Розділ 20 - Частина 1
З огляду на погрози Антареса карета була куплена за 100 монет, що становило половину ціни, якої спочатку хотів власник.
Можливо, реальною вартістю і була 100 золотих, але купець, отримав чек на сто золотий з таким виразом обличчя, ніби весь його світ впав. Єдине, що він сказав нам наостанок:
- ... Нікому не кажіть, що купили її за таку низьку ціну!»
- Думаю, я сам вирішу, що мені говорити».
Після слів Антареса купець ще більше виглядав розчавленим.
Карету потрібно було відвезти до барона. Місяць був у піднесеному настрої і запропонував Антаресу поїсти, перш ніж вона повернеться до перегляду документів.
- Я хочу пообідати. Ти ж теж навіть не поснідав? Можемо поїхати в якийсь ресторан. Я пригощаю. "
Він дуже допоміг мені, тому я не могла.
Я думала, що йому сподобається ця ідея, але несподівано Антарес з дивним виразом обличчя відмовився.
- Може поїдемо на вулиці?
- Чому?
- Мені не дуже хочеться йти в ресторан.
« Що? Він що на дієті? "
Місяць з подивом дивилася на нього, Антарес, ніби не помічаючи погляду Місяця, відкрив їй двері карети і сказав:
- Насправді, мені здається, краще поїсти в особняку, ніж у ресторані."
- Навіть якщо це найвідоміший ресторан столиці?
- Відомість ресторану, не завжди робить їжу смачнішою. А тим більше, коли зовсім недавно вас пригощали таким смачним вечерею."
- Тобі сподобалася як Емма готує? "
- Так. Так що повертаємося в особняк. У нас багато справ, і ми не можемо втрачати час. "
Вона вперше пішла до нього на зустріч, але її відкинули.
Однак Луна вважала, що не лише її любов до страждань Емми.
Місяць замовкла, а Антарес сів на місце кучера.
***
Для того щоб підібрати екіпаж і приїхати, потрібно було багато часу, а на час їхнього перебування в особняку вони вже були далеко позаду.
Емма запаникувала, побачивши під’їжджаючих Місяць і Антареса. В поспіху вона підбігла до них і запитала.
- Ви...? Хочете пообідати в особняку?»
У цих словах Місяць почула: « Я панікую, бо в мене нічого не готово». Вона посміхнулась і вирішила допомогти їй.
- Ми просто хочемо перекусити. Щось на зразок хліба і супу.»
- Ви дійсно хочете цього? Ви можете трохи почекати і добре пообідати. А тим часом я можу запропонувати вам перекусити фруктами. "
Антарес не хотів, щоб Місяць обідав супом і хлібом.
- Ні, суп з хлібом нам не підійдуть, так що краще відразу приготуй нам щільну вечерю.".
- ...!?», Місяць нахмурившись стояла перед ними.
Нам належить багато паперових волокнитів, і це займе чимало часу до ранку. Тому я хочу, щоб ми щільно повечеряли".
- ... Леді Гранада не так далеко, можеш поїхати до неї і з'їсти її.."
- Я не думаю, що після всієї цієї паперової роботи у мене залишиться час і сили на поїздку до Сейре".
Антарес, не гаючи часу, відповів Луні. У той самий час Емма здавалося, що стоїть на боці Антарса.
- Леді, вам весь день возиться з цими документами, тому ви повинні добре пообідати і повечеряти."
- Емма!»
- Все, я побігла, мені треба приготувати багато смачної їжі!»
Незважаючи на всі вказівки Місяця, Емма швидко попрямувала до їдальньої їдальні. Лора теж пішла за нею.
« Якого біса... ... Чому ніхто не на моїй стороні?»
- Ти ж їстимеш фруктами, чи не так? Здається, там залишилося недопите вино. "
Він вже знав її відповідь, але прикинувся що нічого не розуміє.
Місяць проігнорувала його питання і попрямувала до вітальні.
***
У документах, які приніс Антарес, було все що хотіла Місяць. Якщо вона хотіла розбагатіти на своєму золототі, їй потрібно було лише підписати їх.
- Давайте відразу приступимо до роботи. Ви сказали, що золотими копальнями буде займатися барон, вірно?
- Так. Як тільки він вийде з роботи, то відразу піде до Палі.
- Добре. А до того часу ми вишлемо Вам звіт про цю роботу. Тому Леді може бути спокійна. "
З договіром Луне допомагав знайомий адвокат її батька. Після контракту Місяць відіслала адвоката додому. Вона вирішила перестрахуватися, найнявши його, але в цьому як виявилося не було необхідності.
Зміст угоди був настільки ясний, що вони не мали нічого спільного з запевненням.
Місяць, подивившись на відставку правника, подивився на годинник.
- Вже вісім годин? Батько мав приїхати.
Барон, який довгий час працював у резиденції герцога, був дуже хороший в своєму ремеслі, він ніколи не затримувався на роботі, оскільки завжди робив всю роботу вчасно. І зазвичай до семи годин він був удома.
Зазвичай він вечеряв о сьомій годині, пив чай, трохи дивився на нічне небо, мився, і засинав у своїй ліжку, читаючи якусь книгу.
« Чому сьогодні він затримується? Без грошей і йти то особливо нікуди...»
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr