Том 1, глава 18 — Дух Персня Звивачого дракона (часть перша)
У східній частині неба чоловік у сірому як і раніше стояв на голові Чорного Дракона. З самовпевненою посмішкою на обличчі він дивився на бій людини в зеленому проти його земляного велетня.
"Удар!"
Меч людини в зеленому проколов голову земного гіганта і пронизливий звук потряс повітря.
"Грохот!"
Голова земного гіганта розкололася надвоє, але земляний велетень не впав. Його кулаки-валину з розмаху вдарили тіло людини у зелених одягах.
"Ах!", - людина в зелених одязі виплюнув з рота кров і його обличчя стало попільно-білим.
Потім зруйнована голова гігантського гіганта почала відновлюватися, наче нічого не було пошкоджено!
«Дилон, тобі краще припинити чинити опір. "Бурний Захисника!", сказав чоловік на сірому коні Чорним драконом.
Людина в зеленому одязі холодно подивився на людину у сіром. Потім він з лютістю сказав: « Якщо я не можу цього зробити, то ти і подарунки не зможеш!».
Яскраве зелене світло запилювало в руках людини зеленим. Побачивши це, чоловік у сірому місці, який колись спокійно стояв на голові Чорного Дракона, відразу всмугнувся і почав хвилюватись: « Зупинись! »
"Бризы!"
Руки людини в зеленій засяяли яскраво, як сонце. Миттєвий звук вибуху роздався, а потім швидко зник.
"Діллон, ти!" - людина у сірому сердито тикал пальцем на ворога, але не зміг нічого зрозуміло сказати.
Обличчя людини в зеленому було попільно-білим, він дивився на людину, одягненого у сіре, чиє обличчя також побледжено.
« Тепер нікому не дістанеться. Руді, я поранений, але якщо ти хочеш мене вбити, то я все ще можу боротися за своє життя, так що це буде не так просто!» - з холодним сміхом прокричав людина в зеленим і чий силует перетворився на потік зеленого світла, який швидко відлітав на північний схід.
Людина в сірому спостерігала, як вона відлітає. Він тільки нахмурився і не став переслідувати.
Земляний гігант також поступово зник.
« Святою Зоряною мечечкою Діллон? Жаль. Я не можу його вбити." - сказав чоловік у сірому одязі низьким голосом. Потім Чорний Дракон, спритно вивергаючись, наче знаючи побажання свого господаря, змахнув величезними крилами і полетів кудись у південно-східному напрямку.
В мить ока, ці два воїна Святого рангу зникли.
Залишаючи місто, Уушан повністю зруйнований. Майже тисяча будинків звалилося... Плачучи біль і розпач, гнівні прокляття та крики смутку доходили звідусіль. За короткий час мирний округ перетворився на зону стихійного лиха.
....
На подвір'ї парків Клана Барух був тільки Хоґ.
Він сидів за столом і хмурився. Як управитель і відповідальний за безпеку міста Вушан, він був занурений в роздуми над тим, як міг подбати про своїх людей.
Кроки. Дядько Хірі з'явився у вітальні: "Лорд".
"Як Лінлей?" - негайно повернув голову Хогг і запитав.
Хірі посміхнувся: «Лорд, будь ласка, розслабтеся. Я вже помив і очистив рани молодого майстра Лінлея, а потім перев’язав їх знову. Потім примусив його добре поїсти, а після перевдягнутися і лягти в ліжко. Йому буде набагато краще до того, як він прокинеться".
Тільки тепер Хогг відчув полегшення і кивнув. Але в цілому, все ще відчувався стрес.
"Лорд, Ви турбуєтеся про людей у місті Вушан?" - запитав Хірі.
Хогг кинув. Він усміхнувся і сказав: « Діти Хірі, більшість людей не такі як ми. Чоловіки з міста Вушан не такі вже й погані, більшість із них солдати першого чи другого рангу, на відміну від жінок. Але надто багато валунів обрушилося з неба, їм було важко блокувати їх все!".
Хірі кивнув.
А число людей у місті, яке могло використати « богову Ци-- », можна було порахувати по пальцях однієї руки. Тисячі валунів зліталися на землю. Якщо люди не встигли сховатися в підвалах на самому початку, або використовувати товсті щити для блокування, то як тільки каміння обрушувалися...
« Все, що ми можемо зараз, так це очікувати доповідь від Гіллмана», - Хогг відчув себе дуже стурбовано.
Через довгий час, поспішні кроки були чутні біля входу в садьбу.
Очі Хогга стали більш ясними. Оглянувшись, він побачив Гіллман, який швидко ступив до садиби.
"Хиллман, яка ситуація в місті?" - швидко запитав Хог.
Гіллман випустив зітхання повного болю: « Ми поспіхом підрахували, померло понад 300 чоловік і тисячі отримали поранення».
У цілій околиці міста мали розмір населення приблизно в п’ять тисяч. Це означало, що співвідношення жертв було приблизно 20%! І це дуже вразило людей, які жили в кам’яних домах. Це дійсно була катастрофа.
- Так багато жертв?
Усі народи, а особливо малі міста, були джерелом життєдайної сили. Кількість робочої сили різко зменшилась, а кількість поранених і калік зросла... Економічний стан міста погіршиться ще більше.
- Хогг зітхнув довгий подих.
Він хотів би знизити податки, але податкова ставка у Вушані вже була дуже низькою. Тепер виживання його власного клана стало проблемою. Як він міг ще допомогти простолюдинам у місті? Ситуація в місті Вушан відрізняється від багатьох інших міст, де податки були настільки великими, що багато звичайних людей померло від виснаження і страждань.
« Лаорд Хоґ, усі простолюдини у Вушан дуже цінують вашу доброту і щедрість. Всі знають, як багато Ви зробили для нас. Будь ласка, не сумуйте занадто сильно" - сказав Хіллман.
Гіллман народився в містечку Вушан.
З огляду на його рівень воїна шостого рангу, навіть у столиці він міг стати капітаном гвардії в палаці. Але Хіллман відчував вдячність за милосердя і щедрість Барух, тому відмовився від своєї кар’єри в армії й став капітаном гвардії старого благородного роду Барах.
« Хіллмен, домовся з загони охорони провести більш ретельну розвідку в місті. Дядько Хірі, піди і трохи відпочинь".
— Слухайте, пане." - відповів Хіллман.
Дворецький Хірі також шанобливо вклонився і пішов геть. Після, Хілман також залишив офіс, єдиний чоловік хто залишився був Хогг.
....
У спальні Лінлей.
Через травму голови Лінлей, Хірі доручив усім не турбувати Лілей і дозволити йому трохи відпочити. Хоча Вушан був дуже енергійним у цілому місті, в спальні Лінлей було спокійно і тихо. Сам Лінлей був глибоко занурений у світ мрій.
"Дін!"
Роздався ніжний дзвін і промені світла почали просочуватися з області грудей Лінлей. Потім хмара світла оточила темне кільце Звиваючого Дракона, яке повільно вилетіла з-під одягу Лінлей і почала ширяти приблизно в десяти сантиметрах від нього.
Перстень завивав ще сильніше і світіння від Персня Звиваючого Дракона почало рости.
На щастя, нікого не було в спальні Лінлей. Кожен, хто ввійшов до кімнати був би приголомшений. Проте, Лінлей як і раніше щасливий спав і взагалі не помітив, що його кільце тепер ширяє в повітрі.
"Тінг!"
Світлана навколо Персня Звиваючого Дракона раптом почала швидко скорочуватися, а потім один тьмяний промінь світла вилетів з кільця. Після того як Лінллей впав поряд з сплячим, його форма набула форми.
Образ, який прийняло світіння, представляв з себе літнього джентльмена в місячній мантії і з довгою білою бородою.
Перстень Звиваючого Дракона впав на груди Лінлей і його обезголовили останні повіки здригнулися, а потім він повільно відкрив очі. Коли він побачив старого чоловіка, якого ніколи не зустрічав раніше, та ще й біля його ліжка, то не міг дивуватися: « Ви... Ви хто?».
« Привіт, малюк. Мене звати Дерінг Коуарт. Я Великий Маг Святого рівня. Я - маг Пуентської Імперії!" -- люб'язно відповів старий.
Очі Лінлей раптом округли. « Ви... Ви маг-вчитель Святого рівня? "»
Седовласий старий впевнено кивнув.
« Не може бути. Дідусю, Ви щойно сказали, що ви з Пуентської Імперії. Пуентська Імперія, яка була знищена п'ять тисяч років тому? Сучасна імперія Пуентська Імперія не була однією з чотирьох великих імперій світу.