Работорговці почали відступати назад.
Але через величезні камені позаду було нікуди відступати.
"Чорт. Ми вибрали занадто гарне місце, щоб ховатися..."
Вони потрапили у власну пастку.
Прикусивши губи, работорговці переглянулися.
"Якщо ми не можемо втекти, тоді нам залишається тільки битися."
"Іх двоє, нас 11."
"На додаток, вони всього лише новобранці!".
Їх тривожив знак ад’юанта 5 класу на броні Роана, але об'єктивно міряючи, це була не та ситуація, де їм варто було боятися.
Вони, як планувалося наперед, потягнули руки до пояса.
Срунг.
З глухим звуком вони обнажили відполіровані аж до блиску мечі.
Работорговці почали підступати до Роану та Пірсу.
Лише один, Нормане, стояв на місці, не знаючи, що робити.
"Ет... Цей хлопець не просто звичайний солдат - салаго".
Він згадав, як Роан розчавився зі Стівом, ніби той був безпорадним дитиною.
"Його вміння поводитися з списом незвичайні."
Погляд Нормана тремтів.
Дивлячись на Нормана, работорговці цокали мовами.
— Эта тупица. Він просто боягузливий кіт.
- Такому боягузу стати работорговцем. Тц тць.
Вони переклали погляд на Роана та Пірса і вирубалися.
— Дивись, салага. Що? Ти сказав, ми сміття?
- Схоже, ви не у своєму розумі. Вас двоє, а нас одинадцять.
Їхні голоси відчували жагу до крові.
Роан слабо посміхнувся і вхопив списа.
- Яка удача.
Ці слова работорговці нахмурилися.
- Що? Що ти називаєш удачі?
Замість відповіді Роан рнувся вперед.
Пат!
Гострий звук.
Коп'є розрізав повітря.
- Хуп!
Работорговці сковтнули, не чекаючи такої раптової атаки.
Вони намагалися швидко ухилитися, але спис був набагато швидший.
Укол.
Коп'є встромилося у шию.
Швидка атака, без тіні коливань.
- Те, що ви противитесь мені так, як я і хотів.
Бух.
Работорговець з пробитою шиями повалився на землю.
- Це, цей чортів!
- Сучий син!
Інші работорговці, обсипаючи Роана проклятими, запізнилися на атаку.
Гострі клинки летіли на нього з усіх боків.
Роан перехрестив руки, і потім, міцно тримаючи спис, розгорнув своє тіло.
Прууув!
Коли він закрутив свої скріплені зап’ястки, спис почав обертатися з величезною швидкістю.
Роан нахилив голову і, ухилившись від найближчих лезів, прокручував списа над затилком.
Ченг! Чженг! Ченг!
Клинки работоргівців зіткнулися зі списом, який крутився і повернувся без мети.
— Кх!
— Проклятье!
Противники інстинктивно вирубувалися.
Насправді, вони були не в тій ситуації, де був час для лайки.
Пат!
Тому що Пірс встромив спис у бік противників.
Укол.
— Кх!
Інший чоловік впав, не встиг нічого зробити.
- Сукины дiти!
Інші работорговці, скрипаючи зубами, змахували мечами.
"Я повинен підібратися ближче. Якщо я зможу це зробити, у мене буде шанс."
Коп'є було зброєю далекого дистанції.
Якщо работорговці підберуться близько до Роану і Пірсу, вони не зможуть битися.
— Вааа!
— Умри! - Закричали виродки і в один стрибок опинилися ближче до Роану та Пірса.
- Хмф!
Після цього, Роан і Пірс підтягнули списа до себе.
Спат!
Копія гладко ковзали в долоні.
Вони вхопилися за списи ближче до наконечника і підняли їх до грудей.
Водночас вони вперли свої дерева списом у піддумки.
Завдяки цьому, наконечник списа, який зазвичай трясся через баланс ваги, отримав набагато більше сили.
Ченг! Чженг!
Роан і Пірс змахнули списами, а клинки рабовласників відскочили.
— Ні, неможливо!
- Щоб тебе! - Здалися недоумкі голоси.
На обличчях работорговців було вираз невірства в те, що відбувається.
Перш за все вони не були ворожими до Роана і Пірса.
Обміняючись поглядами, вони злегка кивнули.
Водночас, вони розвернулись в протилежні сторони.
Спат!
Довге дерево списа, яке було позаду, розсікаючи повітря, вдарило работорговців по боках.
Пак!
— Кх!
— Кх!
Работорговці були абсолютно безпорадними, перед несподіваними атаками.
Через біль у них збилося дихання. Вони стояли, тримаючись за боки.
Роан і Пірс не пропустили цієї нагоди.
Скорее списо розрізав повітря і заплясало.
Удар.
Коп'є пробило шиї работорговців.
Восьмеро з них померли і залишилися тільки двоє.
Враховуючи Нормана вдалеку, було лише 3 особи.
Після того як він написав дугу, спис Роана плавно ковзав у повітрі.
Тоді двоє позосталих работорговців відкинули свої мечі в сторону і стали навколішки.
- Уххах. Ми, ми здаємося! Здаємося!
- Ми просимо пощади!
Їхні плечі затремтіли. Лицем ворогів було спрямовано на землю
Тук.
Пірс змінив траєкторію списа і поставив його позаду себе.
Легкий і досконалий рух.
— Мусор. Ви заплатите за свої гріхи. - Видав його холодний тон.
— Да. Да. Ми приймемо будь-яке покарання.
— Ми лише сміття. Ми сміття.
Работорговці знову опустили голови.
Жалюгідне видовище.
Але на обличчях, які дивились у землю, була холодна і противна усмішка.
"Сукін син. Я не можу все так залишити."
Його рука, що стискала землю, повільно тягнулася до ніг.
Кончиками пальців, він підхопив лезо.
Пірс посміхався Роану, не підозрюючи про це.
- Сер ад'ютант Роан. Мені удало...
Він не встиг договоритися.
— Умрите!
Хлопці, які стояли на землі, схопили свої мечі і піднялися на ноги.
Навіть для Пірса, який мав чудовий талант, ця ситуація виявилася складною.
А потім гострий звук вдарив по вухах.
Свиії!
Пак!
Розрізаючи повітря, яке пробило голови власників рабів було списом Роана.
— Хуп.
Пірс проковтнув повітря.
Кліни виродків зупинилися, майже досягнувши його боку.
Якби не Роан, Пірс міг би отримати важку рану.
"Це було небезпечно."
Роан зітхнув.
Завдяки сльозам Каліана він міг бачити рухи работоргівців повільно й чітко.
Він кинув списа ще до того, як противники підняли зброю.
"Якщо б не сльоза Каліана, я міг втратити Пірса."
Роан зітхнув з полегшенням і, підійшовши ближче, схопився за спис.
Він приклав силу до зап’ястка, і витягнув списа, що прокололо голови.
— Пирс.
— Да? Да. Сер ад'юнт.
Пірс розсіяв голову.
Роан плескнув йому по плечу і слабо посміхнувся.
— Не можна необдумано повертатись спиною до ворога на полі бою. Не можна довіряти своїм ворогам. Зрозуміло?
— Да, да. Я зрозумів.
Пірс запізнилося взяв себе в руки і кивнув.
Він був найкращим списоносцем в історії, але прямо зараз, він не відрізнявся зеленого новачка.
Йому все ще бракувало реального досвіду.
"Якщо Пірс буде і надалі брати участь у битвах, це завдання він зможе вирішити сам."
Не варто турбуватися про це.
Роан змахнув списом і повернув голову.
Тепер залишився тільки Норман.
— Ха?
Очі Роана і Пірса округлювалися через несподівану сцену.
— Я, я дійсно здаюся! З самого початку я хотів здатися.
Норман благав їх, стоячи на колінах.
Найдивовижніше було те, що на ньому зовсім не було одягу.
- На мені немає клинків чи зброї. Дивіться.
Норман підняв руки.
Причина, по якій він раптово роздягнувся.
Він боявся, що через дії інших вони запідозрять і його.
Роан гірко посміхнувся і помотів головою.
"Все одно, я збирався залишити одному з них життя."
Можливо, є й інші работорговці.
"Якщо я допитаю його і хлопця, якого ми зв'язали, залишивши в лісі, цього буде достатньо."
Особливо в разі Нормана, вони відчували, що він може бути дійсно корисним, оскільки він був наляканим кітом.
Потім вони побачили Кріса, який прявся у траві.
— Ах... - Він подивився на трупи рабовласників і тихо вигукнув.
"Він дійсно розправилися з 11-ма противниками всього лише вдвох?"
Він з подивом розглядав Роана та Пірса.
"Що ж, він піднявся до ад'ютанта в такому молодому віці, тому що у нього є навички."
Погляд Кріса не сходив з Роана.
"Твердний характер і видатні вміння. Він, безумовно, стане кимось важливим".
Тоді почувся голос Роана:
- Напевно тепер ми повинні шукати лімітну книгу?
— Ах, да.
Кріс з запізненням узяв себе в руки і рушив.
Потім Норман, який до цього весь час голим стояв на колінах, потягнувся до свого одягу і дістав чорну книгу.
- Вона тут.
Він передав книжку двома руками, не сміючи навіть підняти голову.
Кріс забрав книжку і ретельно перевірив її вміст.
На обличчі Роана з'явився здивований вираз.
- Ти вмієш читати?
Після його слів Кріс соромився засміявся і похитав головою.
— Трохи. Більше слів, про які я не знаю.
Але Роан все одно був здивований.
"Надійна людина в такому віці вміє читати?"
Такі випадки були дуже рідкісними.
Тому Аарон і офіцери сьомого корпусу були такі здивовані.
Роан обережно запитав:
— Якщо це тебе не потурбує, то чи можу я дізнатися, як ти навчився читати?
Кріс спокійно відповів на його запитання:
— Заробляючи гроші, я купував книжки і читав. Спочатку я нічого не знав, але продовжую читати і почав розпізнавати деякі літери. Ну, я також питав людей, з якими у мене є якісь зв'язки так і навчився.
— Неймовірно. Книжки коштують досить багато.
— Да. Тому моя мрія про управління туристичним агентством постійно зростає.
Кріс тихо зітхнув і похитав головою.
Тут його палець, яким він водив по вмісту книги, зупинився.
— Знайшов.
На його обличчі з’явилася усмішка.
У кутку сторінки він виявив ім'я дочки сільської пари.
— Її продали мільйонеру цього регіону.
Дивлячись на книгу через плече Кріса, Роан кивнув:
- Це район Деллона.
Тепер Кріс дивується.
— Ха? Сер ад'ютан теж вміє читати?
— Да. Я також навчився, запитуючи людей, з якими спілкувався.
— Ах... - знову тихо вигукнув Кріс.
"Він виглядає навіть молодший за мене, але також вміє читати."
Тоді Роан слабо усміхнувся і вказав на лімітовану книжку.
— Можу я забрати цю книгу з собою?
— Да? Чому ...
- Це через людей, яких спіймали і продали работорговці. Їх також потрібно повернути додому, де вони жили раніше.
— Ах...
Кріс похитав головою і передав йому лімітну книжку.
У будь-якому випадку, він не міг врятувати всіх самостійно.
"Я не можу довіряти людям королівства, але я можу довіритися цій людині."
Кріс дивився на Роана очима, сповнені довіри.
Роан мілином подивився на зміст книги і потиснув плечима.
- Тоді чи не повинні ми повернутися до штаб-квартиру?
Незабаром захід сонця зник. Темрява впала на рівнини.
Але навіть у цій темряві очі Роана, Пірса і Кріса яскраво сяяли.
***
Спочатку Роан помістив Нормана і Стіва у в’язницю армейського штабу.
Вислухавши історію про гурт Джо і Луїса, Ґейл забрав книжку з рахунком і пішов до штаб- корпусу.
І звичайно, перед цим він не забув привітати Роана і Пірса.
Вони відвели Кріса в лазарет і, після виліковування його ран, пропали всю ніч.
Коли розпочалося, троє чоловіків скромно поснідали і пішли до виходу з замку Бено.
— Вчора і сьогодні я отримав дійсно велику допомогу. Я ніколи не забуду вашої щедрості.
Кріс схилив голову перед Роаном і Пірсом.
— Тепер мені пора йти.
Прощання.
Тоді Роан дістав через пазухи мішечок, який виглядав досить важким.
— Возьми.
- Що це? — Крис обережно запитав, не прийнявши мішечок.
Роан слабо посміхнувся і відповів:
— Це нагорода.
— Ах...
Там була велика нагорода за те, що вони змагались із групи Джо і Луїса.
Кріс похитав головою.
- Це ви їх зловили.
- Якби не ти, це було б неможливо.
Роан сунув мішечок йому в руки.
- Завдяки тобі ми змогли врятувати невинних людей. Правда. Усе це сталося завдяки тобі.
— Ах...
Похитнувся секунду, Кріс схилив голову.
- Ви не тільки врятували моє життя, але й даєте мені нагороду. Я дуже вдячний.
Він дійсно відчував себе вдячним Роану і Пірсу.
"Якщо коли-небудь виникне ситуація, в якій я зможу їм допомогти, я зроблю це."
Безперечно, він відплатить за таку щедрість.
Це був характер Кріса.
— Куди ти підеш тепер?
На запитання Роана, Кріс відповів з яскравою посмішкою:
— Для початку, я планую знайти сільську пару.
Було вирішено, що Полк Рози піде на звільнення від літньої пари.
Тому Кріс міг зняти тягар з серця.
- Після цього мені потрібно повернутися в королівство Міллер.
Він глянув на мішечок з нагородою.
"У мішечці не менше 200 прес".
Заробляння звичайної людини за рік становило 200 прес.
Це ще дивовижніше, ніж можна собі уявити.
"Якщо це..."
Цього було достатньо, щоб відкрити невелике туристичне агентство.
— З цією сумою ти зможеш відкрити невелике туристичне агентство.
На слова Роана Кріс соромився усміхнувся і кивнув.
Минулої ночі Роан і Кріс багато розмовляли.
"Він сказав, що його мріє було управління туристичним агентством. Але..."
Роан закусил губу.
Він знав, який талант мав Кріс і в якій сфері.
"Якщо дійшло до цього, я хочу, щоб його талант прокинувся раніше. І якщо я зможу з ним працювати, це буде ще краще."
Він постійно дивився в очі Крісу.
— Мистер Крис. Можу я зробити вам пропозицію?
Звісно. Якщо це пропозиція сера Ад'ютанта Роана, я завжди його вислухаю.
Після цих слів Роан сказав голосом настільки тихим, ніби він шепотів:
— На службі королівству в посаді ад'ютанта, я зрозумів одну важливу істину,
Миттєвість тиші.
Кріс несвідомо сковтнув.
Роан посміхнувся і продовжив говорити:
— І ця правда в силі інформації.