Я глянув на « гакзак», який паладин-термінатор кинув до моїх ніг.
Величезний шкіряний мішок був наповнений водою і їжею, спальним мішечком та лопатою, дивною маскою і вищезгаданою уніформою медичного персоналу.
Мда... Прямо-таки солдатське спорядження...
Я відвів погляд.
Який холодний зимовий день!
« Жертовний замок» Ронія повільно занурився під білий сніг, і в'язні були зайняті розгрібанням всього цього снігу. Біля них я іноді бачив справжніх солдатів, які були зайняті вигуками лозунгів і броських фраз.
Неподалік я побачив групу в’язнів, які мали повне спорядження зі зброєю у вигляді списа. У той же час їм додали основні правила в голові.
Це без тіні сумніву була чортова армійська база.
Так, справжня армійська база! Чорт забирай, чому все нагадує мені про цього богом забутиго Нонсанського навчального табору?
Святе лайно! О, люба Ґея, навіщо ти піддаєш мене такому випробуванню? Я і так борсався на дні свого першого життя, але ти відправила мене в армію та у друге моє життя? Невже ти так скривдила мене, про скупу богиню!
Чорт забирай. Якщо ти випробуєш мене тільки тому, що я колись обрубав тебе... Тоді я обрубаю тебе на ще сто покарань.
Звичайно, я б зробив це тільки в своїй голові.
Якщо богиня дійсно існує, то через такі слова вона, швидше за все, влаштує мені довгу і болісну смерть.
І якщо взяти до уваги те, що священики мали поклонятися або навіть звеличувати божества в яких вірили... Можна сказати, що Боги існують у світі.
- Це ваш комбінезон. Будь ласка, одягніть його і приєднайтеся до інших священиків, ваша високість.
Те, що щойно сказав паладин, викликало в мене велике замішання.
Хоч мій статус і влада були тимчасово відняті у мене, але він ... Він дійсно насмілювався кинути рюкзак під ноги імперського принца?
Ви тільки подивіться на цього божевільного виродка!
Я чув, що цей хлопець був досить відомим віце-капітом корпусу паладинів теократичної імперії.
Я не був упевнений, наскільки сильно відрізнялися ранги цього світу і рани військових Південної Кореї, але цей хлопець не міг бути вищим, скажімо, жалюгідного підполковника або навіть полковника. І те, як він дивився на мене змусило мене повернутися в свої не найкращі дні ...
Эй! Я - онук Святого імператора! Якби ми були в Південній Кореї, я був би рівним синові президента, який пішов у армію. Я не чекаю, що ти будеш прогинатися, але все ж ...
- Ваш розклад включає в себе: від шостої ранку до дев'яти - будівництво форту, догляд за могилами, очищення померлих...
Мій незадоволений погляд був повністю проігнорував їм, оскільки він продовжував говорити про мій розклад. Почувши його, я відчув тривогу.
В будь-якій області завжди можна було знайти когось схожого, чи не так?
« Не важливо, чий ти син. Я буду дотримуватися правил."
Людей з таким складом розуму завжди можна було знайти всюди.
Святі угодники. У мене був такий могутній захисник, але я не зможу насолоджуватися спокійною армією?
Що за чортівня. Ей, теократична імперія? Чому ти не корумпована? Будь ласка, покажіть мені що-небудь з військової корупції!
Е-ех, але я можу забути про це.
Я видав протяжний сттон і підняв рюкзак.
Між іншим... Хм?
Я повернув голову в сторону і подивився трохи правіше центру міста Ронія. Чомусь я вловив огидний запах гнилої вині, який явно виходив звідти.
- У місті є нежити?
Мій бормот змусив паладина нахилити голову. - Що ви сказали, ваша високість?
- Ну, воно трохи слабке, але така вонь...
Саме тоді з міста виїхала візка. І вона була набита мертвими тілами.
- ... .
Я мовчки втупився на трупи, і це спонукало паладина заговорити. - Час від часу ви будете бачити, як помирають люди, які не змогли пристосуватися до навколишнього середовища, ваша високість.
Я чув, що насправді від каторжних робіт померло вдвічі більше людей, ніж від самої « смерті ».
Місто каторжників без прав людини - ось що таке місто Ронія.
- Але... Сподіваюся, в центрі міста не ховаються зомбі, - сказав я.
Паладін впевнено кивнув. - Нічого подібного не може статися, так що, будь ласка, заспокойтеся. Інколи, коли прийде несподівана смерть через кар'єрні роботи, всі матимуть належний похоронний процес.
Але я все ще відчував цей неприємний запах, який йшов з центру міста, але він був занадто слабким.
- Чому б вам на всяк випадок не зміцнити громадський порядок в місті? - тихо запропонував я.
- Громадський порядок у місті, ваша високість? - Паладин нахилив голову, визираючи трохи спантеличеним, але врешті кивнув. - О. Іноді трупи довго не знаходять, через що вони гнаються і воюють на весь округ.
- Якщо у вас більше немає питань, будь ласка, ставтеся до свого завдання, ваша високість.
Мені захотілося видати йому у відповідь кілька лайок.
Що ж, я повинен робити те, що мені говорять, принаймні поки що. Я не хотів накласти ще важчу роботу. Оскільки я був священиком і онуком святого імператора, то мав бути на нижній сходинці жорсткості.
Повністю відкривши рюкзак, я витягнув маску і пальто. Як не дивно, я відразу впізнав маску. Маску з незвичайним дзьобом.
Поряд з білою текстурою, у неї було два отвори для очей і витлумачений дзьоб, така маска дійсно існувала в середні віки мого світу.
Я чув, що у середні віки люди вірили в те, якщо вони одягнуть цю маску, то не заразяться бубонною чумою.
Дивлячись на цю маску, я раптом відчув, що незалежно від того, в якому світі я виявлюся, думки людей все одно будуть працювати однаково.
Хіба не існувало більш придатного обладнання, яке ми могли б використовувати замість цієї декоративної іграшки?
- Ей, ця штука взагалі зможе захистити мене від чого-небудь?
- У ній встановлено фільтр, який просочується магією очищення і дуже потужний фільтр. Він зможе зупинити більшість отрути і запобігти заражанню різними хворобами, ваша високість.
Ха. Отже це - протигаз цього світу?
Як і очікувалося, знаряддя священиків було на сходишнь ліпше, ніж у засуджених.
Я надів маску і підбитий хутром халат. Оглянувшись, я помітив інших священиків у моєму тепер звуженому полі зору.
Усі були одягнені в однакове вбрання.
Я не міг згадати армію ще раз. Якби тут всі стояли з чисто виголеним головою, але без цієї маски різниця практично не була б.
- Будь ласка, виконуйте ті ж обов'язки, що і ваші колеги, ваша високість, - сказав паладин.
- Ті ж обов'язки?
Паладин кивнув. Зараз у нас є досить багато людей, які померли від хвороб і перевтоми.
Що? Вже?
Я випустив довгий подих.
Після цього паладін повернувся і пішов, оскільки йому ще потрібно було дати деякі накази в’язням. На щастя, він не буде стежити за мною двадцять чотири години на добу.
Чи це був його незвичайний спосіб вираження до мене хоч якогось поваги?
Я продовжував оглядатися і помітив знайомих мешканців села. Взагалі-то тут зібрався досить багато народу. Це означало, що біженці та інші села прибули до фортеці.
Тут, мабуть, прибуло понад кілька тисяч жителів. На відміну від каторжників, селяни були законослухняними громадянами теократичної імперії і тому мали належний зимовий одяг та необхідні умови для комфортного життя.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora