Чжоу Сісі підійшла до Ван Дуну і зауваживши рану на його руці недовірливо запитала:
- Ти збожеволів? Чому ти не пішов з дороги? - Вона відірвала шматок тканини від своєї сорочки і почала перев'язувати рану юнака.
Ван Дун посміхнувся, бо його теж зачепив такий вчинок. Він думав, що може так сильно прагнути крові, ніби це буде його власна кров або чужа.
Дуну було лише 15 років, коли йому довелося зіткнутися зі страшним світом один на один. Він міг збожеволіти там, але не зійшов, тим не менш, та життя, так чи інакше, залишила на ньому свій відбиток.
Незважаючи на спрагу крові, яка вирвалася з глибин, тактика клинка дозволила йому прийти в себе, коли його меч знаходився всього у декількох дюймах від досягнення його ненормальних бажань.
Хлопець стояв нерухомо, коли Чжоу Сісі обмотувала його рану.
Він раптом послабив потребу дозволив мечові впасти на землю, і почав повільно відхилятися від гострих відчуттів битви.
Ван Дун повернув голову і подивився на стурбований вираз обличчя знайомої дівчини. У цей момент він зрозумів, що вона не ненавидить його і видавив посмішку.
- У тебе добре виходить перев'язувати рани.
- Чого ти так розсміявся? - Чжоу Сісі кинула на нього суворий погляд.
- Сподіваюся, при розмові з поліцією ти будеш більш серйозним.
- Я добрий самарянин. Що вони мені зроблять? Максимум відкажуть у нагороді.
- В нагороду? Ти такий скирти, я сподіваюся, ти не подавишся своїми грошима. Але так, ми насправді діяли з самозахисту, тому якщо ніхто не помер, то все повинно бути в порядку. Але так чи інакше завдяки тобі Артур сьогодні зробив собі ім'я. Саманта буде задоволена, — сказала Чжоу Сісі з співчуттям оглядаючи рани.
- Умер? Хіба хтось міг померти? – недовірливо запитав Ван Дун.
- Ти думаєш, той жирт ще живий?
- Звісно ж у нього костюм "Металл". Я просто вирубив його.
У цей момент молоді люди почули швидкі кроки і повернули голови, виявивши за спиною дюжину наближених поліцейських.
Люди в формі з Опаської оглядалися на дівчину з хлопцем, коли головний офіцер махнув рукою.
- Не лякайте дітей, — потім він повернувся до них:
- Ви двоє, повинні піти з нами і я сподіваюся, що ви будете співпрацювати.
– Нет проблем. Але мій друг поранений, може лікар спершу огляне його рану?
- Звичайно. Ми про це подбаємо. Сяо Ган, відвезіть наших молодих і відважних героїв до лікарні.
Поліцейські були вражені силою молодняка, коли очищали іскоровані частини магнітомобіля.
- Босе, ти не думаєш, що цей хлопець трохи підозрілий? Здається він справжній монстр.
- Неси чуши. Він просто студент Ейрланга. До речі, цього року у них новий директор.
- Ейрланг? Я не пригадую, щоб хтось настільки сильний вчився в Арланзі.
- У тебе немає дітей, чи не так? Кожен з батьків знає, що Ейрланг зараз на підйомі після прибуття нового директора. Мій син закінчує середню школу, я думав відправити його в якусь кращу академію за межами столиці, але якщо ці двоє дітей дійсно з Ейрланґа, то я міг би також дозволити йому поїхати туди, - головний офіцер запалив сигарету і з полегшенням посміхнувся.
Співробітник поліції Сяо Ган послухався наказу. Спочатку він відправив Ван Дуна в лікарню і не питав про останні події, поки той не пройшов обстеження. Влада вже довгий час розшукувала цих двох злочинців, і ніхто не міг їх захопити через їхню виняткову прискіпливість. Тому, коли люди почули, що два учні Ейрланґа змогли їх зупинити, у всіх відвисла щелепа. Випускники Ейрланга колись заповнили багато ключових посад у поліцейському управління, але це було дуже давно і про таке вже ніхто не пам'ятав.
У нагороду за їхні героїчні вчинки, адміністрація міста вирішила вручити їм кваліфіковану грамоту, але Ван Дун більше турбувався про іншу винагороду — гроші.
Спочатку поліція планувала відправити їх додому на патрульну машину, але учні думали, що можуть привернути до себе надто багато небажаної уваги.
Обидва йшли пліч-о-пліч по вулиці, не кажучи один одному ні слова, і нарешті Чжові Сісі порушила незручне мовчання:
- Ван Дун, ти можеш навчити мене, як битися в реальному житті? - З надією запитала вона.
- Чому я? Хіба у нас немає уроків з рукопашного бою "Металл" в школі?
Чжоу Сісі помотала головою і сказала:
- По тобі видно, що ти сильніший за більшість людей. Я відчуваю, що стану сильнішим бійцем під твоїм керівництвом ... Знаю, я прошу занадто багато, але я дійсно хочу стати сильнішим. Якщо щось подібне відбудеться знову, я не хочу бути врятований кимось, а хочу врятуватися самостійно. Я зроблю все, що завгодно, якщо ти погодишся стати моїм вчителем!
Чжоу Сісі почервоніла, вона сказала це серйозно. Деякий час вона вивчала Ван Дуна і переконалася, що він могутній боєць під прикриттям. Вона навіть знала, що саме він поранив Ван Беня, тому що випадково опинилася в медичному кабінеті і підслухала розмову Ван Дуна з лікарем. Чжоу Сісі була в курсі про силу Ван Беня, цей вихідний чоловік з військової сім'ї був асом, коли справа досягала бітів у костюмах « Метсел» тому травмування такого хлопця спонукало її твердо повірити, що ван Дун на тій же рівні, як і Ван Бен, якщо не набагато сильніше.
- Все що завгодно? — запитав Ван Дун з розщепленою посмішкою на обличчі.
Чжоу Сісі випросталася і оголосила:
- Я знаю, що ти не збоченець. Якби ти не залишив мене тієї ночі. Кажи, що тобі потрібно?
Ван Дуна здивувався питанням Чжоу Сісі. Він сподівався відлякнути її своєю звивистою посмішкою, але Чжоу Сісі розкрила його трюк і нанесла влучний удар.
- Так і знала. Я тебе навіть не цікавлю, адже у вас є принцеса.
– Ааа? Эм... Нет... Так, але ні, я просто стурбований тим, що мій метод вдосконалення може тобі не підійти.
- Давай хоча б спробуємо! Я також допоможу тобі з твоїми проблемами, — пообіцяла вона.
Обіцянка Чжоу Сісі розбудила уяву Ван Дуна. У його голові розвернулась спокійна сцена: Чжоу Сісі, одягнена в костюм покоївки, прибирає і готує для нього. Ван Дуна затягнуло його уяву, і він навіть не помітив, як повільно відкрив рот.
« Це життя...» — промайнуло в його голову.
- Про що ти думаєш!
Ван Дун здригнувся головою, намагаючись виштовхнути з неї такі картини.
- Дай мені подумати про це. У будь-якому разі, мені треба підготуватися до цього навіть тоді, коли я погоджуся на навчання. Ван Дун вирішив відкласти цю справу.
Чжоу Сісі схвально кивнула.
- Добре, але не зважай на це.
- Звичайно, я обіцяю, що подумаю над цим! - Хлопець видавив усмішку, що чим красивішою дівчина, тим важче їй відмовити.
Від обіцянки Чжоу Сісі розцвіла, як прекрасна квітка. Очі Ван Дуна швидко приклеїлися до її прекрасної обличчя.
« Чому мене завжди так відволікають гарні речі? » — скаржився він про себе.
Він відчував, що на Нортоні все було якось простіше. На Землі він мусив вивчати почуття рівноваги, пропорції і розглядати речі з усіх боків. Як і казав йому старий: світ — це великий та складний. Ван Дун відчув, що почав розуміти ці слова.