Ти наполегливий бездарний, але народився в багатій родині з ресурсами. Тебе заливали ресурсами, завдяки яким ти зміг відносно спокійно вчитися в школі воїнів прорватися на четвертий рівень воїна. Тебе перевіряли на мага, там ти ще більше бездарний, тому тебе чекає тільки шлях воїна. Час минув, так вже вийшло, що твій батько був генієм, тому в всяких ресурсах не було недоліків. Ти працював, як міг...
П'ятий рівень... Шостий рівень... зі скрипом прорвався навіть на сьомий, ти вже ссати почав еліксирами, стільки тебе в них виливали. У вас є свої обмеження, особливо якщо ви не в стані зрозуміти вищі матерії і тому духовно обмежені.
Батько розумів все це, тому почав тебе готувати до грошових управління клава. Зрештою, він любив тебе і своєю наполегливістю ти багато довів. Воїн сьомого рангу - не жарти. Так ти і жив, спокійно і без закорочок, хоча все ще не закинув ідею прорив, продовжуюши самозабово тренуватися. Минув час, але ти все ще не просунувся поки щось не сталося...
Твоєму батькові, Верховному Святому Письму, в руки потрапив скарб, за який він мало не поплатився життям. Загалом це була духовна намистина, яку могли створювати тільки некроманти з душ загиблих.
Чи це корисно? Звичайно, що ні. Але намистинки вже були створені, а пройти повз можливості хто відмовиться? Загалом вона була б корисною для розвитку навіть Верховного Святого. Але батько знав, що його син страждає від того, чого йому не хочеться. Він не занедбує сімейного бізнесу, бо розумів, ніби він вже нічого не вартий, і перестав їх витрачати. Отже, батько вирішив віддати намистинку синові — намину, в якій було сформовано сутність душ, щонайменше кілька пікових святих.
Ти б не зміг ефективно використовувати намистину, розгубив би добрі 98% всього в ній, але батько наполягав, і ти був змушений прийняти. Таким і було твоє початок на шляху магії. Ти занурився у довгу затворну медитацію, намагаючись якомога ефективніше вдосконалювати духовну енергію. Ох... Як же це було складно, враховуючи твою бездарність на шляху магії. Але ти намагався... І через п'ять років, нарешті повністю поглинутий нею, прорвавшись до мага сьомого рівня.
У тебе не було будь-якої схильності до елементів, навіть маючи незліченні об'єми духовної енергії, ти здебільшого засмучував її і заклинання виходили слабкими для твого рівня. Тим не менш, ти був магом сьомого рангу і воїном сьомої рани! Сила, з якою слід рахуватись.
Крім того, завдяки великій духовній енергії ти почав ліпше розуміти суть речей і краще зрозуміти своє тіло. Ти прозрів! Ти витратив додаткові роки, не маючи жодних ресурсів, щоб розірватися на восьмий рівень воїна!
( Подобно за добро, любов за кохання, як сказано. Ніколи не здавайтесь)