Студенти, які вже знайомі з приміщеннями, знімають театральні костюми. На балу вони будуть у своїх студентських мантіях, як і передують правилам Фернант Окула. Сареф не може пропустити частину з банком, і незабаром виходить у загальний зал разом зі студентами. Всі навколо весело розмовляють, і найгірше для них позаду.
Під час промови в бальному залі приглушили світло, щоб зосередитися на сцені, але тепер яскраве світло магічних світильників заливає весь простір. Кожен елемент приміщення говорить про надзвичайну розкіш: відполірована мармурова стать, лепті стіни з великими статуями колишніх королів зі срібла. Велетенські люстри нависають над головами, розміщаючись у сторони багаторівним скелетом, де вмонтовані магічні вогні.
Майже 40 музикантів без відпочинку працюють над інструментами, а перед ними відведена територія під танці. Це не каваки, а три різновиди бальних танців з досить складними рухами. Вони, мабуть, з дитинства вивчають Арістогалію, тому не хочуть лізти на "танцепол" Сареп.
Група студентів дуже швидко розпадається, багато хто покидає свої сім’ї і тому вона залишається сам у місці з зовсім незнайомими людьми. Абсолютно незрозуміло, чим себе тут може розважити людина без будь-яких знайомств і тим більше не родовитих родичів.
Юнак стоїть біля стіни, в руках затиснув келих вина, але пити його не збирається. Довкола багато гостей, як один з багатих на одяг і коштовні прикраси. Ніби десь тут може бути королівська сім'я, але Сареф не знає їх облич.
- Непогано зіграв, ти прямо створений для ролі вампіра. « Юнак чує знайомий голос графа Вільгельма Віґойського.
— Дякую вам за похвалу, метр. Я навіть не уявляв, що можу зіграти брудну кровопиську людину. — Сареф ввічливо вітає співрозмовника, і він добре розуміє причину своєї усмішки щодо вибору ролі.
— Как тебе бал? — Питає чаклун.
що я коли-небудь бачив. — Признається Сареф. — І найнудніше.
Що ж, маг при першій зустрічі наказав говорити з ним безпосередньо.
— Ахаха, в точку. Виглядає блискуче, але насправді зброджене людей. Бездумний ритуал з точки зору вічності. — Метр Вільгельм встає поруч.
На думку Сарефа, йому буде ще важче пригадати слова про неймовірно довге життя. Нехай тут він знає всіх і навіть отримує шанобливе ставлення, але йому просто не хочеться спілкуватися з ними. Але може бути так, що Сареф не правий.
- Хочеш, я тебе з кимось познайомлю? — Раптом пропонує чаклун.
— Ні, я б волів тікати звідси. — Признається авантюрист. Метр Вільгельм видає смішок, потім раптово бере Сарепа під лікоть і веде кудись в сторону. Вони йдуть за чотирма світанськими дамами у пишних сукнях. Очевидно, чаклун намагався втекти від них, але не вдалося.
- Метр Вільгельм, ось ви де! — Каже старенька пані з неймовірною на думку Сарефа причною на голові. — Ми так несподівано розминулися в натовп.
— Ох, мадам Тіскарус, дійсно. Сьогодні так людно. — Чарівник ввічливо посміхається.
- Це один з ваших студентів, мэтр? — Жінка, яка швидше за все є матір’ю Йорана, дивиться на Сарефа.
— Да, мадам. Це Сареф, мій учень. Сареф, це мадам Генна Тіскарус, перша красуня двору. - Уявляєш співмешканця чарівника.
— Ах, буде вам, мої роки вже пройшли, чого не можна сказати про моїх дочерок. « Ввічливо відкидають похвалу мадам Тіскарус.
— Під стати вам, — кивнув метр Вільгельм і представляв Сарефу інших дівчат. — Фиона, Скарлет и Вильма.
Сареф кланяється кожній, а в відповідь отримує реверанс. Зав’язується ввічлива, але незацікавлена розмова. Через деякий час чаклун відколюється під приводом того, що обіцяв познайомити Сарефа з кимось. Тепер зрозуміло, що маг збирається використовувати Сарефа як щит. Але Сареф також має свої переваги у знайомстві з людьми, до яких він ніколи б не підійшов.
— Ух, стара перечница. Лише тоді, коли видасть свою доньку за мене. — Вільгельм пояснює впівголоса, хоча Сареф і так здогадався, коли мадам тільки й говорила про успіхи кожної з дочок.
— Але в цілому, — продовжує маг: — Вони досить милі, ти можеш зробити за ними все можливе.
- Боюся, у мене немає шансів. Я простолюдин. — Качает головой Сареф.
— Правда. Але ось станеш повноправним магом, можливо ви будете прислуговувати в якійсь прикордонній війні і купиш собі титул. І відвідуватимеш такі нудні заходи.
— Титул можна купити? — Сареф шукає, хоча не дуже здивований. В історії минулого світу це було дуже поширене. Та й не тільки в історії.
- Чому ні? Пастуху нічого не світить, але чарівник - це зовсім інша справа. А якщо ти зробиш якийсь геройський вчинок, то монарх, та згниє трон під ним, може тобі його подарувати. - Чому-то мэтр Вільгельм дуже любить насилати прокляття на оточуючих людей. Залишається вдягнутися, що за справа.
— Загалом титул може стати в пригоді для приховування любові до свіжого вина. — Сареф легко зрозумів, що співрозмовник має на увазі кров.
Важко посперечатися. — Згода Сареф, тому що має подібний план по залицянню до людського суспільства.
Через деякий час метру доводиться покинути Сарефа: його перехопила якась марказа і натякнула на танець. Здається, що Віґойський — це місцева зірка. Або ж просто багатий, впливовий і красивий холостяк, що багато дами намагаються змінити в області шлюбу зі своїми доньками.
За словами Сареф, голови родин очолюють стосунки дітей, шукають гарну партію і отримують честь перед іншими батьками. Тому зазвичай молоді дочки та сини ходять з батьками. Теж не дивно, що сьогодні подружжя є одним з основних інструментів для поліпшення впливу чи багатства.
Сареф продовжує ходити по бальному залу, поки не помічає Елізабет Вікар. На ній тепер студентська мантія, але це не робить менш красивою. Очевидно, єпископ не зміг відвідати вечірній бал, але замість нього дівчата стоять похмурого виду інквізиторів. Вони не перешкоджають гостям підходити до дочки єпископа, але своєю присутністю відвертають потенційних співрозмовників або пропозиції танцю.
Юнак намагається прикинути, чому Елізабет постійно супроводжує охоронці. У залі зібралися майже всі поважні люди королівства, але ніхто не взяв з собою охорону або залишив поза стінами залу. Можливо, хтось полює на дівчину? Чи після смерті Маріон Вікар єпископ став параноїком? Сареф навіть не здогадувався, що в той час йшов прямо до неї. Дівчина з білим волоссям і подібною шкірою помічає Сарефа й ніжно киває, благаючи підійти.
— Ваша гра була прекрасною, міс Вікар. Я це помітив ще під час репетицій, але сьогодні ви навіть перевершили саму себе. « На щастя, немає потреби вигадувати комплімент, бо Сареф цілком щирий. Ось тільки середовище трохи псує свердлі очі охоронців. Вони явно знають в обличчя кожного двореянина, але у випадку Сарепа доводиться орієнтуватися тільки на його мантію студента.
- Дякую вам, сер Сареф. У вас теж вийшло приголомшливо увійти в роль. — Елізабет відповідає стриманим голосом, таким нехожим на той, з яким грала Астрід. При цьому, назвала Сарефа сером, хоча той і не може так називатися. Мабуть, їй просто ніяково звертатися до когось у такому місці без вказівок титулів чи спеціального навернення.
- Для мене це був перший досвід гри на сцені. А для вас? Ви трималися дуже професійно. — Розвиляє діалог Сареф.
- Не повірите, для мене теж. - Здається, дівчина навіть рада, що поговорити підійшов не якийсь граф чи барон. - Можливо, моя начитаність п'єс і романсів була корисною.
« Так, мабуть книги - її найкращі друзі» — подумав Сареф і сказав:
— Як ви думаєте, легенда про Астрід і Адама має справжній першоджерело?
- Насправді так. — Кидає дочка єпископа. — Правда, там напевно не було вищої вампіри. До цих пір люди сперечаються, що з’явилося раніше: храм магії Фернант Окула або Сталева Фортеця. Це було так давно, що навіть довгожителі раси не можуть точно сказати. Складність у тому, що не маги побудували цю фортецю, в хроніках це ніяк не відображено. Якби хтось прийшов ще і побудував фортецю, то чомусь встав у парі-тройке кілометрів від громади магів. Якщо ж ні, то невідомо, чому маги так близько споруджують храм.
Тема історії Манарії для Елізабет є дуже цікавою, і це показує, що життя на обличчі й словах було цікавим. Сареф чув багато популярних теорій, про які знає дівчина. Деякі з них досить реалістичні. Наприклад, теорія про те, що маги та зодчі Фортеці працювали разом або принаймні мали якесь взаємовигідне співробітництво.
За розмовою вона пролітає непомітно і, здається, тим часом стає мало. Сареф приймає нелегке рішення запросити Елізабет на танець. Був майже упевнений, що вона відмовиться або не погодяться її супроводжувачі, але дівчина радісно робить крок вперед з простягнутою рукою, навіть не дивлячись на охоронців.
Очевидно, їй набридло стояти на одному місці. Для молодих дівчат запрошення на танець вважається непристойним, тож вони можуть дозволити дорослим і заміжнім баришкам. Хоча останні підійдуть самі, якщо шукають не тільки партнера на танець, а й хочуть обговорити важливе питання політичної чи династіки.
А Елізабет під наглядом охоронників була змушена заздрити тим, хто танцював. Зараз Сареф веде партнерку до місця танців під багатьма поглядами: зацікавлені та заздрісні. Багато молодих людей побоялися підходити до неї, хоча Елізабет Вікар вважається місцевою зіркою. Не тільки за зовнішністю, але і через вплив батька та неймовірного приданого.
Сареф спеціально вибрав момент, коли музиканти починають грати повільну мелодію. Танець, який танцює з плавним темпом, має широкий жест і навіть дещо важливий. Танець на такій швидкості Сареф зможе повторити навіть без підготовки. Протягом балету добре було поправляти інших танцюючих.
Вони плавно кружляли, торкаючись руками або ліктами. Під час танцю вони пронеслися ще швидше, і ось вони вже низько кланялися один одному на знак вдячності за танець. Сареф готовий поклястися, що на блідій шкірі дівчини виступив легкий рум'янець.
Інші молоді чоловіки, наслідуючи приклад Сарефа, підходили до Елізабет з запрошеннями на танці. Парочка його навіть отримала, але незабаром підійшли охоронці і щось прошепотіли дочки єпископа. Та кивнула і на інші речення давала ввічливу відмову.
Сам же Сареф знову натрапив на метра Вільгельма, який запропонував покинути бал разом з ним. Мабуть, він знайшов якусь привід для цього. Хлопець вважав, що догляд з наставником не порушує жодних правил, тому відразу погодився на пропозицію.