Побачивши, що всі звернули увагу на Ма Сяору, Ван Дун вирішив скористатися цією можливістю. Він підійшов до інструктора і запитав:
- Можна мені почати зараз?
- О, так, звичайно.
Коли він відчував нитку між великим і вказівним пальцями, то зважував усі варіанти та ризики. Ці самі варіанти видавалися дуже обмеженими, оскільки йому в будь-якому випадку доведеться звернути на себе загальне увагу, щоб пройти місячний тест.
Ван Дун викинув руку вперед, і кінець нитки кинувся до мети. Саме цей рух використовували всі інші учні. Інструктор вже приклав кінчик маркера до графі "Провал", очікуючи, що нитка майже відразу втратить свій імпульс. Але все виявилося по-іншому. Замість того щоб чекати падіння, вона швидко й послідовно ковзала з головою так само як і нитка Ма Сяору.
Сім. Вісім. Дев'ять. Нитка швидко рухалася через аудиторію.
На погляд інструктора, дедалі більше студентів приєднувалися до нього. Вони широко відчинили свої роти і з недовірою спостерігали, як нитка зійшла через 12 - метрову відстань.
Тринадцять метрів.
Деякі студенти затамували подих, спостерігаючи за виступом Ван Дуна. Один з учнів підхопив однокласника, як і раніше дивився на Ма Сяору, щоб той подивився на нове видовище. Однокласник сердито запитав: « Що ти хочеш зробити? » Потім повернув голову через плече. Його щелепа просто відвисла, коли він побачив те, на що вказував його друг.
П'ятнадцять метрів!
Ван Дун досяг такої ж відстані, як і Ма Сяору.
Нитка не показувала жодних ознак сповільнення, аж поки не досягла шістнадцятиметрової позначки.
- Браво! - Увесь голос викрикнув інструктора, після того як нитка плавно опустилася на підлогу. Його обличчя навіть почервоніло від хвилювання.
Серце Ван Дуна здригнулося, коли крик інструктора привернув увагу всього класу. Він відразу почав маніпулювати енергією душі, навмисно заставляючи тіло покриватися потім, щоб доповнити виснажений вираз обличчя, який він намагався зобразити.
Хтось із студентів вигукнув:
- Шістнадцять метрів, він заввишки 16 метрів!
Натовп недовірливо зашепотів.
« Шіст одинадцять метрів? Це неможливо!»
- ВАН ДУН, ШАСНАДЦЯТЬ МЕТРОВ! - Як можна голосніше оголосив інструктор. Він був дуже незадоволений тим, що отримав цей рекорд з усією аудиторією.
« Ні, будь ласка, перестаньте кричати! » — заволав їм відповідь Ван Дун.
- Містере Лестере, ви впевнені? - Впорався з екзаменатором.
- Чому ви сумніваєтеся в мені? Багато хто це бачив!
Десяток студентів почали кивати головами. Один з них підтвердив:
- Це правда, його нитка пройшла через всі кільця і він став навіть Ма Сяору.
Сама Ма Сяору з підозрою дивилася на Ван Дуна. Бути експертом з розтину загів - це одне, але поточний тест є зовсім іншою історією. Керування ниткою за допомогою енергії душі здавалося простим, але для цього потрібно виняткового ступеня контролю над власною силою — здатність набагато перевершила можливості звичайної людини.
Дівчина досягла такого результату завдяки « Тактиці Колдуні» та своїм чудовим генам.
« Як Ван Дуну вдалося це зробити? Він навіть кращий, ніж я?» - здивовано подумала вона, звузивши очі і пильно спостерігаючи за хлопцем.
Ван Дун виглядав втомленим. Він витер спітнілий лоб і запитав:
- Вчитель, у мене є голова. Будь ласка, можна мені відпочити?
- Так, звичайно, можеш не соромитися. Ти все одно закінчив тест, - люб'язно відповів містер Лестер, спостерігаючи за стороннім хлопцем. Він був дуже задоволений Ван Дуном, здатний подолати свої обмеження щоб досягти найкращих результатів.
Хлопець буквально впав на сидіння, наче ледве тримався. Він видавав перебільшено хриплі зітхання, намагаючись зробити свій виснажений зовнішній вигляд більш переконливим. Він вирішив, що точно зможе пройти місячний тест і забезпечити собі 100% за цю вправу.
Ван Дун не хотів повторно відкривати свої здібності, але обставини не залишили йому іншого вибору. Якби він був упевнений у результатах тестування з інших предметів, йому б не довелося ризикувати своїм викриттям перед усім класом. Це було б ганьбою вилетіти з академії просто тому, що він не старався з усіх сил покладатися на авось.
- Ось, це тобі, — перед хлопцем з'явився ароматний і чистий хусток. - Тобі ще не набридло грати?
Ван Дун роздратовано посміхнувся. Він зрозумів, що не варто прикидатися перед Ма Сяору, адже дівчина встигла зрозуміти куди більше, ніж він думав.
- Ми всі актори. Будь ласка, пробач мені, Сяору.
- Гаразд, неважливо. Просто не роби цього надто сильно. Коли все закінчиться, нам потрібно буде багато чого обговорити - пробігши очима, дівчина розвернулась і пішла геть.
Побачивши хустинку, яку Ван Дун все ще стискав у своїй руці, багато хлопців і особливо Ху Янсюань відчули неприємний смак ревнощів. Раніше він навіть не розглядав Ван Дуна як конкурента у своїй любові, але цей "невзоральний" вже встиг привернути увагу Ма Сяору, причому прямо в нього під носом.
Ван Дун, пройнявшись ароматом хустинки, відчув, що його зусилля з видачі поту повністю окупилися. Його юність виявилася досить доброю, щоб подарувати йому такий незабутній момент.
Після тесту хлопця викликали до директора. Постійні несподіванки вимагали негайного втручання Саманти.
Ван Дун відкрив знайомі двері, що ведуть до кабінету директора. Тільки зараз він вперше звернув увагу на середовище її офісу. Кабінет був виставлений дуже вишуканим декором і прибраний розкішною та зручною меблями.
Він зрозумів, що віртуальні ігри справді прибутковий бізнес.
« Бути багатим, мабуть, чудово» — захитався Ван Дун.
Саманта явно очікувала хлопця, сидячи на своєму кріслі перед порожнім столом.
- Директоре, ви хотіли мене бачити?
- Так, візьми стілець і сідай. Я дізналася, що ти побив ще один шкільний рекорд? Мої вітання!
– Ох... Мені просто... На щастя, Ван Дун намагався виглядати настільки невинним, наскільки дозволяли його здібності.
- Звичайно, твоя удача виявилася справді винятковою. Мабуть, навіть твої страждання на Нортоні — це ілюзія.
- У будь-якому випадку, у мене є ще одне питання, яке я хочу з тобою обговорити. Розумієш, наша академія має звичай брати участь у щорічних турнірах "Металл" разом з іншими академії. Раніше ми змагалися на рівні S-класу, але стикаючись із багатьма труднощами, зараз ми можемо боротися тільки проти суперників рангу А.
- Гірше того, навіть наш сучасний конкурент, академія А-класа під назвою Бернау, дивиться на нас звисока. Вони вважають, що ми недостойні бути їхніми суперниками, — сказала Саманта з хворобливим виразом на обличчі.
Ван Дун відчув, що в цій розмові явно є якась суперечність. Немає сенсу обговорювати таку важливу проблему з учнем із F-класу.
Він вирішив обережно промацати ґрунт:
- Я все зрозумів директор, з цього моменту я буду працювати і вчитися ще палкіше, щоб не стягнути ганьби на честь нашого закладу.
- Такі новонавернені як ти, це майбутнє Ейрланга. Я не можу розраховувати на жодного з наших старшокласників. Хоча Бернау є академією А-класу, вони добре відомі своїми бійцями "Металл". Я боюся, що якщо ми знову програємо річний турнір, всі будуть по горло ситі нашими виступами і фінансування академії припиниться. Це буде катастрофа для Ейрланга.
Ван Дун розсіяв.
- Цього року, в рамках підготовки до турніру, я особисто запросила Ма Сяору і Ху Янсюаня, але нам все ще не вистачає секретної зброї. Головного козира. Ван Дун, чи зацікавлений ти виконати цю роль?
- Я? - Широко розкриваючи рот, він вказав пальцем на свій ніс.
- Саме так. Я вірю, що ти володієш величезним потенціалом у якості бійця "Металл" і вирішила допомогти тобі максимально проявити свої здібності. Ти зацікавлений у цьому? - З усмішкою запитала Саманта. Вона простягнула Ван Дуну руку дружби. Якщо він погодиться стати частиною команди, вона звільнить його від погроз винятку.
Саманта добре розуміла, що неможливо контролювати людей без балансу між ризиком і вигодою. Отже, якщо справа того вимагає, вона завжди могла зтягнути чаші ваги в потрібний їй бік.
Ван Дун деякий час зважував всі варіанти, а потім похитав головою:
- Мені дуже шкода директор, але я не думаю, що хочу цього. У свій перший рік в академії я просто хотів зосередитися на створенні міцної основи. Я повинен навчитися ходити, перш ніж зможу бігати.
Саманта втратила дар мови, а її тіло застигло в невірстві. Ще ніхто і ніколи не відмовлявся від її речень.