Поки Ван Бен намагався відновитися, він також спостерігав за своїм суперником ван Дуном. Хоч би як він намагався, його поразка була загадкою. Він визнав, що єдиним способом виявити причину своєї поразки була ще одна битва, але їй доведеться почекати.
Ван Бен отримав травму в не дуже невідповідний час, вона змусила його пропустити битву з Шутником Ейнхерією. Однак перегляд цього шоу йому сподобався.
Хоча ван Бен не особливо цікавився технікою гравця, він вважав, що цей бій дозволить йому подивитися на невловиму силу Шутника Ейнхерія. Виявилося, що Ван Бен так думав не один, багато бійців також прагнули побачити справжні здібності Шутника.
Днем був призначений відкритий урок Гансуса. Незважаючи на те, що з початку навчального року не минуло багато часу, чимало учнів уже змінили свою думку про нього. За цей короткий час вони вже звикли до ексцентричної поведінки цього старого ветерана.
Присутні були переповнені, тому що всі в Ейрланзі хотіли побачити знамениту зірку Ван - Бена. На їхнє здивування, він не був таким м’яким і зарозумілим, як вони собі уявляли.
- Чого так довго? Я зайняв вам ці місця, — з усмішкою на обличчі сказав Ху Янсеньйон.
A-Класс і F-Лас були на різних сторонах кампуса, що заважало зв'язок Ху Янсюаня зі своїми друзями. Цей відкритий клас був чудовою нагодою, яку він не міг пропустити.
- Цікаво, що Хансус напас для нас сьогодні.
- Сподіваюся, хоча б в цей день він трохи збавить оберти.
- Ага, мрій.
Клас не шумів, як це звичайно відбувалося до початку кожного іншого уроку, а роздавали тільки приглушені дискусії. Багато хлопців зазвичай користувалися цим тимчасовим вікном, щоб поговорити з дівчатами, якими вони захоплювалися. Тим не менш, ніхто не наважувався наблизитися до Ма Сяору через присутність Ху Янсуана і Ван Бена.
Коли одна кібернетична нога та інша звичайна поступ’янка Гансуса роздавалася по коридорі, клас раптово зовсім вірш.
Він увійшов у клас і кинув суворий погляд на учнів.
- Сядьте прямо! Ви, розгілдники!
На відміну від інших вчителів, які задовольнялися показником нашої присутності, Ганс завжди злився на цілий світ під час уроків.
Ніхто не наважувався поступитися; деякі студенти, що сиділи на спинках своїх креселів, випросталися, боячись подальшого гніву Гансуса.
Все більш зразкові учні, які сиділи в першому ряду, такі як Ван Дун і ван Бен, не потребували цього, оскільки вони завжди тримали свою поставу рівною та були зосереджені.
- На минулому заняття ми дізналися про п'ять основних типів загів. Сьогодні я буду навчати вас, як вбити їх, при цьому не померши самим.
Проголошення Гансуса привернуло увагу громадськості. Окрім питання життя і смерті, вбивство також було найвідповіднішою темою для майбутніх солдатів Конфедерації.
Одного разу ветеран сказав: « Знай себе, знай противника - у сотнях боїв переможеш сто перемог".
цитата з « Спокуси війни» Сунь-цзи
Студенти знали, що нинішній клас ознаменує початок їхнього довгого шляху боятися загнів. Незважаючи на поганий настрій і проблеми з гнівом Гансуса, студенти щиро відчували, що можуть багато чого навчитися від них, оскільки він не тільки навчав їх того, про що знає сам, але й передавав свій цінний досвід у полі бою.
Час пролетів непомітно, поки учні і вчитель були повністю поглинуті процесом надання та навчання. Було багато матеріалу, тому, коли заняття закінчилося, вони перейшли тільки до ключових моментів пов'язаних з загауками і женцями.
- Десятихвилинна перерва, і зустрічаємося знову в аудиторії No 18. - Ганс взяв записи під мишку і швидко покинув клас. Коли він вийшов, то почув хвилю радісних вигуків, коли його оголошення нарешті осіло в головах студентів.
Вони були схвильовані, тому що 18-і глядачів обдурили віртуальною ареною, яка може дозволити собі тільки Академія S-класа. Хоча й у віртуальному світі обіцянка не загугати.
Через десять хвилин студенти увійшли всередину, де їх зустріла нещодавно відремонтована аудиторія і цікаве обладнання. Всі раділи, що їхній директор багатий принцеска.
Поки студенти все ще вивчали нову кімнату, зайшов Ганс, раптово одягнений в спортивний костюм, який різко контрастував з його звичайним видом.
- Давайте продовжимо. Як ми обговорювали на останньому уроці, ви, ребзя, тепер повинні знати метод боротьби з двома основними типами заготів. Якщо ви не можете впоратися з цими двома, я раджу відразу кидати цю справу і знайти собі інше місце в житті! - Проголосив Гансові, водячи по столі указкою, підкреслюючи свою останню фразу.
- Пане, ви не думаєте, що ви занадто рано судитьте нас? Ми все ще першокласники.
"Любим" був Карл з F-класу, він славився своєю прямотою.
Ганс глянув на нього різко:
- Ти з класу F, я тебе пам'ятаю. Припустімо, що ти правий і тобі бракує досвіду та сил. Але чому ви тут? Ви приймаєте мене за ідіота? Ви тут, щоб вдосконалюватися! То чому б вам не закрити свої роти і не подумати про те, як це зробити? - Заорал Ганс, кілька крапель слини вилетіли з його рота в приступі гніву.
Він кинув очі глядачів і проговорив крізь зуби:
- Пам'ятайте, це МІЙ клас! Ви знаєте, де є двері, якщо вам він не подобається. Ты! Перший! Одна хвилина. Всі інші - замовкніть і дивіться!
Мовчання окутало клас, ніхто не наважувався навіть дихати. Насправді Ван Дун любив стиль Гансуса, бо він нагадував йому пана Шутника. Без постійної ругані і упряж Шутніка Ван Дун, можливо, вже лежав би мертвим на цій пустельній планеті.
Карл підключився до віртуальної арені. Вона була автономним терміналом PA, і могла використовуватися тільки для навчальних цілей. Противником Карла став гігантський заг-павук.
Було очевидно, що Карл не зможе прикінчити цього страшного гігантського жука, і йому пощастить, якщо він може просто вийти звідти живим, але марно щось пояснювати Гансус.
- Уважно дивіться. Не піддавайтеся його непередбачуваним рухам. Використовуйте свої очі та мозок, і ви побачите, що у всьому є шаблон. Ваша найкраща зброя - ваш мозок.
Ганс говорив, спостерігаючи, як бідного Карла переслідують вісім розмахуючих гострих кінцівок. Карл не починав свою культивацію, аж поки не пішов до Ейрланґа. Тому він не мав шансу у відкритому спротиві і залишався на бігах.
Заг-павук рухався з блискавичною швидкістю, і швидко наздогнав Карла. Той спіткнувся від страху і впав. У всіх перехопило подих, коли вони спостерігали за двома гострими бритвами, які роїлися на нерухомому тілі.