Семейство Хеланів, про яке нічого не говорилося в грі, було дворянами за походженням.
У нас була давня багата історія, будинок Хеланів служив королівській сім'ї ще з часів заснування країни, але ось уже протягом багатьох поколінь серед Геланів не було жодного видатного, через що наш палац вже багато років розвалюється і втрачає колишню силу.
Мій батько Торал, за характером ввічлива і м'яка людина, За що до речі любим людям свого феода, але, на жаль, він не дуже розумний і не вміє користуватися ні мечем, ні магією. У палаці його навіть називають свинею, яка паразитує на королівській сім'ї.
Моя мати не надає особливого значення всім цим проблемам. Так час і тече - без особливої турботи моїх батьків один про одного.
– Ну... але сім'я досить спокійна...
Воістину. Мирна сім’я.
Яка не перший рік тихо-мирно котиться з гори в прірву. Але, якщо так подумати, навіть з урахуванням всіх проблем мого покоління буде досить важко подрімати. Але тоді я не розумію сенсу тієї кінцівки. Чому я, Курурі Хелан закінчував бідне життя з тією злодієм? (п.п.). Жінки)
Від тієї кінцівки якось не по собі. Я бачив її багато разів, але я не хочу, щоб вона збулася...
До цього часу я жив, споживаючи усі прелесті двориків і не готовий так просто проміняти свої палаци на селянські лахміття.
Я виколов піт зі свого чола і твердо вирішив.
Вирішив мало-помалу поліпшити ситуацію справ.
Я не розумію, як я міг закінчити своє життя з тією нікчемною. Можливо, це сталося вже після банкрутства моєї сім’ї.
Звичайно, мені хотілося б уникнути бідності. Але я вважаю, що це краще закластися професією, щоб забезпечити себе їжею навіть у випадку банкрутства сім'ї.
Якщо у тебе є професія, ти зможеш вижити! Життя, звичайно, буде не олією покрите, але будь-якої краще тієї кінцівки...
Хоча ні, я можу підняти планку трохи вище! Якщо я стоятиму на вершині цього світу, то зможу безтурботно втішатися життям!
Якщо вже на те пішло, то можна буде навіть тепло прийняти невдалу злодію.
Наскільки я пам'ятаю у неї досить симпатичне личко ...
Ну що ж, оскільки все вже вирішено, треба вибрати яку професії вчитися.
Дворяни поступають в Академію у 15 років. Навчання триває три роки, до 18-ти років, потім учні випускаються і кожен з них йде своїм обраним шляхом.
Впродовж цих трьох років розгортається історія Академії Ілюзій.
Мені зараз 12, тобто у мене є три роки до розрахунків.
Потрібно витратити їх з користю...
Я відразу почав обговорювати це питання з батьками, але майже одразу отримав очікуване "Ти ж двірянин, тобі не потрібна професія!"
Але моя мати Айсу сказала: « Ти добре знав, як створювати мечи, щити і... Інші речі, які роблять коваля. Може спробуєш попроситися в учні до якого-небудь коваля?
- Айсу, не варто робити Курурі такі дивні пропозиції.
- Ох, але дитя виражало бажання зробити щось з власної волі. Ми не повинні обмежувати його, бо так він навчиться багатьох корисних речей.
- ...і то вірно.
Обидва батьки погодилися, щоб я навчалася кузенної справи, як і порадила моя мати.
До речі, у грі було покращення зброї. Я навіть дійшов до того, що моя удосконалена зброя була ліпшою від будь - якої пропонованої в магазинах зброї.
Хм... Як там? "Куй залізо поки гаряче?" Ця фраза як не можна краще підходить під ситуацію, тому я дізнався про кузні в окрузі і врешті прийшов у кращу коника, з тих, що були в нашому феоді.
- Вибачте!
Прокричав я перед входом до кузні, але двері не відкрилися. Мабуть, нічого страшного, якщо я піду сам.
"Збройний Магазин Донгі" - вивіска ясно дала мені зрозуміти, що я прибув до місця призначення.
Я обережно відкрив двері і зайшов всередину...
У мене з’явилася низка різних виробів, а задній частині будинку доносився чарівний ритмічний звук металу про метал.
- Вибачте, Донга-сан тут? - Сказав я трохи гучним голосом.
Через кілька секунд старий, який чимось дуже був схожий на гнома, вийшов з задньої двері і встав за прилавком.
- Чого треба? - У тебе був важкий, нібито владний голос старого.
– Эм... Ви берете учнів?
- ... Щось несподівано.
- Справді несподівано, вибачте...
- Ні, не беру. Якби переді мною стояв м'язистий, статичний хлопець, я б ще подумав, але ти ... Тобі навіть проситися не варто.
- Чому це?
- Цей гарний одяг, елегантно звисає з боків жир... Ти ж син нашого дурня лорда, так?
- Хіба коваля вибирає своє походження? - Сказав я з трохи провокаційною інтонацією.
Донга злегка розсміявся: - Якщо ти позбудешся цього "першокласного" жирка і захопишся м'язами, я спробую передумати.
- Добре, я повернуся трохи пізніше.
Після того як я залишив магазин, то повернувся додому.
Я стояв перед дзеркалом і знову й знов дивився на відображення.
Мда... Пухлий...
Круглий 12 - річний вродливий хлопчик, якого я побачив у дзеркалі, виглядав на диво приємно для очей.
Аж образливо позбуватися цього з тяжкої нагромадженої багаторічного запасу... Але я повинен це зробити.
Вирішено. Завтра ж почну вивчати! (п.п.). Я собі так щодня кажу)
https://literna.net/uk/books/632-u-ochikuvanni-bidnosti-ya-zbirayusya-stat-kuznetsom