Глава 16. Частина 1
« У порівнянні з дітьми твого віку словниковий запас більший, а мислення — більш розвинене. Чудова пізнавальність."
Я прикрила рот.
Треба було відповідати ще тупіше.
Я пошкодувала про це всередині.
Я не хотіла робити нічого занадто, щоб вдивлятися у вічі, але я не завжди могла контролювати себе, тому інколи переходила межу.
"...недобре бути генієм, який з'являється лише раз у кілька десятиліть".
При цих словах моя мати лагідно посміхнулася.
"Айша".
Її клич, який, здавалося, містив підтекст, змусив мене нервувати.
"Так, мамо".
Було відчуття, що вона скаже щось важливе.
І її рот відкрився.
« Що ти хочеш робити в майбутньому? »
«... А?»
Я кліпла.
"Я питаю, яка робота ти хочеш займатися в майбутньому?"
Мати засміялася і сказала, що це було так весело.
« Я давно знаю, що ти розумна. Ти пам'ятаєш захоплення леді, яка прийшла вчити тебе навіть коли ти була зовсім маленькою? "
Я починаю червоніти.
"Але що мені робити з тобою в майбутньому?"
« Ей, все гаразд. Якщо є що-небудь, що ти хочеш робити я скажу його величності, і він проштовхне тебе куди завгодно."
У її очах була щирість.
« Ти вчилася з раннього дитинства і сказала, що хочеш вчитися ще більше. Якщо ти хочеш провести дослідження, я приведу вчених. А якщо ви хочете отримати більше досвіду, то покажу вам світ."
« Я... ... »
« Я думаю, що я занадто нетерпляча".
Моя мама виглядала трохи сором'язливою.
« Дуже добре подумай над цим.
Я часто заморгувала, а мама схопила мою руку.
« Хоч би якою дорогою ти обрала, я підтримаю тебе. Крім того... Ти ще дуже молода. У тебе є нескінченні можливості."
Нескінченні можливості...
« І до речі...»
Мати на мить замислилася.
« Ще дещо».
« Що?»
« Зараз весняне свято».
Весняний фестиваль.
Ця подія, щоб подякувати Богові Світлані і молитися про прихід весни, коли життя починає рости.
Від першого дня фестивальці залишаються у святині і намагаються підтримувати своє тіло протягом тижня.
Також є чайна церемонія, яку влаштовує найвпливовіша жінка в імператорській сім’ї — імператриця.
« Якщо ти зустрінеш інших дітей на святі Весни, то хіба це не допоможе тобі вирішити, що хочеш робити? »
Зустріч з дітьми мого віку.
Я була здивована.
Тому що я майже ніколи не виходила на публіку.
Мій брат Ейсіс втручався в мій вибір супроводжуючих. Мій батько казав: « Що, коли ти вийдеш на вулицю і тебе покрадуть? »
Так що в мене не було жодного з тих звичайних товаришів по грах.
Звичайно, мій потенційний товариш по грі був би не надто дорослим розумово, так що це було б складно по-своєму.
І ось тепер, коли мені було сім років, моя мама, схоже, хотіла подружитися зі мною.
Мене зовсім не цікавили інші діти аристократів, тому пропозиція моєї матері була неприємною.
"Добре".
Я повільно кивнула.
"Так, я спробую".
Мати посміхнулася.
Коли я залишила маму, то зайшла до своєї кімнати сама.
Коли я глибоко задумаюсь, то сідаю за стіл перед вікном.
Яким я буду в майбутньому. Я не думала про те, якою людиною я хочу бути.
Но...
Була одна частина, яка застрягла у мене в голові.
« Жада помсти».
Моє майбутнє було схоже на тріщину.
Я мрію про помсту, думаю про Імперію Едембелл і про себе в попередньому житті.
Просто кажучи, я живу минулим.
Я не можу звідти вибратися і просто ширю навколо.
Я не можу забути минуле.
Бо це теж частина мене.
Але проблема полягала в тому, що я не можу ігнорувати людей, які щодня допомагали мені робити мене щасливішим.
Це занадто складно.
Я зітхнула.
Прийшов час зосередитися на тому, що я можу зробити зараз.
***
Наступного дня я відвідала бібліотеку Імператорського палацу.
Це було ще до того, як зійшла ранкова роса.
У мене була причина так поспішати.
« Це сьогодні».
На момент вчорашнього дня я вже вивчила всі основні мови.
Хоча це було складно, я змогла до деякої міри зрозуміти значення, дивлячись на зовнішній вигляд літери завдяки тому, що вивчила базовий словниковий запас і досліджувала принципи формування.
Пора приступити до практиці.
Я відчувала, як трясеться моє серце.