Глава 6
— Так, Ваша Величносте»
Хелен зачинила двері і вийшла з кімнати, залишивши мене з Реймондом наодинці.
Він дивився на мене з дивним виразом обличчя, замість його звичайної байдужості.
Я могла вже здогадатися про що він прийшов сюди поговорити. Він був занадто нервовим.
Чи він не вміє приховувати свої почуття за таких обставин?
Може бути, це тому, що повернулася його дорога Ліза. Він продовжує виливати дивні емоції, які ніколи раніше не показував іншим.
— Садись».
Реймонд мовчки подивився на мене і сів на диван.
— Не думаю, що тобі хочеться пити чай. Рею?
Він злегка прищурився в мою сторону.
- Рей, якщо ти хочеш щось сказати, так говори швидше».
У цей момент його темні очі, які подивилися на мене, наче покрилися покривалом. Незабаром він розинув свій рот.
— Да, хочу. У дитини Лізи є символ імператорської сім'ї, і ми не можемо залишити цю ситуацію без уваги."
(Сміх)
Я замовкла. Він подивився на мене і сказав:
— Я не можу закрити очі, не вдаю нічого. Все було на очах у палаців. Мені потрібно перевірити, що та дитина заправлю мій, перш ніж включити його в королівську родоводі. Я подам заяву на виявлення батька в храм."
І якби він виявився членом королівської сім'ї, що б ти зробив далі?
Але я не могла висловити своє питання.
- Зараз так багато потрібно організувати, так що багато треба обміркувати."
Він продовжував говорити, мабуть, не бажаючи знати мою відповідь.
- І ти була шокована, так що якщо хочеш, можеш залишитися у герцога на деякий час. Або відвідати південний палац, де можна відпочити. Тобі ж там сподобалося минулого разу. Так чи інакше, повідом мені".
Мені здавалося, що він намагається подбати про мене, але я не була рада.
Якщо ти дійсно дбаєш про мене, то відвернися від цієї дитини.
Інакше мені доведеться зробити висновок про наші відносини.
— Це тобі, а не мені подобається відпочивати в південному палаці. Я була щаслива тільки тому, що тобі там подобалося".
Вираз його обличчя тремтило від таких холодних слів.
Потім я посміхнулася, наче нічого і не було.
— Я в порядку, Рэймонде, давай поговоримо ще раз, коли з'являться результати з храму.
Результати не змусили мене довго чекати.
Це було приблизно через три дні після того, як Реймонд залишив мій палац.
Хелен прибігла доповісти:
- Ваша Величність! У храмі підтвердили наявність в дитині імператорської крові."
Реальність нарешті вдарила мене. Не можна мені більше уникати і відкладати.
Все станеться раніше, ніж я думала.
— І все ж я очікувала, що це займе не менше тижня." - сказала я Хелен, яка не могла приховати своєї нервовості.
— Ладно... Уйди, Хелен."
— Що?»
Гелен дивилась на мене.
Можливо, вона думала, що ця новина змусила б мене розплакатися або сильно розстроїтися.
Але я й не збиралася такого робити.
- Ти мене не чула? Я сказала тобі піти. Я втомилася і хочу відпочити".
— Ваша Величність».
мене зараз знудить".
Коли я заговорила холодною мовою, Хелін швидко схилилася до голови.
— Мені дуже шкода, Ваша Величносте".
бо боюся, що не зможу з'явитися на вечері.
Дитина тепер в центрі уваги імперії. Деякі аристократи, які були незадоволені відсутнім нащадкам імператора, тепер будуть святкувати, що наступник Корона нарешті прибув.
Перша дитина Реймонда.
- Первенець ..."
Від цього слова у мене пересохло в роті.
Перша дитина, вітаю тебе з цим.
Я хотіла, щоб це був мій малюк. Пробач мені.
Я погладила себе по животу і зашепотіла:
"Я ще не зробила нічого доброго для своєї дитини".
Тепер мені було небезпечно показувати свою вагітність.
Викид сам по собі був реальним, але навіть якщо ні, багато хто може зробити щось жорстоке з дитиною, яка ще не народилася.
Два принца від різних матерів. Було б цілком природно, якби аристократи поділилися на два табори.
Моя сім'я ніколи не була силою, яку можна ігнорувати.
Крім того, було багато аристократів, незадоволених герцогом Крофтом через участь у перевороті.
Чи зможу я тебе захистити в цьому водовороті?
Боротьба за трон завжди приносить кров.
Що стосується влади в королівській родині, то я, імператриця і дочка герцога Крофта, повинна отримати верх.
Глибоко зітхнувши, я повернулася до вікна і побачила, що захід сонця вже покрив небо бардовим.
За звичаєм, Реймонд повинен був прийти в обідній зал, щоб повечеряти зі мною.
Якщо подумати ... Я ніколи не пропускала вечерю з ним.
Бувало, що я почувалась не дуже добре, але мені це було неприємно, бо я любила вечеряти з ним.
Рей, ти ніколи не помічав, що я була хвора.
Повертаючись до палацу, я була готова впасти від головного болю, але Реймонд нічого не бачив.
Сьогодні він, мабуть, просто не дасть цьому значення.
що я не збираюся вечеряти з ним.
Він просто отримає його, і навіть не поцікавиться чому я буду відсутності.
Він не потурбується про те, що відбувається зі мною.
Пфф, самовдоволена усмішка вирвалась назовні.
А тепер, хто винен мені в цьому?
Червоне світло осліпило мене, і я відчула втому. Можливо, це тому, що я занадто довго дивилася на вмираюче сонце.
Я поклала своє втомлене тіло в ліжко, вирішивши сьогодні відпочити.
***
Столова в імператорському палаці.
Реймонд прищурився, як тільки увійшов до кімнати.
За столом нікого.
Він оглянув кімнату і не побачив Еллі.
- Хіба імператриця ще не прибула?»
Реймонд виглянув у вікно.
Перед тим червоне небо вже потемніло.
Вона не може бути так пізно.
Тоді один з слуг поспішно опустився на коліна і сказав:
- Вибачте, Ваша Величносте. Я забув сказати вам, що її Величність не прийде сьогодні на вечерю. Яке ви поправите покарання?»
Слуга опустив голову на підлогу і почав благати прощення.
Реймонд зітхнув, як ніби йому було важко це чути.
Було ясно, що слуга зробив безглузду помилку, але сьогодні в палаці було шумно через храм.
Він не хотів бачити ніякої іншої марноти, тому що цей день був виснажливим.
— Ладно, накрийте тільки на одного".
- Слухаюсь, Ваша Величносте."
Коли імператор сів, слуги швидко розставили їжу на столі.
Рэймонд, глянув на стілець імператриці, який стояв навпроти.
Він не знав, де він живе.
Вона погано себе почуває?
Раптом він зрозумів, що не запитав слугу, чому імператриця не прийшла до вечері.
Реймонд, який все ще дивився на сидіння, почав їсти.
Але він просто з'їв ложку супу, зморщився і відмовився від нього. Щось було не так. Невже у нього просто немає апетиту? Це точно був його улюблений суп, але сьогодні він нічого не міг їсти.
- Це від того, що я занадто турбуюся про тебе, Еллі? "
Реймонд відкинувся на спинку стільця і прикрив очі від яскравого світла.
- Як пройшов твій день, Рей?
Він щодня чув ніжний голос, який задзвонив у вухах.
Реймонд здригнувся і опустив руку, якою прикривав очі.
— Элли...»
Він був стурбований.
https://literna.net/uk/books/634-meni-ne-potribni-tvoi-zhalyu-kr