- Ну і ну... Давненько ви не приходили, юний пане.
- Здорово, дідусю Моран!
- Хохо, а ви останнім часом сильно прагнете, так? Ви також змінили свій вигляд, і тепер ви більше схожі на статичного юнака. Так, ви сильно змінилися за ці два роки.
Менше від людини його віку я й не очікував. Він дуже спостережливий.
- Я не заперечу. Чи повернуло це місце собі частинку, яка була б такою ж енергійною як і ваша юність, дід Моран?
- У моїй молодості я не бував тут часто, але здається, навіть тоді було інакше. Я думаю, що Хелан зараз знаходиться на пікі свого найбільшого світанку!
- Хм, значить він зараз цвіте як ніколи не цвів? Ха.
Добре, це точно добре. Звичайно, це ще рано розслаблятися, але це вже дуже і надзвичайно радісні новини. Якщо я в найближчому майбутньому не допущу фатальної помилки, все буде гаразд... Адже так?
Якщо мені ще й вдасться впоратися з цією жінкою, яку я ще не зустрів...
Але гаразд, про це подумаю наступної весни.
- Вперше за довгий час мені вдалося вирватися і почитати магічний том у бібліотеці. Врешті-решт, тут я концентруюся найкраще.
- Хм, в такому разі, поки я тут, я постараюся забезпечити вам відповідну для навчання атмосферу.
- Дякую.
- Другий магічний тому на порядок важче першого. Що ви думаєте про нього, юний пане?
- Ну, він напевно складніший, але перерахувавши його 4-5 разів, я вже починаю розуміти суть написаного.
- Це дуже добре. Схоже, ви навчилися основних принципів.
- До речі, а де ти вчився, дідусь Моран?
- Я просто старий, все життя самостійно зубрий книги. Дуже вдалий старий, повинен відзначити, щоб отримати таку роботу у моєму-то віці - Моран розсміявся.
- Так просто передаючи мені ці магічні томи, я думав що дідусь Моран має дуже багато знань. Ніколи не повірю, що ти самоучка. я взагалі не повірив жодному твоєму слову.
- Хохо, будь ласка, не приставайте так сильно до старого.
Ми з Мораном коротко обговорили справу і повернулися до своїх занять.
Дідусь Моран витрачає час цілий день копаючись у книжках. Він вже давно прочитав вміст цієї бібліотеки і знає, що й де лежить. Проте дідусь часто купує нові тексти для бібліотеки, а читання і забави разом з ними.
Я десь почув, що країна, в якій старі живуть щасливо - хороша держава.
Якщо так подумати, Хелан хороша країна... феод.
Зміст другого тому, в основному, полягав у збереженні мани після того, як вона відлучилася від тіла - джерела ману.
І полум'я, створене за допомогою зміни властивостей мани і рослини, що стосуються змін матеріалу - ніщо з моєї магії не може існувати довгий час після відділення від джерела мана.
Принаймні на моєму нинішньому рівні.
Перервати подачу мани, але при цьому підтримувати її форму. Якщо ви навчитеся цього, другий — пройдений.
Я вивчив зміст і дуже підтримував рослину, яку зробив змінюючи матеріал.
Насправді я прийшов в бібліотеку, щоб зосередитися на вивченні тому про створення магічних інструментів. (П: інструменти, прилади і знаряддя праці коротше)
Щодо ядра, яке використовують для створення магічного інструмента... Цілком можливо змусити рости квітку зі шматка заліза. А за допомогою зміни властивостей можна створити вічно холодний шматок заліза.
Ну, принаймні в теорії, оскільки мені цього до цих пір не вдавалося.
Віщ, який я приніс сьогодні з метою створення з нього ядра для інструмента, це ... Яблучко.
Але я збираюся додати зміну властивостей води.
Я, звичайно, сказав "води", але на ділі моя мана перетворилася у щось максимальне близько до меду, і я помістив її всередину яблука.
Оскільки цей мед був створений з мани, плід цілком природно його пожер.
Виглядає як звичайне яблуко.
Але якщо розрізати на шматки, мана починає виливатися.
Схоже, я ще далеко від досконалості...
В ідеалі, я планую створити неймовірно смачне яблуко!
Озираючись назад, дідько Морана вчить мене: « Я мушу просто намагатися...
Він, до слова, занурився в себе..
Ну а я продовжував запихувати ману в яблука.
- Юний пане, що ви намагаєтеся зробити?
- А, дідусь Моране, мабуть повернувся в нашу реальність. - Я на півдорозі до створення магічного інструмента!
- ...зі яблука?
- Ага, я хочу спробувати створити дуже смачне яблуко і з'їсти його.
- Хохо, ох і дивними речами ви все ж займаєтеся. Зазвичай, створення магічного інструмента використовується на персні, мечі, будь-якому броне і всьому в тому ж дусі. Зазвичай використовується для того, щоб екіпувати його і використовувати як магічний предмет у битві або мечі, аби змінити властивості воїна. Я вперше бачу, як хтось намагається перетворити їжу на магічний предмет.
- Справді!? Оце облом....
- Хохо, ну, у кожного свій спосіб мислення. Якщо про це зайшла промова, молодий пане, безсумнівно, незвичний.
- Дідусю Моран, ти вже якось встиг мене перевірити?
- Не зовсім. Поглинання вимовленої мани. Хоча звучить легко, дехто може спробувати.
Для початку, кількість користувачів магії, які можуть підтримувати ману поза своїм тілом, не дуже велика. Виходить, молодий пан вже досить хороший користувач магії.
- Ага... Ну, це тільки за мірками магії. Мене більше цікавить наскільки я сильний за мірками битви.
- Хм, без можливості тримати ману поза своїм тілом, були і ті, хто слідував за потужними змінами властивостей та зміни матеріалу. Вашими словами, "за мірками битви", у вас є й інші шляхи. Хохо.
-----
Про деякі речі мені вдасться дізнатися тільки від Морана, тому я повинен його попросити.
- Хмм...
- Дідусю Моран, я зробив яблуко, не хочеш спробувати?
Ближче до вечора, я на першому поверсі (а Моран, тим часом був другий) закінчив своє творіння.
Мені вдалося майже ідеально наповнити яблуко маною.
- Ні, дякую. Я відмовляюся. Літні люди повинні дбати про своє здоров'я, чи знаєш.
- Це... Було досить грубо, дідусю Моран.
- Хохо, лови третій том.
Цей старий чортів кивнув мені книжку, швидко втік до дальньої бібліотеки.
Итак... Навіть якщо я попросив його про це, чесно кажучи, мені самому страшно його їсти.
- Ну гаразд, пора з'їсти його.
...
Я повторював цю фразу багато разів, однак.
..
Це яблуко сильніше за мене. Якщо вже на те пішло, час вжити екстрених заходів.
Я знаю одну людину, ідеально придатну для дегустації яблука...
- Отче. (п.п.). І тут я встав, і похлеснув у очікуванні майбутнього. Молодцем, Курурі!)
- М? Що таке, Курурі?
Мій батько відпочивав біля каміна.
- Я тут яблуко знайшов, воно дуже солодке. Мій батько, напевно, багато чого потребує від лорда. Тому я підібрав яблуко для того, щоб доповнити брак вітамінів і мінералів.
- Ах, Курурі. Який чудовий ти все-таки дитина. Я тут згадав. А що ж, дивні зміни в тобі почалися саме після невдалої спроби дістати яблуко з дерева. Після того випадку, кожен раз коли я бачу ябл...
- Та все нормально, просто з'їж його.
- А-ага, зрозумів.
Отримавши яблуко, батько довго сумнівався, чи варто його спробувати.
Він глянув на мене пару разів в спробах прочитати мої підступні плани, але незабаром, здався і відкусив шматок.
- Ммм! Смакота! Яка ж глибока композиція смаку! І хоча яблуко ще не дозріло, тим самим роблячи плід трохи твердим і додаючи кислинки, солодкий смак зводить все на новий рівень! Досконало! Інакше й не скажеш. Крім того, яблуко, чомусь, несе в собі якесь освіжання! Ніби ця солодкість змішана з різних джерел, які володіють багатим смаком! Нектар розчиняється в роті, створюючи так званий головний натуральний суп! Я перекусив раніше і був ситий, але все ж таки яблуко впевнено провалилося вглиб мого шлунка! Рот, тим часом, всією силами просить "Дай ще шматочок, ну хоч один!" На цьому, говорячи про смак, моя мова досягла межі---!
– ...
Та що з ним не так? Я звільнився від своєї руки за допомогою його живота і залишив кімнату.
Чи це результат добрих результатів?
Врешті-решт, батько переслідував мене і благав дати йому ще парочку, тому мені довелося зробити кілька яблук. Після цього, він нарешті заспокоївся.
Під вечір я прийняв ванну, а потім пішов до своєї кімнати.
Переді мною лежить яблуко, наповнене травою.
Я вже поїв, тому не відчуваю особливого бажання з'їсти його, але після всіх слів мого батька...
Тільки один укус.
- Смакота! Глибока солодкість поширюється всюди, залишаючи після себе...
Упс, я ледь не ступив на слизьку доріжку.
Ну що ж, пора спати. Завтра мені доведеться багато роботи...
Батько сказав, що після поглинання яблука, його втому як рукою зняв, але я не відчув такого ефекту. Можливо, була якась маленька різниця в їх створенні?
На ніч таким точно не варто голови забивати, а то й взагалі всну.
...транно.
Моє тіло гаряче. Приблизно як після пробіжки, а мій розум у піднесеному стані.
Що за!
Ну, мені в голову приходить тільки одна відповідь. Яблуко!
Я схопився з ліжка, тримаючи в собі бажання голосно кричати.
Мана наповнюється мною.
Ніби справжній потоп мани наповнюється моїм джерелом і ось-ось виллється назовні.
Що буде, якщо з'їсти магічний інструмент, в який ти вклав свою власну ману? Це єдиний можливий результат, якщо подумати про це.
Справа навіть не стільки в мані. Я відчуваю, що без особливих проблем зможу підняти своє ліжко. У мене дійсно є таке відчуття!
– Раз-два.... - І я дійсно її підняв.
Я знову стримав бажання заорати і м'яко опустив ліжко на підлогу.
Я непереможний! (п.п.). Тільки з коня не впадеш... Вибачте, не втримався)
-----
Хоч би як там було, я вже не міг спати. Навпаки, я мушу скористатися цією нагодою. Цей стан, будемо називати його супер режимом, можна використовувати на благо населення.
Останнім часом багато людей приїжджає до нас у феод, через що кількість городян різко зросла.
А проблеми зі збільшенням кількості людей завжди принаймні дві: зміна ринкових цін і брак харчів.
Крім того, потрібно збільшити житлову зону. Це те, що я вирішив зробити. Там якраз проходять підземні води.
У такому випадку, мені за ніч вдасться викопати колодязь.
- Ого!
Ну, понеслася-!
-----
- Брате, чому ти думаєш, ми, відомі злодії "Темна Тінь", прийшли в таке болото, як Хелан?
Заговорив дуже підозрілу людину в чорній мантії.
– Хз.
Чоловік великого зросту (навіть у чорній мантії) відповів:
- Що ж, давай поясню нашу роботу.
- Так, прошу.
Ці двоє почали вести досить небезпечну розмову. До речі, в барі. Де крім їх двох нікого не було.
- Ця земля Хеланів єдина з таким переломом у своїй історії. Хрен знає чому. Але до цього перелому ця територія була відома як покинута і розорена.
- Заброньована? Ця, вкрита квітами земля?
- Ага. Зовнішній Хелан має зовсім не привабливий вигляд.
– Продовжуй...
- Ти ж знаєш, що перший король Марлі куден мав сильні почуття до цих земель?
- Звичайно.
- Ті почуття були настільки щирими, що він захотів навіть померти тут. І ось, підходячи до головного, цього разу наша мета... Загублений скарб першого короля.
- Досі не знайдено скарбу... Так, значить, воно тут?
- Згідно з записами, видаленими із спільних джерел, особистий історик короля Моран залишив його і залишився тут. До всього того ж, синка місцевого лорда Курурі Хелан ясно показують, що йому щось відомо.
- А, це не той, що гарячі джерела розкопав?
- Він самий. Цей маленький виродок, здається наймає людей, щоб прочесати весь Хелан. Хтось навіть бачив, як він сам пав щось.
- Тобто, по-твоєму, він знає де скарб?
- Чи відомо йому точне розташування, занадто вже безладні його дії. Можливо, йому вдалося щось розповісти з Морана, або він прикидається його хлопчиком на побігеньках, щоб втертися у довіру.
- Ти вже стежив локацію, брате?
- Звичайно. Ну, не те, щоб я був в ній особливо впевнений, але врешті-решт, спроба не катування!
- Так де ж воно? Розкажи мені, брате!
- Люди часто не помічають того, що лежить у них під носом... Скарб... У родовому імені Хеланів!
-----
Під покровом ночі двох невідомих прокралися в маєток Хеланів.
- Тут навіть немає охорони, якого? Ну хоча чого ще варто було очікувати від лорда з володіннями в такій глушині.
– Так... Звідки ми зайдемо?
- Скарб має бути нереально багато, так що, швидше за все вони під землею. Шукай якісь двері, що ведуть вниз.
- Зрозумів.
...
- Саме так, як ти і сказав, брате.
- Снаружі дійсно є двері, що ведуть до підвалу?. Справді?
Ці два пошуки не зайняли багато часу. Врешті-решт, вони були професіоналами.
Старший брат швидко вкрив замок і всесте з молодшим почав спускатися сходами.
Вони не використовували лампи, мабуть, вони добре бачать в темряві.
- Схоже, це склад.
- Ага. Тут має бути таємні двері.
Її пошук також не зайняв багато часу.
Врешті-решт, вони були професіоналами.
- Я знайшов його, але це... - За таємними дверима було багато вільного місця. Занадто багато. У всій кімнаті була єдина дерев’яна коробка.
- Що це, брате?
- Ну, схоже, це не те скарб, що ми шукали. Ну, ми хоча б спробували. Заберемо хоча б вміст коробки.
- Книга? - Він голосно сказав молодший брат.
Тим, що лежало в коробці перед ними була звичайна копія якоїсь книги.
- Твою мать... Йдемо, брате.
– А...ага ...
Ці двоє також були швидкі і в побізі.
Немає потреби довше затримуватися, ніж того вимагає крадіжка. Частково тому, їх до цих пір не спіймали.
- Ей ви! Стояти!
Сьогодні цим братам не щастить. У скарбниці не виявилося скарбів, а тепер, при спробі тихо, спокійно піти, їх хтось спалив.
– Бл* * Як це ми спали?
- Трохи ковтнувши, мої почуття прояснились. Як я і думав, взагалі-то, проста робота руками іноді корисна для голови. Або ж, можливо, на мене так впливав ритмічний звук металевих металів.
- Про що цей хлопець... А!?
Це хіба не Курурі Хелан?
- Я почув щось дивне і пішов подивитися. Хто б міг подумати, що я знайду двох щурів ...
- Б-брат, здається, справи погані!
- Так, дуже погані! Я нещодавно з'їв магічне яблуко, щоб дещо перевірити, і тепер мене наповнюється сила! Я зірвуся з вами!
- Брате, іди далі, я візьму його на себе.
- Ну вже ні, ви так просто не підете! Магія води! Водяна топь!
Після цих слів під ногами злодіїв з’явилося болото.
- Я створив болото під вами за допомогою магії води. Дна у нього немає, так що не раджу дригатися. Я вже покликав варту. Будете стояти струнко, просто сядете в тюрму. Ви будете тріпнутися, вирушите в інший світ.
- Біс тебе дери!
Фух, а непогано вийшло. Звичайно, я використовував величезний обсяг мани у битві з двома злодіями, але все це було лише краплиною в порівнянні з морем того, що мені залишалось.
А воришки, здається з усього, вкрали всього-лиш якусь книгу.
