— Селиня зовсім спорожніла.
- Це все через гору Маігал. Хіба ми не повинні бути подалі від неї?
— Ох. До чого це призведе? Тут нічого не змінилося, крім ховаючих усюди тварин. Люди теж скоро повернуться.
— Кхм. Що ж, це правда. Але я все одно не можу уникнути поганого почуття.
Після того як два старші чоловіки закінчили говорити, зітхнули.
Минуло вже 15 днів з тих пір як дивні речі почали відбуватися на горі.
Все це негайно підняло занепокоєння в селі, і більшість її мешканців втікало до інших регіонів.
Тому сільська таверна, яка називається "Таверна Франа", вже другий день залишалася без відвідувачів.
Потім, дивний незнайомець з'явився у дверях.
Це був хлопець з молодиком, від якого походила аура сили.
Це був Роан.
"Фуф. Принаймні, не схоже, що я запізнився."
Він поклав мішок, який ніс за плечима і знервувався.
Він досяг своєї мети вчасно завдяки тому, що йшов без зупинок.
Він підійшов до стійки і почав дивитися по сторонах, в пошуках господаря.
До нього підійшов один з старих.
- Ти шукаєш щось?
— Да. Воду, хліб і сухе м’ясо.
— Скільки?
Роан задумався на хвилину і потім відповів.
— Мені потрібен маленький бочек води, запас хліба на два дні і сушеного м’яса на десять днів.
- Почекай трохи.
Старик зігнув пальці і потім пішов в сторону кухні.
Через деякий час, він повернувся з замовленням Роана.
Роан поклав їжу в мішок, до решти багажу.
— Путещуєш?
Роан посміхнувся і кивнув.
— Да. Я перевіряю, що відбувається на півдні.
— Подорожувати по такій жарі вже досить небезпечно. Но...
Старий додав пошепки.
— Якщо можеш, краще не ходи на гору Маіол. Дивні речі відбуваються там ... Кхм. У будь-якому випадку, удачі.
Дякую за турботу. - Роан низько вклонився і підняв свій мішок.
Його плечі почувалися важкими.
"Стільки їжі повинно вистачити... Тепер, пора вирушати до гори?"
Попрощаючись зі старим чоловіком, він вийшов з таверни.
Сонце було шаленим, але воно не відчував жару, коли кільцю Брента.
"Знаюся, я точно запам'ятав місце."
Роан продовжував крокувати вперед і в думках рився.
Пам’ятка людини — це досить моторошна річ.
Ти ніколи не дізнаєшся, що зовсім забув про щось і можеш бути повністю впевнений в тому, Що чітко все пам'ятаєш. Саме це і може стати для тебе фатальною помилкою.
"Якщо я помиляюся..."
Він не тільки не отримає те, за чим прийшов, але й може втратити життя.
Але це була одна з найважливіших деталей у його плані.
"Монарх вогню - Реід. Я повинен отримати його техніку використання мани."
***
Роан розбив табір біля підніжжя гори.
Він вирішив не дуже наближатися, але й триматися далеко.
Він натягнув шматок тканини, замість даху і вирішив оселитися в цьому місці.
"Уже четвертий день я сиджу тут? Дуже скоро має початися..."
Роан жував сухе м’ясо і дивився на гору Маїгал.
Гора, на якій не роздавалося ані голосів птахів, ні навіть комах.
Тому вона почувалась пригніченою.
"Мабуть, настав час, коли Віконт Поттер пошле когось щоб повідомити, що з горою Маісел твориться щось дивне."
Він не пам'ятав точної дати, але це точно сталося в його попередньому житті.
"Прямо зараз! Гора Маїал, земля навколо. Починайте тремтіти швидко. Швидко."
Він напружує очі.
Роан почав жувати м'ясо швидше.
Але з горою нічого не відбувалося.
"Сьогоднішній день теж пройде даремно?"
Роан подивився на західне небо і важко зітхнув. Сонце вже почало сідати.
І тоді пролунав звук.
Пруу.
Закот невловимо тренув на обрії.
— Ха?
Роан широко розкрив очі.
Закот почав тремтіти.
"Ні, це я дріжджу".
Він притулився до землі обома руками.
Кугуґугу.
Земля тихо тремтіла під ладонами.
Незабаром, гора й рівнини затряслися з такою силою, ніби збиралися пуститися в пляс.
Кугунг. Кугунг. Кугунг.
Зі схилів гори посипалися каміння. Деякі дерева почали падати, не витримуючи тряски.
Кугунг.
Шматок тканини, натягнута над головою, замість даху, впав і покотився по землі.
"Началася! Землетрус нарешті почався!"
Роан з нетерпінням чекав землетрусу.
Все ще лежачи на землі, він подивився на гору Маіел.
Він бачив широкий зсув, який охопило майже половину гори.
"Мої спогади були достатньо точними".
На щастя, зсув пройшов осторонь і не зачепив місця, де Роан розбив табір.
Деякі ділянки піднялися, а деякі з них опустились. Усюди з’явилось багато провалів.
На щастя, ці невдачі не були достатньо глибокими для його збереження.
Роан все ще вдивлявся у схили гори Маїал, сидячи на землі.
"На наступний день землетрус закінчиться, потім відбудеться повторний поштовх. У цей час, я повинен знайти печеру де спочиває монарх вогню."
Зсув, що спустився з гори через землетрус відкрив вхід у приховані печери.
У цьому місці криється техніка використання мани сплячого монарха вогню, Реіда.
"Після того, як відбудеться повторний поштовх, на це місце обрушаться скелі. Тому один або два томи з техніки мани будуть знищені."
Роан прикупив нижню губу.
"У моєму попередньому житті, Віконт Поттер отримав перший том."
Але ще до того, як ця подія стала відома в королівстві, на нього напав Герцог Войза. Поттера вбили ще до того, як він почав вивчати мани.
"Герцог Войза передав техніку володіння маною своєму синові. І хоча це була лише частина одного тому, цей хлопець ...
Він став одним з найсильніших людей у королівстві Рінс.
"Проблема була в тому, що він зрадив королівства і втік у Королівство Естиа."
Роан стиснув зуби.
Він згадав люту і жорстоку війну, яка почалася з вини цього хлопця.
"У будь-якому випадку, він дійсно став неймовірно могутнім, лише з однією частиною тому."
У його очах запалився вогонь.
"Але сьогодні, я збираюся отримати не просто одну з частин. Я збираюся отримати всю техніку повністю."
Його серце билося в грудях. Погляд застиг на одному з пагорбів гори.
"Тут або тут. Мусить бути монарх вогню."
Кугунг.
Гора Маіел дуже роздратувалась, наче чоловік з агонії.
Вітер розніс дивний звук навколо неї.
Звук, який ніби проголошував, що починається новий крок в історії.
Як тільки землетрус припинився, Роан почав дертися вгору по горі.
Його обличчя було наповнене довір’ям.
"До цього моменту, все, що я запам'ятав - підтвердилося."
Отже, висока ймовірність того, що і вхід у печеру виявиться в правильному місці.
"Точно. Я не міг помилитися".
Скандал, який переверне не тільки все королівство Рінс, але й весь решту континенту.
Скандал, який змусить королівство Естиа, яке було батьківщиною монарха визнати Королівство Рінс своїм першим противником.
Для Роана, який був солдатом королівства Ренс, це було чимось неможливим.
"Йх безумовно знайшли на півдні."
Роан обшукав багато гірських схилів, намагаючись знайти точне місце.
Його руки, одяг, обличчя і волосся повністю покрились брудом.
Через минулу гору зсув, по землі було нелегко ходити.
— Фуф.
Попри всі труднощі Роан не зупинявся на дозвіллі.
Швидше, навіть діяв швидше звичайного.
Він обходив усю гору, зав’язавши по коліна в багнюці та землі.
Зрештою, обійшовши навколо великого каменя і побачивши впаду, він знайшов те, що шукав.
— Ах... - Тихий крик злетів з губ Роана.
На стіні впадину виднівся отвір.
"Тут. Я впевнений у цьому."
Роан відчув. Хоча ця картина не була в його пам’яті, все тіло сильно відреагувало.
"Там знаходиться техніка використання мани Реіда - вогненного монарха."
З розсіяним виразом обличчя Роан почав спускатися вниз по терасах.
Він раз за разом стрибав вниз, бруд і каміння падали йому на голову, але він не зупинявся.
І нарешті, він підійшов до входу в печеру у регіоні Поттера, перед яким так довго хотів опинитися.
— Фуф.
Роан глибоко зітхнув і увійшов у печеру.
Його серце швидко билося. Уші наче забили ватою.
Техніка мани, яку він і не мріяв вивчити в попередньому житті.
Але в цьому житті він мав можливість навчитися манівці одного з найсильніших у світі, на ім'я монарх Реід.
Ця можливість була прямо перед ним.
Кожен крок гуляє по всій печері.
Як довго він уже йшов?
Раптом, Роан зупинився.
Відкинувшись на один з каменів, на підлозі печери сидів скелет.
"Огнений монарх Реід."
Це точно був він.
Між шматками його порваною і вистеленої одягу з’явилось три книги.
Вони були вкриті товстим шаром пилу та бруду, а остання — ідеального стану.
"Чому тут три книги?"
Він був упевнений, що техніка мани Реіда була книгою в двох томах.
У його пам’яті не було нічого про існування третього тому.
Роан повільно підійшов і обережно взяв книжки.
У вічі відразу побігли великі букви, виграні на червоному палітурці.
<Техніка мани Флемдор.>
Це була техніка мани, яку використовував вогонь.
І вона, безсумнівно, складалася з двох томів.
"Тоді це..."
Роан переклав погляд на третю книжку.
<Мистецтво бою Реіда.>
— Ах...
Роан вражений видихнув.
"У цьому місці також було керівництво бою, складене монархом."
Він задумався.
"Чи вдалося солдатам Вікенда Поттера знайти цю книгу в попередньому житті? Чи вона була знищена разом з другим томом?"
Він не міг знати відповіді.
До дня смерті Роана ніхто не з’являвся у мистецтві бою монарха.
"А може ця книга також була похована під завалинами?"
Роан глибоко зітхнув.
"У будь-якому випадку, це дасть мені величезну допомогу."
Заспокоївши свої почуття, він поклав усі три книжки у свій мішок.
"Тепер все дійсно починається?"
Роан закусил губу.
З цього моменту він мав навчитися речей, яких не знав у своєму попередньому житті.
"З використанням мани".
Він глибоко зітхнув.
"Але тепер я повинен покинути гору, перш ніж з'являться солдати Вікінта."
Але він не збирався йти далеко.
Він збирався оволодіти технікою мани в безлюдному місці.
Ні, точніше...
"Я буду вчитися відчувати ману."
Роан вдарив себе в груди.
"Якщо Реід був монархом вогню..."
Вузьки його губ піднялись.
"Я буду королем вогняного списа?"
Його очі сяяли.
"Вигнений монарх."
Роан стиснув зуби.
"Я стану вогняним монархом."
Тут він згадав про скелет Реіда, який як і раніше лежав на підлозі печери.
"Ах! Після повторних поштовхів солдати Вікенда Поттера також зайдуть у цю печеру".
Тоді зі скелетом трапиться дуже погано.
Солдати поламали його на шматки, сказавши, що заберуть його з собою.
"Я не дозволю цьому статися."
Роан витягнув шматок тканини, яким захищав намет від сонця і обережно скинув у нього скелет.
Після цього він почав розглядати підлогу, на випадок, якщо раптом залишив дрібні частини.
— Ха?
Раптом, щось привернуло його увагу.
Срібний предмет у формі півкруга, розміром не більше ніж нігтів, лежав прямо під правою рукою Реіда.
Трохи подумавши, Роан простягнув до нього руку.
Так.
Він був дуже м’яким і пружним.
— Ах! - Нескінченно скрикнув Роан.
Тому що кінчики його пальців відчули неймовірний холод.
У той же час, предмет у формі півкруга, який до цього спокійно лежав на землі, миттєво зник, наче його змило водою.
— Ха?
Роан скрізь оглядався, але не міг знайти його.
"Невже цю штуку пожер мій палець?"
Нахмурившись, він подивився на кінчики своїх пальців.
На щастя, з тілом не траплялося нічого поганого.
"Странно."
Він зачепився губами і знову обшукав печеру, похитав головою.
"Що ж, його ніде немає."
Він намагався уникнути дивного відчуття, а потім обережно підняв акуратно складену тканину зі скелетом.
Потім.
Куруру.
Його ноги затремтіли.
— Ха?
Нахмурившись, Роан подивився вглиб печери.
"Повторний поштовх?!"
Це було щось зовсім несподіване.
"Хіба він не повинен був початися завтра?"
До того часу його спогади були точними, і він уже давно втратив пильність.
Він подивився в сторону виходу з печери.
Кугуґу.
Тремтіння землі і звуки стали сильнішими.
Тудук. Тудук. Тук.
Камені завалювали вхід в печеру.
— Нет!
Якщо вхід завалить, вийти з печери буде складно.
Роан поспішно кинувся в сторону виходу.
Однак.
Бeнг! Бейнг!
Роздався оглушливий тріск і в той же момент вхід у печеру обвалився.
— Ах...
Роан зупинився перед наглухо заваленим камінням входом.
Його минуле життя.
Все доказалося правильним, крім однієї деталі.
Час, коли відбудеться повторний поштовх.
Все це призвело до того, що він опинився замкнений у печері.
Губи Роана іскринули.
— Проклятье! - Само собою вирвалося лайство.