Том 1, розділ 16 — Катастрофа (щасливість перша)
Очевидно, що в зеленому одязі мечника звали Діллон, тоді як мага у сірій мантії Руді.
Чорний Дракон, який був одягнений в сіре вбрання людиною, висихнув величезний шовф чорного полум’я і занурив людину у зелене повітря. У той же момент очі мечника шалено сяяли зеленим світлом, потім все його тіло оточила захисна зелена аура, частково запобігаючи пошкодженням від полум'я. У той же момент почувся дзвін меча.
Дзвін був голоснішим і виразніший від реву дракона, що охоплював небо й землю.
Раптом людина в зеленому швидко направила меч вперед і величезний нечесний наконечник меча, що охоплює десятки метрів завдовжки, з’явився і розсік повітря, люто атакуючи людину у сірій мантії. Людина в сірому пильно дивилася на світло меча. Ні на міліметр не зрушившись, він просто продовжував постійно бурмотіти магічні закляття.
« Це вібрація меча? Обстрига величезного меча? - Утікаючи в сторону складу, Лінвей все ще крадькома подивлявся за розвернутою битвою. - Як цей чоловік в сірому збирається блокувати? Використовуючи Чорного Дракона? "
"Взрів!"
Чорний Дракон навіть не блокував його, і це дозволило обстрілі величезного меча звалитися прямо на тіло людини в сірому. Вся одежа людини в сірому розірвалася на частини у місці куди була завдана удару, але з-під обголитої частини було видно блискуче одяг, яке захистило мага. Бойова броня була настільки яскравою, що засліплювала очі, наче вкрита діамантами.
Зіткнення меча з бойовою бронею людини в сірому, насправді не завдала йому жодної шкоди.
« Як це можливо? » — по - справжньому злякався Ліней.
Оскільки Лінлей не дивився під ноги, він раптом спіткнувся об камінь і кувиром впав на землю. Але навіть лежачи на землі, Лінлей все ще дивився на битву в східній частині неба: « Що ж за обладунки? Наскільки сильні їхні захисні властивості?».
« Лови, поспіши! - Витягай повітря в хмарі!
« Так, Отче! » — прокинувся Ліллей. Він відразу ж піднявся на ноги і побіг у напрямку складу.
"Взрівши, вибух..."
Раптом почувся жахливий звук з неба, що супроводжувавсь гучним скреготом і потряс ціле містечко Вушан. Лінлей не зміг втриматися і ще раз повернув голову у напрямку східної частини неба, щоб поглянути. Від побаченого, він знову впав у ступор.
Небо на сході раптом заповнило гігантськими паруючими валунами, кожен з яких був розміром із будинок.
"Свієш, смієшся, зв'яжеш!"
Величезні валуни мерехтіли світлом кольору темної глини. Подібно до метеоритний дощ, вони неслися по небу з дивовижною швидкістю у напрямку людини в зелений мантії. Кожен камінь повинен був важити не менше десятка мільйонів фунтів. Валуни такого розміру були в незначну кількість разів важчими і більше, ніж камені для військових катапульт.
Жодні мури міста не могли б витримати таких величезних валунів.
Тільки один валун міг володіти такою дійсно руйнівною силою, але тепер все небо було оповите ними і всі вони кинулися по дузі до людини у зеленій. Мешканці містечка Вушан були приголомшені цим видовищем.
"Грохот!"
Перший валун вдарив чоловіка зеленим, тоді як кількість зеленого світла, що окутує його тіло, раптово зросла і перетворюється на зелений сонцесховище.
Незліченні валуни накривали людину зеленими і, наче краплі дощу, зливалися у струмок.
Здавалося, що він повністю оточений валунами. Тепер світло з’явилось лише через крихітні « шлюпки » в цій стебличці.
"Хруст!"
З громовою тріскою один валун за іншим почав вибухатися, дробаючись на дрібні шматочки від жахаючої могутньої бойової Ці. Кожен валун, який спочатку був розміром з будинок, був зруйнований на набагато менші шматки і відкинуть геть у всіх напрямках.
Спочатку вони були в повітрі на висоті близько 100 метрів. Коли воїн атакував їх своєю армією Ци, то осколки валунів полетіли з величезною силою на величезну відстань.
"О, ні" - обличчя Хоґґа поблизнело. Гіллман, який був ще на вулиці, побачивши це, теж зблід. Вони розуміли... катастрофа нагрузнула в Уушан!
Безчисленні уламки, розміром від двох метрів у діаметрі, падали в усіх напрямках. Кожен з пошкоджених шпильників отримував десятки, якщо не сотні осколків... і приблизно до двадцяти відсотків з них кинулися в напрямку міста Вушан.
Хоґ був дуже роздратований і люто вигукнув: « Быстро, заходьте всередину, швидко!».
У цей момент Лінлей був все ще в десятках метрів від складу. Почувши роздратований батьковий рев, Лінлей не відставав і нісся до свого максимального складу. Він міг чути навколо звуки від безлічі падаючих каменів ... “ ”Бдаах 14,“бадаваех» « Тумс »..... Вдар за удар.
Це було схоже на сильний землетрус. Картина абсолютної катастрофи.
"В'юх~!"
Валун, який повинен бути важив сотні фунтів, впав прямо позаду Лінлей, створивши при цьому величезний кратер і розкинувши свої осколки недалеко від його ноги. Лінлей відчував, як холодний піт ллється по спині. Лише трохи інша траєкторія і його коротке життя прийде б кінець.
«Бам! Буум! Бам! Буум!"
Були чутні звуки каміння, що ламають житлові будинки. Звуки каміння, що зіштовхуються з землею, звуки кам’яних каменів, які розривають дерево і кричать від болю... Різні звуки постійно змішувалися, утворюючи симфонію катастрофи.
"Свієш!"
Величезна скеля врізалась у землю перед Лінлією, і він швидко відскочив.
Лінлей на мить задумався, чи вдасться йому наступного разу також ухилитися... Чи зможе він дістатися до складу?
"Молодою майстер Лінлей, поспішаєте!" - пролунав голос з боку склада. Це був дядько Хірі, їхній палац. Його тіло було покрите бойовою Ци з червоним відтінком і він втік прямо до Лінлей.
« Великий брат, швидше!»
Біля дверей складу чотирирічний Уортон стояв і ревел, а також кричав на Лінлію.
« Уортон, зараз же зайти всередину», - Лінлей сердито крикнув у відповідь.
« ВЬЮХ~!»
Величезний валун у діаметрі здалеку летів на їхньому боці, прямуючи до складу. Лінлей відразу зрозумів, що коли цей гігантський валун вріжеться у склад, то Уортон серйозно травмується або навіть загине!
"Бистро, Уортон, всередину!" - очі Лінлей були відкриті так широко, що налилися кров'ю і він розлючено зревів, в той же час носячись у бік склада на максимальній швидкості.
Він більше не звертав уваги на дощ з каміння, він не намагався уникати їх. Він побіг прямо до складу по прямій лінії.
Хірі досягнув Лінлію, але він просто не міг бачити гігантського валун, який кинувся до складу. Але Лінлэй бачив все дуже ясно. Якщо валун впаде і зачепить кімнату, то які шанси Уортона вижити?
«Молодою майстер Лінлей? » — здивувався Хірі, побачивши, як діє Лілей.
Ще три брили завалилися поруч з Лінією, але рухаючись швидко, як пантера, він продовжував нестися вперед, його погляд був зосереджений тільки на маленькому Уортоні, який нарешті зайшов у склад. Хірі обернувся і тільки тепер дізнався про двометровий валун, який летить на склад. Його обличчя відразу стало мертвим-бледним.
- Роздратуй Лінлі.
Уортон ніколи раніше не бачив старшого брата розлюченим і був настільки наляканий, що відразу впав. Його очі наповнились слізьми і він дивився на Лінллей: « Великий брат...».
Але Лінлей стрибнув і в польоті уклав Уортона в обійми, закривши його власним тілом.
Саме в той момент...
"БУМ!"
Почувся звук рушнього сховища від зіткнення з валуном. Він врізався у склад даху з жахливою силою. Хоча череп’яний дах склада був твердий, зіткнення з таким величезним валуном вона не пережила. Навіть підлогу склада було зруйновано від вібрацій цього зіткнення.
"Молодою майстер..." - очі палацового Хірі відразу почервоніли. Бойове Ци в його тілі громоподібно вибухнув, і він немов червоної блискавки помчав до них. Використовуючи своє тіло як щит, він також намагався відштовхнути величезний шматок падаючого даху, яка ось-ось збиралася впасти на Лінлей. Хірі та стеля, що звисала майже одночасно, були біля Лінлі.
« Гул, гуркіт...».
Уортон, Лінлей та Хірі були повністю поховані і затиснуті під упаленими обломками.
Хогг був на подвір'ї. Збродуючи великим мечем, він відпускав траєкторії одного валуна за іншим. Але коли він повернув голову в сторону Лінлей, він побачив, як Лінлей ризикнув усім, щоб захистити Уортона, а потім палацовий Хірі кинувся до них, аби захистити їх обох. Його розум уразив.
Зло, зламане і валун впав всередину.
- Очі Хоґґа почервоніли.
У цей момент було абсолютно невизначено, чи вдалося Хірі закрити дітей собою вчасно, або падаючі камені впали на Лінлей першими.