Нічне повітря приємне. Мова йде не лише про свіжість, але й про аромат. Шкідливість Сарефа може вловити запах яблук з найближчої ферми або аромат м’яса над вугіллям, що прилягають до купців. Сьогодні, після глибокої ночі хмари закривають також зірки та місяць, але вампірське бачення має навіть незначні джерела світла.
Сареф вибрав шлях від головного тракту, щоб випадково не наткнутися на когось. Тепер хлопець просто біжить до села, з якого прийшов замовлення. Там, де інший авантюрист витратив би день-два на поїздку, Сареп збирається покрити відстань за кілька годин. Перетинна місцевість створює складні умови, але краще так, ніж випадково потрапити на очі патруля або мисливців на вампірів.
Люди вже давно знають, що вся нечистота активізується вночі, але це не означає, ніби Сареф може бути обережним. Навіть у вухах вітер не втрачає пильності і часто зупиняється, щоб перевірити підозрілу річ чи місце. Для звичайних людей буде важко зустріти нічні хижаки, запирі чи гобліни.
Сьогодні доля не підкидає непотрібних випробувань. Сареф, не враховуючи стаї бродячих собак, нікого не зустрів. Коли над пагорбом сходить ранкове сонце, вампір вже стоїть біля струмка, за яким починається село Аварлак. Вже тут можна побачити лихо, бо поля покинуті, возз’єднані та мотики лежать на одному місці не перший день, ніби чума минула.
А ще цей запах! Це щось більше, ніж деморалізоване тіло поблизу. Як Сареф пам’ятає, Аварлак збудований між трьома стародавніми курганами. У якийсь момент з незрозумілої причини курганів почали приходити мерці і забирати із собою живих.
« Я сподіваюся, що хоча б хтось залишився живим», — каже юнак, який йде до будинків. На щастя, можна почути блекання кіз, крик півні та розмови людей.
Сарефа відразу тягне до старого, очевидно, сильно поранений, оскільки вся голова замотана бинтами. Вони вампіри відчувають кров.
- Ви з гільдії? — Старості на ліжку й навряд чи вставали за останні два дні.
— Я прийшов допомогти. Але офіційне замовлення я не прийняв. Якщо вас це влаштовує, то готовий приступити. — Сареф стоїть посеред кімнати і чує перешіптування інших людей за дверима.
- Вибирати нам не з чого. Ми згодні. Але ви впевнені, що впораєтесь? — Старосту закаштувався і продовжив не відразу. - Це схоже на прокляття або якийсь блудний некромант проходив повз.
— На замовлення було сказано, що почалося місяць тому. Які події передували цьому? - Сареф ігнорує питання старіння.
- Все було як завжди. — Староста невизначений махнув рукою.
- Ніхто не розкопував кургани, щоб шукати скарби?
— Ви нас за ідіотів приймаєте? Всі знають, що не можна лізти в кургани, будь там хоч гори золота до стелі. — Це дійсно відома правда. Тільки жерці та чарівники можуть дозволити собі лізти туди, куди не варто.
- Вас поранили? - Сареф ставить наступне запитання.
— Так, позавчора знову прийшли мертві і забрали мою дочку. Я намагався її зупинити, але вона раптом вдарила мене і зіштовхнула з крутого схилу. — Собеседник зітхає. Схоже, шок від того що все ще живе в пам'яті.
— Ви перевіряли кургани? — Допит продовжується.
- Ніхто не підійде до них. - Старост відповідає.
— Чому не виїхали з села?
Ми чекали на авантюристів, але вони не прийшли. А потім стало все одно.
— Зрозуміло. До завтрашнього ранку я усуну проблему. — Сареф повертається і виходить з дому старости. Навкруги зібралося позостале село. Залишилося п'ятнадцять чоловік, всі захмарені і бліді. Всі обличчя виражають одночасно мольбу і неуважність. Без слів Сареф виходить з села, відходить на добру відстань і нарешті вдихає повітря повним грудьми.
« Яке полегшення... З такою смеркою я ще не зустрічався".
Випадковість дійсно запущена, тому що примарним отрутою заражено вже вся село. Примарний отрута — це особлива негативна енергія, яка пригнічує волю до життя. Але це не все. Коли тіло заражається таким отрутом, то виробляє токсини і поступово розкладається. Процес супроводжується сильною стихією, але звичайні люди відчувають її не відразу. А ось по нюху Сарепа б'є дуже сильно. Не дивно, що в селі не видно жодного собаки чи кота. Якби кози або курки могли втекти, то так і зробили б. Якщо Сареф впорається, отрута зникне з околиці за кілька днів.
Під час недовгого перебування в Фондаркбурзі Сареп таємно залізав у бібліотеку Майстра і читав про привидів. Планував знайти знання про те, як можна буде впоратися з привидом-стражком біля дверей сховища, але в кінцевому підсумку це не знадобилося.
В одній книжці поміщалася подібна ситуація, коли з місця скупчення мертвих починали приходити привиди. Це була ще одна причина для цього, бо в книжці говорилося про те, як вирішити цю проблему.
З якогось кургана щоночі приходять привиди і забирають з собою живих. Оскільки це почалося місяць тому, то привиди ще недостатньо сильні, щоб вбивати самостійно. Але після смерті достатньо сил, щоб змусити людину вийти з дому і піти до кургана. Там жертва повільно помре через примарну отруту і поповнить від'ємну енергетичну позицію.
Сареф перевіряє кожен курган поруч з селом. На щастя, мертві сплять у двох місцях вічно і в останньому з’являється провал печери.
« Хтось все ж розкопав курган, ніж і розбудив привидів». - Сареф обійшов курган, але це єдиний вхід.
Днем привидів нічого боятися, але і зробити їм нічого не можна. Точніше, зробити щось зможе священнослужитель Герона або сильний чарівник, але не Сареф. Примари нематеріальні зараз, отримають якусь подобу містичної плоті тільки вночі.
Сареф починає підготовку до нічного штурму кургана. Якщо вірити цій книзі, то може допомогти стародавній ритуал. Це не магія і не запозичення сили бога, скоріше експериментально додане явище. Спочатку потрібно буде відновити привидів і не дати їм піти з кургана за новою жертвою. Потім розпалив багаття всередині кургана, спаливши останки тих жертв і завалив прохід. Розподіл, очищення вогнем і знищення останків, що концентрують примарну отруту. Це настільки ослабить привидів, що вони не зможуть покинути курган поки ще якийсь божевільний їх не розкопає.
День повільно вступиться до кінця. Сареф натягав дров з села разом із кількома смолоскипами. Спочатку розгорнув багаття перед курганом, щоб загарбати зброю. Не дивно, що в бібліотеці старшого вампіра було багато книжок саме за ритуалами пов’язаними з кров’ю.
Сареф прокусує собі руку і плашм проводить мечем по рані. У вас є кров, що сама по собі може бути зброєю або сильною магічною субстанцією. Кілька крапель відправляються прямо до вогнища, де з шипінням випаровуються. Освітлене лезо проводиться над вогнем, щоб вогонь і кров вступили у незрозумілу реакцію. Тепер цим клинком можна зашкодити не тільки тваринам з плоті, але й привидам.
Сареф ніяк не може відповісти на це запитання, але він вірить невідомому автору. Сонце ховається за пагорбами, а Сареф з оголеним мечем стоїть біля печери. Лівою рукою горить смолоскип. Світло не так вже потрібен вампіру, але потрібно буде чимось спалити трупи. Температура повітря різко знижується: примари йдуть.
Перший невиразний силует з’являється на межі освітленого району. Темрява, наче тремтить, а потім б'ється як бульбашка. На Сарефа наступають темні фігури, вони не бояться світла сонця. Розмаїтий меч проходить крізь кілька привидів. Коли Сарефа обернулася в повітря, на клинці спалахує зелене полум’я, а неживі противники розчиняються у диму.
"Відмінно, працює". — Сареф приступає до розчарування напливаючих привидів, щоб ніхто не вийшов з кургана. Через деякий час потік не залишається. Сареф входить у курган, щоб знайти останки людей з Аварлака. Повітря замкнене, а всередині досить тісно. Добре, що клаустрофобія не загрожує.
Через п’ятдесят метрів він опиняється в маленькій кашорі з купою мертвих тіл. Цілком звичайний запах розкладання поєднується з примарним отрутою в їх тілах у божевільний коктейл, який потрібно просто перетерпіти. Зазвичай кургани дуже просторні всередині, але такі давні неминуче осідають і завалюють внутрішні приміщення. Невідомий розхитувач гробниці зміг відкопати кімнату на чотири метри.
— Хто ж це... У нас? — З темряви доноситься голос жіночого голосу. Сареф напружує зір і бачить, що з земляної стіни навпроти показуються руки, а після обличчя та решту тіла. Перед Сарефом стоїть обмазана глиною дочка старости, остання жертва привидів. Вона не могла вижити, а значить, це не друг.
— Ты не... Вол-шебник. Не жерець... - Слова важко даються дівчині. — На... на... найманець?
— Авантюрист. — Відповісте Сареф і направляє зброю на дівчину.
— Интересно... Звідки знаєш.. Заколення кров'ю? — Похитуючись, дівчина підходить ближче. Однак за таких умов калама встає, як меч. - На тебе... отрута не діє.
"Спасибі благословення Кадуцея, яка пасивно захищає від отрути та проклять." — Але Сареф уголос каже: « Що ти таке?
— Некро..мант. Мене вбили... Нещодавно. Відновлюю... сили.
- Навіщо захопив тіло дівчини?
- Моє тіло... Знищили. — Собеседниця комічно намагається потиснути плечима. — А в цьому... ще не до кінця розклалися... Голосові зв'язки. Що тобі потрібно... Вампір?
Сарефа наче облили кип'ятком і опустили в прорубі одночасно. « Чому знає? Маска перестала працювати?», перші питання в голові Сарефа.
— Скриєш ауру, но... Я бачу світ живих і мертвих... одночасно. — Звук, що булькає, мабуть, сміх некромант. - Що тобі... Потрібно?
Сареф кидає смолоскип на купу тіл.
- Я повинен очистити це місце. — Наступним рухом переступає тіла і встромлює меч у груди дівчини. Але не отримуй такого урона нічого.
— Ясно... Дозволь показати тобі урок. — Труп робить кілька швидких жестів.
"Активація магії за допомогою жестів!", Сареф хоче відступити, але не може лізти. Каморки більше немає, як і самого кургана. Тільки темне море, на поверхні якого стоїть вампір. Навколо ночі, але щось на глибині моря змушує воду випускати непомітне примарне світло. З тіла Сарефа росте сила - силенна кісток, які хапають і виламують руки. Меч падає у воду і зеленою іскрить.
А через мить перед Сарефом стоїть дочка старости, але вже з прямою спиною і без ознак розкладання та бруду. На ній чисте біле плаття, а чорні волосся акуратно зібрані на потилиці.
- Твій розум добре захищений. Це божественна сила? — Зараз дівчина говорить без запинок і коверкання звуків. - Але над тобою немає божественного покровителя. Перш ніж я тебе вб'ю, хочу зробити спокусливу пропозицію, кровоссо...