Посилання на патреон автора: https:/ww.patreon.com/NavyKing66
***
Наступного дня Козуки в чорній сорочці та штанях прийшов у кольоровий магазин клану Яманака.
- Тримай, братику. - Посміхнувся власник магазину, простягаючи Козуки білі лілії.
Козукі подивився на власника магазину, який у його пам'яті мав трохи подібність до Іно, але його це мало хвилювало, і він рушив в сторону кладовищ Конохі.
Сьогодні тут проходила помінна церемонія з тими, хто віддав своє життя у 2-ій Велику війну ніндзя.
Багато людей загинуло на війні, захищаючи село, і батьки Козукі були серед них.
Козуки ніколи не бачив своїх батьків, у нього була тільки пам'ять про них, але йому було трохи сумно, оскільки він знав завдяки спогадам, як сильно вони любили його попередника, тому він вирішив піти туди, щоб віддати їм пошану.
Козукі, поклавши квіти на могилу батьків, сказав у своєму серці: « Ваша душа спочиває зі світом ».
- Козуки-кун. - Почув він голос позаду себе, обернувся і побачив дівчину з чорним волоссям та червоними очима в чорній одязі, яка дивилася на нього.
- Тебе ж звуть Куренай? - Запитав Козуки, трохи збентежений.
« Він пам’ятає мене. - З радістю подумала Куренай, бо вона представилася вчора на уроці і не очікувала, що він її згадає.
- Так. - Швидко відповіла Куренай, її очі вигнулися у формі півмісьця, але потім вона помітила могилу позаду Козукі і запитала з цікавістю:
- Козуки-кун, чия це могила?
- Мої батьки. - Відповів він холодно, але в його очах була якась смуток.
- Вибач, я не знала. - З почуттям провини сказала Куренай, якій теж стало сумно, почувши про його батьків.
- Не варто турбуватися, вони навчили мене як жити, і тепер я буду жити заради них. - Сказав Козукі, дивлячись на блакитне небо над головою і роздумуючи, чи зможе він вижити в цьому небезпечному світі.
Куренай подивилася на сумне обличчя Козуки і відчула, що її серце болить без причини.
Потім, згадавши про щось, вона подивилася на нього і рішуче сказала.
- Ми можемо бути друзями, Козукі-кун? - Запитала Куренай з серйозним обличчям, дивлячись прямо йому в очі.
Козуки на мить був приголомшений її словами, задаючись питанням, звідки це взялося, але, тим не менш, відповів їй з посмішкою на обличчі:
- Звичайно.
Куреная була щаслива, що Козукі погодився стати її другом і потім поклала квіти на могилу батьків.
Куренай почала розмовляти про різні речі, і після довгої самотності їй було приємно спілкуватися з ним.
Незабаром прибув третій Хокаґе, який виголосив промову для тих, хто пожертвував собою заради села.
На обличчі Козуки застигло байдужий вираз - йому була байдуже мова Сарутобі, адже він знав його справжнє обличчя краще, ніж будь-хто інший.
Для Сарутобі Козукі був небезпечнішим за Данзо, оскільки той мав прихований отруйний змій і Данзо - у кращому випадку скаженого псом.
Сарутобі любив, щоб усе було під його контролем. Він дозволив Сакумо померти.
Потім, коли він побачив, що Мінато вирвався з його рук, замість того, щоб самому боротися з К'юбі, він дозволив йому померти, і Наруто, син героя, виріс під всеобвореними насмішками, а внук став джоуніном, як його лакей.
Іноді Козукі думав, що немає нічого поганого в тому, щоб його талант до ніндзюцу не був добрим, адже він не хотів уваги старійшин Конохи і хотів рости у безпеці в Академії.
Після поминальні церемонії Козукі попрощався з Куренаєм і пішов додому, щоб розпочати щоденні тренування. Він був більш рішучим взяти в руки свою долю, тому подвоїв свої щоденні заняття.
Після трьох годин інтенсивного тренування Козукі сів на землю, його тіло тремтіло, але, відчувши теплий струм, який проходить по тілу, він ледве піднявся і почав новий раунд тренувань.
Після тренування і миття посуду Козукі вирушив на вулицю, щоб полювати, бо гроші були необхідні для виживання незалежно від світу.
Як завжди, він повернувся пізно ввечері і відразу ж заснув, втома від щоденної важкої роботи.
___ назва_
У місці, яке всюди було покрите темнотою, стояла фігура з правою рукою і оком, закритим пов'язкою, та відмітою на підбородці і слухала промову свого підлеглих в массі, що стояв перед ним на колінах.
- Хатаке Какаші і Козукі Широ. - Найкращі учні, прийняті цього року. - Повідомив Данзо член Корня.
Коли Данзо почув ім’я Хатаке, то зобразив на обличчі роздратований вираз і швидко заспокоївся.
- Приглядай за Хатаке Какаші, а що стосується дитини Козукі Широ, не марнуй на неї час, той хто навіть не може вивчити ніндзюцу, Не варто моєї уваги. - Сказав Данзо з байдужим виразом обличчя.
- Так. - Кивнув член Корня.
- Хатаке Сакумо, коли-небудь я з тобою розберуся. - Зло сказав Данзо, його милиця видав звук стуку по землі і він зник у темряві.