Хоча результати тестів вже було оголошено, учням доведеться чекати завтрашнього дня, щоб змінити класи. Багато однокласників Ван Дуна були спантеличені тим, що він не вибрав факультет Бойовців "Металл", адже його навички могли підняти його до рівня класу А.
Але на відміну від своїх однокласників, він не дуже турбувався про підвищення в рейтингу і був цілком задоволений тим, що залишився у F-класі.
Після закінчення занять Дун пішов у гуртожиток номер п’ять, готовий почати свій перший робочий день як доглядач. Підійшовши до входу, він побачив плакат зі своєю фотографією, який висів на передніх дверях свого кабінету доглядача, новина поширилася досить швидко.
Майже всі дівчата в гуртожитках познайомилися зі своїм сусідом, адже саме він передав їхні листи Ху Янзуаню, хоча вони майже нічого не знали про самого Ван Дуна. Їм було відомо лише те, що він рідко виходив зі своєї кімнати і більшість часу заривався в підручники. Тим не менш, завтра їх кумир повинен перейти в клас А, тоді як Ван Дун залишався у класі F, тому він відразу втратив свою цінність в їхніх очах.
Тому цілком природно, що його призначення викликало в них обурення. Той факт, що Ван Дун був хлопцем, став основою для їхніх аргументів. Вони вважали, що це шалений напад на традиційну територію дівчат. Вони швидко підняли знамена і таємно спланували повстання проти доглядачів свого гуртожитку.
Офіс доглядача був всього в декількох кроках від кімнати Дуна і лежав навпроти центрального входу. В офісі також було вікно, що виходить прямо на вхід в гуртожиток. Ван Дун сів біля вікна і поклав лікоть на підвіконник, почав своє спостереження, щоб переконатися, що жоден хлопець не пролізе всередину. Директор Саманта заборонила такі візити, і це стало обов’язком доглядачів.
Невдовзі це заняття йому набридло, тому Ван Дун дістав свій підручник і зайнявся навчанням. Нехай йому вдалося пройти перший щомісячний тест, але це було, що називається на волосинці, тому він нагадав собі, як готуватися треба заздалегідь. По правді кажучи, цей щомісячний тест змусив Ван Дуна усвідомити, що причиною його жалюгідних оцінок була зовсім не дурість, в чому дехто намагався переконати його, а скоріше те, щоб він ніколи не виділяв достатньо часу на навчання. Старий пердун рідко приносив додому достатньо грошей, тому йому доводилось витрачати багато часу на те, щоб допомагати старому. Старому Пердуну ніколи не подобалися академії.
- Академії марні, з тим же успіхом їх можна назвати дитячим садком, — бурчав він.
Думки Ван Дуна потремтіли сильний звук важких черевиків, що літали по землі: хтось наближався. Він побачив дівчину, яка йде до гуртожитку зі студентом-парнем, який слідував прямо за нею. Він відклав свої підручники: настав час доглядачу Вану показати себе.
- Прошу вибачення, далі цього місця хлопці не допускаються. Якщо ви двоє хочете поговорити, то не соромтесь робити це тут. Якщо це більш інтимне заняття, будь ласка, знайдіть краще місце — незважаючи на гостроту в голосі, його обличчя було уособленою посмішкою, яку він багато разів практикував перед дзеркалом.
- Це не твоя справа, звалюй звідси! - Хлопець був одним із студентів четвертого курсу. Звичайно ж, він не посміяв би так грубо порушувати шкільні правила тільки через своє старіння, але його батько займав позицію в раді директорів Ейрланґа. Він вже багато разів вільно заходив і виходив через ці двері, і навіть Саманта мусила поводитися більш обережно, коли вона мала з ним справу.
- Боюся, я не можу дозволити цього без вагомої причини — Ван Дун похитав головою.
Почувши про заварницю, мешканці жіночого гуртожитку швидко зібралися біля входу і оточували хлопців з лукавим блиском в очах. Вони прийшли сюди не допомагати Ван Дуну, а особисто засвідчити успіх своєї революції. Він вже очікував появи цих дівчат і чудово знав, що їх лідером була та, хто привів сюди "папіного сина". Її звали Чжоу Сісі, лідер дівчат з другого поверху.
« Вонюча свиня!» — прошила Сісі, окинувши Ван Дуна поглядом. Їй з самого початку не сподобалося рішення академії, і після того як її протест проігнорувала навіть Саманта, вона вирішила взяти цю справу в свої руки. Її план було переконати одного зі своїх численних поклонників, сина однієї ради директорів, вступити в конфлікт з новим доглядачем. Хоча вона ніколи по-справжньому не цікавилася Айсеєм, його впливова сім'я і старіння зробили хлопця зручним інструментом в руках дівчини.
- Айсене, поясни йому.
Айсень гнався за чарівною першокурсницею Чжоу Сісі з дня її походження в Ейрланг, і зараз він був як ніколи близький до своєї солодкої нагороди. Жіночі гуртожитки вже прямо перед ним, і єдиною перешкодою на його шляху став цей крихітний першогодка. Він закочував рукави, сміючись над своєю неймовірною вдачею.
- Пояснити? - Айсень зморщив брови і вип'яв нижню губу. На його обличчі було чітко написано презирство.
- По-перше, ти тут новий і тому не зовсім розумієш, з ким розмовляєш. Я Айсень, мій батько належить до цієї академії леви, і навіть сама пані директор не може мені вказувати. По-друге, якщо ти спробуєш мене зупинити, я надеру тобі дупу і поставлю жерти бруд. І по-третє, ніхто... Чуєш? Ніхто мене не зупинить. Ще щось пояснити? - Айсень штовхнув Ван Дуна.
Айсен зробив глибокий вдих і захитався, намагаючись виглядати якомога більшим. Його обличчя переповнило самовдоволеність, коли він з презирством подивився на першокурсника. Він хмикнув при вигляді, на перший погляд, боязких Ван Дуна, і повернув голову в пошуках схваленого погляду Чжоу Сісі.
Заради власної гідності і заради меншого зла дівчина зобразила на обличчі волюну посмішку, але в глибині душі їй було важко стримати огиду до хуліганських дій цього хлопця. Якби вона могла врізати Айсеню, не посперечивши свого плану, навіть за умови, що пошкодить руку при ударі, вона все одно пішла б на це. Виявилося, що Чжоу Сісі не одна в своєму жалюгідному становищі. Багато дівчат нахмурили брові, але згадуючи про більше зла, їм доводилося підтиснути губи і терпіти своє роздратування.
« Чому вони призначили Ван Дуна? » — подумала одна дівчина.
- Радий бачити вас, брате Айсене. Дуже приємно з тобою познайомитися. - Ван Дун без попередження схопив руку старшої однокурсника і здав у міцному рукостискачії.
Айсень спробувала відтримати руку, але хватка Ван Дуна була залізною. Він швидко зрозумів, що́ відбувається, і з усмішки посміхнувся. Вони обидва стиснули руки. Айсень почав направляти силу ЯГ до своїх пальців. Його обличчя зблідло, поки він намагався витримати невблаганний біль. У той же час Ван Дун зберігав свою удавану посмішку, ніби намагався сказати, що ще не використав і крихти своєї сили, після чого почав повільно говорити.
- Дорогий брат, я вже чув твоє ім'я, і деякий час таємно захоплююся тобою. Я дійсно хочу бути як ти, прошу вибач мені мій егоїзм і вислухай мене, я поклоняюся перед тобою, в першу чергу за...
Він спостерігав за тим, як чоло Айсеня покрилася крапельками піта — старший студент майже досяг своїх можливостей. Просто направити силу ЯГ виявилося марно, пензля Ван Дуна була могутньою наче клешня зага і стискала руку старшої студента до болю в кістках.
- Ублюдок, відпусти мене! А інакше ти заплатиш за це!
– Ох... Старший, чому ти відмовляєш свого фаната коли він хоче навчитися в тебе... - Обличчя Ван Дуна раптово змінилося, на ньому більше не було одержимої усмішки, риси його обличчя обгорнулися і стали холодними, а в очах мерехтіли темні вогні, наче пригрознілі Айсеня до землі.
Старшокурсник ахнув, біль раптово стало нестерпним і паралізувало його.
Але ще до того, як він прийшов в себе, Ван Дун ослаб замах, а його обличчя знову повернулося до награної усмішки.
Тіло Айсеня затремтіло, і він вісьпим голосом. Він виглядав так, ніби може звалитися в будь-яку секунду.
Справа не тільки в болі, яка його просто налякала. Він побачив їх у той момент, коли Ван Дун стиснув його руку... Палкі очі Диявола.