Розділ 18 - Частина 2
Місяць рішуче підійшов до Сейре, згадавши свого батька, який був спустошений зламаною каретою.
- Чеки, які ти мені дала в той раз я ж сказала, що у мене буде вдвічі більше грошей, я принесла тобі їх, як і пообіцяла."
Місяць кинула купу чеків у груди Сейре.
Визирала б вона краще, я кинула їх їй в обличчя.
Але вона заспокоїла себе, сказавши, що і так зійде, головне, щоб вона дотрималася свого слова.
- Так що більше ніколи не випробовуй до мене цього дешевого співчуття. Я не так просто, щоб поводитися зі мною як з бідними. І як я казала тобі минулого разу, Ферсен мені не потрібен. Я не бачу, що він стоїть ні копійки."
Сейру вдарили у груди, вона подивилася на чеки, розкидані перед нею.
Тим часом лицар Сейру швидко попрямував до Луни, тримаючись за меча.
- Що ти робиш?
- Вона нічого не робить. Леді Гранада все ще жива, чи не так? Але ще одне незручне рух, і я зламаю тобі руку. "
Антраес миттєво схопив лицаря за руку і закрив її. Його просто тримали за руку, але лицар сильно стогнав без можливості поворухнутися.
Її людину спіймали, його рука може бути зламана, але її це не турбувало. Сейра відірвала очі від чеків, подивилася своїми опухшими очима на Місяць і сказала:
- Я хочу у тебе дещо запитати. "
- ...Що?
- Чому ти вчора покликала Ферсена? Ні, чому ти досі продовжуєш діставати Ферсена? Ти сказала, що ненавидиш його. Сказала, що більше ніколи не зустрінеться з ним, але навіщо... Чому ти продовжуєш суперечити своїм словам? Щоб полизнути мене? Якщо так, то вистачить! Припини зараз же!»
Коли я почула весь цей марення, то не могла перестати сміятися.
- Це я? Клянусь небом, я не звала Ферсена. Я впевнена, що мене знову неправильно зрозуміють і звинуватять. Навіщо мені його кликати до себе? Ти що сама бачила, що я його кликала? "
Сейра не висловила реакції, але Місяць сприймав це як відповідь і сказала.
- Ні. Ти ніколи цього не бачила, правильно? Як я вже казала, я дійсно ненавиджу Ферсена. Хіба я не довела тобі цього, відмовившись від твоїх грошей? "
Сейра тихо закусила нижню губу, нічого не сказавши. Відповідь все ще не була, але розмова йшла вже цілу вічність, тому Місяць продовжувала.
- Ферсен їде до мене з власної волі, а ти ніяк на це не реагуєш. Навіщо ти залишаєш мене крайнім, виставляєш все це, а потім ще й гроші пропонуєш, щоб я до нього не лізла? Чому ти з ним не поговориш? Хіба це нормально? Ти настільки сліпа?»
- ..."
- Якщо хочеш витягнути зло, роби це на Ферсені. Не на мне. Сама подумай. Хто тут винен? Я тут взагалі ні до чого. Мені не подобається Ферсен, вже краще я все життя проживу на самоті."
Луна, яка була дуже розсерджена, додавала нові фрази й виправдання для того, щоб уникнути непорозуміння.
Сейра слухала все це, мовчки стояла.
Все було не так, як раніше, без крику або гніву. Вона виглядала дуже пригніченою.
« Що...? Я якось занадто різко висловилася? "
Вона навіть наче трохи згорбилася і поблудила.
Потім прекрасні світло-зелені очі Сейри, раптово наповнилися сльозами, і вона перервала своє довге мовчання гучним плачем.
Вона не могла стримати свої емоції, коли впала на коліна і почала ридати.
"Це через мене?" Місяць, збентежена несподіваною ситуацією, зробила крок назад. « Чому вона плаче?»
Служниці Сейри не знали, що робити.
- Що ти плачеш? Кому дійсно варто плакати так це Луне. Якщо у тебе є совість, чому б тобі не вибачитися перед Луною? "
Антарес, який все ще тримав руку лицаря, був роздратований поведінкою Сейри.
Плач Сейри ставав все голоснішим і гучнішим.
Очі Місяця виблискували, коли бачили її жалюгідного виду, який зазвичай заставляє читача шкодувати.
« Навіщо вона плаче? Щоб людям було ніяково?"
На жаль, усе закінчилось, коли вона розплакалась. Ніщо не могло перебити плачучого чоловіка. Навіть до злих персонажів змінюється ставлення, якщо вони починають плакати. Люди, які плачуть, завжди більше люблять плакати.
« Отже, Антарес знову допоміг мені, а я повернула гроші і видала все що хотіла прямо в обличчя Сейре. Але на душі легше не стало."
Місяць зітхнув. Її погляд в якому було повно злоби, здавалося трохи здригнувся.
До кінця у неї було відчуття розчарування, але її помста, здається на цьому закінчилася.
"Здається, навіть якщо я скажу ще щось, то це не спрацює."
- ... Здається, ти все зрозуміла, так що я піду. Зроби все і зроби правильні висновки. Завдяки твоєму дешевому співчуттю я знайшла золоту жиливу і розбагатіла. Дякую за це. Я сподіваюся, що ми більше ніколи не зустрінемося. "
Місяць без жалю відвернулася від неї і закрила.
Вона сподівалася жити власним життям, в якому не буде Сейри і Ферсена.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr