Єдина любов його життя.
Її звали Селін. Вона була молодшою сестрою Гленною.
"Після смерті Гленна в бою з гоблінами, вона прийшла на поле битви, щоб знайти його тіло."
17-річна дівчина.
Їй було важко пережити смерть брата, який був лише на рік старшим за неї.
"Я лише намагався потішити її, тому що вид ридання дівчини викликав жалість."
І все це якось само собою переросло в любов.
"Ми зустрічалися 10 років?"
Він хотів одружитися з нею, коли йому ще не було 30.
"Але, врешті-решт, ми розійшлися."
Роан був причиною.
"Я не міг залишити поле бою."
У той час їхні стосунки були на найвищій точці.
Він був ще замолодий, щоб відмовитися від своєї мрії стати великим генералом.
Пірс, якого обрали новим генералом армії, просив його битися разом з ним.
Він думав, що це його останній шанс.
"Навіть коли вона сказала, що якщо я піду все буде скінчено, я все одно пішов."
Він повернувся рівно через 3 роки.
І коли він повернувся, вона вже належала іншому.
"З тих пір я жив як божевільний сучий син."
І воював як той, хто спить.
Тому звичайний солдат, який до того 13 років себе не виявляв, міг стати командувачем відділення всього за 2 роки.
Але, звичайно, це стало великим, чого він зміг досягти.
"Всю своє життя вона хотіла бути тільки поруч зі своїм померлим братом."
Яке полегшення.
Гленн не умер.
Вона більше не страждатиме.
"Але якщо тепер все пішло по іншому, чи зможу я її зустріти ...?"
Тоска стиснула йому серце.
Він думав, що все залишив у минулому, але тепер, коли він згадав, було важко відбитися від важких думок.
"Можливо, так все буде краще."
Навіть якщо вони знову зустрінуться і полюблять одне одного, він залишить її саму.
Тому що тепер перед ним стоїть більша мета, ніж у попередньому житті.
- Схоже, бій закінчився. - Голос Гленна.
Роан відкинув гультяні думки і глянув на поле бою.
Кілька гоблінів рятувалися втечею, але бій безперечно підійшов до кінця.
"Одроблення побудуватися! Відокремлення побудуватися!" — кричали ад'ютанти з усіх сил.
Битва на сході закінчилась, але захід все ще залишався в небезпеці.
Гобліни продовжували спускатися з іншого боку гори.
"Що ж, тепер, коли їх лідер переможений, інша сторона теж впаде."
Війська Рози збиралися перемогти без особливих труднощів.
Через деякий час бій дійсно закінчився нищівною перемогою, як і передрікав Роан.
Настав час знайти тіла загиблих, і допомогти пораненим.
- Новобранці цього разу просто неймовірні!
- Саме так! Ти говориш про Роана і Пірса? Ці двоє були на висоті.
Тринадцяте відділення наповнилось голосами людей.
Високі заслуги Роана і Пірса осипали компліментами.
Це було грубо, але Піт, який високо цінував досвідчених людей, вдарив Роана по спині.
Бах!
- От сучий потрох! Сьогодні я бачив тебе зовсім в іншому світлі! Хаха!
- Угх.
Роан нахмурився і зігнув спину.
- Гм. Я вдарив тебе занадто сильно?
Піт засміявся і почухав щоку.
Роан підняв руку, показавши, що все нормально, і кивнув.
Потім до нього підійшов Тейн.
- Той прийом, який ти використовував, щоб вбити лідер гоблінів. Ти теж навчився
йому в тренувальному таборі?
Це був прийом, якого він ніколи раніше не бачив.
Після того як Тейн поставив це запитання, солдати тринадцятого відділення, а також 14-го і 12 - го, які теж були поблизу, підняли голови.
Роан повільно похитав головою.
- Ні. За певним обставин я навчився цього прийому один відставний солдат.
- Відставний солдат? Не віриться, що списносець у відставці може мати такий рівень
Мистецтво. Кажуть, що світ широкий і сильний — наче пісок у пустелі.
Тейн пильно дивився на нього.
У будь-якому разі, ти виявив себе і врятував життя багатьом солдатам. Тому цього разу можна тебе пробачити але...
- Ну вже ні. - Роздався холодний голос.
Тейн і Роан обернулися, щоб побачити власника цього голосу.
- Ад'ютант Досен.
Тейн нахилив голову.
Досен звернувся до Роану.
- Роан.
- Так.
- Вихід з ладу — це важке порушення правил. - Сказав він крижаним тоном.
Він був у поганому настрої через те, що відбулося до початку бою.
"Нова молодь посміє знехтувати словами ад'юта?"
Через Роана, він тепер єдиний хто виглядає дурнем перед Гейлом.
Навіть якщо у тебе був дозвіл Мейсона, то ти залишаєшся на місці під час маршу - серйозний злочин.
- Прошу вибачення.
Роан схилив голову.
Він знав, чому Досен так поводиться.
"Пострадала його гордість".
У таких ситуаціях було б мудро спокійно поводитися.
Якщо він виправив цю справу, то буде гіршим за всіх противників.
Досен продовжував говорити.
- Командир відділення Тейн спустив тобі це з рук, але я як командуючий солдатами і відповідальний за дисципліну не можу пробачити.
Солдати тринадцятирічного відділення нервово спостерігали за цим.
- Якби це був рядовий злочин, ти отримав би 50 ударів батогом, але беручи до уваги, що ти виявив гоблінів, які ховаються в ущелі, і знищив їх лідера, я відрахую твоє плаття за п'ять місяців та призначу тобі додатковий місяць тренування.
- Так. Як накажете.
Роан вклонився.
Досень зимно глянув на нього, потім схопився і незабаром зник.
Піт дивився, як той вилучається і потім запитав.
- Який же гріх ти дозволив, що замість нагороди за вбивство лідера гоблінів тебе так суворо карають.
Замість того щоб відповісти, Роан посміхнувся.
Тейн, побачивши його вираз, зустрів у розмові.
- Ти чув ад'ютанта Досена? Він двічі сам вийшов з ладу.
Піт похитав головою.
- Ні, навіть так, мені здається що це недостатньо причі... Стривайте-но, так солдатом, який виявив засідку гоблінів теж був ти?
- Так.
Роан повільно кивнув.
Солдати тринадцятого відділення здивовано втупилися на нього.
- Ну і новобранець. В дає!
- Да уж. Якби не він, нас усіх знищили б.
- Він рятівник наших життів!
Стало шумно.
Солдати тринадцятого відділу намагалися підняти настрій Роану, якому прийшло покарання.
Однак Роана непокоїла цього.
"Все одно гроші мені не знадобляться."
Насправді, йому не важко буде заробити багато грошей.
Він пам’ятав усі великі події, які відбуватимуться протягом наступних 20 років.
Серед них були відкриті магічні руни, заліжі мінералів і руди та втрачені скарби.
Якщо вони мені знадобляться, я просто прийду туди першим і присвою їх.
Не було потреби добувати гроші прямо зараз.
Друга ж кара — місяць додаткових тренувань, Роан сам хотів отримати.
"Виносливість, м'язи, шкіра на ладонах, координація рухів. Все це в жахливому стані."
Він дійсно був на рівні новачка.
Він потребував тренування.
Однак у групових подорожах часу для тренування було дуже мало.
На щастя, у цій ситуації Досен наказав йому займатися додатковими тренуваннями.
"Він дав мені час для тренувань, значить це не покарання, а нагорода."
На обличчі Роана з'явилася усмішка.
Тут знову лунали голоси ад’ютантів.
- Відокремлення побудуватися! Роз'єднання будується!
Солдати, які відпочивали після бою, почали підніматися і висаджуватись у шеренгу.
Роан теж збирався встати, разом зі своїм відділенням, але позаду пролунав знайомий голос.
- Роан. У тебе ще є обов'язки.
Власником голосу був Мейсон.
Роан не рушив з місця, запитуючи на Тейна.
- Іди. - Він швидко махав рукою.
Роан кинув і пішов за Мейсоном.
Стоячи спереду, він бачив ад'ютентів Ґейла і Досена.
"Холодний."
Погляд Досена все ще був холодний.
Після того як провідники зібралися разом, Полк Рози знову почав рухатися.
Звуки багатьох кроків потрясали землю.
Роан, Мейсон та інші провідники першими увійшли в ущелину Еля.
Ущерть, яке колись було повністю вкрите лісами, тепер перетворилася на випалений пагорб.
"Раніше це місце було наповнене трупами."
Жахливе видовище.
Однак у цьому житті все сталося інакше.
"Я тільки що зробив свій перший крок."
Роан прикусив губу.
"Те, що буде далі - більш важливо."
Доведеться прийняти ще багато рішень.
І кожен раз він повинен буде зробити кращий вибір.
На щастя, його перше рішення виявилося дуже хорошим.
За Роаном ішов Полк Рози, який сьогодні міг бути повністю знищений.