Глава 14: Факел
Вона не могла зрозуміти, хто почав рухатися раніше, вовк або Ло Я, але вона була впевнена ... Ло Я біг швидше.
Хоно Цукі створив криваво червону дугу в повітрі. Це було чудово, наче захід сонця.
Рув!
Велетенський зелений вовк - монстр 2 рівня, тому він швидко зреагував. Вовк відчув, що коли він не відступить, то вб’є мечем Ло Я.
Якби це був звичайний вовк, він не зміг би ухилитися, але Зелений волк - монстр 2 рівня, тому, природно, його було набагато швидше.
Але, незважаючи на це, він не зміг повністю уникнути удару Ло Я, і частина його шкури була зрізана, кров миттєво пролилася в повітря.
Ло Я не зупинив свою атаку після того, як вовк утік удара і наступного разу меч опинився над головою монстра.
Рув!
Було видно пошкоджену вовну, коли меч Ло Я опускався вниз. Вовк відкрив пащу, щоб зупинити удар і вирвати меч з рук Ло Я.
Але, побачивши це, Ло я розсміявся.
У його сміху був наслідок безпорадності і співчуття. Спостерігаючи за вовком, він слабо похитав головою.
"Навіщо... Навіщо кусати мій меч?"
Наступного разу полум’я вирвалося з меча в пащу вовка, кинувшись у його живіт.
Наступного разу вовк випустив меч, і він навіть не міг кричати.
Його тіло двічі здригнулося і вовк впав на землю, з його пащі вирвалося язик полум’я.
Хіна була шокована, коли побачила цю сцену.
"Мертв ... Він мертвий!!"
Від самого початку до кінця, від початку руху і аж до смерті вовка, все це промайнуло в мить ока.
Хіна навіть не зрозуміла, як помер велетенський вовк.
Хоча вона могла вийти один на один проти вовка, але, якби вона напала як Ло Я, її миттєво було б вбито.
Це просто ... Неможливо.
"Ти, ти ..."
Хіна подивилася на Ло Я в замішанні, бо вона знала: він не може нікого перемогти, він слабший за фізичними параметрами, кожен раз на тренуваннях він прибіг останнім.
Здавалося, що цей чоловік повністю змінився.
"Хм, це вважається спільним вбивством чи тільки моїм?"
На обличчі Ло Я з'явилася усмішка, його рот перетворився на злу дугу, а очі горіли від збудження.
Хіна своїми криво чистими очима була вражена, побачивши Ло Я. Було видно як вона шокована тим, що Ло Я так легко вбив вовка.
У цей час.
Незліченна кількість монстрів з'явилася зі всіх напрямків, через що Хін прокинулася від шоку.
У лісі з’явилося багато тихень із кривавими червоними очима.
Вони випускали крижану спрагу вбивства, яка змусила Хіну почуватися так, ніби вона впала в басейн з холодною водою.
Коли Ло Я вбив вовка, запах крові зробив цих монстрів ще більш лютими.
Якщо запах барбекю приваблював монстрів, то аромат крові робив їх шаленими.
Хоча Хіна, який стався, повірила, що Ло Я вбив мавпу, вона не думала, ніби він зможе щось зробити у подібній ситуації. Вона подумала, що цього разу вони точно помруть.
Серце Хіни було холодним, коли вона думала про те, як їй і Ло я залишити це місце. Але всі монстри впали у лють.
Рув!
Принаймні дюжина лютих істот видала рів, який рознісся по всьому лісі.
Хоча багато рекрутів почули це, вони не зважились подивитися що відбувається, бо дуже злякалися. Навіть якщо бойова оцінка полягає у вбивстві монстрів, вони не підуть в це місце, бо не хотіли вмирати рано.
Вони думали, що монстри полюють на них, а не навпаки.
Майже в одну мить цілий ліс наповнився хаосом. Монстри почали воювати один з одним за мавпу, інші ж вибрали Хіну та Ло Я як їжу.
Монстри вже заблокували усі напрямки, тому Хіна раптово злякала від страху.
"Це кінець."
Сказала Хіна у своєму серці.
Проте Ло був спокійний, а на його обличчі розцвіла зла усмішка.
Ло я несподівано помахнув мечем вліво. Це не здавалося чимось особливим, звичайні помахи мечем. Але на мечі раптово з'явилися червоні вогники.
"Меч-Факел!"
Хоно Цукі Ло Я почервонів, сховавшись полум'ям. Після помахів Ло Я, коло вогню закрив його і Хіну з усіх боків.
Це було маленьке полум’я, але через мить хвиля вогню розлетілася від вогняного кола на кілька метрів.
Монстри, що мчать з усіх боків, потрапили під удар полум’я. Від оточуючих монстрів відчувався гострий біль.
Більшість монстрів, яких торкнувся вогонь, зупинилися і почали кататися по землі від болю.
Декотрі продовжили атаку і ввірвалися у полум’я, щоб знайти Ло Я, який чекав їх, всі вони були забиті його мечем.
Перстень полум'я повзало в радіусі 10 метрів, продовжуючи здиватися все вище.
Монстри, які дивилися на кільце полум’я, перестали боротися і зі страхом втупилися на нього.
Більшість з них боялися вогню.