Вони її відразу ж дали мені, мабуть, не так сильно і хотіли отримати.
"П'ятий магічний том"
О, з тієї ж серії, що і передані мені магічні книжки від дідуся Морана.
І навіть автор все той же Кріс Хелан.
Ну, до п'ятого тому мені ще далеко, так що нехай поки полежить у мене в кімнаті.
Мої батьки, тим часом, навіть не прокинулися, так що я просто передав злочинців вартові. Чим я там хотів зайнятися... Ах, да... Колодязь...
Але найближчим часом краще не їсти ці яблука. Завтра, відчуваю, з ліжка не встану.
Наступного дня в трактирі.
- Ти чув? Вчора, Курурі-сама спіймав злодіїв з "Темної Тіні"... - Один чоловік сказав.
- А, так, вранці такий слух з цього приводу піднявся, по-моєму всі вже знають. Ще й нагороду за те, що злочинці отримали виплату з королівської страти, — сказав чоловік, який сидів праворуч від першого.
- Останнім часом тільки хороші новини і чутно. Навіть місто стало радісним. Все, звичайно, йде добре - підхопив третій, що сидить ліворуч.
– Курурі-сама стане прекрасним лордом. Поки він з нами, ці землі будуть процвітати.
- Це правда. Але є дещо, що мене турбує.
Двоє зреагували на слова особи, що сидить по центру
- Що?
- Торговець інформацією розповів, що ті двоє з "Темної Тіні" були перехоплені, коли вибиралися з награбованим. Ось тільки з "награбованого" у них в руках була лише якась потріпанневя книжка.
- Ця горезвісна банда майже нічого не взяла?.
...
- Може, там просто нічого було брати?
- А це вже тривожна думка...
- Одного разу я побачив рвану дірку на промежині штанів лорда, але він зробив вигляд, що все нормально, і продовжував носити ті штани.
- Мені здається, це розмова трохи для іншої теми. Тут проблема в якості лорда.
- А що щодо цього, раніше Курурі-сама був товстим, але зараз він такий стрункий.
- Гей, гей, вони не можуть мати проблеми з браком їжі, вірно? Це ж сім'я лорда, як ніяк... Так!
- Я думаю, що так. Але мені якось довелося працювати поряд з Курурі-самою. Його руки були дуже грубими, а його м'язи явно були не з тих, які можна наростити за пару днів. Я побачив тіло чоловіка, який щодня важко працював.
- Справді? Але через джерела кількість населення зростає. Хіба збори податків не повинні були рости разом з цим?
- Повинні були, але не виросли ні на монету. Крім того, Курурі-сама все більше і більше грошей вкладає в навчання нових територій. Можливо, дуже несподівано для нас лорд переживає деякі труднощі...
- Чорт, не добре якось виходить. Ми, прості люди, єдині, хто отримує користь від їхньої наполегливої праці. Треба буде переговорити з начальством...
- Згоден, ми повинні віддати Курурі-самі!
- Саме так! Ось що ми називаємо Хеланським лицарським духом! (п.п.). Взагалі-то, в анлей - "Кавалеристський дух", але... ме)
-----
А-а-апчхи!
- Уу, напевно, схопив простуду, працюючи вночі.
- Хаха, Курурі, тобі слід правильно розподіляти свій графік! Поглянь на мого татуся, я теж старанно працюю, але водночас відчуваю себе чудово.
- Хто б міг подумати інакше... До речі, мама шукала тебе з дуже розлюченим виразом на обличчі.
- Що? Я раптом згадав, що мені потрібно відлучитися на невизначений час для ділової подорожі...
- Дорогий~! Кількість туристів зростає, так чому не збільшуються гроші, що надходять до нашого дому?
– А... Н-ну, вони напевно почнуть підніматися з цього моменту.
- Дорогой! Ти стежиш за податками?
- Д-да! Звичайно! Звичайно ж стежу!.
- Гаразд, думаю, я даремно злилася.
- То можна мені на гарячі джерела?
https://literna.net/uk/books/632-u-ochikuvanni-bidnosti-ya-zbirayusya-stat-kuznetsom