Від імені Аллена Олфолса
Я нахмурився і перекладав погляд з мушкетної гвинтівки на графа вампірів, якого в даний момент тягли вдале.
Я безумовно цілився в голову цього виродка. На жаль, перешкода у вигляді огра і відстань зробили свою справу, через що траєкторія кулі була змінена.
Але тепер я зрозумів, що жарт про благословення насправді не був гумором.
- Зрештою, мені не вдалося його вбити.
Граф вампиров тепер був поза досяжністю гвинтівки.
Однак, враховуючи те що він був у такому важкому стані, то мав виникнути деякі проблеми з контролем армії. У всякому разі, у мене не залишилося енергії для повторного пострілу. Зараз мої ноги тремтіли, і я відчував сильне запаморочення.
- Отже, я виграв для нас трохи часу.
Принаймні у нас з'явилося трохи часу на перегрупування і обговорення подальших планів.
Мені також потрібно було часу, щоб зібрати божественність і нову святу воду.
- Так, до речі...
Коли я повернув голову, то зрозумів, що всі мої погляди зосереджені на мені.
Чому тут раптом стало так тихо?
Я нахмурився, відчуваючи на собі їх пристойні погляди.
Солдати та каторжники, феодал Дженальд, який прибув на місце події хвилину тому, Шарлотта і Харман вдалині ... Всі дивилися на мене, щільно підтиснувши губи.
----
Від третьої особи
Сонце вже сіло, і настала ніч.
Харман стояв один на вершині зовнішньої стіни. Він пильно дивився на ворожий табір вдалині, де граф вампірів і орди не чекали своєї години. Він мав думати про те, як вони знову нападуть на фортецю і що він повинен буде зробити, щоб протистояти цій атакі. Однак його думки не були в центрі цієї теми.
Минув день після битви, і всі поранені воїни були повністю зцілені. Харман був приголомшений, коли довідався, що за винятком серйозно поранених, усі повністю видужали.
- Це не звичайна свята вода.
Він подивився на пляшку зі святою водою у своїй руці. Ця маленька скляна пляшка містила найчистішу святу воду, яку можна було створити тільки тоді, коли високопоставлений священик збирав божественність день і ніч без перерви.
Одна пляшка була достатньою, щоб лікувати десятки і навіть сотні людей. І йому сказали, що принц передав подібні пляшки багатьом священикам.
- І вона ще досить висококонцентрована.
Через це ця свята вода була розбавлена звичайною водою перед розподілом, що врятувало понад сто життів. І все це сталося завдяки принцу.
- Що приховує принц?
Харман має багато питань до принца.
Навіть коли б якийсь інцидент з духовною мовою був викладений на якусь чарівну подію, то він мабуть повинен запитати звідки взялася ця свята вода.
Невже її створив сам принц?
- Але це неможливо, щоб принц мав такі здібності. Но...
- Він майже вбив графа вампірів, чи не так? І він ще отримав божественний захист богині Геї на додачу.
Здається, інші жерці ще не знали всієї правди. Ну, він дійсно намагався приховати свою особистість цієї маски так що тут вже нічого не поробиш.
Навіть Гарман не був впевнений, хто там був. Він думав, що, можливо, людина, яка майже вбив вампіра, був не принцем, а кимось іншим, мабуть, ще одним верховним жерцем.
- Нет... Справа не в цьому.
Ця дівчина на ім'я Шарлотта точно назвала його принцем. Служниця, що служила принцу, ніяк не помилялася на рахунок свого пана.
- Крім того, схоже, що Шарлотта теж далеко не звичайна дитина.
Вона знала про імперське мистецтво фехтування. І коли він запитав її, де вона навчилася цього мистецтва...
« Я дізналася про нього з книги»
Вона явно не сказала йому тоді правду.
Харман міг тільки гірко посміхнутися.
Вона навчилася такого мистецтва з книжки?
Брехня.
Такі рухи не могли повторитись, просто прочитавши цю жалюгідну книжку.
Щоб рухатися так, потрібно було мати чудове відчуття рівноваги, відмінної фізичної сили і швидкої реакції.
Людина повинна була б принаймні тренуватися протягом багатьох років, щоб досягти її рівня.
Харман був упевнений в тому, що Шарлотта тренувала цей стиль фехтування вже досить довго. І те, що вона служила принцу не могло бути простим збігом.
Він запитував себе, чи була вона старою вірною піддана принца, що була вислана сюди разом з ним.
- Якщо це правда... Тоді батько дівчини, Ґріл, теж не може бути звичайною людиною.
Чи може бути, що Ґріл був лицарем, який виконував зараз секретну місію?
Проте коли він провів своє розслідування, Гарман дізнався, що вже десятиліттями жив на землі духів. Шарлотта ж втратила своїх батьків через чуми, після чого Гріл усиновив її.
Це було б дуже важко вплести таку історію так органічно у всю цю історію.
Харману не було видно в голові. Йому здавалося, що все навколо - суцільна таємниця.
- І ще... те, як змінився принц теж дивно.
Дійсно, сам принц повністю змінився після того, як його вигнали і пережили спробу вбивства, яку намагалися замаскувати під самогубство.
Він змінився після того, як « втратив" пам'ять.
- Можливо, що він забув і про свою травму що отримав п'ять років тому...
Мати першого і сьомого принца, Юлісія. Вона була простолюдинкою з села, і відбувалася з королівства Аслан на півдні.
Королівство Аслан не ладило з теократичною імперією, і дві величезні держави воювали між собою протягом декількох століть.
Оскільки вона відбувалася з такого королівства, не дивно, що інші члени імператорської сім’ї вважали її сердечною.
І така жінка закохалася в сина святого імператора і незабаром народила першого принца.
Звичайно, опір дворян і духівництва було дуже лютим — головним каменем спотикання було те, що наслідний принц вибрав простолюдинку, а не когось з благородних кровожерів. І в добавок простолюдинку, у чиїх жилах текла кров королівства Аслан.
Але нинішній святий імператор погодився з їхніми почуттями.
Але зрештою у принца, сина святого імператора, не залишилось іншого вибору і він був змушений прийняти в наложниці двох інших дам з благородних сімей, які могли похвалитися видатними родоводи. Він зробив це для того, щоб заспокоїти переслідування знат і духівництва.
Пізніше, ці дві "дані" народили багато принців і принцеса. Його перша дружина Юлісія народила сьомого принца.
Це сталося того року, коли хлопчику виповнилося десять років...
Одного разу нічної ночі мати першого і сьомого принца Юлісія стала жертвою « невимовного нападу вампірів» в саду імператорського палацу.
Перший принц ледве уникнув смерті, але сильно постраждав від демонської енергії, що вторглася в його серце. Тим часом Юлісія намагалася захистити сьомого принца, але була розорвана на шматки прямо на очах у маленького хлопчика.
Його мати померла на очах, а його старший брат був смертельно поранений. Маленький сьомий принц отримав того дня величезну психічну травму і мало не зійшов з розуму.
Десятирічна дитина, відома своєю лагідною зовнішністю, виросла в дуже сором’язливому та недовірливого хлопця.
- Може інцидент з відьмою повернув йому його оригінальну особу?
Нет... Тоді з'являлися несостиковки.
З самого початку принц мав, здавалося б, нескінченний запас божественності.
- Я безумовно чув, що аристократ на ім'я Гейс образив Шарлотту, і принц атакував його, так як він не зміг приборкати свій гнів.
Принц не зробив би такого тільки тому, що дівчина, яка йому служила була ображена.
Але Гейс сказав, що вона була « простолюдинкою » і дещо гірше, яке могло нагадати сьомому принцу про Юлію.
Може, принц прийшов у лють від цих слів і зрештою побив Гейса до напівсмерті?
Коли Гарман запитав його про це, принц просто посміхнувся і сказав: « Просто захотів», але...
- Можливо, він не втратив пам'ять? Чи він вирішив стати праведним?
Крім того, цілком можливо, що хлопець використовував привід втрати пам’яті, щоб відволікти увагу імператорської родини від нього.
Якщо це правда, то чому він зробив щось подібне?
Харман погладив свій підборіддя.
- Є одна проста відповідь, чи не так?
Існувала лише одна причина.
- Щоб помститися.
Щоб помститися усім вампірам і помститися за все приниження своєї матері від знаті.
- Цілком правдоподібною теорією.
В імператорському палаці було повно очей і вух. Отже, відправка у скромний монастир на відбитому світові для готування сил було досить непоганим ходом.
Принц казав, що відьма була вистелена мешканцями села, але вони в свою чергу говорили навпаки.
- Все сходиться. Саме тому він поводиться так грубо переді мною!
Харман не був упевнений, як принцу вдалося заслужити любов богині Геї і досягти такого неймовірного рівня божественності. Однак він був упевнений, що хлопчик хотів отримати більше влади і помсти.
Якась благородна сім'я, мабуть, підтримувала принца з тіні. Шарлотта була тому доказом.
- Леді Юлісія...
П’ять років тому Харман був присутній в саду. Йому було доручено захищати її та своїх синів разом з іншими членами лицарського ордену святого хреста. Але тоді він не зміг захистити леді Юлісію і принців.
Харман стиснув зуби.
Він згадав своє жалюгідне "я" тоді і занурився у пучину сорому.
- Я вже зовсім забув про той день. І все ж...
Принц намагався стати сильнішим з десяти років заради помсти?
Будучи такою маленькою дитиною, він витримав приниження і навіть був засланий!
Гарман потер своє обличчя.
Юлія була дійсно вродливою жінкою, як всередині, так і ззовні.
Вона була однаковою, і її серце завжди було турботливим. Вона була звичайною на перший погляд, але водночас винятковою.
Але незалежно від того, наскільки глибоко були поховані його емоції, Харман ніколи не терпітиме того хто образив леді Юлісію.
Якщо сьомий принц дійсно хотів помститися за леді Юлісія, тоді ...
- Я допоможу йому!
Харман міцно стиснув кулак. Він глибоко зітхнув і заспокоїв своє серце.
Помсти.
Якщо він хотів досягти цієї мети, то спочатку мусить вирішити проблему з армією.
- Перш за все, мені потрібно зосередитися на нашій сьогоднішній ситуації.
Після довгого подиху він повернувся до справи безпеки фортеці.
У віддалі орда нежили вже давно розбитий табір. На Ронію дивилися сотні, ні, десятки тисяч гниючих очей.
Через напруження він не міг зняти повну бойовість. Це у свою чергу призвело до того, що рівень втоми солдатів був на високому рівні і їхній бойовий дух нижчий за середній.
А до вечора, що наближається опівночі, вони повідомлять про вступ двадцять п'ятого грудня. Тоді-то граф вампірів повинен буде почати атаку.
Гарман перестав дивитися на ворожий табір і пішов назад до внутрішньої частини фортеці.
Він бачив солдатів, які патрулювали вулиці з яскравими смолоскипами в руках. У місті було виявлено кілька ям. Оскільки нежити проникла в замок саме за допомогою цих ям, було цілком можливо, що та ж сама тактика буде використана знову. Щоб запобігти цьому, було збільшено кількість патрулів, і кожен дім був обшуканий на наявність подібних ям.
У результаті було створено 30 підрозділів патрулювання по десять осіб у кожному. Проте коли Гарман спостерігав за муром, який стояв над зовнішньою стіною, йому здавалося, що на вулиці вже було кілька людей.
Міцність страждала від браку робочої сили, так чому ж...
- Що?
Він бачив, що більшість патрулів ходили з смолоскипами, але в невеликій частині з них взагалі не було джерел світла.
Чому вони патрулювали в такій темряві без будь-яких джерел світла?
Це виглядало неймовірно підозріло.
Харман спустився з зовнішньої стіни. Він підняв смолоскип і сказав царю, що їде на патрулювання. Потім він пішов туди, де були ці невідомі солдати.
Солдати без смолоскипів навмисно вибирали лише темні ділянки, де не ходили люди. Гарман нахмурився, спостерігаючи за тим, як ці солдати увійшли в темний перевулок, після чого він пішов за ними.
- Гей, ви там! Солдати!
Крик Гармана було проігноровано.
Він нахмурився ще сильніше і прискорив крок. Він поспішно схопив одного з них за плече і потягнув до себе.
- Гей, солдате! Що ти ..
Саме тоді обличчя Хармана стало жорстким.
Цей солдат був у шоломі і масці. Під час боротьби з неживою, яка поширювала зі своїх тіл отруту і хвороби було звичайною носити маски. Але цей солдат носив її не для того, щоб прикрити свій ніс, а щоб приховати все своє обличчя.
Тому що...
- Нежити?
Це був божевільний солдат, в очах якого не було світла життя.
Гарман витяг меча з піхви і швидко відступив. Але навіть тоді він сумнівався у своїх очах і почуттях.
- Н-но, як же так ... божественність?
Він відчував божественність, яка походить від неживи.
- Що тут відбувається? Як же ці монстри...
Харман на мить замислився, чи він зараз не знаходиться під чарами демона. Врешті-решт, багатьом було відомо, що деякі вампіри були здатні використовувати магію ілюзій.
- Але обманути мої почуття все одно неможливо...
Німертий солдат, який мав божественність, просто проігнорував Гармана і пішов геть. Харман же стиснув зуби і накинувся на монстр.
Зараз не було часу на коливання.
Він не був упевнений в тому, чому ці істоти не виявили до нього жодного інтересу, але залишити їх у такому стані було дуже ризиковано.
Харман помахнув мечем, і божественність проникла в його клинок.
Звичайна нежити перетвориться на попіл в той момент, коли її поріжуть подібним клинкам!
Однак...
*Лязг!*
... Його атака була заблокована.
Брови Хармана злетіли на лоб.
Простіший ходячий мертвий чоловік насправді використав меч, і він також окутав його божественністю. Очі неживи шевельнули. Його очі, подібні до вогника, що горів у темряві, тепер були спрямовані на Гармана.
Потім солдат відвів свій меч убік.
Він відступив назад, після чого опустив свій тулуб.
Майже в той же час з темряви позаду нього виблискували списи.
З обидвох боків оточили також інші немертичні солдати.
Без будь - яких коливань розлючені атаки хлинули спереду, зліва і праворуч.
Обличчя Хармана посурово.
Тому що ці німертові йшли на нього так, ніби вони були навчені лицарями.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora