Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыМангаИллюстрацииФэндомыНовости
Літерна
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
22Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Некромант святого імператора

Розділ 20. Імперський принц і полювання на відьом

Прочитано 0% главы

- Ах ти, сукин ты сын! Ти використовував...

Перед тим як вона встигла договорити, лопата знову вдарила її по обличчю. Але вона не померла, незважаючи на такий удар.

Принц подивився на приголомшену і стікатиму кров'ю Моріан, а потім голосно сказав: - Я не буду судити тебе, але твої односельчани - будуть.

Потім він відступив. Навіть дівчина з платиновим волоссям відпустила Моріан.

Невдовзі до неї підійшли мешканці села. Вона подивилася на їхні обличчя, і її власне обличчя сильно поблизилося.

- П-пожалуйста, п-п-щади...

Її заткнули рот і витягли з печери. Врешті - решт група мисливців на нежити повернулася в монастир. Невдовзі всі мешканці села були поінформовані про її злі вчинки.

Роз’ярні селяни почали нещадно закидати її камінням. Як тільки вона почала більше ходити на свиню, то зв’язала її і потягла назад до лісу.

Через деякий час голодні звірі обгризли нижню частину її тіла до кісток.

Через три дні вона сама стала зомбі і намагалася вибратися зі своєї петлі.

Принц подивився на неї і клацнув мовою. - Навіть якщо це середньовічковий світ, іноді він лякає навіть мене.

Зомбі Моріан голосно завила.

Без священика, який зазвичай виконував обряд очищення, вона так і залишиться зомбі на кілька десятків або й сотень років.

Така доля очікувала некроманта, який покладався на магію смерті.

- Ех, а я ж ще хотів з'ясувати на рахунок якогось там ордену ...ну і пофіг.

Якби тільки він мав уміння розмовляти з душами. На жаль, він не отримав такої доброї здатності.

Але, врешті-решт це не мало значення, оскільки він був найшляхетнішим принцем з усіх принців.

Після того як його було вигнано в це місце, він став потенційним спадкоємцем престолу. Але навіть так знайшлися люди, які хотіли усунути його, що було дуже дивно.

Але навіть якщо це правда, на його думку приходило лише кілька варіантів.

- Брати і сестри.

Його брати і сестри з священної імператорської родини, які мали право успадкувати трон святого імператора, мабуть, націлилися на нього.

- Чорт візьми, як це безсердечно. Я не очікував, що опинюся втягненим у боротьбу за владу...

Принц знову прищепив язиком і похитав головою.

Тим не менш, завіса тільки трохи відчинилася.

----

Шарлотта зацікавилася хлопчиком, якого називали імператором.

Під час захисту від зомбі та масового похорону вона спостерігала за ним здалека.

Вона чула розповіді про нього. Вона також дізналася, що принц подбав про похорон її батьків.

Вона спокійно спостерігала за тим, як принц всю ніч без втоми вів похорон. Навіть коли всі втомилися, як собаки, він не відпочивав і продовжував працювати. Він ревно молився, щоб померлі душі знайшли спокій у своєму потойбічному житті.

Побачивши його в такому стані, вона відчула якесь розчарування у своїй грудях. Він був рятівником її життя, її добродійним. І він також був іншим рятівником, який врятував її батьків від похоронного обряду.

- Що за людина цей принц?

На це питання Шарлотти відповіли дівчатка і тітонька.

Він був принцем, личинкою, невиправним сміттєвим сміттям, тупицею, який намагався накласти на себе руки, бо не зміг спокусити жінку. Усі види критики, спрямованої в його сторону, наштовхувалися їй прямо на вухо.

Вислухавши їх, вона нахмурилася. Не це вона хотіла дізнатися. Шарлотта сердито подивилася на сільських жінок.

- Ну, взагалі-то мені здається, що він кілька змінився з того часу, як намагався покінчити зі собою.

- Він навіть старанно відспівав мого батька.

- Так, цього разу він навіть врятував усіх нас, чи не так?

Вони були вдячні імператорському принцу. І вони, схоже, почали покладатися на нього.

Шарлотта згадала, як підтримала принца в печері.

Він був таким маленьким і молодим.

Справді, його фігура здавалася крихітною і дуже легкою. Він був ще більш незрілим, ніж вона. Але, маючи таке маленьке тіло, він зміг відбитися від цього величезного ведмедя. Хоча він був важко поранений, але вирішив піти далі і знайти викрадену жінку.

Але потім ця жінка на ім'я Моріан кинулася на нього і спробувала вбити.

Тоді все сталося в мить ока.

До того часу, як вона прийшла в себе, вона вже тримала жінку за волосся, після чого вдарила її головою об підлогу. Вона навіть приставила ніж до горла жінки і випадково порізала її.

Вона сама була приголомшена своєю швидкістю.

- Моє тіло було таким легким з самого початку?

Як виявилося, ця жінка була некроманткою. Шарлотта дізналася про це після того, як жінка і принц деякий час розмовляли.

Шарлотта не могла зрозуміти, про що вони говорили, але вона була впевнена в тому, що ця жінка націлилася на життя принца.

Але зрештою все вирішилося досить швидко.

Моріан повісили в петлю, поки вона була ще жива.

Це була жахлива доля.

Шарлотта та інші селяни почали відновлювати село і полювали на все ще живих зомбі. Після цього вони допомогли принцу провести похорон для померлих.

Коли ситуація дещо нормалізувалася, фермер Ґріл підійшов до неї і завів розмову.

- Шарлотто, якщо ти не проти, чому б тобі не залишитися у мене? - Він незручно посміхнувся.

Їй більше ніде зупинитися, і тому вона кивнула головою на знак згоди, але після цього вона подивилася в бік принца.

- Хто-небудь допомагає принцу?

- Допомагає принцу? Що... Ти маєш на увазі роботу? - Вона похитала головою.

Вона мала на увазі не тільки роль цвинтарського вартового, але й когось, хто прибирав би монастир, іноді ремонтував його, а також виконував багато інших обов'язків.

Чи ж юний принц не буде згубно впливати на самотність? Чому ніхто не простягнув йому руку допомоги?

- А, так ти хочеш попрацювати служницею?

Шарлотта кивнула.

На обличчі Гріла з'явився стурбований вираз. - Справа в тому, що паладини наказали нам не підпускати до нього слуг. Тому що він був благородним, але його вигнали з тюрми, щоб змінити свою особистість.

- Паладини сказали, що служниці тільки змусять його стати ще більш пихатим.

Гріл на мить задумався, після чого сказав Шарлотті: - може все вийде, якщо ти станеш монахинею.

- Монахиней?

- Ну, це ж монастир, вірно? Якщо ти ввійдеш туди, щоб вивчати свою віру, то паладини не зможуть сказати ні слова.

Шарлотта кивнула головою.

Наступного дня вона прийшла в монастир.

Імператорського принца вона знайшла біля бібліотеки. Він був зайнятий вивченням записів, які валялися у печері некромантки.

- Як все складно. У такому випадку мене напевно вб'ють. Без щита, який зміг би захистити мене ... Мене точно вб'ють. Що стосується мого майстерності, я повинен ...

Щит?

Уб'ють?

Шарлотта підійшла до принца. Він здригнувся, відчувши присутність іншого чоловіка і сховав книжку.

Вона нахилила голову і пильно подивилася на нього.

Він відповів їй важким похмурим поглядом. - Що таке? Чому ти тут? Сьогодні у мене немає похорону, так чому б тобі не дати мені відпочити хоча б один день?

- Я хочу повернути борг.

- Який борг?

Вона подумки сказала: « Я зробила помилку. Не найвідповідніший термін."

Вона повинна була сказати йому про доброту, яку він виявив до неї...

Шарлотта шкодувала про свій вибір і хотіла знову відкрити рот.

- Почекай, ти говориш про той час? - запитав принц.

У цей момент він виглядав по-справжньому здивований. З якоїсь причини він швидко відступив і крадькома потягнувся до своєї лопаті.

Чому він так зреагував?

А може, він ще має незаконні справи?

- Було б краще, якби ми забули про минуле. Я маю на увазі, хоч наша перша зустріч і не була настільки запам'ятовувалася, її краще забути, я правий?

Як і слід було очікувати від імператорського принца, його серце було великодушним. Він навіть сказав їй забути про його доброту. Але... чи посміялася вона так вчинити?

Він врятував їй життя і подбав про її батьків, чи не так?

- Я хочу служити тобі.

- А?

- І ще...

Шарлотта згадала слово - « захист ».

Вона згадала, що цей принц був засланий сюди. І та жінка також виплюнула слово "вбивство".

Хтось намагався вбити цього принца. Без сумніву, його вигнання теж було підступним трюком того чоловіка.

Цей принц ніяк не міг бути тим самим Принцом, про якого йшло стільки чуток.

Шарлотта перевела погляд на книги.

[Навчати імперського фехтування]

[Імперська техніка самозахисту і практичних вправ]

[Методи управління і контролю божественності для паладінів]

Щит... він шукав його.

Він шукав когось, хто міг би захистити його.

Але якщо вона прямо зараз вийде і скаже, що хоче стати його щитом, це напевно буде сприймається їм в багнети

- Я хотіла б стати черницею.

Але це не означало, що вона здасться. Ні, вона обов’язково захистить цього чоловіка.

Їй просто потрібно удаватися монахинею. Ставши черницею, вона навчиться релігії і захистить її в час свого приходу.

Молода дівчина, можливо, не зможе належним чином захистити принца, але вона вирішила присвятити йому всю себе, хоч і розуміла це. Крім того, черниця могла б стати паладоном.

Тільки так вона зможе відплатити йому за його доброту. Вона захистить принца, якому не було на кого покладатися.

- Ось чому...

Шарлотта посміхнулася йому.

- Я сподіваюся на вашу милість.

https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora

Предыдущая главаСледующая глава