Розділ 3 - Частина 1
Наступного ранку Місяць, спускався на кухню з хорошим настрійом, і раптово натрапив на чоловіка, який кликав її.
- Місяць.»
- Ферсен!
- Чому б тобі не поснідати зі мною?
« Боже, я ж просила не відчиняти йому дверей! За що мені це знову?»
Я була збита з пантелику, в цей момент Ферсен запитав:
- Як щодо цього?»
- Що?
« Ти просиш мене поснідати? Я була готова вбити його і не чула, що він мені говорив. "
- Твоє волосся.--
Місяць нахмурився, не розуміючи його намірів.
- Про що, чорт візьми, ти хочеш поговорити так рано вранці? "
- Я прийшов, щоб сказати тобі ... У тебе поганий настрій? Що з твоїм волоссям? "
- Це не має значення. Чому ти тут? Я сказала тобі, щоб ти не повертався!"
- Поїдемо разом.
Ферсен не здавався, дивлячись на холодний відповідь Місяця.
- Що ти робиш? Чому ти тут снідаєш?»,- знову запитала Місяць, вже з більшою злістю.
- Добре.... Місяць я просто хочу поїсти з тобою".
- .... Ферсен, ти що, знущаєшся наді мною? Ти не чув, що я вчора сказала? Я сказала тобі не повертатися сюди! Просто немає слів...»
« Боже, зустріч з тобою мене вб'є.»
Місяць був роздратований.
- Ти така гарна, коли злишся. "
- Що ти в біса робиш?
- Просто кажу, як є. check
- Ти справжній...
Як тільки я хотіла домовитись, у їдальню з дружнім посмішкою зайшов барон Пейлс.
- Луна, доброго Утро. Сьогодні у нас будуть особливі гості, і сніданок буде відмінним. "
Місяць зрозуміла, що Ферсена впустив її батько. Він був єдиним, хто міг дозволити йому увійти. Вони досить близько знали один одного.
Тільки вчора я з ним попрощалася назавжди, але не пройшло і доби як я вже сиджу і снідаю з нього. Якщо хтось побачить це, вони знову неправильно зрозуміють. Це було божевіллям.
- Ну ж бо, сідайте. Час є.»
- Отче...» Місяць повернулася до батька з відчайдушним виразом обличчя.
Барон Пейлс був людиною, яка кохала і піклувалася про свою сім’ю. Але в нього був великий недолік він не помічав нічого, і не думав ні про що крім зарплатні грошей.
"Ти ще не знаєш яке прокляття Ферсен для твоєї дитини."
Місяць, який зовсім не збирався закочувати істерики та псувати такий чудовий ранок, зрештою тихо сіла.
Було ясно, що коли двоє людей так ладять між собою, то воювати з ними було марно. Цей безлад треба було розв’язувати іншими способами.
- Давайте я підвезу вас на роботу?
- Ох ні дякую, боюся тоді зворотній шлях буде не дуже зручним...
- Поїдемо в карете герцога.»
- Хм, навіть не знаю. "
- Все в порядке. А після роботи я вас привіз, і ми зможемо повечеряти разом. "
- Невже? Це чудова ідея хлопця!»
Крім того, була ще одна причина, чому Місяць не міг сердитися на Ферсена перед Бароном. Це було те, що барон Пейлс працював на їх сім'ю.
Барон відповідав за керування бюджетом. Яка іронія він відповідав за бюджет чужої сім’ї, коли його жила без копійки позаду себе.
Це не було важливою справою. В основному паперова робота. Звичайно, це вимагало певних знань і навичок.
Завдяки цьому він зміг подолати сімейні непорозуміння і подружитися з Ферсеном у дитинстві.
Тепер я думаю, що це був просто привід.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr