Том 18, Глава 1-32

Том 18 — Верховний Бог, розділ 1. Який тип Орузії?

У цей критичний момент, коли знизився Суверен і став Всевишнім Богом, Лінлей несподівано прозрався. Це викликало в Бейрута й сміх та розвагу, але більшість була повністю приголомшена. Найбільш приголомшені були експерти з восьми великих кланів.

« Лiнлэй... - Патріарх Болейн дивився на Лінлію.

« Він справді став Всевишнім Богом!», - у патріарха Едріка та інших були дуже складні вирази обличчя.

"Навіть якби Володар не знизився, нам все одно довелося б відступити" - зітхнув патріарх Змія Пустоти.

Причиною їхнього тисячолітнього звірства була стурбованість Лінлей. Вони вважали, що він був Богом і злив принаймні п’ять Глубінних Тайн. І одного дня, коли Лінлій стане Всевишнім Богом, він напевно зіллє шість типів Глубінних Тайн і зробить себе висвяченим Богом Парагоном!

Жахлива сила Всевишнього Бога Парагона буде не нижчою, ніж у Бейрута!

« На щастя, він не зробив прорив раніше», - прошепотів Патріарх Рейналес.

"Вірно" - у різних патріархів вже були дуже безладні, змішані почуття.

Терпіння Владики спонукало їх прийняти рішення, яке вони не бажали. Але тепер, коли Лінлей став Всевишнім Богом, вони злякалися практичності » на волосці 7.

Після того, як Найвищий Бог Парагон почне різанину, експерти восьми великих кланів будуть як ляльки для розчленування. Досить подивитися на Бейрута! Він навіть наважився заблокувати артефакт Владик в лоб. Хто міг протистояти такому монстру?

« Так, так щасливий клан Чотири божественних Звірей, бо такий геній з’явився в їхніх рядах, — низькоголосний сказав патріарх Барбарі. - Давайте посспішимо і підемо."

« Зараз дійсно пора йти".

Усі патріархи поверталися і відлетіли. Вони не наважувалися послухати наказу Володаря і присутність Лінлей, тому що відступали за власним бажанням. Незважаючи ні від чого... Сьогодні, незгодою між клоном Чотири божественних Звіри і восьми великими кланами прийшов кінець.

Члени роду чотирьох Божественних Звірей впали у божевілля і радість. Багато членів клана почали плакати. Від цього й далі, вони більше не будуть страждати від безлічі небезпек і життя повного приниження.

« Це кінець!»

"Ха-ха, все нарешті закінчилося!"

Святкові голоси лунали в повітрі над усіма горами Небесного Обряду. Багато членів клана настільки розхвилювалися, що попадали на коліна і заридали. Постійні образи та насмішки, від яких вони страждали протягом останніх днів від восьми великих кланів були свого роду психологічною тортуркою для членів клана Чотири божественних Звірей.

Нарешті... Все закінчилося!

"Сили восьми великих кланів пішли» - вимовив Бебе.

Лінлей повернувся. Патріархи, старійшини та члени восьми великих кланів масивними туманним потоком сарани злітали в повітря, а потім сідали у металеві форми життя і відлетіли на високій швидкості, залишаючи тільки ті порожні замки й будівлі.

« Все скінчено», - на обличчі Гісласона читалися дуже складні емоції.

Патріарх Клана Білого Тигра з хвилюванням вигукнув: « Тисячі років. Десять тисяч кошмарних років. Нарешті все закінчилося! Члени нашого клана більше не повинні ховатися в горах Небесного Обряду і нам не треба буде завжди боятися."

У даний час кожен член роду чотирьох Божественних Звірів відчував себе дуже розслабленим.

« Лард Бейрут. Ми будемо вічно пам'ятати вашу велику доброту!" - Гісласон був першим, хто вклонився, а потім інші три лідери і багато старшої також шанобливо поклонилися.

Бейрут спокійно розсміявся: « Якщо ви хочете подякувати комусь, то дякуйте Владики".

Але Гісласон і всі інші розуміли, що Володаря Кривавого Хребта та клан Чотири божественних Звірей майже нічого не зв’язували. Якби Володар Кривавого Хребта дійсно хотів врятувати клан Чотири божественних Звірі, він би з'явився набагато раніше. Але він зробив це тільки сьогодні...

Мабуть, причиною цього були Бейрути.

« Все!»

Раптом почувся голос Ґісласона, який лугнув у повітрі над горами Небесного Обряду. Миттєво, незліченні члени клана повернулися до нього. Гісласон голосно промовив: « Сьогодні день радості. За останні десять тисяч років наш клан Чотири божественних Звірей завжди був під великим тиском і загинув один старійшина за іншим... і сьогодні, ми, члени роду Чотири божественних Звіри, нарешті отримали свободу, щоб бродити під небом великого Царства проклятих. Ми обов'язково повинні відсвяткувати цю чудову подію. Всі члени клану будуть відзначати протягом трьох днів!"

« Це чудово!»

"Три день грандіозного свята!"

Без сумніву, незліченні радісні голоси задзвонили по всьому простому гірському Обряду.

"Лорд Бейрут, Пусуро, ви двоє повинні бути нашими гостями на цьому святі" - Гісласон подивився на Бейбрута.

"Справжно" - спокійно засміявся Бейрут.

« Аха-ха, - посміхнувся Пусаро, а потім покосився на Лінлей. Зробивши це, він не міг перестати хохотати. - Ти зробив прорив під час того як спостерігав Володар. Я, Пусро, жив незліченні роки, але ніколи такого не бачив".

Лінлей міг тільки ніяково усміхнутися.

« Ти бачив Володаря, правда?» - засміявся Бейрут.

« Як тільки я його побачив, він пішов», - Лінлей все ще відчував себе досить приголомшеним. Насправді, в момент знісшись Владики, Лінвей вже заглибився у прозріння, які він отримав від спостереження битви між Великою Старейшиною і Патріархом Барбарі.

Лінлей не мав жодного уявлення про те, коли прийшов Володар і що він сказав.

Однак... Зрозумівши, що вісім великих кланів пішли на роботу завдяки наказу Володаря.

« Володарі справді є Всевладними. Після однієї пропозиції вісім великих кланів були змушені покірно піти», - у своїй пам'яті Лінлей до цих пір міг бачити те величезне десятиметрове чорне обличчя, яке було в повітрі. Він також згадав жахливий погляд цих двох очей.

Величність Володаря. Запиши його, Лінлей ніколи не забуде.

« Ходімо. Ваш клан повинен гарненько відсвяткувати." - розсміявся Бейрут, а потім злетів у повітря.

Лінлей, Бебе, Пусро, Делія та інші пішли за Бейрутом. Що стосується Гісласона та інших лідерів клана - вони пішли раніше, щоб встигнути організувати банкет. Це свято відбувалось по всіх горах Небесного Обряду.

Під час польоту Бейрут раптом почав сміятися з себе.

Лінлей не міг не повернутися і не подивитися на нього. Бейрут подивився на Лінлію, а потім приречено сказав: « Лінлей, я дійсно підкинув собі роботинки. Я хотів заохотити тебе зробити зброю з Божественних іскри, як тільки ти станеш Всевишнім Богом, але хто б міг подумати, що через кілька хвилин ти раптом прорвешся? "

Справді...

Лінлей дійсно був занадто ефективним.

"Деденька, ти повинен зробити добру зброю з Божественних іскра для мого боса", - поспішно сказав Бебе.

« Оскільки я дав слово, звичайно, я зроблю це, — кивнув Бейрут і подивився на Лінлей. - Лінлэй, говори. Яку зброю ти хочеш, щоб я зробив для тебе? "

Навіть Пусто почав голосно сміятися: « Хоча й зброя з Божественної іскри Бейрута не є артефактом Владик, вона має твердість та суворість. У Царстві проклятих... Ця зброя з Божественних іскру є безцінним скарбом, якого не можна купити."

« Я хочу...».

Лінлэй замислився. У нього був Перстень Звиваючого Дракона, та й сама його душа значно покращилася. Після того, як в майбутньому він переробить велику кількість аметистів і відремонтує Перстень Звиваючого Дракона, захист його душі підніметься на надзвичайно високий рівень. Що йому зараз не вистачає... це захисту від матеріальних атак.

„Лорд Бейрут, ви можете створити набір броні з Божественної іскри, яка може поспілкуватись із моїми лусочками так само як Великий старійшина? Завдяки цьому мої удари ногами і руками стануть надзвичайно потужними», - з нетерпінням вимовив Лінлей. З комплектом броні, він зможе використовувати його як для нападу, так і для захисту.

Артефакт подвійного призначення!

Усмішка на обличчі Бейрута раптом застигла і стала натягнутою.

« Босс... - Бібе подивився на Лінлей.

« Лiнлэй... Ти насправді щось», Пусто дивився на Лінлей, не знаючи, сміятися йому чи плакати.

Оскільки Лінлей був досить здивований, то здивовано запитав: « Що? Невже мій запит занадто надмірний?»

Прямо зараз у Бейрута було дуже дивний вираз обличчя. Якийсь час він навіть не знав що сказати. Зрештою, почав пояснювати Бебес: « Босс, кидання зброї з Божественної іскри - це унікальна здатність присува тільки нам, Божествим Крисиним Пожирачам. Це вимагає від нас поглинання Божественної іскри, слідом переробки сутності всередині та тільки потім злиття суті в форму зброї."

« Але кожна божественна іскра є дуже маленькою та кількістю речей, які можна виділити з них. Переварювання Божественної іскри також займає багато часу... Отже, щоб створити велику зброю, потрібно багато божественних іскринок. Чим більше це знадобиться для створення великої зброї, тим більше часу й зусиль! Це дуже складно. Ось чому зброя з Божественних іскра, як правило, дуже маленька." - пояснив Бебе.

Лінлэй почав розуміти.

Він згадав, що зброю з Божественних іскру, яким обручає Бебе, було тільки кинджалом. Що стосується набору Гісласона - це була лише пара рукавичок. Всі вони були дуже маленькою зброєю.

Але те, що попросив він, був набір броні, який міг охопити все його тіло. З точки зору розміру він був, напевно, в десять разів, а то й у сто раз більше ніж кинджал Бебе.

« Набір броні, яким можна покрити все тіло... щоб зробити його, мені, ймовірно, доведеться працювати протягом тисяч років без відпочинку», - Бейрут відчував, що знаходиться під невеликим тиском.

Адже він вже дав слово.

« Лард Бейрут, я вибачаюсь. Щодо виготовлення зброї з Божественної іскри, я погано обізнаний і багато чого не розумію, - поспішно вимовив Лінлей. Він не хотів надто обтяжувати Бейрута. - Просто зробіть для мене гострий меч. Він просто повинна бути порівняний з довжиною меча Фіолетової Крові".

Те, чого зараз не діставало Лінлей - це сили атаки. З дуже гострим мечем з Божественної іскри, сила його атаки значно зросте.

- З полегшенням зітхнув Бейрут.

Можливо кількість сутності з Божественної іскри необхідно, щоб створити довгий меч було в кілька більше, ніж для кинджала або набір рукавичок, але то ... що Лінліей прямо зараз дійсно треба було — це тонкий, гострий меч. Кількість сутності з Божественної іскри, яку доведеться витратити, все ж буде більше, ніж було б необхідно для кинджала.

« Лард Бейрут, те, чого мені зараз не вистачає — це сили атаки. Тому чим гостріше вийде зброя з Божественних іскри, тим краще», - вимовив Лінлей.

Бейрут впевнено сказав: « Якщо виковувати щось таке складне, як зброя з Божественних іскрав, то буде легко зробити його дуже гострим... Проте, щоб викувати зброю з Божественних іскри, яке тобі потрібно, мені все одно доведеться витратити приблизно сто років. Ти маєш почекати.

« Не поспішайте, я не поспішаю".

Прямо зараз клан Чотири божественних Звірей був у стані миру, і він сам став Всевишнім Богом. Лінлей не міг придумати, чим би він хотів прямо зараз зайнятися. Єдине, що він буде "забажати" - це проводити час зі своєю сім'єю і продовжувати тренування.

Членів клану Чотири божественних Звірі понесло в усі тяжкі речі. Усі вони були шалено відзначені, чи то вожді патріархата або віддалені місцевості, як - от велика ущелина і бенкети. Усі, від патріархата й до новосвятих, веселились.

Як і багато інших людей, Лінлей був старшою людиною.

Після трьох днів...

У великому ущелині.

« Всі члени клана збожеволіли від радості», виглянувши у вікно і засміявся Лінллей. Три дні шаленого веселощів занурили всі гори Небесної Обряду в святкову атмосферу. Душна, пригнічена й напружена атмосфера протягом багатьох років була стерта і відразу.

Усі були дуже щасливі.

« Протягом останніх трьох днів ти не посміхаєшся», - не могла не розсміятися Делія.

Лінлей засміявся і кивнув: « Вірно. Коли я став Всевишнім Богом, то не мав нагоди уважно себе оглянути і протягом останніх трьох днів був надто зайнятий. Ти йди і займися чим-небудь. Я збираюся витратити деякий час на самооцінки.", - сказав Лінлей, а потім сів у медитаційній позі на їх ліжку.

Коли Делія побачила це, то просто розсміявся і вийшла з кімнати.

Після того як він досягнув найвищого рівня Бога, то продовжував хреститися природними законами. Душа Богослового клонування землі була майже в десять разів сильнішою. Хоча інші душі не були дуже зміцнені...

П'ять душ Лінлей насправді були однією душею. Під впливом душі Божого народу на землі, решта чотирьох душ поступово поліпшилась.

По суті, поки Лінлій триматиме Божельового клона землі в його оригінальному тілі, то духовна сила Божого земного тіла стане духовною силою цілого первісного людського організму. Зрештою... Вони як ні в якому разі були одним цілим.

« Трохи пізніше, мені потрібно буде витратити деякий час на переробку та поглинання аметистів», - Ліндей подумки простягнув руку і з'єднався з Плоскою Моря Елемента.

Море Елемента.

Це було величезне, стрибає, нескінченне, безкрає море землесто-жовтого світла. Чим глибше ви дивитесь на море, тим вищий рівень енергії « морської води» ✔.

На той час Лінлей став Всевишнім Богом. Він уже міг заглядати в море дуже глибоко, і на самому дні було більше зжиченої божественної енергії землі рівня Всевишнього Бога.

« Як товстий, щільний шар Божої сили на землі — рівня Всевишнього Бога. Коли я тільки став Висим Богом, то був занадто стурбований клоном, так що не почав витрачати час на вивчення нижнього шару і огляд того, що там є!» - керуючи своїм божественним почуттям, Лінлэй занурився ще глибше в Морі Елемента.

Величезна аура, неймовірно щільна і незрівнянно поширювалася на дні озера.

Землясто-жовта вода явно відрізнялася від звичайної зимової сили Бога.

« Це повинно бути...? - Аура Мощи Владик? Верно. Це Мощь Володар!"

Після того, як Лінлей багато разів мав справу з Мощею Владик, він повністю зрозумів.

Врешті-решт, він має глибину глибини, на якій може досліджувати і є глибина ще більша, ніж та, якою занурюється.

« Дні цього Моря Елемента наповнене Мощ Владики?», - був досить сильно приголомшений Лінлэй.

Дно Моря Елемента було безмежно і нескінченно. Так багато Моди Владики змушує побажати її, коли так довго дивишся на неї ... та що Боги Висих мали глибину, на котру могли зануритись і дослідити. Не існувало жодного способу, за допомогою якого вони могли б насправді отримати все це!

Том 18, розділ 2 — Міраж

Глибоко всередині Моря Елемента закручувалися невидимі потоки і нескінченні хвилі води, створені з Мощ Владики.

Лінлей відчув зуд у серці: « Я це бачу, але не можу отримати".

Стільки Мощи Владики! Проте Море Елемента було тим, що може відчути кожна божественність. Боги, які мали більш могутні душі і таким чином всі вони були в змозі відчути область, яка містить Мощь Владики.

«Душа Володаря набагато потужніша, ніж наші душі - душа Висихших богів».

Лінлей швидко відкинув думки в сторону.

Якщо він не міг отримати те, чого хотів, то про це навіть і гадки не мав.

« Хто знає, чи є інша ділянка з ще потужнішою енергією ніж Мощь Владик? — раптово постала в голові Лінллей, але потім він похитав головою і більше не думав про це. - Я не маю доступу навіть до Мощі Володар. Навіщо думати про інші речі? Але це дійсно дивно. Божественна сила поділяється на Божу силу рівня Полубог, божественну владу Божого рівня і надлюдську могутність вищого Бога. Але я ніколи не чув, щоб хтось говорив про те, що є різні рівні Мощі Владак.

Після перебування в клані протягом багатьох років, Лінлей зрозумів...

Закони Семі Елементів і Чотири Указа. Кожен з них складався із сімох Володарів, один з яких був Найвищим Сувереном, два середніх Владики і чотири Молодші Владак. Очевидно, що Владики також були поділені на рівні.

"Але чому я ніколи не чув про різні рівні Мощів Владик?", - Лінлей був дуже здивований.

Клан Чотири божественних Звірей і вісім великих кланів мали Мощ Владик. Крім того, Ліней ніколи раніше не відчував, що одна Влада Володаря Владики була більш ефективною, ніж інші. Здавалося, всі вони були однаковими.

« Може бути, що різні рівні Володаря мають той самий тип Мощі Владик? Але чому ж вони поділені на Найвищого, Середніх і Молодших Володарів?», - Ліндей не міг зрозуміти і тому перестав думати про це. Зрештою... Кожен Закон мав лише сім Володарів.

Кожен Володар був піднесений. Навіть наймогутніший Бог був незрівнянно слабкий у порівнянні з Володарем.

Потім Лінлей оглянув свій захисний душу артефакт Володаря. Він бачив, як сонячне світло циркулювало по всій площі і над пошкодженнями невеличкої мембрани. Духовна енергія продовжувала циркулювати через артефакт, тому поступово трансформувалася заплатка над пошкодженнями.

« Справді... тільки після того, як Висим Богом я можу дійсно почати відновлювати захисний душу артефакт Владики." - зітхнув Лінлей.

Тепер швидкість відновлення значно більша, ніж тоді, коли він був просто Богом.

Це було схоже на ситуацію, коли паводок прорвався через розбиту дамбу. Якщо ви кинете маленькі камінці вниз... Навіть якщо ви будете кидати багато каменів без зупинок, вони будуть легко занесені водами. Але якщо ви кинете вниз велику кількість валунів, які виявиться у десятки разів більше, то ефект безумовно буде набагато кращим.

Те саме стосується і відновлення артефакту. Духовна енергія Бога з точки зору якості занадто погана для захисту душі артефакти Владики. Таким чином, відновлювати його було дуже важко.

Відтоді як знизився Володар, клан Чотири божественних Звірей і вісім великих канонів припинили їхню боротьбу один проти одного. Життя членів роду чотирьох Божественних Звірей повернулося до спокою. Сім’я Лінлей і Бебе також почали жити в мирному світі.

Лінлей регулярно поглинав аметисти, зміцнюючи свою душу.

Під кінець Лінлей фактично розробляв усі аметисти, які мав. Йому довелося просити Бебе, щоб той дав йому ще аметистів, які він зрештою повинен був поглинути. Бебе великодушно сказав: « Босс, просто продовжуй їх засвоювати. Я дам тобі стільки, скільки забажаєш".

У минулому Бебе провів десять повних років, збираючи “врожай аметистів у Аметистих Горах ”. Він зібрав число аметистів, які були справді астрономічними.

Незабаром з’явився час кінця.

В ущельне. Кімната Лінлей. Довгий стіл був накритий їжею. Родина Лінлей з трьох чоловік і сім’я Бебе зібралися тут. Делія, Ніссе, Уейд і Іна передавали тарілки їжі тоді як Лінлей та Бебе комфортно сиділи.

« Босе, скільки ще може пожерти душа твоя? — запитав Бебе. - Ти вже захопив так багато аметистів."

Коли Лінлей досягнув рівня Всевишнього Бога, швидкість переробки аметистів збільшилась у десятки разів порівняно з тим, що було раніше. Оскільки його душа виросла у своїй силі, швидкість переробки само собою також зросла. Протягом минулого століття, число аметистів було надзвичайно високим. Але при цьому було ясно, що... Справді, душа Всевишнього Бога може поглинути велику кількість енергії.

« Що, заздриш? - Бібе, наскільки я пам'ятаю, в минулому ти хотів конкурувати зі мною у тому, хто першим стане Вищим Богом".

Бебе потер нос. Все, що він міг зробити - це погодитися і засміятися.

Коли вони вирушили в місто Меєр, Бебе отримав останній фрагмент зріз душі від своєї бабусі. Після його поглинання Бебе був потрібний лише один останній крок для досягнення рівня Всевишнього Бога. Але його швидкість явно була набагато нижче швидкості Лінлей.

Лінлей отримав несподіване прозріння, але Бебе немає.

« Босе, ти дивовижний. Доволожений? Дідусь сказав мені, що коли я стану Висим Богом, мій рівень сили буде близький до рівня влади дідуся. Бос, прямо зараз ти сильний, але коли я стану Всевишнім Богом, то можу стати ще сильнішим за тебе."

« Якщо ти будеш сильніше мене, то це просто чудово» - засміявся Лінлей.

Лінлей добре знав, які вроджені здібності мав Бебей. Це вроджена божественна здатність « Божественний Пожирач». Її можна було б описати як щось, що робило Бебе непереможним серед своїх однолітків. Після того як Бебе досягне рівня Всевишнього Бога, хто б зміг протистояти його здатності Божественний Пожирач?

Можливо, тільки Найвищий Бог Парагон.

Крім того, Бебе був Божим Крисиним Пожирачем і мав жахливе тіло. Просто спостерігаючи, як Бейрут наважувався використовувати свої руки для блокування артефактів Володаря Владик, ви можете уявити собі дивовижний божественний Крисиний Пожирач рівня Всевишнього Бога. Бебе не злив які-небудь Глубінні Тайни... але, спираючись на його природжені здібності, він все одно буде порівнятись з Лінлією після того, як стане Всевишнім Богом...

Проте Лінлей не заздрив йому.

За всі ці роки Лінлей та Бебе були справді подібними до братів, і вони почувалися щасливими одне з одним, коли виростали й черпали силу.

« Я теж хочу прорватися і отримати несподіване розуміння. Чому це так важко?»

Саме в цей момент підійшов Уейд, несучи піднос з їжею. Почувши ці слова, він не міг сказати: « Я теж хочу зробити прорив. Коли я став Божественністю, то зробив це лише завдяки Крещені Предків. Я не можу стати навіть Богом.

"Хмпф".

Низька, недовільна фирканье. Вошла Іна, яка також має тарілку їжі: « Великий брат Уейд, ти висміюєш свою ситуацію? Я досі... навіть не стала Божеством».

Лінлей і Бебе відразу почали сміятися.

« Батьку! Дядьку!», Іна здивовано подивилася на них, тому Лінлей і Бебе почали сміятися ще більше.

"Ха-ха, чому ви всі смієтеся?" - задзвонив гучний, ясний сміх і з небес спустилися дві фігури. Лінлей повернув голову, щоб подивитися в тому напрямку. Це був одягнений в чорне Бейрут і Кароліна, хмарована у червоні шати.

Поява Бейрута змусило очі Лінлей запалитися.

Це сталося тому, що коли він побачив його, то подумав про зброю з Божественних іскра. Бейрут не відвідував їх протягом минулого століття. Але цього разу... Він прийшов, бо закінчив виготовляти зброю з Божественних іскри.

Бебе був дуже щасливий: « Дидія».

Бейрут просто розсміявся, а потім повернув голову, щоб подивитися на Іну: « Ина, йди сюди».

Бейрут і Кароліна дуже любили Іну. Вона відразу підійшла привітатися і деякий час займала себе розмовами з Бейрутом та Кароліною.

"Деденька, твій візит пов'язаний з тим, що ти нарешті закінчив виготовляти зброю з Божественних іскра?" - запитав безпосередньо Бебе.

Почувши це, Бейрут подивився на Лінлей і вигукнув: « Лінлей, заради цієї зброї з Божественних Іскраю, я провів за роботою сто років. Я нарешті закінчив. Бери!»

Договоривши, Бейрут махав рукою...

І раптом ілюзорне чорне розмиття відрізало повітря.

Лінлей простягнув руку, схопив гострий меч. Але ілюзорна тінь меча була занадто розмита і Бейрут кинув його надто швидко, з наміром змусити виглядати Ліндей неумло. Коли Лінллей зловив його, він схопив його за лезо замість рукоїтки.

"Столь гострий", - Лінлей відчув біль у руці і з його долоні потекла струмка крові.

Він опустив голову...

Меч був довгим і тонким, як крила метелика. Цей довгий меч був фактично прозорим. Якби хтось уважно подивився на меч, то міг би помітити чорну енергію, що циркулює всередині меча. Це було дуже дивно. Взагалі кажучи, божественні мечі зазвичай мали енергію, яка циркулює на їх поверхні, але цей меч мав чорну силу, що міститься всередині нього, в результаті чого він виглядав незвично.

Наприклад, гострий меч був настільки жахливим, що в серці людини було холодно.

Хоча Лінлей не трансформувався, він був Всевишнім Богом. Його тіло було досить жорстким. Цей меч не був пов'язаний ні з ким, але будучи настільки гострим, він порізав долоні Лінлей, Всевишнього Бога.

Лінлей не міг повірити: « Це меч...».

« Достато гострий для тебе?», - засміявся Бейрут.

Лінлей поспішно кивнув: « Він справді гострий. Я ніколи не бачив такої гострої зброї раніше."

« Дитинко, як ти його зробив? Чому мій клинок не настільки гострий?», - поспішно запитав Бебе.

Бейрут засміявся і сказав: « Насправді, я був здивований, коли закінчив виготовлення цього меча. Ці слова спонукали Лінллей, Делію, Бебе та інших задуматися. Бейрут продовжив. - Я знав, що Лінлей тренується в землі, вітри, вогні і води. У різних законних чотирьох елементів. Таким чином... Коли я робив цей меч, я свідомо поглинав і перетравлював лише Божественні іскра Висущих Богів землі, вітру, вогню та води."

Лінлей відчув приплив вдячності.

Насправді, при створенні зброї з Божественних іскру можна було просто навмання вибрати деякі божественні іскри. Однак Бейрут відступив від простого шляху і тому використовував лише чотири типи божественних іскри, які підходять Лінлей.

« Я був дуже уважний до його створення. На пізніших стадіях, хоча..., Бейрут розсміявся. - Цей меч насправді став одним цілим. Чотири різні типи енергії божественних іскри фактично злилися. Мощ цієї зброї з Божественних іскру така, що вона є найкращою зброєю від Божествних іскрик, яку я коли-небудь робив."

Почувши це, Лінлэй заволався.

« Лард Бейрут. Дякую, - вдячно сказав Лінлей. Бейрут дійсно доклав великих зусиль, щоб створити цю зброю для нього.

« Бебе, щодо твого клинка - я використовував тільки божественні іскри темряви. Зрештою, ти став божеством темряви - Бейрут спокійно розсміявся. - Що ж стосується меча Лінлей... Я і сам не дуже розумію, чому його сила така велика".

Іноді... Хтось може створити досконалий шедевр з причин, які не можуть зрозуміти навіть йому самому.

Можливо, справжній шедевр вимагає всього іншого трохи успіху.

Лінлей обережно погладив цей гострий меч. Кров з його порізів потрапила на меч і цей гострий меч, який ніколи не мав власника, став особистою зброєю Лінлей.

« Мені дуже цікаво. Цікаво», - сказав Лінлей після того, як отримав повний контроль над мечем...

Завдяки силі думки можна приховати енергію, яка тече в мечі і завдяки цьому весь меч стає прозорим. Той, хто подивиться на нього, подумає, що Лінлей не тримає меч зовсім.

"Лінлей, вибери ім'я" - засміявся Бейрут.

Лінлей з подивом подивився на цю неймовірну зброю: « При використанні цього меча на високій швидкості, навіть фахівці можуть побачити лише розмиті тіні... Так що давайте просто назвемо його "Міража".

Третя зброя Лінлей...

Міраж! Прийшов у цей світ!

Після того як ми придбаємо цю дорогоцінну зброю, Міража часто буде використовуватися під час тренування. Чим більше Лінллей використовував його, тим щасливішим він ставав. Після того, як ця дорогоцінна зброя була заповнене Божою силою Вищого Бога, в сукупності з величезною фізичною силою Лінлей у Драконячій формі ...

Навіть Лінлей був вражений силою кожного помаху меча.

Ліней спочатку користувався своїм кулаком, щоб виконати “Ращепник Небозводу--" і пробити дірку в самому просторі. Но... коли він використовував цю техніку за допомогою незрівнянно гострого і жорсткого Міражу...

Простір сам по собі тремтіло, і в місцях, де проходила тінь меча, за нею з’явився розрив у просторі.

В ущельне. На трав'янистих полях зовні будинку Лінлей. Лінлей зараз обручав Міражом. Все його тіло, здавалося, стало поривом вітру, зливаючись з ним. Можна було побачити тільки розпливчасту тінь ілюзорного меча, яка була динамітною та невидимою як вітер.

"Свiєш!"

"Свiєш!"

Там, де проходив меч, з’являлися розриви в просторі. При цьому ... Лінлэй був у його нормальному, людській формі. Звичайно, Лінлей був Всевишнім Богом і зрубував зброю з Божественних яс. Однак ви можете собі уявити, наскільки могутнім став Лінлей завдяки цим чинникам.

« Дядя, ти такий потужний! » - Іна стояла недалеко і її очі сяяли, коли вона дивилася на те, як Лінлей зрудує мечем.

Саме в цей момент...

"Гул..."

Несподівано з’явилася бриябка, яка народилася шляхом створення природних законів. Навіть Лінлей, в розпал тренування з мечем, різко зупинився. Він повернув голову і подивився в бік місця, звідки йшла брижі: « А? Резіденція Бебе? Може Бебе зробив прорив? "

Лінлей ще пам'ятав слова, які сказав йому Бебе...

« Коли я стану Всевишнім Богом, то можу бути ще сильнішим за тебе.

Том 18, розділ 3 — Цілі

Багато мешканців ущелини привернуло увагу до того, що природні Закони зрошувалися. Всі члени гілки Юлан поспішили, дивлячись в сторону будинку, де жив Лінллей, Іна, Делія та інші.

Солодка бачила, як підходив Барух і вони відразу розступилися перед ним.

Барух підійшов до Лінлі: « Лінлей, хто зробив прорив? Це Бебе?»

Барух знав, що в цьому будинку жив Бебе і для нього було нормально дійти такого висновку. Лінлей перебував у гарному настрої, сміючись, він закинувся.

« Чи ти став Всевишнім Богом? Він зробив це навіть швидше, ніж я» - похитав головою Барух і розсміявся. Він також дістався вузького місця в Законах Води і був у послух від постанов Висшим Богом.

"Лідер клана, можливо вже завтра ви станете Висшим Богом" - втішно сказав Лінллей.

Як Барух міг конкурувати з Бебе?

Бебе мав ті фрагменти душі, і таким чином він набув сили з неприродною швидкістю.

« Дядьку, мій батько тепер теж є Всевишнім Богом. Він тепер такий же сильний, як і Ви?» - сяяли очі Іни, коли вона дивилася на Лінллей.

« Не так швидко, — впевнено сказав Уейд. - Дядько Бебе тільки досягнув рівня Вищого Бога... Він повинен буде витрачати час на тренування, тоді як мій батько міг вбивати Семизіркових Демонів ще до того, як Бог висимав. А зараз він набагато потужніший".

Уейд явно пишався Лінллей.

"Але батько говорив..." - неохоче вимовила Іна.

« Ми будемо рівними противниками», - спокійно розсміявся Лінлей.

- Уейд здивовано подивився на Лінлей.

« Уэйд, навіть я не відчуваю впевненості у своїй здатності протистояти вродженій божественності твого дядька Бебе», - пояснив Лінлей.

Після того як Бебе досягнув рівня Всевишнього Бога, його звичайні атаки можуть і володіти такою ж звичайною силою, але вспадкована божественною здатністю “Боже ім’я..." без сумніву була абсолютно домінуюча здібність. Скільки Висих Богів зможе витримати атаку Божественне Пожирання? Врешті-решт, як міг хтось протистояти техніці Божественне Пожирання.

« Босс, перестань хвалитися», - пролунав голос і Бебе, одягнувши свою солом'яну капелюх, посміхаючись вийшов з кімнати.

« Батьку» - відразу підбігла Іна.

Несподівано Лінлей засміявся: « Чи ти почуваєшся настільки скромно? Така рідкість."

Така поведінка не була характерною рисою темпераменту Бебе. Линлей відчував... що Бебе дійсно досяг рівня Всевишнього Бога.

« Заходьте всередину і сідайте», - тепло привітала всіх Ніссе.

Лінлей, Барух і всі інші відразу ж увійшли до вітальні. Ніссе швидко приготувала для всіх напоїв. З обличчя Бебе не здавалася усмішка, він був так радий, що навіть його брови бігали то верх, то вниз. Він голосно сміявся і сказав: « Босе, не хвали мене більше. Тепер, ставши Тим Богом, я знаю наскільки сильним є моє життя.

— Так? — запитав Лінлей.

« Я нарешті зрозумів, що дідусь Бейрут... Обдурив мене!», - приречено вимовив Бебе.

Одного разу Бейрут сказав Бебе, що коли він стане Всевишнім Богом, то буде близькою до його власної сили.

« Моя наймогутніша атака справді схожа на дідуся. Але це тільки моя природжена божественність. Я можу використовувати свою вроджену божественність не більше двох разів. Без моєї вродженої божественності я хороший тільки у стримуванні удару ... я схожий на гуманоїдних голеїв, - очевидно був дуже незадоволений Бебе. - Порівняно з дідусем... Я ще крокую і ступаю".

Лінлей засміявся.

« Якщо ти з природженою божественністю протягом короткого періоду, то можеш вбити принаймні двох вищих експертів. Цього достатньо, - сказав Лінлей. - Твій дідусь тобі не брехав. Коли ти пристосуєш свою вроджену здатність, скільки Висих Богів зможуть тебе перемогти?".

Бебе з полегшенням сказав: « Я чув, що в минулому дідусь виступив проти восьми великих клонів. Кожен старійшина з восьми великих кланів, якого вони дуже здивували, відразу вмирав... і навіть патріархи, які використовували артефакти Володаря були дуже поранені. Дідусь навіть не використовував свою вроджену божественну здатність ...."

Лінлей похитав головою.

« Бебе, твій дідусь злив багато Глубінних Тайн, — сказав Лінлей. - А ти не злив навіть однієї. Як ти можеш порівнювати себе з дідусем?»

Тільки удари руками і ногами лорда Бейрута володіють величезною силою... але Бебе... Він повинен використовувати свою природжену божественність, щоб боротися на цьому рівні. Очевидно Бебе був дуже незадоволений цим фактом.

Барух голосно вигукнув: « Це одне вроджене дари, але важка робота теж потрібна... я чув, що сила твого тіла навіть вища, ніж у Лінлей в Драконячій формі. Але ти не злив жодної Глубінної Тайни. Я вважаю, що з огляду на те, як лорд Бейрут може бути однією із пікових фігур всього Царства проклятих, він, безумовно, слив багато Глубінних Тайн."

"Верно", - кивнув Бебе.

Лінлей вважав, що міцність тіла Всевишнього Бога — це Божа сила іскра. Тіло Бебе було швидше за все в десятки, а то й у сто разів могутніше ніж його тіло в Драконячій формі. Що ж до лорда Бейрута, ймовірно, навіть якщо він злив лише п'ять або й чотири Глубінні Тайни, то все одно буде більш ніж достатньо потужним, щоб домінувати над весь континент.

З потужним тілом як основи, в поєднанні з чотирма-п'ятьма слибками Глибокими таємницями... Бейрут, безумовно, мав можливість затоптати будь-кого в Царстві проклятих, тим більше що у нього ще був артефакт Владики...

« Хто знає скільки Глубінних Тайн злив лорд Бейрут», - було цікаво Лінлей.

У минулому, з розмови між ним і Бейрутом, він дізнався ... що Бейрут не досяг рівня Парагона. Тим не менш, його вроджені дари були просто занадто сильні... Він навіть злився » лише 4. чотири або п’ять Глубінних Тайн, і його можна порівняти до Висимого Бога Парагона.

« Мені потрібно працювати, щоб також злити Глубінні Тайни», - стиснув зуби Бебе.

Побачивши вираз обличчя Бебе, Лінлей не міг не розсміятися: « Тоді Бібі, я дійсно хочу почекати і побачити, наскільки ти хороший у злиттях».

"Бебе" - несподівано вкинулася Ніссе.

"Мм?" - подивився на неї Бебе.

- Ніссе витріщилася на Бебі. - Щось дуже важливе!»

Погляд Ніссе змусив Бебе почуватися спантеличеним. Він міг лише почухати голову і запитати: « Про що ти взагалі? »

Ніссе була настільки засмучена, що не знала, сміятися чи плакати. Зрештою, вона пояснила: « Ти колись сказав мені, що після того, як станеш Тим Богом, то...».

« О... Ти говориш про поїздку, щоб відвідати твого брата Саломона? - Ти серйозно?»

Коли Ніссе відповіла, то відразу почала соромитися і замовкла.

Через вираз її обличчя атмосфера в кімнаті стала неприємною. Лінлей нахмурився, а потім сказав через Боженьке відчуття: « Бебе, що таке?»

Сьогодні явно був святковий день... Але в кінцевому підсумку Ніссе стала такою нещасною?

« Нісе, усі ці роки жила тут, але вона завжди хотіла відвідати свого старшого брата Саломона. Але ти добре знаєш, як я ... Саломон — це людина, яка забуває про доброту інших. Він повинен вважати себе везунчиком, що я не пішов його шукати, щоб убити. Пойти провідати його? Оскільки я не хотів, щоб Ніссе почувалася незручно, я сказав їй, що я ще надто слабкий і поїздка вийде занадто небезпечно. Я сказав, що після того, як стану Висим Богом, у мене буде достатньо сил супроводжувати її на континенті нефритового Плоту. Я говорив це не серйозно, тому що хотів, щоб вона відчула себе краще, але хто взагалі міг знати ... що вона весь цей час тримала ці слова у своєму серці», - Бебе говорив з кислим виразом обличчя.

Лінлей повністю зрозумів.

Бебе не був серйозним, але Ніссе завжди пам’ятала. Зрештою після смерті батьків у неї залишився лише старший брат. Саломон не був щирим до Лінлія та інших, але завжди залишався відданим своїй молодшій сестрі.

« У минулому... Ти сказав це тільки щоб змусити мене почуватися краще?», Ніссе нарешті заговорила і натяк на вологу з'явився в її очах.

Бебе був приголомшений... але він був впертим.

У той час, бажаючи вбити Саломона, він використав свій фінальний напад кинджалом з Божественної іскри. Щоб врятувати Саломона, Сімзірковий демон Ельквін заблокував її і навіть втратив божественний артефакт.

З огляду на ситуацію, як Бебе міг покірно опустити голову і піти “навідатися до Саломону? ” Очевидно, Саломон теж трохи ненавидів Бебе.

« Ніні, як твій старший брат повівся зі мною того року... І той факт, що він намагався вбити мого боса і Делію...», - на цьому фразі Бебе сльози Ніссе вже неконтрольовано текли по щоках.

Зрештою Ніс мав лише одного брата.

Делія знала, що ситуація розвивається в неправильному напрямку.

«Бебе, перестань говорити такі речі. Саломон поводився несправедливо, але це лише тому, що він помилково вірив у те, ніби Лінлей зрадив його. Ради Ниссе удумали эту подорож. Інакше, її серце ніколи не буде спокійним... Лінлей погодиться зі мною, - через Боженьке почуття Делія одночасно говорила з Бебе і Линлою.

Делія розуміла, що слова Ліндей діють на Бебе найбільше.

«Бебе, забудь про це. Дай Саломону шанс. Якщо він відмовиться вибачитися, то ти будеш вільно діяти належним чином." - подумки вимовив Лінлей.

Лінлей міг собі уявити, як почувається Ніссе.

Зрештою Ніссе не зробила нічого поганого. Вона була зовсім не винна.

« Добре бос. Я дам цьому хлопцю один шанс!"

Бебе подивився на Лінлі, а потім звернувся до Ніссе: « Твій старший брат дійсно вб*ок, якщо так зробив!»

« Мій брат зрештою пожалкував про це. Він дійсно не знав і в результаті помилково звинуватив вас... Саме тому він діяв таким чином. Дізнавшись про все, він дійсно пошкодував про те, що сталося» - поспішно вимовила Ніссе.

Бебе простягнув руку, щоб обійняти Ніссе: « Неправда. Заради тебе я злетаю з тобою в гості до твого старшого брата... Але якщо я відповім йому про взаємність, все буде залежати тільки від його стосунків! Якщо він як і раніше буде діяти таким чином... Тоді не вини мене."

Бебе й досі не міг проковтнути свого гніву.

« Мій старший брат вибачається" - поспішно вимовила Ніссе і легка усмішка знову з'явилася на її обличчі.

« Мама, - Іна, насмілювався говорити. - Я хочу поїхати з вами.

« Ні в якому разі, - насупився Бебе. - Іна, ти ще навіть не стала Глибоким. Ми вирушаємо на континент Нефритового Плоту. Подорож буде довгою і, якщо в дорозі ми зіткнемося з будь-якою небезпекою, навіть найменша ударна хвиля зможе вбити тебе."

Нісе погодилась: « Іна, потерпи».

Побачивши, що її батько і мати зійшлися в думках, Іна відчула безпорадність.

За наказом Ніссе, вони вже наступного дня висунулися. Обидва покинули Гори Небесного Обряду, прямуючи до префектиру Холодного спокою континенту Нефритового Плота. Ця поїздка буде дуже довгою і дорога в обох напрямках триватиме майже століття.

Щодо Лінлія та Делії, вони супроводжували Уеда і Іну в турні по Префектурі Індиго.

Незважаючи на те, що вони провели у Префектурі вже так багато часу, то таки не мали нагоди відвідати багато найвідоміших префектурі. Хоча вони зіткнулися з деякими труднощами під час подорожей, зважаючи на могутність Лінлей, він легко їх вирішував.

В мить ока...

Пройшло сто років. Протягом цих ста років чотири божественні клони Лінлей зосереджувалися на тренуваннях. Більшого прогресу досяг його клон води, який нарешті почав тренуватися шостою Глубінною Тайни. Його клон вітру тренував восьму Голубину Тайну, тоді як у клона вогню все йшло жахливо, він все ще застряг на чотирьох освоєнних Глубінних Таємницях, а також не досягнув ніякого прогресу в отриманні базового розуміння двох останніх.

Очевидно, що талант Лінлей був значно гіршим.

У металевій формі життя. Лінлей сидів на стільці.

« Лоіне, ти дістався шостої частини Глубінної Тайни в елементі води. - Делія підійшла з тарілкою їжі і вина.

Очі Лінлей блищать: « Ти неправий. Я щасливий не тому, що дістався до шостої Глубінної Тайни в елементі води... а тому, що мої Глубінні Тайни Сили і Гравітаційного простору знайшли маленьку точку дотику. - Лінлей був невимовно радий. - Уже минуло двісті років, відколи справи між нашим клоном Чотири божественні Звіри і восьмою великими кланами закінчились. І я нарешті досяг невеликого прогресу в законах Землі! Це означає, що тепер у мене є надія на повне злиття чотирьох Глубінних Тайн."

« Злити чотири? Скільки часу це займе?» - запитала Делія.

« Не впевнений. Хоча Глибока тайна Сили знайшла точку зв’язку з “Суспільністю Землі ” і“Гравітаційним прошарком..." все ще є просто точкою дотику... до повного злиття далеко. На щастя, Голубина Тайна Сили повністю злита з Пульсуючим Рітом Міра. Після того, як я сіллю з іншими двома... У мене буде чотири Глубінні Тайни повністю слиті в єдине ціле», - Лінлей дуже добре знав, що для повного злиття чотирьох Тайн, йому потрібно по окремим сплавлену Таємницю Сили з трьома іншими.

І тільки в самому кінці у нього буде повне злиття.

"Але скільки часу піде на це?", - знову запитала Делія.

« Якщо швидко, то від кількох століть до тисячі років. Якщо повільно, то десять тисяч років» - засміявся Лінлей.

"Так довго?" - розсміялася Делі.

Лінлей серйозно сказав: « Я тренувався майже 2000 років. Якщо я продовжу тренуватися з такою ж швидкістю... то повне злиття чотирьох Глубінних Тайн за десять тисяч років буде приводом для свята ", Ліндей дивився через вікно на Царство проклятих".

« У мене більше немає жалю. Я тільки сподіваюся, що одного дня досягну піку у тренуваннях. Будь то через десять тисяч років, мільйон років або навіть більше... Я продовжуватиму добиватись своєї мети", - в очах Лінлей замерзував промінь світла надії.

У тому році, коли Дерінг Коуарт вивів Лінлей на шлях тренувань... Хоча його пріоритетом була помста, в той час як тренування засіб її реалізації ... Він усе ж закохався у тренування, знання нового і відчуття перевищення власних обмежень.

Делія відразу притиснулася до Лінлей і сказала тихим голосом: « Лоіне, звісно, ти досягнеш успіху. І я буду завжди тебе супроводжувати... і чекати, поки ти досягнеш цього піку!"

Том 18, розділ 4 — Ущелина Залізного Ножа

Лінлей міцно тримав руку Делії.

« Вершина... Верно. Цей день обов'язково прийде», - Ліндей назавжди запам"ятав силу таких фігур як Бейрут і Данінгтон. Вони були його метою!

Раптом почувся сміх.

Лінлэй повернувся, щоб подивитися і побачив, як Уейд та Іна підглядають за ними. Побачивши, що Лінлей помітив їх, вони швидко розбіглися по своїх кімнатах. Лінлей не міг розсміятися: « Уэйд, Іна, підійдіть. До речі, Іна ... Твій батько і мати вже повернулися на континент Кривавого Хребта. Вони йдуть до Префектури Індіго. Мабуть, десь через рік вони повернуться".

- Іна виснула голову, не приховуючи подиву та захоплення на обличчі.

Лінлей засміявся і кивнув. Оскільки він і Бебе були духовно пов’язані, вони могли відчути прихильність одне одного.

« Дуже швидко, - сказала Делія. - Бебе і Ніссе, тільки на поїздку туди й назад витратили трохи більше століття. Здається, що вони не надто довго залишалися у Префектурі холодної спокійності. Цікаво, як поспілкувалися між собою Бебе і Саломон."

Лінлей спокійно розсміявся: « Незалежно ні від чого, Бебе не дозволив би йому поводитися погано».

З огляду на поточний рівень сили Бебе, як Саломон міг змагатися з ним? Саломон був старшим братом Ніссе, з огляду на вдачу Бебе, якщо б він зайшов надто далеко, Бебі безумовно покарав би його, навіть якби не вбив через Нісе.

« Лоіне, як щодо того, щоб відвідати лорда Бейрута? Минуло так багато років з тих пір як ми востаннє відвідали там. Ми можемо почекати Бебе там." - сказала Делія.

"Здорово-здорово. Давайте підемо до прадіду!», Іна була першою зреагивальною на почуте.

Резіденція Лорда Префекту Індіго. Ліней ніколи раніше не відвідували це місце. Він відразу засміявся і кивнув: « Гаразд. Давайте підемо до місця проживання лорда Бейрута. Бебе точно знає, де я, так що він легко знайде мене там."

Група Лінлей відразу змінила напрямок польоту металевої форми життя, направивши її в напрямку резиденції Лорда Префекту.

Префектура Індиго. Резіденція Лорда Префекту. Вона була розташована на півночі північного району Індії, головного міста з десяти великих міст префектури Індіго. Більше половини усього північного округу, здавалося, було зарезервовано для Лорда Префекта, в той час як особисті солдати і слуги Префекта вимірювалися десятками тисяч.

Прибуття Лінлей, звичайно, було тепло зустрінуте Бейрут. Отже, група Лінлей оселилася тут.

У мить він пролетів рік.

Лінлей і Делія зараз прогулювалися по саду, який був переповнений різноманітними живими квітами. Червоні, синє, жовте... Усюди росли квіти. Вони повільно прогулювалися, насолоджючись ароматом квітів. Це дійсно було дуже приємно. Але раптово...

Лінлей повернувся і подивився в сторону заходу, злегка посміхаючись. Потім він повернув голову, щоб подивитися на Делію: « Дилія, Бебе і Ніссе вже досягли міста Індіго. Я вважаю, що вони будуть тут найближчим часом."

"Вони з'являться найближчим часом?" - Делія зраділа, але в той же час була чимось спантеличена.

« Делія, що сталося? » — запитав Ліллей. Він і Делія так довго були разом з Лінлією, можливо, навіть могли сказати, про що думає його дружина. Делія похитнулась, а потім сказала. - Лінлей, ми були в Царстві проклятих майже дві тисячі років. Клан Чотири божественних Звірей вже подолав кризу, і ти став Всевишнім Богом. Я думаю... Що може бути час повернутись на континент Юлан? Саша і Тейлор, наші діти... Я дійсно хочу побачити їх".

Лінлі був приголомшений.

Повернення на континент Юлан?

Миттєво, голова Лінлей переповнилася багатьма сценами. Коли він був ще юнаком, то поїхав до Академії Ернст. Час, проведений з босом Єль, Джорджем і Рейнольдсом. Тренування в гірському хребті Магічних Звірей. І багато членів родини, про які він постійно думав.

Поки вони не почали обговорювати тему повернення, Лінлей не дуже турбувався про це, але тепер, коли Делія підняла це питання... Раптом він відчув, ніби в його серці запалюється вогонь і почуття заповнюють груди гарячкою: « Це було неймовірно. Час повертатися на континент Юлан. Після стількох років мені дуже цікаво, як справи у боса Єль. У Вортона и інших. Саші і Тейлора... Цікаво, як вони поживають".

Раптом Лінлей почав переповнювати нетерпеливість.

« Дуже добре. Повернемося разом, і ми побачимо Лінлей, що погодився. Делія була дуже щаслива. Вона була матір’ю, яка глибоко в серці піклувалася про своїх дітей і турбувалася ними.

« Цікаво, як поживає мій старший брат...»

Лінлей згадав також Діксі. Коли він тільки пішов до Академії Ернста, Діксі було проголошено генієм номер один. Але потім, через навчання Лінлей у стилі школи Прямого Долоту, його духовна енергія різко поліпшилась, що дало йому змогу робити постійні прориви поки він нарешті не перевершив Діксі.

« Колись і тут не було бібе. Коли він повернеться, давай разом відправимося на континент Юлан, - охоче сказав Лінлэй. - Чесно кажучи, я досі не можу заспокоїтися з приводу Некрополя Богів. Сподіваюся, цього разу я зможу".

Через це Лінллей більше не відчував великого зацікавлення Некрополя Богів, але все ще цікавився.

Він добре пам’ятав, як Олівія та інші ризикували своїм життям в Некрополі Богів. Звичайно, для Ліней некрополь Богов більше не створить великих труднощів.

« Некрополь Богів? — зітхнула Делія. Ти провів десять повних років у Некрополі Богів. Весь цей час я була в замку Драконячої Крові і сильно турбувалася за тебе."

Почувши це, Лінлію було досить незручно.

« Босе!», - здалека пролунав голос Бебе.

« Бібі тут. Ходімо." Після того, як Лінлей і Делія вийшли, вони виявили, що Бейрут, Уейд, Іна та інші вже чекали їх там.

Бебе і Ніссе тепло розмовляли з Бейрутом та Іною.

Побачивши Лінлію, Бебе відразу підійшов до нього і засміявся: « Босе, давно не бачилися».

Лінлей тільки посміхнувся: « Як же подорож на континент Нефритового Плоту пройшла?».

— А як ти думаєш? — потиснув губи Бебе.

Лінлей не міг не подивитися на нього в замішанні.

« Салонік швидко вибачився. На щастя, він знав, як діяти. Якби цього не сталося... Гмпф. Хмпф"ю, - Бебе продовжував пиркати, а Лінлэй зітхнув з полегшенням. Здавалося, Саломон дбав про свою молодшу сестру, тому він був досить коректним.

Насправді...

Після того, як Саломон побачив силу Лінтлей в записі Провидця і після того як Ніссе розповіла йому про стосунки Бека з Лордом Префектури Індиго, лордом Бейрута... Як він посміє поводитися неналежно?

"Ха-ха, все, давайте поспілкуємось всередині» - засміявся Бейрут.

Під час розмови з Бебе Лінлею до внутрішнього залу він спокійно говорив: « Якщо, Делія і я вирішили поїхати на континент Юлан. Ми жили в Царстві, які багато років були прокляті, але ніколи не поверталися. Ти хотів би повернутися з нами? "

Очі Бебе загорілися.

« Так, звичайно! - Босе, дозволь мені обговорити це з Ніссе. Вона, безумовно, погодиться."

Всі зайняли місця в головному залі.

З’явилися слуги, які принесли делікатеси і запропонували натовп. Лінлей сказав: « Лард Бейрут, ми були в Царстві проклятих так довго... Бебе і я вирішили, що ми плануємо повернутися на континент Юлан".

« Огида на континент Юлан? Я теж піду!»

"І я теж."

Одночасно крикнули Уейд і Іна.

Бейрут злегка здивувався, але потім розсміявся і кивнув: « Це має сенс. Справді, ви вже давно ступили на землю Царства проклятих. Якщо ви хочете повернутися на континент Юлан, вам потрібно буде відвезти вас назад через ущелину Залізного Ніжа, нашого материка Крейваного Хребта."

Лінлей знав, що є порти для телепортації, розкидані по всіх п’яти континентах і двох морях Царства проклятих.

Але ціна кожної телепортації через ці порти була дуже висока.

« Лард Бейрут, скільки це коштуватиме? » — запитав Лінллей.

« Якщо говорити про переміщення між Висхідними Площинами або Божествним плотком, то це не так дорого. Але перехід з Вищеї Площини або божественних плотків до Материальних тел... Так, це надзвичайно дорого. Перехід з Материальних Площин у Вищі плотості або божественні Прізощів, однак безсилий» - пояснив Бейрут.

Лінлэй розумів це. Він знав, що це було дорого... але наскільки дорого?

Лінлей був досить нервовим: « Я не знаю, якщо маю достатньо грошей".

Бейрут розсміявся: « Але, поки ви маєте можливість продемонструвати цей медальйон, то можете використовувати портали безкоштовно ».

Пахнувши рукою, Бейрут витягнув криваво-червоний медальйон, який випромінював ауру, що змушує серце тремтіти.

Лінлей та інші дивилися на нього.

« Загорілися очі Бебе, апортація була безкоштовною? - Дідусю, віддай його нам як подарунок".

« Гей, я просто позичу його вам для роз'єднання. -Цей медальйон був даний мені самим Володарем. У минулому, коли я блукав по безлічі площин, я спирався на цю річ. В іншому випадку, незалежно від того, скільки грошей я міг би дати, я б не зміг дозволити собі всі ці телепортації. Я даю його вам у тимчасове користування. Після ви повинні повернути його мені. В майбутньому, якщо він вам знадобиться ще, я зможу знову його позичити."

Бебе надувся.

Очевидно, він був незадоволений тим, наскільки скупо його дід.

« Дякую, лорде Бейрут» - поспішно сказав Лінлей.

- Бейрут розсміявся. - Після того, як ви досягнете континенту Юлан, якщо вам буде щось потрібно, не вагайтеся і приходьте до лісу Тьми. Ви можете знайти мене там, адже я залишив свого клона".

"Клон?" - був здивований.

Бейрут розсміявся і кинув.

Лінлей був здивований тим, що... Той Бейрут, якого він зустрів на континенті Юлан, виглядали абсолютно ідентичним цьому, навіть з точки зору аури та одягу.

« Я даю цей медальйон вам. Не загубите його." - серйозно сказав Бейрут, а потім кинув його Бебе.

Бебе зловив його: « Не хвилюйся. Як я можу втратити медальйон? "

У цьому поїздку на континент Юлан поїхали сім’я Лінллей та Бебе. На другий день після придбання медальйону група Лінлей з шести попрямувала до ущелини Залізного Ніжа.

Ущеле Залізного Ножа. Портали телепортації континент Кривавого Хребта були тут.

Група Лінлей злетіла в повітря і побачила ущелину здалека. Ущелина Залізного Ножа була надзвичайно проста, але це був важливий об'єкт і тому можна було побачити велику кількість патрулюваючих воїнів континенту Крейванго Хребта.

« Бляшки, стійте! » - голосно закричали воїни континенту Кривавого Хребта.

Група Лінлей відразу приземлилася і лідер групи воїнів континенту Крейвого Хребта, людина з короткими золотавим волоссям, прокотився очима по групі Лінлей, а потім рявкнув: « Чому ви прийшли в ущелині Залізної Ножі? »

« Ми збираємося повернутися в матеріальну Площину через портал», - сказав Лінлей.

Золотоволосий чоловік не був здивований. Досить багато людей проходили через цей портал в інші Вище Площини і божественні плотості, тому що ціна була набагато дешевша, але повернення до Мателильної місткості? Ціна була жахлива.

« Хм. Тоді ходімо зі мною." Золотоволосий чоловік повів їх вперед.

Група Лінлей з шести чоловік одразу пішла за військом континенту Крейвого Грибта, налаштовуючись глибше в ущелині Залізної Ножі. Через кілька хвилин група Лінлей прибула до замку на вершині ущелини. Тут були розташовані портали. Магічна освіта, яка формувала портал для телепортації, була ідентичною тим, що бачив Лінллей під час його прибуття до Царства проклятих.

« Ви шестеро!»

Тут було багато воїнів армії континенту Кривавого Хребта. Один з них, окинувши Лінлейську групу, сказав: « Ті, хто висих Бога — один Бог, один Полобог, єдиний Святий. Згідно з правилами... Повернення до Материального Плоско буде коштувати кожному Всевишньому Богові один трильйон чорнильних каменів і кожен Всевишній Бог може провести з собою десять божків ...."

Почувши це, Лінлей був дуже вражений.

Нарешті він зрозумів, чому не було Бога, які поверталися на континент Юлан, хоча минуло багато років. Ця ціна була надто незвичною. Тріліон чорнильних каменів... Мабуть, це всі заощадження більшості Семизіркових Демонів. Не було жодного способу, яким звичайний Всевишній Бог міг би собі це дозволити.

« Отже, загалом вам потрібно заплатити три... е-е ..." - воїн армії континенту Кривавого Хребта закінчив тільки половину своєї пропозиції, перш ніж побачив медальйон в руках Бебе.

- "Поспішіть і активуйте магічних портал", - спокійно сказав Бебе.

« Так! — вигукнули солдати армії континенту Кревавого Хребта, побачивши медальйон. Раптом один з них повернувся, щоб подивитися на групу. - Мілорди, куди ви йдете? "

« Простір континенту Юлан», - сказав Лінлей.

Том 18, розділ 5 — Повернення на Континент Юлан!

Пронижуючий холод. Одинокий вітер проносився по всьому навколосвіту, несучи з собою незліченні уламки льоду і розкидаючи їх у випадковому напрямку. У цьому крижаному світі численні айсберги підходили до неба. Після незліченних років існування, “вирізані морозним вітром“, вони стали абсолютно гладкими ”. Якщо хтось подивиться на їхню поверхню, то навіть зможе побачити своє відображення.

В одному з високих айсбергів.

Тут були встановлені одинадцять містичних гексаграмо-подібних освічень і поруч з ними, зовсім не далеко, знаходився будинок із льоду. Сьогодні, старий з білою бородою та білим одягом виходив із цього будинку зі льоду, вдивляючись у свої сині очі: « Тут рідко можна побачити людину на дні Арктики! В останні роки стає все менше Святих, які приходять сюди до Арктики Льодику. Здається, я повинен поїхати в подорож і побродити на континент Юлан".

Цим старим чоловіком був Гоґан, наглядач Плоско Елан.

У той же момент, коли він зібрався злетіти, раптом ...

Ходен мимовільно повернувся, щоб подивитися. Він побачив, що один з 11 магічних ідей раптово почав сяяти. Проблиски світла піднімалися до неба дотепно, вони здавалися ілюзорними, наче все відбувалося уві сні. Хоґан міг лише здивуватися: « Царство проклятих. Хтось повертається з Царства проклятих назад в Площину Юлан, матеріальну плотість?»

Ходен добре знав, наскільки висока ціна за телепортацію. Навіть більшість Семизіркових демонів не будуть готові заплатити за таку подорож.

Одного разу, сили його клана організували групу людей на чолі з Садистою. Серед усіх цих груп Садиста був єдиним Висим Богом. Через високу вартість телепортації один Верховний Бог міг взяти з собою конкретну кількість Богів і Полубогов... Їм дозволяли пройти безкоштовно.

Тоді, коли він послав Садисту та інших людей, вони витратили трильйон чорнильних каменів!

« Цікаво, хто цей багатий, марнотратна людина» - дивувався про себе Ходен. Він несвідомо вклонився у талії. Як Хоґґан міг бути нешанобливим до тієї фігури, що вирішила прийти з Царства проклятих на континент Юлан? Хоча Ходен і злегка вклонився, він все ще уважно дивився на магічну освіту. Він дуже хотів знати, хто цей чоловік.

Розмивання світла формувалося, утворюючи шість окремих фігур.

Шість фігур стали чотками і світло згасло.

«Ліін... Лінлей!» - Ходен з недовірою дивився на шістьох новоприбулих.

« Ходан, вже минуло близько дві тисячі років від того часу, як я востаннє тебе бачив. Ти зовсім не змінився» - спокійно засміявся Лінлей.

Хоґан пробіг повз групу Лінлей і його серце бігли до нього: « З шести чоловік аури трьох я зовсім не можу відчути. Серед них є три особи, які стали Божими. Спираючись на ціни телепортації... Вони повинні були витратити три трильйони чорнильних каменів, - Годан був в жахі від цієї цифри. - Лінлей провів у Царстві проклятих тільки два тисячі років. Як він став настільки сильним?».

Понад два століття тому, клан Рейналес та інші вісім великих кланів перестали воювати проти Клану Чотири божественних Звірі.

Але Рейналес Блутан був зовсім неважливою фігурою, тому його призначили наглядачем за плоттю. Він мало що знав про ситуацію в Царстві проклятих. І, звичайно ж, він не знав про цей статус Лінлей! Якби Ходен дізнався, що до цього моменту Лінлей вже став Старою клану Лазурного Дракона, він би втратив дар мови.

Хоґан ставився з повагою: « Ллорд Лінлей, а ви стали набагато сильнішими, ніж раніше ».

Він був Богом... Як він міг посміятись поводитись нешанобливо?

Лінлей повернувся, щоб подивитися на нескінченний світ льоду і снігу. Величезний заморожений і пустельний світ, але Лінлей відчував тепло у своєму серці. Тому що це був його будинок!

« Уэйд, это Арктичний Ледяч! - Арктичний Льодник Плоскості Юлан! Площина Юлан... Моя батьківина! Після двох тисяч років, я нарешті повернувся! Нарешті повернувся, ха-ха...», - від сильного хвилювання, Лінлей не міг припинити хохотати.

Очі Делії стали вологими. Вона розплакалась від радості.

« Ми повернулися. Цікаво, як там поживає мій клан Леон. Чи добре все з моїм братом чи ні, - була незрівнянно щаслива Делія.

У Царстві проклятих минуло майже дві тисячі років. Але чим довше вони були там, тим більше прагнули повернутися на свою батьківщину.

« Так це і є батьківщина?», - з цікавістю оглядався Уейд.

« Звичайно, що ні. Континент Юлан але півдні, - засміявся Лінлей. - Ходімо. Йдемо на континент Юлан. Ходен, ми йдемо".

Змішуючись, Лінлей викликав сплеск Божественної сили землі, захоплюючи всіх і відлітаючи разом з ними на високій швидкості, постійно віддаляючись від Арктики Льодника та наближаючись до континенту Юлан.

Стосовно Ходена він дивився вдалечінь, спостерігаючи за тим, що зробив Лінлей: « У минулому я вважав Ліндей генієм. Але хто б міг подумати... Що менше ніж за дві тисячі років, він повернеться з Царства проклятих. Жахливо. Жахливо!"

Те, що йому вдалося повернутися з Царства проклятих було прямим доказом його сили. Як звичайні Боги могли мати багатство в трильйонах чорнильних каменів?

Поляети в Царстві були обтяжливими і важкими. Після повернення в матеріальну Площину Лінлей відчув, що його швидкість різко зросла... Тепер він міг пересуватися в десять разів швидше, ніж тоді, коли перебував у Царстві проклятих. Він використовує свою божественну силу землі, щоб покутати всіх і допомогти Іні, Уейдові та іншим пересуватися швидше.

Протягом короткого періоду часу після польоту Ліндей побачив на віддалі звивисту і нерівну берегову лінію материка.

« Босе, ми на континенті Юлан!» - знервовано крикнув Бебе.

« Так це і є континент Юлан?», - з цікавим озирнувся Іна.

Линлей та Делія були злегка почервонілі. Очевидно, вони дуже хвилювалися. Зрештою, з того часу як вони пішли дві тисячі років. Делія повернулася до Лінлі: « Лінлей, куди ми спершу повинні йти? Ліси темряви? Чи Замок Драконячої Крові? "

Лінлей дуже зітхнув.

« Минуло так багато років відтоді, як я востаннє віддав шану батькові. Повернемося в містечко Вушан, з якоїсь причини Лінлей найбільше хотів відвідати місто Увусан. Можливо, це сталося тому, що там були його коріння... Саме там він зустрів дідуся Дерінга. І також саме там він зустрів Бебе.

« Вушан. Верно. Відвідаймо містечко Вушан, - також виголосив Бебе.

Бебе повернувся і пояснив Іне та Ніссе: « Я народився в містечку Вушан".

Вушан був важливим місцем як для Лінлей, так і для Бебе. Тут почалося їхнє життя.

«Верно. Я хочу бачити його." - лично вимовила Іна.

« У Вушан заполонили магічні звіри, — зітхнув Лінлей. - Після двох тисяч років... Цікаво, яким він став.

Зрештою, дві тисячі років надто довгий. Його достатньо, щоб встигнути багато речей.

Уейд був дуже енергійним: « Батьку, я хочу бачити нашу племінну садьбу".

«Тоді вперед».

Лінлей відразу ж змінив напрямок прямо на захід Магічної Звіри, прямуючи до міста Вушан з максимальною швидкістю. З огляду на те, що він тепер був Всевишнім Богом, він летів у сотні разів швидше ніж в минулому, коли ще був святим. Летнувши через цю матеріальну площину, де зношення сили було значно нижче, Лінлей швидко дістався гірського хребта Магічних Звірей.

« Коли я був молодим, то витратив більше шести місяців на подорож від Св. Союзу до Імперії О’Брайєн. Але тепер, від Північного Моря до сюди я витратив час, не більше ніж потрібно щоб випити чашку води... Ох, а ось і містечко Вушан!» - тієї ж миті, коли слова Лінлей затихлі, він опинився в повітрі над містом Увусан, біля підніжжя гори що знаходилася поруч.

Але група Лінлей була спантеличена, коли стояла над містом Вушан.

« Дядя, ти казав, що тут має бути багато чарівних звірів. Але прилетівши сюди з гір я бачу багато будинків і людей, - Іна не розуміла. - Окрім того, це містечко Вушан? Чому тут така велика густина населення? Я бачу принаймні кілька десятків тисяч людей".

«Верно. Це було містечко Вушан." - Лінлей був впевнений у цьому.

Як же Бог міг помилятись з географічним розташуванням?

« Дивіться, це гора Вушан! Гора Вушан на місці. Так що це точно містечко Вушан" - кажучи, Лінлей вказав на схід. Хоча минуло майже дві тисячі років, гора Вушан не сильно змінилася. Але західна сторона міста Вушан...

Тут було побудовано дуже красивий освітній інститут, з надзвичайною кількістю людей.

З огляду на розмір цього інституту, цей інститут був набагато більшим, ніж колишній селище Вушан.

« Що тут відбувається? »

Делія теж була спантеличена: « У минулому... Це місце було заполонено магічними звірами. Пролетівши повз гірський кряж Магічних Звірей, ми бачили так багато будинків. Поглянь... У інших місцях є люди, але немає магічних звірів."

Після « Дня Апокаліпсиса » більшість територій Святого Союзу і Темного Альянса були захоплені магічними звірами.

Однак...

Після двох тисяч років ця область була знову заселена людиною.

« Дві тисячі років. Сталося занадто багато речей, - зітхнув Лінлей. - Ходімо. Давайте відвідаємо мою племінну садьбу" - кажучи, Лінлей почав летіти вперед.

Хоча група Лінлей з шести літала по повітрі, люди нижчі від них не помічали їх... Почасти тому, що вони були занадто високо, але також через те що Лінлей використовував енергію елементів для формування навколо них хмари. Лінлей повільно полетів вперед, уважно дивлячись вниз. Він бачив дуже добре...

І він одразу знайшов свою родову всадинку у самому центрі інституту!

Лінлей був здивований: « Моя племінна в’язниця все ще стоїть?»

« Босс, садиба в ідеальній формі. Здається навіть, що вона в набагато кращій формі, ніж була у минулому», - здивовано вимовив Бебе.

В інших місцевостях цього інституту було побудовано нові споруди, але колишня племінна садиба Лінлей була збережена і навіть відремонтована. Хоча минуло дві тисячі років, вона не була пошкоджена завдяки тривалому догляду. Лінлей та Бебе відчували радість і енергійність, коли бачили все це.

Це місце дало їм стільки чудових спогадів.

« Ходімо вниз» - тихо вимовив Лінлей.

А потім з тихим свистом шість тіней пробіглися по небу, приземляючись прямо на подвір'ї пологової садиби. Через те, що вони були занадто швидко, вони спустилися з неба менше ніж за мить. Звичайні люди просто не змогли б помітити рух Лінлей.

В усади.

« Усе гаразд... Все в порядку, стоячи на подвір’ї, Ліндей уважно озирнувся. Раптом він побачив на подвір’ї крісло і його очі миттєво почервоніли. - Це крісло ще...?

Лінлей просто не міг в це повірити. Дивившись на крісло, Лінлей нахлинули спогади... коли його батько, Хогг, часто відкидався на цьому кріслі, він читав книги.

Лінлей зробив глибокий вдих.

Він відразу зрозумів, що крісло було відтворене в його старому стилі ... Після двох тисяч років оригінального крісла, мабуть, вже давно зігнило.

« Уэйд, це крісло, на якому часто сидів твій дідусь, - вказуючи на стілець вимовив Лінлей. - А там... Я вчився твоїм дідусеві історії, культури і прочому."

Лінлей пам'ятав кожен день інтенсивної підготовки, листування книг і строгих тестів Хоґґа.

Уейд дивився на все з широко розкритими очима.

« Це місце, де я спав. Бебе жив зі мною», - Лінлей вказав на сусідню кімнату.

Бебе не міг не посміхнутися.

« Ходімо. На задньому дворі повинен бути племінний зал нашого клана, - обличчя Лінлей сяяло широкою посмішкою, в той час як Бебе посміявся. - Тоді Бос мене спокусив, він готував мені качок і диких зайців. Бідний я. Я тоді був ще такий молодий і наївний".

Під час подорожі до внутрішнього подвір’я Лінллей та Бебе сміялися.

Доти, доки Лінлей і Бебе йшли по пологовому будинку, їхні серця переповнювалися теплом.

Саме в цей момент...

— Э? Хтось іде» - Ліндей, Бебе та інші відступили миттєво, прокинувшись на задній двір.

"Скриип!"

Двері пологових подвір’їв відчинилися.

Старик провів десятки молодих людей у цій кімнаті: « Все. Саме в цьому місці могутній геній, гросмейстер-скульптор, геніальний маг подвійного елемента, засновник Імперії Барух і майстер святого місця “Замка Драконячої Крові XII жив у дитинстві. Будьте обережні. Вам дозволяється тільки дивитися, але не чіпати."

Старик пояснив: « У цій кімнаті Великий Майстер Лінлей спав".

« Нічого собі... Тут спав Великий Майстер Лінлей. Було б так чудово, якби я міг там теж поспати." - з блискучими очима вимовив юнак.

"Хмпф".

Старець не міг наважитися: « Оберніть увагу. Це родова посадка Великого Майстра Лінлей. За весь час навчання тут, сюди дозволено входити тільки один раз. У майбутньому, у тебе більше не буде такого шансу! Досить. Давайте продовжимо навчання. Це місце, де Великий Майстер Лінлей читав, коли він був молодим".

Том 18, розділ 6 — через дві тисячі років. Навіть Море може Стати Равніною!

У дворі пологового будинку Лінлей із захопленням слухав голос, який доносився ззовні.

- Бебе розсміявся, подивився на Лінллей і показав йому великі пальці.

Уейд і Іна благоговійно подивився на Лінллей. Іна навіть повторила: « Могучий геній, гросмейстер скульптор, а також геніальний воїн-маг подвійного елемента і засновник Імперії Барух та майстер святого місця - Замза Драконячої Крові... О, легендарне Божество Лінлэй Барух! Дядьку, у тебе так багато регалій. Ти неперевершений".

« Насправді щось пропущене. Воїн Драконячої Крові кланів Верховних воїнів!», - посміхнувся Бебе.

Лінлэй міг тільки розсміятися.

Студенти, які були в передніх подвір’ях, уважно оглядали це місце і тоді залишили групу. Очевидно, що задній двір пологового будинку не було відкрито для студентів. Це мало сенс... Задній двір завжди був у запущеному стані. Лише приміщення, де ми жили, завжди було захищене.

Але як звичайні студенти могли б доглядати за своїм домом?

Звичайно, дійсна родова зал клана Барух вже перемістився в замок Драконячої Крові і тому в цьому пометь фактично не було нічого особливого.

« Тільки те, що вони сказали слова “священе місце ” і“ Змок Драконячий Крові...". Отже, Замок Драконячої Крові став “свяченим місцем ” і - Лінлей глибоко зітхнув.

Делія відповіла: « Його населяють досить багато божеств. Якщо це не священне місце, то що ще? "

« Батьку, - сказала Іна Бебе. - Де ти народився?

Бебе повів Іну та Ніссе в сторону, тоді як Лінлей вирушив до племінного залу разом з Делією і Уейдом. Він відкрив двері в коридор і увійшов всередину.

"Скриияп".

Двері відчинилися, і Лінлій уважно окинув поглядом пологового залу.

Порівняно з тим, що було раніше, зал був майже незмінним. Очевидно, що це місце було дуже добре підтримуване. Але, звичайно ж, багато речей, які були тут давно переміщені в замок Драконячої Крові.

Лінлей дивився на пологовий зал. Він згадав той перший раз, коли його батько Хогг розповідав йому про клан Барух.

« По суті, у Верхові війська представляли чотири стародавніх клану. Наш клан Барух - давній клан, який є піднесеним клавіном Воїнів Драконячої Крові!."

У пологовому залі його батько з хвилюванням пояснював йому ці речі. Здавалося, це сталося тільки вчора.

Але зараз...

Його батько був мертвий!

« Батьку. Ти знаєш? Я пішов у Царство проклятих і зустрівся з лідером нашого клана, Барухом. Райаном. Хазардом. А інші предки клану... у них все дуже добре, дуже чудово!" - Лінлей відчув гіркоту в серці. Його батько завжди сподівався, що його клан повернеться до колишньої слави. Його клан дійсно процвітав, але... Його батько ніколи не зможе побачити цього.

Уейд і Делія спокійно стояли, просто дивлячись, не смія турбувати Лінлей.

Раптом Лінлей нахмурився і повернувся: « Хто-небудь йде?»

« Хто ви, люди! » — почувся голос.

« Давайте подивимося, - Лінлей, Уейд і Делія вийшли на вулицю. Вони побачили чоловіка середніх років, одягнений у сірий халат мага, який дивився на Бебе, Ніссе та Іну. Коли група вийшла, чоловік середнього віку приголомшений. Так, насправді вас шестеро?»

Цей чоловік середнього віку був ректором цього інституту, який є вождем Святого рівня, Хамулін.

Хамулін вже був піковим винчем Святого рівня. У той час як він проходив повз двір, він відчув присутність сторонніх в межах племінного залу. Зазвичай стороннім людям заборонялося заходити в зал і тому Хамулін, звичайно, закричав на них. Насправді, Хамулін відчув тільки присутність Іни. Про інших п’ятьох він і не здогадувався.

Він думав, що тут лише одна людина. Хто б міг подумати, що їх насправді було шість!

Очевидно, інші п'ятеро були сильніші за нього!

« Хто ти такий? » — глянув на нього Лінлей.

Хамулін спокійно сказав: « Це головна галузь мого Інституту Лінлей. Як ви пробралися сюди? Що стосується мене, я ректор цього інституту, Хамулін!»

« Гей, що ти сказав? Як називається цей інститут?» - відразу запитав Бебе.

Лінлей був дуже вражений, почувши це. Здається, це Хамулін щойно сказав “Інститут Лінллейа ”.

Хамулін здивовано подивився на цих шістьох: « Як? Можливо, ви ніколи не чули про Інститут Лінлей, один з трьох великих інститутів континенту. Може ви не бачили скульптуру великого майстра Лінлей, яка стояла біля головних воріт нашого інституту? "

Усе це було добре відомо, але вираз на обличчях групи Лінлей дійсно змусив Хамуліна почуватися спантеличеним.

« Інститут Лінлей? — запитав він. — Очі Уейда розширилися і він повернувся, щоб подивитися на Ліліей. - Отче, ти це чув? Інститут Лінлей.

Лінлэй онемем.

Хоча Хамулін бачив скульптуру Лінлей, перш за все, вона не була формою гросмейстера. По-друге, порівняно з тим, коли він був святим, аура Ліней тепер повністю змінилася. Отже, Хамулін не знайшов жодних зв’язків між людиною перед ним і легендою континенту Лінлою.

« Ми просто прийшли подивитися, - Лінлей спокійно засміявся. - Досить. Ми йдемо".

Лінлей розповсюдив божественну силу землі, у тому числі Іну та Уейд. Висихнув землясто-жовте світло і група Лінлей зникла за горизонтом.

"Ця швидкість..."

Хамулін з подивом дивився вперед: « Він набагато швидше, ніж мій вчитель... а вчитель Рейнольдс є експертом Божественного рівня. Хто насправді ці люди?»

Імперія Барух проіснувала майже дві тисячі років і святинею імперії був Замок Драконячої Крові. Після того як імператор відмовився від трону, після потомства майже всі йшли до цього замку. Замок Драконячої Крові населяли досить багато божеств, а також доволі безліч магічних звірів Святого рівня, які охороняли його.

Ніхто не наважувався діяти необдумано в замку Драконячої Крові.

Замок Драконячої Крові розширився. На сьогодні він був у багато разів більшим, ніж колись. “ Адамантинний Садсаенс Замка Драконячий Крові був місцем, де жив Уортон. В сьогоднішній трав'янистій області Адамтинського Саду в медитативній позі сиділи два молодих чоловіки, попуючи вино і балакаючи.

« Тайлоре, що? Ти не хочеш іншу жінку?

« Дядя Уортон, я втомився, - карокічним юнаком був Тейлор. Хоча минуло майже дві тисячі років, Тейлор мало змінився у порівнянні з минулим. Зараз Тейлор зітхав. - Дядько Вортон, ми маємо вічне життя, але наші подружжя? Ми повинні просто спостерігати, як старіють наші подружні партнери і потім вмирають. Все це дуже боляче."

За останні два тисячоліття Тейлор взяв двох жінок як своїх дружин.

Але коли дві його дружини померли від старості, це дуже негативно вплинуло на Тейлора.

« На жаль, - Уортон видав низький подих. - Я досі пам'ятаю, як того року мій старший брат, щоб дозволити мені одружитися з Ніною, зробив все що міг. Він навіть влаштував дуель з Олів’є на арені. Через кілька століть, навіть Ніна не могла протистояти течії часу... і минуло майже дві тисячі років відтоді, як мій старший брат вирушив у Царство проклятих. Ніна померла понад тисячу років тому, і Уортон дуже розсміявся. - Іноді, вічне життя насолоджується болісна річ ".

Тільки після того, як Святий хтось почав правити, він міг би жити вічно.

Але щоб стати святим, необхідні талант і везіння. Для більшості простолюдинів це було занадто важко.

« Ґейтсу та іншим пощастило, — зітхнув Уортон. - З п'яти братів Баркерів, Барбера та Гейтс одружилися з Ребеккою і її сестрою. Вони обидві мали дуже чисті душі і, таким чином, були надзвичайно відповідними та талановитими кандидатурами для навчання в магії Некромантії. Через сто років або близько того вони досягли святого рівня.

Тільки тоді, коли двоє людей мали вічну тривалість життя, все ідеально. Якщо тільки одна сторона має вічне життя, то результатом буде те, що хтось спостерігатиме за тим, як його половинка старіє і помирає. Це дійсно було болісно.

"Дядя Уортон, як я розумію, ми теж колись повинні відправитися в Царство проклятих" - сказав Тейлор.

« Відправитися в Царство проклятих?»

Уортон злегка кивнув. « Хоча Юлан має сильну ворожість до Імперії Сама, ми не можемо нічого вдіяти. Можна сказати, що немає нічого що тримає нас тут... Як же настав час, поїм царство проклятих. Минуло багато років відтоді, як я востаннє бачив свого старшого брата. Я хочу побачити його".

« Я теж хочу побачити свого батька» - м'яко сказав Тейлор.

« УОРТОН! ТЕЙЛОР!», - голос ехом пролунав в свідомості Уортона і Тейлора.

Уортон і Тейлор, здавалося, були вражені блискавкою, дивлячись один на одного в замішанні. Водночас вони відчували сильну ауру, яка поширювалася з боку тренірових полігонів воїнів у передній частині замку Замка Драконячої Крові. Хоча ця аура була сильна, вона так знайома. Це була аура Лінлей!

« Ти звичний! Свишь!».

Уортон і Тейлор одночасно перетворилися у блискавки, вилітаючи на високій швидкості.

Замок Драконячої Крові. Тренувальні полігони воїнів.

Група Лінлей з шести стояла тут. Лінлей активно видавав ауру, вітаючи одну знайому фігуру за іншою через своє божественне почуття. Але, коли він використовував своє божественне відчуття для сканування, Лінлей виявив, що багато знайомих з минулого зникли, наприклад, дядько Хірі, Гіллман, дружина Уортона Ніна, Дженна...

« Всі вони мертві? » — здивувався Ліллей.

Те, що вони не були в замку Драконячої Крові не обов'язково означає, вони були мертві. Але Лінлей також розумів, що тривалість життя нормальних людей, які не досягли святого рівня, зазвичай обмежена трьома або чотирма сторіччями. П’ять століть були закінченнями. Тільки досягнувши святого рівня, людина матиме вічне життя.

Одна фігура за іншою на високій швидкості слітали з різних місць Замка Драконячої Крові.

« ОТРИМІНЕЦЬ! » — почувся глибокий голос. Очі Лінлей загорілися. Це був Тейлор.

« СТАРШИЙ БРАТ!», - це був Уортон.

"Лорд Лінлей" з'явився неймовірно м'язистий Баркер.

Велика група людей полетіла сюди на високій швидкості і в одну мить, майже сто чоловік зібралися тут, на полігонах. Лінлей дізнався менше половини цих людей і не визнав більшість. Але коли Лінллей побачив ці знайомі обличчя, то не відчував збудження. Це були його товариші, його друзі! Його сім'я!

« Великий брат!», - Вортон відразу щільно обійняв Лінлі.

« Уортон» - Лінвей також обняв свого молодшого брата, не в силах стримати почуттів.

"МАСТЕР!"

Лінлей повернувся, щоб подивитися. За ним стояв чоловік, одягнений в довгу чорну мантію. Це був перетворений в людську форму Хаеру. Хаер з хвилюванням дивився на Лінллей. Минуло вже стільки років. Як король серед магічних звірів, Хаер відчував велику вдячність за те, що дав йому Лінлію.

Уортон і Лінлей подивилися один одного. Уортон був зовсім не в стані придушити своє хвилювання: « Старший брат, я дійсно не сподівався, що ти повернешся. Ми щойно говорили про можливість піти до Царства проклятих, щоб знайти тебе. Старший брат... є багато людей, яких ти не знаєш? Дозволь мені представити їх ... Це син Арнольда.

Уортон на одному диханні представив понад десять важливих людей.

Ці люди дивилися на Лінлей очима, наповненими шоком, благоговінням і благоговійним страхом. Це було схоже на те, що хтось дивився на титана з легенд.

« Вейд, привітайся з дядьком. Крім того, це твій старший брат Тейлор ..." -- прямо зараз Лінлей був повністю захоплений.

Саме в цей момент...

« ТРЕТІЙ БРАТ! » — раптом почувся голос ззаду.

Лінлей повернувся, щоб подивитися.

Це був Полубог, одягнений в довгу чорну мантію. Розумні очі виглядали так само, як і раніше. Людина, яка була одним з найближчих друзів Лінлей... Четвертий брат. Рейнольдс.

« Один брат, - Лінлей, відразу ж привітався з ним. - Четвертий брат, Рейнольдс".

- Рейнольдс не міг стриматися і пустив сльози.

Вони не бачилися майже дві тисячі років. Він думав, що вони ніколи не зможуть зустрітися знову. Тепер, коли вони побачили одне одного, то чи могли стримати свої емоції?

"Третій брат, пролетіло так багато років." - Рейнольдс був настільки збуджений, що все його тіло тремтіло.

"Верно", - закинув Лінлей.

Лінлей відразу подумав про Єле та Джорджа. Він поспішно запитав: « Верно, четвертий брате, де бос і другий брат? Як у них справи?»

Лінлей мав невелику надію в серці. Зрештою Єль і Джордж були дуже талановитими. Можливо... можливо вони також досягли святого рівня.

Шанс був низьким, але Лінлей сподівався.

« Всі мертві», - голос Рейнольдса став низьким.

Лінлі був приголомшений.

« Всі мертві...», зітхнув Лінлей.

Насправді Лінлей подумки готувався до цього повернення. Зрештою, він зник майже на дві тисячі років. Кожен, хто не досяг цього святого рівня, старітиме і помиратиме з бігом часу. Стати Святим дуже важко. У минулому лише тому, що Делія отримала подарунок від Бейрута — Божої іскрою, вона була в стані стати Святим, а потім божественністю.

Тільки Святий міг злитися з Божою іскрою. Що ж стосується тих, хто ще не був Святим... Божественні іскри не приносили їм багато користі.

Причина, чому швидкість тренування Делії була настільки високою, не має нічого спільного з Божою іскраю. Насправді це було пов’язано з деякими спеціальними матеріалами, які були покриті божественною іскрою!

Тому що...

Це Божественна іскра не була звичайною божественною іскрою.

Слід розуміти, що божественні іскри вітру повинні випромінювати слабкий зелений ореол. Але в день весілля, Божественна іскра, яку отримала Делія, не мала жодного кольору. Вона була звичайною! Насправді, та божественна іскра була тим, що удосконалив і переробляв Бейрут. Ядро цієї іскри дійсно було ядро Божественної Іскру, але зовнішній шар містив деякі цінні матеріали, що дозволило Делії більш легко відчути природу елемента.

І, таким чином, вона змогла швидко піднятися в силу.

"Тим не менше, вони померли не від віку" - сказав Рейнольдс низьким голосом.

Лінлей був приголомшений: « А яким чином? »

« Великий брат, буде краще зайти всередину, щоб говорити про це» - поспішно сказав Уортон.

Лінлей подивився на Рейнольдса, який зітхнув: « Брате, ходімо в зал і спокійно обговоримо це».

Лінлей відчував, що все було трохи дивно, але він припинив ставити питання і пішов з Рейнольдсом та Уортоном до замку, перемістившись в зал для обговорення головних подій. Тільки двадцять людей увійшли в зал.

Решта залишилися на вулиці.

У великому залі.

Сім’я Лінллей, родина Бебе, Уортон, Тейлор, Саша, Зесслер і брати Баркери зібралися тут.

« Що насправді сталося? Ти сказав, що бос і другий брат не померли природною смертю?

"Правильно".

Рейнольдс сказав низьким голосом: „Третий брат, зберігайте спокій."

Лінлей більше не міг терпіти: « Швидше».

Рейнольдс кивнув: « Брате, титан. Нині на континенті Юлан є лише дві імперії. Однією з них є Імперія Барух, в той час як інша - імперій Одина. Що стосується земель на захід від хребта Магічних Звірей, де знаходяться Святий Союз і Темний Альянс, вони перетворилися в різні герцогства та королівство, про які не варто говорити."

"Імперія Одина?", нахмурився Лінлэй.

« Дуже добре. Колишня Імперія О’Брайєн, імперія Юлан, імпірія Рейн і Імператор Рохолт, а також віддалені великі рівнини... Всі були об'єднані в Імперію Одина, - сказав Рейнольдс.

Лінлей був шокований.

Імперія Одина зайняла більше половини континенту Юлан.

« Насправді, через деякий час після того, як ти пішов, лорд Бейрут послав нам повідомлення через Боже особисте відчуття і сформулював усі божественні речі. Після цього, ці божественності відмовилися від своїх планів входження до Некрополь Богов і вирушили у Висші Площини або Божественні плотства, - повільно сказав Рейнольдс. - Що стосується Імперії Юлан і імперія О'Браєн, вони були відновлені. Другий брат Джордж став опорою і важливим чиновником Імперії Юлан, тоді як бос Єль наполегливо працював на Конглсмертат Доусон... з нашою допомогою Конгломерат Доусон поглинав два інших великих торговельних союзи і став торговим альянсом номер один на всьому континенті."

Лінлей просто спокійно слухав.

« Але... Наше спокійне і мирне життя тривало лише два століття. І потім з'явився чоловік, - сказав Рейнольдс упівголоса. - Його звуть Один. Лише за один короткий рік він об’єднав різні імперії і навіть хотів знищити нашу Імперію Барха. Але коли він напав на нас... На щастя, з'явився лорд Бейрут і зупинив його. З тих пір він не претендував ні на один дюйм території нашої Імперії Барух. На основі інформації, яку ми отримали від лорда Бейрута, цей один був також одним з п’яти Королів Тюрми Ґебадос і був названий “Мерсимким королем!".

Том 18, розділ 7 — Напутні Слова

« Один з п'яти Королів?», - мимовільно примружився Лінлей. Кожен з п'яти Королів в’язниці Гебадос був у певній мірі вищим експертом. Синій вогонь був одним з п'яти Королів. Оскільки одна прозвали Мерзолим Королем, то будучи на одному рівні з Синім Огнем, його сила напевно повинна бути на дивовижному рівні.

"Смерти боса і другого брата пов'язана з ним?", не міг не запитати Лінлэй.

« Так, третій брат! Ти ж знаєш, що наш другий брат Джордж був дуже талановитий у магії. Крім того, він був досить старанним у тренуваннях... Через сто років після твого відходу Джордж став Святим. Він повинен був мати вічне життя, але..."

Обличчя Рейнольдса стало похмурим. Очевидно, що через це його серце переповнилось необмеженою лють. Однак Рейнольдс продовжив: « Коли один вперше напав, він вдарив імперську столицю Імперії Юлан. З допомогою всього лише помаху руки ... один знищив половину столиці. Крім того, під його командуванням була група Божественностей!»

« Один видав наказ: в імперській столиці всі, хто знаходиться на святому рівні або вище, повинні бути убиті... нікого не щадити!»

« Другий брат, Джордж, був убити» - продовжував говорити Рейнольдс, але на цей момент по його щоках вже почали стікають сльози.

Хоча Лінлей подумки готував себе, його голова закрутилася. Він все ще чітко пам’ятав добрий, доброзичливий характер четвертого брата, який завжди був готовий допомогти з чужими проблемами.

"Вторинний брат помер ось так просто?" - не міг в це повірити Лінлей. Джордж, який завжди був таким передбачливим і з благородними цілями... Умер?

Як Лін Лей міг проковтнути свій гнів після того, як його близький друг був убитий?

« Один... Я повинен померти», - обличчя Лінлей затверділо і стало як "жезло".

"Старший брат" - поспішно вимовив Уортон.

"Третій брат" - поспішно крикнув Рейнольдс.

« Ройнольдс, ти сказав... почувся тремтливий голос. Делія, стоячи поряд з Лінлей, непокоїлася про Рейнольдса. - Ти сказав, що всі на Святому рівні і вище, хто був у імперській столиці були вбиті? Як щодо мого старшого брата? Як мій старший брат?»

У клані Леон, окрім Делії, єдиною людиною, яка досягла святого рівня, був Діксі.

Протягом двох тисяч років усі її сім’ї вже давно перетворилися на порох.

Після повернення Делія дійсно сподівалася побачити свого старшого брата Діксі. Геніальний старший брат, який завжди піклувався про неї.

- був приголомшений Рейнольдс.

« Так, мій брате! Мій брат ще живий?» - все тіло Делії тремтіло.

« Дилема...», - Лінлей мимовільно схопив руку Делії і затиснув між своїми. Він відчував, як тремтить її рука.

« Діксі мертвий! — відповів Уортон. — Усі десятеро святих, які були в імперській столиці, загинули і Діксі був одним з них! Один і його підлеглі були занадто безжалісними... Йому навіть служить один Всевишній Бог. Ніхто не міг протистояти такій сильній силі. Як я можу втекти хоча б один Святий?"

Обличчя Делії миттєво зблідло.

— Мій брат помер?

"Делія...", - поспішно вимовив Лінлей.

Делія раптово розплющила очі й закричала зубами: « Одін. Я повинна вбити його!"

Делія повернулася до Лінлі: « Лінлей... Я повинна вбити його, я мушу!!"

« Ми повинні. Ми повинні», - Лінлей відчув, як його власний вбивця почав пульсувати.

« Ні, ні, - Тейлор впав у паніку. - Мати, Отче, не йдіть! Один дійсно дуже сильний. У минулому він навіть напав на Замок Драконячої Крові, і, щоб зупинити його, довелося втрутитися лорду Бейруту. Лорд Бейрут сказав, що навіть у Вищому Площині один вважався б експертом топового рівня."

« Так, - Рейнольдс теж втратив паніку. - Третій брат, ти ні за що не повинен наражати себе на небезпеку."

« Я пам'ятаю, як лорд Бейрут сказав щось про Семизіркового Демона. І цього Одина можна вважати Семизірковим Демоном" - поспішно додала Саша.

Було видно, що вони чітко згадали сцену того, як напав один і з'явився лорд Бейрут. Їх також переповняла необмежена ненависть до одного, але лорд Бейрут серйозно попередив їх про могутність Одина і що якщо вони підуть проти нього битися, то помруть.

« Семизірковий Демон?» - очі Лінлей сяяли холодні.

По сусідству Бебе сердито вигукнув: « Якщо б він був Асурою, то все одно помер би! »

Рейнольдс та інші не розуміли змісту сказаного. Вони не розуміли, що́ таке Семизірковий Демон і Асура.

«Верно. Босс Йель?

Йель був членом Конгломерата Доусон. Один об’єднав імперію, але як це пов'язано з Єлем?

« Брате, тобі треба було заспокоїтись. Не роби зі злістю, а з злобою. Рейнольдс і Уортон вважали, що тепер найважливіше не допустити Лінлію зриватися й піти шукати неприємності до Сама. Вони вважали... Хоча Лінлэй і був генієм, але минуло тільки дві тисячі років, в той час як один був кимось, хто був набагато більш грізно потужний, ніж тепер почитав Едкінс.

« Добре. Я не буду діяти імпульсивно. Поспішіть і розкажіть все." - незважаючи на слова, в грудях Лінлей палала лють.

За смерть другого брата, а також старшого брата Делії... Вони повинні будуть помститися!

« Добре. Я розповім, - Рейнольдс закрив очі. Він зробив глибокий вдих, перш ніж відкрити їх знову, але сльози стали неконтрольовано з'являтися в них. - Коли бос Єль був молодий, він особливо не тренувався і також був найменш талановитим з нас чотирьох братів... тому він застряг на рівні мага восьмого ранга. Проте, йому це не завадило стати головою Конґломерату".

Лінлей злегка кивнув.

Він пам’ятав одного разу слова Єлема... що він завжди мріяв стати головою Конгломерата Доусон і поглинути три інші торгові гільдії, ставши найбільшою гірляндією всього континенту Юлан.

« У минулому, хоча Імперія Юлан і імперія О’Брайен були відновлені до влади, у них було надто мало битів та дуже слабких. Якщо взяти весь континент Юлан в цілому ... Лише імперію Барух можна вважати могутньою силою, - повільно вимовив Рейнольдс. - Природно, що з нашою допомогою Конгломерат Доусон безконтрольно розширювався і рухався так легко, як риба у воді. Дві інші торгові гільдії були витеснені і гризли залишки. Зрештою, вони повністю розвалилися і були поглинуті Конгломератом Доусон. Бос Єль досяг своєї мети і був дуже щасливий. Я, другий брат і бос Єль навіть спеціальної зустрілися, щоб разом відсвяткувати таку подію."

Рейнольдс мав дрийфуючий погляд.

« Того року ми троє святкували. Ми навіть зітхали, що тебе не було разом з нами. Інакше, ми четверо змогли б добре провести час."

Лінлей не міг зрозуміти, як глибоко похована в його серці частина почуттів затремтіла. Це був прихований серцем, в якому зберігалася любов до своїх названих братів.

« Все було так добре, коли ми троє були разом. Но... Після того як ми попрощалися і розійшлися у своїх справах, незабаром з'явився один під прізвиськом Мерзкий Король. Він уперше продемонстрував свою жорстоку, владну, непереборну рішучість об'єднати різні імперії в його Імперію Одина, - низьким голосом говорив Рейнольдс. - Але один не був задоволений тільки цим. Він любив Конгломерат Доусон! Хоча Конґломерат Доусон був просто торговим конгломератом, він таки був найбільшим на всіх континентах... І мав на ньому надзвичайну приховану силу."

Обличчя Лінлэй спотворилося.

У минулому, коли Конгломерат Доусон був лише однією з трьох головних торгових гільдій, він уже був дуже сильним. До часу, коли він захопив дві інші торгові гільдії... Лінлей міг легко уявити собі, наскільки грізною була прихована сила Конгломерата Доусон.

« Один зклонів Сама тренується в Указах смерті, - угрюмо вимовив Рейнольдс. Він легко взяв під контроль декілька великих імперій, тому що був в змозі духовно контролювати багато членів різних імперії і тому міг легко об'єднати всі народи. Що стосується боса Єля... Його душа теж була під контролем."

Лінлей міг відчувати лише біль у своєму серці.

У минулому душу Єля вже раз контролювали. Тоді Лінлей врятував його, але... Цього разу його не було тут. Цього разу ніхто не міг його врятувати.

« За короткий рік, за підтримки боса Єля, яка керувала верхівкою Конгломерата Доусон було повністю замінено людьми Одина. Можна було сказати... що в усьому Конгломераті Доусон, окрім боса Єля, не залишилося жоден високопоставлений член клана Даусона. Всі вони були замінені людьми Одина", - голос Рейнольдса був хрипким.

Рейнольдс раптово втупився на Лінлей зі сміхом: « Брате, ти знаєш чому одна прозвала Мерзоким Королем? »

Лінлі був приголомшений.

« Чому? » — запитав Лінлей.

« Бо він справді огидний! Він не користає з усіх лихих методів, але сам є злом і гидотою у чистому вигляді! - Рейнольдс вже не був в змозі контролювати свій голос. - Після того, як Конгломерат Доусон повністю підкорявся одному, цей уб*ок контролював Єля і змусив його власними руками вбити кожного члена його клана Долон. Серед них був син Єля, дружина, брат та інші нащадки... Всі вони померли. І бос Єль їх усіх убив особисто."

Серце Лінлей похололо.

« Йос Єль втратив для Сама всяку цінність, але не вбив його. Він дозволив босові Євелю повернути контроль над своїм розумом і отримати свободу!», - низьким, хриплим голосом виголосив Рейнольдс.

« Цет... Що за уб*бок! Він повинен померти!» - не могла стриматися Іна і проричала.

Обличчя Лінлэй було мертвено-бледним.

« Прийшовши в себе, бос Єль знав, що він зробив. Можливо, тільки дуже мало членів клану Доусон були все ще живі... Ті, хто перебував дуже далеко, в яких будь - якому богові забутих територій. Однак центральні члени клану... Родеть боса Єля... Він жорстоко їх усіх убив. Бос Єль був у такій агонії, що зійшов з розуму...».

Тіло Рейнольдса трохи тремтіло.

Лінлей відчував, що його серце протули незліченні ножі.

« Але один запечатав магічну силу боса Єля, а потім зв’язав його і підвісив на одному з дерев у своєму палаці, - Рейнольдс ридав, його сльози безконтрольно падали. - Коли Саму було нудно, він часто приходив посидіти під цим деревом, випиваючи вино і насолоджуючись обслуговуванням палацу. Коли він слухав шалені прокляття боса Єля, він, здавалося, насолоджувався цим ... Насолоджуйся божевіллям і розпачем боса Єля!»

Лінлей відчув, як ніби його голова була готова підірватися.

Огидний?

Це не просто гидота. Це повна збоченість! Один був збоченцем!

Після того як Конґломерат Доусон, над яким він працював усе своє життя, змушував його вбити всіх своїх родичів і повернув йому здоровий глузд та свободу! І до того ж Один любив слухати, як Єль проклинає його, насолоджуючись його божевіллям...

« Коли я дізнався про це, то відчайдушно поспішив до цього місця, гірко сказав Рейнольдс. - У босі Єле ледве поплескала життя. Один був занадто сильний... Він міг вбити мене одним помахом пальця. Так що все, що я міг зробити - це таємно використовувати своє божественне почуття, щоб проникнути в свідомість боса Єля і поговорити з ним! "

« На той час його розум був на межі краху! Я не можу собі уявити, які душевні муки він, мабуть, відчував протягом всього цього часу, поки був там підвісний. Все, що я знав - дуже витончений, енергійний і безтурботний бос Єль був на межі краху."

Лінлей був такий злий, що більше не міг говорити. Він просто дивився на Рейнольдса.

« Коли я відправив до нього своє божественне почуття, він зреагував дуже-дуже слабо. Він повторював слова: « Я згрішив! » Я згрішив!" Голос Рейнольдса тремтів. - Він благав мене вбити його. Він висів там і його магічна сила була запечатана... Він навіть не міг вчинити самогубство. Він хотів, щоб я його вбив! Для того, щоб звільнитися від всього цього!»

Тіло Лінлей тремтіло.

« Я погодився, — продовжував Рейнольдс. - Бос Єль вже був зовсім невміною. Таким... Я його ніколи раніше не бачив".

« Перспектива смерті, бос Єль сказав мені, що один був надзвичайно сильним і набагато сильнішим від того Всевишнього Бога Едкінс. Після цього він сказав мені ще дещо... “ Хоча ти і третій брат, який є Свідком Єгови, не повинні мститися за мене. Навіть не намагайтеся помститися за мене!", - на даний момент все обличчя Рейнольдса було пролите сльозами.

Лінлей просто приголомшено стояв.

« Ти і третій брат не повинні мститися за мене. Навіть не намагайтеся помститися за мене!!"

Умираючий крик боса Єля, здавалося, відлунням віддзеркалювався в його вухах.

"БУМ!"

Ум Лінлей зовсім спорожнів, але він відчував, що в його вухах відбувся вибух.

« Ааая! » — впав на коліна Лінлей і видав болісний крик.

- Рейнольдс пішов піднімати Лінлей.

Він міг собі уявити, як болісно було Лінлі... Бо коли Рейнольдс побачив боса Єля і в якому жахливому стані він перебував, то також мучився. Щоб звільнити Єля від мук, він навіть убив його.

Лінлей, стоячи на колінах на землі, підняв голову вгору. Його очі були червоними і все тіло тремтіло. Він вигукнув: « О, сину! Я, безумовно, замулю тебе зійти з розуму від болю! Я замулю тебе впасти в істерику! Закладу тебе померти!!"

Голос Лінлей, здавалося б, важко видавався з-під стиснутих зубів.

Том 18, розділ 8 — Дивовижні Скарби

"Третій брат, заспокойся!" - відразу закричав Рейнольдс.

« Батьку!», Саша і Тейлор також занепокоїлися.

Вони боялися, що після того як Лінллей дізнається про подробиці цієї справи, він не зможе стримати свій гнів і відреагує на одного. Уортон, Рейнольдс та інші знали, що означає бути Вищим Богом. Ось чому, незважаючи на лють через смерть Єля, Рейнольдс не просив Лінлей помститися за нього!

Звичайно, смерть Єля не повинна ігноруватися. Але всі боялися, що Ліней міг загинути!

"Бос, давай вб'ємо його" - відразу вклинився Бебе.

Лінлей раптом простягнув праву руку, схопив Бебе. Побачивши його, Лінлей сказав: « Не поспішай! »

« Дуже добре. Не поспішай, - сказав Вортон. - Бебе, тобі і моєму братові потрібно заспокоїтися. Якщо помста була б можливою, ми б виконали її давно. Але ми не в змозі цього зробити. Кінцевим результатом буде те, що ми також втратимо життя. Це не варте того. Ми повинні терпіти. Терпи!»

« До біса терпіння! — люто закричав Бебе. - А що, коли він Сімзірковий Демон? Багато століть тому, до того як бос зробив свій прорив, він убив п'ять Семизіркових демонів своїми руками. Забудьте про Семизіркових демонів... Навіть якщо цей Один є Асурой Царства проклятих, бос і я не боїмося його!»

Коли Лінлей просунувся від Бога до Всевишнього, його сила зростала на кілька рівнів.

Тепер він не тільки мав зброю з Божественних іскру, він також мав силу Володаря Владики, яку міг використовувати в разі небезпеки! І крім самого Лінлію, вроджена божественною здатністю Бебе, Крисиний Пожирач Богств, була надзвичайно могутньою технікою. Хоча Бебе не був сильним у своїх звичайних атаках, його сила була подібна до сили Бейрута!

Якби Лінлей і Бебе об'єднали свої сили... Скільки людей могли б зупинити цих двох?

Уортон був приголомшений: « Що... Що ти сказав?»

« Що робити, коли ти робиш прорив? Вбив п'ять Семизіркових Демони?», Рейнольдс та всі інші були приголомшені.

Хоча вони мало знали про те, що насправді представляє Сімзірковий демон, на основі слів Бейрут усі розуміли: Семизіркові демони повинні стояти на вершині посеред Висихших Богів.

« Не хвилюйся. Я впевнений, що може вбити одного. - Якби Бебе і я не були в змозі вбити Одина... Лорд Бейрут, мабуть, попередив би мене про нього, коли ми були ще в Царстві проклятих".

Бейрут знав, що сталося тут на континенті Юлан. Але він нічого про це не сказав.

Лінлей не звинувачував Бейрута в тому, що один дозволив собі замочити Єля. Зрештою Бейрут не міг щодня поширювати своє божественне почуття, а також кожної хвилини кожного дня зосереджуючись на всьому, що відбувається.

Лінлей також не звинувачував Бейрута в тому, що він не вбив Сама, помстившись!

« Він не вбив Сама, щоб дати мені можливість зробити це самому», - в очах Лінлей спалахнув вбивство.

"Третій брат, ти впевнений в тому, що здатний вбити Одина?" - Рейнольдс недовірливо подивився убік Лінлей.

Уортон був вражений і дивився на Лінллей, не приховуючи подиву та радості.

« Цілком впевнений, - голос Лінлей був холодний як лід. Потім він повернувся, щоб подивитися на Бебе. - Бебе, цей Один отримав прізвисько Мерзкий Король. Він мучив боса Єля, довівши до безумства, дійшовши до точки, де життя було гірше, ніж смерть. Як я можу дозволити цьому Одину так легко відпочити?".

Тільки тоді, коли людина була ще жива, вона могла відчувати страх і розпач.

Після смерті людина вже не зможе відчути все це.

Але як відчуття страху може бути достатньо, щоб змусити полум'я вугілля в серці Лінлі охолонути?

"Третий брат!" раптом голосно сказав Рейнольдс.

Лінлей повернувся, щоб подивитися на нього. Обличчя Рейнольдса було покрите слізьми і в його очах читалося надзвичайно складна суміш гніву та захоплення: « Брате, ти повинен помститися за бока й другого брата! Ти повинен! Нехай їхні неприємні душі знайдуть світ! "

Рейнольдс хотів помститися всі ці роки, але не мав можливості зробити це.

Він не був готовий прийняти це!

Все, що він міг зробити - ненавидіти себе за слабкість!

Що він міг зробити? З тією невеликою силою, якою він володів ... Він, мабуть, помре ще до того, як з’явиться на самоті.

« Відомсті!» - Рейнольдс дивилася на Лінлей, кладучи на його плечі свої надії.

« Не хвилюйся, - Лінлей раптом втупився на Уортон. - Уортон, зараз же піди і зроби деякі приготування. Нехай усі розвідувачі, які стежать за Самом, дадуть поточні звіти. Будь ласка, виконуй всі".

« Добре», - поспішно відповів Вортон.

Повернувши голову, Лінлей подивився на Делію, чиє обличчя також було сплаканим. Він сказав низьким голосом: « Не хвилюйся. Цей чоловік, безперечно, помре і його смерть буде болісною. Клянусь!».

Імперія Барух була заснована майже дві тисячі років тому, і її розвідники тепер поширилися по всьому континенті Юлан. Вони навіть знали, що відбувається в імператорському палаці Імперії Одина. У минулому, Імперія Барух постійно збирала розвідальні звіти про імперію Одина. Тепер, коли Лінллей наказав...

Було надано багато звітів, а потім їх об'єднали і передали Лінлій.

За одну ніч Лінлей повністю приготувався до акту виконання помсти.

Імперія Одина. Столиця провінції Іди. Розкішний маєток.

У саду був молодий благородний юнак, одягнений у розкішні шати. Він спокійно лежав на дивані. Хоча це був диван, насправді, це було більше схоже на ліжко. На ліжку лежала вродлива дівчина, одяг якої був наполовину зірваний і обнажений білу шкіру. Що ж до благородного чоловіка - його голова лежала на лоні служниці.

« Так повільно», - несхвально фиркнув юнак.

Саме в цей момент молоді дами почали входити до садка разом з чоловіком середніх років, який виглядав як палац: « Поспішіть. По п'ять чоловік у кожній групі. Встаньте прямо."

Двадцять п'ять привабливих, струнких молодих жінок.

Двадцять п’ять молодих жінок стояли в чергах, явно нервуючи.

"Ваші Високість, всі тут." - палацовий відразу ж підійшов і смиренно сказала шанобливим голосом.

"Добре" - відповів молодий чоловік, але в той час його погляд був зафіксований на двадцяти п'ять жінок.

Зла усмішка з’явилася на його обличчі: « Вони дійсно молоді, на відміну від тих старих дів в'язниць, які взагалі не мали натяку на жіночність, а лише пихатість».

Після помаху руки вилетів дротик і він голосно розсміявся: « Мої милі дами, я збираюся пограти з вами в гру. Я просто кину цей сдротик і та, в кого він потрапить, знімає з себе предмет одягу. Зрозуміло?».

Тіла двадцяти п'яти жінок тремтіли, але жодна з них не сміла чинити опір.

« Дротик не вб'є вас», - благородний хлопець тихо розсміявся.

Він кинув і ...

"Свiєш!"

Дроточок вилетів як блискавка, кинувшись в сторону групи з двадцяти п’яти молодих жінок. Але в мить ока, він повернувся в руки цього молодого хлопця.

"Ах" - почувся слабкий, здавлений крик. На грудях однієї молоді дам з'явилася кров.

« Свіжа кров, — сказав молодий хлопець, який злизав свіжою мовою зі сморіду. — Потім він тихо розсміявся. - Роздягайся."

Він був упевнений у своїх навичках. Дротики лише трохи прокололи шкіру цих жінок. Хоча це призводило до ушкоджень, у ліпшому випадку з’явилось б лише натяк на кров. Ніхто не помре від цього.

Тіло жінки тремтіло, але вона все-таки зняла предмет одягу.

"Продовжаємо" - хлопець ще раз кинув дротик.

Ця « гра » продовжувалась безупинно. У результаті кожна з двадцяти п'яти жінок роздяглася і всі вони стояли, будучи повністю голими посеред квітучого саду. Дворець уже давно пішов. Він знав... що Його Імператорське Високість ненавиділа, коли інші люди дивилися на його ігри з жінками. Його Імператорське Високість міг спокійно грати з ними, але якщо інші вирішували подивитися ... Вони помирали.

Двадцять п’ять голих жінок стояли там, а тонкі струйки крові оперезували їх тіла.

Дивним було те, що криваві лінії насправді створювали слова.

« Ш*ХА. Любов. Б*Ь.

Криваві слова на тілі кожної жінки.

Ця дивна сцена була впроваджена для того, щоб ці жінки відчули такий страх, що повністю відмовилися від опору.

« О! - побачивши це, благородний хлопець раптом став настільки збудженим, що все його тіло затремтіло. - Як чудово. Це абсолютний витвір мистецтва. Добре, "ш*ХОДИ 14, йди сюди. Так-так, ти, зі словом "ш*ха̄ на тілі"».

Благородний хлопець грав з дротом, який танцював в повітрі, як якби він був живий.

Велика жінка в жахі крок за кроком наближалася до нього.

Саме в цей момент...

"В'юх~!"

Раптом сильний вітер і одяг злітали з землі, повністю прикриваючи двадцять п’ять жінок. У той же час, двадцять п'ять жінок разом зі служницею поруч з хлопцем були приголомшені і втратили свідомість.

"А?" - благородний хлопець повернувся, щоб подивитися. Його погляд став гострим, як кинджал.

Раптом з’явився чоловік, одягнений в білий костюм. Крім того, в його волосся були сплетені білі стрічки. Він йшов вперед, крок за кроком.

"Хто ти?" - обличчя благородного юнака змінилося.

« Один твій батько, чи не так?» - спокійно сказав Лінлей.

« Якщо ти це знаєш, як ти смієш бути настільки пихатим? » — сказав молодий хлопець, але його тіло відразу б'ється.

"Грохот..."

Раптом почала поширюватися жахлива духовна брижі. Очі благородного юнака швидко стали тьмяним і безжиттєвим, а він став повноцінним. Це була найбільша допоміжна техніка, компонент “Духового Хаоса" у Північній Чорному Камоні Лінлі. Коли Лінллей був Богом, він вже міг зробити так, що звичайні Боги впадали у Ступор.

А зараз?

« Дитина, яка спиралася на злиття іскрою для Бога, думає, що може втекти від мене? » — спокійно подивився на нього Лінлій.

Лінлей простягнув руку. З рубаючим звуком він встромив руку до черепа юнака. Воля Божої сили землі миттєво перетворила вміст черепа юнака в кашицю.

« Настав час зайнятися наступним», - Ліндей взяв труп благородного юнака. З мерзенністю, його тіло зникло.

Невдовзі після того, як Лінлей пішов, жінки прийшли в свідомість, але вони були повністю втрачені і спантеличені. Служниця була не дуже стурбована, бо вона знала, що Його Імператорське Високість був Висим Богом і що на всьому континенті Юлан було небагато людей, які могли б погрожувати йому. Вона думав, що Його Імператорське Високість раптово пішов, щоб вирішити деякі важливі питання.

Імперія Одина. Імперська столиця. Це місто було відбудоване на руїнах колишньої імперської столиці Імперії Юлан. Імператорський палац був особливо величним і дуже захищеним. Сьогодні імперська столиця Імперії Один була особливо жвавою... бо делегація посланців з Імперії Барух прийшла сьвідкувати свою шану його імператорському величі, Одинові. З моменту заснування Імперії Один тисяч років тому, стосунки між двома імперіями були дуже напруженими.

Але тепер, посли були по суті скеровані виявляти пошану імператорові Саму. Це досить рідкісний випадок.

Імперія Одина. Імператорський палац. Головний зал.

Старші міністри імперії стояли нижче трону, посміхаючись. На їхню думку, те що Імперія Барух відправила посланців є ознакою їхньої слабкості. Це дало їм відчуття, що вони домінували над Імперією Барух.

"Ваша Імператорська Величність, посланці вже поза палацом" - шанобливо сказав двірник.

"Ха-ха... впустити їх." Один, що сидить на троні, голосно сміявся, поки говорив. Один з них піклувався про свою репутацію. Йому подобалося бути вищим від усіх інших, а також бути в центрі уваги. Йому подобалося відчуття контролю чиїхось судом... І він любив грати з людьми.

Бути в змозі контролювати радість, гнів і горе інших... це було чимось, що робило його дуже щасливим.

« Імператор Один, що має владу, представляє Імперію Барух і передає свої щирі вітання імператорові. Головний посланець імперії Барак злегка вклонився, а потім продовжив. Під час цього візиту наша Імперія Барух приготувала для Вас чудові скарби Імператора Один!."

Намек усмішка з'явилася на обличчі Сама: « Принесіть їх, я хочу подивитися".

Негайно...

Посли принесли два великих скрині і поставили підлогу головного залу палацу.

« Відчиняйте їх» - спокійно розсміявся один.

« Імператор Один, будь ласка, заглянув і відкрив один з великих сундуків. Що ж до імператора Одина, який сидить на престолі, коли він побачив “сохти ”, то відразу змінився. - Німола! Ні!»

Нимола був брат Одина.

« Це... Це..." -- міністри, які зібралися в залі були шоковані, не знаючи що сказати.

Посланець просто холодно засміявся і відкрив інший скриню.

"Ляз!"

Кришка скручка злетіла і впала на підлогу.

Один відчув, що його серце сильно стискається і він пильно подивився на труп у скрині.

Один чоловік не міг повірити в це: « Син! Мій син!"

Гебадос був у в’язниці дуже небезпечним. Коли один потрапив туди, він був слабкий. Незважаючи на те, що він був диким і йому подобалося грати з іншими та вбивати... Він не хотів смерті близьких. Протягом усіх цих років ув’язнення він завжди захищав свого сина і брата!

У минулому він прорвався через прогалини в стінах і повернувся на континент Юлан.

Прорив через брухт у просторих стінах був пов'язаний з кількістю енергії, якою володіли люди. Простість просторових палітурок була змінною і чим більше енергії у людини, тим сильніше були простору і тому важче було прорватися. Прості переплетення не мають багато спільного з розумінням будь-яких Глубінних Тайн.

У той час, коли ми проходили через слабкості в стінах, сили палітурництва були однаково складними для звичайних Богів та Сімзіркових демонів.

Він узяв двох Богів, що висих із собою.

Один з них був його сином. Інший його брат. Він ризикував своїм життям, коли брав їх із собою і вони втекли з тюрми. А щодо інших підлеглих, яких він привів - вони були тільки Богоми і Полу богами. Те, що він був готовий ризикувати своїм життям, щоб взяти цих двох з собою, говорило про його турботу.

Але сьогодні...

І його брат і син загинули!

Їхні трупи були прямо перед ним.

Він був дуже обережним у в'язниці, але на континенті Юлан, крім своїх власних сил єдиний Всевишній Бог, який присутній тут - це Бейрут. Більше нікого. Він не вірив, що його брат і син будуть у небезпеці. Але сьогодні... Вони були в скриньках перед ним.

« Ні... Ні, ні..." - закричав від люті один.

« Зловіть його! » — закричав один з них.

Вартові відразу схопилися за зброю і оточили посланця.

З мерехтінням тіла Одина з'явився поруч із двома сундуками. Він подивився на труп у правому скрині, а потім на тіло в лівій скрунці: « Німола! Честере! Ты... як ти міг...».

Його тіло тремтіло, а обличчя стало блідим.

« Мій брат! Мой сын! Не хвилюйтеся. Я безумовно буду мститися. Безумовно! Я їх пожаліти. Я зроблю їх життя гіршим, ніж смерть!!"

Один раптом повернувся, дивлячись на посланця.

"Скажи мені, хто їх убив!" - закричав один. Він добре розумів, що тільки Всевишній Бог міг убити його сина і брата.

"Хмпф!!", - посланець просто холодно фиркнув.

« Я!», - пролунав крижаний голос у головному залі.

Миттєво, все в головному залі, включаючи Одина, повертались, щоб подивитися.

Аж раптом зала з'явилася фігура. Ця людина крокував в зал кроки за кроком, у той час як охоронці були не в змозі блокувати його. Він носив білі траурні стрічки у волоссі і був одягнений в ритуальні білий одяг. Через це міністри в залі були приголомшені... Це був, очевидно, траурний одяг для оплакування померлих членів сім’ї.

Один дивився на Лінлей палаючими очима.

« Хто ти?» — крикнув один.

« Якщо у тебе хороша пам’ять, ти повинен запам'ятати, що колись вбив двох людей. Один з них був моїм другим братом, тоді як інший - мій старший брат!"

Він не з’являвся протягом майже двох тисяч років. Не було нікого, хто міг би дізнатися його сьогодні.

Один нахмурився, будучи абсолютно не в змозі сказати, ким був цей чоловік.

"Здається, що ти дійсно вбив багатьох людей".

Лінлей з холодом подивився на нього: « Послухай. Я... Лінлей Барух!"

Міністри у великому залі були шоковані. Вони дивилися на Лінллей, не вірячи у почуте. Цей молодий, одягнений в церемоніальні траурні одягу, фактично був засновником Імперії Барух. Легенда в історії континенту Юлан... Лінлэй!

Том 18, розділ 9 — Битва!

- Один одразу зрозумів, ким був той чоловік. На континенті Юлан репутація Лінлей була занадто великою... З погляду статусу він був навіть вищий від Бога війни й Первосвященика в минулому. Зрештою, досягнення Лінлей були просто занадто легендарними.

Обличчя Одина було мертвим-бледним. Пристойно дивлячись на Лінлію, він просвердлював крізь зуби: « Ти насмілився прийти! »

Голос Лінлей був як арктичний лід: « Як я можу тебе вбити? »

"Ха...ха-ха ...", - гнівно розсміявся один.

Його брат і син гинули через те, що одного з них примусили повстати до неба. Крім того, він знав про досягнення Лінлів. Приблизно дві тисячі років тому Лінлей став Божественним. Один чоловік вважав, що незалежно від геніальності Лінлей він міг стати максимально звичайним Висим Богом. А щодо об'єднання Глубінних Тайн?

Це було не те, що можна виконати за такий короткий період часу.

Під час гнівного сміху все тіло Одина перетворилося на розмите плямою, миттєво з’явився прямо перед Лінлією. Звуком кришталика тіло Лінлей був вражений, коли вилітав за межі палацу. Один холодно розсміявся, а потім пішов за ним назовні.

"Лінлей і Імператор Один боряться..."

Усі міністри, що були в залі, відразу ж побігли. Навіть багато слуг і служниць повтікали. Видивляючись неймовірно енергійними, всі вони підняли голови до неба, сподіваючись побачити Лінлей і Одина... Але, вони нічого не бачили.

« Його Імператорська Величність проти Великого Майстра Лінлей... Як ви думаєте, хто виграє?» - обговорювали між собою міністри.

« З помахом руки, Його Імператорська Величність знищив половину Імперської столиці Юлан. Зважаючи на його силу. він, безумовно, здобуде перемогу".

« Величний майстер Лінлей зник на дві тисячі років. Враховуючи його всенародний талант, він напевно став сильнішим".

Під час chat міністрів... Аж ось пролунав жахливий звук вибуху з боку кута імператорського палацу.

"БУМ!"

Аж ось несподівано вибухнув палац і безліч кам’яних уламків на великій швидкості розлетілися в різні боки. Коли всі ці уламки врізалися у стіни палацу на відстані 100 метрів, вони утворювали величезні отвори. Можна було почути багато болючих криків, бо під удар потрапило безліч безпорадних служниць і слуг. У деяких з них були розморозжені голови, в той час як інші втратили кінцівок...

Але міністри продовжували дивитися в небо.

Вони також спостерігали за новоприбуліми Посланців, які все ще були під вартою.

У повітрі над імператорським палацом Імперії Одина. Лінлей і один зробили перепочинок. Лінлей знаходився у своїй повній Драконячій формі, все його тіло покривали дракони луски. Він холодно дивився на Одина своїми темно-золотими очима. Один з його обличчя був просто невірний: « Не... Неможливо. Неможливо!».

Один з них, раніше проведений обмін ударами.

« Материальні атаки? » — холодно вимовив Лінлей. - Наскільки я розумію, ти спеціалізуєшся на Указах смерті. Чому б тобі не використати відповідних атак?»

Лінлей провів обмін ударами з Самом і зрозумів, що він використав тільки Закони Ветра без натяку на аура смерті.

Спираючись на те, що знав Лінлей...

Один був Мерзким Королем і експертом, який спеціалізувався на Указі смерті.

Один з них, дивлячись на Лінлію, втупився у зуби і сказав: « Мені це не потрібно! Я дам тобі зрозуміти... що таке жаль!"

Договоривши, тіло Одина раптом рушило і з нізвідки почало зароджуватися торнадо. Будучи в самому центрі торнадо, він рівився до Лінлэй з аурою потужності, яка, здавалося б, була здатна знищити світ, намагаючись завдати потужний удар долоні у формі ножа по Линей...

"Хруст..."

З'явилася розповсюдна тріщина... але це була матеріальна Площина. Боги, що висували тут, могли легко розривати простір.

« Дуже гарно», - Лінлей навіть не ворухнувся. Він просто рнувся до однієї, дозволяючи цій долоні у формі ніжки приземлитися прямо на його тіло.

"ЗВОН!"

Коли удар Одина приземлився на тіло Лінлей, можна було почути металевий дзвін. На драконячих лусках Лінлей з’явилась невелика біла пляма, але на цьому все. Це зовсім приголомшило Сама, змусивши його позіхнути. Але Лінлей скористався цією можливістю, схопивши своїми драконячими кігтями його плече і різко повернувшись, смикнув ...

"Розрив".

Кров і тіло розліталися всюди, тоді як права рука була повністю відірвана.

"В'юх~!"

Хліский удар драконячого хвоста рухався так само швидко, як блискавка.

Один з них, незважаючи на його швидкість, зробив поспішний крок, але йому було завдано глибокої рани зі свіжою кров’ю.

« Як твоє тіло може бути таким...», - приголомшено дивлячись на Лінлей пробурмотів один, в той час як його рана швидко загоїлась. Забралося дуже мало часу, щоб його відірвана рука відросла.

« Тихий, слабкий. Занадто слабкий!» - спокійно вимовив Лінлей. У той же час, він розтиснув свою руку і дозволив відірваній руці одна впасти з неба вдаряючись об поверхню імператорського палацу. Торнадо, фінансовий напад Одина, призвело до катастрофічного руйнування в імператорському палаці. Ті міністри були повністю забруднені брудом, тоді як вони ховалися за спинами палацових охоронців.

"Не може бути!" - крикнув один і в черговий раз рівився вперед. Вся його тіло трансформувалася у формі меча і змащений великий меч рубанув прямо по Лінлі.

Лінлэй холодно фыркнув. Його швидкість швидко зросла і ввірялася, а потім наніс сильний удар кігтистою рукою по обличчю одного. Великий шматок тіла був здерний з його обличчя і в той же час відштовхуючи у далекий політ.

"Слишком повільно", - продовжував Лінлей. Ставши Всевишнім Богом, швидкість Лінлей різко зросла, особливо з огляду на те, наскільки могутнім було його тіло. Його швидкість була значно більша за швидкості Божественного клону вітру Одина. Один зовсім не міг чинити опір... Зрештою, в даний момент він використовував тільки його Божественний клон вітру, а не свій найсильніший клон смерті.

Один витріщилися на Лінлей, його очі були повні шоку і люті. Він не міг цього прийняти!

« Як він може бути настільки сильним? » — не міг повірити Один.

« Де твій клон Смерті? » — сказали Лінлей. Злякавшись один у розпачі звернувся, але, хоча йому вдалося ухилитися від удару, навіть не перевівши духу, стався вибух з зіткнення драконячої хвоста Лінлей з його талією.

Тіло Одина було розсіяне надвоє. Усі кістки та органи з верхньої частини тіла почали вириватися назовні.

Верхня половина тіла Одина була відправлена в політ у протилежному напрямку.

« Хіба ти не повинен бути дуже сильним? » — запитав Ліллей.

"Взрів!"

Кулак Лінлей впав на груди Одина, яку розірвало як мішок з брудом і прогнуло під ударом фонтани крові. Тим не менш, нижня частина тіла Одина почала швидко відростати, і його рука люто замахнулася в бік тіла Лінлей.

"Хіба ти не повинен бути Мерзким Королем?"

"Взрів!"

Удар ноги зіткнувся з лівицею рукою, відсилаючи одного в політ ще раз.

"Хіба ти не повинен змусити мене дізнатися, що таке жаль?"

Ладонь Лінлей приземлилася на голову Одина і після гучного вибуху, наче пушене ядро, той був відправлений в бік поверхні землі. Після шаленого зіткнення земля люто здригнулася, створюючи глибокий і довгий розкол, в той час як сам Один був повністю у неї занурений.

Лінлей повільно приземлився на землю.

« Давай. Якщо ти ще не помер, - спокійно вимовив Лінлей.

З самого початку Лінлі не вживав смертельних ударів. Якщо хтось помре легкою смертю, то це буде для нього надто великою милістю. Лінлей чітко пам’ятав, як один мучив його боса Єля.

В імператорському палаці Імперії Одина було досить багато спостерігачів боєм людей, у тому числі десятки експертів Божественного рівня. Всі вони були підлеглі одна. Вони дивилися з недовірою... Їх непереможний Мерзкий Король був повністю розтоптан, не будучи в змозі надати хоч якесь протистояння.

« Хмпф. Вашій Імперії Одина кінець! - оточені Посланники імперію Барух стояли з високо піднятими головами.

У даний момент група людей, яка раніше спостерігала за розвернутим битовою здалеку. Це були Бебе, Вортон, Делія, Тейлор та інші. Усі вони летіли до імператорського палацу. Для них імператорський палац був місцем, де вони могли гуляти так, як їм заманеться. Ніхто не міг їх зупинити.

Рейнольдс, спостерігаючи за цією битвою, не міг стримати сліз: « Босе. Другий брат. Один помре. Ваші смерті будуть відмиті!"

Прямо зараз, у центрі цієї "арена" було вся земля була пересічена тріщинами і розколиною. З-під неї повільно виповзала фігура. Це був один. На даний момент все його тіло було повністю відновлене, але його очі все одно переповнялися гнівом і недовірою.

« Є якісь інші фізичні атаки?", - зимно розсміявся Лінлей.

Договоривши, тіло Лінлей раптом рушило на таку високу швидкість, що навіть якщо б один з усіх сил намагався повернутися, він би не зміг... Нога виблискнула і приземлилася прямо по його промежині. Почулось звук вибуху і розриву тіла впереміш з криком болю Одина... він підлітав вгору, перш ніж в результаті знову впасти на землю.

« Де твій бог смерті? - Ти хочеш пожертвувати клоном вітру, ніж дозволиш здатися своєму клонові смерті? "

Лінлей розумів, що цей клон Одина був не дуже сильним... Тому він мав на меті бути клоном смерті, оскільки був найсильнішим у світі.

- Один дивився на Лінлей очима повні ненависті.

Він хотів убити Лінлію, але не мав на це сили.

« Лiнлэй. Ти жорстокий. Ти зло! - Але ти не зможеш вбити мене!"

Узявши, він перетворився на тисячу подвійних воїнів, які блукали в різних напрямках. Це була техніка “Двойник..." Законів Ветра. Побачивши це, Лінллей навіть не поворухнувся.

Раптом...

Розмита земля-жовтая аура миттєво поширилась на тисячу метрів і на всіх двохників одна почала справляти жахаюче гравітаційне тяжіння. Але, звичайно ж, інші люди в цій галузі, такі як служниці, слуги, Рейнольдс, Бебе та інші, зовсім не були порушені.

« Озирнувшись! Вибух!"

Ви чули серію вибухів, що розривалися від жахливого тиску подвійників! Вибухи енергії потрясли саму основу імператорського палацу, і його стіни знову були пошкоджені. Сцена створювала повний хаос.

Найміцніша техніка Лінлей... Простір Чорного Каменя! Притягнення було спрямоване до Лінллей!

Єдине тіло одного, якому ще треба було вибухнути, — це його боговний клон вітру.

Це було нормально. Ставши висим Богом, Простір Чорного Кам’я Лінлей стало в десять разів потужнішим... Набагато потужніше, ніж у минулому. Під такою жахливою силою тяжіння буде дуже важко протистояти навіть Семизірковому демону. Якщо тіло занадто слабке, його не просто притягне вниз. Його...

Розорвет!

Тіла, які сформовані виключно з чистої енергії повинні бути стабільними... Якщо стабільний дестабілізувати, наприклад під дією сили тяжіння, то єдиним результатом буде розпад і вибух.

"Хруст..."

Один з усіх сил намагався протистояти цьому гравітаційному претензії, але його тіло все ще тягнулося в сторону Лінлей.

Один просто не міг, та й не сміявся повірити: « Це... це...».

« Так ти досі не збираєшся показати свій клон Смерті?» - Лінвей холодно посміхнувся. Він уже розповсюдив своє божественне почуття по всьому континенту Юлан. Але, зробивши це, він не міг відчути аури клонування Смерті Одина.

« Я захоплююся тобою, - Один повернув собі крижаний спокій. - Лише за дві тисячі років ти став настільки могутнім. Твоє Гравітаційне простору справді велике. Давай, вбий мене вже ...».

Один дійсно вирішив не чинити опору. Не те що б він не хотів, він просто не міг.

Отже, він вибрав смерть!

« Ти хочеш померти?»

Лінлей з усмішкою сказав: « Ти забув, що зробив зі своїм братом Єлем? »

На обличчі однієї людини застиг величезний вираз.

"Гул..."

Дивна духовна енергія й душа одна були під впливом техніки духовного Хаоса. Техніка духовного Хаоса Лінлей тепер була надзвичайно жахливою... Будучи Всевишнім Богом, він тепер міг впливати на звичайних п’ятизіркових демонів і впровадити їх у прання.

І справді...

Очі Одина потьмяніли і стали безжиттєвими.

« Таким чином він і правда тільки П’ятизірковий Демон. У кращому випадку ледве наблизився до рівня Шестизіркового», - зовнішність Лінлей повернулася до свого первісного вигляду, в той час як ці білі траурні одягу знову з'явилися на ньому.

Один просто мовчазно стояв.

Лінлей повернувся до імператорського палацу і пробіжався по ньому поглядом, голосно й чітко промовив: « Сам більше не може протистояти».

Говорячи це Лінлей вдарив Сама і той немов безжиттєва маріонетка впав на землю і не рухався.

Експерти, які все це бачили були шоковані. Було ясно... Один був без свідомості.

« Зараз... Вісім два божественності, що знаходяться в межах імператорського палацу, повинні вийти. Якщо ви цього не зробите, то наступним помрете ви!" - почув холодний голос Лінлей проникала через Боже відчуття в розуми тих вісімдесяти двох божественностей. Всі вони спочатку підкорялися одному. Але тепер, перелякавшись, вони відразу почали вилетіти.

Погляд Лінлэй знову впав на Сама.

« Вбити? Я впевнений, що ти помреш в муках і приниженнях», - погляд Лінлей був таким же холодним та бездушним, як лід.

Том 18, розділ 10 — Метод Убивства

У кінці кінців, багато фігур пролітали по повітряному і десятках божественностей з жахом полетіли в імператорському палаці. Протягом короткого періоду всі вісімдесят два Божества зібралися тут. Вони перелякано і нервово дивилися на Лінллей. Вони не знали, що... Лінлей збирався зробити з ними.

Вони були дуже засмучені. Як Лінллей може бути настільки сильним? Вони прибули з Плоскостю в’язниці Ґебадос на континент Юлан, але ніколи не сприймали серйозно » (легендарногоLe Langues).

Але виявилося... Лінлей був дуже сильним.

« Лаорд Лінлей, ці речі не мають нічого спільного з нами. Ми просто виконували накази лорда Одина, - поспішно сказав чоловік середніх років з зеленим волоссям.

« Те, що сталося, не має нічого спільного з нами. Лорд Лінлей, пробачте наші життя."

Вісімдесят два Божества благали про милість. Оцінивши силу Лінлей, вони зрозуміли, що він був цілком здатний тільки за допомогою свого божественного почуття атакувати всіх їх. Жоден з них не міг піти.

« Закрийте свої роти», - холодно сказав Лінлей.

Відразу ж, всі вісімдесят два Божества замовкли, не сміяючи сказати ні слова. Весь імператорський палац занурився в труну тиші. Міністри, слуги, служниці і охоронці також були в стані паніки. Всі ці роки... Вони знали, що експерти під контролем Одина були надзвичайно сильні.

Але сьогодні, один був побитий як собака і лежав на землі. Ці вісімдесят дві фігури стояли як зграя рабів, не вирішуючи видати і звук. І людина, яка улаштувала все це була тим шатеном!

«Четвертий брат. Делія. Якщо ви хочете помститися - робіть те, що вам буде завгодно" - подумки сказав Лінлей.

У Лінлей не було інших варіантів. Він не міг запечатати божественну силу цього слона, тому що той чоловік був Всевишнім Богом! Лінлей мусив покладатися на чорний камінь, щоб загнати Сама у глибокий стан — ступор.

"Виродок!" - заревів Рейнольдс і він рнувся вперед, рухаючись як блискавка. Все його тіло почало повзати полум'ям і його права нога вистрелила як торнадо.

"Взрів!"

Вона люто зіткнулася з талією Одина, биваючи його і посилаючи кататися по землі, поки той не зіткнувся з кам'яним стовпом спустошеного палацу. Коли тіло одинокого чоловіка врізалося у кам’яний стовп, той впав.

« Ублюдок. Виродок!», - брмотів Рейнольдс. Його очі наливалися кров'ю, коли він дивився на Сама. Він кинувся вперед ще раз, коли за одним нападом Одина.

« Озирнувшись! Вибух! Вибух!"

Рейнольдс дав волю своїй люті.

Що ж до Лінліей, то він був безстрашним спостерігачем. У той же час, кулька води виплив з лоба Лінллей і розмито-синій світло почав записувати події на відстані. Лінлей використовував свій божественний клон води, щоб виконати техніку запису Провидця і записати ці події.

"Рейнольдс" - проричала Делія.

Рейнольдс взяв перепочинку, повернувшись до Делії. Він відступив, щоб звільнити місце для неї. Щодо Делії - вона тримала списа Кортеса у своїх руках, а потім люто вдарила їм по тілу одна. Грудь, ноги, стегна, руки, талія... Делія варварскі використала спис, щоб проколоти його. Вона безупинно проклинала його і водночас по її щоках покотилися сльози: « Старший брат...».

Діксі помер. Хоч би що вона могла помститися, але не змогла змиритись.

« О, Маріє, вона... тому що він відчував такий самий біль! Смерть сама по собі не лякає, але померти так як Єль, замучений до божевілля? Це було страшно. - Незалежно від того, що ми будемо робити, мучить одна, цього все одно не буде достатньо. Не вистачить! І смерть його клона... Я його знищу!

"Як жорстоко" - вісімдесят два Божества спостерігали, як Делія і Рейнольдс мстили Саму. Їхні серця тремтіли.

Рейнольдс і Делія взяли перепочинок.

« Вісімдесят двоє людей», - Лінлей повернувся, щоб подивитися на них.

Божество було дуже шанобливе: « Лаорд Лінлей».

Лінлей холодно сказав: « Кожен з вас повинен придумати спосіб, яким унизить Сама. Пам'ятайте - принизити! Просто не достатньо колоти його з мечем! Якщо хтось не може придумати щось... Я вб'ю цього чоловіка".

Вісімдесят два Божества були приголомшені.

« Може, Лінлей був схожий на крижаних кинджалів, коли дивився на них. - Ви б воліли померти, а?

Вісімдесят два Божества переглянулися. Один був їхнім лідером. Але трохи похитнувшись, всі вони почали підходити до нього. Вони знали свої обмеження... І вони знали, що Один скоро помре. Оскільки він уже не мав п’яти хвилин, то принизити його було цілком нормальним рішенням.

« Один, хто б міг подумати, що це станеться з тобою? » — сказав один із Богів, люто вдаривши його по горлу.

« Не вбивайте його! » — закричав Ліллей.

Найважливіша частина тіла — це голова, адже саме тут розміщувалася божественна іскра.

« Пам’ятайте. Принизити його! - Ви називаєте це приниженням? Недостатньо!»

Ці божества подивилися на Лінлей, а потім, стиснувши зуби, вони почали використовувати всілякі методи, щоб принизити його, наприклад, бити списами по геніталіям або розривати його одяг. Через кілька хвилин... Одного разу тіло виглядало жахливо. Але коли Лінллей побачив це, то не почувався задоволеним.

Його очі були холодні як лід.

« Старший брат, все готово» - почувся голос ззаду. Це був Уортон.

« Приведіть тих людей», - наказав Лінлей.

Відразу ж, сюди почала тягнутися група людей, виходячи з-за розбитих стін палацу. Це були... прошайки! Вони приходили сюди з різних куточків столиці. Хоча столиця імперії була казково багата, там також жили бідні райони. У імператорський палац увійшли сотні брудних жебраків.

« О, так це імператорський палац», - очі попрошах забллителі.

« Заходьте. Будь ласка, використовуйте свою уяву для того, щоб визначити спосіб принизити цього чоловіка на землі. Кожен з вас отримає золоту монету, а той, хто буде працювати добре, буде обдарований сотням додаткових золотих монет" - сказав чіткий голосом молодий чоловік, який вів їх сюди.

"Сто золотих монет?"

Очі бідних загорілися.

"Ха-ха, принизити когось? Легко», - великий хлопець кинувся вперед.

« Звичайно, мої монети є сто золотих.

Кожен з сотень жебраків хотів бути першим, тому вони відразу кинулися вперед. Вони не знали, що людина на землі була Всевишнім Богом. Вони не знаю, що це був імператор Імперії Одина. Все що вони знали, що... Той, хто добре справиться з завданням, отримає сто золотих монет. Для цих поперечних сто золотих монет були сумою грошей, яка могла б змусити їх збожеволіти.

« Всі ви, приходите» - відразу ж рикнув хлопець.

"Ха-ха..." - перший жебрак відразу помочився в рот Одина.

"Це нічого не означає" - це був другий жебрак підходящий до одного.

Один жебрак за іншим поривався вийти вперед, демонструючи всі свої фантазії у своєму бажанні виграти сто золотих монет.

« Це... це... і обличчя їх зблідло.

У порівнянні з тими бідними вони були надто ніжні. Те, що вони робили, можна назвати просто « покаранням ». Але ці жебраки дійсно змусили думати, що життя Одина було гірше смерті.

« Гей, шкіра цього хлопця настільки ж тверда. Я не можу розрізати її незалежно від того, як би я ні намагався!», - крикнув один жебрак. Він тримав голку, ніби бажаючи щось зробити, щоб покарати його, але, на жаль ... Це було тіло Всевишнього Бога. Хоча один не спеціалізувався на тренуваннях тіла, його тіло містило божественну силу.

Як звичайний жебрак може пробити шкіру тіла, сформовану з божественної сили?

"Следжуючий» - холодно сказав молодий чоловік.

« Я повинен бути переможцем. Сто монет повинні бути моїми. Я навіть не отримав можливості використовувати свій шанс", - відразу крикнув жебрак з голою.

« Звали геть, - гукнув його інший попрохайка ззаду. - Ха-ха, настала черга папочки».

Договоривши, він перевернув тіло Одина і...

« Це... зайшло занадто далеко», - деякі з міністрів навіть не могли продовжувати дивитися.

Але Лінлей просто спостерігав за цим з холодною виразом обличчя. Лінлей змушений був визнати... Це дійсно зайшло занадто далеко і цього було достатньо, щоб змусити людину зійти з розуму від приниження. Але він принижував лише одну людину - одиноку. Чоловіка, який знищив всіх головних членів Конгломерата Доусон і змусив Єля вбити свою сім'ю.

Крім того, він навіть не дозволив Єлю померти і мучити його до останнього.

У порівнянні з цим, те що сталося з Одином - було цілком "добрим" явищем.

« Вони підуть звідси» - спокійно сказав Лінлей.

« Так," - шанобливо сказав хлопець, відразу приводячи попрошеях геть.

Лінлей подивився на брудне, голе, закривавлене тіло в лахміттях, але не відчував жалю. У той же час Лінлі відкликав свою духовну силу, але активував своє Простір Чорного Кам’я за допомогою одного всередині.

Очі Одина відкрились!

- Один подивився на себе. Його обличчя відразу змінилося.

"Взрів!"

Закрутилася Божа сила вітру і тіло Одина повністю чисте, одягнені в новий набір одеж.

Один чоловік, дивлячись на Лінлію, сказав собі: « Що ти зробив зі мною? »

« Що я зробив? - Чому б тобі не подивитися на себе, на те, що було зроблено."

Лінлей вистрілив синім світлом, створивши кришталевий шар над головою і створюючи велетенське зображення в повітрі. Зображення прийшло в рух, переграючи те, що тільки що сталося.

Лінлей, звичайно, записав все це.

Зрештою, один був у стані духовного заціпеніння. Якби він не знав, що сталося, то чи відчував би тривогу?

"Це..." - обличчя Одина змінилося і він подивився в сторону Рейнольдса та Делії.

Запис Провидця закінчив показ того, що було зроблено Делією і Рейнольдсом. Потім вона почав транслювати те, що зробили вісімдесят два божества. Тактика, яку використовували вісімдесят два Божества була набагато більш жорсткою. Один з них був попелом і подивився на вісімдесят два божества: « Як ви смієте! »

Група Божественностей була шокована... Але потім один з них засміявся: « Хмпф. Один, скоро ти помреш. Чому ти такий самовпевнений?»

« Ви...», дивлячись на різні події, в Одині зростала лють.

« Сам, продовжуй спостерігати. Краща частина ще не почалася." - спокійно сказав Лінлей.

У записі Провидця з'явилися пробайки.

Очі одного чоловіка округли: « Чи не так? »

Він, Один, був шановним і піднесеним Висшим Богом. Для Богів, що висихали, навіть Святі були мурашками. Що ж стосується простих смертних - вони можуть бути вбиті так, як йому заманеться... На таких людей, як прошейки один навіть не вдосжився б подивитися.

Він, Всевишній Бог, був оплежений промахами? Він думав, що він зійде з розуму.

Але записи Провидця демонстрували щось ще гірше, ніж він собі уявляв.

Перший жебрак помочився в рот.

Кулаки Одина були стиснуті і його обличчя стало попільничним, а потім потемніло. Його очі, здавалося, плювали вогнем.

Ці жебраки використовували свою уяву для ста золотих монет. Сцени були абсолютно розбещеними і зовсім огидними. Один чоловік дуже турбувався своєю репутацією. Але події в записі Провидця були ще гіршими, ніж смерть. Все тіло одинока тремтіло, а його розум перебував у стані хаосу.

Зниження!

Незрівнянний приниження!

Гірше ніж смерть!

«Лінлей, ти напевно помреш від моїх рук. Звичайно!» - Один дивився на Лінллей убивчим поглядом.

« Сьогодні лише перший день. Ми продовжимо завтра", - спокійно сказав Лінлей.

Один був настільки злий, що на його губах з’явився натяк на кров.

Але тоді один раптом повернув голову до неба, дико сміючись: "Ха-ха... Ти жорстокий. Жестокий!»

Один дивився на Лінлію так, ніби він хотів зняти з Линлей шкіру живою.

„Лінлей, я повинен сказати... Твоя майстерність у приниженні когось ще не на досить високому рівні. У порівнянні з тим, що я зробив із твоїм старшим братом Єлем? Ти і близько не підійшов до цього! Ти знаєш, як я катував його, коли я повісив його на цьому дереві в палаці? Ха-ха, я думаю... що він не посмів нікому розповісти про це. Він навіть не наважувався думати про це. Ха-ха...», незважаючи на те що один говорив це, він вже знаходився на межі божевілля.

Лінлей просто холодно дивився на нього.

« Незалежно від того, наскільки ти сильний, все, що ти в змозі зробити - це знищити мій Божественний клон вітру. Найважливіше тіло - мій клон Смерті. Якщо мій божественний клон вітру буде знищено, ну і нехай. Це не має значення. Якщо мій син помер, я заведу ще одного. Ха-ха... Дозволь мені сказати тобі. Мій клон Смерті вже давно вирушив у Загрубний світ. Якщо у тебе є можливість - прийди і знайди мене в Загробному світі! Ха-ха, принижувати мене далі... ха-ха, тільки у сні!».

"ВЗР!"

Дико сміючись, тіло Одина раптово вибухнуло.

- навколишня група експертів була приголомшена. Жоден з них не думав, що один насправді вибере смерть. Очевидно, що один вже не міг витримати цих мук і приниження. Тому він вирішив покінчити з собою.

Погляд Лінлей був холодний як лід.

- Пробурмотів про себе Лінлей.

Том 18, розділ 11 — Приємний Сюрприз

Самоперевірка Сама шокувала всіх вісімдесят двох Богств. Всі вони нервово чекали.

Раптом...

Лінлей повернувся і подивився на них. Один з тих Божественностей нервово сказав: « Лаорд Лінлей, ми без жодних вагань підкорялися Вашим наказам. Будь ласка, пробачте нас. Те, що ми зробили в минулому було за наказом лорда Одина. У нас не було вибору."

Усі вони благали про прощення.

« Батьку, ти не можеш пощадити їх!», - люто крикнув що знаходився позаду Тейлор.

- Повернув Лінлей.

Від Тейлора Рейнольдс також люто вигукнув: « Брате, всі ці божественності не можна щадити. Всіх тих Святих Один убив не своїми власними руками ... Це зробили саме його подружки. Імі був убитий Джордж і ними же був вбитий Діксі!"

« Це були вони» - з очима повні ненависті повернулася до них Делія.

Який був статус одного? Як він міг принизити себе і своїми руками вбити Святого? Усі ці безжалісні вчинки, мабуть, були здійснені його підручними.

Вісімдесят два Божества почали панікувати: « Лаорд Лінлей, нас не можна звинувачувати. Ми діяли згідно з наказом Одина".

Лінлей окинув їх холодним поглядом. Один з Божественностей жаху почав утікати і водночас панічно крикнув через Боже почуття: « Швидко!».

Від похмурого погляду Лінлей він відчув, що все рухається в поганому напрямку. У мить, коли він почав утікати, інші Божества теж почала втікати.

Дехто летів у небо, інші ж — до землі.

"Гул..."

Землястова жовта аура миттєво поширилася в усіх напрямках, утворюючи величезну сферу діаметром тисячі метрів. Вона навіть занурилась у землю приблизно на дві тисячі метрів. У цій сфері кожен з восьмидесятів Богств опинився в пастці. Навіть Семизірковий демон буде важко протистояти цьому тискові.

"Взрів!"

Меншість з них, тих, хто мав слабкі тіла, розривалася і розірвалася від однієї лише сили тяжіння.

На щастя, поки душа Бога не буде знищена, то смерть прийде. Хоча вісімдесят два божественності були під впливом цієї могутньої сили тяжіння і притягувалися до Лінллей, жоден з них не помер.

"Лорд Лінлей" - Божество, які намагалися втекти, з обличчя повні паніки благали про милість.

« Батьку. Убий їх. Відомість за дядька», - люто вимовив Тейлор

"Третій брат" - також заговорив Рейнольдс.

Лінлей пробіг холодним поглядом по всіх вісімдесяти двох божественних істот: « Звичайно, ви були підлеглі Сама і повинні слухатися його наказів. Але протягом останніх тисяч років ніхто з вас не покинув Площину Юлан. Ви охоче залишилися... Ви підкорялися наказам Сама з власної волі. Ви не можете звинувачувати інших у вашій смерті!"

Якби ці божества не хотіли підкорятися і бути контрольованими Одином, вони могли б просто піти до Арктики та відправитися в Вищі Площини. Це б зовсім не турбувало одна.

"Лінлей, ти..."

Вісімдесят два Божества в жахі просили пощади, у люті проклинали або просто беззв’язно бордимотували. Але під цим гравітаційним притяганням вони стали постійно і на високій швидкості летіли в сторону Лінлей. Лінлей вилікував хвилю Божественної сили землі, яка неначе стріли вирушила в сторону кожного з 80-х людей.

Почувся низький урчачий звук і вісімдесят дві фігури звернулися в пил.

« Уортон, дбай про всі ці речі», - поверхня землі була забрана божественними іскрями, Межпростірними перснями та божественними артефактами. Їх піймали поривом Божественної сили і поплили в сторону Вортона. У фізичному тілі іскри Полубогов та Богів все ще вважалися дуже цінними й дорогими.

Уортон відразу зібрав всі ці речі.

"Вихоляємося" - на обличчі Лінлей не було навіть натяку на усмішку. Він просто вистрілив у небо.

Сили Замка Драконячої Крові негайно змили в небо, залишаючи позаду себе тільки двох Святих. Ці святі негайно попрямували до оточених і пов’язаних Посланцям Імперії Барух. Побачивши ситуацію, солдати навколо Посланників були настільки налякані, що почали швидко ослаблювати вузли.

"Ха-ха, ваша Імперія Одина кінець." - дзвінким голосом вимовив один з Посланників.

Всі міністри Імперії Одина переглянулися. Вони розуміли... Що перед всеоприйнята силою Імперії Барух, імперія Одина дійсно кінець.

« Імперії прийшов кінець».

Через війну в імперській столиці Імперії Одина, раптового появи Лінліей і подальшого вбивства одина та вісімдесяти двох Богств, весь континент Юлан знову потрапив у хаос. Ті експерти, які раніше підкорялися силі Одина... Як вони могли бути вірними Імперії Сама у теперішніх умовах? Вони відразу повстали проти Імперії Одина.

Лише за одну ніч вся Імперія одна розвалилася.

Хоча під контролем Один було більше 80 Богств, вони були розкидані по всьому континенту Юлан і дізналися, що один та вісімдесят два Божества померли, то їх так лякали, ніби відразу ж бігли до Арктичної Ледніки... Всі вони покинули Площину Юлан.

Імперія одна розпалася з надзвичайною швидкістю.

А Імперія Барух? Вона розширювалася з надзвичайно високою швидкістю. Увесь континент Юлан ще раз дізнався про присутність Лінллей.

Великий Майстер Лінлей, який зник на період приблизно двох тисяч років несподівано з'явився...

І вбив Імператора Одина.

Весь континент Юлан потрясло новиною цієї битви.

Замок Драконячої Крові.

Від дня вбивства Одина пройшло майже півтора місяця. Протягом цих півтора місяців Лінлей та Бебе залишалися в замку Драконячої Крові. Хоча Лінлей знав, що божественний клон смерті Один все ще був у Загробному світі, загробний світ був занадто обширений. Як же він міг знайти його? Це було схоже на пошук голки в морі.

"Третій брат, пий менше" - сказав Рейнольдс.

У цей момент, Лінлей і Рейнольдс сиділи один навпроти одного на дворі, і пили вино. Жоден з них не хотів обговорювати тему Одина і Єля. По суті, Лінлей пив без перерви, спустошуючи одну пляшку вина за іншу.

- Рейнольдс схопив Лінлія за руку і змусив його зупинитися.

Лінлей відскочив і з гіркотою подивився на Рейнольдса й тихо зітхнув: « Чистий брат, я нещасливий! »

Лінлей зі сльозами на очах підняв голову: « Я почуваюся нещасним, коли бачу, що бос Єлем був у небезпеці. Хіба я помстився за нього? З усією моєю силою все, що я зробив - це вбив Божественного клону вітру Одина. Для Одина Божественний клон вітру не був таким же важливим, як його клон смерті. І той клон у далекому Загробному світі.

« А бос Єль? Він був настільки зламаний, що тобі, четвертий брат, довелося вбити його. - Я хочу відправитися в Загрубний світ і вбити Одина, але... знайти його буде занадто складно. Загробний світ просто занадто обширений, надто зашахований!."

Загробний світ був подібний до Царства проклятих... Вони обидва були Вищею Площиною.

Просто дивлячись на Царство проклятих можна собі уявити, як важко буде шукати Одина якщо той сховається в якомусь укрим кутці Загробного світу... за пошуками можна провести незліченні роки і не було ніякої гарантії в результаті.

« Брат Рейнольдс теж був пригнічений, але потішав Лінлів. - Ти не винен. Бос Єль справді помер несправедливою смертю... Вкрай несправедливою! Але якби ти не повернувся, то ми б не змогли вбити його Божественного клона вітру. Ти вже і так добре спробував. Я думаю, що... Якби бос Єль знав про це, він би почувався трохи більш спокійним".

Лінлей гірко розсміявся.

У кращому випадку... “Через те, що я відчуваю спокійніше.

З точки зору болю, з погляду приниження, в плані мук... Йель страждав значно більше, ніж один. Втрата Божественного клону вітру не надто сильно позначиться на ньому. Він все ще був Сімзірковим Демоном і досить впливовою фігурою Загробного світу. Кожного разу, коли Лінллей думав про те, що один вільно блукає по Загробному світу, то відчував від цього одну несправедливість.

Лінлей хотів страждати Сама, але з погляду своїх здібностей він зробив все що міг.

« Один справді заслуговує смерті», - Ліндей знову невибагливо повторив це.

« Він заслуговує смерті. Десяти тисяч смертей не буде достатньо, - люто вимовив Рейнольдс. - Якби він просто вбив боса Єля, я б не став його ненавидіти так само сильно, як зараз. Але він ..."

Кожного разу, коли Рейнольдс згадував стан Єля при їх останній зустрічі, як той був на грані краху... Пошкоджене, покалічене тіло...

Йель був у дуже жалюгідному стані!

Він навіть збожеволів.

« На жаль!», - Лінлей все ще був розлючений. Він люто вдарив по столовій плиті, яка розлетілася з тріском на шматки.

« Босе, бос! » - здалеку пролунав голос.

Лінлей повернувся і побачив одягненого в чорне Бейрута та Бебе, які йдуть разом з Уортоном, Делією, Ніссе, Вейдом тощо. З подивом Бейрут подивився на розбитий стіл: « О, Лінлеє, що таке? Навіщо ти розбив цей стіл?»

Лінлей змусив себе посміхнутися: «Лорд Бейрут ».

Він дійсно перебував у жахливому настрої.

"Чувчуваєш гнів і смуток через те, що трапилося з твоїм другом?" - спокійно розсміявся Бейрут.

Лінлей не сказав ні слова. Насправді, глибоко в своєму серці Лінлей трохи злився на Бейрута... Бейрут напевно знав, що слон Смерті Один залишив Площину Юлан. Але він не зупинив його. Тим не менш... Лінлей нічого не сказав.

Так як...

Чому Бейрут має йому допомагати? Тому що час від часу він допомагав, вже було достатньо. Він не завжди міг наглядати за справами Лінлей.

« Я знаю все, що сталося. - Спочатку я хотів залишити Сая для тебе. Але одного дня я вирушив, щоб оглянути Некрополь Богів і за цей період клон Смерті Одина пішов у Загробний світ".

Бейрут охоче пояснив, від чого Лінллей відчув приплив вдячності.

Насправді, Бейруту не потрібно було нічого пояснювати.

Але він пояснив, що на даний момент вважав Лінлей членом сім’ї.

« Загробний світ, Делія похитала головою. - Загробний світ занадто обширений. Знайти Одина буде дуже важко."

"На жаль, так" - зітхнув Бейрут.

Бібе приречено промовив: « Дидити... просто так сталося, що відправився до Некрополя. Черт!».

Раптом Бебе загорілися і він подивився на Бейрута: « Мій бос сказав, що цього разу ми повинні йти за пригодами в Некрополь Богів. Допоможи нам його якось відкрити".

Це було те, що Лінлей і Бебе вже обговорювали в Царстві проклятих.

Повертаючись сюди, вони дійсно планували дослідити Некрополь Богів. Але після того, що сталося з Одином, Лінлей був не в настрої.

« Дослідити Некрополь? - Бебе, тобі немає сенсу вирушати в Некрополь. Що стосується Лінлію...» Бейрут подивився на Линей.

Лінлей почав уважно аналізувати себе: « Коли я опинився в Некрополі Богів, то відчув, що глибоко всередині нього щось манить мене. Цікаво, що там заховано."

« Лiнлэй, тобі справді треба бути в Некрополі Богів. - Але твоєї сили ще недостатньо".

« Ще недостатньо? » — здивувався Лінлей.

З точки зору сили він повинен бути зараз на порядному рівні. Він точно наближається до рівня Асури. Але Бейрут насправді сказав, що його сили все ще недостатньо?

« Я знаю, що причина твоєї сили полягає в тому, щоб бути у Володарі Багряника. - Твоя справжня сила набагато нижча".

« Лард Бейрут, коли її буде достатньо? » — запитав Лінллей.

Бейрут тихо розсміявся: « Коли ти досягнеш рівня Блакитного вогню».

Рівень Блакитного вогню?

Лінлі був трохи спантеличений, але потім він зрозумів. Насправді, він був не в настрої дослідити Некрополь Богів. Те, що сталося з Єлем, спонукало його почуватися розумово виснаженим. Прямо зараз у нього не було ніякого бажання куди-небудь йти.

« На жаль, твій друг справді помер несправедливою смертю, зітхнув Бейрут. - На жаль, я не Емісар Володаря Загробного Світу. Інакше, я міг би попросити його допомогти мені знайти неживу, в яку був перетворений дух твого друга після смерті і затягування у Загробний світ. Якби Володар втрутився, йому було б легко повернути неживі спогади."

Лінлі був приголомшений.

« Здавалося, що двері втягуються у Загробний світ? - Верно. Якщо душа не нищиться, то людина насправді не вмирає. Навіть якщо хтось втягуєся у Загробний світ і стає неживою ... Душа залишається! Вони можуть відновити свої колишні спогади! Верно, бос Єль, другий брат, Діксі і... І мій батько!!"

Обличчя Лінлей миттєво почервоніло.

Почервоніло від хвилювання!

Найжахливіший жаль Лінлія був рання і несправедлива смерть батька. Його батько не знав, що він був помщений і всі вороги померли, а також не мав жодного уявлення про відновлення й вознесіння до слави.

І Єль, який помер так несправедливо. Його друг.

"Лорд Бейрут..." - поспішив заговорив Лінлей.

"Лорд Бейрут, мій старший брат, він..." - поспішно заговорила Делія.

"Лорд Бейрут, а бос Єль, він ...", - поспішно заговорив Рейнольдс.

Але тієї години всі почали весело й радісно задавати питання.

Том 18, розділ 12 — Вхід у Загробний Світ

Лінлей був такий схвильований, що відчув, ніби його серце ось-ось вибухне. Він ніколи не був так збуджений раніше.

« Батько може відновити свою пам’ять і повернутися до життя! І Єль, Джордже, Діксі ..." -- гнітючі емоції, які він відчував останні кілька днів, раптово зникли. Лінлей був незрівнянно збуджений. Він відчував, як ніби світ миттєво став барвистим і красивим.

« Не поспішай. Всі ви, не поспішайте." - швидко закликав Бейрут.

Кожен насильно покалічив своє хвилювання.

« Ви мене не зрозуміли, — поспішно сказав Бейрут. - Після того, як прості смертні помирають, їхні душі потрапляють в Загрубний світ і стають неживими. Вищий Бог не має способу знайти конкретну нішу, на яку перетворився дух людини. Тільки сім володарів Загробного світу можуть знайти їх! Однак, Володарі залишаються Суверенами. Як ви думаєте, вони допоможуть вам тільки тому, що Ви попросите? "

Все відразу ж замовкли. Лінлэй відчув, як його серце стиснулося.

Владики були високими, зарозумілими. Вони не звертатимуть уваги на прохання Всевишнього Бога.

« Якщо я не спробую, як мені знати результат? » — поспішно сказав Лінлей.

Чи було це заради Єля, Джорджа, Діксі або його батька... Лінлей не був готовий відмовитися.

« Дайте йому шанс спробувати. Можливо, йому вдасться" - поспішно сказала Делія.

Бейрут безпорадно похитав головою: « Для того, щоб зробити це, доведеться зіткнутися з двома великими труднощами. По-перше, знайти і побачити Володаря, а по-друге зробити так, що він погодився допомогти. Дві ці труднощі надзвичайно важко подолати. Лінле, я знаю, що ти хочеш побачити свого батька і своїх братів. Але чи знаєш ти, де живуть Володаря Загробного світу?»

Лінлі був приголомшений.

Де живуть Володарі? Це величезна таємниця. Наприклад, Володар Багрянського. Хоча Лінлей відвідував Аметистисті Гори, він тільки потім дізнався, що це місце було резиденцією Владики Багряніка.

«Для того, щоб знайти Володаря... навіть якщо ви знайдете потрібне місце і станеться так, що Володар буде на місці в потрібний момент, якщо він не захоче спілкуватися з тобою, як ти будеш робити? - запитав Бейрут. - Крім того, навіть якщо ти побачиш Володаря Водику, чому Владика так легко послухається прохання простого Вищого Бога?»

Це було занадто важко!

« Я хочу спробувати, — рішуче сказав Лінллей. - Незважаючи ні від чого, я не здамся. Загалом є сім Володарів Загробного Світу. Я піду шукати їх. Якщо перший не допоможе, я знайду ще одного".

Бейрут, почувши це, похитав головою.

"Ти справді впертий".

« Добре, - кивнув Бейрут. Він махав рукою і дістав книжку завтовшки в десять сантиметрів. - Лінлей, ця книга описує Загробний світ. Поглянь. Це допоможе тобі краще зрозуміти Загробний світ."

« Дякую вам, - Лінвей взяв книжку.

Будучи в Царстві проклятих, він ніколи не звертав особливої уваги на справи Загробного світу. Він вважав, що ніколи не піде туди в ногу. Але хто б міг подумати: це станеться?

« Якщо ти дійсно збираєшся поїхати в Загробний світ, дозволь мені дати тобі кілька порад, - приречено сказав Бейрут. - Хоча це не зовсім порада. Я думаю, ти сам повинен розуміти це. Щоб знайти Володаря Загробного світу, спершу треба знайти Емісара Владики... є багато Емісарів і ти повинен бути в змозі знайти їх. Якщо ти не зможеш знайти їх, то знайди Лорда Префекту Префектури. Лорди Префекти можуть знати, де знаходиться Володар, який керує ними."

Лінлэй кивнув.

Хоча можна було б знайти Володаря за допомогою підказки Емісара Владики або Лорда Префекту... Емісари чи Префекти були б готові поділитися цією інформацією?

« Зберігайте медальйон, — сказав Бейрут. - Медальйон, врешті-решт, символізує Володаря Кривавого Хребта. З цим медальоном, можливо, вам буде трохи легше".

Очі Лінлей загорілися.

Правильно, медальйон! Він був даний Бейруту Володарем Кривавого Кремста. Те, що могло б переконати Володаря Загробного світу принаймні вислухати Всевишнього Бога.

"Дідка, дякую" - широко відкриті очі Бебе сяяли.

« Якби я не зробив цього, ти б сказав, що дідусь скупий» - голосно розсміявся Бейрут.

Бебе сяяв. Не було жодних сумнівів, що він збирається відправитися в Загробний світ разом з Лінлєю.

« Дякую вам, лорде Бейрут, — сказала Делія. Бейрут розсміявся. - Ну, добре. У Вас є план. А я повертаюсь назад. Якщо вам щось знадобиться - вирушайте до лісу Тьми і шукайте мене там."

Договоривши, Бейрут перетворився на чорну розмивання і зник.

В повітрі.

Бейрут повернувся, щоб подивитися на замок Драконячої Крові. У його губах з’явився загадковий натяк на посмішку: « Так само, як я і передрік! Тільки... Я не знаю, чи ця дитина виправдає мої очікування чи ні".

А потім, він полетів назад в ліс Тьми.

Після цієї новини все в замку Драконячої Крові перебували у стані збудження. Але відразу ж після цього, вони відчули тиск. Ідти і просити Владики допомогти їм... Це просто занадто важко. Кожен турбувався про те, чи зможе Лінлей досягти успіху. Вони також боялися... що Володар може розсердитися і вбити Лінлэй!

« Влади... Не повинні бути дивними, жорстокими особистостями, чи не так?» - сказав Уейд.

— Не будь опущеним, - відразу ж сказала Делія.

Бебе сміявся: « Не хвилюйтеся. Після того, як Володар Загробного Світу побачить медальйон Владар Кривавого Хребта, який є у нас з босом, він не повинен вбивати нас."

Бебе, зовнішньо певний в собі, як і раніше дуже нервував. Зрештою... Чи Суверенний Господь Бог, Єгова, обов’язково виявить повагу до Володаря Кривавого Хребта?

Насправді можливо, що Володар Загробного світу може мати зуб проти Владики Кривавого Хребта.

Ніхто не міг бути впевнений!

« Люди вважають себе набагато вищими за нас. До тих пір, поки ми не засмутимо їх, вони не будуть принижуватися, убиваючи нас, - спокійно сказав Лінлей. - Що стосується цієї поїздки в Загробний світ, підемо тільки ми з Бебе».

Лінлей і Бебе вже обговорили це через їхній духовний зв’язок.

Якщо він і Бебе відправляться удвох, вони не будуть нічого боятися. Але якщо вони відправляться разом з іншими... Їм доведеться захистити їх у небезпечних ситуаціях.

« Добре» - Делія, почувши це, кивнула.

"Бебе", - але Ніссе погоджувалась досить неохоче.

« Ми повернемося найближчим часом», - фиркнув Бебе. У цей час тіло Лінлей розділилося надвоє і тут же вилетів вогняно-червний Линлей.

« Деліє, мій Боговий клон вогню залишиться тут. И Ниссе... Якщо тобі щось буде потрібно, ти можеш просто звернутися до мого Божествного клону вогню. Я відразу передам Бебе», - спокійно засміявся Лінлей. Залишивши тут Божественного клона вогню, можна було легко контактувати.

Ніссе та Делія відчули себе трохи краще. З божественним клоном вогню Ліндей вони будуть в курсі ситуації весь час.

На другий день після відбуття Бейрута з Замка Драконячої Крові, Лінлей та Бебе вирішили вирушати в дорогу. За одну ніч Лінлей закінчив читати книжку і отримав загальне уявлення про загробний світ.

Загробний Світ. Свячена гора Мертвецов.

Це була величезна гора, яка здіймається на десятки тисяч метрів до неба. Уся гора мала колір білих кісток і білі скелети. На вершині гори стояв величезний, стародавній чорний замок, оточений клубами туману. Цей замок існував вже протягом незліченних років.

Іноді металеві форми життя вилітали з замку, всередині лунали голоси.

У Царстві проклятих було сім місць телепортації. Але в Загробному світі було тільки два. Свячена гора Мертвецьов - одна з них!

« Гей, ви всі стійте покірно» - кричала група воїнів у білих одягах.

З величезного масиву телепортації всюди вистрілювали промені світла, при цьому з’являлися деякі фігури. Ці фігури були здивовані, коли оглядалися навколо себе. Ці люди були святими або Полустами. Дуже рідко з’являлися Боги. Що стосується Вищих Богів... Можливість існування Всевишнього Бога була дуже низькою!

« Лише святий рівень і все ж таки прийшов у Загробний світ. Вони дійсно прийшли, щоб втратити своє життя." - чорноволосий воїн у білих одягах пнув Святого, відсилаючи його в політ з масиву телепортації до кута стіни.

Людина, яка була збита ногою, сердито обернувся.

« Що ти дивишся, малюк. - Ти хочеш боротися? Святий тільки стиснув зуби, опустив голову і притулився до кута стіни.

Побачивши, що людина не чинила опору, воїн у білому похитав головою і посміхнувся: « Повії усюди. Якщо ви не навчитеся терпіти, то напевно помрете в перший день!»

"Бучере, тобі завжди подобалося підтрунювати їх" - воїн в іншому кутку сміявся, попуючи вино.

Чорноволосий юнак Бучер також засміявся: « Якщо ми не допоможемо їм дізнатися правила зараз, то коли вони дійсно ввійдуть до Загробного світу, вони помруть ще швидше.

Досить багато людей вже телепортувалися до цього моменту.

« Є люди», - чорноволосий хлопець в білому відразу повернувся, щоб подивитися. Величезний масив телепортації ще раз засвітився туманним сяйвом і всередині з'явилися дві фігури. Після того, як світло зникло...

« Вищі боги!»

В білих мантіях воїни негайно повертались, щоб подивитися. Навіть воїни в білих одежах, які щойно сиділи, відразу стали на ноги. Це було дуже рідкісним явищем - поява Висихших Богів в масиві телепортації. Якщо таке з'являлося, то це означало, що я бачив когось іншого Найвищого Площини. Він був надзвичайною особою.

Група воїнів уважно дивилася на дві ці фігури.

Один з них був коричневим юнаком, тоді як інший був толим хлопцем у солом'яному капелюсі. Тіло коричневого хлопця раптом піднялося в повітря. Він озирнувся і сказав: « Це священна гора Мертвецьків! Здається, нам потрібно буде рухатися на південь. Але перед відправкою, давайте поговорімо про Загробний світ.

Почувши слова “Священя Гора Мертвецьов ”, воїни білих мантіях відразу стали впевнені, що ці двоє прибули з інших висих площин.

"Добре, бос".

Шатен злегка кивнув в сторону сусідніх воїнів у білих одязі, а потім полетів разом з хлопцем у солом’яному капелюсі.

« Подорожі через Вище Площини... скільки часу мине, перш ніж я теж зможу це зробити? Справді, цінність телепортації висока! Я був тут так багато років, але я до цих пір не заробив достатньо каменів для однієї телепортації», - чорноволосий юнак в білих одязі зітхнув.

Горизонти були широкі і нескінченні. Темні чорні хмари покрили світ і язики блискавиць іноді розрізали їх, наче дракони.

Пусті рівнини.

Дві величезні орди не могли собі дозволити, щоб їх оглянули. Серед них було багато скелетів, зомбі, напівпрозорих духів і похмурих чорних лицарів. Тут також були присутні дивні вартові і стародавня нежити. Всі вони ділилися на різні рівні.

Були слабкі кістяки, але також були присутні скелети Святого рівня.

« Кaбушер, у тебе є тільки два варіанти... - громовий голос трясав небо. - Починатися мені або померти!"

Але відповіддю був тільки холодний сміх.

"В атаку!" - відразу ж в гніві крикнув гучний голос.

"В атаку" - почувся холодний, жорстокий голос.

Відразу ж, великі зграї не жили в двох таборах і почали атакувати один одного. Битва між неживою була схожа на хвилі, які розбивалися один об одного. Весь світ був наповнений скелетами-драконами і кістяками-грифонами, які летіли по небу, в той час як отруйний туман наповнював світ. Загинуло багато нежиті з обох боків.

Саме в цей момент...

Два армії раптово зупинилися, і провідники з подивом втупилися у небо.

Під час високої швидкості повітря пролітало дві фігури. Жахливо потужна аура змусила безчисленну не жити нижче відчути страх. Це аура була в багато разів сильнішою, ніж аури двох лідерів нежиті. Вони не сміли чинити опір, але з часом дві фігури зникли за горизонтом.

« Ми щойно випустили натяк на нашу ауру, але вони були настільки налякані, що навіть не сміли рухатися», - розсміявся Бебе.

« Тобі дійсно нудно», - Ліндей не знав, сміятися або плакати.

Вони щойно покинули Святу Гору Мертвець і полетіли до північної частини Загробного світу, щоб оглянутись. Бебе зрозумів, що його аура Найвищого Бога буде надзвичайно лякати цю неживу людину і він постійно випускав свою « нору », навмисно побоюючись місцевих мешканців. Що стосується Лінліей - не було нічого, що він міг би вдіяти з поведінкою Бебе.

Загробний світ відрізнявся від Царства проклятих. Це був один жахливий континент. Цей великий континент був навіть більшим, ніж п’ять континентів Царства проклятих разом узятих!

Північна частина континенту була заселена безчисленною, тому ця територія відома як Царство Неживі.

Щодо південної частини континенту, то вона була реальною так званим Загробним світом.

Щодо Святої Гори Мертвеців, то вона була розташована на кордоні між Загробним світом а Царством Неживе.

« Велика кількість неживих смертей помирає кожної секунди. Загробні створіння ростуть у силі, пожираючи духів та іншу неживу. Я найбільше боюся того, що нежити, якій стали Єль, Джордж і мої батьки, вже були поглинуті іншими» - Ліндей був дуже стурбований. Тим не менш, він летів з Бебе на південь до кордону Загробного світу.

Том 18, розділ 13 — Префектура Північної Кості

Величезний континент Загробного миру з півночі був заповнений неживою, і тому його назвали Царством Нежиті. Слабка нежити, яка там жила, була в основному невід'ємною частиною Святого рівня. Взагалі кажучи, ставши Богомством, переважна більшість полетить на південь, входячи у світ експертів ... в Загробний світ.

На південь від Святої Гори Мертвеців. Це було місце, яке вважалося правдивим Загробним світом.

Як одна з чотирьох Висих Площин, структура управління Загробним світом була дуже схожа на Царство проклятих... Вісімдесят одна префектура була в цілому світі. Після того як Лінлей і Бебе потрапили в Загробний світ та покинули Священну Гору Мертвеців, першу префектура, до якої вони увійшли, була приїжджа номер один північний частині заповідника... Префектура Північної Кості!

Нині над Північною Кісткою ширяв металічний вид життя, який летів на великій швидкості менше десяти метрів завдовжки. Лінлей і Бебе були в ній, тоді як Лінлэй стурбовано хмурився. Буквально тільки що вони дісталися кордонів Царства Небіті, щоб оглянутись... І саме після цього Лінлей почав турбуватися.

Різанина у Царстві Неживи відбувалася ще частіше, і це було гірше за проклятих! Нежити постійно билася і пожирала душі один одного... Таким чином вони зміцнювали свої власні душі й збільшували свою силу!

« Мій батько помер майже дві тисячі років тому, тоді як Джордж, Єль і Діксі померли тисячу років назад. Минуло так багато часу... Чи могли вони померти в подібній битві між неживою? ", - турбувався Лінлей.

Після того як нежива, освічена душа померлого помирає, її душу пожирається і ця істота справді вмирає! У такому разі, навіть якщо Лінлей вдасться знайти Володаря, це буде марно.

Лінлей не міг не турбуватися. Через багато років Неживи були надто люті й безжалісні!

« Босс... Не хвилюйся, - поспішно сказав Бебе. - Твій батько, Джордж і Єль... ні в кого з них немає слабких душ. Навіть якщо після входу в Загробний світ вони перетворилися на неживу людину, то стали могутньою незнищенною. Шансів на те, що потужна не виживе набагато більше."

« Це все, що я можу собі говорити" - злегка кивнув Лінлей.

Але він розумів, що з кожною хвилиною у Царстві Неживі гине безліч людей.

« Нам потрібно використовувати кожну мить, - нахмурився Лінлей. - Якщо я хочу знайти Володарку, то не можу просто бігати всліпу. Найкраще буде знайти Емісар Владики або зробити запит Лорда Префекту".

« Босе, ти знаєш ким є Емісари у Загробному світі? Або де живуть Лорди Префекти?" - запитав Бебе.

Лінлей похитав головою.

« Найперш буде шукати Всевишнього Бога і запитати», - Лінлей знав тільки основну інформацію про Загробний світ. Що ж стосується місць проживання Лордів Префектів Загробного світу... Йому було важко навіть припустити. Дехто жив у своїх префектурних палацах, тоді як інші жили в містах. Але були й ті, хто жив у віддалених гірських кряжах.

Оскільки Ліней мав знайти Всевишнього Бога, він почав звертати увагу на зовнішній світ.

Він не міг просто пересканувати кожну металеву істоту, що пролітає повз неї на предмет існування Богів, а потім зупиняти їх і питати. Це могло просто роздратувати їх, і хоча вони можуть налякатися могутності Лінлэй... Вони також можуть з злості просто обманювати йому.

Під час польоту Лінлей зосереджувався на зовнішньому світі.

На третій день під час розп’яття вина і їдіння через напівпрозоре вікно, очі Лінлей раптом оживилися.

За кілька кілометрів від них близько десяти тисяч Богів під командуванням десятків Висихших богів гналися за десятьма людьми.

«Бебе, ось наш шанс! » — сказав Лінлей.

— Шенс? - Який шанс? Це просто бійна група розбійників."

На своєму шляху Лінлей і Бебе довелося зіткнутися з багатьма подібними сценами. Однак... Втягнені сили були незначними, а також не мали нічого спільного з конфліктами.

« Просто йди за мною», - впівголоса вимовив Лінлей. Металічна форма життя відразу зникла, не даючи Бебе ніякого вибору крім того, як слідувати за Лінлією до битви.

Багато розбійників нападали на всі боки, тоді як ті десять чоловіків намагалися втекти в різних напрямках. Однак, лідери розбійників, Висяті боги, гналися тільки за двома висушливими Богоми.

« Який уб* *** обсяг інформації! Майже відразу після того, як ми увійшли до Префектури Північної Кості, розбійники вісімнадцять гірських хребтів об'єднали свої сили і напали на нас!» - вимовив через Боженьке відчуття трьохметровий червоношкірий чоловік з почервонілими від люті бичими очима та одним рігом посеред лоба.

« Старший брат, не злися. Зараз найголовніше це врятуватися." - відповів інша людина молодше.

« Як тільки ми виберемося з цієї передяги, то напевно повинні провести розслідування. - Нам пощастить якщо зможемо втекти".

Хлопець поголився назад. Ті, хто втікав у південному напрямку з повільнішою швидкістю вже давно були вбиті, вижили тільки двома.

Але, звичайно, у них були товариші, які для втечі вибрали інші напрямки. На даний момент кожен був сам за себе... Ніхто не міг собі дозволити таку розкіш, як турбота про іншу.

« Ти це знаєш! Свиєш!».

Вісім фігур раптово з’явилися перед молодим і жорстоким чоловіком. Кожен з восьми Богів, що висихали, дивився на них холодними очима.

« Не добре!», - буженець і хлопець негайно зупинилися. Коли вони оглядалися, то помітили, що інші шляхи до втечі були також заблоковані людьми.

"Ви двоє все ще сподіваєтеся втекти?" - почувся глибокий голос і вперед вилетів мускулистий, бородатий дварф ростом 1,5 метра. Дварф ширяв посеред неба, дивлячись на них золотими бездушними очима.

"Старший брат, нам кінець!"

Юнак і чоловік, який не мав страху, переглянулися через безсилля.

У оточенні розбійників. Цього разу вони зазнали катастрофічної невдачі!

« Якщо ви можете вбити нас, то зробіть це. - Навіть вбивши нас, ви не зможете отримати наші речі."

Як правило, люди з цінним майном триматимуть своїх клонів в їх штаб-квартирах. Якщо боголовця вб'ють, його клон все одно виживе... і, таким чином, вміст його Найпростішого кільця буде як і раніше недоступним.

Дварф холодно засміявся.

Будучи лідерами розбійників вісімнадцять гірських хребтів, вони робили подібне не раз і були досить досвідченим. Вони знали, що інші могли тримати своїх слонів в інших місцях і тому не зможуть отримати скарби всередині кілець.

« Я дам вам вибір два варіанти, - глибокий голос 2-рфа рознісся луною по небесах. - Перший, ви передасте вміст своїх кілець, а ми у свою чергу відпустимо вас. І другий... Ви нам нічого не віддаєте, але в такому випадку ніхто з вас ніколи не отримає нічого поки ви не помрете!»

«Тоді ти помреш першим», - крикнув якийсьоловий чоловік і все його тіло миттєво трансформувалося в могутнього чорного бика, оточеного полум'ям. Він мчав до дворфу, наче полум’яний світж.

Але дварф лише зневажливо розсміявся і в його руках з'явився довгий двометровий чорний сокира. Піднявши чорний дворучний сокиру, дварф наче випадково замахнувся в бік палаючого світжу, і всюди де проходив топор, само простір тремтіло і починало рябувати, неначе від кинутиго у воду каменю.

Раптом...

З неба схибнула землясто-жовтая аура, поширюючись у діаметрі на тисячу метрів і формуючи напівсферу землестого світла, потворюючи всередині себе всіх розбійників рівня Всевишнього Бога, в тому числі й бiкоголових братів. Крім того, під цією напівсферою землісто-жовто - світла і за сумісництвом “книги", що її розкрили, утворилися круглі пластмаси з божественної сили Землі.

« Ти це знаєш! Свиєш! Свиєш!».

У одну мить тридцять три Богородиці - розбійники, а також двоє боголових братів затремтіли і почали безперешкодно падати вниз з величезною силою пригнувшись до цієї круглої » платівки ..пластині 0. Вони були скутими страхом, вони не могли навіть трохи підійматися в повітря.

Вони підняли голови і з жахом в очах подивилися на небо.

Там парив коричневий хлопець, одягнений в небесно-синю мантію, тоді як поруч з ним ширяв підліток у солом'яній капелюсі. Вони стояли пліч - о - пліч у безмежному небі.

« Милорде, — відразу ж шанобливо вклонився більший дварф. - Мене звати Келіоптель, лідер вісімнадцятих гірських хребтів Префектури Північної Кісті. Мілорд, не знаю що вам потрібно, але наші вісімнадцять гірських хребтів обов'язково вам допоможуть!."

Решта тридцять два Висих Бога-розбійника теж відразу поклонилися.

Перебуваючи в цьому гравітаційному полі, вони відчули жахливу силу тяжіння.

« Боже мій, невже існує така потужна Гравітація? Якби він хотів нас вбити, то міг би легко це зробити."

У такому роду області для Лінлей вбити когось буде простіше.

« Мій пане, мене звуть Амос. Мілорд, я готовий служити вам." - вклонився богоголовий чоловік і стоїть поруч хлопець. Усі мешканці Загробного світу знали, коли можна бути зарозумілим і шанобливим. Очевидно, людина перед ними була непереможним експертом.

Легка усмішка з’явилася в частинах губ Лінллей.

« Господи, я маю питання» — сказав Лінлей.

"Мілорд, скажіть на милість" - відразу ж вимовив більшбородовий дварф, в той час як богоголовий чоловік уважно слухав.

Лінлей спокійно засміявся: « Я хочу знати, чи живе у Префектурі Північної Кості якийсь Емісар Владики?»

« Я знаю відповідь на це запитання. Лорд Префект нашої Префектури Північної Кості є Еміссаром Владики." - відразу ж відповів більшобородний дворф і одразу після нього заговорив богоголовий чоловік. - Лорд Префект Префектури Північної Кості є одним з найвищих експертів Загробного світу і він дійсно Емісар Владики."

Лінлей відчував приплив захоплення.

Здавалося, що цей лорд Префект Префектури Північної Кості дещо повинен знати про Володаря.

« Де живе Лорд Префект? Ти, говори!» - відразу ж запитав Бебе і вказав на боголаго.

Бійкоголовий чоловік шанобливо відповів: « Лард Префект Префектури Північної Кості живе на пасовищах, що за тисячі кілометрів на схід від міста Хайде. Звичайні люди не можуть увійти... Але, звичайно, враховуючи ваші статуси, Мілорді, вам здійснити цей візит буде дуже легко".

« За межами міста Хайде?», - в уяві Лінлей миттєво з'явилася карта. На даний момент він вже знав загальне розташування міст Загробного світу, як тильний бік своєї долоні.

« За межами міста Хайде?», - Лінлей подивився на дварфа, який поспішно кивнув.

Тільки тепер Лінлей був упевнений.

« Добре. Ви можете піти, - спокійно вимовив Лінлей, розвіюючи своє Простір Чорного Кам'я.

Група розбійників і бікоголових брати були приголомшені й почали передивлятися.

« Дякую вам, мілорде!», - біколаві брати відразу вклонилися і потім на високій швидкості побігли на південь.

Деякі розбійники відразу готуються до погоні.

« Ви все ще хочете їх вбити? — рикнув Бебе. І натовп розбійників зупинився. Лінлей подивився вниз, а потім спокійно звернувся до 2-рфу. - Можливо, вам слід забути про конкретну операцію по достаттю добра.

"Верно, вірно" - відразу ж відповів дварф.

« Келіоптель. Чудове ім'я." - спокійно засміявся Лінлей, а потім змив з Бебе ввись, зникаючи на горизонті.

"Бос, ми повинні переслідувати чи ні?" - багато розбійників дивилися на більшбородого дварфа.

« Ведіть мою дупу. Ми вже не зможемо їх наздогнати. И... якщо ми дійсно почнемо переслідування, я вважаю, що цей лорд зможе вбити нас одним змахом своєї руки, - дварф холодно фирскнув. Інші грабіжники були мимовільно вражені. - Досить. Давайте збирати обручки з поля бою і повертатися".

Дварф одразу ж повів своє військо назад в штаб-квартиру.

Розбійники вісімнадцяти північних гірських хребтів Префектур Північної Кості дійсно були могутньою силою і їх лідер, Келіопатор, був кимось, хто знаходився майже на рівні шестизіркового Демона.

У кожного з вісімнадцяти гірських хребтів був свій лідер, але звичайно ж дварф був абсолютним лідером.

В одному з вісімнадцяти гірських хребтів. У той час як у брамах замку розбійники з повагою поклонилися і сказали: « Шаф! »

"Хмпф" - заходячи в зал, лисий чоловік у чорній броні був переповнений люттю.

— Шеф, чому ти так сердишся?» - пролунав м'який голос.

«Тьфу!, лисий чоловік сів на свій трон у головному залі і почав нещасно бурчати. - Ти навіть не уявляєш. Сьогодні ми, брати вісімнадцяти гірських хребтів, об’єднали свої сили і були на межі успіху. Але хто б міг подумати, що з нізвідки оголоситься пара вищих експертів і почнуть ставити питання про Лорда Префект та Еміссара Владик? І вони навіть змусили нас втекти цим двом жирним вівцям".

«Тоді нам дійсно страшенно не пощастило», - сказав м'який голос.

« Тьфу, - лисий чоловік у чорній броні знову встав. - Досить, Джордже. На цей раз померло трохи наших братів і загони повинні бути реорганізовані. Допоможи мені впоратися з цим. Я не в настрої".

« Так, Шеф» - прийшла відповідь від хлопця з дуже дружньою посмішкою на обличчі.

Якби тут був Лінлей, він би відразу впізнав свого брата... Джорджа!

Том 18, розділ 14 — Саїнт

У чорній броні впав на Джорджа, а потім пішов відпочивати. Він був дуже задоволений Джорджем у ролі його палацового. Перш за все, Джордж був Полубогом і таким чином не уявляв для нього жодної загрози. По-друге, Джордж був дійсно талановитим і міг приймати заходи щодо управління силою гірського ланцюга. Тепер він вважав, що його раніше прийняті рішення не вбивати Джорджа було одним з його наймудріших рішень.

На цей раз було не дуже багато жертв і тому Джордж швидко закінчив свої справи.

Ніч. У гірському замку. Джордж стояв перед вікном, дивлячись крізь нього на викривлену червону місяць. Цей зігнутий диявольська червона місяць нагадувала йому... що це був Загробний світ! Не його Батьківщина, континент Юлан.

« Скільки часу триватиме таке життя? — подумав Джордж. - Цікаво, що сталося з континентом Юлан за останній тисячу років. Судячи з тиранічних вчинків цього Одина, швидше за все бос Єль і навіть Замок Драконячої Крові сильно постраждали."

Джордж був дуже спокійним і холоднокровним чоловіком. Незалежно від того, з яким середовищем він стикався, він швидко адаптується до неї.

У Загробному світі всі знали, що не могли жити спогадами про свої минулі життя. Тільки після того, як вони розвивалися і трансформувалися в божества, їхні душі завдяки природним законам відновлювали пилові спогади про минуле життя

Коли Джордж помер, він був Святим.

Коли його душа була втягнута у Загробний світ і перетворилася на неживу душу, то він мав силу душі. Оскільки душа Джорджа була душею Святого, то коли він став неживою, це стало невід’ємною частиною його життя. Коли Джордж був неживою Святого рівня, він не мав ніяких спогадів про його минуле життя. Все, що він знав - так це те, щоб вбивати іншу неживу людину для того, аби поглинути їхні душі і зміцнити свою!

Коли він це робив, його душа постійно зростала. А потім, коли він повільно і безперервно ріс ... Він раптом прорвався і став божеством!

Джордж відновив свої спогади під час того, як Бог почав діяти.

Він знав, що в минулому його звали... Джордж.

У якості старшого міністра колишньої Імперії Юлан Джордж отримав навички в дипломатичних і міжшляхових відносинах, причому він був у цьому підкований набагато краще Лінлей. Коли вони були молоді і вчилися в Академії Ернст, Джордж дуже легко подружився з хлопцями, а в Імперії Юлан він був як вдома, наче риба у воді.

Тепер він служив як помічник розбійників.

Можливо, грабіжники були талановиті у тренуваннях і боях, але щодо управління вони були набагато гірше ніж Джордж. Таким чином, всі визнали управлінські таланти Джорджа.

« Зараз моя перша мета - дістати достатньо грошей, щоб купити будинок у межах міста. - Після цього, я буду тренуватися в місті і перебувати у безпеці! На той час я не буду витрачати стільки енергії."

Джордж був дуже високий, оскільки наглядав за цими гірськими хребтами. Він став другим після лідера гірського хребта. Він міг би легко здобути іскру рівня Бога та злитися з нею, але він не хотів.

Він хотів стати божеством самостійно!

Отже, хоча він не відважився красти з огляду на його здібності, якби таємно скакав велику кількість багатства у власному Межпростірному кільцеві, як би інші могли дізнатися?

Якщо хтось мав достатньо грошей, хіба він захоче залишатися в гнізді розбійника?

« На жаль, третій брат у Царстві проклятий. Буде дуже складно побачити його знову." - зітхнув Джордж.

Префектура Північної Кісті справді була величезною. Металічна форма життя Лінлей летіла протягом кількох місяців, аж поки не досягла пасовищ за межами міста Хайде.

« Резіденція Лорда Префектури Північної Кості, - похвалив Бебе, дивлячись у вікно. - Тут розміщені сотні тисяч воїнів. Все це виглядає справді велично. І цей високий замок в центрі... Це повинно бути справжнім місцем проживання Лорда Префекту.

Лінлей подивився у вікно. Цей замок був заввишки понад 100 метрів і мав колір білої слонової кістки.

« Я сподіваюся, що лорд Префект знаходиться вдома, — зітхнув Лінлей. - Якщо його немає, значить ми летіли сюди даремно."

Лінлей одразу « зняв » основу для життя, а потім разом з Бебе полетів до далекого дому.

Цілком природно, що лорд Префектури Північної Кості була під великим захистом і багато воїнів префектурі були в дозорі.

« Хто йде!» - здалека закричали солдати, не дав Лінллей навіть наблизитись.

Але Лінлей і Бебе продовжували летіти вперед. Десятки префектурних воїнів відразу полетіли вперед разом з лідером — воїном, який мав один ріг на чолі. Лідер вигукнув: « Це резиденція Лорда Префекту. Поблизу не дозволяється вільно бродити тут. Вам двом краще негайно піти."

« Ідіть і повідомте Лорда Префекту, що старійшина Лінлей клана Чотири божественних Звірів хоче засвідчувати свою пошану», - Ліндей спокійно розсміявся.

« І ми повинні вірити, що ти старійшина клану Чотири божественних Звірей тільки тому, як ти так сказав?» - засміявся лідер групи воїнів.

Лінлей спокійно розсміявся. Землясто-жовтая аура поширилася від його тіла, відразу захопивши солдатів всередину цієї області, фактично застав їх зненацька. Їхні тіла затремтіли, і вони впали на землю. Вони ледве встали на ноги, вислизнувши зуби.

« Тепер ти віриш мені?», - Лінлей спокійно засміявся і в той же час землесто-жваве світло зникло.

« Я вірю тобі, я верю тебе», - поспішно сказав воїн.

Він був приголомшений. Він повністю переконався, що людина перед нею була певним чином "Семізіркового Демона".

« Зачекайте, будь ласка... Я піду і співзвучу." - сказав рогатий воїн, а потім відразу ж розгорнувся та полетів у напрямку високого замку.

« Ваш Лорд Префект відсутній? » — запитав Ліней у воїнів.

Воїни вже усвідомили, що ці двоє були винятковими фігурами. Один з них, великий бородатий воїн, засміявся: « Ми просто звичайні воїни. Якби лорд Префект хотів піти, ми б про це не дізналися. Незабаром, повернеться капітан і ми будемо знати точно."

Лінлей лишився тихо чекати, тоді як Бебе пробурмотів: « Я сподіваюся, що лорд Префект не полетів".

Через кілька хвилин...

« Король Лідії, лорд Лінлей, який пішов відмітитися про прибуття Линлей, прилетів назад з усмішкою на обличчі і рухався як спалах. - Коли Лорд Префект дізнався, що Ви прибули, мілорд, він був дуже радий. Він вже замовив бенкет, який буде підготовлений для Вас. Лорд Лінлей, будь ласка, йдіть за мною".

Почувши це, Лінлей переглянув життя Бебі.

- Пробурмотів Бебе.

« Це добре, - Лінлей засміявся і відразу ж вилетів вперед. - Веди!»

Поспішаючи до замку, Бебе з подивом запитав через Боженьке почуття: « Здається, що лорд Префект Префектури Північної Кості сьогодні дуже ввічливий. Можливо, він чув про тебе? Чи може бути твоя слава, бос, поширилась, пройшовши шлях від Царства проклятих до Загробного світу?»

« Ми дізнаємося, коли побачимо його, - прямо зараз Лінлей почувався дуже щасливим. - Крім того, коли ми зустрінемося з Лордом Префектом, не створюй ніяких проблем. Ми тут, щоб попросити його про допомогу".

« Я знаю», - потер ніс Бебе.

Лінлей посміхнувся. Ця подорож у Загробний світ була досить гладкою. Він був у стані так легко зустрітися з Лордом Префектам Північної Кості.

"Лорд Лінлей, ми тут" - воїн зупинився біля воріт замку.

Лінлей побачив багато служниць, які йшли до замку з тарілками їжі. Лінлей і Бебе відразу увійшли в цей замок.

За сотні метрів від замку Лорда Префектом був ще один замок, трохи менший. У цей час на веранді стояв чоловік, одягнений у довгу сіру мантію. Він спокійно насолоджувався пейзажем. Якби Лінллей побачив цього чоловіка, він би відразу впізнав його. Це був чоловік, якого він мріяв вбити... Божевільний Король Тю'ми Ґебадос Один.

Коли один прибув у Загробний світ, він також з’явився в районі Священної Гори Мертвеців.

Таким чином, його першою зупинкою також була Префектура Північної Кісті. Прибувши до Префектури Північної Кості, він швидко зрозумів, що з огляду на його поточний рівень сили, хоча й міг вважатися вищим експертом у Загробному світі, насправді він не досяг вершини влади. Не було ніякого способу, яким він міг би порівнятися з Лордом Префектом Загробного світу. Під час свого шляху він зіткнувся з Лордом Префекттом Північної Кості.

Після декількох спаррингів з Префектом, він зрозумів рівень сили цього чоловіка і тому став його підлеглим, фактично ставши третім посвідком під контролем Лорда Префекту Префестури Північної Кості.

- Один подивився вдалечінь з подивом.

Він побачив дві фігури, що ввійшли в замок Лорда Префекта.

« Вони! - обличчя Одина різко змінилося. - Як Лінлей потрапив у Загробний світ, а?

Як один міг забути приниження його Божественного Клону вітру на континенті Юлан? Незважаючи на те, що таке приниження було для нього досить простим...

Але що стосується самого Одина - це було найбільше приниження, яке він коли-небудь пережив!

Він ненавидів Лінлэй!

Тоді він люто заричав на Лінллей, кажучи йому, щоб той прийшов у Загрубний світ і знайшов його.

Але хто б міг подумати, що Ліндей насправді з'явиться у Загробному світі!

« Здається, він зосереджений на моєму вбивстві, - погляд Одина було холодно. - Він навіть насмілювався зустрітися з Лордом Префектом. Чи знає Лінлэй, що я тут, чи він тут у іншій справі?»

Один з них запитав, чи Ліндей знає його місце.

Якби це було так, чи став би Лінлей таким відкрито зустрітися з Лордом Префектоном?

Треба розуміти, що один був підлеглий Лорда Префекту.

« Я лише сказав кілька слів. Хто б міг подумати, що ти будеш переслідувати мене в Загробному світі? Хмф" - Один був настільки злий, що раптово вилетів з його власного замку до замка Лорда Префекту.

Його Божественний клон вітру отримав повне уявлення про силу Лінлей. Один зрозумів... що з погляду матеріальних атак Лінлей далеко перевершив його. Навіть у духовних атаках... Лінлей було досить сил, щоб змусити його, Одина, увійти в поступовий стан. Завдяки цьому Один був упевнений...

Лінлей не був слабшим за нього з точки зору духовних атак!

« ДЛЯ того, щоб убити Лінлей... сам я не зможу зробити це. Я повинен попросити про допомогу Лорда Префекту." Один відразу ж вилетів через бокові двері, заходячи в замок лорда Префекта. Охоронці знали, ким був один і тому не зупиняли його.

У гостем залі.

Довгий стіл ломився від різних делікатесів і пляшок дорогого вина. Лінлей і Бебе сиділи осторонь, в той час як перед ними сиділа вишукана жінка у синій мантії. У головному кріслі сидів гарний чоловік середніх років. Він був одягнений в білі шати і мав білу бороду.

Цей чоловік середніх років був Лордом Префектури Північної Кості.

« Хоча я живу в Загробному світі, однак чув про відомого Старша Лінлай Клана Лазурного Дракона. Те, що Ви прийшли до мене сьогодні, Ліндей - це дійсно радісна подія, - чоловік середніх років продовжив дуже тихим голосом. - Дозволь мені представити. Це моя дружина, Аніта! О, і я забув представитися. Мене звати Саїнт!»

« Мистер Саїнт. Мадам Аніта, - Лінлей посміхнувся. - Це мій добрий друг, Бебе.

Бебе відразу видавав посмішку.

Лінлей був цілком задоволений. Оскільки Лорда Префекту реакція, вести з ним переговори не повинно бути важко.

« Я тільки недавно чув про вас, лорд Лінлей і тепер Ви в моїй префектурі. Це дійсно приємна несподіванка. Лорд Лінлэй, я хочу запитати, чи є особлива причина вашого візиту? - Якщо є що-небудь, що Вам потрібно, просто скажіть. Якщо я, Саїнт, зможу допомогти, то зроблю це."

Лінлі відчув полегшення, а Бебе, який сидів поруч, відразу засміявся: « Ви обов’язково зможете допомогти. Ви Емісар Владики, врешті-решт."

Саїнт здивувався, а потім розсміявся і кивнув.

« Містер Саїнт, головна проблема - це те, що я маю дуже важливу справу і тому мені потрібно зустрітися з Володарем Загробного світу. Тільки... Я поняття не маю, де вони живуть. Я хотів би попросити Вас, містер Саїнт, дати мені кілька підказок щодо того, куди я повинен піти, щоб зустрітися з Володарем Загробного світу. Це не обов'язково має бути конкретний з семи. Цього з семи буде достатньо." - поспішно сказав Лінлей.

« Ви хочете побачити Володаря?» - Саїнт був шокований, а його дружина сиділа поряд і дивилася на Лінлі та Бебе з подивом.

« Чи можете ви сказати мені, чому Ви збираєтеся зустрітися з Володарем Загробного світу?» - запитав Саїнт.

Лінлей трохи вагався.

Саїнт відразу засміявся: « Я просто запитую. Правда... Якщо ви хочете зустрітися з Володарем Загробного світу, це буде досить складно. Я знаю, де живе Володар Загробного світу, але навіть коли Ви підете туди, якщо Владика не захоче зустрітися з вами, ваша подорож буде даремною. Володарі гордих і шляхетних людей".

Лінлей був незадоволений. Так Саїнт дійсно знав!

« Містер Саїнт, скажіть мені, де проживають Володарі. Що стосується того, чи буде він готовий зустрітися зі мною або ні - це питання моєї удачі», - поспішно сказав Лінлей.

Саїнт на мить задумався, а потім злегка кивнув.

Саме в цей момент...

« Лард Префект! — у голові Саїнта пролунав голос. Саїнт не міг нахмуритися, а потім відповів через Боже почуття. - Одина, що сталося?»

Том 18, розділ 15 — Загубити Своє життя

Те, що один перервав Саїта, дійсно розлютило його.

"Лорд Префект, у даний момент вас відвідав чоловік на ім'я Лінлей, вірно?" - запитав через Боже відчуття Один.

« Так, це дійсно так» - Саїнт був дуже здивований тим, як швидко про

Цього дізнався один.

Один з них відразу продовжив запитувати через Боже почуття: « Чому Лінлей прийшов? »

Саїнт був спантеличений: « Ліїнлей хоче зустрітися з Володарем і питає мене, де він живе. В чому справа?»

Один був шокований.

« Зустрітися з Володарем? - Спочатку один думав, що це було пов'язано з ним, але він все одно нервово продовжив. - Лорд Префекте, у мене з Лінллей запекла ворожнеча. Їх вбили мій син і брат! Навіть мій бог - клон вітру був принижений і замучений до смерті ним. Лорд Префект... Будь ласка, допоможіть мені помститися. Коли ми вб'ємо Лінлей, я один, ніколи не забуду Вашу доброту, Лорд Префект."

Один знав, що лорд Префект Саїнт був Емісаром Владики і також володів артефактичним Сувереном. Він дійсно був вищим експертом.

Він повинен бути абсолютно впевнений у своїй можливості вбити Лінлэй!

« Вбити Лінлей? Навіть не думай про це, - прямо зараз Саїнт був дуже розлючений.

« Лард Префект, - Один був у розпачі. Лорде Префект, якби я міг його вбити, то вже давно зробив би це. Але я не можу. Лорде Префект, я прошу Вас, убийте Лінлэй. Якщо ви вб'єте його, то якщо у вас будуть які-небудь накази для мене, Лорде Префект, навіть якщо це буде коштувати мені життя я виконаю їх."

Саїнт скривдив через Боже почуття: « Слухайте мене уважно. Це не тому, що я не хочу допомогти тобі завершити свою помсту. А через те... що я не впевнений у своїй здатності зробити це!».

« Не впевнений? - Один не смів повірити. - Як Ви можете бути не впевнені? "

"Один, ти повинен знати, що не так давно я відвідував свого старого друга і нещодавно повернувся" - сказав Саїнт.

- Один знав про це.

« Я ходив провідати патріархата Клана Ешкрофт. І саме Змій Пустоти розповів мені про Лінлей. Ти знаєш... що коли Лінлей був тільки Богом, він зміг убити багато Семизіркових Демони покладаючись лише на свої сили!» - через Боженьке почуття б'є у відповідь Саїнт.

Один з них був приголомшений: « Бог? Як це можливо?»

« З прогнозів восьми великих кланів тепер, коли Лінлій став Всевишнім Богом, то напевно досяг рівня Парагона! Навіть якщо висновок вісьмох великих кланів не є точним, то з огляду на його приголомшливе « падіння », як Бог... Ставши висим Богом сила Лінлей така, що навіть я не впевнений, чи зможу здолати його!"

Не кажучи вже про те, що “долежати ” і“ убити» — це два абсолютно різних поняття.

Саїнт не був упевнений навіть у тому, що зможе здолати Лінлей, не кажучи вже про вбивство.

"Скажи мені, чи можу я дозволити собі спробу вбивства підозрюваного експерта рівня Парагона?" - підвів підсумк Саїнт.

Один був приголомшений.

Він знав, що Лінлей був сильний, але навіть у його найбезжальніших фантазіях він не міг і подумати, ніби сам Патріарх Клана Ешкрофт визнав силу Лінлею і навіть підозрював його в тому, Що він є Парагоном. Це була оцінка надзвичайно високого рівня! Зрештою, не було точного способу дізнатися чи Найвищий Бог був Парагоном.

Наприклад, Даннінгтон. Інші лише припускають, що він Парагон.

Навіть після того, як хтось зливає всі шість Глубінних Тайн, сторонні не зможуть оцінити рівень просто дивлячись на людину.

Саме тому, що Саїнт знав про надзвичайну могутність Лінлей, він був настільки ввічливий. Інакше, якщо взяти до уваги його статус Емісара Владики, навіщо йому взагалі діяти таким чином? На жаль... Ніхто з них не знав, що Лінлей володів “черним каменем!", який йому подарував Володар Багряник і саме через це він був настільки сильним.

« Лард Префект. Лорд Префект! - Ще раз у розпачі. - Лінлей зациклений на вбивстві мене. Лорде Префект, я прошу Вас, будь ласка допоможіть мені придумати спосіб, за допомогою якого я б зміг убити Лінлей. Ох, вірно... Лорд Префект, Лєней ж хоче зустрітися з Володарем, вірно? Нехай Володар вб'є його."

« Ти тупий? - Саїнт дійсно починав все більше і частіше злитися. - Ти думаєш, що Владика буде щось робити по твоєму першому поклику? "

Тільки тепер один згадався.

« Але твоя пропозиція дійсно нагадала мені про один метод», - сказав Саїнт.

Один з них був захоплений: « У вас є метод?»

« Достачно. Більше не говори зі мною через божественне почуття. Почекай в стрічці», - рявк Саїнт.

Діалогові вікна через Божевільне почуття відбулися блискавично. Хоча вони обмінялися десятками речень, насправді пройшло не більше двох секунд. У бенкетному залі, Лінлей і Бебе дивилися на Саїнта, очікуючи його відповіді.

« Я знаю, де живе Володар, але Ліндей, - Саїнт сказав з дуже серйозним виразом обличчя. - Резіденції Владик створюються так, щоб запобігти візитам з боку інших та занепокоєння. Тому їх резиденції знаходяться в дуже небезпечних місцях... Навіть семізіркові демони не можуть туди входити. Саме тому, Лінлэй, я закликаю Вас переглянути це питання."

« Мистер Саїнт, вам не потрібно турбуватися про нас. Будь ласка, просто скажіть куди йти." - квапливо сказав Лінлей.

« Скажіть нам, де це. Ми стаємо дійсно нетерплячими», - пробурмотів кудись в сторону Бебе.

Саїнт захистився на мить, а потім кивнув: « Ну добре. Наш Загробний світ має дуже небезпечне місце... Гірський пік номер один Загробного світу - Гора Бездні! Кожен у Загробному світі знає, що Гора Бездні це надзвичайно небезпечне місце, але те що вони не знають... що в горі Бездні знаходиться резиденція Володаря!».

Почувши це, дружина Саїнта Аніта подивилась на свого чоловіка. Безсумнівно, відповідь її чоловіка була для неї несподіванкою!

"Гора Бездны?" - насупився Лінлэй.

У книжці Бейрут, яку він отримав від нього, описувалося багато місць, у тому числі гірський пік номер один загробний світ — гора Бездні. У книжці говориться, що Гора Бездні була найнебезпечнішим місцем у світі і нікому не дозволялося заходити туди.

« Я хочу побачити, наскільки небезпечно це місце." - прийняв рішення Лінлей.

« Мамо, що це за погляд? - У очах Бебе сяяла заінтригування і він, природно, помітив дивний вираз обличчя Аніти. - Чи може бути, що слова Лорда Префекту неправильні?»

« Звичайно, що ні, — відповіла пані Аніта. - Я просто здивована. На горі Бездни справді живе Володар? До сьогодні я про це не знала".

"О" - кивнув Бебе, немов на нього знизилось раптове просвітлення.

« Босе, я відчуваю, ніби щось не так, - Бебе звернувся через Боже почуття до Лінлі. - У той момент, коли Аніта почула слова Саїнтом про гору Бездні, у неї було дуже дивний вираз обличчя. Тут щось не так.

Хоча Бебе мав досить дитячу вдачу, він був дуже чутливий до цього.

« Не роби так необдумано », — відповів Лінлей.

Саїнт почав благати: « Ліінлей, Гора Бездні надто небезпечна. Я раджу вам не ходити. Як щодо такого... Чому б Вам не залишитися тут, зі мною? Будучи Емісаром Володарем Владики, хоча я і не в змозі започаткувати з ним зустріч, можливо, у якийсь момент Владика покличе мене ... коли це станеться я зможу допомогти Вам передати йому повідомлення ".

— Не в змозі ініціювати зустріч з Володарем?

Скільки часу він повинен чекати?

« Це не обов’язково так, - фиркнув Бебе. - Я бачив, як Емісар Володар спалив аркуш пергаменту з овечки, покриті складними магічними рунами і Владика з'явився."

Це було тим, що зробив Бейрут і потім з'явився Володар Кривавого Хребта. Після одного його слова вісім великих кланів пішли геть.

Саїнт з подивом глянув на Бебе і засміявся: « Я не думав, що ви знаєте про це. І правда, за допомогою цього методу можна викликати Володаря. Ось тільки, цей папір з магічними рунами не те, що я можу створити... Її повинен створити Володар. Це єдина причина, чому Володар може відчути як її спалюють.

"Тим не менш, Володар подарував мені навіть однієї" - винен Саїнт.

Лінлей розумів, що навіть якщо б у Саїнта була одна, то навіщо йому використовувати такий дорогоцінний предмет заради Ліней?

« Пане Саїнт, я дуже вдячний Вам. Але гора Бездни лежить у безодні Загрубного світу і щоб до неї дістатися доведеться витратити від 30 до 40 років. Це займе занадто багато часу. Интересно... Може Ви знаєте про розташування будь-якої іншої резиденції одного з інших шести Владик?», - запитав Лінлей.

Лінлей не хотів марнувати часу, він мав рятувати свого батька і братів.

Бездні справді були далеко.

« Я ні, — із жалем похитав головою. - Лінвей, хоча я і Емісар Володаря, я не знаю, де вони живуть. Єдина причина, чому я знаю про Гору Бездні, як про одне з таких місць, тому що одного разу почув, що про це говорив Володар. Що ж стосується решти... Я дійсно не маю ні найменшого уявлення. Я вважаю, що Володарям просто не подобається коли їх турбують".

Лінлей відчував себе засмучений.

Однак...

Від цього візиту він вже дещо, та отримав. Принаймні тепер він знав, що гора Бездне була резиденцією Владики.

"Гора Бездні!" - Лінлей вирішився.

Його батько і брати провели в Царстві Нежиті майже дві тисячі років. Якщо їм вдалося вижити протягом усього цього періоду часу, то кілька десятиліть вони не мають великої ролі.

«Лінлей, не давай більше про це. Я пропоную вам спробувати деякі особливі делікатеси Загробного світу», - під час розмови Саїнт розсміявся.

Лінлей та Бебе продовжували пити вино і спілкуватися з саїтом та його дружиною на випадкові теми... Це не забрало багато часу.

Потім лорд Префект Саїнт префектури Північної Кісті та його дружина, мадам Аніта, провівши Лінлей і Бебе до перометра табору вартових.

"Містер Саїнт, мадам Аніта, далі нас не потрібно проводити" - вдячно сказав Лінлей.

Саїнт зітхнув: « Я справді не хочу бачити, як ви вирушаєте до гори Бездні. Гора Бездни справді небезпечна... Хоча я сам у неї не поглиблювався, але з давніх - давен чув про її небезпеку від інших. Бачачи, як Ви вирушаєте туди, я ... На жаль! Лєне, я закликаю Вас просто почекати. Через кілька сотень тисяч років чи в найгіршому випадку мільйонів, можливо Володар мене покличе".

Сотні тисяч років? Мільйони років?

Якщо його батько і брати не стануть божествами, вони напевно помруть у боях між небуттям. До того часу, незважаючи на зусилля Лінлей, все буде марно.

« Немає необхідності», - засміявся Лінлей.

Той, хто стояв поруч Бебе здавався трохи нещасним.

Раптом Лінлей подумав про дещо. У цій поїздці в Загробний світ, крім бажання повернути спогади батькові та його братам, що безсумнівно було його головною метою, у нього також була ще одна мета... Якщо у нього з'явиться шанс, він повинен убити Одина!

Лінвей вважав, що оскільки лорд Саїнт був Префектури Північної Кості, то він повинен був знати багато експертів.

Пані Аніта. Я хотів би запитати вас про одну людину. Ця людина приблизно на рівні сили Семизіркового Демона. Його звуть... Один! Саїнт підняв брову, тоді як Аніта розсміялася.

"Ха-ха, Один. Звичайно ми чули про нього." - кажучи це мадам Аніта сміялася.

Очі Лінлей відразу загорілися, тоді як Бебе просто повернувся.

« Ви знаєте його?», - в дивному захваті перепитав Лінлей.

Мадам Аніта двічі фирнула: « Так. Коли Саїнт і я подорожували в межах Префектури Північної Кості, ми одного разу зіткнулися з одним. Його сила була дійсно не погана... але, порівняно з моїм чоловіком, йому треба було ще дуже довго йти. Коли він воював з моїм чоловіком, то йому кілька разів програв, а потім повністю примирився, після чого ми трохи спілкувались. Ми запропонували йому залишитись на деякий час, але він сказав, що тільки прибув у Загробний світ і хотів би побувати в інших регіонах загробного світу. Ми не зупинили його. Тож я не знаю, де він зараз знаходиться".

«Ох», - Лінлей і Бебе відразу відчули розчарування.

"Тоді ми не будемо вас турбувати", - Лінлей і Бебе попрощалися з ними, а потім увійшли в металеву форму життя і відлетіли на південь, зникаючи на горизонті.

« Чому ти хотів, щоб я їх обдурила? » — запитала Аніта. Ці слова були промовлені вчасно й обережно, тому що створили божественну ділянку для запобігання підслуханню.

Саїнт спокійно засміявся: « Чи ти знала, що між Лінлією та Самом є величезна і запекла ненависть?»

« А? - Аніта була здивована. - Тоді, коли ти сказав, що на горі Бездни є Володар, це було тому...?

« Це було дуже сумно, — говорить він. — Я не міг стримати сліз. - Один з нас, врешті-решт, один із нас. Крім того, Змія Пустоти і Ліндей можна вважати антагоністичними налаштованими один проти одного... Хоча Лінлей нам не ворог, але також він не може бути другом! Однак, Лінлей надзвичайно могутній. Ради Одина його не варто ображати. І все ж... Все, що я зробив - це вказав йому на місце."

« Але ти практично підштовхнув його до того, щоб він загубив своє життя» - сказала Аніта.

« Так, він дійсно загустить своє життя».

Саїнт засміявся: « Однако... Гора Бездни дійсно резиденція Володаря!."

Аніта подивився на чоловіка здивованим поглядом: « А? То це була правда?»

«Верно. І там живе не звичайний Володар... Там живе наймогутніший Володар Загробного світу з семи. Це резиденція Головного Владики смерті, - спокійно розсміявся Саїнт. - Я заохочував його не йти, але він не послухався. Якщо він помре, це не матиме нічого спільного зі мною."

"Головний Володар смерті..."

Саїнт протяжно видихнув.

Том 18, розділ 16 — Гора Бездні

Найжорстокіший сірповидний червоний місяць висів високо в порожньому небі.

Металічна форма життя просувалася вперед, купаючись у моторошному червоному світлі. Лінлей подивився через вікно і побачив замок у далеких гірських лісах. Ці рідкісні замки оточували масивні летючі дракони, безсмертні фенікси та інші магічні істоти Святого рівня вирощених у неволі.

У металевій формі життя.

« Бебе тримав келих вина. Натягуючи його, він насупився. - Ми дійсно збираємося поїхати до гори Бездні? Книга, яку нам дав дідусь, говорить про те, що це найнебезпечніше місце в усьому Загробному світі. Хоча я хочу відчути різні пригоди, але я продовжую відчувати, що слова саїнта не дуже чесні.

« Ми не можемо перевірити правдивість того, що він сказав".

Розсміявшись, Лінлей відніс склянку: « Ми лише побалакали з Лордом Префектоном. Загробний світ не обмежується тільки Саїнтом. Коли ми досягнемо наступного префектури, то знову запитаємо. Поговоривши з поруч Лордів Префектов, ми зможемо прийняти рішення!."

Якщо ви будете розмовляти з лордом Префектком, вам доведеться провести день або два. Але подорож до Гори Бездні триватиме десятиріччями.

Покинувши келих і направившись до передньої частини металевої форми життя, Лінллей знову втупився у вікно на старовинний нічний пейзаж Загробного світу.

Лінлі зітхнув: « Я сподіваюся, що душі батька, Єля, Джорджа і Діксі змогли вцілити у Загробному світі.

По дорозі від Префектури Північної Кості до Гори Бездна довелося перетнути шість інших префектур. У двох з них лорди Префекти жили у віддалених, далеких краях. Якби Лінллей вирішив відвідати їх, то мав би значно відхилятися від свого шляху на сотні мільйонів кілометрів. Тому Лінлей вирішив залишити ідею зустрічі з ними.

Натомість він вирішив зустрітися з іншими чотирма Лордами Префекти.

З тих чотирьох осіб, які залишились, двоє не були присутні в своїх резиденціях. Тому Лінлей залишився з порожніми руками. Але йому вдалося зустрітися з двома Префектами. Один з них прийняв Лінлей, але не знав про розташування Владики.

Щодо іншого Лорда Префекту, то він мав деяку інформацію про Володарів.

Він сказав: « На основі того, що я знаю в глибині Моря Пустоти на Лазурній Волні, лежить резиденція Владики. Але, звичайно ж, грунтуючись на тому, що я знаю, Гора Бездні, про яку згадував Саїнт, дійсно є місцем проживання Володаря. Тільки Гора Бездни надто небезпечна. Найкраще, якщо замість неї ви підете на острів!»

Почувши це, Лінлій відразу подякував йому і пішов геть.

Увесь загрозний світ було сформовано з одного величезного континенту, який був більшим від п’яти континентів Царства проклятих разом узятих. Його оточувало величезне, нескінченне Море Пустоти. Море Пустота було справді безмежним, і острів Лазурної Волни був глибоко всередині нього.

« Відправитися на острів Лазурної Волни?»

Лінлей похитав головою: « Щоб перетнути весь Загробний світ самотужки, потрібно витратити майже два століття. Щоб дістатися до Лазурної Волни в Морі, мабуть, доведеться витратити ще століття чи два. Подорож до острова Лазурної Волни триватиме принаймні три — чотири століття! - Зітхнув Лінлэй. - Крім того, хто знає, чи зможу я домовитися з Володарем, коли досягну Лазурної Волни? Якщо у мене не вийде, я повинен буду летіти назад і витратити ще три або чотири століття, щоб повернутися до Гори Бездні! Подорож туди і назад займе сім або вісім століть. Не варто. Не варто!"

Рівень небезпеки острова Лазурної Волни був набагато нижчий, але він перебував занадто далеко.

Час. Час був саме тим, що в даний момент він не міг собі дозволити витрачати даремно. Чим раніше він зможе врятувати свого батька та інших, тим краще. Якщо пройде надто багато часу, його батько, Єль та інші можуть справді загинути.

« Босе, ти прийняв рішення? Ми йдемо до Гори Бездні?

« Дуже добре. Ми летимо до гори Бездні. Що з тим, що це трохи небезпечно? Принаймні тепер я впевнений, що Гора Бездні дійсно є резиденцією Владики. Якщо наші візити до Гори Бездні будуть марними, ми можемо поспішити на острів Лазурної Волни. Незважаючи на те, що ми не можемо витрачати час на обхідні шляхи!" - сказав Лінлей.

« Гей, босе, дивись, що відбувається зовні» - раптом в подиві сказав Бебе.

Лінлей подивився крізь прозору стіну металевої форми життя. Ззовні він побачив, що вдалині над високою горою стояли два чоловіки, які просто дивилися один на одного. Обидва були одягнені в довгі чорні мантії, один з них мав довге срібне волосся, а інший довге волосся фіолетового кольору. Усі тіла людини з фіолетовим волоссям трескітіли від блискавиць.

Раптом тіла обох замерзали і вони обмінялися ударами.

"ВЗР!"

З'явилася велика тріщина в просторі.

« Вони досить сильні. Вони повинні бути на рівні Семизіркових Демонів.", - оцінював Лінлей.

« Ця подорож була такою нудною. Всі, кого ми бачили - це якісь боги або слабкі Висші Боги, які влаштовували дрібні потасувки. Це досить рідкісне явище, коли ми бачимо потребу у верховних експертах. Босе, давай зробимо перерву і подивимося хто переможе!" - очі Бебе сяяли, коли він говорив. Бебе був дуже зацікавлений у боях між вищими експертами.

Лінлей нічого не міг вдіяти.

« Ми зупинимося лише на короткий період часу», - Лінлей змусив металічну форму життя зупинитися.

У далекому обрії два верховних експерти обмінялися кількома ударами і їх сила змушувала небо сяяти знову й знову. Але через кілька хвилин тіло срібної людини раптово зникло, як ілюзорна тінь. Він на високій швидкості змив у небо. Що стосується чоловіки з фіолетовим волоссям - він швидко погнався за ним.

« Гей... Це нудно. Вони втекли, перш ніж хтось помер" - приречено сказав Бебе.

« Достачно. Хто виживе або помре - це не має значення. Ми не надто далеко від Гори Бездні. Ми прийдемо туди протягом кількох місяців. Давай поквапимось», - сказав Лінлей і ще раз змусив металічну форму життя летіти вперед.

« Ще кілька місяців? Ооох. Я з нетерпінням чекаю цього. Вони кажуть, що Гора Бездні небезпечна, але наскільки вона небезпечна насправді?» - очі Бебе блестелі.

« Ми дізнаємося тільки тоді, коли опинимось там» - засміявся Лінлей, в той час як у його голові з'явилися описи Гори Бездні з книги, яку він читав.

Гора Бездни була найбільшою з гір Загробного світу. Її висота становила понад мільйон метрів, а діаметр — більше десяти тисяч кілометрів. Гора Бездни постійно оточувала три кольорові хмари туману, які повністю окутували її Небесно-Земляними ланцюгами. Стіна туману була неприємною, тому що кожен хто торкався її - майже гарантовано загинув. Бездня була наповнена небезпеками і випадковими людьми.

« Хвиля хмар? Цепі?

Голова Лінлей була повна запитань. Книжка про Гори Бездні була дуже мізерною. Там неодноразово попереджувалося, що гора Бездна дуже небезпечна. Що стосується трьох кольорових хмар туману і Небесно-Земляних Цепей ... Там не було детального опису.

Лінлей провів кілька місяців за спокійною вправою і час пролетів швидко. Протягом більше як 30 років дороги Божі клони Лінлей продовжували тренування, а його початкове тіло допомогло йому стати божественним клоном землі в медитації Закону на Землі. Однак прогрес, якого він досяг протягом 30 років, був не таким важливим. Наприклад, його Божественний клон води давно досяг вузького місця в шостій Тайні, але, незважаючи на минулі часи, він до цих пір не робив жодних проривів і не досягнув рівня Найвищого Бога.

« Босе, босс! - Роздалися верескливі крики Бебе. - Швидше, швидше, дивись, дивися! Гора Бездны! Гора Бездні!!"

Раптом відкрив очі Лінлей, який сидів у медитативній позі в металевій формі життя і проводив тренування.

"Свієш!"

Лінлей поспішив до передньої частини металевої форми життя, дивлячись через стінки. У віддалі з’явився височенний, сліпучий гірський шпиль, оточений шаром слабкого блакитного світла. Все це було схоже на блакитну гору, але подивившись глибше, Лінлей зрозумів, що синє світло постійно мерехтів.

« Вона виправдовує репутацію найбільшої гори Загробного світу», - на обличчі Лінлей з'явилася усмішка.

Бебе потер підборіддя, а потім з похвалою сказав: « Гора Бездні справді висока. У книжках говорилося, що її висота - мільйон метрів і поки я сам не побачив, я сумнівався в цьому.

Коли Лінл побачив цю високу гору, то не міг розсміятися.

Гори його батьківщини, Південно - континенту Юлан, сягали до десятків тисяч метрів заввишки. У Царстві проклятих він бачив високі гори, які були сотні тисяч метрів заввишки. Але він ніколи не бачив гори, що здіймалася на мільйон метрів.

« Жорна Бездні. Ми тут!" - видихнув Лінлей.

« Ого, ми тут! - лично крикнув Бебе. - Чорт, останні 30 років мені було нудно до смерті. Ми нарешті це зробили! Всі кажуть, що Гора Бездні дуже небезпечна, але я хочу побачити хто саме тут становить небезпеку. Я хочу подивитися, що він може зробити зі мною, Бебе".

Лінлей покосився на Бебі, не знаючи, сміятися чи плакати.

Справді, Бебе було досить важко відчути себе в небезпеці!

Тіло Бебе було настільки жорстким, що можна сказати, ніби воно ще жорстокіше, ніж зброя з Божественних іскри. Його фінансовий захист можна назвати непереможним. Що ж стосується його духовного захисту... Хоча Лін Лей не був упевнений у цьому, враховуючи те, що Бебе міг пускати в хід природжену божественність, таку як Пожирач Богів, душа Бебі напевно не була слабкою і він мав захищаючий душу артефакт.

« Не будь необережним! Гора Бездні є резиденцією Володаря. Незалежно від того, наскільки ти сильний, ти не можеш бути могутнішим за Володаря. Будь стриманим!», - засміявся Лінлей.

« Володарі не будуть принижуватися, щоб напасти на мене, і доти, доки мій ворог не Владика, чого мені боятися?» - засміявся Бебе.

Хоча вони могли побачити Гору Бездні здалека, насправді Лінлей і Бебе залишалося ще понад сто тисяч кілометрів до самої гори. Саме тому, що Гора Бездна була неймовірно високою, вони змогли побачити її з такої відстані. Тим не менш, сотні тисяч кілометрів ... Зважаючи на швидкість польоту металевої форми життя, вони були в змозі подолати цю відстань менш ніж за годину.

Чим ближче вони наближалися до неї, тим важче було Лінлі та Бебе.

Бебе збився з пантелику: « Бос... Це дійсно смішно!"

« Небесно-Земляна Цеп’яна, триколірні хмари туману... Це те, що описує книгу!

Бездні гори були нереально високими, наче вони прокололи самі небеса.

Але не тільки висота гори Бездні була дивовижною.

Бездня була повністю оповита туманом. Нижня половина гори була вкрита білим туманом, тоді як верхня частина її вершини огортала сірий туман. Що ж стосується вершини гори - цей район окутав фіолетовий туман. Оскільки туман з трьох різних кольорів оточив її... не було шансів зазирнути глибоко в Гору Бездні.

Не менш дивним було наявність Небесно-земляної Цепі!

Вони бачили...

Ніби водоспади, з вершини гори Бездні і на дно спадали незліченні ланцюги блискавки. Безчисленні ланцюги були завтовшки з звичайної людини і покривали поверхню туману. Відстань між ланцюгами в середньому дорівнювала одному метрам.

« Ох... Кожен ланцюг повинен бути завдовжки в мільйон метрів, - з похвалою сказав Бебе.

Лінлей також зітхнув і похвалив: « Не дивно, що вони описані як Небесно-Земляні Цепі! Ці незліченні ланцюжки блискавиць, які покривають всю гору... Звідки вони беруться? Тільки таке місце як це могло б сформувати такі дивні речі. Як чудово».

« Давайте пройдемо всередину».

Лінлей і Бебе вилетіли з металевої форми життя, а потім на високій швидкості полетіли прямо до підніжжя гори Бездні. Незважаючи на те що вони були дуже близько, то мусили летіти до підніжжя гори.

- Сказав це Бебе почав літати.

« Гей, ви двоє, мілорди, стійте! » — раптом пролунав крик.

Бебе зупинився і Лінлей повернувся, щоб подивитися. Юнак, одягнений в довгу зелену мантію, підлетів до них і з серйозною обличчям поспішно сказав: « Мільорди, ця область покрита Небесно-земляними сепами. Хоч би що там було, не йдіть всередину. Якщо ви будете неакуратними і доторкнетеся до однієї з цепей, то напевно помрете."

« Ми знаємо, що ці ланцюги не можуть вплинути на нас. Ми пройдемо між ними, - засміявся Бебе.

Линлей и кинув.

Хоча незліченні ланцюги блискавки звисали з вершини, між ними були проміжки в метр-два. Цього простору було більше ніж достатньо для людей, щоб пролетіти не торкаючись їх.

"Здається, ви двоє нічого не знаєте" - юнак підняв камінь з землі, а потім недбало кинув його в сторону щілини між парою цепей блискавиць. Коли він потрапив в простір між ланцюгами блискавиць...

"ХРУСТ!"

Між ланцюгами раптово утворився напівпрозора мембрана, яка повністю перекрила простір між ними. Крім того, між двома ланцюгами з’явилося безліч електричних іскра. Ці електричні іскри перетворили камінь на небуття.

Лінлей і Бебе були приголомшені.

« У нормальних умовах напівпрозора мембрана між ланцюгами невидима. Але вона завжди присутній. Таким чином... Якщо ви захочете пройти, ви постраждаєте від незліченних атак іскриній. Це блискавка не звичайна... Навіть потужні Вислі боги будуть негайно перетворені ними на попіл!», - неодноразово попереджував молодий хлопець в зелених одежинах.

Том 18, розділ 17 — Фрукт Бездні

Лінлей і Бебе випадково зазнали шоку.

« Якби я дійсно спробував там пролетіти, то напевно помер би! » - Ліндей відчув справжній жах до його серця. Він зараз не був у своїй Драконячій формі і планував її прийняти тільки увійшовши на Гору Бездні. Але звідки вони знали, що ті « розщеплення » між ланцюгами блискавиці були настільки небезпечними? Не прийнявши свою Драконячу форму Лінлей напевно не зміг би витримати це. Хоча...

Оскільки Бебе летів перед ним, коли він підійшов би до нього і потім був б вражений іскриньами блискавиць, Ліндей зміг би вчасно відреагувати.

Лінлей повернувся, щоб подивитися на молодика в зелену мантію і висловити свою вдячність за це. Верно... Чи можу я запитати, чому ти перебуваєш в регіоні Гори Бездні?"

Лінлей не міг бути звинувачений у надмірній цікавості, адже він був просто Богом в зеленій мантії.

Загробний світ був не менш небезпечним, ніж Царство проклятих. Боги вільно подорожували світом так само небезпечно, як і слідувати за смертю.

« Я живу прямо там», - юнак у зеленій мантії з сміхом вказано на сусідньому місці.

Лінлей простежив очима до місця, куди вказував палець юнака і побачив, що за кілька кілометрів від нього були побудовані декілька внутрішніх подвір’їв, перед якими можна було побачити триповерховий будинок... Тоді як перед самим триповерховим будиночком було написано кілька слів: Постоялий Двор Бездні!

Лінлей був дуже здивований: « Хтось відкрив тут готельний двір?»

« Чи Двор бездимний? - Розказував Бебе. - Хто відкрив цей заїжджий двір? Той, хто здатний відкрити тут заїжджий двір серед цієї дикої місцевості... Мусиш бути грізним."

Відкриття палацу посеред такої дикої місцевості еквівалентне закликові всіх розбійників, щоб бути пограбованим. Тільки в найвищій мірі могутня істота посміє відкрити заїжджий двір у такому місці.

Юнак у зеленій мантії гордо сказав: « Наш заїзд належить Замку Зеленого Листа. Хто взагалі посміє влаштовувати нам проблеми? "

« Що за замок Зеленого Листа?», - збентежено запитав Бебе, в той час як Лінллей у замішанні дивився на хлопця зеленої мантії.

Юнак був вражений і подивився на Ліндей та Бебе, як би він дивився на кілька дивних істот: « Чи ви навіть не чули про Замку Зеленого Лісу? Ви обоє Боги, що померли. Ви прожили стільки років у Загробному світі і ... Може ви ніколи не співпрацювали з зовнішнім світом?»

Юнак у зеленій мантії не міг повірити, що ці двоє навіть ніколи не чули про Замку Зеленого Листа.

« Ми прийшли з Царства проклятих», — сказав Лінлей.

« О, так от у чому справа. Я не очікував, що ви двоє прийшли з Царства проклятих" - з розумінням сказав хлопець у зеленій мантії.

« Тоді, дозвольте мені розповісти вам! - Засміявся юнак. - Наш заїжджий двір є власністю Замка Зеленого Листа. У Загробному світі він надзвичайно відомий! У нашого замку Зеленого Листа є три лорди замків і ці троє Лорда замку... потужні Емісари Владик!"

Почувши це, Лінлей та Бебе не могли стримати подиву.

Три лорди замку є Емісарами Володар? Не дивно, що Замок Зеленого Лісу вважається настільки могутнім.

« Де ваш замок Зеленого Листа? » — запитав Лінлей. Він прочитав книжку, в якій розповідається про географію Загробного світу і деякі з найвідоміших територій. Якщо Замок Зеленого Лісу був настільки відомим, чому про нього не було нічого написано в книжці?

« Я не знаю»

Юнак у зеленій мантії похитав головою: « Точне розташування Замка Зеленого Листа є одним із секретів Великого світу».

Лінлей засміявся і більше не обговорював цієї теми, переходячи до головного: « Я запитую себе, чи знаєш ти... Як можна ввійти на Гору Бездні?"

« Войти в Гору Бездні? Ох... У підніжжя гори Бездні, приблизно за тисячі кілометрів звідси, є гірський вхід. Всі, хто входять на Гору Бездні, повинні пройти через цей вхід», посміхаючись відповів хлопець у зеленій мантії. Він, звичайно ж, знав багато про життя тут.

« Мм. Дякую, - засміявся Лінлей, а потім разом з Бебе відразу ж приготувався йти.

Зрозумівши, що Лінлій збирався йти, хлопець у зеленій мантії поспішив до нього і вигукнув: « Гей, почекайте! »

«Мм?» - Лінвей і Бебе обернулися, і запитали на нього.

Юнак у зеленій мантії сказав: « Ви двоє так поспішаєте. Здається, ніби ви і правда взагалі нічого не знаєте про гору Бездні! Гора Бездни дуже небезпечна.

« Ми знаємо, що вона небезпечна, — посміхнувся Бебе. - Але ми не боїмося".

Молодий чоловік у зеленій мантії сказав: « Я знаю, що ви, Мілорди, дуже могутні, але... шар хмар туману, що закриває Гору Бездні, дуже дивний. Однак... У ніч кожного повного місяця, туман гори Бездни стає менш щільним і небезпека значно знижується. Як правило, ті хто хоче увійти на Гору Бездні роблять це саме в цей час!»

« Ніч кожного повного місяця? - Лінлэй провів в розумі деякі обчислення. - Ще п'ять днів!"

« Якщо ви дійсно наполягаєте на вході, я раджу вам зробити це через п’ять днів. На той час рівень небезпеки буде набагато нижчий... Ось і ввійдете» - запропонував хлопець.

Лінлей та Бебе переглянулися і дійшли до рішення.

« Ну добре. Ми почекаємо п'ять днів. Тоді, мабуть, ми зупинимося у вашому Постоялому Дворі Бездни» - сміяючись, вимовив Лінлей.

« Чудове. Я відведу вас» - сміючись, сказав хлопець у зеленій мантії. Насправді, як тільки він побачив літаючих до Гори Бездні Лінд і Бебе, він відразу поспішив до них... Він вже не раз використовував такий спосіб залучення клієнтів.

Бездня була прямо біля гори Бездні.

Головний шлях заїжджого двору розташовувався на трав’янистій області, в центрі якої був ставок. Слідуючи за юнаком у зеленій мантії, Ліндей і Бебе пролітали над ставком... Пролітаючи, вони відразу вдивлялися у вічі вродливою червоноволосою дівчиною, яка рибачала на березі. Гарна молода дівчина навіть подарувала Лінлей та Бебе поглядом, але потім вона відразу ж продовжувала зовсім байдужо рибалити.

« Як цікаво», - посміхнувся Лінлей.

— Гей, хто ця дівчина? - запитав Бебе у хлопця в зеленій мантії.

Він одразу ж відповів: « Ви обоє повинні бути обережними. Ця пані - господиня нашого заїжджого двору. Вона була відправлена сюди Замком Зеленого Листа. Я про неї не знаю занадто багато... але я чув, що вона, наш бос, має дуже близькі відносини з одним із трьох лордів Замка Зеленого Листа. Бос надзвичайно потужний."

"Куїн, не базікай!" - почувся холодний і різкий докір.

« Ааа! Босс, я шкодую! - Вклонився юнак, а потім сміявся звернувся до Лінлей і Бебе. - Наш бос дуже холодна до сторонніх, але вона стосується нас дуже добре."

Він привів Лінл і Бебе до заїжджого двору.

Головний зал готелю був надзвичайно великий і розділився на дві частини. Перша - для зустрічі гостей, тоді як друга була рестораном. У ресторані було десятки їдальень і близько десяти відвідувачів, які пили й спілкувалися прямо зараз.

« Господи, скільки часу ви будете тут? » — запитала за стійку жінку у зеленій мантії.

« П'ять днів» - відповів Бебе.

« Дититися тисяч загробних каменів щодня! За п'ять днів виходить 50 тисяч загробних каменів." - сказала жінка в зеленій мантії.

Почувши це, Лінлей мимовільно повернув голову і подивився на неї. Десять тисяч загробних каменів на день? У Загробному світі мертві камені були подібні до чорнильних каменів Царства проклятих. У Царстві навіть заїзди й готелів, як правило, коштували не більше кількох сотень чорнила аж до року. Але цей Посталий Двор Бездні дійсно просив набагато вищу ціну... Вона була більш ніж у десять тисяч разів вища!

« Це пограбування» - досить сердито випалив Бебе.

Жінка зеленої мантії просто спокійно засміялася: « Це ціна нашого двору. Ми можемо гарантувати безпеку тих, хто зупиняється у нас. Щороку у нас зупиняється безліч експертів... Ці експерти не повинні були б приймати готель.

Лінлей підняв брову: « Експерти?»

Він помітив, що всі люди в готелях були висихаючими Богоми. Що ж до того, наскільки вони були сильні... Без бою було дуже важко судити. Але якщо говорити з жінкою в зеленій мантії - ці люди повинні бути достатньо могутніми.

« У нас є тільки чорнильні камені", - сказав Лінлей. Багато людей, які пили вино в ресторані, відразу повертались подивитися на них. Той, хто мав тільки чорнильне каміння напевно прийшов з Царства проклятих. Мати можливість дістатися з Царства проклятих до Загробного світу... Цього було достатньо, щоб привернути трохи уваги.

« НайСправжнім Двором Бездні привітує гостей з усіх Площ, — жінка не була здивована. – Та ж ціна. Десять тисяч чорнильних каменів... загалом 50 000. О так, якщо ви хочете випити і перекусити ви повинні будете заплатити за це."

Посміючись, Лінлей змахнув рукою і заплатив.

« Як так виходить, що це місце має стільки клієнтів? - Дивлячись на жінку, запитав у замішанні Бебе. – Гора Бездни знаходиться в такому покинутому місці. Невже так багато людей приходять сюди, щоб просто зайти на гору і загубити своє життя?»

Після останніх слів на Бебе подивилося досить багато людей... і більшість поглядів були не добрими.

« Хмпф, загубити своє життя? Виходить ви двоє також прийшли сюди "загубити своє життя..." а?" - в ресторані пролунав холодний голос.

Лінлей спокійно подивився на того, хто говорив.

"Бебе, припиняй нападати на неприємності" - спокійно посміхаючись, сказав Лінлей.

Незважаючи на те, що Лінліей не боявся їх, він також не хотів завдати непотрібної шкоди.

« Вам краще запам'ятати, що тут у нашому Постоялому Дворі Бездни заборонено битися», - сказала жінка в зелених одягах.

« Не хвилюйтеся», - відповівши, Лінлей засміявся.

Він негайно повів Бебе в кут ресторану і сів. Відразу ж підійшов офіціант, щоб привітати їх і принести меню.

"Тут надто високі ціни" - неохоче бурмотів Бебе.

Тим не менш, вони вже були морально готові і замовили кілька страв і дві пляшки хорошого вина, вартістю в десять тисяч чорнильних каменів.

« Як ти думаєш, чому тут усі ці люди? Може вони, так само як і ми прийшли сюди щоб зустрітися з Володарем?" - подумки звернувся Бебе. Він просто не розумів, чому прийшли ці експерти.

« Владика? Я думаю, що не так багато людей знають що Гора Бездні є резиденцією Владики." - відповів Лінлей.

Коли він прийшов у Загробний світ, то зустрівся з трьома Лордами Префектиками. Один з них навіть не знав, що гора Бездни є резиденцією Владики. І Саїнт говорив... що він випадково дізнався про це від свого Володаря. Очевидно, той факт, що Гора Бездні є резиденцією Суверенного Господа, був секретом.

« Не думай багато про справи інших», - спокійно посміхнувся Лінлей.

Після прибуття сюди він був у досить хорошому настрої. Попивши вино і дегустуючи страви, Лінлей та Бебе не гавкали.

« Чорт забирай, навіть люди з Царства прийшли сюди воювати за Фрукт Бездні!», - з іншого боку ресторану донісся буркотливий голос, і ці слова відразу привернули увагу Лінллей та Бебе.

«Фрукт Бездні? - Бебе подивився на Лінлей. - Босе, ти знаєш про який Фрукт Бездни він говорить?»

« Без поняття. Ніколи не чув про це." - збентежено похитав головою Лінлей.

Оскільки це не було секретом, Ліндей і Бебе продовжували спілкуватися.

« З Царства ви прийшли заради Фрукта Бездні, але навіть не визнаєте цього? Це смішно. Ви подолали весь шлях від Царства проклятих до нашого Загробного світу і тепер знаходитесь на горі Бездні. Якщо це не заради Фрукту Бездні, то для чого?» - пролунав спокійний голос поблизу.

Лінлей повернувся. Той, хто говорив, був сивоволосим, здавалося б, достатньо ніжним і жіночно-виглядливим юнаком.

« Гей, що такого дивного в цьому Фрукті Бездні? Розкажи мені про це», піднявши брову запитав Бебе.

Дехто з гостей нагородив Бебе безсердечними поглядами. Жоден з них нічого не сказав.

« Фрукт Бездні легендарний скарб, — пролунав холодний і жорстокий голос. Червонолоса жінка, яка ловила рибу, йшла в одній руці та відро до іншої. - Це безцінний скарб, який є тільки на горі Бездні. Той, хто зможе дістати і з'їсти Фрукт Бездні не тільки стане вищим експертом Загробного світу, але також... зустріне Владику і стане його Емісаром!".

Почувши це, очі Лінлей за округлися.

Той, хто заповнює і з'їсть Фрукт Бездонні стане Емісаром Владики?

- Бебе явно не вірив.

« Звичайно, це правда»

Червоноволоса дівчина, яка була вродливою, покинула холодний погляд на Лінлі та Бебе.

« За останні незліченні роки тут, на горі Бездні, з’явилося три Фрукти бездонні. Якщо ця новина фальшива... Навіщо всім цим людям приходити сюди, щоб випробувати свою удачу?" - кажучи це красива червоноволоса дівчина покосилася на людей в ресторані і потім почала підніматися сходами. У тиші можна було почути тільки скрип від кроків по сходах ...

Лінлей і Бебе переглянулися, все ще будучи не в змозі повірити.

« Друзья з Царства проклятих, може статися так, що ви дійсно не знаєте що три лорда Замка Зеленого Ліста були трьома щасливими щасливчиками, які колись захопили Фрукти Бездні? З'їм Фрукт Бездні, сила починає швидко зростати і ти стаєш вищим експертом на рівні з Лордом Префектом. Крім того, також тобі дається артефакт Володаря і ти стаєш Емісаром Владики! - ніжно, жіночно-виглядний юнак холодно розсміявся, дивлячись на них. - Якщо ви хочете отримати Фрукт Бездні, не потрібно робити вигляд, що ви не знаєте, чим це є."

Бебе мимовільно почав злитися.

« Тобі, випий і спокійно усміхаючись, подумки вимовив Лінлей. - Бебе, немає необхідності витрачати свій час на цих людей."

Лінлей і Бебе дійсно ніколи не чули про Фрукт Бездні. Тим не менш, вони були не надто сильно в ньому зацікавлені. Оскільки тільки з'явилися лише три фрукти протягом незліченних років... Вони явно були надто рідкісними. Але треба визнати, що Фрукт Бездні був досить великий, адже він дозволяє різко підняти свою силу і навіть з'являється можливість стати Емісаром Володарем.

Раптом...

Почулись кроки і хтось увійшов всередину.

Лінлі повернувся: « Він?»

Водолазний чоловік носив довгу чорну мантію і мав довге фіолетове волосся. Це був той самий чоловік, що Лінлей і Бебе зустріли на своєму шляху до гори Бездні... Він був переможцем небесної битви між двома вищими експертами.

Том 18, розділ 18 — Молоденька Червонолоса леді

У чорній молоді з фіолетовим волоссям був спокійний вираз обличчя. Він окинув усіх у ресторані своїм поглядом, а потім, стоячи за прилавком, вніс плату і пішов по офіціанта до своєї кімнати.

« Все більше й більше інтригує, — усміхнувся Лінлей. Взявши чашку вина, він зробив маленький ковток. - Бебе, цей Фрукт Бездні, здається досить цікавий людям».

Лінлей встановив божественну ділянку, щоб не дозволяти іншим чути розмову між ним і Бебе.

Інакше, ці слова неодмінно дратуватимуть інших.

« Я вважаю, що всі вони мріють різко вирости в силі, придбати артефакт Владики і стати Емісаром Володаря Світла. - Я не розумію. Що ж це за Фрукт Бездні? Чому при його використанні ти сильно виростеш в силі, що навіть здобудеш уваги Владики і станеш його Емісаром? Я не розумію. Я не розумію!"

« Я теж не розумію цього», - похитав головою Лінлей. Але відразу ж, він раптом подумав про ... його чорний камінь!

Чорний камінь, який він придбав у Аметистих Горах!

« Цей дорогоцінний чорний камінь змусив мене зробити набагато більше. Якби я не мав чорного каменя, то з огляду на те, що я Всевишній Бог, який повністю слив три Глубінні Тайни, а також володію Перстень Звиваючого Дракона і вродженої божественною здатністю драконячий Рев, я б у кращому випадку перебував на рівні звичайних Семизіркових демонів. Але з чорним каменем... Я можу легко вбивати Семизіркових Демонів".

Лінлей почав задаватися питанням, чи дійсно це було щось схоже на його власний чорний камінь.

« Це цілком можливо!»

« Після незліченних років було тільки три Фрукти Бездні», - подумав Лінлей.

Лінлей і Бебе закінчили обідати в ресторані, а потім пішли до своїх кімнат.

Життя в постояльньому дворі було дуже спокійно. У мить ока минуло п'ять днів. На п’ятий день рано - вранці Ліндей та Бебе поїхали в ресторан і замовили декілька страв, а також дві пляшки вина. Вони знайшли вільний кут в ресторані, присіви і почали базікати, очікуючи ночі.

« Босс, у приміщенні досить багато людей», - охопило місце поглядом Бебе.

« Колишній готується до сьогоднішнього походу на гору Бездні, тому всі вони прийшли сьогодні» - Лінлей також зауважив, що в приміщенні було багато людей, загалом більше тридцяти. Крім того, кожен з присутніх був Всевишнім Богом. А щодо того, якого рівня сили були ці Боги, це було важко сказати.

Лінлей зітхнув з подивом від думки, наскільки заманливим для людей був Фрукт Бездні.

« Між нами також є різниця, — сказав Ліллей подумки. - Досягнення вершини Гори Бездні і зустріч з Володарем - наша справжня мета."

Фрукт Бездні? Це не цікавило Лінлію. Хоча він був справжнім скарбом, за незліченні роки було знайдено лише три. Уявіть собі, наскільки важко було отримати цей фрукт.

"Скрип..."

Молодий чоловік відірвався і сів у чорних шатах з фіолетовим волоссям.

Лінлея покосився на хлопця в чорному, який знаходився лише за 4 - 5 метрів від нього: « Він знову! ».

Цей хлопець тільки замовив вино і нічого більше. Він сидів на самоті, спокійно випиваючи. Незважаючи на те, що він просто сидів там, у Лінлі було відчуття... що, хоча цей чоловік був схожий на льодовик, якщо хтось розлютить його, він вибухне, як вулкан.

« Велика сестра, у нас гість», - підбіг юнак до зелені. За ним був м'який хлопець з одним оком як у циклопу. Мускулісний юнак крокував вперед, поглядаючи на групи людей в приміщенні його єдиним оком.

Але в цей момент...

"Мм?"

Його обличчя раптово змінилося, і в його руках з’явилося довге двометрове лезо.

"Свієш!"

Від прилавка до ресторану була відстань 20 метрів. Мускулистий хлопець-циклоп залишив тільки вогняну тінь, коли він мітнувся вперед і його лезо хлюпилося прямо до голови хлопця в чорній мантії з фіолетовим волоссям. Там, де проходило лезо, з’являлися розриви простору.

Ця раптова атака змусила всіх інших в ресторані налякатися.

"Хмпф!"

Хлопець у чорному, який допив своє вино, видав низький смішок. Він раптово кинув винну чашу і ця крихітна винна чашка, оточена електричним світлом, полетіла повітрям, досягнувши та вдарившись об край леза. З низькими, тремтячим звуком ...

Винна чаша перетворилась на пил.

Що стосується хлопця, одягненого в чорне - він зник, перетворюючись на блискавицю і відступаючи назад на високій швидкості.

« Стій!», - сердито крикнула пані в зелених одязі за прилавком, яка збирала плату.

Але хлопець-циклоп не звертав на неї ніякої уваги. Тримаючи клинок, він кинувся в небо, ніби ясний Божественний дракон, продовжую переслідувати і атакувати хлопця з фіолетовим волоссям. Через те, що він був занадто швидкий, в просторі почали з'являтися тріщини і сама земля затремтіла. Ці пульсації змусили столи, стільці, винні чаші та тарілки перетворюватися на пил.

« Ти шукаєш смерті!», - по ресторану рознісся низький голос, після чого спалахнув диявольський електричне світло.

"Взрів!"

Огненно-червона тінь і електрична тіні зіткнулися в ресторані.

"В'юх~!"

Дві тіні миттєво відлетіли у зворотному напрямку!

Огненно-червона фігура полетіла до прилавок, але в зеленій жінці за прилавком з холодним обличчям м'яко витягнула вперед її праву руку. Вся рука раптом прийняла нефритово-зелений відтінок. Нефритово-зелена рука вдарила по спині вогненно-червоної фігури.

"Взрів!"

Летюча назад вогняно-червона фігура раптово зупинилася, отримавши шлепок долонею.

Що стосується електричної фігури - коли він відлетів, він явно прямував до Лінлей і Бебе. Лінлей нахмурився. Він продовжував попувати вино, але раптово від його тіла почав виходити землесто-жовний ореол, утворюючи напівсферу, яка поширилася тільки для того, щоб захистити його і Бебе.

Простір Чорного Кам'яна - відштовхуюча сила!

Електрична фігура, в момент попадання у простір Чорного Кам'ячу, була видалена в зворотному напрямку надзвичайно сильною відштовхуючою силою. Його тіло на мить закачалося, а потім швидко зрозумів, що відбувається. Хлопець з фіолетовим волоссям повернувся, щоб подивитися на Лінлей, його очі були повні подиву.

"Так потужно!" - в серці цього хлопця з'явилося справжнє бажання битися.

« Ви смієте битися в нашій Гостіниці Бездні. Це дійсно зухвало з вашого боку», - пролунав гнівний рев і жінка в зеленій одежині вийшла через прилавку, сердито дивлячись на сторони. Тим не менш, ці двоє дивилися один на одного, звертаючи увагу на ту жінку."

« Булонг! - Хлопець-циклоп сердито дивився на хлопця з фіолетовим волоссям. - Який збіг, що ми зустрілися тут!"

« Ти все ще дуже слабкий. Прийди і знайди мене, коли зміцнієш" - спокійно сказав хлопець із фіолетовим волоссям. А після, хлопець з фіолетовим волоссям покосився на Лінлі. Його холодні очі переповнило сильне бажання влаштувати битву. Він, очевидно, цінував силу Лінлей і хотів битися.

А щодо інших Богів, які висихали в ресторані - вони просто спостерігали за цим з подивом.

"Наскільки сильні." Люди були приголомшені.

Хлопець-циклоп. Хлопець з фіолетовим волоссям. Жінка в зеленому. Линлей. За цю долю секунди вони всі показали натяк на їхню силу. Але цього натяку вже було достатньо, щоб змусити цих людей дивуватися.

« Ви двоє! - Здавалося, обличчя жінки в зеленим покрилася інеєм. - Ви заходите занадто далеко!"

"Свієш!"

Зеленоволоса жінка в зелених одязі пішла до парні-циклопу і водночас з'явилися зелені тіні, немов покривала все небо. Кожна з них мала на увазі м’яку і слабку. Хлопець-циклоп з ричанням замахнувся лезом в бік жінки у зеленій, люто атакуючи!

« Озирнувшись! