- Пощадити її? Не те щоб я намагався вбити її або щось в цьому роді. Я просто злегка шлепнув її по спині...
Почувши це, я потер лоб.
Аргх, чорт візьми. Я зробив неправильний вибір, чи не так? Чому я обрав саме цю компанію?
Я встав зі свого місця, збираючись піти. Схоже, що Гейсу з самого початку було наплювати на когось типу мене, судячи по тому, як він продовжував плести свою нісенітницю. - Я був так до біса збуджений її марними опозиціями, розумієте? Так що я ось так от розірвав її спідницю! Але потім, чорт візьми, ці тупі ідіоти з студентської ради раптом виникли і зіпсували цей чудовий день... Ех, яка ж у мене сумна доля... Ці ідіоти поводилися так, ніби ця дівчина, яка виконувала скромну роботу в Академії, була кимось важливим... Мм, до речі ...
Гейс переклав погляд у певному напрямку на дівчину, яка старанно працювала з групою сільських жителів в віддаленні. Точніше, на дівчину з срібним волоссям і червоними очима ... Так, це була Шарлотта.
Хоч їй і було всього шістнадцять років, її спокійна поведінка змушувала її здаватися набагато більш зрілою, ніж було насправді.
Гейс дивився на неї як зачарований.
Незабаром він хіхикнув і покликав її. -Дівчино, та ти! Чому б тобі не дати це і мені теж? - Сказав він зарозумілим тоном і поманив її пальцем.
Шарлотта, мабуть, почула його голос, тому що попрямувала до нього. Вона дала йому ще теплу солодку картоплю і схилила голову на знак привітання. Проте Гейс, здавалося, не дбав про такі речі, як солодка картопля, і просто пильно дивився на неї, після чого сказав, заїкаючись: -М-м-му, н-у гаразд... Юна месс, скільки в-вам років?
« Якого біса? Я не очікував почути таку нерозсудливу репліку від когось такого молодого і нетерплячого."
Шарлотта не відповіла і просто стояла мовчки.
Гейс, здавалося, звернув увагу на навколишні його погляди, так що він наполегливо сказав: - Хей-- ти дійсно красива, чи не так? Ти красива до такої міри, що мені навіть соромно називати тебе скромною простолюдинкою.
- ... .
- Може поговоримо ще трохи після того, як ти закінчиш працювати? Я пригощу. Тебе чашкою теплого чаю...
- Будь ласка, працюйте старанно, панове священики.
Перед тим як Гейс встиг сказати щось ще, вона злегка нахилила голову і повернулася, щоб піти. Священики ж почали сміятися через те, що його так легко відкинули.
Може бути, його вивів з себе їх смішний сміх, тому що він раптом потягнувся і схопив Шарлоту за руку. Вона мовчки втупилася на руку Гейса, а потім перевела погляд на мене.
Її очі тремтіли. Хоча в виразі її обличчя не було ніяких змін, я міг би сказати, що вона була трохи збентежена таким розвитком подій.
« Що? Вона хоче, щоб я їй допоміг?"
Я замислено почесал затилылок.
Ну що ж... Хоча насправді я не був прихильником участі в справах, що викликають головний біль, вона була з того ж монастиря, і я, так що я повинен був допомогти їй.
Але до того, як я встиг підійти до них, рука Гейса була розчавлена.
- ...А-а? - Ту дурне зітхання вирвалося з мого рота.
- Це б-о-но!
Маленька й тендітна рука поступово і дуже повільно змивала набагато більшу та товстіша руку.
- Це боляче! Це ж боляче! Арггх!
Гейс опустився на коліна. Ті, що оточували священиків, не розуміли їх і схилили голови на бік. Ніхто з них і подумати не міг про те, що така струнка дівчина насправді змогла стиснути набагато більшу руку ...
Шарлотта відпустила руку Гейса і витерла свою руку про одяг, ніби вона щойно доторкнулася до чогось брудного.
- Будь ласка, пробачте.
Вона знову схилила голову і спробувала втекти. Але Гейс швидко підняв свою розчавлену руку і закричав на неї: - Стояти, простолюдинка!
Кроки Шарлотти зупинилися.
- Чорт забирай! Та як ти смієш, жалюгідна простолюдинка! Як ти смієш ігнорувати мене? Ти, нікчемна погань!
Вона глянула на нього. Її холодні очі зупинилися на Гейсі, і він миттєво завмер.
- Це, е-е... Що? Т-ти навіть не чоловік, так само як... Н-ну, ти ж дівчина! Яка абсурдність! Чи всі простолюдини такі сильні? Я - старший син графа, сер Гейс, зголосив виявити до тебе короткий інтерес, так що ти повинна була прийняти це! Як ти смієш ображати мене? Чорт забирай!
Інші жерці повільно похитували головами. Незабаром поступила серія сміху, і обличчя Гейса розмальовувало ще більше.
Я зрозумів, що він більше не кинеться на неї скручу, так як він, мабуть, дійсно злякався Шарлоти і її сили, тому що вона з легко розчавила його руку. Так що мені не доведеться втручатися в цю справу.
Якщо пан старший син графа вирішить щось викинути пізніше, я просто розповім про це справі паладину.
Шарлотта, мабуть, теж подумала про щось подібне.
Ну, у всякому разі мені пора повертатися до роботи.
Я підняв лопату. Тим часом Шарлотта, не звертаючи уваги на Гейса, зайшла геть.
Він закупив нижню губу і закричав: - І твоя мати, а твій батько простолюдини?
Саме в цей момент вона різко зупинилася, міцно зтиснувши кулаки. Тепер її погляд став набагато гострішим.
Я проігнорував те, що відбувалося між цими двома і озирнувся.
Мені дійсно потрібно було повернутися до роботи, але я чомусь не бачив жодного гарного місця для копіювання.
- Аха-ха-хо! Саме так! Ти просто простачка, і саме тому ти ніколи нічого не досягнеш! Ха! І саме через це ти залишишся в цій проклятій країні!
Шарлотта зажмурилась. Вона, здавалося, змогла заспокоїтись, бо зрештою могла проігнорувати Гейса.
Її рішення мудре з її боку. Треба уникати лайна не тому, що ти можеш підчепити від нього якусь болячку, а через те що воно смердить.
Але ця дія тільки ще більше спровокувала Гейса. - Я можу сказати, що вони не зможуть прожити довго, бо їх скоро вб'є не жити! Аха-ха-хо! Я чув, що половина тих, хто помирає в країні мертвих духів, перетворюється на зомбі. Одне моє слово - і цвинтарський доглядач твого села, а також місцеві священики заткнуть свої роти. І тоді ти станеш сиротою, житимеш сама в цій холодній і суворої країні!
Те, що він сказав, нагадало мені про спогади з мого колишнього життя. Я закинув лопату на плече і потер шию.
- Чому б тобі не підійти до мене і пофліртувати зі мною? Я найму тебе в якості особистої служниці. Враховуючи стан твого теперішнього скромного життя, я звичайно зможу покращити її принаймні на...
Гейса знову схопили за руку.
З урахуванням її фізичної сили він не зможе зупинити її, хоч би як старався. І вона чудово це знала. Шарлотта могла б просто проігнорувати його і піти, але на цей раз вона вирішила дещо йому сказати.
- Я і так вже сирота.
Різкий і холодний відповідь Шарлоти змусив вираз його особи застикати.
Крім усього іншого, мені дійсно потрібно було почати викопувати похоронну яму, але... Ах, ось воно - досить хороше місце. Зійде, вірно?
Я вдарив Гейса лопатою по нозі. Його шкіряний чоботи майже був розділені на двоє.
- ..!
Шарлотта і Гейс застигли. Останній приголомшено подивився на свої пальці, а потім підняв голову і глянув мені прямо в очі.
- Що? Не болить що-небудь?
Так не піде!
Я знову підняв лопату і зі стуком опустив її назад.
Обличчя Гейса з кожною секундою ставало блідіше. Холодний піт почав сходити по його обличчю.
Ох! Ось вона - хоч якась реакція!
Саме час сказати що-небудь ... Добре.
- Ой-ей... Це моя помилка.
Однією рукою я прикрив рот, а інший безжалісно повернув ручку лопати, яка в даний момент впала у його пальці ...
Зрештою...
- Увааах!
Як тільки він голосно закричав і рефлекторно випростався, я помахнув лопатою і вдарив його прямо в обличчя. Пан священик, похитуючись, досить незграбно впав у яму.
- Ой, мої руки трохи послизнулися. З тобою все гаразд, друже?
- Увааахк? Що це означає?
- Не заважай мені працювати і просто спокійно полежи там, добре? Якщо ти не збираєшся стати трупом, то чому б тобі не зайнятися нормальною роботою?
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora