Ван Дун повертався в академію і вже встиг заскучати, але пан Шутник все ще знаходився у захваті.
- Добре, добре! Це було дуже весело! Тільки надто швидко закінчилося... Але твій удар все одно виявився занадто слабким, якби я на твоєму місці, я б вдарив так, що від нього і мокрого місця не залишилося б!
- Чушь, ця гра присвячена майстерності, а не грубій силі!
- Твоя майстерність у дупі, якби ти вклонився вліво, то маневр зайняв би вдвічі менше часу!
- Брехня, інтуїція підказувала мені відступити праворуч!
- Як ти смієш мені перелічити? Вклонення ліворуч збереже тобі 0,03 секунди. Хочеш укласти парі?
- Так, я згоден на парі, адже я знаю що правий.
Ван Дун навчився цю техніку в боях з загами, тому був повністю впевнений у своїй правоті і сміливо прийняв парі.
- Добре, ти сам це сказав!
Пан Шутник миттєво виконав два набори рухів, і відступ ліворуч дійсно виявилося швидше і ефективніше ніж маневр праворуч. Ван Дун відчував себе задоволеним, визнаючи свою поразку. Йому здавалося, що він ніколи не зможе перевершити пана Шутника, який завжди з корінням вирвав паростки його впевненості.
- Відмінно, пари є парі, кажи, чого хочеш, але грошей у мене немає.
- Ти жалюгідний скнара! Гаразд, давай завтра зіграємо ще один бій, цей хлопець з яким ми билися сьогодні, був занадто слабким, нам потрібно знайти когось серйозніше!
- Ні, у мене немає часу, мені потрібно зосередитися на навчанні.
– Післязавтра?
- Ні!
- Засранець, хіба ти не хочеш стати сильнішим? Ці битви є твоєю найкращою нагодою. Невже ти не бачив цих красивих рухів у Тройному Ударі Ветра? Чому б тобі не повчитися в інших?
- Краса нічого не означає, коли ти стаєш закускою для засмаги.
Ван Дун вже втомився від цих банальних шкільних прийомів, які немов штампувалися на конвеєрі. Він знав, що вони нічого не варті в бою; зрештою навіть загі люди розуміли важливість непередбаченості.
- Так, я знаю, що ти розчарований, але твій останній противник був занадто слабким. Я думаю, що майстер буде більш непередбачуваним для мене. Пан Шутник визнав, ніби він переоцінив рух Стока, який насправді був придатним лише для дівчат. Директор Кайпу не був би спокійним, якби почув, що ці двоє говорять про підготовку його учнів.
Ван Дун знову похитав головою і залишився байдужим до слів привида.
- Так, коли ми повторимо? - Поцікавився містером Шутником, але так і не дочекавшись відповіді від люті. - Ти маленький гівнюк, хіба ти не знаєш, що тримати своє слово - це перша якість чоловіка? Угода є угода!
Ведучий словами пана Шутника, Ван Дун розчаровано з'їв своє волосся і нарешті відповів:
- На ці вихідні!
- Ха-ха, це інша справа! Переконайся, що цього разу ти знайдеш гідного противника, а не якогось дурня з фетишеем на костюми "Металл". Чоловік повинен битися голими руками! - З цими словами пан Шутник стиснув кулаки і викинув їх високо над головою, змальовуючи статую воїна зі своїх невиразних спогадів.
Ван Дун поспішно закрив кристал, відчуваючи сором'язливість через грубу і хвасту пози привида. Він не погоджувався зі словами пана Шутника, саме завдяки костюмам "Металл" люди мали шанс протистояти загам у бою. Якби він міг використовувати костюм на Нортоні, то робив би це не задумуючись.
Крім того, бій у грі відрізнявся від битви в реальності, де солдати діяли разом, щоб протистояти величезній кількості загоїв, яка була їхньою природною перевагою.
*
– Сток! Сток!
Друзі Стока стовпилися навколо нього. З фінансовими можливостями Кайпу, кожна група мала власну VR-му кімнату. Звичайно, користуватися нею дозволялося тільки для тренування в РО.
- Цей хлопець занадто дивний, ми повинні повідомити про це.
- Це точно, я перевірив його профіль - йому всього шістнадцять років, тримаю пари, що він новачок з якоїсь академії.
- Ні, не думаю, що він жульчав, я б це помітив, — вставивши своє слово Сток і знову занурився в глибокі роздуми.
- Ти впевнений? У будь-якому випадку, все це погано пахне, навіть у нашій академії немає нікого хто переміг би тебе не використовуючи костюм "Металл". Це просто невоз...-
Стік перервав його змахом руки:
- Все гаразд, я просто думаю... - Раптом він плескнув у долоні, налякавши однокласників раптовим шумом:
- Твою мать! Запустіть ще раз!
Один з його однокласників клацнув по екрану і включив відео. Стік сам зробив цей запис, намагаючись використовувати своє успішне підвищення в якості реклами.
Коли відео запустилося з уповільненою швидкістю, всі були вражені побаченим — атака Ван - Дуна не була поодинокою. Замість цього, він спробував націлити ще на три точки, перш ніж остаточно зупинився на щиті.
« Чому щит? Це ж справжнє божевілля!» - мимовільно подумав Сток.
Насправді напад Ван Дуна був набагато легшим, ніж вони думали — він просто вирішив перевірити щита на міцність і навіть не збирався завдати удару в найбільш вразливому місці.
- Збільшіть його очі, зміцніть... Досить! - Раптом сказав Сток.
Коли на екрані зобразилося обличчя Ван Дуна, у всіх присутніх волосся стало дибки. У нього був холодний і суворий вираз обличчя, а в очах блищачі жахливі вогні.
Відеозапис розбудив спогади Стока про той жахливий момент, коли Ван Дун наносив свій удар, поки він застиг на місці від страху і думав, що ось-ось задихнеться.
— У нього тривожні очі, — сказав один з його однокласників.
Стік похитав головою і сказав:
- Не тільки цей погляд лякає, але й його страхова сила. Якщо цей чувак дійсно з академії, то у Сітко нарешті з'явився гідний суперник.
- Ти серйозно? Це неможливо! Ситкоко трикратний чемпіон серед студентів другого курсу! Він майже непереможний!
- Гаразд, ми побачимо це коли вони зустрінуться. Якщо цей хлопець продовжить битися і виграє ще кілька боїв, Ситкоко може сам кинути йому виклик.
Ситко був найкращим боєцьом серед студентів другого курсу академії Кайпу. З ним не могли зрівнятися не тільки його однокурсники, навіть в армії його сила була проти старших офіцерів. Варто зазначити, що він рідко відчував у боях РА, навіть якщо це була ліга ТРУ.
*
- Моусю, іди сюди. Я знайшов дещо цікаве.
- Що трапилося, Емма? Я зайнятий!
- Досить вже, я знаю, що ти просто балакаєш з дівчатами, йди сюди!
Моусю безтурботно підійшов до екрану, але побачивши зображення, відразу став серйозним.
- Цікаво... Відправ йому запрошення від мого імені, будь ласка. — Моусю облизнув свої губи, і він щоразу помічав наступну здобич.
- Хе-хе, я знав, що тобі буде цікаво! Поглянь, у цього хлопця важкий удар.
– Придурок... Найкрутіше тут, це його рухи. Справжні загартовані інстинкти, поглянь, як робить крок ... Мені подобається цей чувак!
Емма вірив у проникливий погляд Моусю. Після того як Ван Дуна переглянув відеозаписи, неповоротні рухи були несподіваними. Проте Емма все ще запитувала себе, чи був цей хлопець звичайною самогубцем, борючись проти бійця "Металл" і не одягнувши навіть захисного костюма.
Він також добре усвідомлював, що попри такі погані риси як пихатість і хвалька, Моусу був одним з найсильніших арбітерів у школі. Згідно з чутками, він народився із надзвичайно могутньою силою ЯГ, яка відкривала йому майже необмежений потенціал для розвитку. Завдяки цьому дару, Моусю прийняли в Академію S-класа, хоча він постійно організовував проблеми.
- Емма, що не так з твоїм ім'ям? Кожного разу, коли я приводжу сюди дівчину і називаю їй твоє ім'я, вона завжди неправильно мене розуміє. Можеш змінити його, будь ласка?
- Пішов ти, я хлопець, а тікають від тебе з інших причин!
Емма не міг не кричати на Моусю, свого найкращого друга і єдиного чоловіка, який наважився висміювати його ім'я. Але навіть попри цей безглуздий жарт Емма помітив, що його друг вже давно не був так схвильований.