Посилання на патреон автора: https:/ww.patreon.com/NavyKing66
***
Після атестації ніндзя, ім’я Козукі та Какаші поширились по цілому селі.
Всі знали, що в селі стало на два генія більше.
Козуки не тривожилися про те, що приверне увагу двох старих лисиць, оскільки його талант у ніндзюцу був достатньо плоский, щоб вони його зігнорували.
___ назва_
У лісі до південного заходу від села.
Сонце м’яко висвітлювало ліс, і час від часу вітер приносив клаптики листя...
*бум*
Хвилювались хвилі зіткнень.
Козуки стояв перед валуном заввишки два людські зросту і розмахував своїм величезним мечем.
На валуні всюди були глибокі сліди, але він не міг розрубати валун навпіл, як ті мечники зі світу піратів.
Козукі мав досвід у володінні мечем на чотири етапи.
Перша - це просто фізична атака мечем, і Козукі відносив себе до цієї стадії.
Друга сила меча достатньо потужна, щоб стискувати тиск повітря і нести великі удари.
Третя - здатність набирати меч Хакі, і найсильніша атака на цій стадії могла навіть розколоти гору.
Остання стадія - це великий мечник, наприклад Міхоук або Шанкс, який міг розрубувати гори кожної атаки чи легко знищити острови.
"До цього ще далеко." - Подумав Козукі, знову замахуючись мечем на валун.
- Нарешті я знайшов тебе. - Чув Козукі голос позаду і побачив Какаші.
З дня аттестації Какаші майже кожен день знаходив його для бою, але Козукі завжди обманював його, проте той не хотів здаватися.
- Схоже, відставати від мене ти не збираєшся, так давай б'ємося і покінчимо з цим. - Безпорадно сказав Козукі, дивлячись на Какаші, і зітхнув, чому він не може спокійно тренуватися.
- Сьогодні я доведу, що я найсильніший серед своїх однолітків. - Холодно сказав Какаші, приймаючи бойову стоянку.
*звук кроків*
Але раптом обидва почули слабкий звук кроків і подивилися в ту сторону.
Зазвичай у місцевості, де панував Козукі, майже немає людей. Тому він одразу дістав меч і збільшив пильність.
Хоча він і не знав співрозмовника, але прислухавшись до руху, зрозумів, що людина рухається в цей бік.
- Будь обережним, Какаші, це може бути ворог. - Сказав Козукі, нагадайте Какаші, що зараз неспокійні часи, і шпигуни в іншому селі - не така вже й рідкість.
Раптом через дерево вискочив чоловік і швидко дістав меч, направляючи його до шиї Какаші.
- Прокляття! - Вирубався Какаші, застиглений зненацька швидкістю противник.
*ляз*
Виставивши перед собою кунай, Какаші ледве міг блокувати атаку, але противник не дав Якаши можливості віддихнутися, перевернувся в повітрі і вдарив його ногою у груди.
Какаші відлетів назад на 7 або 8 метрів і вдарився об дерево, виблюючи кров.
Все це сталося за лічені секунди, не давши Козукі шансу допомогти Какаші.
- Ти в порядку, Какаші? - Заспокоєно запитав Козукі, опинившись поруч з Какаші.
- Це всього лише невелика травма. - Насилу відповів Какаші, і Козукі зітхнув з полегшенням.
- Ти поранений, тому стій на місці, я розберуся з ним. - Сказав Козукі Какаші, який хотів встати і битися з ворогом.
Перевіривши стан Какаші, Козукі повернувся, щоб подивитися на ворога.
Під вечір під палючим сонцем можна було чітко побачити зовнішність ворога. Хоча противник мав пов’язку з Конохі, риси його обличчя не збігалися з тими, хто живе в країні Огня.
Побита негодою обличчя і рудуватість, яка буває лише в тих, хто живе біля моря, можна було здогадатися про його походження.
- Ти з Киригакуру? - Торжествно запитав Козукі, повністю вивільняючи своє Хаки і концентруючись на ворогу.
- Остроумний сопляк! Правильно вгадал. - Сказав шпигун, направивши меч на Козуки і продовжуючи. - Але, на жаль, нагорода за це ти не отримаєш, тільки смерть.
Хіроясу Сато, чуунін сенсорного типу з Киригакуру, витративши багато енергії, нарешті зміг проникнути в країну Огня, але як тільки він ослаб пильності, його помітили двоє дітей.
Він не міг дозволити цим дітям піти живими, оскільки вони могли повідомити про це та попередити село.
« Це місце дуже поряд з селом, треба негайно покінчити з ними». - Подумав Сато, оскільки знав, що Абу Конохі в цей час перевіряють околиці села.
Козукі дивився в сторону ворога, його хватка меча кріпчала, а в серці було якесь передчуття.
Він не боявся противника, бо знав, що в цьому небезпечному світі йому колись доведеться зіткнутися з подібними ситуаціями і він з нетерпінням чекав його сили.
- Давай. - Збудливо крикнув Козукі Широ.
- Самонадійний хлопчисько. - Презирливо фиркнув Сато, він швидко зник і за мить з'явився перед Козукі, наносячи удар мечем по його шиї.
*лязг*
Коли Козукі рішуче блокував його мечами, в околиці пролунав звук зіткнення металу.
*лязг* ***
Звуки зіткнення мечів поширювалися, коли Козукі продовжував наносити косі удари по Сато, який блокував їх з деяким важкою працею.
- Чортів сопляк! - Виручився Сато, бо не очікував, що Козукі буде так важко перемогти.
Після того як Козукі знову заблокував його, він відділився від нього на відстань близько десяти метрів.
- А ти непоганий. - Похвалив Сато Козукі. - Але час покінчити з цим.
- Вірш води! Водяні кулі.
Сато зробив друк, і багато водяних куль з його рота вирушили в бік Козуки.
Козукі не злякався, коли дивився на напад. Він рушив уперед і закрив очі.
- Ха-ха! Иди на смерть. - Розсміявся Сато, побачивши, що Козукі закрив очі, немов спускаючись.
Але його сміх різко припинився, коли він побачив граційну козуку і легко відхилився від куль.
- Чорт! Це твій щасливий день, хлопче. - Сказав Сато, не бажаючи втрачати часу, адже Абу Конохі можуть з'явитися в будь-яку хвилину.
Але коли Сато розвернувся і хотів відступити, він почув позаду себе звук, який застав його жахнутись.
- Не втечеш. - Сато намагався озирнутися, але все, що він побачив, це мірошіння меча, який рухається до його голови.
*пуф*
Кров виризнула на землю, коли меч розділив Сато на дві частини зверху донизу.
- Ха... Це було захоплююче. - Сказав Козукі, сідаючи на землю, його серце все ще пильно билося від захоплюючої битви.
Через кілька хвилин Козукі заспокоївся, і він подивився на акуратно розділеного Сато.
Козуки не відчували нудоти після вбивства, оскільки знали, що доброта у цьому небезпечному світі призведе лише до смерті.
- Ходімо, Какаші. - Сказав Козукі приголомшеному Какаші, який не міг повірити, що він настільки сильний.
Какаші пішов, трохи неуважно спостерігаючи, як Козукі супроводжує його в сторону лікарні.
Приблизно через 15 хвилин після відходу Козуки, кілька Теней мілинули, і прибули п'ять-ша фігур в масках.
- Мабуть, він з Кіригакуру і, судячи з рані, його вбили гострим зброєю, ймовірно, мечем, і з одного удару. - Сказав Абу, що сидів на коточках поруч з розділеним Сато, аналізуючи ситуацію.
Перевіривши околиці на наявність корисної інформації, вони пішли з трупом.
___ назва_
Лікарня Конохі.
- Сподіваюся, ти збережеш цю справу в таємниці. - Сказав Козукі, що лежить в лікарні Какаші, не бажаючи показувати свою силу.
Хоча Какуші не розумів, чому Козукі це приховувати, але він погодився і Козаки вийшов з палати, залишивши Якаші подумати про те, як він виступив у битві, а сила Козубі явно перевершувала його власну.
- Колись я здолаю тебе. - Какаші був гідний генія, і ця невдача додала йому ще більшої рішучості.
___ назва_
Кабінет Хокаґе.
- Спробуйте з'ясувати, хто це зробив. - Сказав Сарутобі Анбу, що доставив про ситуацію.
- Так. - Кивнув Аньбу, вийшовши.
"Хто б це міг бути." - Подумав Сарутобі, думаючи про те, хто вбив шпигуна Кірігакуре.
___ назва_
Козукі не знав, що Хокаґе шукає вбивцю, оскільки коли повернувся додому і проаналізував свою битву, він прийняв ванну й заснув, бо втомився від бою.