Він чудово знав про гарячий темперамент Вайолін.
"Звірися на її місці більш спокійний командувач, така стратегія могла провалитися."
Зазвичай командир відправить попереду групу розвідки, побачивши солдатів, які розливають олію в лісі Рієн.
"Але Вайолін не вистачало часу, на подібне рішення. Вона занадто швидко рвалася до замка Бено."
Тому вона ідеально потрапила в пастку, яку приготував Роан.
До того ж, найбільшою проблемою було...
"Це не кінець."
Роан слабо посміхнувся і подивився на Вайолін.
— Умри!
Раптом вона змахнула клинком.
Швидкий і сильний удар, який було важко відстежити поглядом.
Але Роан мав сльози Каліана.
Для нього цей удар був настільки повільним, що йому захотілося позіхнути.
До такої міри повільним, що він міг би підрахувати кількість пилу на лезо.
"Якби ця здатність не напружувала мої очі, я міг стати безпричинним."
Для того щоб бачити повільніші рухи, йому треба було докладати неабияких зусиль.
"Ну, я все одно не можу дозволити собі зволікати."
Він міг бачити все повільніше, але це не означало, що його власні рухи ставали більш вільними .
Таат!
Він рвався вперед, щоб ухилитися від атаки.
Але тіло підкорялося йому так повільно, що в нього перехопило дихання.
"Чорт. Мої фізичні здібності зовсім не можуть наздогнатися за моїм зором."
В думках, він планував з легкістю ухилитися від атаки. Після того, як він наблизиться до неї, він зміг би провести серію ударів і відрубати їй голову.
Але руки й ноги не могли заспівати за його волею.
Спат!
Кончик клинка ледве розминувся з його грудьми.
- Хмф!
Роан пірнув і помахав списом.
Прокреслити лінію в повітрі, воно мітнулося до макушці Вайолін.
Ченг!
Вайолін не докладаючи особливих зусиль, заблокувала меч і знову наблизилася до Роана.
Вона теж була досвідченим воїном і знала, як боротися з списоносцем.
На жаль, Роан був набагато досвідченішим солдатом, ніж Вайолін.
Роан прокрутив спис, щоб заблокувати колесницю і повернув зап'ястя.
Пабат!
Довгий спис крутився між Роаном і Вайолін, як вітряк.
Чженг!
Потрапивши в пастку списа, клинок відлетів.
Роан розгорнув плечі і пригнувся.
Коп’є, яке оберталося так само як вітряк, вимальовуючи ідеальну дугу в повітрі, мітнув вперед, щоб перерізати шию Вайолін.
— Кх!
Зкрипнувши зубами, Вайолін відлучилася від списа і пригнила голову.
"Я повинна контратакувати..."
Вона хотіла завдати ще один удар у груди.
Але вона не могла навіть спробувати зробити це.
Там, де минув момент тому клинок, з'явилося деревно спис.
— Черт!
Вайолін вилазилася і знову опустила голову.
Спат!
Вони проминули дуже близько.
Вайолін вирішила, що це була можливість.
Тому що вже другий удар Роану пролетів повз ціль.
Навіть на перший погляд верх його корпусу залишався незахищеним.
Свунг!
З важким звуком, меч розрізав повітря.
Але спис, який минув повз неї, не думав зупинятися. Здійснюючи ще один поворот, вона зустрілася з клинком.
Тунг!
Важкий удар.
— Ик!
Завдяки скринню зубів Вайолін доклала більше сил.
Кигіги.
Клинок заскочив уздовж списа і видав неприємний скрегіт.
"Як вона може бути настільки сильною..."
Навіть Роан у цій ситуації не зміг впоратися з подивом.
Вайолін відчула більше сил, ніж він думав.
"Кіп'є, подарований командиром корпусу Арона Тейлора, врятувало мені життя. На його місці звичайний спис вже давно розвалився б надвоє."
Дивовижна сила.
У будь-якому разі, зараз не час відволікатися.
Тому що навіть тоді Вайолін чавила мечем свого меча на його спис.
Роан відвів праву ногу і злегка повернув тіло та спис.
Кигіги.
Клинок, який з’єднався зі списом, вислизнув і впав на землю.
— Кх.
Тіло Вайолін подавалося вперед. Вона втратила рівновагу.
На схилившись, Роан повернувся і вдарив Вайолін списом у потилицю.
Пак!
— Угх!
Вайолін впала на землю після великого удару.
Роан відіслав списа їй в спину, щоб проткнути її.
"Як ти смієш!"
Вайолін швидко покаталася по землі в його сторону і спробувала перерізати ноги Роану.
Роан не розгубився і, підстрибнувши, вперся списом у землю.
Ще не встиг приземлитися, він спробував ногою нанести їй удар в бік.
- Хмф!
Вайолін також очікувала нападу, тому вона трохи розвернулась на землю і могла легко збочити.
Вона піднялася на ноги і люто помахала мечем у повітрі.
Роан теж не збирався відступати. Він подався вперед, щоб набити списом.
Ченг! Чженг! Ченг!
З глухим металевим звуком, списом і мечем знову зіткнулися.
Безсумнівно, Вайолін перевершувала Роана силою і витривалістю.
Однак рух Роана був настільки швидким, що важко повірити в це. Крім того, він показував відмінне м’яке.
Його вміння володіти списом також справляли на людей глибоке враження.
Ченг! Чженг! Ченг!
Коли люди зіткнулись і орка продовжувалася, то не знали кінця.
У цей час навколо зміцнення з возів проходила досить звичайна битва.
Після того як лопуси та орки потрапили в пастку, солдати, які ховалися за возами, побачились зі списами наготів.
- Вбийте їх!
- Вбийте їх. Поки вони не почали підніматися!
Десятки копій зі свистом літали в повітрі.
— Кх.
— Проклятье. Що за...
Орки швидко потягли руки до ножів.
Але рух солдат був швидшим.
Удар. Укол.
Гострі леза встромлювалися в тіла орків.
— Кх.
— Кек!
— Пр-прокл...
Ніхто з них не міг сказати слова перед смертю.
Курк, який стежив за ситуацією, закричав з усіх сил:
— Вперед! Всі в атаку! Рятуйте своїх союзників!
Після цього деякі з тих, хто стояв перед пасткою орків, потягли повідки лопусів.
Кунг! Кунг!
Лопуси з криком перестрибували через пастку і неслися до солдатів.
Оркам не терпілося укласти різанину. Вони махали клинками над головою і крикнули.
— Людське отродьє! Відведіть клинку орків-винів!
- Погані виродки! Я покажу вам, що таке справжній солдат!
Відчуття небезпеки, що станеться в будь-який момент.
Потім солдати, які раніше вбивали орків, розвернулись і почали проходити через укріплення.
Досконале відступлення за одну мить
Солдати знову укрились за возами, виставивши списи назовні.
Орки, які прорвалися вперед, потрапили на місце собаки, яка погналася за куркою, щоб зрештою втупитися на дах.
— Эт, это, ці виродки...
Обличчя Курка почервоніло.
Він також мав досить гарячу вдачу, частково завдяки тому, що служив такому командирові війська.
— В атаку! В атаку! Вбийте цих виродків! Переверніть бочки, зламайте вози! - Він вперто продовжував виконувати накази.
Вайолін, який рухався своїм божевіллям, продовжувала битися з Роаном.
Оркам залишалось тільки дотримуватися наказу Курка.
— В атаку!
— Убить их!
Недавня прорив укріплення почалася.
І коли вони підійшли ближче до возів.
— Скидай! - Крики ад’ютантів і командирів відділень пролетіли полю бою.
Водії, які прогулювались швидко піднялися на ноги і зіштовхнули бочки.
Коли бочки полетіли на секунду, вони падали вниз.
Бум! Бум!
Роздався важкий звук.
Бочка падала на орків, які втекли до зміцнення.
Не зумівши ухилитися, орки виявилися розчавлені важкими бочками.
— Уклоняйтесь!
— Зупиніться! Зупиніться!
Більшість орків встигли натягнути поводи і зупинити лопусів.
"Що це? Чому вони своїми руками руйнують підкріплення?"
"Що вони тепер збираються зробити?"
Орки з тривогою дивилися на бочки.
Потім почувся гучний крик.
— Качите их!
— Катите!
У той же час, величезна, довга бочка, у формі циліндра, почала котитися з важким звуком.
— Ха?
— Ух, ух!
Орки з подивом потягли привід на себе.
Лопуси почали повільно п’ятитися.
Хрясть.
Бочка мала форму величезного циліндра, тому вона без проблем перекаталася через яму, викопану в землі.
Можливо, якби вони рухали її разом з возом, колеса могли б застрелити в пастках.
Швидкість, з якою котилася бочка, почала збільшуватися.
Солдати почали синхронно штовхати бочку з більшою силою.
- П-прокляття! Блокуйте! Ми повинні зібратися разом і зупинити його! - Прокричав Курк, розмахуючи мечем.
Якщо вони нічого не зроблять, то потраплять у пастку.
"Прокляття!"
"Не можу нічого з цим вдіяти!"
Орки теж дуже добре розуміли це.
Вони нічого не могли зробити. Вони спустилися з лопусів і почали притискатися до краю бочки.
І в цей момент.
Спат! Пабат!
Через бочки висунулися десятки довгих копій.
Вони відрізнялися від звичайних.
Їхня довжина була майже вдвічі більшою.
"Так, виродки, це справді довгий спис!"
"Це запасні списи, які придумав ад'юнт Роан!"
Усі вони були зроблені Роаном, один за одним.
Солдати били довгими списами в простір між бочками.
Ширина бочки була досить великий, і якби це було звичайний спис, воно б не дістало до орків.
Однак для того, щоб атакувати орків, які були поруч з бічкою, було достатньо довжини копій, котрі зробив Роан.
Удар. Укол.
Гострий клинок списа проколов тіла орків.
— Кук!
— Кх!
Орки, які з усіх сил намагалися зупинити бочки, що котилися на них, вдалися до списа, який виник із нізвідки.
Після цього ще більше зріс бойовий дух.
- Вбийте їх!
- Не залишіть жодного!
З гучними криками солдати били ворогів довгими списами.
У той же час бочки котилися вперед без зупинки, відвоюючи місце заклопотаними орками.
Укол. Хрясть.
— Грр.
— Кук!
Одного за одним, орків тягнули бочки, прокололи списа. Мало - помалу їхні війська почали відступати.
"Чорт. Стало складніше."
Тільки зараз Курк узяв себе в руки.
Нарешті він заспокоївся, коли його думки були марними.
"Якщо все буде так продовжуватися, ми будемо знищені! Знижені!"
У подібній ситуації вони дійсно могли відправитися в пекло, після Седеку.
Орків, які становили майже дві тисячі, тепер було не більше однієї, завдяки зміцненню та бочкам.
"Нам потрібно вижити. Тільки так ми зможемо помститися або щось зробити!"
Курк швидко оглянувся по сторонах.
"На сході, південь і північ заблоковані цим прокляттям підкріплення з возів та відер."
Крім того, навіть якщо військо рухатиметься на схід або південь, ми будемо глибше в території ворога.
Тоді все, що залишається - це ущелина гори Флем і ліс Рітен.
Але навіть тут ситуація була непростою.
"Люді блокують ущелину і вхід до лісу Рітен..."
Ліс Рітєн лежав трохи північніше, ніж ущелина гори Флем.
Через це, підкріплення з возів, яке блокувало вхід було позаду.
Курк перевів погляд на північ.
"Якщо ми рухаємося до ущелини, де люди зміцнили захист, це буде самогубство."
Єдине, що залишається - піти до лісу Рієн."
Там теж було підкріплення з бочками, але почуття воно викликало інші, ніж фортеця на сході.
У чомусь недбале відчуття.
Навіть швидкість, з якою котилися бочки на тому боці, здавалась нижчою.
"Ми будемо прорватися через фортецю на півночі і відступати через ліс Рітен."
За мить він склав план.
Курк глянув на Вайолін.
Вона все ще билася з Роаном.
Здається, що її відтіснюють навіть тоді, коли вона ухиляється від бочок.
"Якщо я скажу їй, що ми відступаємо, вона влаштує скандал."
Але це не була звичайна ситуація, в якій він міг нехтувати її спалахом гніву.
"Нічого не можу вдіяти. Навіть якщо я буду покараний пізніше, виживання стоїть вище цього."
Курк виліз на блобус і підняв праву руку.
— Передовий загін! На фронт!
Після його наказу, найбільші і найсміливіші з орків вийшли вперед.
Курк детально описав свій план.
— Куак!
— Кук!
— Гр!
У цей час орки падали один за одним, не в силах зупинити рухові бочки.
Обличчя Кірка придбало серйозний вираз.
- Все зрозуміли?
— Да! Ясно.
Усі орки передового загону закидали, стиснувши зуби.
Вони обсідали лопатів і поїхали вперед, підганяючи тварин з усіх сил.
Їхнім завданням були Роан і Вайолін.
— Ха? Сер ад'юант у небезпеці!
- Орки йдуть! - Торопливо закричали солдати, які штовхали бочку.
Остін, Пірс і 12 відділів піднявши списа, втекли до Роана.
Однак вони не могли обігнати лопатів, які бігали швидше.
Половина орків атакувала Роана, інша половина накинулася на Вайолін.
Роан, який люто тенізував Вайолін, прикусив губу під раптовий напад.
Вайолін кричала, полиючи орками, які схопили її за руки й ноги.
— Пустите! Відпустіть мене!
Але орки не реагували на накази.
Вони зв’язали Вайолін спеціально підготовленою мотузкою.
Курк, який під’їхав пізніше всіх, підняв пов’язану Вайолін і вкликав її на спину свого лолеса.
- Вибачте мою недбалість.
— Курк! Відпусти! Відпусти мене! Я повинна вбити цього виродка!
Її очі і голос були наповнені божевіллям.
Вайолін ламалася, намагаючись звільнитися від пут.
Курк не став заперечувати, а просто потягнув повідки і направив блобус на північ.
- Командир війська. Якщо ми залишимо все як є, то будемо знищені. Знижені. Вам не здається, що для того щоб помститися ми повинні залишитися в живих?
— Заткнись! Розв'яжи мене цю секунду!
Вайолін навіть не хотіла слухати Курка.
Але і Курк теж не збирався вислуховувати її крики.
Він зовсім не реагував на слова Вайолін.
Потім, він голосно кричав оркам.
— Відступаємо! Відступаємо! Військовий загін, розчищайте шлях!
Після його наказу орки, які зв’язували Роана, негайно відступили назад, наче потік води, що виплив з берега.
Вони перетнули рівнини і поїхали на північ, який був заблокований фортом з возів.
Зладжені і паровані рухи.
Курк продовжував кричати.
- Йдіть за фронтом! Йдіть за ними!
— Вааа! Проривайтесь!
— Розчищайте шлях до відступу!
З гучними криками орки підганяли лопату.
Вони також усвідомили, що це була їхня остання можливість вижити.
Бeнг!
Укріплення з возів важко зіштовхнулося з орками.
Спочатку здавалося, що фортеця міцно стоїть на місці і стримує атаку.
Але коли більше тисячі орків нападали на візки, це мало відійшло назад.
— Проклятье! Відійдіть!
— Об'єднайтеся з союзниками по сторонах!
— Відступаємо!
Зрештою солдати почали викрикувати накази про відступати.
Курк не упустив цього шансу.
Він вів передовий загін і орків-воїнів, шукаючи вразливі частини укріплення.
І врешті-решт.
Бeнг!
Укріплення з возів поступилася.
Оркам вдалося прорвати цілий напрямок.
На щастя, Курк і воїни пришпорили лопатусів.
Вони хотіли вибратися з цього пекла на рівнині якомога швидше.
Дудуду.
Через трясіння землі Вайоліна військо увійшло в ліс Рітєн.
В одну мить рівнини занурилися в тишу.
Неможливо було повірити, що кілька хвилин тому тут шаленіла жорстока битва.
— Фуф!
Солдати з полегшенням зітхали.
Це не були особи тих, хто упустив армію ворогів.
Потім Роан виліз на візку і подивився на орків, що входили до лісу Рітен.
Слабка усмішка з’явилася на його обличчі.
— Біжіть... Мне жаль. Але вже надто пізно.
Спокійний голос.
— Ви вже потрапили в мою пастку.
Справжня пастка була не в ущелині і не на рівнинах, вона знаходилась у лісі.
Роан високо підняв спис і закричав:
— Заблокуйте ліс Рітен возами і бочками!
Усі солдати дивилися на Роана.
Вони також знали, що все сталося згідно з його планами та припущеннями.
Їхні очі стали об’єктом поваги й страху.
Роан зробив вигляд, що не помітив цього, і продовжив говорити:
— Настав час завершити цю битву.