Розділ 13 - Частина 2
- Тоді я піду. День наближається до кінця, так що мені потрібно поквапитися. Я повинна закінчити всю паперову роботу якомога швидше. Звісити кожен пункт в контракті. "
- Тоді ми побачимося завтра,- сказав Антарес, збираючись сідає в карету.
Вечір був коротким, так що непогано було б відправити його назад і обговорити все інше вже завтра.
Потім Антарес несподівано промовив тихим голосом.
- Леді Луна Пейлс."
Місяць, вражений його м'яким і дружнім голосом, відповіла з широко відкритими очима.
- Так?
- Вечеря, ми можемо тут поїсти разом? Я ж приїхав здалека, але ти можеш пригостити мене вечерею. Я майже не відпочивав. "
Не знаю, ми ж не звичайна сільська сім'я і з чого раптом така зміна? Він тільки що збирався виїхати!
Хоча у мене було багато грошей, я не готувалася приймати в гості Антарса Вінсента. На це не було ні робітників, ані часу.
Чи помітив він занепокоєння Місяця чи ні, Антарес схилив голову і подивився на неї.
Його обличчя було так близько, що я затамувала подих.
- Ти знаєш. Мені подобається їсти простий картопляний суп. Все, що ви дасте мені я з радістю з'їм, так що я сподіваюся, ви подамо мені вечерю. Навіть менші за суходілне м’ясо. Я все з'їм, хоча б з кров'ю.
Саме тоді Місяць зрозуміла. Він використовує свою красу, коли намагається досягти бажаного. І це дає чудовий ефект.
Коли Місяць, яка була закаменею перед Антаресом, втрутилася Емма і крикнула, що зараз же сходить у продуктовий магазин.
- О, міледі! Я піду по магазинах!"
- А я, Я, я карета! Я підготую карету!"
Кричала Лора метушня.
- Тоді я можу увійти в будинок? "
Антарес посміхнувся і опустив голову.
Коли ми разом вечеряємо, тато вже приїде з роботи.
Я хвилювалася, але все ж з радістю зустрічала Антарса.
*
Барон Пейлс через довгий час зміг вийти на роботу в доброму настрої. Золота жила в сім'ї Пейлсів, яка ось-ось зможе подолати їх бідність! Чи є щось приємніше, ніж це?
А що важливіше, золото знайшла Місяць, його єдина дитина.
Вона не могла зрозуміти, що там закопано золото. Але Місяць переконав його в тому, ніби він досить розумний і мудрий, щоб керувати рудниками.
Барон повністю довіряв Луні, а вона йому.
- Доброго ранку."
При приємному привітаннях барона службовці герцогського будинку схилили голови і привітали його.
Вони вже понад 20 років працюють в резиденції герцога, але всі вони не були щасливі.
На жаль, в цьому особняку барон не мав товаришів крім Ферсена.
Навіть це стало можливим лише після того, як Місяць і Ферсен зблизилися. До того ж Ферсен не був з бароном.
Після двадцяти років роботи самотній барон подумав, що розчарований не в чому, і запитав слугу, який приніс купу документів та розписок.
- Де герцог?
- Дюку? Він поїхав рано вранці. Думаю, він повернеться пізно ввечері."
- Хм, правда?
Мені потрібно почекати до полудня. Я хочу розібратися з цим якомога швидше.
Він поспішав, але навіть якби сказав, що піде прямо зараз, він би не зміг. Він мав пояснювати своєму наступникові, що́ насправді означає бути його людиною.
Отже, очікуючи герцога, барон, який взяв на себе всю роботу, яка мала бути зроблена сьогодні, написав листа для свого наступника.
Він зайнявши свої документи і відклавши свій обід, почув звук карети за відкритим вікном. Він почув, як засмучуються слуги і вийшли привітати когось.
„Герцог вже повернувся? ”
Перевіривши час, було вже 17:00. Можливо, він швидко закінчив свої справи і повернувся.
Барон поклав перо в руку і попрямував до входу в особняк.
« А? Хіба це не Ферсен?»
Але саме Ферсен, а не герцог Родріанський несподівано повернувся в резиденцію герцога.
Він передав своє пальто слузі з серйозним виразом обличчя, яке він бачив вперше в своєму житті.
- Барон!
Потім він, помітив поглядом барона Пейлса, і підійшов до нього з настороженим виразом обличчя.
- Пане?»
- Чи знає барон, що з Місяцем багато чого приєдналося?»
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr