Розділ 22 - Частина 1
- Барон!
На щастя, Ферсена барон ще не поїхав додому. Він сидів у своєму кабінеті і розбирав купу документів.
- Ах! Ферсен! Мені шкода, що вчора ввечері ми так і не попрощалися."
Барон розумів, що вчора зібрання не було приємним, тому він тепло зустрів Ферсена, ніби загладжуючи свою вину. Але Ферсен говорив так, ніби вчора нічого не сталося.
- Так все що Ви говорили про рудник було правдою? Чому Ви уклали угоду з вершиною Антарса? "
- Так, це правда..."
- Укласти угоду з нами. Хіба Ви не знали, що ми теж цим займаємося? Я добре Вам заплачу, навіть без відома батька ...."
Ферсен повторив слова герцога, так само як і він, перервавши барона.
Барону не сподобалося це, спочатку герцог, тепер його син.
- Дякую, але як я можу так легко розірвати угоду? Крім того, золота жила не моя, а Місяць. "
- Барон, ми ж знаємо один одного тисячу років, і я вперше прошу у Вас щось ..."
- Будь ласка, не давите на мене. Як Ви вже сказали, ми дуже давно знаємо один одного, наша дружба не повинна страждати через такі речі."
Барон був у скрутному становищі, тому що за весь час що він працював у герцога, ніхто не дбав про нього так само сильно, як Ферсен. Він не хотів з ним сваритися.
Оскільки барон дав Ферсену зрозуміти, що йому це не під силу, він не зміг приховати своєї образи. Він був убитий горем, після слів Місяця, а тепер і барон був не на його боці.
- Отже, врешті-решт, Ви говорите мені забути місяць, золотий рудник і Барона".
Сказав Ферсен з опущеними плечима.
Барону стало сумно бачити його таким, тому він поспішно обняв його за плече і спробував приохотити:
- Що? Забути? Звичайно, що ні! Звичайно я не можу вам допомогти з контрактом на золото, але я назавжди залишуся Вашим другом!»
- Ви так суворо ставитеся до своїх друзів? "
- Коли я суворо з Вами обходився? Просто зараз я не можу допомогти. Якщо ви хочете чогось крім золотого жили, тільки скажіть! Я допоможу всім, чим зможу. "
Барон, який сказав ці слова, трохи пожалкував про них, але було вже пізно.
- Правда?
- Що ж... Так, звичайно. Все, що в моїх силах. "
Барон відповів невпевнено, але твердо. Його рука ще міцніша обійняла Ферсена.
- Тоді, будь ласка, дайте мені право поширювати золото."
- Права на поширення...?»
- Так. Не могли б Ви сказати, що вершина Антарса зможе продавати золото через нас. "
А? Чому так важко? Барон нахмурився почувши незрозуміле прохання.
- Навряд чи вони погодяться на це. Якщо пан Вінсент продає золото, навіщо йому посередники? "
- Будь ласка, врятуйте мене. Батько сильно відрубав мене за це ..."
Ферсен схопив барона за руку і почав благати. Але барон не збирався йти на поступки тільки через його відчайдушне становище.
Тим більше золотої копальні було оформлено на ім'я Місяця, і у нього не було таких повноважень.
Незважаючи на те, що він відмовився, барон все ще уникав погляду Ферсена, який продовжував просити його.
Ферсен зітхнула і здався, він зробив багато спроб і жодна не спрацювала на барона.
- Ладно. Ви хочете сказати, що у вас немає влади? "
- Так. Я просто буду керувати рудниками на прохання Місяця. Ви ж знаєте, все до чого б я не доторкнувся, усе руйнується. Я той, кому просто краще мовчки працювати."
- Так..."
Погана підприємницька жилетка була знайома Ферсену, тому він кивнув.
Навіть Ферсен, який рекомендував кидати виклик усьому новому, подумав, що барон буде краще залишатися на місці, не поринаючи в справи.
Коли Ферсен здався, до барона повернулася усмішка.
- Тоді не могли б Ви залишити мене одного? Вибачте, але у мене багато справ. Я хочу все підготувати, перш ніж прийде мій наступник. "
Але Ферсен не збирався закінчувати розмову. Він перестав обговорювати з бароном справи про контракт по золоті, але не про саму видобутку золота.
- Тоді дозвольте мені поговорити з Місяцем.
- ...Що?
- Ви ж знаєте, що Місяць мене уникає? Я хочу поговорити з нею прямо, тому будь ласка присядьте. Як і у випадку з золотими копальнями, я думаю мені слід ще раз поговорити про те, чому вона мене уникає. Очевидно, Антарес її обманює, я просто хочу поговорити з нею. "
« Ах.... Як я можу виконати невмічне прохання? "
Він був би радий сам з ним домовиться про рудник, ніж поставити під удар Місяць.
Коли барон нічого не відповів і закотив очі, Ферсен був розчарований.
- Барон. Хіба це теж неможливо?»
- Я не знаю, як я можу це зробити?"
- Хіба Ви не батько Місяця?"
- Я не можу змусити її зробити щось проти її волі."
- Але ж вона все одно повинна Вас послухати, коли Вам це потрібно!"
Барон спробував відповісти: « Це не те, що мені зараз потрібно».
« Ось чому наша розмова не закінчиться просто...»
Зазвичай барон вміє вести розмову, і закінчувати її коли треба. Але ситуація була набагато складнішою.
Ферсен, який колись любив його своєю товариськістю і прихильністю, тепер почав набридати йому.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr