Глава 4
Коли я зібралася, то слухала тонни компліментів, якими щедро дарувала служниці.
Служниця лестила мені з хвилюванням:
- Воно таке гарне. Сьогоднішня сукня дуже поступається Вашій Величності."
- Так, воно дійсно всіх затихне".
- Якщо імператор побачить вас, він буде вражений красою її Величності."
Служниця була настільки щаслива, можливо, тому що вони давно не одягали мене так розкішно.
Коли я побачила таку реакцію дівчат, то теж розсміялася.
— Так, ви всі відмінно попрацювали. Як ви сказали, я сподіваюся, що Його Величності таке теж доведеться по-доброму."
- Звичайно, Ваша Величносте. Це плаття - подарунок Його Величності." Хелен сказала мені, ніби це було чимось нормальним.
- Я не можу змушувати його чекати."
Я швидко вийшла з кімнати. Спускаючись сходами палацу імператриці, я побачила спину Реймонда в вестибюлі палацу.
— Рэймонд».
Той обернувся.
Моє серце шалено закололо, коли він подивився на мене в бездоганному плаття з золотим лініям, що символізує владу імператора. Реймонд, який спокійно подивився на мене своїми чорними очима, підійшов до мене.
Коли я побачила, що його губи розкрилися, то зітхнула. Цікаво, чи він згадає про це плаття?
Моє серце забилося швидше від змішаних емоцій, будь то очікування або тривога, невинний голос полився мені в вухо.
— Імператриця, банкет вже почався, так що краще б тобі поквапитися." У результаті він простягнув мені руку, наче хотів, щоб я швидше взяла її.
Мене огорнув страх, і я впав у безодню. Яка недбалість з його боку.
Я не очікувала багато чого від Реймонда, але як дурка все одно надіялася на краще.
Я б знехтувала, якби не намагалася так сильно.
Це через неї, з-за Лізи? Мені хотілося знайти хоч якийсь зв'язок між ним і мною. Я знову подивилася на нього, але не знайшла ніякого відгуку в його погляді.
Не презирство, як завжди. Він просто дивився на мене байдужим поглядом. Рей, ти повинен був хоч спробувати поговорити зі мною по душах. Вперше ця байдужість змусила мене відчути, що я сильно його образив.
Імператриця? В чому справа?»
Коли я мовчки подивилася на його руку, Реймонд покликав мене знову. Я повільно підняла голову і подивилася на нього.
Дивлячись в його очі, я, як завжди, тихо посміхнулась.
- Нічого, Ваша Величносте. Нам потрібно йти".
Я взяла Реймонда за руку. Подивившись на мене з хвилини, він невдовзі пішов зі мною до карети.
Під темним небом світило яскраве світло маркиза. Здавалося, що цей особняк був вперше так яскраво освітлений в цей вечір з моменту, як Ліза покинула його сім років тому.
— Усім встати."
Дворяни повільно піднялися по команді імператора.
Я подивилася на блондинку перед собою, яка сяяла яскравіше, ніж найяскравіший вогник на люстрі.
Лиза Насіос.
Її красива фігура, яка зовсім не змінилася за сім років.
У цей момент погляд Реймонда звернувся до неї.
Коли вони так втупилися один на одного, я сильно стиснула руки. Ліза і Реймонд розлучилися не тому, що цього хотіли, а через обставини в житті.
Як вони ставляться одне до одного після розриву стосунків, коли їхня любов була такою міцною?
Я й уявити не могла.
Я не могла дивитися, як Реймонд на неї таращиться, тому я опустила погляд. Я втупилася у підлогу і побачила підол лазурного сукня, що наближається до нас.
— Ваша Величність Імператор, ваша величність імператриця. Дуже вам дякую за те, що ви прийшли на мою вечірку".
М'який голос Лізи задзвенів у мене в вухах. Я повільно підняла голову і поглянула прямо на неї.
На її обличчі була усмішка, адресована мені. У минулому, ця ніжна усмішка завжди з'являється, коли вона була з Реймондом.
Якби в мені не залишилося й краплі сумління, я б не почувалася так незручно. Але вона ніколи не була груба зі мною в минулому, і вона дивилася на мене і посміхалася ніжною посмішкою так само, як це було сім років тому.
Хоча це був її вибір, вона поїхала на захід заради своєї родини. Тепер вона нарешті повернулася на батьківщину, але не може навіть стояти поруч з коханою людиною.
То як же ти все ще можеш мені посміхатися?
Усі присутні бачать, як Ліза ставиться до мене зі співчуттям. Я відчула це з того моменту, як увійшла в зал.
Очі багатьох аристократів були зосереджені на нас. Ліза пильно дивилася на мене.
Можливо, на їхню думку я зараз злодійка. Тому що в Імперії не було нікого, хто б не знав про любов Реймонда і Лізи.
Коли колишній наслідний принц принизив Реймонда, Ліза була тим, хто завжди заступався за нього. Вона була чудовим ангелом, який врятував усіх покинутих принца.
Любов Реймонда і Лізи була настільки відомою, що навіть поет заспівав про них пісню з драматичним виразом їхнього сумного ставлення.
Коли я зіткнулась з реальністю, наче коли повернулася в минуле, у мене перехопило в горлі.
Потім я почула тихий голос Реймонда, адресований їй.
- Я радий, що ти повернулася".
Дякую, Ваша Величносте.
Тепер, коли імператор першим звернувся до неї, я як імператриця мала сказати своє слово.
Я повинна була ... але у мене ком став в горлі.
Я думав, що вони перекриють мені горло.
У цей момент запанувала тиша, і погляди Лізи та Реймонда зависли на мені.
Реймонд першим відкрив рот.
Імператриця?»
Я знизила свою волю в кулак, і нарешті відкрила рот.
— Так, Ваша Величносте»
— Ви в порядку?»
Я відчула, що з поглядом Реймонда щось не так. Я видала просту посмішку.
— Все в порядке. І я вітаю вас, Ліза, з щасливим поверненням на батьківщину. Я сподіваюся, що ви забудете минуле і будете жити новим життям." Навіть якщо я покажуся їм злодюжкою, то не можу змінити минуле.
І ось тепер поруч з Реймондом стояла я.
Зараз у мене не було іншого вибору, крім як перевірити: чи її любов до Реймонда досі живе.
Її очі витріщилися на мене. Вона повільно відкрила рот, можливо, розуміючи прихований зміст моїх слів.
- Дякую за гостинність, Ваша Величносте.
Ліза подякувала мені. Реймонд сказав:
— Лиза, якщо вже вас побачили, ми з імператрицею повернемося в палац". Але Реймонд пильно дивився на неї, не бажаючи йти.
І незабаром мої червоні губи знову розкрилися.
— Лиза. Я щиро вітаю вас з поверненням".
Давай поквапимося. Якщо ти зараз же повернешся в палац, все залишиться на своїх місцях.
Я думала про те, щоб покинути це місце і просто хотіла придушити смуток, що переповнювала мене.
- Імператриця, давай повернемося.
Як тільки я поспішила вкласти свою долоню в його, голос Лізи привернув увагу Реймонда.
—.... Ще дещо».
Ліза подивилася мені в очі. Реймонд забрав руку, яка тримала мою.
— Ваша Величність, насправді я повернулася не одна".
Що це означає?
Я забула про свою гору і повернулася до Лізи.
Я подивилася на Реймонда з напруженим обличчям.
- Про кого це ти?
- Ваша Величносте, ви повинні декого бачити".
Дрогожка пробігла по всьому моєму тілу в цей момент.
Відчинилися двері з іншого боку залу, і в центр вийшов слуга за руку з маленькою дитиною.
https://literna.net/uk/books/634-meni-ne-potribni-tvoi-zhalyu-kr