказав Шинку, сідаючи і тримаючись за хвору голову.
- Ха-ха... Вибачте, сенсей. - Засміявся Козукі, дивлячись на його болючі вираз обличчя, і дівчатка теж засміялися.
- Ви, діти! - Шинку виглядав сердитим, але врешті похитав головою, криючись.
- Подумав Шинку, пригадуючи, як Козукі легко втік від ілюзії, його швидку швидкість і неймовірну силу.
"І він зовсім не використовував свій меч." - Ще більше жахнувся Шінку, який знав з розповіді Козукі, що той мріє стати мечником.
- Отче, ми ж пройшли твій тест? - Запитала Куренай, побачивши, що її батько в повному порядку.
- Так. - Кивнув Шинку, а дівчатка радісно закидали і зітхали з полегшенням від того, що їм не доведеться повертатися в академії.
- Оскільки це наш перший день, я влаштую вам свято з приводу формування команди. - Сказав Шинку їм троим.
- Ти найкращий, Отче. - З радістю вигукнула Куренай, а поруч з нею і Шізуні.
- Ви можете пошкодувати про це, сенсю. - Сказав Козукі, загадково посміхаючись Шинку.
Вираз обличчя Шінку змінився, оскільки у нього з'явилося погане передчуття.
___ назва_
Ресторан « Якініки».
- Босс, ще 5 порцій. - Роздався гучний голос по всьому ресторану.
Козуки сидів за столом, Куренай сиділа поруч з ним, а Шізуне і Шинку сиділи з іншого боку.
На столі перед Козукі височіла купа посуду.
« Не дивно... Звідки у нього така неймовірна сила." - Подумав Шинку, дивлячись на їжу, яку їв Козукі і яку могли б з'їсти 5-6 ніндзя.
« Моя зарплата...» — вигукнув Шінку, тримаючи в руках зменшений гаманець.
- На, їж ще, Козукі, дивись, як ти спохмурив. - Сказала Куренай, простягаючи Козуки щойно принесені 5 порцій.
- Проричав про себе Шинку, але не зміг вимовити ці слова вголос, зберігаючи самовладання.
- Старший Шинку. - Роздався голос у вухах Козуки і інших.
- О, це ти, Мінато, і Кушина з тобою. - Здивовано сказав Шінку.
Гарний молодий чоловік зі світлим волоссям, досить високий, в синій одязі стояв там, а поруч з ним стояла жінка з гарним обличчям і довгими червоним волоссяем.
Там також стояли троє дітей, яких Козукі та інші добре знали.
- Рін, це ти. - Здивовано сказала Куренай, дивлячись в сторону своєї подруги.
- Куренай, Шізуне. - Здивовано відповіла Рін, побачивши своїх друзів.
- Ви знайомі? - Cпитав Мінато.
- Так, ми всі однокласники. - Відповіла Рен.
- Козуки. - Роздався холодний голос, і перед Козукі з'явився хлопчик у синій масці, що закриває половину обличчя, з білим волоссям.
- О! Какаші, давно не бачилися. - Сказав Козукі з посмішкою, радіючи зустрічі з другом.
Після закінчення школи, на першому курсі Какаші час від часу приходив до нього, але після того, як він став чууніном, минуло майже два роки з тих пір, коли він бачився з ним востаннє.
« Дивно, що Какаші взяв на себе ініціативу привітати когось» - Подумав Мінато, оскільки знав про його характер.
- Давно не бачилися. - Відповів Какаші на вітання Козукі, його очі виражали складний вираз.
« Я все ще не можу бачити тебе наскрізь". - Подумав Какаші.
Какаші порівняв свої теперішні сили до війська шпигуна, якого вбили чотири роки тому. Він зрозумів, що йому доведеться докласти всіх зусиль, аби перемогти його.
- Чому б вам не поїсти з нами. - Сказав Шинку, в душі сподіваючись, що Мінато заплатить половину.
- Звичайно. - Відповів Мінато, і вони сіли все разом.
- Це твої учні, старший Шинку? - Запитав Мінато, сідаючи за стіл і дивлячись в сторону Козуки та команди.
- Так, агов, уявіть собі. - Сказав Шинку.
- Я Намікасте Мінато, а вона моя дівчина Узумакі Кушина. - Після того як Козукі та інші представилися, Мінато теж представився.
- Ти донька Шинку-сан? - Запитала Кушина, дивлячись на дівчинку.
- Так. Куренай кивнула з серйозною особою.
- Ой! Така мила. - Кушана не могла всидіти на місці, побачивши серйозний вираз на її обличчі, яке робило її ще мише, і простягла руку, щоб схопити її за щоки.
Після того, як Кушина протягом хвилини знущалася над нею, Куренай нарешті звільнилася і, боячись кушіни, відійшла подалі.
"Прямо як Наруто". - Подумав Козуки, дивлячись на веселу Кушину.
« Як і очікувалося від Дев'ятихвостого". - Вітхнув Козукі, відчуваючи могутню червону ауру всередині Кушини за допомогою Хаки Наблюдення.
- Я чув, що ти учень пана Джіраї, легендарного санніна, Мінато-сан. - Сказав Козуки, дивлячись на Мінато.
Козуки мали двох улюблених героїв у світі ніндзя.
Одним з них був Учиха Ітачі, а іншим — Джарія.
Він дуже хотів подружитися з ними, а ще більше прагнув мати добрі стосунки з Джірейєю, бо в майбутньому він хотів вивчати стиль Мудреця.
- Так. - Кивнув Мінато, здивований тим, що Козукі захоплюється ним і не втримався від питання. - Ти захоплюєшся ним, Козукі-кун.
- А! Так, я чув про його розповіді і про боротьбу з іншими саннінами проти Полу бога шінобі Ханзо Саламандри. - Відповів Козукі, потираючи затилиць і роблячи збентежений вираз обличчя.
- Джірая-сенсей був би дуже радий дізнатися, що хтось так захоплюється ним. - Сказав Мінато, сміючись, оскільки під час їжі всі поступово знайомилися один з одним.
Козуки також попрямували до свого дому після їжі.
Але він не знав, що Сарутобі і Данзо дали чудову роботу на екзамені.