Глави 21-30

Глава 21

Сьогодні моє шкільне життя починається.

Я встав раніше, щоб привести себе в порядок.

У школі учні мають форму з досить простим дизайном: білий колір як основа, а також дорогі прикраси. Такий одяг дуже добре відповідає школі, яка створена переважно для дворян.

Я знову переконався, чи все гаразд, дивлячись у дзеркало. Я б сказав, що на мені, який стоїть у повний зріст, худорлявістю, але в той же час, має непогані м'язи, форма виглядає непогано.

- Так, досить непогано.

Курурі Хелан.

Сьогодні почнеться те, до чого я готувався останні три роки.

Вийшовши зі своєї кімнати, я зустріла двох людей, які мали власну форму.

- Пошли.

- Ага.

- Так!

-----

Еленоарська академія.

З висоти пташиного польоту форма шкільної будівлі схожа на слово "Розсія", у формі катакани. (❖)

Я чув, що всередині нього лежить широкий сад. Якщо це правда, то мабуть було б добре туди ходити під час обіду або після уроків.

Воістину місце для багатих!

У східній частині школи є більшість класів, у тій самій області учні і проводять більшу частину свого часу.

Ми вивчаємо обов'язкові предмети в основних класах, які розділюються від літери "A" до 'J".

На півночі школи є всі кімнати для практичного заняття, а також поза будинками - шкільні поля, на яких проводяться різні заходи.

До слова, велике поле!

Також до мене приходили чутки, що тут є і такі заняття, де ти прямо в класі вирощуєш свої власні медичні рослини. Ну, школа велика, так що не здивуюся, якщо це виявиться правдою.

Йдемо далі, на півдні розташований бібліотека, яка так сподобалась Іріс. У західній частині є кімнати, якими студенти можуть вільно користуватися.

Так, для хорошого шкільного життя потрібно знати кожен куточок.

Коли ми приїхали до школи, нас привітав список розподілів учнів по класах.

Як і слід було сподіватися, нас з Вайном визначили в клас А.

На жаль, Кроссі потрапив у клас С.

Трохи сумно от так скоро розставатися.

Школа влаштована таким чином, що першокласники вчаться на третьому поверсі, а третіх - на першому

Клас А розміщений найближче до сходів, в той час як клас J далі всіх від неї.

Коли ми ввійшли в клас, там вже сиділо кілька учнів.

Але, оглянувшись, я не знайшов ні Елізи, ані Іріс.

Хто сидить - заздалегідь визначене. Мене помістили в задній лівий кут, а Вайна у задню правий.

Вайн не стримався і наполягав на тому, що нас так спеціально розсадили з якоїсь причини.

Хоча, я в цьому дуже сумніваюся.

Невдовзі багато учнів почали заходити у клас і засиджуватися аж до початку уроку.

Еліза сидить за другою партою в третій колоні праворуч.

Ми трохи віддалені один від одного.

Ну, хоча б я можу її звідси побачити, так що все не так вже й погано.

Врешті-решт, хтось, хто не ходить до школи, увійшов у клас.

– О.

Це був той самий інструктор з фізпідготовки. Здається його звали Ву, або щось на зразок того.

- Привіт, мене звати Мітчел Ву і я буду вашим викладачем протягом року, приємно з вами познайомитися. Для мене честь бути одним з тих, хто навчає видатний клас А.

Вчитель Ву належить до гарного і гарного типу хлопців, волосся в хвостик і таке інше.

Хоча я бачив його всього двічі, схоже, з якихось причин, він носить тільки той одяг, який підходить для вправ.

Ву-сенсей почав вести лекцію, але розповідав нам тільки про розклад сучасного дня.

- Спочатку насолоджуйтесь вступною церемонією. Адже одне вступ до цієї школи - вже свято, не знаходите? Потім повертайтеся сюди, і я поясню вам як працює шкільна система класів.

Закінчивши пояснення, вчитель Ву привів нас до місця збору на півночі школи.

Всі першокласники були зібрані там, починаючи з класу А і закінчуючи класом J.

Хоча нас зібрали на шкільному полі, я думаю, що саме вступна церемонія відбуватиметься в іншому місці, як - от у спортзалі.

Там і оформити все буде легше і просто небом стояти не доведеться.

Для дворян цей день, без перебільшення, буде найкращим днем за весь час навчання, оскільки без грандіозного шкільного "допомоги" не пройдеться.

Двоє міцних чоловіків, які стояли перед входом до активного залу, відкрили ворота.

- Вітаємо!

З відкритих воріт вирвалися б'ючі через край вигуки.

Привітання, яке залишили наші старшокласники.

Дорога до залу була вкрита квітами, посадженими раніше, таким чином утворюючи приємний вигляд, а всередині, водночас стеля і стіни були обставлені яскравими й блискучими прикрасами.

Це було прекрасно.

Моє серце захоплене гостинністю, який перевершив усі мої очікування.

І я не один перебував у приголомшенні, всі першокласники наслідували мій приклад.

- Ух ти ...

Я повернув голову, щоб краще оглянути оточення.

Я вже ніколи не відчував такого чистого щастя.

Пташиний шлях продовжувався і всередині, слідуючи до сидячих місць, які першочергової частини зайняли.

- Який же сьогодні чудовий день.

Той чоловік, який почав говорити, виявився старим чоловіком, очевидно, що прожив багато років.

- Я директор цієї школи, Ейдан Моріс. І я хотів би всіх вас від глибини душі привітати з поступом.

Хоча вам зручно сидіти і розслабитись, поклавши ногу на ноги, я сподіваюсь, що протягом наступних трьох років ви будете віддавати перевагу навчанню.

На цьому можна закінчувати промову старого, як я, так що будь ласка, насолоджуйтеся розпорядком, які для вас підготували ваші учні.

Від першого з них лунали вигуки радості.

Таке відчуття, що вони просто не мають кінця.

Молодий чоловік, який мав крила, перестрибнув натовп і приземлився на сцені.

- А тепер, давайте веселитися!

Враховуючи напад на його обличчя грим, думаю вони збираються влаштувати щось типу цирку.

-----

Пісні, танці, ігри, коли все це закінчилося, і церемонія вступу також підійшла до кінця, залишивши в нас велике відчуття задоволення.

Отже, почався перший рік мого шкільного життя.

А гарна традиція. Цікаво, ми теж будемо влаштовувати щось подібне наступного року?

По дорозі до класу всі продовжували обговорювати церемонію.

Ну, як ми могли після цього не зробити?

- Вибачте...

Мене несподівано почув жіночий голос.

- Ви ж Курурі Хелан, так?

- Так?

Дівчина обняла себе за талію, і її очі почали трохи виблискувати.

- Я так і знала! Я ж фанат Курурі-сан!

Фанатка? У мене є поклонники?

Що? Звідки? Не пригадую, щоб я зробив щось незабутнє.

- Ох, емм ... А вас як звати?

- Гарт Валентайн.

Очі дівчини, яка представилася як Гарт, перебували в своєму роду трансі, і, якби я не намагався, мені не вдалося стримати свій зворотний погляд і не поглянути мигцем на її груди, котра, до слова, є одним з великих переваг.

- Я багато чула про вас. Ви один з студентів, які майже отримали найвищий бал, а ще ви геній у магії.

– Ну...

Таке неприкрите хваління спонукало мене почуватися трохи ніяково. Я почухав голову через незрозумілі причини, що виникають зуда.

- І це ще навіть не згадуючи про те, що ви станете наступним правителем Хелана, ну хіба це чесно? Як можна бути таким везучим.

- Кхм, та і ви самі цілком способи, раз змогли поступити в клас А, Харт-сан.

– Н-наверне.

Ми потиснули один одному руки від чого вона злегка запаникала.

- Отже, Курурі-сан, принц Арктики, Рейл-Пані та Еліза-Сан, ви станете чудовою четвертою школи! Люди абсолютно іншого калібру, порівняно з звичайними нами.

Що це ще за ім'я? Будь ласка, досить! Мені дуже соромно!

- Але чи не здається тобі, що я трохи випадаю зі списку?

- Ну не знаю, ваш фан клуб нічим не поступається іншим, навіть фанлу принца Арка.

- У мене ніколи не було бажання змагатися в таких речах.

- Правда?

Здається, моя відповідь трохи засмутила Гарт.

- Не сумуйся, адже все ж учні повинні приділяти більше часу навчанню, а не різним клубам, вірно?

- Ну що ж, всі сідайте по своїх місцях!

Вчитель Ву прийшов якраз вчасно.

На добрій ноті було б важко закінчити розмову, тому я хотів уникнути її.

- Сподіваюся, вам усім сподобалась вступна церемонія і ви добре провели час. Ну а тепер, приступимо до пояснення системи класів.

Хоча лекція продовжувалася пристойним часом, мені вдалося вловити і записати всю суть.

По-перше, є чотири обов'язкові речі:

Просунута Арифметика

Магічна наука

Фехтування

История.

Вони присутні у розкладі кожного класу A.

Далі, кожен може вибрати чотири елегантні з представлених п'ятнадцяти:

Фінансовий Урах, Хімія,

Психологія, Геологія,

Астрономічна наука, Архітектура,

Тваринство, Медицина.

Травництво, Імператорські Учення.

Астрологія, Бойові мистецтва,

Філософія, право і, останній, Біологія.

Ці предмети проводяться разом з іншими класами.

Ми повинні визначитися з вибором протягом наступних двох тижнів. На даний момент я злегка зацікавлений в травництві.

Над рештою треба подумати.

-----

- Передавайте далі списки, щоб всі могли запам'ятати доступні для вибору елективи. На цьому все, рекомендую вдень трохи вивчити шкільні околиці і саму школу. Можете бути вільні.

Вчитель Ву енергійно покинув клас.

Після нього на душі залишається якесь освіжче відчуття.

– Курурі-сан.

Відразу після того, як Ву-сенсей вийшов, мене покликала Гарт.

- Так?

- Ви збираєтеся приєднатися до якогось клубу?

- О, так, було б непогано.

- Я теж так думаю, але поки що ще не визначилась з вибором.

- Ось як?

Цікаво, які тут є клуби...

Футбол, може? Не знаю...

- Чому б вам не заснувати свій клуб? Президентом, зрозуміло, будете ви, Курурі-сан.

- Це так легко зробити?

- Так, якщо наберете достатньо учасників.

- Я поки що навіть не вирішив, чим би хотів займатися. Чи вдасться мені так просто зібрати людей?

- Не хвилюйтеся, вдасться, якщо ми скористаємося вашим ім'ям, Курурі-сан. Зачекайте секунду.

Гарт дістала ручку і почала щось писати на звідки-то з'явився чистому аркуші паперу.

"Хто-небудь хоче вступити в клуб, створений єдиним і унікальним Курурі Хеланом!? Хто зацікавлений, йдіть у шкільний двір, але рекомендую поквапитися! Ми приймаємо заявок о четвертій вечора!!"

- ...а не надто ти всім цим затягнулася?

- Але я просто сказала правду.

- Я ще навіть не вирішив, створювати мені клуб чи ні.

-Ой, да.

- О, так!

Не здавшись, я крикнув у відповідь.

-----

Харт приліпила саморобний плакат до Доски оголошень у коридорі, а потім ми разом вирушили на подвір’я.

Шкільний двір складався з приємного охайного газону, який містив фонтан у центрі.

Саме в такому місці ви б хотіли пообідати у сонячний день.

- Сподіваюся, нам вдасться завербувати багато членів.

Сказала Гарт, сідаючи на траву.

Я теж сів, після чого відповів.

– Ну, напевно...

Мені було трохи незручно, тому я вирішив прилягти.

Приємне відчуття м'якого поколювання трави. Такими темпами я тут усну.

- Заявок на вступ до клубу Курурі Хелана приймаються тут?

...або не тут.

З того боку, де я лежав, підійшов незнайомий мені молодий чоловік.

– А, ага.

Я був трохи здивований тим, що перший з'явився так швидко.

Дякую, що прийшов.

Після цього повалило багато інших незнайомих мені людей.

Гарт провела перекличку.

Один, два, три... 40 сім, сорок вісім!

– Курурі-сан, тут зібралося 48 осіб, у тому числі мене.

49, якщо вже і мене враховують.

Це занадто багато.

Я не зможу впоратися з такою кількістю людей!

Вайн з Кроссі тут не було. Напевно, знову проходять свою "особу" тренування?

Гарт встала перед усіма і зробила глибокий вдих.

- Для Курурі Хелана сьогодні тут 48 осіб. Чи присягнетеся ви йому в абсолютній вірності?

- Так!

- Якщо ви наважитеся зрадити Курурі Хелана, чи будете готові отримати заслужене покарання?

- Так!

- А тепер, всі поклонимося нашому новому лідеру Курурі Хелану-доно!

Всі відразу поклонилися.

Що за фігня?

Я думав це буде просто який-небудь тихий клуб, де я зможу не поспішаючи, попихаючи чайок, проводити час з друзями! Як же все так обернулося?

Клуби не повинні бути такими!

Зовсім ні! Чому вони продовжують кричати?

- Курурі-сан, будь ласка, насолоджуйтеся клубом, який ми для вас створили. Але нам потрібно щось, що буде відрізняти нас від інших.

...ну, у мене є багато мечів, які я виробляв в масовій кількості.

Повинно на всіх вистачити...

- Я дам кожному з вас по мечу, викованому особисто мені.

- Дякую, а тепер треба звернутися до вчителів, щоб отримати фінансування.

- Це можливо?

- Можливо, тільки скажіть і ми перейдемо в наступ.

Наступ! Ви що, на війну зібралися?

Ви будете штурмувати вчителів?

- Добре, вперед.

- Так!

Ох, ну, напевно, все не так вже й погано.

___

Гарт Валентайн - Heart Valentine - якщо перекладати, можна сказати, Валентинове серце. Смішно.

Глава 22

Коли я зайшов у будинок школи з подвір’я, то попрямував до вчительки на півдні.

Ось і я, а позаду мене ще 48 людей, що розміщені у вигляді трикутника. Не дивно, що я збираю дивні погляди.

Здається, я вже бачив схожу сцену в серіалі "Велика Біла Башта... (пп: примітку в кінці розділу)

Хоча й не дуже велика різниця, тому що я більше схожий на якогось злого Боса або когось типу...

Оскільки вони всі слідували за мною з такими серйозними особами, я спробував зупинитися на секунду, щоб подивитися, що станеться. Всі 48 разів зупинились, ніби це неодноразово репетиція.

Це ж весело!

Приємний синхронізований звук кроків луною роздавався по всьому коридору.

На щастя, прохід був досить широким, так що інші студенти могли протиснутися по боках в той час як я, велично, зайняв разом зі своєю групою всю середину.

Проблема в тому, що учні, які проходили повз нас, подивилися на мене з жахом.

...ну, або, якщо бути точним, вони різко відводили погляд і прискорювали крок.

Через деякий час перед нами з’явилися двоє чоловіків, що стояли посередині коридору і поглиблені дискури.

Здається, вони нас не помітили.

- Ей ви двоє, ти на шляху біля Курурі-сана.

Сказав хтось позаду мене.

Ці двоє обернулися до нас і здивувались через розміри нашої групи.

Тихо кажучи "Нам дуже шкода", вони швидко відійшли.

Ні, зачекайте, це мені тут повинно бути дуже шкода!

Це стає небезпечно! Небезпечно і занадто злобно!

Що ми взагалі робимо? Ми намагаємося завоювати школу щось?

- Кхм, вистачить, хлопці...

Я зупинився і обернувся.

Ого!

Зрештою, обернувшись до мене, дійшло, як ця орава виглядає вся, тому не дивно, що всі за кілометр намагаються ходити по мені - їх лідеру.

- Отже, дайте відповідь мені, але не кричіть, тому що ви трохи переохолоджуєте. Знаю, що це не має сенсу для вас, але незважаючи ні на що, за жодних умов, не шкодить іншим студентам.

– Да. (хором)

Оу, схоже, мене зрозуміли.

Мабуть тому, що наша клубна діяльність тільки почалася, вони мені так віддані.

Цікаво, що трапиться, якщо я покажу їм погані якості і розчарую їх?

Мене заріжуть?

Але що заважає їм зробити це прямо зараз?

Хоч наша процесія і не тривала довго, вона залишила на мені страшний осад.

Зрештою, ми прибули до вчительської.

Я відкрив двері і зробив перший крок всередину. Решта, звичайно, пішли за мною.

Дивно, але вся ця орава не вибила з колії вчителя.

- Ву-сенсей.

Це був мій класний керівник.

Було б добре, якби він став радником нашого клубу. Ну, в сенсі, він єдиний знайомий мені вчитель.

- Я створив клуб і хотів би отримати для нього фінансування.

- Швидко ти. Та ще й стільки учасників зібрав... але чи найкращий час для створення клубу?

- Президент зайнятий, не витрачайте його час на порожню балакучу так що вистачить ходити навколо та близько і перейдете до справи, Ву-сенсей.

Занят чим?

Єдине, що в даний момент поспішає - це моє серцебиття!

Зітхнувши, вчитель Ву передав мені бланк.

- Ось, я підписав його, щоб стати вашим клубним радником, фінансування буде пізніше, але ... Курурі-кун, чи не здається тобі, що твоє зарозумілість занадто виросло?

Самовага!? Я відчув, як мої вуха горять від сорому. Гадаю, що з боку інших він приблизно так і виглядає.

- Ну, постарайтеся закінчити з цим сьогодні, в сенсі, чим раніше, тим краще, вірно?

- Верно, но... Старайся правильно розпоряджатися грішми і в міру того, як плануєте вести клубні справи, пам’ятай про незалежність та особисті права учнів.

- Зрозумів, і ще дещо ... є який-небудь вільний кабінет, які ми можемо використовувати?

- Звичайно, ви можете вільно користуватися кімнатами в західній частині школи, але інші учні можуть їх використовувати, так що не забудьте записатися вчасно.

... Звісно, мої очікування щодо цієї школи були занадто високими.

Я мав велику надію на вчителів, але серйозно, як вони могли дозволити створити таку підозрілу групу?

- До речі, ми ще не вирішили чим будемо займатися.

- Все гаразд, досить кількості учасників, що збираються разом - вже сама по собі варта причина. Думаю, тобі краще як можна раніше зрозуміти всю силу такої кількості людей, тому що якщо я не помиляюся, в майбутньому тебе їх буде оточувати ще більше.

- Але хіба не небезпечно фінансувати організацію, яка навіть не має певних цілей? Чи більше з такою кількістю учасників?

Читайте між рядками, сенсей! Якщо я розформую клуб, мене заріжуть, але якщо це зробите ви - проблем не буде!

- Ну звичайно, Курурі-кун, збір такої сили накладав на тебе відповідну відповідальність. Чи ти думав, що я б не дозволив створити вашого клубу, якби не вважав, ніби ти з цим впораєшся?

Це...

...правда, в цьому світі немає місця лести. Може мені й 15 років, але я навіть це знаю.

- У-сенсей, якщо знадобиться, ви зможете дати мені ще кілька порад?

- Коли завгодно, хоча я і сумніваюся, що вони тобі знадобляться, я покладаю на тебе великі надії, Курурі-кун.

- Добре, тоді ми йдемо.

Після моїх слів, всі покинули вчительську.

Ну, якщо все так далеко зайшло, думаю я зможу витягти з цього якусь вигоду.

- Президенте, чому б нам не повернутися у двір і не обговорити наші майбутні дії? Після цього можемо визначитися з клубною кімнатою.

Я кивнув головою і ми повернулися на подвір’я після поради Гарт.

- Отже, з цього моменту я буду говорити про те, в якому напрямку хочу щоб клуб рухався. Слухайте уважно!

Кожен кинув мені у відповідь.

І я почав говорити.

- Я ще не вирішив, чим би ми будемо займатися, але я визначив наші головні мотиви! Ми будемо тими, хто володіє серцем Нежного Лева!

Всі вони схилили голови, ніби кажучи "Що це означає?"

- Всі учні, які прийшли сюди, були лише поверхово розглянуті з боку науки та військового мистецтва. Ми старанно навчалися і багато чого знали, але навіть клас Абезебріґ був нашим повним знанням! Ми повинні своїми руками змінити їхнє ставлення до нас!

Щоб переконати їх, я сказав все це з серйозною особою, а під кінець навіть влаштував усмішку для розпалювання їхніх бажань.

- Ми зараз і копійки ламаного не варті. В майбутньому, ми станемо тими, хто завдяки своїм здібностям стоїть вище за інших і доберемося до цієї точки, якщо всі прикладуть достатньо зусиль. Але найголовніше в цьому - залишатися у стані тверезо оцінювати ситуацію, вміти дивитися з боку. Такими ми повинні бути! Стати вищими за інших, але водночас і тими, хто визнає тих, що стоять нижче нас! Ось наша мета! Серце Нежного Лева!

- Так! - Роздалися голоси схвалення.

Моя перша промова, здається, вдалася.

Спочатку мені було важко побачити, що мене так різко підвели на п'єдестал. Але насправді не так вже й погано бачити всі обличчя, які зібралися тут.

- А тепер, давайте поговоримо про подальші дії нашої групи, у кого є ідеї, піднімайте руку.

....

Ніхто не підняв руку.

Я не хочу просто тикати пальцем на випадкових людей з натовпу!

- Емм, а яка різниця, є у нас мета чи ні?

Хлопець з шовковим волоссям і в окулярах підняв руку.

– А ты... Томас-кун, вірно? Якщо я правильно пам'ятаю, ти зайняв досить високе місце в попередньому іспиті.

- Так, для мене честь, що ви мене знаєте.

Тут і там виднілися студенти класу А, але Томас був єдиним приблизно мого рівня.

Я тільки зрозумів це, але хіба тут не багато талановитих учнів?

- Так як ми тільки почали, ви будете орендувати клубну кімнату?

- Збирався, так.

Хоча я ще не давав ніяких обіцянок, все на рівні обговорення.

Було б непогано мати якесь місце для зборів, якщо все це вигорить.

- Кімнати у західній частині школи вміють максимум 60 чоловік, але якщо взяти до уваги подальший ріст кількості наших членів, чи не краще буде побудувати замок?

Замок!?

Побудувати замок в школі!

Я вже серйозно задумаюся над тим, що ви збираєтеся захопити школу.

- Чи не занадто це? Навіть не враховуючи вартості будівництва, де ми знайдемо для цього землю?

- Не хвилюйтеся, в північно-західній частині області академії є великий відкритий простір. Трохи північніше гуртожитку першокурсників. Ми вже отримали схвалення вчителів, що ж щодо витрат ... Будівництво є одним з основних джерел прибутку моїх земель, так що ми зможемо дістати будівельні матеріали подешевлі. В результаті це нам вийде в ... половину нашого бюджету?

- ...ось як?

На перший погляд Томас виглядає розумним хлопцем, але про що він думає?

Це велика мрія, але, напевно, ось що ви отримуєте, коли живете з нею в маленькому світі.

– Добре! Тепер ми знаємо, що робити! Томас-кун, можеш взяти на себе керівництво будівництвом? - Так, Гарт погодилась.

...стоп, ви серйозно збираєтеся це зробити?

- Так! Буду свій власний замок! - Збудливо закричав Томас.

- Ми створимо замок, абсолютно незалежний від школи! - Дзвонила Харт.

І чому я не здивований, що її амбіції ще більше, ніж у Томаса?

До речі, хіба таке не треба в першу чергу обговорювати з урядом? Харт!

- Ми можемо позичити біля школи деяке обладнання для проведення замірів. Як ви думаєте, нічого страшного, якщо я притягну додаткових людей нам на допомогу?

- Так, роби те, що тобі потрібно, Томас-кун.

Томас з радістю зібрав добровольців і вдерся до будинку школи.

Тоді як ми рухалися до очікуваного місця будівництва.

Як і сказав Томас, це дійсно велика ділянка землі.

Навіть якщо збудувати тут замок, залишиться ще багато вільного місця.

Через деякий час прийшов Томас зі своїми людьми.

У них було різне обладнання для обстеження місцевості.

Я почав розмову з Томасом, щоб уточнити деталі.

- Професійну роботу можна залишити майстрам з моїх земель. Оскільки я тільки сьогодні відправив запит, їм знадобиться два або три дні, щоб підготуватися і дістатися досюда. Перед їхнім приїздом ми можемо спробувати щось зробити з тим, що маємо на руках, наприклад, підготувати землю для будівництва. Якось так.

- Дивно, Томас-кун! Я не проти, роби те, що приймеш необхідним. Отже, з чого нам слід почати?

- Спочатку, перевіримо місцевість. Це основа основ, якщо потрібно щось побудувати, хоча і багато часу зайняти не повинно. Потім, почнемо перевіряти фундамент ґрунту і таке інше.

- Дуже приємно знати, що у мене є такі як ти. Ладно! Передаси лопату, щоб я міг допомогти?

- Ні, емм... Чому б вам просто не сісти і відпочити, Президенте?

- Я хочу бути таким лідером, який теж працює в поті чола, щоб чогось досягти. Я не можу просто сидіти склавши руки, поки ви, хлопці, працюєте, не такі в мене ідеали.

- Президенте! - Томас все-таки дав мені лопату.

Хоч на словах це і прозвучало красиво, але насправді мені просто було б нудно.

- Отже, Томас-кун, командуй!

- Так!

Кхм... Мабуть, замок буде триповерховим, тому нам потрібно підготувати фундамент.

По-перше, треба викопати яму.

Я вже виконував таку ж працю під час розкопок гарячих джерел, і це не мало б для мене жодних проблем!

- Нічого собі, Президенте, ви копаєте в дивовижному темпі! - Мене похвалив невідомий мені член клубу.

- Ну, я звик до такого роду роботи, от і все.

- Ви справді чудові, президенте. Відтоді як ви встромляєте лопату до землі і ще до того, як вона відлітає, ви не робите майже жодних зайвих рухів! - Цього разу мене похвалила незнайома дівчина - теж член клубу.

- Ну, це тільки через те, що у мене в цьому більше досвіду.

- З вашою швидкістю, Президенте, ми дуже швидко закінчимо, мені навіть не доводиться сильно напружуватися і ... - Ще одна незнайома мені дитина похвалила мене.

- Ну, у своїй швидкості я завжди був впевнений.

- Цікаво, якщо я буду копіювати його руху, чи зможу швидко освоїти мистецтво копання?

Гей, це не єдина моя хороша риса!

Не хваліть мене тільки через копання!

Я працював з того моменту, як став Курурі-куном! Хіба ви не бачите інших моїх видатних здібностей!

– Курурі Хелан, ось запитані тобою засоби.

Голос вчителя Ву раптово втрутився в процес моєї роботи.

З якоїсь причини у нього за спиною був помпезний мішок.

- ...деньги всередині цієї сумки?

- Ага, вірно. Всі документи, що стосуються їх кількості теж там, як тільки ти все перевіриш, я піду.

Після цього мішок з великою вагою впав на землю.

З невеликою цікавістю я відкрив його і заглянув всередину.

Що?

Там просто до абсурдності величезна купа золотих монет.

Мені стільки в житті не перелічити.

...Це погано, моя ліва рука не може вгамувати тремтіння.

Я обернувся і подивився на інших членів клубу.

Всі серйозно працюють відповідно до команд Томаса.

А це означає... я єдиний, кому відомо про утримання цієї сумки...

Може, взяти трохи?

Ні! Не хочу, щоб в один прекрасний момент мені в спину зачепили ніж!

Я дуже хочу вибачитися перед тими, хто зараз наполегливо працює.

Не поспішаючи, я ніс мішок своєю трясущою рукою.

- Народе, ми отримали гроші. Найбільша перешкода для нашої цілі - будівництво замку - пройдено!

- Так! Ми це зробили! ХОРОШo ЙДeм!

Коли я побачив їхні щасливі обличчя, то зрадів, що не взяв собі грошей.

- Томас-кун, дай мені найважчу роботу з наявних.

- Оу, вам не потрібно цього робити, президенте.

- Ні, треба. Мій розум слабкий, я погана людина, командуй мною!

- Командуй!

- Так, давай мені вказівки.

- А, емм.... Тоді, он там.

Я отримав від Томаса нові інструменти і вирушив до вказаного їм місця.

Дивлячись на всіх цих людей, які працюють для мене... Я почав відчувати тиск від того, про що мені тепер доведеться піклуватися.

Чим більше сили, тим більша відповідальність.

Я теж повинен ставати сильнішим.

Це те, про що я думав, вже в який раз волога мою лопату до землі.

***

Велика Біла Башта - японський драматичний серіал, який почав показуватися 2003 року. Ніколи не дивився його, але, мабуть, вони відомі через цю сцену:

 
Глава 23

У моєму тілі накопичується за вчорашню втому.

Мабуть, я занадто перестарався, копаючи ями...

Отже, попереду перший навчальний день.

Починаючи з сьогоднішнього дня, ми можемо вільно відвідувати залишені у списку елективи для того, щоб випробувати їх.

Мені ледве вдалося дотягнути своє напівмертве тіло до першого заняття, Травничості.

Я вибрав цей електив без коливання, тому що він є єдиним, в якому я зараз зацікавлений.

У результаті, на ньому зібралося близько 30-ти учнів.

Хоча більшість з них - дівчата...

Навіть викладач жіночої статі.

- Дякую, що прийшли. Мене звати Амарі, і я буду вашим викладачем з травництва.

Приємним, приємним голосом вчитель представився як Амарі. З надетими і дуже помітними круглими очками, вона виглядає десь під 30.

- Травничество має багато і теоретичних та практичних способів. Те, чого ви сьогодні навчитеся, коли-небудь може допомогти багатьом людям.

Це одна з причин, чому я тут.

Будь-яка теорія і прочитала дребеду мене не цікавлять.

Я хочу дізнатися, що в найближчому майбутньому можна буде використати для отримання прибутку.

Хороший травник може створити зібраних рослин товари, які можна буде продати набагато дорожче за саму траву. І різні способи виготовлення таких товарів вивчаються на цьому предметі.

- Трави можна знайти практично де завгодно, тому вам не знадобиться багато грошей для проведення своїх експериментів. Але особисто моя мета полягає в тому, щоб дати кожному з вас велику кількість рослин різних видів, аби ви всі могли їх вільно вирощувати. Для зацікавлених, найближчим часом по цій темі пройде додатковий семінар.

Амарі-сенсей ніжно посміхнулася.

Так, вона безумовно хороша людина на відміну від декого...

- Отже, будь ласка прийміть участь, тур по травах буде безкоштовним, оскільки це ваш перший урок. Я також буду рада побачити вас усіх на офіційному заняття.

Вчитель знову посміхнувся. Аах~ Всю мою втому як рукою зняло ~

- Ох, і навіть якщо вам буде цікаво, не раджу їх їсти. Серед них можуть бути небезпечні трави.

-----

Дотримуючись вказівок вчителя, ми вивчали рослини.

Клас травництва знаходиться на північному поверсі школи.

Всередині - кімнатні рослини, або щось на зразок них, всі інші - зовні.

це єдиний клас, який має безпосередній вихід на шкільну територію.

Різні види трав висять на стінах та стелі, але також ростуть рясні врожаї.

Працівники по повній використовують видані їм землі. Тут так багато рослин, що за годину їх усіх просто не встигнете роздивитися.

Також, на певній відстані виднілася гвинтова теплиця.

Коли я роздумую про рослини, які там можна виростити, мене охопило хвилювання.

- Вибачте, а ви... Курурі Хелан, вірно?

Мене, дуже зайнятого розгляданням рослин, покликав якийсь хлопчик, більшість обличчя якого була схована капюшоном.

Невисокого росту і трохи блідий.

...і фу, він смердить!

Від нього походить дуже насичений запах різних трав.

Я намагався не дихати носом, і якось мені вдалося вичавити себе: "Так, це я.

- Тото Ґапп, і я в вас кілька цікавиться.

- В-ось як?

Це погано, я навіть не розумію сенсу розмови.

Мені ніяк не вдається уникнути цієї воні!

- Ой, вибач, тобі заважає цей запах? Почекай секунду, я зніму куртку.

Сказавши це, він зняв її і повісив у кутку класу.

Після його повернення, я невпевнено намагався зітхнув.

Запах зник!

*вздох*

Взагалі ні сліду!

- Я ношу її, щоб відігнати людей, тому що я зазвичай відвідую такі місця, де можна знайти різних недобрачів.

Відігнати людей!? Вперше чую щось подібне.

– Так... і навіщо я тобі?

- Я дуже здивувався, коли дізнався, що ти зацікавлений у траві. Якщо хочеш, я можу показати тобі деякі сорти, які я в даний момент розробляю.

- Розробляєш? Стоп... тобто ти вивів нові сорти рослин!

- Так, я геній у цій галузі. Ходімо, заціни.

Він провів мене в місці, де було безліч виряджених у ряд хлопців.

Він зайшов в один з них, я прослідкував за ним і побачив ...

Трави, підвішені на стелі, трави, посаджені один до одного, трава завбільшки з руку і навіть рослини розміром з людину!

Всі вони були незвичайні, трави, які я ніколи раніше не бачив.

- Дивно, так? Я їх все і вивів.

- Все!

- Так, але найпривабливіші трави ростуть у винілій теплиці, яка належить Амарі-сенсей.

- Але все одно це вражає.

Я вирішив трохи оглянутися в цьому хлопчина.

Цілком незнайомі мені трави. Були навіть такі гарні, що могли б поконкурувати в цьому плані з квітами.

Я не міг втриматися і потремтів деякі з них.

Їхнє листя таке гладке.

- Можеш чіпати, але головне не нюхай їх. Їх ефект виявиться завтра після сну, але це може бути небезпечно, бо я ще не закінчив їх розробляти. Я й досі проводжу з ними деякі клінічні експерименти за допомогою лабораторних мух.

Гей, а проводити клінічні експерименти в школі взагалі законним!

Хто дав тобі дозвіл! Ти впевнений, що проблем не буде!

... Рухаючись далі, я знайшов іншу траву і спробував потерти рукою її листя.

- О, цю теж можна чіпати, але головне не їси її. Один личок змусить тебе виплюнути всі твої внутрішні органи. До речі, з цією травою я вже закінчив клінічні експерименти.

Я відразу відступив.

Знову ж таки, що за?!

- Мухи не витримали цього?

- Ні, від одного запаху муха майже пішла на небо. В норму вона повернулася тільки через добу.

Ця трава погана!

Невдовзі Тото показав мені нову рослину.

Оглянувши його, я відчув різницю у порівнянні з попередніми травами.

- А ця трава відрізняється від попередніх, вона більш корисна для людства, наприклад... Чи ти знаєш, що існують трави, які допомагають вилікувати простуду та інші хвороби?

- Звичайно.

Попросивши мене почекати, він відправився в далеку частину хлопця і повернувся з якимось знаряддям.

... А потім раптом почав копати землю.

- Давай я помогу.

- Ні, дякую.

Через деякий час він показав мені свої руки, покриті землею.

У ній видавалося щось на зразок кореня, який, очевидно, виріс з викривленням.

- З'ївши це, ти відчуєш, як все твоє тіло наповнюється силою. Це може бути дуже корисним для хворих, які потребують тимчасової енергії, наприклад перед операцією.

- Хіба це не дивовижно? У тебе багато таких трав?

- На жаль, ні. Я намагався вивести рослини з подібним ефектом, але які можна було б легше і швидше вирощувати, проте все закінчилося провалом. Насправді, якщо ти з'їси їх ... Ну, скажімо так, вони ще не закінчені.

Чому він займається всім цим?

Я почала цікавитися іншими.

- А ще тут є особливі трави, які швидко ростуть і продаються за пристойною ціною.

– Ого.

...Я хочу, дай мені.

- І на цьому, думаю, можна закінчити довгий вступ. А тепер поговоримо про головну причину, чому я заговорив з тобою.

– Добре, давай.

- Якщо коротко, я зацікавлений у твоєму клубі, Курурі. Там десь 50-ти чоловік, так? Я просто хочу, щоб кілька твоїх людей тестували на собі деякі мої рослини, зрозуміло, я заплачу.

Так от воно що.

- Отклонено. Навіть не обговорюється. Вибач, але це занадто небезпечно. Чому б вам не продовжувати свої експерименти так, як ви їх проводили до цього моменту?

- Я один і маю лише дві руки, багато чого не встигаю і часто бракує інформації.

- Навіть так, я не можу позичити тобі членів клубу. Це було б занадто безвідповідально з мого боку, я ж їх лідер.

- Тсч, я думав ти зрозумієш ...

Тото, трохи пригнічений, впав голову вниз.

У нього дійсно розчароване обличчя, але ... Я не можу піти на цю угоду.

- Чому ти так відчайдушно намагаєшся розвивати свої трави?

– ...

Тото мовчки продовжував дивитися вниз.

- Ну, не хочеш говорити - не треба, що ж, тоді я, мабуть, пой-

- ...це через золото. Я ж дворянин, нехай і прикордонного захолустья. Але я є лише четвертим сином, мені потрібно знайти способи утримувати себе. Я думав, якщо ти вчився кузнічному справі, то зможеш мене зрозуміти... Мабуть, я помилявся.

...Я розумію тебе! Я просто не можу тобі сказати чому! Я весь цей час відбивав розгартоване залізо, щоб в майбутньому не залишитися біля розбитого корита!

Ми дійсно товариші!

- Так от в чому справа...

- Так, давай, смійся. Ви всі однакові, зіпсовані діти заїхлися.

Здається, синдром Тото досяг піку.

- Ей, на який прибуток ти розраховуєш?

- ...Е, чого?

- Скільки грошей ви плануєте заробити травою?

- Не знаю, я ніколи не продавав їх. Єдине, що я коли-небудь продав, ця трава, яку я тобі раніше показав.

- Ну, до тих пір, поки твої трави не впливають на людську свідомість, думаю, все гаразд.

- А як щодо трави, які розкрито всі пори людського тіла?

А це ще що за?

Неспокійно вирвалося в моїй голові.

- Це... трохи занадто.

- Ну, так, мабуть, але саме так деякі з них і працюють.

- Для початку я складу список трав, які, думаю, будуть добре продаватися, я стану твоїм менеджером.*

- ...Чого? Це що таке взагалі!

- Хм, про це я якось розповім.

- Гаразд, коли мені почати продажі? Можу навіть завтра, якщо знадобиться.

- У школі краще твої трави не продавати, занадто багато проблем буде так і дозволу на це у тебе немає. Замість цього, через три місяці, під час літніх канікул, приїжджай в Хелан, я дам тобі дозвіл і всі необхідні документи для торговця. Так що поки просто продовжуй вирощувати трави, які тобі в майбутньому знадобляться. Я також можу допомагати тобі після школи, якщо не буду зайнятий." Ти в мені не розчаруєшся, я працьовитий працівник.

–! Дякую! Курурі, можеш покластися на мене!

Незважаючи на його нездоровий колір обличчя, це була його найкраща усмішка, з тих що я бачив.

- Ти чув про гарячі джерела моїх земель?

- Звичайно, готовий посперечатися, що тут всі про них знають.

- Багато людей, особливо жіночі, намагаються туди для покращення своєї шкіри, розумієш до чого я веду? Чуєш запах золота?

- Так, я відчуваю справжній вонь!

- Так що нам потрібно виростити рослини корисні для шкіри! Це наша мета, Тото-кун!

- Красиві трави, рослини, які зроблять людей ще гарнішими...

- Ага, ті трави, які принесуть нам гори золота буде навіть краще, якщо від їх використання не будуть ніяких побічних ефектів.

- Ніяких побічних ефектів? Але це ж безглуздо.

– Нелогічно? Ти недооцінюєш силу краси!

- ... І то вірно.

Тото почав гризти нігті, думаючи. Здається, він думає про спосіб вирощування таких рослин.

- Я подивлюся, що зможу зробити. Якщо у тебе з'являться ще якісь ідеї, сміливо розповідай.

- Як тільки так відразу, ну а поки що, я буду відвідувати тебе кілька разів на тиждень, щоб допомогти з процесом. Отже, ми повинні виростити їх до літніх канікул, за три місяці, виховувати їх, трави краси!

- Так!

... І цього разу він зробив найлютніше-хітрове обличчя з тих, що я бачив.

Цікаво, чому коли йдеться про золото, люди починають робити ось такий погляд...

Думаю, мені цього не зрозуміти.

***

Примітка: алейтером використовується слово "sponsonor", що взагалі прямо як "спонсор" і перекладається, але в даному випадку більше підходить значення "забудовник", "організатор".

Глава 24

Нещодавно я помітив, що моє шкільне життя протікає далеко не так, як мені хотілося. Щоб розслабитися, я вирішив подивитися на шкільний фонтан.

У південній частині шкільної території між головними воротами та самою будівлею був величезний фонтан. Я вже бачив його кілька разів здалека, але поблизу він напевно робить інше враження.

Вода вистрілює далеко вгору, від чого повітря навколо неї стає трохи прохолодніше.

- Уоо--

Я простежив за верхом струмки, а потім злегка потряс головою.

- Ох?

Поглянувши на основу фонтану, в місці покритому бризками, я помітив дівчину, яка сиділа з іншого боку.

...і вона плаче.

Галас води, що падає

Фонтан, виконуючи своє головне завдання, попутно ховає її зовнішній вигляд.

Здається, ця дівчина була в тій Великій Четверці, яка прислужувала Елізі. Начебто її звали Мері або щось таке.

І це вона також називала мене плебоєм, хімом і так далі по списку, тому не можу сказати, що живлю її теплі почуття.

Фонтанні бризки ненадовго прояснилися, і я знову зміг її побачити.

вона досі плаче.

Думаю, я побачив те, чого не слід було б мені бачити.

Фонтан ще раз посилився, і фігура дівчини знову скрилася.

Мабуть, краще мені просто залишити все як є і піти.

Так, це було б найкраще.

І без нагадування і так ясно, що втручання в справи ридання дівчини тим більше тієї, яка мене ненавидить, не лякає нічого доброго.

Якщо я влізу у це, все точно закінчиться проблемами.

Фонтан знову трохи утих, відкривши фігуру дівчини.

– А...

Ми зустрілися очима.

Ми трохи подивилися один на одного, не вимовивши ні слова, а потім фонтан знову звернув силу, покривши дівчину.

Мене помітили, зворотного шляху більше немає. У такій ситуації я вже не можу собі дозволити тихому втекти.

Набравшись сміливості, я пішов до Мері, яка сиділа біля фонтану.

Показуючи свою кращу посмішку, я сказав їй: - Привіт.

Хоча, думаю, вже пізно прикидатися наївним хлопцем, який нічого не бачив і нічого й не знає.

– ... *хнык*

Вона зітхнула носом, але нічого не відповіла.

Або, краще сказати, що цей вдих і був її відповіддю.

Її очі почервоніли від сліз, так що, схоже, вона тут плаче вже досить довгий час.

Сказавши: "Що-небудь трапилося?", я спробував сісти поруч так природно, як тільки міг.

– ... Не сідай поруч зі мною.

Мене так різко відкинули?

- Щось сталося між тобою і Елізою?

Хоча мова її тіла прямо про це говорив, це була лише здогадка.

- Це тебе не стосується.

Я чудово це розумію, але вже пізно! Я вже вліз у це!

Знаєш, я б міг прямо зараз розвернутися і піти! Але я цього не зробив!

- Не кажи так, принаймні я не є абсолютно чужим для Елізи. Якщо хочеш, я міг би з нею поговорити.

- Та що ти знаєш про Елізу-саму? Не втручайся!

Вона покидала різкі слова, стираючи свої опухлі очі.

Еліза, в двох словах, жінка з суворим характером. Я дуже добре її знаю, тому я не міг не помітити, наскільки вона близька зі своїм оточенням.

Не подумайте, це також дуже важливо для підтримки світового "барансу"!

- Ну, я знаю те, що Еліза любить тримати людей на відстані витягнутої руки, а коли закриває очі і будує страшне обличчя, насправді вона може думати, наприклад, про щось, щоб їй з'їсти на вечерю.

- Вона точно не така!

- А ще я знаю, що повітряний торт є її улюбленою їжею, хоча смажений в маслі картоплю також недалеко від звання "людимий".

- Це неможливо... за такий час я б помітила щось на зразок цього...

- А ще...

- Л-ладно, я зрозуміла, добре! Ти знаєш про Елізу-саму більше, ніж я, задоволений!

- Я не хотів тебе образити чи принижувати, я просто сказав, що мені про неї відомо, ні більше, ані менше.

Мері була пригнічена.

Її точно не подобається, що я знаю Елізу краще, ніж вона.

- Навіть якщо Еліза і здається такою, вона все ще людина. Всі ми допускаємо помилки, не думаю, що вона відноситься до тебе по-особленому, інакше як до інших. Тому не варто так сильно хвилюватися про це.

- Як ти можеш говорити таке, коли Еліза-сама тобі очевидно подобається?

- Ситуації бувають різні, і якщо потрібно, я можу промовчати, але також, якщо треба, то зможу бути наполегливим. У мене ще буде багато часу, щоб з нею зблизитися.

Я знову видав свою кращу посмішку.

– Я... Та я ж так погано зверталась до тебе, обзивала, насилала прокляття. Чому? Чому ти такий добрий до мене?

- Ну, немає особливих причин. Я роблю це просто тому що я можу, напевно.

Ну так, я ж зрештою "підгадаємо".

- Ти робиш це, тому що я тобі подобаюсь?

- Ні! Як тобі таке в голову прийшло?

Її голова наповнена квітами* або що? .. а, ну, як би то не було, вона в результаті посміхнулася. Потім вона опустила свої очі на землю.

(*п.p. Я вже зустрічав це десь, але не знайшов в інтернеті, тому напишу по пам'яті, ніби японська (не впевнений) ідіома, що людина бачить світ у рожевому світлі, бо вона впевнена що цей світ наповнений добрими людьми. Вибачте, якщо помилився.)

- Розумієш, мене вилучили з середовища Елізи-сами... - Пробурмотала вона.

Аа, так ось чому я не бачив її в тій четвертці останнім часом.

- Можу я запитати через що?

- Через те, що мене визнали негідною служити комусь на зразок неї.

- Тобто?

- ...я єдина потрапила в клас E після розподілного екзамену. Решта троє щасливо дісталися до класу A і продовжили бути частиною її групи, а мене замінили іншим учнем з А класу.

...класи Е.

І як мені відреагувати?

- Мабуть, важко бути в Е-шому?

- Гей! Не знущайся наді мною! Що тобі взагалі відбувається? Зрештою, я просто звичайна невчений учениця, яка потрапила в клас Е, вірно?

- Чекай, чекай, не злися, ти занадто гучна! Заспокойся! Що, по-твоєму, станеться, якщо цей "ветер" дійде до Елізи?

- Не буде з цим жодних проблем! І взагалі, помилкою було дозволити тобі поговорити зі мною!

Через її величезний незадоволення, тут і там я відчуваю сторонні погляди.

Мабуть, в цій ситуації мені краще не сердитися.

Якщо вона почне плакати знову, люди подумають, що це через мене.

Та й я не хочу, щоб все так обернулося.

Атмосфера між нами стала незручною, залишивши в повітрі тільки шум фонтану, який відповідає на наші думки.

Замість цього він міг би відповісти, що в таких ситуаціях говорити...

- Ей, це було весело? Ну, бути одним із сусідів помічника Елізи.

- ...весело чи ні, це вже неважливо.

- Неправда. Чому ж ти хотіла бути з людиною, якщо тобі не було з нею весело?

- Усі хочуть бути з нею, хіба цього мало? Я не розумію, чого тобі не подобається.

- Ну, якщо тобі насправді не було весело разом з Елізою, тоді я не розумію, чому ти така сумна?

Перед тим як відповісти, вона на деякий час замовкла.

- ...Може, трохи весело і було. Тобто, я... Я була щаслива бути з нею, це був єдиний сенс мого життя, невід'ємна частина мого існування.

- Тоді хіба відповідь не очевидна? Тобі просто потрібно знайти нову мету в житті.

- Не кажи так!

Вона повернулася до мене і я побачив в її очах свого роду лють.

Тихо вставши, я простягнув їй свою руку.

- Ну що ж, мені потрібно повертатися в свій клуб. Ми ще не вирішили, чим будемо займатися, але ми вже дещо для цього будуємо. На диво, це весело, не хочеш піти зі мною?

- Ні! Мене такі речі взагалі не цікавлять!

- Звідки ти знаєш, якщо навіть ніколи не пробувала? Серед членів клубу також є дівчата, і повір мені, працювати з іншими людьми заради спільної мети - варто того.

- Я не піду.

- Ось як... Нічого не зробиш, - я прибрав свою руку назад.

Поглянувши на неї, яка знову опустила голову, я почав повільно йти, але перед тим як розвернутися я кинув їй кілька слів:

- Будівництво проходить трохи північніше гуртожитку першої дитини, приходь коли захочеш.

- ...я не прийду.

- Я чекатиму.

– ...

*шушу* (шепот) Розірившись, я почув у себе за спиною слабкий шепчучий звук.

Розібрати слова було складно, але дещо я точно почув.

- Я безумовно не піду!

Глава 25

Так, ладно. Тепер, все що мені залишилося зробити - вибрати елективи.

Після закінчення школи я працюю над будовою клубної кімнати, і зазвичай думаю про це.

Першим я вибрав травицтво, тоді далі ...

Було б добре виростити маленьку свинку в класі тваринництва. Звичайно, потім може бути трохи боляче їсти її, але все ж це один з найкращих варіантів.

Я хочу їсти все краще і ліпше.

Бойові мистецтва... Звичайно, ні.

Це дуже відштовхує електив.

Коли я побачив там жіночу фігуру з м'язами на зріст, ніж у мене самого, я взагалі засинав.

І в той же момент я зрозумів, що цей клас не для мене. Ні, серйозно, що це було ... та дівчина не могла бути дівчиною.

Завтра треба буде спробувати Медицину, хоча й право звучить досить привабливо.

– Президент.

- Хмм?

- Ви поранетеся, якщо під час роботи будете зосереджуватися на інших речах.

- А, так, дякую.

Мабуть, мені слід застосувати пораду одноклубика і зосередитися на роботі.

Ось тільки.... Що це був за хлопець?

Треба буде якось вивчити імена всіх членів клубу. Звертаючись до них, це як мінімум буде вкрай невежливо, якщо я буду називати їх "Гей, ти, як тебе там".

У будь - якому разі, будівництво триває успішно.

Всі захоплено працюють. Навіть ремісники, які прибули з земель Томас-сана, повинен сказати, знають свою справу.

До речі про новоприбулих... Минув час, але вона прийшла. Останнім часом Мері дивиться на нас і спостерігає за процесом.

Через два дні після прибуття вона вже влилася у колектив, і всі приймали її за "свою".

Оскільки вона має досить приємний зовнішній вигляд, щоб називатися красивою жінкою, її присутність тут також стала гарною мотивацією для чоловічий половини клубу.

Я маю на увазі, якщо поруч є мила дівчина, будь-ласка б захотів перед нею пофарбуватися, вірно?

Але я вважаю, що привести її сюди - було гарною ідеєю.

Вона щаслива і ми щасливі, ось що дійсно важливо.

Поки я думав про такі тривіальні речі, мені на очі потрапила людина, що біжить до мене з відчайдушною швидкістю.

Імені не знаю, але обличчя знайоме. Без сумніву, він один з членів клубу.

- Президент!

У мене погане передчуття, по його переляканому погляду можна точно сказати, що розмова буде не з приємних.

- Зроби глибокий вдих і спокійно мені все розкажи. Що трапилося?

І роби його якомога довше, я все ще не готовий.

Будь ласка, нехай це буде якийсь звичайний випадок!

- Фух~ у вас є хвилинка?

- Зроби ще один глибокий вдих.

– Добре.

Він слухняно виконав своє завдання.

- Фух~ поки ми говоримо, ця Еліза Діаулль йде сюди з розлюченим виразом обличчя! Біля її четвертого поверху обличчя також були досить страшні!

Гей, ти ж жартуєш, так? Ти просто подумав? Будь ласка, скажи мені, що тобі просто здалося!

Хто той дурень, що покликав Злову Богиню? (П: "злою" в сенсі "розсерджену")

Ті, хто чув цю історію, припинили працювати і замерли з блідими обличчями.

З огляду на наближення вовків все стало стадом.

Отже, кого ж ми принесемо в жертву...

...і, звичайно ж, це не може б хтось, крім мене.

Еліза, рухаючись швидкими шажками в моєму напрямку, висвердлювала мені діру.

Дійсно, саме зараз я можу відчувати надзвичайну "теплту" в її зазвичай холодному погляді.

Але навіть так, вона красива... Ні! Як я можу думати про це в такій ситуації?

Будь ласка, просто пройди мимо! Або розвернися і відійди назад! Не наближайся! Навіть знаючи, що це марно, я молився... і, очевидно, це не допомогло.

Цікаво, чи відчувають ті самі почуття вівці тоді, коли їх заріжуть і з'їдять.

Я не збираюся тікати, але якщо хтось інший вирішиться на це - я не буду його звинувачувати.

Елізи відчувають страх.

Ого, а ми жалюгідні стадо.

Вони не можуть дізнатися, що у їх "президента" зараз так тривожно на серце.

Я бачу численні погляди, які я на мене оберну.

Ха, цікаво, через що Еліза так злиться.

Тому що хоч би хто був причиною цього, він трохи пізніше отримає нехильний наганяй!

- Привіт, Курурі-сама.

Одразу після прибуття, зупинивши дівчину зі свого оточення, яка хотіла щось сказати, Еліза мене привітала.

Та сама Еліза, яка зараз стоїть переді мною.

...вона прекрасна, але, нічого собі, таке відчуття, що мій шлунок зараз мене вб'є.

Я точно і крихти в рот не зможу засунути під таким тиском.

- Доброго дня, Еліза, до чого таке страшне обличчя? Навіть більше того, до чого такий тон, ніби ви кидаєте мені виклик? Мій шлунок може і не витримати такого тиску, знаєте.

- Курурі-сама, будь ласка, припиняйте вже свої дурні жарти.

Огидний погляд. Цей гострий погляд наче лезо встромлюється у мої очі.

- Уваа, за що б ми вас не розлютили, я приношу вибачення, ви пробачите нас?

Я подумав, що найкраще буде просто по-нормовому вибачитися.

- Я тут через Мері-сан.

- Мері?

Оу... але хіба її не вигнали з Чехії Небесних Королів?

- Вам щось потрібно від неї?

- Нічого серйозного, вона вже не є частиною мого оточення. Проте, нещодавно вона дуже грубо зі мною зробила, приєднавшись до когось навіть не сказавши мені про це. Як вона посміла.

- Ох, ось як?

Це означає, що я покликав Злу Богиню!

Мені дуже шкода! Будь ласка, дозволь мені уникнути покарання!

- Мері-сан.

Сам по собі голос був ніжним і пильному, але, чомусь, мав незрозумілий холодний відтінок.

- ...так.

Мимолетним тоном відповіла Мері, кинувшись до Елізи.

- І? Що скажеш у своє виправдання?

– Я...

Здавалося, що Мері ось-ось заплатить.

Та що вже там, навіть я зараз заплачу! Еліза налякалася.

- Президенте! Президент! Курурі-сан! Президент!

Почали викрикувати члени клубу.

Я не можу дозволити вовку забрати з черідки молоду, невинній овечці.

Я розумію це відчуття. Я знав, що буде боляче, але я не думав що Еліза буде настільки страшною.

Мої предки, мабуть, у свої роки повалили десятки вовків. Так що і я зможу.

...фух~

Я збився кулаком і розкрив рот.

- Еліза, почекайте, що ви зібралися робити з Мері?

Коли Еліза перенаправила на мене свій погляд, у мене встромилося щось типу "Це не твого розуму справа".

Але я не знаю, що на мене найшло перед тим, як я це усвідомив, і вже стояв перед нею та дивився їй в очі.

Ух, знаєте, я дійсно хочу кинути все це і втекти.

- Звичайно я її накажу. Чи ж не природно, що собака вкусив руку господаря і підібрав кілька уроків? Так само справа зустрічається з підлаштованими, розумієте?

- Ні, я не питав про те, що саме ви збираєтеся з нею робити?

- А вам яка справа? Вас наші проблеми зовсім не стосуються.

- Не сказав би, Мері - член мого клубу. Я не можу просто стояти і дивитися, як ви без дозволу водите її за собою.

- Так? А ви нічого не плутаєте, Курурі-сама?

Ох ое... Елізи сьогодні точно гострий, моторошний погляд. Роблячи все можливе, щоб боротися з болем, я мало не схопився за свій живіт.

- То чому б нам не запитати Мері-сан?

– Ээ!? - Мері виглядала так, ніби вона більше не може стримати сліз.

- Що ж, Мері-сан, відповідай мені, кому ти належиш? Мені? Або Курурі-самі? Яку відповідь ти дав, Мері-сан?

Цей ніжний голос був наповнений далеко "не ніжною" силою.

Мері вже давно перевищила свої межі, її сльози текли не переставаючи.

- *хнык* Д-да... та, кому я служу, це Еліза-сама, р-розуміється.

- Бачите? Мері-сан сама це сказала. Чи є у вас ще якісь заперечення, Курурі-сама?

Не чекаючи моєї відповіді, вона, і все оточення, розвернулись, повертаючись назад, тягаючи за собою Мері.

Нам вдалося уникнути бурі, принісши в жертву молоду овечку.

- Президенте! Президент! Курурі-сан! Президент! Президент! Президент! Курурі-доно! Президент! Президент! Президент! Президент! Головна медсестра! Президент! Президент! Президент! Президент! Президент!

Усі члени клубу, що прибували в заціпенінні, повернулися до реальності.

Я подивився на їхні обличчя.

Це були гарячі, нестерпні особи, які казали "Це неправильно!"

...я знаю.

Я теж... Я теж так думаю.

Тут ви маєте рацію.

... І, ей, хто там назвав мене головною медсестрою!

- Почекайте, Еліза!

Я голосно закричав, щоб мій голос точно досяг її вуха. Я ніяк не можу дозволити їй просто так піти.

Еліза зупинилася.

Її роздратування видно навіть зі спини.

Вона і її оточення застигли на місці, а Мері, тим часом, кинулася назад, сховавшись за мною.

Не думаю, що мені потрібно повторювати це, але Еліза лякає до чортиків!

Ми просто кучка овець, загнані в кут.

- Еліза, вам потрібно краще навчитися розуміти людей, краще навчитись відчувати їх біль. Ви не можете просто так робити з людьми все, що захочете!

- Що? Ви досі не знаєте, через що я це роблю? Кажу востаннє, ця проблема стосується тільки мене і тієї дівчини позаду вас. То чому б вам не заткнутись і спокійно піти в сторону?

- Не можу, Мері член мого клубу. І вона залишиться тут.

- ...заткнися.

- Ні, я також роблю все це для тебе, тому що в майбутньому нам може доведеться жити скромно, Еліза. Я даю тобі непогану можливість навчитися піклуватися про інших.

- Знаєш, з першої зустрічі я вважала тебе веселим хлопцем, але ігри закінчилися. Який же дурий я була, коли думала, що ми зможемо серйозно поговорити.

*Скорегує зуби*

Ей, я ж і для тебе намагаюся, ти в курсі?

- Ха? Ну, я все ж відмовлюся від твоєї пропозиції. Принаймні найближчим часом, Мері залишиться з нами.

- Бред.

Еліза одна з найкрасивіших дівчат, що мені коли-небудь зустрічалися. Крім того, вона народилася в яскравому двориковому домі і не була оброблена талантами. Але проблема в тому, що вона настільки "вихідна у всьому", що вже перетинала межу, коли могла б розуміти почуття тих хто слабший її.

Через це вона так знущається над Іріс.

І я не можу дозволити цьому продовжуватися.

Я зможу це зробити.

Прямо зараз, я зможу здійснити свою помсту.

Особливий рух! Щелбан Дружби!

На відміну від Щелба Ненависті, де використовується сила від натягу середнього пальця великим для удару, але це лише маленький клацання кінчиком пальця!

Ай!

Моя атака довела прямо в лоб Елізи.

- Не доставай людей так сильно, це тобі не йде.

...

... ?

... Я думав від неї йде різкий, сердита відповідь, але Еліза не пропустила ні слова, просто дивлячись вниз.

- ...це боляче.

Вона відповіла тихим голосом, в той час як її перед гострими очима наповнювалися сльозами.

Ээ? Вона плаче!

...вона така мила...

Стоп, нет, ні! Це неправильно! Це не те, про що я зараз повинен думати!

Еліза схопилася за лоб обома руками і видала слабке "Оу..."

- Оу?

Це ще що за чортівня! Як же це мило!

Ні, це не мило! Це не мило!

Чим я взагалі зараз займаюся? Це ж безглуздо!

- Навіть мій батько ніколи не бив мене...

- Що?

- Ти вдарив мене першим! Я розповім про це своєму батькові, щоб він відчитав твого батька! Це абсолютно неприйнятно!

Еліза трималася за своє лобе, і вона втекла вся у сльозах.

Всі позаду мене розслаблено видихнули.

Тим не менш, вона була такою милою...

- Ми запам'ятаємо це!

Викрикнув хтось з її середовища.

О, це ж клішований рядок програних! Чи це означає, що ми перемогли?

Секундочку, ми перемогли?

- Президент!

Навколо мене разом зібралися члени клубу.

Гей, хлопці, спокійніше! Мені важко дихати!

Мене нарешті спіймали, і хтось посадив мене на свої плечі.

Потім, мене близько десяти разів підкинули в повітря перш ніж дозволили опуститися на землю. А там, на землі, мене чекала Мері, все ще зі сльозами на очах.

- Гей, з поверненням.

- Так, я повернулася.

Коли вона не плакала, то знову почала плакати.

Але цього разу, це були сльози щастя.

Всі члени клубу були в захваті.

Я зробив правильний вибір.

Хмм... Цікаво, чи я дійсно хороший у всьому цьому? І ось він я, єдиний хто чимось стурбований у цій натовпі учасників.

У мене таке відчуття, що я вистрибнув з вогню да в поросі.

Варто тільки подумати, яку жахливу помста може приготувати мені Еліза ... і мурашки повзуть по моїй спині.

Глава 26

Сьогодні, першим уроком, я прямую на електив по Медициніні.

Людина не так і багато може всього вивчити за раз.

Думаючи про це, я натрапив на хлопця з відсвіжною посмішкою на обличчі.

- Привіт, Курурі-кун, я тут дещо почув. Це правда? Ти дійсно повоздобив з Елізою?

- Тихше, ми ж посеред класу.

Зробивши вигляд, що не почув коментар Рейла, я почав оглядати класичні приналежності.

Кожен комплект медичного обладнання використовується двома людьми.

Всі групи, розподілившись по 8-ми квадратним партам, слухали лекцію викладача.

- Якщо ти дійсно перейшов дорогу Елізі, це лякає. Я б ніколи на таке не зважився, чорт візьми, навіть принц Арктики ніколи не намагався образити її.

- Будь тише, я не чую слів вчителя.

Мені ледве вдається фокусуватися на уроці, і тим більше мені не хочеться думати про Елізу. Мій шлунок цього не витримає.

Спрацювала моя просьба чи ні, але я більше не чую голосу Рейла.

Невже він здався?

З цікавістю я повернувся в його сторону ...

Ээ?

Він просто мовчить, посміхаючись мені. Хаха... Це дивно, не пам'ятаю, щоб з ним траплялося щось веселе...

Я был прав! Цей хлопець занадто жахливий!

Після лекції вчитель передав кожній групі кілька трупів морських свинок.

Схоже, ми їх сьогодні буде різати.

В певному розумінні це добре, непогана можливість отримати досвід на майбутнє. Крім того, у книжці « Як досягти успіху в житті » (англ.) детально описано процес і не повинно бути проблем.

Як тільки експеримент почався, Рейл помінявся місцями з моїм партнером, зробивши це як найпомітніше і очевидне дія в світі.

- Вчителька закінчилась, так що ми можемо продовжити нашу розмову, вірно?

- Можу я поцікавитися про що ти хочеш поговорити? Про Елізе?

- На жаль, ти правий. Отже, що насправді сталося між вами двома? Звичайно, я знайомий зі слухом, але хочу знати все з перших уст.

- Якщо ти продовжиш питати про це, я б сам працював. Мені потрібно зосередитися.

- Ну, так, не добре вийде... Гей, я тут трохи хвилююся, тому що це моє перше протипарювання, так що чому б нам не зробити це разом?

Він підмигнув мені.

Між іншим, я теж в перший раз цим займаюся.

І мої нерви теж на межі. Усі інші, здається, досить добре справляються з цим, хоча вчитель давав поради тут і там, коли бачив проблеми у учнів.

- Добре, для початку давай продовжимо процедуру.

- Вірно, у книжці говориться, що спершу ми повинні розкрити живіт. Відразу до справи, так?

Ми повільно розкрили черево бідного піддослідного скальпеля.

- Вау!

Щось бризнуло і потрапило прямо на обличчя Рейлу. Я відчув себе погано від усього цього видовища, бачте, я не дуже підкований для таких речей. А також, коли "сніданок" вівці теж були.

Однак, сплетення внутрішніх органів - видовище не з приємних, від усього цього виникає якесь напруження.

- Це серце... Так?

Я спробував ткнути маленьке сердочко своїм пальцем. Блиїн....

- ...я здаюсь, ти дивовижний, набратись хоробрості і просто так зворушити це. Ти дійсно схожий на людину, здатного розгнівати Елізу.

Досить зводити все до Елізі!

Доставивши один з органів, я, як помста, без вагання розмазав його по обличчю Рейла.

- Ваа, як це мерзенно.

Навіть витираючи зі свого обличчя, він все ще посміхається. Може бути, він 'M'?

(пп: найбільш ймовірно, 'M' в розумінні мазохіст. Найімовірніше, « М » є головою британської секретної служби MI-6 у бондіані.

- Курурі-кун, можу я запитати чому ти вирішив заглянути на урок Медіцини? Ти збираєшся стати лікарем у своїх землях?

- ...це через золото.

- Гроші? Хаха, моя думка про тебе щойно сильно змінилася. Хоча мені досі цікаво, що сталося між тобою і Елізою.

У відповідь на це, ще один орган був розмазаний по його обличчю.

Він скрикнув "Ваббу--", схиляючи голову назад у спробі ухилитися.

- А я думав стати лікарем у майбутньому, і, Курурі-кун, хоч наші цілі й різні, ми все одно будемо разом вчитися до закінчення елективу. Чи не краще мати милу розмову замість незручного мовчання? Я хочу з тобою розмовляти.

Ну, а я не хочу з тобою розмовляти. Якщо я зв'яжуся з тобою, знову потраплю в неприємності.

- Інші студенти не розмовляють зі мною. Вони завжди уникають мене і ніколи не дозволяють приєднатися до своєї розмови, ти в курсі?

- Це через те, що ти завжди з принцом Арктиком і чи не егоїстично думати що я єдиний, здатний з тобою поладити?

Ти сприймаєш це занадто однобоко!

Перший принц, де ти! За що ти так його на мене скинув?

- Я думаю так тому, що... ну... - Він подивився на мене і посміхнувся, — це таємниця.

- До речі, і цього егоїстичного принца сьогодні тут немає... Интересно.

- То чому б тобі не сказати йому про себелюбство, коли їх тут немає?

- Мені все одно, моя думка від цього не зміниться.

Та ніби я зможу йому таке сказати! Випадково вирвалося ... у мене в голові.

- Гей, Курурі-кун, ти ж знайомий з Іріс?

- Так, ми друзі.

- Здається, у принца з'явилося зацікавлення, я навіть чув, що вони разом ходять на заняття. И? Не хочеш поговорити з нашим щирим принцом?

Саме час прояснити ситуацію.

- Як це стосується мене? Людина закохується, коли він закохається чому мене це хвилювати?

Коли я сказав це, Рейл підняв руки вгору, здавшись, так що я продовжив.

- Так і якщо вже на те пішло, чи не ти тут турбуєшся про їхні стосунки?

Він теж був серед кандидатів кохання для Іріс, але це трохи забавно, бачити як його так просто зсунули на другий план.

- Як грубо, я скоріше, більше зацікавлений у таємних відносинах між тобою і Елізою, Курурі-кун, а що ж стосується принца ... ну, я пробуду з ним ще десь років десять або близько того. Хоча на той час буде і складно знайти собі пару, але так чи інакше, прямо зараз я більше зацікавлений у спостереженнях за стосунками інших людей, як ти.

Схоже, йому теж нелегко було.

Проте, теребити мої незагоєні рани - інша історія.

Ось, випробуй мою атаку органом!

- А ти дійсно не стримуєшся, так, Курурі-кун? Не можу сказати, що мені не подобається ця твоя безжалісна сторона.

– Ээ!?

- Або можу, принаймні не зараз.

Сподіваюся, що я просто щось плутаю.

Я не хочу, щоб в мене тремтів хлопець!

- Смішно ось так говорити з тобою особисто, Курурі-кун. Ти повністю відрізняєшся від того образу, який я склав у себе в голові. Я думав, що ти якимось чином більше схожий на решту знати.

- Ти думав, що я буду більше схожий на дурня?

- Ні, я не про це. Я б радше назвав це занепокоєнням, але схоже ця сентиментальність була зайвою. Вибач, що думав про тебе в такому ключі і, хей, якщо ти не проти, чому б нам іноді не спілкуватися як друзі?

Він, очевидно, намагається підібратися до розмови про Елізу.

Обрізати все на корінь, буде найкращим рішенням.

- Ну, поки що, давай зосередимося на уроці.

— Звичайно, - відповів Рейл на мою пропозицію.

Ми обоє на деякий час зосередилися на репетиції.

Рейл виглядав так, ніби його зараз знудить, але, тим не менш, йому вдалося вирізати всі органи.

- Рейл, схоже, у тебе талант в медицині.

На відміну від моїх цілей, Рейл робить все це, готуючись стати справжнім лікарем.

- Ні, я думаю, що дійсно талановиті люди, які можуть робити таку роботу без будь-яких сумнівів і опору, як ти, Курурі-кун.

- Я просто трохи звик до всього цього, от і все. Тобі краще думати про інших.

- Можливо, але я теж маю багато поганих якостей. Вивчаючи медицину, щоб рятувати життя, ми позбавляємо інших істот цієї можливості. Я не дуже добре ставлюся до таких суперечностей.

- Такі люди. Хіба ми не вирощуємо худобу, щоб потім використовувати його? Деякі речі просто повинні бути зроблені за рахунок інших.

- Якщо це через те, що нам потрібно харчуватися, думаю, це виправдано. Ми з любов'ю виховували їх, забезпечували їм добре життя до того моменту, коли нам потрібно було використати їх так що в цьому немає особливих проблем. А як щодо такого? Ця дитина, чия смерть прийшла так, щоб її можна було випарувати, після цього просто буде викинутий? Я відчуваю жаль до всього цього.

- Не думаю, що ми тут щось можемо зробити.

- Люди просять допомоги у лікаря, якщо вона їм потрібна, а тварини - ні, — продовжував я.

- Про що ти?

З якоїсь причини, Рейл серйозно захотів дізнатися мою відповідь.

Знову ж таки, краще буде розповісти йому про просту дрібницю, щоб він не надто сильно про все це задумувався.

- Я думаю, що у твоєму бажанні стати лікарем є критичний недолік.

- Я десь помиляюся? Чи повинен я вибрати інший шлях? Ну, є багато різних лікарів.

- Більш-менш.

- Ага!

- Курурі, ти дійсно щось, чи не так? Дякую, що вислухав мене. До сьогоднішнього дня, я просто хотів трохи посміятися над вашою з Елізою схиблення, але зараз я думаю про тебе інакше.

Хіба ти досі не смієшся наді мною?

Я тобі коли-небудь поверну долочок!

- Отже, після того як всі органи витягнуті, нам залишилося просто зашити розріз.

- А-а.

Хоча Рейл будував страждання, він зміг протриматися до кінця. Так тримати.

Після того як ми закінчили, я спробував замаскуватися і зробив глибокий вдих та видих. *Фух~*

- Медичним займатися, безумовно, складно. І це, напевно, буде ще важче, коли перед нами лежатиме людина на межі смерті. Хоча й непогано буде мати такі навички в майбутньому.

- Тоді, якщо хочеш, я б міг щось зробити, що допоможе тобі?

Хоча це буде важко зробити, мені цікаво спробувати. Спробувати створити наше власне медичне обладнання.

- Ти зробиш це для мене? Я знав, що я в тобі не помилився!

- Ага, але для початку нам потрібно заскочити в мою кімнату і забрати там дещо.

- Звучит забавно, так що звичайно.

Закінчивши прибирати, урок майже закінчився.

На відміну від усіх інших студентів, які прямують до виходу, Рейл пішов до вчителя.

- Можна мені забрати цих хлопців?

- Можу я запитати чому?

У руках Реюла були забиті трупи щойно припарковані морським свинком.

- Я думаю, що вони заслуговують кращого кінця, ось і вся причина.

- Якщо вони тобі так сподобалися, то звичайно, можеш їх забрати.

З дозволу вчителя Рейл поклав трупи у льняні мішки.

- Люди кажуть, що я дивний, але, на мою думку, це ти тут дуже дивак Рейл, — йдучи поруч з Рэйлом, я розмовляв з ним про те, як сталося.

- Правда? Ну, це не так вже й важливо, і, хей, якщо вже ти пройшов за мною аж досюда, допоможи мені викопати яму.

- Звичайно.

-----

Після занять двоє чоловіків стояли біля шкільних воріт.

Ми стояли посеред широких земель, так що я не думаю, що вони будуть проти, де б ми не пали.

У кожного з нас було по лопаті, але ми не втискали їх до землі одночасно, створивши свого роду систему роботи.

Також, навколо не було багато перехожих, так що ніщо не перешкоджало копіювання ями.

- Поки мені не набридне, мабуть я зможу впоратися з такими речами.

Рейл сказав це, копаючи яму.

- Думаю, ми все ще можемо продовжувати.

- Угу.

Єдине, що можна було почути після цього, було звуком риття ґрунту.

- Чи це дійсно допоможе?

Роздався голос Рэйла.

- Ох, безумовно.

Хаха, ми з Рейлом почали сміятися.

Ми закінчили, поховавши всіх морських свинок.

- А тепер, йдемо додому, — спробував сказати Рейл, розвертаючись і збираючись йти.

- Ні, почекай хвилинку.

- Хмм?

- Я хочу подивитися на дещо.

'Сверх основ', 3-й магічний том. Я хотів відчути закляття 'Нова життя'.

Заливаючи ману в ґрунт, я не прошепотів: « А тепер — відкрийте очі ».

На секунду з’явилася велика вібрація, а потім розрослася плода квітів.

Не знаю, що це будуть за квіти, але мені безумовно вдалося створити нове життя.

- А хороше у тебе є закляття.

Рейл м'яко усміхнувся.

Глава 27

- Майстер, ви вже вибрали ваші елективи?

Сьогодні шкільна вихідний, і це доволі кумедно, що коли всі, начебто як, повинні взяти перерву, Кроссі з якоїсь причини прийшов до мене.

– Хмм... Травництво і Медицина, ще два поки не вибрав.

- Ось як? А я обрав Бойові мистецтва і Імператорські учення, з іншими також поки не вирішив.

Якщо ви обираєте елективів, то краще сприймете це серйозно, ніж просто вибирати наоманіт і потім шкодувати про нього весь час.

Позбавившись почуттів, які турбували мене, я перестав закачувати залізо. Подивившись через плече, я запитав:

- Ах, так, ти сьогодні був не з Вайном?

- Так, бо сьогодні єдиним вихідним на тиждень він порадив мені відпочити. Тим не менш, мені цікаво, куди він так раптово зник? Так підло і боягузливо... Як він посмів!

- Ну, це ж вихідний все-таки, кожен має право на особистий час. Спробуй простити його.

- ...якщо Майстер так говорить, то нічого не поробиш.

Кроссі сказав це з надутими щоками, показуючи, що все ще не пробачив Вайна. Хоча, це навіть добре. Здається, що останнім часом вони трохи зблизилися.

- Якщо у нас є вільний час, чим би ви хотіли зайнятися, Майстер?

Ні, у мене взагалі немає вільного часу.

Насправді, я хотів ще раз переглянути опис елективів і почати вивчати 4-й гримуар, тому що нещодавно закінчив засвоєння 3-го.

Та й крім того, чи не можна мені хоч трохи побути самому? Я не маю вільного часу.

- Не сказав би, що у мене є вільний час, так щоб ти не намагався дізнатися куди втік Вайн?

- О! Хороша ідея! Ходімо разом, Майстер!

Його очі сяють. Хоча, мені дійсно приємно бачити, що він хоче проводити свій час зі мною.

Вибач Вайн, але це бажання мого дорогого учня.

...Тьху ти, я сам собі викопав могилу, ну і може трохи-чуть, мені самому цікаво, що ж Вайн приховує. Куди він пішов? Ми повинні розслідувати цю справу!

Сказав нікуди не добра людина, яка нарікає, що йому бракує вільного часу, а потім вирішує ні з того ні в чому брати участь у першій зі своїх подій.

- Ну, тоді йдемо.

- Так!

Коли хтось шукає когось, спочатку треба позначити найбільш ймовірні місця його знаходження. Взагалі, зазвичай ви б попрямували до найближчої таверни, де за фіксованою ціною можна купити інформацію, але, на жаль, тут немає таверни. Але у нас є одне добре місце для пошуку, їдальня! Якщо Вайн там був, ми точно дізнаємося про це через його велику структуру тіла.

Хоч хтось, але повинен був його побачити.

Коли ми зайшли в їдальню, Вайна там не виявилося, тому ми вирішили знайти когось, хто б знав де він, зрештою наткнулися на пару дівчат, про щось між собою болтів.

- Вибачте, чи хтось із вас бачив студента на ім'я Вайн?

- Вайн це... Той дуже високий чоловік, так? Здається, я бачила, як він виходив з гуртожитку, але це все, що я знаю.

- Чудово, дякую.

Ми подякували тим двом чоловікам і вирушили до виходу з їдальні.

- Принаймні ми знаємо, що він покинув гуртожиток. Є ще ідеї?

- Можливо, він поїхав у місце де буде достатньо простору для тренування, можливо, парк?

- Ну, інших варіантів поки немає, так що йдемо.

Коли ми прибули на спортивну вечірку, то побачили багато учнів, які тренувалися в парі, але Вайна не було серед них.

Я підійшов до дівчини, яка виконує розтягнення і запитав її.

- Великий хлопець? Так, я бачила його, він тут біг сьогодні вранці і бурмотів щось про 'очисть свій розум від злих думок' або якось так.

- Ти знаєш, куди він попрямував після цього?

- Не зовсім, я бачила, як він виходив з лазні, але що далі - не знаю.

- Дякую і удачі з тренуванням. Було б непогано ще як-небудь поспілкуватися.

- Так, мені б теж хотілося з вами ще поговорити, Курурі-сан.

Закінчивши з люб’язністю, ми вийшли з парку.

- Так він дійсно тут був...

Кроссі поклав руку на підборіддя, думаючи про те, де нам шукати Вайна далі.

- Може, він покинув територію школи?

- Насправді, навіть щоб вийти звідси потрібно проробити немаленький шлях. Так що підемо перевіримо записи конюшен.

- Ага.

Хоча, що ми будемо робити, якщо дізнаємося, як Вайн взяв там коня? Спробуємо побігти за ним? Хоча це було б весело, здається краще буде просто кинути цю затію.

- Вайн, так? Зачекайте секунду, я перевірю сьогоднішні записи.

Ми прибули в конюшні, і наш запит відразу змусив місцевого працівника припинити свій відпочинок.

Доставивши перелік боржників, він відкрив сьогоднішню дату.

Проводячи пальцем, він повільно перевіряв ім’я за іменем.

- Хм, тут немає жодних записів про студента на ім'я Вайн, але... Ви сказали, що він дуже високий, різко виділяється поряд з іншими людьми, вірно? Я бачив таку людину сьогодні.

- Ви знаєте, куди він пішов?

- Так, коли я його помітив він йшов до фонтану.

- Правда? Дякую.

Коли ми поклонилися йому, то продовжили рухатися.

- Цього разу все занадто розмито... У школі багато фонтанів, — з жалем пробурмотів Кроссі.

- Не сказав би, коли люди згадують "фонтан", зазвичай це завжди стосується одного місця.

Я різко обнадію Кроссі.

- А! Ви праві, Майстер!

Якби я хотів описати, як зараз Кроссі виглядає з боку, я б сказав, що у нього пружини в взуття ...

Отже, нам потрібно до того самого фонтану, у якого я вже був, але чесно кажучи, я не дуже добре знайомий з місцевістю.

Перед Кроссі, який завжди мене хвалить, мені якось вдалося побудувати хоробре обличчя, але, всередині, я в паніці.

Я не помітив, як ми опинилися посеред троянди.

Де ми? Треба буде краще вивчити околиці.

- Майстер...

– ...

Кроссі стояв позаду мене, через що я не міг побачити його обличчя, але ... Я знаю, про що він зараз думає.

Що мені робити?

- Курурі?

Відвідувач почувся з боку розлогої городи.

Обійшовши її, я зустрівся обличчям до Іріс, ми обидва здивувалися.

- Ірисе, ого, радий тебе бачити. Я трохи заблукав, не простягнеш руку допомоги?

- Важко вказувати дорогу, не бачачи її, чи не проти, якщо я замість цього тебе проводжу?

- Дякую, ти врятувала...

Я запнувся на півслове через пару гострих очей, які дивляться на мене.

Пари очей людини, що стоїть недалеко Іріс, першого принца Арка.

Так у них побачення! Не дивно, що він сердиться, я б теж вийшов з себе від такого несподіваного втручання.

Як же ми не вчасно.

– ... мм... я тут подумал... Ми, напевно, самі зможемо знайти дорогу, не хочу відволікати тебе від задоволення цими трояндами.

- Нічого, я в будь-який час можу поглянути на них. Але я не можу залишити тебе одного, коли ти в біді, Курурі.

- Ні, розумієш... - Жорном, який був видно тільки Іріс, я вказав на Арка, що стоїть позаду неї.

Вона обернулася, дотримуючись мого жесту, а потім сказала: - А, все в порядку, він не буде заперечувати. Ми просто були на маленькій прогулянці.

Мої слова не досягли її вуха!

Арка, тим часом, був в люті.

Він, ймовірно, відчуває щось на кшталт "Що за хрінь? Чому він важливіший за мене?" - і продовжує різати мене поглядом.

- ...Н-ну, якщо все дійсно гаразд...

- Все гаразд.

Ми з Кроссі пішли за Іріс, а один певний принц йшов недалеко позаду.

Кроссі, напевно, відчував тиск від Арка, так як він тримався занадто близько до мене, відчуваючи, що якщо ми роздягнемося, Арк проковтне його.

Ірис? Ти ж не спеціально все це робиш? Сподіваюся, що ні.

Кроссі йшов поряд з Іріс, розповідаючи, куди саме ми повинні, щоб вона відвела нас у потрібне місце.

Можливо через те, що я захопився їхньою розмовою, я забув про декого позаду мене.

Він попередив мене: « Я запам’ятаю це, відтепер краще дивися по сторонах. Я знаю тебе в обличчя, Курурі Хелан, - страшні слова, наче з якогось жаху, донеслися до мене.

Принц йшов прямо за мною, продовжуючи на мене витріщатися.

Що ти робитимеш, якщо Іріс це помітить? Я хотів сказати йому це прямо в обличчя.

Хотів би, але не можу. Навіть якщо Принц вороже ставиться до мене, я не можу підливати масла у вогонь.

Це один з тих випадків, де потрібно прикидається, що ти нічого не бачив, не чув і не знаєш.

- А досить кумедно виходить, трохи раніше Вайн також питав напрямок, він сказав, що хоче потрапити до фонтану.

- Правда! Вайн приходив до тебе?

- Так, я проводила його, а коли повернулася до Розарію зустріла там вас.

- Іріс, до якого фонтану він пішов?

- Я вас проведу, почекайте трохи і побачите.

Завдяки Іріс, ми нарешті побачили вдалечінь потрібний нам фонтан. Шкода, що ми розминулися.

Іріс запропонувала продовжити нас до кінця, але ми відмовилися. Згідно з Кроссі, враховуючи швидкість нашого пересування, Вайн уже мав далеко від нас.

Ух... відразу після Елізи, я нажив собі ще одного ворога в особі першого принца. Аа, я вже бачу, як моє життя наближається до кінця в результаті якогось "нещастного випадку".

Я вирішив більше по можливості ні в що не вплутуватися...

— А ось і фонтан, — сказав Кроссі підходячи до нього.

Величезний фонтан, який я вже бачив раніше, знову був переді мною.

- Майстер, давай сховаємося.

Я послухався поради Кроссі, який вже переховувався у достатньо великих для того, щоб помістити двох людей на кущах.

Якщо подумати, чи не був і я вже в подібній ситуації?

Фонтан, трохи ослабнувши, відкрив нам очі двох людей.

Пару, що пристрасно дивиться один на одного, Вайна і незнайому мені дівчину.

- А? Майстер, це...

- Без сумніву...

Визнання любові!

Лише подумайте, тиждень пройшов з дня початку занять, а він вже встиг когось собі знайти! Так тримати, Вайн! Справді, ви насолоджуєтесь своєю юністю!

!

На превелике здивування, дівчина почала говорити першою.

- Вайн...

Її голос злегка тремтів.

Дивлячись на неї, я помітив, що вона досить красива, особливо в порівнянні з Вайном.

- Ця дівчина, вона теж вчиться в класі С, як і я, — тихо сказав Кроссі, і тільки тоді згадав про нього.

Хоча... Його червоне обличчя справило на мене більше враження.

- Дякую, що прийшли сюди.

Дівчина зробила крок вперед, безперервно дивлячись на землю, то на Вайна.

- Ого, Майстер, з якоїсь причини мені теж стало жарко.

- Я розумію, але Кроссі...

Якби я була дівчиною, то зараз викрикнув би "Іїнія~".

- Кажи, що потрібно і коротше.

Вайн кинув слова на інший бік.

Ти не це повинен був сказати! Мабуть, Кроссі подумав про те ж саме, зморщивши брови. Ця ситуація трохи засмутила мене.

- Майстер, цей ідіот... Чи все буде гаразд?

- Не знаю, давай поки просто поспостерігаємо.

Від хвилювання наші голоси стали трохи голоснішими.

А це хіба не було надто голосно?

Це погано! Що буде з моєю репутацією? Що нам робити?

- Ох, емм ... Я...

- Що?

– Ну... Я... з першою зустрічі з вами... Вайн-сан...

- Про що ти?

Здавалося, що голос дівчини не хоче покидати тремтячих губ.

Не поспішай! І до речі, що ти їй, блін, говориш, Вайн!?

Якби я був на його місці, хотів би взяти її за плечі і заспокоїти.

- Давай! Скажи це! - Ми з Кроссі, червоні наперегонки, шепотом намагалися підбадьорити її.

Буде погано, якщо наші голоси стануть ще голоснішими.

- Вайн-сан! Я закохалась у вас з першого погляду!

Зійшовши з духом, вона видала визнання сильним і підвищеним голосом.

Кроссі виглядав так, ніби зараз знепритомнів.

Небезпечно, мої кровоносні судини всі такі *тум-дум*, ще трохи, і все почують моє серцебиття.

- Серйозно?

Відповів Вайн, не змінюючи слова.

Дівчина, Кроссі і я, ми всі з нетерпінням чекали на те, що він скаже.

...

Эй! Скажи що-небудь! Не стій стовпом!

- Ми можемо зустрічатися? - Дівчина заїкалася, кажучи це.

- Вибач, але ні.

Вайн різко обірвав її надії.

- ...я недостатньо хороша?

- Так, взагалі недостатньо.

Нічого іншого не міг сказати? Якби у мене меч, я б тебе прямо зараз зарізав! Що ти мав на увазі під "узагальнення недостатньо"! Хіба вона не досить красива?

- Майстер, можна мені потім його побити?

- Схвалено! Я дозволяю! А поки що... Що ж вона відповість?

- Будь ласка, можете сказати чому? Якщо ні, я просто ніяк не зможу так легко відступити.

- Чому?

Вайн кивнув разок і продовжив.

- Моє шкільне життя веселене завдяки моїм друзям, і в мене з ними багато справ. Тому я просто занадто зайнятий для чогось на зразок цього.

– Я... Я розумію... Дякую, що погодилися прийти...

Роздався слабкий скрипучий голос, і дівчина попрощавшись втекла так швидко, як тільки могла.

- Майстер, ті друзі, про яких він говорив, це ми?

- Можливо.

- Майстер, ви теж хочете його вбити?

– Да.

- Майстер, цей хлопець просто ідіот.

- Ага... Повний.

Глава 28

Перше вивчення по Магічної Науки сьогодні пройде в парку, тому ми з Вайном прибули туди відразу після пробудження.

Хоча, до уроку ще залишилося трохи вільного часу. Може нам варто трохи потренуватися, щоб скоротитися очікування.

Ми обоє почали розминку. Вдвох, тому що Кроссі так рано не встає по буднях.

Спочатку ми притискали спини один до одного, з'єднали руки і по черзі почали згинатися м"язами.

- Ууу--

Моє тіло всохло від такої розтягування, навіть моя сонливість повністю зникла. А ще, доволі цікаво бачити все з такого ракурсу.

- Ууу--

Тепер моя черга піднімати Вайна. Ах! Ага, він важкий, здається я тільки що пошкодив стегно.

- Вчора, навіть вбивши весь вечір, я так і не зміг зрозуміти значення книги заклинань, що захопив з собою з будинку.

Сказав я Вайну, поки допомагав йому з розтяжкою.

- Зрозуміло, так Курурі теж треба вчитися.

- А що щодо тебе, чим ти вчора займався?

- Хмпф! - Перед тим як відповісти, Вайн глибоко надихнув і повторив розтягувальний рух.

- Вчора я практикувався в фехтуванні.

- Фехтування? А ти як завжди прилежний.

Після моєї відповіді, Вайн з якоїсь причини зупинився. Він просто стояв, не кажучи мені ні слова.

Оскільки все ще була його черга піднімати, я з наріканням повернув йому шию.

– А.

І тоді я помітив її. Зліва від мене, прямо перед Вайном.

...кошка.

Кішка, розміром з людину.

Лев щось? Та ні, схожа на звичайну кішку. Вайн, мабуть, зупинився саме через неї.

Її мордочка не виглядала злою або невдоволеною, навіть навпаки, очі здавалися досить милі.

Чомусь таке відчуття, що ця маленька дівчинка.

Але навіть якщо це кішка, вона все одно величезна. Хоч це і кіт, але розміром він з людину. Просто великий клубок з вовною.

- Доброго ранку, ня--

Воно заговорило.

Воно тільки що з нами заговорило.

- Гей, Вайне, хочеш кудись піти зі мною і Кроссі на цих вихідних? Тільки ми втрьох.

- Гей, не ігноруйте змінювання~

- Так, непогано було разом провести час.

- І ти теж міняєш, великий хлопець?

Великий! Хіба не ми тут повинні тебе так називати? ...хоч краще не відповідай.

Чи це сон?

- Вайн, вщипни мене.

- Це не сон, ня--

Ми з Вайном розтиснули руки і зіткнулися зі реальністю, що перед нами.

- Хто ти?

Ні, що ти?

- Вчитель Магічної Науки, няя.

- Правда? А чому ви кішка?

Вайне, гей! Я тебе правильно розчув! Ти так різко переходиш прямо до теми?

- А що не так? Ваш вчитель зобов'язаний бути людиною, няя?

Почувши її слова, Вайн шепнув мені на вухо.

- Це небезпечно.

- Звісно небезпечно, — прошепотів я у відповідь.

- Не бійтеся, няя. Я просто ваш викладач, няя.

Це просто слова вашого безтурботного милика, але які ж ваші справжні наміри? Нічого не поробиш, бути підозрілим у цій ситуації - природно.

- Тоді як вас звати, вчитель?

Обережно запитав я.

- У кішок без панів немає імен, кидаючи~ Хіба це очевидно? Що не так, з вами, людьми, няя?

Оу, ем ... Вибачте.

- Тоді, вчитель?

Вайн набрався сміливості і підняв руку.

– Що, ня?

- Вчитель, ви хлопчик чи дівчинка?

- Я дівчина, няя! Как грубо, яня!

Оу, ем ... Знову вибачте. Вайн, мабуть, теж думав про це.

- Але ж так, ти! Великий хлопець! Це недобре, ня! Твоє тіло сильне, але магія настільки слабка, що я її ледь відчуваю, ня.

Фух, добре, що вона звернулася не до мене. Поки я зітхав, вона поклала руку мені на плече.

Ні, в сенсі лапу! Вона щойно поклала лапу на моє плече!

- Краще повчайся у нього, няя! Тіло худорляво, порівняно з твоїм але... з няго складається просто неймовірна кількість мани, ясна.

Дякую за комплімент, але не треба на мене так дивитися!

- А ти багатообіцяючий студент, няя. Як тебе звати, ня?

– Курурі.

– Курурі-чан, ня? Я пам'ятаю, няя.

Вайн також поклав руку мені на плече. Страшний момент.

Що? Про що ви думаєте? Ні, не відповідайте! Я вже знаю!

- Емм... Кішка-сенсей!

- Що таке, ня? Тобі щось потрібно, Курурі-чан?

- Кошка-сенсей адже викладач магічної науки, вірно? Тобто, ви можете використовувати магію?

- Ну звичайно, ня.

Сказавши це, вона за допомогою магії грунту створила своє зображення на землі.

Здається, її ноги на зображенні трохи менші і погляд більш гострий, але не будемо про це.

- Ну як тобі, ня?

Приблизившись до Вайна, я шепнув йому на вухо.

- Це все і справді відбувається?

- Здається так.

- Про що ви там шепочетеся, ня--

- У мене питання! Кішка-сенсей, скільки ви спите на добу?

- Близько 14 годин, няя.

О, прямо як звичайна кішка.

- Емм... Ви кішка. - Сказав Вайн впівголоса.

- Велика.

- І що, ня? Я все одно зможу навчити вас магії, ня! Чому б нам трохи не навчитися, ня все одно до початку занять ще купа часу. Невелика прелюдія до того, чого мені від вас очікувати на уроці, няя?

Сказавши - Ну давай, не соромся, — вона змусила Вайна використовувати магію.

Використовуючи ману, він перетворив область на свою долоню у відкрите полум’я.

Подивившись деякий час на вогонь, Кішка-сенсей почала качати головою: - Недобре, ясна. Чому б тобі не спробувати, Курурі-чан?

Вайн, відчуваючи свою нікчемність, схиливши голову і сівши поряд з викладачем.

Як би там не було, приступимо.

У свою чергу, я хотів зробити що-небудь, що інші б навіть не подумали. Я побудував образ Кішки-сенсея у себе в голові. Коли я виготовляв матеріали, то поступово надавав їм форму вчителя.

Я вже досить довго опанував цю магію.

- Нуу, твоє відчуття прекрасного могло бути і краще, ня. Фігури бракує краси, ня. Хоча це і було заклинання початкового рівня... Ну добре, ти пройшов, ня.

- Дякую!

- А тепер, чому б тобі не спробувати зробити мене ще раз, ня?

Так почалася моя тренування з створення ідеальної форми Кішки-сенсія.

'Алеги занадто короткі, ня!', "Згляни на міня трохи краще, блакитна! Ти думаєш, що я дійсно так виглядаю? ня!

-----

- Кішка-сенсей, що таке магія?

- Це секрет, ня. Ти і Вайн-чан аутсайдери, так що я не можу вам цього сказати, няя.

Вайн не виглядає особливо зацікавленим, чи хороший це шанс?

Навіть магічні книги Кріса Гелан не могли точно описати, що таке магія.

Магія особлива, існують навіть такі заклинання, здатні перевернути з ніг на голову весь світ, якщо постаратися.

- Просто старанно вчися, і, можливо, ти коли-небудь це дізнаєшся, ня.

Кішка-сенсей сказала мені це, ніби читаючи думки.

- Який незвичайний урок, ня. Такий свавільний, няя.

Вона кішка!

- Непогано було б додати до цього м'яса ня, але не треба солі, яє.

Вона кішка!

- Не треба мене так чесати, няя. Те, як ти це робиш, можна вважати за сексуальне домагання. Можеш почесати мене прямо під підборіддя, якщо хочеш, няя.

Вона дівчина! ... Тобто, кішечка!

-----

Ми з Вайном тренувалися під наглядом Коші-сенсія, поки повністю не видужали. Після цього почали з’являтися інші студенти.

Всі були такі 'Це кішка! Вона велика!' і так далі.

Будь ласка, не робіть цього! Я вже говорив все це раніше!

Коли всі учні почали заспокоюватися, Кошка-сенсей приступила до занять.

- По-перше, давайте подивимося на ваш вибір мани, ня? Почніть з практики зміни її форми, ню, сьогодні ми просто концентруємося на простих заклинанні, я.

Я запалив полум'я у своїй долоні.

Було досить просто.

Хмм... треба буде потім перевірити, до якого рівня я зможу довести це закляття.

Майже третина класу без особливих проблем змогла використати це закляття. І це клас А... Цікаво, як страждають інші класи.

Оглянувшись, я побачив, що принц і Рейл з легкістю змогли використати це закляття.

Вайну вдалося зробити невеликий вогник, і він наштовхнувся на себе вимочувача: - Ти все ще виділяєш занадто невелику кількість мани, ню. Пороби над цим, ня.

- У тебе непоганий потенціал, няя. І у тебе теж, ня.

Кішка-сенсей зупинилася перед Елізою і Іріс.

З того випадку Еліза не зводить з мене очей. Цікаво, а сьогодні вона в гарному настрої?

Гострі шматочки льоду раптом з'явилися на землі навколо Елізи. Ну, думаю це відповідь на моє питання.

На щастя, зміна природи мани одна з найсильніших сторін Іріс, так що вона без проблем розтопила лід, перетворивши його на чисту воду.

Хоча я нещодавно тут і там чую чутки про її стосунки з принцом, здається, вони все ще не зустрічаються.

Для цих двох, щоб дійсно любити один одного, їм спочатку доведеться розібратися з знущаннями Елізи. На щастя для них, схоже, прямо зараз вона, замість цього, націлена на мене.

Еліза, я тут непогано даюся, знаєш?

Так що, може перестанеш дивитися на мене, а? У цьому немає потреби! Давай! Чому я!

- Гей, Курурі.

Принц Арка, нічого не соромлячись, підійшов до мене.

Ти тут через те випадку на твоєму побаченні?

Я просто самотній безпорадний хлопець! Знову ж таки, чому я!?

- Ти, схоже, теж непогано розбираєшся в магії. Чому б нам не битися? Ну що? Що думаєш?

- Годі, Арктику, хіба ти не доставиш проблем Курурі-куну? Вибач за принца, що ні з цього не говорить такі дивні речі.

Рейл відтягнув першого принца назад.

Г'ю!

Якимось чином, я врятований.

Кішка-сенсей продовжувала ходити навколо, даючи кожному особисті поради.

Вона на диво співчутливий вчитель, хоча за зовнішністю цього не скажеш.

- Не добре, няя. Тобі потрібно приділяти більше уваги бедрам, няя.

- Ти занадто нахабний, няя. Не можна просто так взяти і доторкнутися до цього, ня.

- Скільки мені років, ня? Чому ти раптом питаєш щось подібне, ня?

Вона серйозний вчитель... Напевно.

Глава 29

Відчинивши двері в клас, перше, що я побачив, було спокійно сплячою голою дівчиною.

Сонячне світло, що проходить через вікно, переливалося на її волоссі, від чого здавалося, ніби вони світилися.

Її великі, привабливі очі були закриті, а звук її м'якого дихання слабо роздавався по кімнаті.

І її пухла, яка виступала попа та інші найважливіші частини були беззахисними.

...ну, хоча це всього-лиш Кошка-сеней.

- Учителю, я тут.

Я трохи потряс лектора. Але у відповідь була лише величезна "Офу--".

І що мені робити? Може, спробувати ще раз?

- Вчитель, будь ласка, прокиньтеся, це я, Курурі Хелан.

- ...няя? Курурічан, няя. Ласкаво просимо, ня~

- Ви мене сюди покликали, тому я тут. Так що вам потрібно?

- Я покликала тебе з приводу вивчення магії, ню. Але доведеться трохи почекати, тому що я запросила сюди ще одну людину, ню.

- Ще одного?

- Дяю, я покликала ще Арктикуна, нянька. Ви двоє - мої найкращі студенти, няя, тому я і покликала саме вас.

Ух, вона покликала людину номер один в моєму списку "за всяку ціну втікати". А враховуючи, що це той самий перший принц, з ним притягнеться ще одна людина, яку мені також не хотілося б зустрічати.

Не варто навіть згадувати, чому я не хочу з ним бачитися. Я боюсь.

Ну, якщо нам видасться можливість скористатися магією, цікаво, чи зможу я в разі чого як самозахисти використовувати заклинання <>. (п.п.). відносно температури.)

- Чому б тобі не зробити мені масаж, поки ми чекаємо? Останнім часом, здається, сильна втома назбиралася у області моєї талії, няя.

- Звичайно.

Присівши поруч з Кішкою-сенсеєм, я почав твердо масувати її бедра.

- Ох~ ТРАВ'ЯТА--

- Не могли б ви перестати, будь ласка? А то це трохи...

— Да ладно тебе, няя. Продовжуй, не зупиняйся, м'яку.

Після цього, я продовжив масаж, а вона продовжувала свої стони, іноді розбавляючи їх дивними "уф", зовсім не соромлячись моєї присутності.

- Я прийшов, безпритульна. (П. взагалі, означає, що вона "дворова", тобто. без господаря, "безхозна" - якось так...)

Двері відчинилися, і перший принц Арктики вшанував нас своєю присутністю.

Здається, він все ще злиться на мене. У даній ситуації, я, звичайно, радий, що він прийшов, але ... Хоча, тут більш ніж достатньо місця, щоб тримати нас на відстані, та і Кішка-сенсей тут.

- О? І Курурі тут, так?

- Ну, радий вас бачити, Принце, - відповів я з посмішкою. Хоч це і звичайна формальність, насправді мене не особливо хвилює як я його привітав. Серйозно.

Тим не менш, від моїх слів м'язи на його обличчі здригнулися.

Зачекайте... Невже я тільки що образив принца країни, в якій живу?

- Якщо все тут, чому б нам не почати?

- Якщо хочеш.

- Зараз я вчитиму вас своєї особливої магії, <[Трансформації>, няя. За допомогою цього закляття ви зможете приймати будь-які форми, які тільки забажаєте, няя. І я додам вам додаткові бали, якщо ви перетворитеся в кішку, няя. Це зручно заклинання, але ... Я щороку намагаюся навчити йому чотирьох-п'яти студентів, які мені подобаються, але ледве комусь вдається його використовувати.

- Так ось чому ви виглядаєте як кіт, вчитель?

- Ні, няя. Це моя справжня зовнішність, ня.

...Правда?

- Спочатку вам потрібно покрити своє тіло шаром магічної сили, ня. Ніби ви одягаєте костюм, няя.

Дотримуючись вказівок викладача, я намагався повторити за нею.

Покриваючи своє тіло маною, я уявляв себе засуваючи мене всередину плюшової іграшки.

Щось я відчуваю, як щось тепле наростає всередині мене.

- Добре, ня. Курурі має хороше відчуття магії, ню.

З іншого боку, у принца, здається, виникли проблеми.

- Ні, няя. Повторюй за мною, няя.

- Чорт, якщо навіть йому вдалося, то я і подачно повинен з цим впорається.

А він не занадто багато уваги мені приділяє? Але гаразд, просто не доставляй мені зайвих проблем.

- Тобі потрібно випустити більше, ня. Ти ж молодий, ти маєш сили, так що в тебе має вийти випускати більше, ня.

Кішка-сенсей... Але ж навчає його, так? Ну, хоч би якими були її методи, здається Арктика зміг підчепити з її слів якусь користь.

Ліпше б принц з самого початку слухняно повторював за учителем. Він просто витратив наш час у порожній.

- Фуух~, я нагнав тебе, Курурі.

І що? Єдина причина, по якій я досі топчуся на місці - я не можу продовжувати без інструкцій Кішки-сенсія.

Поки ти повторював ті ж помилки, я б вже встиг піти на кілька кроків вперед.

- Далі, вам потрібно навчитися використовувати обгорнуту навколо вас ману, ню. Перш за все, спробуйте змінити свою руку. Вам потрібно за допомогою магії змінити « вест », ню. Ви повинні впоратися з цим. Після того, як вам це вдасться, залишиться тільки підтримувати поступ мани до змінної руки ня. Ви можете вибрати будь-який образ, ня. А тепер, намагайтеся. Перенесіть образ з вашої голови на руку, ня.

Кішка-сенсей показала нам приклад.

Її лапа перетворилася на людську руку.

Ми з принцем одночасно вигукували "Оо--" від такого видовища.

- Чим більше ви намагаєтеся змінити її, тим важче це буде, ня. Дивіться уважно, я збираюся повернути колишній вигляд своїй лапі, тому що ця рука взагалі не красива.

"Рука" вчителя плавно прийняла свою початкову форму. Лапи, звичайно, милі, але чи не здається вам, що й та рука була нічого? Я взагалі не розумію відчуття прекрасного Кішки-сенсея.

Після цього, я спробував повторити за нею.

На мить, мені вдалося, але рука майже відразу повернула свій вид.

Без сумніву, це досить складно.

- Спочатку не варто викладатися на повну, ня. Інакше ви швидко позбудетесь своєї стійкості, ня. Зосереджуйтесь на цьому і намагайтеся повільно, крок за кроком. Для молодих людей, як ви, цілком природно втрачати концентрацію, коли ви втомилися, ня.

– Так... я не надто зосередився.

Ну, тут нічого не зробиш.

З бігом часу я старанно тренувався.

Принц також був дуже зосереджений.

Перед тим як усвідомити це, сонце вже почало сідати.

- Я зробив це! - Тільки зараз моя рука нарешті була повністю змінена, не повертаючись назад! Це успіх!

Я підняв руку і продемонстрував вчителю моє досягнення.

- Дивно, ня. Ти справився так швидко, ня. Курурі-чан, мабуть геній, няя.

Поки її волосся переливалося у променях заходу, Кошка-сенсей, все ще перебуваючи в сплячій позі, відповіла мені.

- У мене вийшло?

- Так, няя! Приходь пізніше для навчання наступним кроком. А поки, можеш піти додому, подуріти і добре виспатися, ня?

- Дякую!

Так, мені потрібно виспатися... подуріти? Що б це не означало, мені зараз все одно.

Я скасував закляття, повертаючи своїй руці звичний вигляд, хоча чомусь відчуває це дивно.

- Дякую за вашу роботу, Кішка-сенсей.

- Я втомилася, ня. Дай мені поспати, няю...

- Почекай!

Коли я вже виходив назад у гуртожиток, гучний голос пролунав за спиною. Звичайно, це був не хто інший, як принц Арктика, в даний момент кишить у мою сторону гострий погляд.

Чудово, я знову влипну у проблеми.

- Що?

- Гей, як ти це зробив... Скажи мені.

Зрозуміло. Мабуть, йому огидно з однієї думки, що я все зрозумів раніше нього, і, мабуть, він соромиться того що сам так не додумався, тому він хоче знати в мене.

І що ж мені робити...?

- Так, звичайно.

У вчителя почалася лінива пора, і вона навряд чи його вже щось навчить.

Як і Кішка-сенсей, я намагався передати своє розуміння цього заклинання.

- Я не розумію! Пояснюй краще!

Ось що я мав на увазі під проблемами.

У відповідь я з усмішкою сказав: « Роби це поступово, не поспішай.

Навіть коли вечір змінився вночі, принц все ще не міг цього зробити.

- Непогано, ня. Близько, але не то, ня. Тобі потрібно позбутися цих шкідливих звичок, принц, ня - через слова Кішки-сенсея Принц здавався трохи пригніченим.

- Хмм, я трохи зголоднів.

І ми з принцем попрямували до їдальні. Добре, що навіть у такий час там ще можна поїсти.

- Може ти зараз і попереду, але тим, хто освоїть це заклинання першим, буду я.

- Так, звичайно.

Втомлений противник все ще не здався, так?

- До речі, в яких ти з Іріс відносин?

От так відразу до справи? Я думав, що у членів королівської сім'ї має бути хоч якесь відчуття такти, але, схоже, я помилявся.

І що мені відповідати? Вірше, що мені не відповідати, щоб він мене неправильно зрозумів?

- Ми друзі.

- Що? І все?

- М? Или нет... А ти хотів би, щоб ми були ближче?

- Що? Що ти цим хотів сказати?

Він надто бурхливо відреагував, випадково плюнув у мою сторону вип'яту раніше воду.

- Я просто пожартував. Просто жарт, добре?

- ...правда?

- Так, ми просто друзі, — ну насправді, я одного разу п'ять днів підряд спав разом в одній кареті!... але краще йому не говорити про це.

Не хочу його злити.

- Ух, але навіть Рейл високої думки про тебе! Той самий Рейл, який ніколи нікого не хвалить! Ти не можеш бути звичайним хлопцем!

Інші проблеми.

Так він проблеми і принцу доставляє, так? Смішно виходить.

Іріс повинна бачити в цьому парні "Принца на білому коні", який захистить її від Елізи?

Вона занадто високої про нього думки.

- Ну, було досить смачно.

Повністю наївшись, я закінчив вечерю.

Після цього я послав просте прощання принцу, готуючись йти: - Ну що ж, а тепер я повернуся в суспільство...

Раптом, моє плече зазнало сильного хвату.

Чесно, мені не хочеться обертатися але доведеться.

- Стояти, хто сказав, що ти можеш йти спати? Я й досі не закінчив своє особливе тренування.

- Відпусти, це моторошно. Ти впораєшся і без мене.

- І що може бути важливішим за моє навчання? Скажи мені.

- Я працював над створенням списа, коли мене викликали. Хотілося б завершити його до кінця дня, і звичайно ж це брехня.

Це просто привід, щоб швидше звідси звалити.

- А що ти робиш?

- Мечі та іншу зброю, як це було у випадку з цим, я вказав на меч, що висить в мене.

- Секунду, хіба він не ту ж роботу, що і деякі з моєї колекції магічних мечей в Імперській Столиці?

Збірка магічних мечів!

... Скільки ж це буде коштувати!?

- Якщо я скажу, що є його творцем ти мені повіриш? Все-таки це магічні мечі.

- "Молодою геній, з легкістю створює магічні мечі", так? Якби такі мечі з’явилися в продажу, їх відірвали б із руками і ногами, а гроші з продажем можна було б безнадійно прожити решту життя.

- Не розумію, про що ти говориш. У цьому мечі немає нічого незвичайного, я його просто зробив, от і все. Так що чому б тобі вже не відпустити мене, щоб я нарешті міг піти додому?

Заради всього святого, будь ласка! Відпусти мене, благаю!

– Хмм... ну, для початку хотілося б перевірити чи ти геній з тих чуток, Курурі Хелан. Негайно йдемо до твоєї кімнати.

- А?

Стій, чому в мою кімнату?

Після цього, ми вдвох попрямували до мене на шляху розмовляючи.

- До речі, щодо моїх мечів, я не дам їх тобі. Просто хочу нагадати, що вони належать мені. Пообіцяй мені дотримуватися моїх слів. О, і ще скільки коштували ті мечі, про які ти згадував раніше? Мені просто трохи цікаво.

- Ей, не станься таким балакучим ні з того ні із сього, і коли це я сказав, що зацікавлений в чомусь подібним?

- Пообіцяй мені, що нікому не скажеш про той коваль.

- Я вже розповів, і серед інших був мій брат Рахса. І якщо вже про нього зайшла промова, що ти думаєш про мого брата?

- Рахса-кун видатна людина, і я впевнений, що одного дня він стане великим королем.

- Побачимо.

Раптом над нами нависло поганий настрій, тому я вирішив зупинитися.

Коли використовуєш багато манів, як ми це сьогодні зробили, треба добре відпочити.

Коли ми увійшли в мою кімнату, всередині тренувалися Вайн з Кроссі.

... Знову ж, чому в моїй кімнаті?

- Тренувати нижню частину важко, але коли в цьому є успіх, баланс рухів поліпшиться. Це може бути болісно, але чому б нам не зробити ще один підхід?

- Ти сказав, що я зможу перепочити три підходи назад!

- Ну, тоді ти зможеш відпочити через три підходи.

- Привіє!

Це все, звичайно, мило, але не могли б ви цим займатися у своїх кімнатах?

- Ей, навіщо ти зайшов у чужу кімнату?

- О, ми не проти. Насправді, нам навіть буде легше тренуватися, якщо навколо буде трохи шумно.

Чому це я тут став вторженцем?

- Ні, ви взагалі в курсі яка година? І в всій моїй кімнаті тепер гаряче і душно.

Проблеми сьогодні йдуть за мною по п'ятах.

- Я щойно повернувся з занять Кошісенсея і хотів би відпочити, не могли б ви взяти до уваги мої почуття, будь ласка? Ви завжди можете зайти пізніше, гаразд?

- Зрозумів! Йдемо--! - Кроссі подав жест Вайну, і вони обидва вийшли.

Зрештою вже опівночі.

Все одно вони завтра повернуться, чи не марно було лаяти їх? І навіть якщо ці двоє пішли, не думаю, що людина, яка стоїть позаду мене, піде також просто.

Після тренування Вайна і Кроссі в кімнаті стало жарко... Ну, з цим вже нічого не зробиш.

О, я сумую за тими часами, коли це житло належало тільки мені.

Раптом, хтось почав грубо лоскотатися в мої двері.

А тепер що! У такий час, що за дивна людина.

Відчинивши двері, я побачив незнайоме мені обличчя.

- Ви занадто галасуєте! Я божеволію через все це!

Ух, да знаю я! Я теж схожу через все це з розуму!

- І не тільки сьогодні! Майже кожної ночі з вашої кімнати доноситься занадто багато шуму! То з цієї кімнати, то з саду доноситься стони чоловіків і жінок! Досить вже! Можете тихіше?

Вибачте! Ці стони походили не з моєї вини!

- А? Якісь проблеми?

Почувши гучні звинувачення, неподалік намалювався Арктика.

- П-принц! Чому ви тут?

Жалюгідний студент змінився в обличчя. Очевидно, він не розуміє, що відбувається.

- І навіщо мені тобі відповідати?

- Ні, я не це хотів-

- Повертайся назад до себе в кімнату, чи, можливо, ти хочеш, щоб тебе послали на батьківщину?

- А, ні. Вибачте, на добраніч.

Мне так жаль-!

Навіть якщо мені не дуже сподобався його тон, чи треба тобі було так зловживати своєю владою? Тепер мені доведеться подарувати йому якийсь сувенір, або щось на зразок того, щоб вибачитися!

- Боже, ну а тепер продовжимо тренування.

...сказав він, але після його першого "повтору", все закінчилося успіхом!

- "Оо!!" – спасибі тобі, про житель з другого поверху, що перервав нас! Ти приніс нам удачу!

- Ти зробив це.

- ...я зробив це? Я зробив це! - Не знаю, як так вийшло, але ми стрибали вгору і вниз, обіймаючи один одного.

*Фух* Коли наше хвилювання нарешті вщухло, ми спокійно набрали між нами попередній дистанцію.

- До кінця сьогодні, я хочу ще раз успішно використовувати це закляття.

Нннет, вже за північ! Наступила завтра! Вилазь додому!

Глава 30

- Курурі!

Після закінчення занять, поки я був на шляху до класу Травнічості, мене гукнув чудовий ніжний голос.

Обернувшись, я побачив Іріс, яка махала мені рукою.

- Куди прямуєш?

- О, ну, взагалі йду до класу Травничості.

- Круто, я була зацікавлена в травах, але не взяла цей електив. Нічого, якщо я складу тобі компанію і дізнаюся що там та як?

- Звичайно, йдемо.

- Угу.

Мабуть, через те, що Іріс йде за мною слідом я трохи нервую.

- Тебе щось турбує?

- А, ем ... Ні, нічого такого.

Сподіваюся ми не нарвемося по дорозі на першого принца.

За словами Рейла, Арктика останнім часом всюди ходить за Іріс.

Наш благородний принц, можливо, знайшов собі прекрасного подружнього партнера, якщо почуття взаємні, а якщо ні - він просто якийсь жахливий сталкер.

Хто знає? Може, Іріс тому і тут, що дізналася про це і тепер намагається триматися від нього подалі.

Цікаво, чи все буде гаразд, якщо перша любов принца виявиться безвідповідальною?

Якщо ж все-таки нічого не вийде... не хочу навіть думати про те, що він зробить. У мене від такого починає боліти шлунок.

- Ти вже визначився з елективами?

Поки я думав про принца і наслідки, Іріс поставила мені питання.

- Травництво, Медицина, мітноводство і фінансовий рахунок. Хоча я все ще офіційно не зареєструвався в деяких з них.

- Нічого собі, ти вже з усім визначився, аж заздрісно. Я поки що вибрала право, Геологію та Біологію, а з останнім все не можу вирішити. Та і крайній термін вже на носі ...

З урахуванням того, що ти вже вибрала, я б порадив взяти ще один науковий електив, але, хей, це ж твоє життя, врешті-решт, тобі вибирати. Як на мене, краще б тобі подружитися з звичайними людьми, які поділяють твої інтереси.

Хоча... Я б і сам такого хотів, але з якоїсь причини навколо мене завжди збираються дивні люди.

- Ось ми і прийшли до теплицях.

Відчинивши вхід до теплиці, ми увійшли всередину через дезінфекцію в зоні стерилізації.

У центрі всього цього, щось бормоча, працював одна людина.

Тото був.

- Ласкаво просимо, і, до речі, що це за порушника ти з собою привів?

Коли ми зайшли, Тото привітав нас, але очевидно Іріс тут йому не дуже подобається.

Ну, гаразд, йому взагалі не дуже подобаються люди.

Він навіть носить свій спеціальний плащ, щоб відштовхнути незнайомців.

- Н-ну, не так грубо. Це Іріс, і тобі не варто про неї турбуватися, вона хороша людина.

- Це я сам вирішу.

Тото набрав між нами певну відстань, кидаючи на Іріс обережні погляди.

- Як ти вже чула, його звуть Тото, і не звертай особливої уваги на його поведінку, просто він такий.

- Я зробила щось не те?

- Не хвилюйся про це. Так чи інакше, нам з Тото потрібно дещо зробити, так що ти поки можеш тут оглянутися, тільки нічого не чіпай. Деякі трави, незалежно від їх виду, надзвичайно небезпечні, якщо тобі цікаво, спочатку краще запитай мене.

- Гаразд, зрозуміла.

Після того, як я переконав його зняти свій протипехотний плащ, Тото доклав про ході роботи.

- Вирощування трави краси, що ти питав, йде добре, але мені все ще потрібно провести кілька експериментів.

Потім він показав мені білу траву, листя якої, наче були покриті інеєм.

- Досить складно вирощувати траву з тими ефектами, що ти просив. Траву, що робить шкіру гладкою, усуває плями і перешкоджає старінню. Я не міг створити траву, яка відповідає усім вимогам. Але принаймні я зміг зробити так, щоб вона видаляла плями на шкірі.

- Ось як? Тоді чи можу я припустити, що тобі вдалося уникнути побічних ефектів?

- Вдалося, єдине 'але' - ця трава працює навіть занадто добре. Коли хтось з'їсть її, плями на шкірі зникнуть, але разом з тим все тіло стане блідим як у привида.

- Що сталося з тими, хто її спробував?

- Не хвилюйся, я її не їв.

Про це я і хвилююся! Будь ласка, досить!

- Будь ласка, припини, твої експерименти знову заходять занадто далеко. Як би там не було, ти думав про будь-які інші методи використання гарячого джерела? Наприклад, воду з нього можна використовувати не лише для купання, але й для пиття.

– Хмм... не на даному етапі, ні.

- Зрозуміло. Я з нетерпінням чекатиму подальших звітів.

- О, насправді я б хотів, щоб ти подивився на ...

- Курурі!

Коли Іріс перервала нашу розмову, Тото виглядав дуже незадоволеним.

- Про що я і говорив, порушник. Чому вона тут?

- Не кажи так. Да!? Що таке, Іріс?

Я відповів Іріс, яка стояла від нас на невеликій відстані.

- Ось! Подивися! Що це за срібна лоза? Вона величезна!

Срібна лоза? Тобто? *

- Гей, Тото, про що вона?

- А, я вирощує її за запитом Кошки-сенсей. Вона не хотіла, щоб я вирощував багато маленьких Срібних винограду, через що я зіткнувся з деякими проблемами, але оплата була гідною, тому я взявся. Начебто вона сказала "Маленький просто не можуть задовольнити мене, ня. Я хочу, щоб ти дав мені велику, няя. Рослина, яку я хочу назвати Срібною лозою.

Кішка-сенсей... Про що ви, блін, просите студентів?

Ірис, переповнена радістю, кинулася до нас.

- Гей, як ти виростив її такою великою? Це дивовижно! - Її очі сяяли, випускаючи почуття невинної діви.

- Нічого особливого, це результат схрещування, яке я зробив. Все просто.

- Зовсім не легко! Мати вивести щось, зростаюче таким чином, це ж приголомшливо!

Итак... Непогано. Здається, між ними розійшлася похмура атмосфера.

Хоча мене не покидає відчуття, що це все лише через змагання Іріс.

Вона дійсно хвалить Тото, але як на мене, вона також хоче знати метод вирощування таких великих рослин.

- Слухай, а ти зможеш зробити те ж саме з іншою рослиною, наприклад овочами?

- Звичайно, для мене немає нічого неможливого, коли мова заходить про рослини.

- Ти можеш розповісти мені, як це зробити?

Іріс ривок підійшла до Тото, дивлячись прямо йому в обличчя.

Тото виглядав так, ніби не знав куди йти і благав мене про допомогу.

- Іріс, будь ласка, заспокойся. Тото, нічого, якщо ти нам розповіси?

- Може, я не проти, але в даний момент я вам цього не зможу показати. Це цілком можливо, але спочатку мені потрібно провести дослідження. Але чи нормально приділяти менше часу нашим планам заради чогось подібного?

- Я не проти.

Іріс виглядає так, ніби вже не може чекати, ну або мені так здається через іскри в її очах.

Якщо їй так цікаво, ти нічого не зробиш.

- Фух, як же важко бути генієм.

Тото явно пишається своїм талантом.

Ладно. Непогано вже те, що він більше не ненавидить Іріс.

До речі, якщо вже на те пішло, треба б мені теж цьому повчитися, в майбутньому знадобиться.

- Багато не чекай, бо я не можу витрачати багато часу на твоє навчання і мені потрібно показувати Курурі хоч якийсь прогрес у своїх дослідженнях.

- Так, дякую!

Ірис потиснула руки Тото і подякувала йому.

Тото, тим часом, знову очима просив мене про допомогу.

- Іріс, спокійніше, через те що ми сьогодні просто почнемо, закінчити за один день точно не вдасться.

- Так, звичайно і до речі, Тото, ти ж теж вчишся у класі травничності?

- Звичайно.

- Тоді і я сюди запишуся!

Іріс була як ніколи весела стрибаючи вгору і вниз, говорячи про трава.

Вона трохи заспокоїлася і далі оглядала місцеву флору...

- Вона диво, так?

- Ну, не так вже й погано.

Цей блиск в його очах... Тільки не кажіть мені, що він закохався в неї!

Яка дивна любов. Якщо у них все складеться, проблем не оберёшься.

Цікаво, як буде виглядати їх 'семене дерево'?

- Гаразд, повертаємося до нашої розмови, я хотів показати тобі одну траву, яка може тебе зацікавити.

- О, і що це?

- Йди за мною.

Він привів мене в ізольований простір у далекій частині теплиці.

Всередині тієї області було жарко і волого, мабуть, таке середовище підтримується за допомогою магії.

- Ось.

Тото вказав на трави, листя яких багато разів насело одне одного.

Кожен лист розміром десь з моє обличчя і закривається іншими листями близько десяти разів.

Стебель, до якого приєднані листки, товстий і стійкий.

Вперше бачу щось подібне. Напевно, це одна з його унікальних культур.

- Поклади один з цих листя на своє обличчя, і за ніч він вилікує всі проблеми твоєї шкіри. Щоб відновити пошкоджені клітини, листя мусить бути свіжим. Зривши один, він, перш ніж засохнути, протягне десь десять годин, але цього вистачить як раз, щоб виспатися.

Маска для лиця! Ти створив натуральний природний патч для обличчя!

Ти геній!

- Очманіти! Воно буде продаватися, воно напевно продається!

- Я теж так подумав.

- Та щоб я здох! Це буде нашим основним товаром! Помри! Але ти повинен закінчити з цим до літа!

- Звичайно, хоча я все ще його розробляю і не знаю, коли точно закінчу.

- А, і ще, ти виявив якісь побічні ефекти? Я знаю, що воно впливає на шкіру, але як? У покупців зрештою буде здорова шкіра?

- Не хвилюйся. Мій сусід недавно мав прищі через стрес, але використавши один аркуш, вони зникли без сліду.

Твого сусіда? Ти ставив експерименти над своїм сусідом?

Так ось хто жертва!

Але, так чи інакше, ця рослина обернеться великим успіхом.

- Я сподіваюся покращити його ефекти, щоб шкіра ставала м'якою і еластичною та в ідеальному ідеалі щоб після нього залишався приємний запах. Що думаєш?

Ароматерапія!? Як можна лікувати людей запахами?

Якщо ти вийдеш, то справді геній!

- Звичайно, зроби це. Нет... Рор! ЗРОБИ це!

- Гаразд! Я зроблю це!

В майбутньому, такі неймовірні латки напевно стануть чудовим товаром.

Не можу стримати диявольську ухмилку.

Хоча, коли я повернувся до Іріса, я намагався позбутися цієї жахливої фізіономії.

- Ну як, тобі тут сподобалося?

- ...Дуже сподобалося.

– Эм... А що це було? Я чула ваші "чудні" сатанинські голоси навіть звідси. Я що, дійсно настільки вам заважаю?

- Ні, справа зовсім не в цьому.

Тоді Тото відповів: - Це через те, що я розробив траву, яка допомагає зберегти і покращити свою шкіру.

Іріс видала "Ее--" трохи незрозумілим голосом.

Хм. Напевно, ті, хто з простолюдства, потребують якогось детального пояснення, так?

- Не зрозумій нас неправильно, ми розробляємо траву, щоб потім продавати її в Хелані.

- А, ось воно як.

Добре, що всі непорозуміння розв’язалися.

- Дивно, провертати таке тільки вдвім... Як і очікувалося від двірників.

Тото нічого не відповів, напевно, йому не дуже подобається прирівнювати себе до знатів.

Добре, я не думаю, що Іріс хотіла завдати комусь шкоди своїми словами.

- Це натуральна маска для обличчя, яку виростив Тото, за її допомогою можна усунути всі проблеми своєї шкіри.

Ми почали описувати рослину та її властивості.

- Нічого собі! Ніколи б не подумала, що існує щось подібне.

- Якщо чесно, я не думаю, що тобі вона потрібна. Твоя шкіра і так досить красива сама по собі.

- Навіть якщо ти говориш так, я все одно хочу її. Дівчата завжди шукають способи зробити себе гарніше, ти не знав?

Але я все одно думаю, що вона тобі не потрібна, та і твоє хвилювання перемішушку з нетерпінням відрізняється від мілинок раніше іскру в очах, які виникали під час обговорення Срібної лози, але нехай.

Але вона дійсно завжди весела, турботлива і трохи простодушна. Не можу не думати про те, що одного дня вона стане прекрасною дружиною я це відчуваю.

***

Примітка:

1. Срібна лоза (silver vine) справляє ейфорічний вплив на котів. По суті вона як котяча м'ята. Так що виходить, Кішка-сенсей попросила Тото вирощувати для себе наркоту →

https://literna.net/uk/books/632-u-ochikuvanni-bidnosti-ya-zbirayusya-stat-kuznetsom