Розділ 100 [Назва наприкінці]
Вушах!
Меч розмився і кілька разів виблискував. І що дивно всі кулі були розрубані.
Коли лезо торкалося гармат, навіть іскри не з’явилось.
Коли Ло Я дивився на меч у своїй руці, то не міг стриматися від нього. Він був набагато кращим, ніж його Хоно Цукі.
Лише двічі помахуючи, він уже пристосувався до своєї ваги та гостроти.
Чоловік середніх років побачив, як Ло Я розрізав кулі і не міг в це повірити. Незважаючи на те що він був членом сім'ї Дон Кіхот холодний піт стікав по його спині.
Відхилення від куль не справляло такого ж враження, як їхнє розрізнення. Зарядна людина не здатна провернути подібне.
Усі присутні усвідомили одне - Ло Я не був звичайним морським дозором. Але поступово вони взяли себе в руки.
Зрештою, кожен з них пройшов через багато битв і пролив чимало крові. Вони втупилися на Ло Я з вбивствним наміром.
Ло Я дозорий, а значить він їх спільний ворог.
Навіть якщо Ло Я здавався дуже сильним, то це лише одна людина. Багато людей дістали зброю, підготувавшись до бою з ними, бо вони були впевнені у своєму числі привілеї.
У цей момент ввірвалося багато членів сім'ї ДонКіхот і оточили Ло Я. За командою чоловіків середнього віку вони приготувалися вбити його.
Від самого початку і до кінця Ло я не звертав на них ніякої уваги. Він продовжував роздивлятися меч і радіти. Він бачив, як люди оточували його очі і похитав головою.
"Набігло мурах ..."
Ло я тримав Хіру однією рукою і повернувся до ворогів, які втікали на нього. Потім він м’яко помахав мечем зліва направо.
Шух.
Яскрава Енергія меча на мить спалахнула в темній підземній кімнаті.
Енергія з'явилася швидко і так само скоро зникла, майже в мить ока, ніщо не могло зупинити її.
...
У центрі Барна був великий готель. Вхід до готелю був відкритий, але жодна звичайна людина не могла наблизитися до нього, вони могли тільки дивитися здалека.
Це було не те місце, в яке міг увійти хто-вугодно.
Але в цей момент.
Вушах!
Раптом з-під готелю вирвалося сяйво, воно прокололо землю і розчинилося в небі.
В одну мить перед готелем з'явився розлом.
Він був плоским, і якщо покласти поруч лінійку, то ви побачите довгу пряму лінію.
Треск!
Як тільки з'явився розлом, по всій вулиці почали виникати тріщини.
Бах!
Вся вулиця якось покрилась павутиною, і в результаті обрушився великий ділянку землі.
Ціла вулиця впала від одного меча.
Звук від обвалу був такий сильний, що всі перехожі подивилися в тому напрямку. Потім на їхніх обличчях з'явилося здивування.
Коли вони подивилися на дно, виявилося, що під землею була величезна темна кімната.
У цій підземній кімнаті можна було побачити багато трупів у блуканні крові. Всю вулицю швидко охопила паніка, і всюди лунали крики.
Звичайні люди кинулися ховатись, в той час як пірати підставали свою зброю і поспішили до центру дій.
Тим часом Ло Я стояв посеред підземної кімнати, і на нього падали промені сонця.
Леза Хіру випромінювала яскраве світло, відображуючи сонячні бліки.
Еру був важким і великим, а Хіру легким та елегантним.
Всі люди поруч з Ло Я приголомшено втупилися на меч у його руках, який запитто зруйнував підземну кімнату.
Що стосується тих, хто оточував Ло Я, то всі вони разом з їхньою зброєю були розрізані навпіл.
"А ви блін ... Знущаєтеся?!"
"Це сила того меча?"
Хоч усі ці люди були впливовими персонами в тінейвому світі, то обсяг їхнього знання обмежувався тільки районом Вест Блю. Вони не розуміли такої сили.
Побачивши, що меч може розрізати як тіло як і сталь, всі присутні були глибоко вражені.
Деякі люди, коли дивилися на меч у руці Ло Я хотів вкрасти його, подумавши, що це була сила Хіру.
У той час родина Дон Кіхот була оточена й оточили місцевість.
Необчисленна кількість мечів була спрямована на Ло Я.
Але коли він опинився у такій ситуації, то почувався спокійним і нічого не відбувалося. У нього на обличчі навіть грала насмішка усмішка.
Ці люди занадто слабкі.
Ло Я вирішив, що йому не знадобиться меч, щоб розібратися з подібним зборищем. Він міг перемогти їх лише думкою.
Небо, Земля та його вороги.
Не тільки його вороги, навіть велике небо і важка земля. У нього було відчуття, що варто побажати і він може стиснути все в своїх руках ...
Це відчуття.
Чудово!
У цю секунду очі Ло Я спалахнули, і з глибини його тіла раптово вирвалася сила і кинулася на всі сторони.
У Ло Я був небачений сплеск сили, як ніби вона конденсувалася в реальності. Якби небо і земля піддались його пориву.
Тиша.
Люди, які мають зброю, застигли.
Люди, які мали владу над мечіми, також засоромились.
Вдалеке.
Звичайні люди, з криками втікачі зупинилися.
На мить все завмерло.
Пум! Пум!
Через секунду всі люди почали падати.
Через три секунди ...
Всі люди на острові впали на землю.
Ло Я мовчки стояв в центрі з спокійним виразом обличчя, як ніби так повинно було статися від самого початку.
Якби хто-небудь з Вест Блю побачив це, вони були б жахом.
Хтось з першої половини Гранд Лайн теж був би в жахі.
Навіть якби вони були частиною нового світу, то голосно вигукували б.
"Королевська ... Воля."
Саме так.
У цей момент Воля королів розбудилася в Ло Я.
Глава 100: Пробудження Королівської Волі