Розділ 4 - Частина 1
« Іди, будь ласка, з нашого будинку і з мого життя.»,- подумала про себе Місяць.
Але Ферсен зробив ще одну дивну заяву.
- Тоді я відвезу Сейру і повернуся. 14.
- Що?
- Як ти сказала.... Вночі небезпечно їздити одній . Особливо, якщо ви такі ж красиві як Сейра.
Голова закрутилася від його слів.
- Якраз по дорозі я куплю чай відповідний до цього торта. Я вже снідав тут, тому торт був би не зайвий."
« Це що жарти для тебе? Чому ти так говориш?»
Луна, глянула на Сейру. Було зрозуміло, що вона зараз не в кращому стані.
Вона сиділа бліда і без настрою, тому Місяць вирішив втрутитися.
- Ні, ні. Візьми торт. Я не збираюся його їсти, я все одно на дієті. О! А чому б тобі не відвезти Сейру додому і разом поїсти його? Якраз по дорозі купиш чай, ідеально!»
- Що? Диета? Навіщо тобі худнути? Ти і так чудово виглядаєш. Я обожнюю цей торт. Але мене на нього алергія, тому я можу їсти тільки спеціальні торти для Маркса."
"Ферсен, що ти робиш?"
Місяць був приголомшений, і йому вже набридло відповідати.
Коли я читала свою книгу, це був той чоловік з величезним почуттям справедливості, він був добрий до мого героїну. Він не був запам'ятовуючим або видатною людиною, але і дурнем таким не було. Він був добре складений фізично, і був досить симпатичним. Але його головною рисою було те, що він був вірний головному героїні.
У романі Ферсен не втрачав близьких, крім Місяця, яка раптово померла. Він був надзвичайно одержимим у всьому, що стосувалося її смерті.
Коли Місяць не знайшов що сказати, Сейра, яка ледь доторкнулася до їжі поставила посуд на стіл.
- Я не дуже голодна, я недавно пообідала. Можна я вас ненадовго покинуся і пройдусь по саду? "
Я подивилася на Ферсена, думаючи, що йому стане некомфортно відпускати її одну, і він піде і проведе Сейру. Але він ніяк не відреагував на її слова.
Місяць не знайшов кращого виходу і сказала:
- Ходімо... Я покажу тобі сад. Я все одно не зможу спокійно сидіти, якщо ти будеш одна гуляти вночі.
Місяць, холодним поглядом подивилася на Ферсена, і поспішила за нею.
Сейра швидким кроком вийшла з їдальні, і опинилася в порожній кімнаті в кінці коридору, а не в саду.
Сад був лише приводом.
Місяць розуміла її почуття, вона на мить зайшла біля дверей, обережно постукала і увійшла всередину.
- С.... Сейра, дорогая. Може чаю?»
Коли я запитала Сейри, вони почервоніли.
- Я зараз заплачу."
- Прости...», місяць закрив двері і сіла навпроти неї.
Вона жаліла Сейре, і Місяць знайшов слова потіхи.
- Не пойми неправильно. Ми вже давно з ним знайомі. Але зрозумій, у мене немає до нього ніяких відчуттів, це як дружба між чоловіками. "
"Я бачила такі стосунки, але..."
- Напевно Ферсен не так зрозумів, в будь-якому випадку тепер я буду стежити за тим щоб навіть наші скороминущі зустрічі звести до нуля. Це як золото, якщо ви вмієте не сувати ніс в чужі справи, то розбагатієте. "
Оскільки аналогія була зрозумілою, Місяць думав, що він зрозуміє проблему в Ферсені. Вона зітхнула з полегшенням. Але це була помилка.
У Сейри в руках був хустинок, вона зшила його на повну силу і сказала:
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr