- Вибач, Намі, але це ...- / - Чопер, мені потрібно... - пара знову перервала себе, хоча цього разу трохи нахмурившись.
- Чи бачиш, Намі!.- / - Чоппер, клянусь ...!
- Гаразд, хоча я люблю незручні сценки, як їх можна не любити ... - Я перервав їх з усмішкою.
- Хто заговорить? Хто ж? ТАК, хіхикнув Саундбайт.
- ... Схоже, ви обидва хочете поговорити зі мною про щось важливе, так як щодо цього? - Я ткнув пальцем через плече. - Ми підемо за м'ясом, поїдемо, а потім я поговорю з вами, хлопці, про старіння. А це означає, що спочатку Намі, - перервав я їх, коли вони почали говорити. - Все зрозуміло?
Обидва на мить задумалися, перш ніж кивнути на знак згоди. - Зрозуміло.
Я посміхнувся і з радістю плескнув у долоні. - Чудово! А тепер підемо і поїдемо трохи м'яса вищого хижака!
Як виявилося, підсмажений на камені Сандорський Дракон нагадував курку. Серйозно. Все ще чудово, незважаючи на когнітивний диссонанс: рептилія ростом у десять з понаднормовим футів, і смак схожий на курку.
У будь-якому випадку, я був радий, що майже закінчив, коли Луфі почав діставати верблюда, тому що згаданий верблюдів продовжував плювати на нього, і бризки потрапили на останній шматок мого м'яса.
Моє око злегка смикнувся, коли я втупилася на свою тарілку, перш ніж передати її Саундбайту, якого я вивихав з його бочка і у нього не було нічого навіть близько до блювотного рефлексу. Або гарного смаку, якщо вже на то пішло. - Ну ось і закінчився мій апетит, - з відразою зітхнув я.
- Мені дуже шкода, але цей хуліган діяв мені на нерви. Я постараюся більше так не робити,- фиркнув Реснічки зарозумілим, хоча і високим, пронизливим голосом.
Я насупився, обмірковуючи все це. З якоїсь причини голос верблюда звучав трохи дивно. Ніби тон і слова не зовсім збігалися. Чому - то мені здавалося, що цей голос був би більш придатний, говорячи щось більше ... Оцінки... сміливіше... щось на зразок:
Я заціпенів, коли мене вразило це усвідомлення. Я повільно перевів перелякані очі на Реснічки. -Хі-хі, - повільно почав я. - Не міг би ти зробити мені невелику послугу? Не міг би ти повторити за мною слова "Смерть Америки"?
Ресонії здивовано подивився на мене. - Що таке "Америка" на Гранд Лайн? Крім того, чи є у нас салат? - Він повернув голову в сторону Санджі. - М'ясо це добре, в пустелі ти береш все що можеш, але я б зараз із задоволенням з'їв щось зелене!
Мій око люто смикнувся на мить, перш ніж я плескнув себе долонею по обличчю. - Досить близько...- проричав я, перш ніж повільно перетворити отруйний погляд на Саундбайта, який енергійно сміявся. - Гаразд, дві речі, - сказав я. - По-перше, я відмовляюся навіть обговорювати той факт, що ти дав верблюду голос Ахмеда, мертвого довбаного терориста.
- БАХАХУ ХУКИХИ!
- І по-друге! -Тепер, коли я думаю про це, як, чорт візьми, ти підтримуєш всі ці голоси! Твій власний голос просто тихий жах!
Саундбайт здивовано моргнув, а потім байдужий потиснув плечима, як може тиснути плече. - Мені легко підтримувати нормальні голоси, тому що я можу говорити як ви, хлопці. Я просто вирішив не робити цього, - пояснив він голосом, дуже схожим на голос диктора новин.
Я підскочив в шокі, коли Саундбайт заговорив ясніше, ніж я будь-коли чув від нього за весь час нашого знайомства. -Я ... дуже серйозно? Тоді що за чортівня з цим божевільним хором? -Ти що, просто випендриваєшся?
- Ні-ні, зовсім ні! -Просто ... Ну, розумієш... - Він задумливо схилив голову на мить, перш ніж підняти очі. - Гаразд, слухай, ось в чому справа: у всіх і вся є голос, коли вони говорять, навіть у тварин. Коли я даю голос увазі, це не означає, що я стереотипний-
- Дурня собача, - рішуче перебив я його.
Саундбайту вистачило пристойності, щоб похихикати. - Окей, це в деякому роді розвага. Але насправді я вибираю голоси, виходячи з того, підходять вони чи ні. По суті, голоси, які я вибираю - це голоси цих істот. І, звичайно ж, мій голос... МІЙ ГОЛОС - ЦЕ ВСЕГОЛОСА, і точка. В ЦЬОМУ ЄСТУСЛ?
Я обмірковував все це, перш ніж кивнути. - Я... Припустимо, що так і є, в деякому розумінні. Врешті-решт, я думаю, що це твій вибір, і я нічого не можу з цим вдіяти... Хоча, серйозно? Ахмед?
- Не ГУРУНЬ, що це неСМІШИЛО тебе?
Я трохи замовк, а потім з усмішкою відвернувся. -Так, але потім мені стало дуже соромно.
- ЧУШЬ!
- Поцілуй мене в дупу, маленький ...
- Кхм?
Ого! перш ніж обернувся до нашого навігатора, що не терпів подушку. - Ах, Намі! Ти довго чекала або...?
Нами роздратовано закочувала очі і тхнула великим пальцем через плече. - Ми знову вирушаємо в дорогу. Ходімо поговоримо в дорозі.
Я підвів брову, дивлячись на неї, потім встав і закинув рюкзак на плечі. - Чесно кажучи, я не впевнений у своїй спроможності наздогнатися за верблюдом.
Намі зі стражданням закотила очі. - Я не буду кататися на Ренічках, поки не закінчу говорити з тобою, тупиця. Він просто буде нести мою частку припасів.
Я кинув виразний погляд на великого верблюда. - Дай-но вгадаю: він буде носити тільки ваші і жодної з наших, хм?
- Я дбаю лише про чудових дам, ти неотесаний покидьок!
- ЗАТКНІ СВОЇ ГОРБ, ПРИДУРОК!- зарив я на Реснічки, прибираючи Саундбайта назад в бочечок перш ніж посміхнутися Намі. - А тепер ... ЛУФІ, ЦЕ НЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ! Ну що, підемо?
І ось ми знову вирушили в подорож гарячими пісками пустелі. Клянуся, якщо це і є те, що представляють пустелі, то я не знаю, як хтось вижив в Арізоні до появи кондиціонерів. -Значить, ти хотіла поговорити?
Побоюючись, ми прикусили губу перед тим, як кивнути на знак згоди. -Да... це... Вся справа в моєму оружищі. Кліма-Такт.
- Це спрацює, якщо ти про це турбуєшся, - запевнив я її. - Я розумію, що це може здатися безглуздим, але ...
- Ні-ні, не в цьому справа! - Усопп часом поводиться як дурень, але він дуже винахідливий. Якщо хтось і може це зробити, то тільки він. Ні, просто ...- Намі на мить ніяково замовкла, а потім втомилася. -Я...я не впевнена, що зможу їм скористатися. Я маю на увазі, що можливість трохи змінити погоду звучить так, як ніби це може бути досить ефективно, звичайно, але ... вона вказала на себе. - Що ти бачиш?
Я обережно подивився на неї, перш ніж спробувати щастя. - Э... сильна, красива, впевнена в собі жінка?
- Це чертовски дурний спосіб сказати "ХІЩНА СТРАХОЛЮДИН"!- хіхікнув Саундбайт.
- Одну хвилину, - недбало сказав я, піднявши палець вгору. Знову схопивши бочку, я ще раз енергійно струшив її. - Про що ми говорили?
- Я ГОВОРЮ ЧОСТУ ПРАВДУ! МЕНІ НЕ ЗАТКНУТЬ!
- Лаааднеенько...- простягнула Намі, кинувши лютий погляд на бочку.
що ти поставила питання, на яке немає доброї відповіді!
- Саме це я і хотіла сказати... - Видала себе Намі, перш ніж відвернутися з трохи нещасним виразом обличчя. - Справа в тому, що... Я багато чого вмію, Кросс, але я не боєць. Я не можу йти на передову, як Луфі або Зоро... Від мене мало сенсу...
-О, дурниця!- відповів я. - Подивися на мене! Заради Бога, поглянь на Усоппа! Так, Луфі чи Зоро можуть зламати нас як сухі гілки, але ти можеш подивитися мені в очі і сказати, що ми не зробили свій внесок у битви?
Нами серйозно подивилася на мене. -Там, в Литл Гардені, ця спілка Голдвенвік використала мене, щоб трохи не вбити тебе і Віві. А ти добре справився з відволіканням уваги весь той час, поки Луфі бився з Ваполом на острові Драм!
Я підняв палець вгору... Потім повільно опустив його з хворобливою гримасою. - Ты... Послала аргумент, визнаю...
Нам набридло зітхання і подивилася вперед, багатозначно дивлячись в спину Віві. - Справа ось в чому ... Я просто не хочу бути тягарем для всіх. Особливо з огляду на те, що скоро станеться. Ось чому у тебе є броня, ось чому в мене є Кліма-Такт, і тому Усопп робить всі ці нові прилади та зброю. І всі вони хороші і корисні, але... Ну, справа в тому, що я не знаю чи є у мене для цього навички. Здатність.
Я задумувався над цим, а потім потиснув плечима і подумав, як я сподівався, що це гарна відповідь. - З чого ти взяла, що ні?
Наси здивовано подивилася на мене. - Про що ти говориш?
- Ну...- Я ніяково ухилився від відповіді. -Я не впевнений в цьому на все сто відсотків, тому що історія ніколи поглиблювалася в деталі ...
- До речі, як називалась ця історія? - Це ж не було щось на зразок "Великої пригоди Луффі" чи щось в цьому роді, так?
- РААAa!
Злі вампіри безсмертні, це не жарт, Саундбайт. -І ні, вона називалась "Ван Піс".
- Краще, ніж я боялася...- пробурмотіла Намі, втомившись закочувавши очі.
У будь-якому випадку, ця історія не дуже-то поширювалася на дрібні деталі, але судячи з того, що я бачив, коли ти ще користувалася ним, у тебе є деякі навички дотику до палиці, чи не так?
- Це, е-е, називається бодзюцу... - Нам ніяково почула затилицю. -Я вивчила його, щоб мати можливість захищатися, коли я виходила на ... "заробок". Звичайно, у мене є деякі навички в цій справі, але ...
- Ні, не думаю! - Деякі навички означають, що ти в цьому краще мене, і це саме по собі вже щось коштує. Я впевнений, що доти, доки ти практикуєш з ним і вдосконалюєшся, ти станеш кращою людиною. Тобі не потрібно бути майстром палиці, просто достатньо здібним, щоб захистити себе, чи не так?
- Я...- Нами задумливо подивилася вниз. - Наверно?
- І крім того, хоча тобі це може не подобатись, та "робота", яку ти виконувала, також дала вам деякі корисні навички.
- Неперевірливо запитала Намі.
- Ну...- Я ніяково покрутив рукою. - Я хочу сказати, що хоча твій спосіб життя був далеко не найприємніший, ти не можеш заперечити, наскільки добре це тобі вдавалося. І це мало залишити тобі деякі корисні навички, чи не так?
Я здригнувся, коли Намі прибила мене своїм похмурим поглядом. - Які ж навички я могла здобути за ті роки?
Я поспішно підняв руки, захищаючись. - Послухай, я ... І, будь ласка, зверніть увагу, що я дійсно намагаюся не сувати ніс в чужі справи і нічого не підозрювати ... Я розумію, що це були тяжкі часи, чорт візьми, але ти не можеш заперечувати, ти була феноменальним злодієм. Або принаймні набагато вище середнього рівня, і така професія вимагала вивчення дуже специфічного, надзвичайно корисного набору навичок. Я розумію, що тобі може бути незручно згадувати і використовувати ці навички, але вони будуть саме тим що ти шукаєш!
Перед тим як заговорити, нам було незручно якийсь час мовчати. - Назви п'ять навичок, які можуть стати в пригоді.
- Ммм... Гаразд, давай подивимося... - Я почав рахувати на пальцях. - Взлом замків, кишенькові крадіжки, акторське вміння, прихованість, ймовірно, деякі акробатичні трюки, припускаю, що тобі іноді доводилося заходити через вікна або щось подібне, можливо, певні навички спостереження для аналізу міток і локацій, здатність до обману, хоча це може входити в пункт з акторської гри ... Хм... це все, що спадає на думку.
- Схвальний? - запитав Саундбайт пристойно-невинно.
Час від часу!
Я кинув недоумкуватий погляд на Намі, яка сильно почервоніла. -А, ну, це так сказати...- Вона нервово відвела погляд.
Я незручно кашляв і відвів погляд. - Ну гаразд, тоді я можливо недооцінив наскільки все було погано і прошу за це вибачення. І все ж, ти розумієш, що я намагаюся сказати?
На мить запанувала тиша, поки Намі знову не говорила: - Так... Так, я розумію. Вибач за недовіру, не варто приходити до тебе за порадою, а потім просто затикати, коли ти його даєш.
- Гей, все гаразд, усе в порядку, - відмахнувся я від неї. -Ти пройшла через пекло, а я нагадав про нього, у тебе було повне право злитися.
- Добре... Якщо ти так говориш. Але насправді, Кросс? - Вона поклала руку мені на плече, змушуючи озиратися на неї і ніжно посміхнулася. - Велике спасибі. Ти хороший друг, і я тобі дуже вдячна.
Я посміхнувся у відповідь і кивнув. -У будь-який час, Намі, в який завгодно час.
Кажіть що завгодно про те, що Ван Пес-це пекельний світ у всіх сенсах цього слова, але чорт забирай, якщо це не до біса приємно мати кілька хороших друзів.
- Добре!- сказав я, задоволена відриваючи руки. -Тепер, коли все залагоджено, де ж Чопер?
- Судячи з звуків, хропить як МОРСЬКИЙ КОРОЛЬ!
-Е-Прости?
- Він має на увазі, що Чоппер знову відключився через жару...- Я втомився застонав. - Ну, схоже, мені доведеться почекати, поки сонце не сяде і він знову не прокинеться.
-Тоді гаразд, - кивнула Намі і замовкла, коли її засяяла нова думка. - Так, до речі, я хотів запитати тебе: скільки ще нам залишилося до Юби?
- Ем ...- Я ламав собі голову. - Такі дрібні деталі важче всього згадати, але ... Я... Думаю, це було після заходу сонця? Так, це сталося вночі після заходу сонця.
Намі повільно кивнула, перш ніж заміряти і одарити мене серйозним поглядом. -Так... Він, можливо, прокинеться приблизно в той же час, коли Віві вириватиме твої нутрощі, вірно?
Я почав кивати, поки до мене не дійшло. - Ргк. Ох... Помолишся за мене?
Намі стала здаватися, що ми глибоко роздумуємо. - Нуу, ти дійсно збрехав їй і по суті розтоптав її мрії про нескінченний кінець...
- Це завжди було нездійсненною мрією, перш ніж я щось сказав, і ти це знаєш!- люто прошипів я.
Нам дуже пощастило, що було водночас і моторошно, і приємно. - Я буду про тебе згадувати, - омурликала вона, перш ніж підтиснути губи і присвиснути. - Верблюд галопом підскакав до Намі і підняв так, що вона опинилася позаду Віві, а потім знову покакала вперед.
- ГОГОРИ В АДУ, СТЕРВА!- закричав я їй слідом.
- Я ПЛЮЮ В ТВОю СТОРОНУ, ГРУБІЯН! ТФУ!
Я здригнувся, коли крапля слини бризнула мені в обличчя, перш ніж відкрити очі. Потім я з упевненістю посміхнувся. - ОЧКИ, ПРИДУРОК! ЩО ВИ ТОРКАЄТЬСЯТЕ НА ЦЬОМУ?.
ПЛЮХ!
Я знову застиг, на цей раз тому, що мої думки були розділені порвану між трьома думками: "Чорт візьми, він хороший зі своїм хвостом", "О боже, воно в мене у роті" і ...
- ХУРК!
- ХОХАХАхарахихИ! ГoРОБИ ДЕРЬМО, Сьёшь дридьмо! У БУКВАЛЬНОМУ СМІСЛІ!
У той момент мені довелося серйозно зважити все "за" і "проти". З одного боку, ми помремо від обезводнення через забруднення нашої води. З іншого боку, дати Саундбайту аналогічний смак лайна, який він сам напроказувався, звучала все більш і більше привабливо для мене з кожним моментом.
На щастя, для всіх нас третій варіант був представлений мені в останню мить.
- Гей, Кросс, що в тебе на обличчі? Це шоколад? У тебе є шок-!
ШЛЕП!
- О, спа-АКапБХТ! ЦЕ НЕ ШОКОЛАД!
-o-