Розділ 12 - Частина 2
- Ах да! Ще мій батько перестане працювати на герцога і буде керувати золотими копальнями. Він сьогодні повинен був піти і поговорити про це з ним, але я досі не знаю, чи все пройшло ...
Раптово. Емма, впала на підлогу перш ніж Місяць встигла закінчити говорити.
- Емма!»
- Це, це не сон! Леді, ви ж не брешете? "
У наступну мить її обличчя почервоніло, і вона розплакалась. Дивлячись на неї, Місяць теж почала плакати.
Не дивно, що Лора, яка сиділа поряд з Еммою, заплакала.
- Справді? Справді! Ви жартуєте з мене? Ви можете бути щасливими? Я так ненавиділа тих, хто пліткував і нехтував вами та барона тільки тому що ви були бідні!»
Здавалося це її радувало більше ніж, коли я сказала їй те що підвищу їй зарплату.
Я думала, що немає людей, яким ми були б не байдужі, але виявляється є люди, які стали нам ближчими, ніж я думаю.
- Гаразд, давайте тепер ви теж одягнете сукні, я купила їх і для вас. Члени сім'ї, які мають золоті копальні не повинні носити цей старий одяг. "
- Леді! Я не можу прийняти таке!"
- Непотрібно! Я теж не можу.
- Все нормально! Ліпше приміряйте сукні! Вони дуже красиві. і простягла дамам.
Лора та Емма невдовзі здалися і вирішили вдягнути нові сукні.
- Боже мій, ви така красива!»
- Здається, це плаття що ви так довго носили вбирали всю вашу красу.»,- оцінювали пані новий образ Місяця.
Що ж... ...Я дійсно носила старе плаття дуже довго, але це було сукню, яке я купила за розумною ціною.
Навіть Емма, яка зазвичай була дуже делікатною, з гіркотою говорила, що це плаття вже занадто старе.
- Леді. Приміряйте взуття! І рукавички теж!"
- Треба щось зробити з волоссям. Може бути заплесті косу?»
- Ой, все, вам так йде, ви такі красиві ...."
- Ось головний убір, Емма!"
- Доведеться заплесті косу. "
Зрештою Емма та Лора напрягали Місяць, наче ляльку.
Після приємного дня, перемірявши всі сукні, вони сиділи в маленькому саду і їли яблучний пиріг, спечений Еммою.
У мене було багато грошей, але найбільше задоволення я отримував від смачних страв Емми.
Я хотіла провести так весь день, але в особняку в'їхала прекрасна карета, яку я ніколи раніше не бачила.
- А? Хто це?»
Дівчата відклали пиріг і стали чекати, поки хтось вийде з карети.
Невдовзі з карети вийшов елегантний і стильний чоловік.
Здивована Лора сказала:
- Хто це...? О боже, на світі бувають такі прекрасні чоловіки...."
Слова, які вона говорила раніше, тепер повторили Лора. Вони були настільки щирими, що не виникало жодного сумніву: і Лаура була вражена.
Емма широко розплющила очі і втупилася на обличчя чоловіка, навіть не привітавшись.
- Я приніс документи, все гаразд?
Емма і Місяць виглядали безглуздо, витріщившись на нього.
« Чому він такий одяг? Минулого разу, коли він мене супроводжував, він був у звичайній білій сорочці і простих чорних штанах. "
Сьогодні він виглядає як член якоїсь знатної сім'ї, в сорочці, піджакі, краватці, рукавичках, туфлях...
Волосся також були іншими, і вони нагадували зачіску Ферсена. Зачіска, яка була дуже популярною в наші дні, закладені на одну сторону волосся з пробіром.
Коли це робив Ферсен, я навіть не звертала уваги на цього чоловіка. Але коли він зробив це, то здавався якимось святим, якимсь Божим посланцем з неба.
У відповідь на мовчання Місяця, він розсміявся і запитав.
- Ти знову заглянула на моє обличчя?
- Що? Ні, ні, немає!»
Місяць наче прокидався після його запитання і почала запекло заперечувати слова Антареса.
« Я інстинктивно дивилася на нього, бо він був вродливий, але я не любила його. Я просто залипла, побачивши те, що зазвичай рідко побачиш. "
З іншого боку, Антарес побачив місячний одяг і посміхнувся та сказав:
- Тобі личить.
- Дякую.
- Я сподіваюся, що ти мене теж хвалиш. Я дуже старався, щоб мене хвалили. На це пішло досить багато часу."
Коли він показав на своє волосся і одяг, Місяць знову глянув.
Його вигляд звичайно був таким, що хотілося знову поглянути на нього і не відводити погляду.
« Цікаво, чому автор не зробив цього чоловіка головним героєм?»
- Розумію. Я щодня дякую батькам за мій чудовий вигляд. "
- ...що?
Антарес, якийсь час дивився на неї з дурним обличчям, але незабаром Місяць зрозуміла, що це був жарт і вони весело засміялися.
Він єдиний, хто зміг її розсмішити останнім часом. Працівники особняка дуже схвально дивилися на чоловіка з усміхненими обличчями, ніби вони вже видали місяць за нього заміж.
« Припини сміятися і перевір документи...»,- подумала про себе Місяць.
Я хочу ще дещо спитати.
- Що саме?»
Чоловік, не відводячи погляд від Місяця, запитав її з м'якою посмішкою:
- Я чув, що леді цікавилася мною, це правда? Якщо це правда, я був би щасливий. "
- ... Що? Навіщо це питання?»
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr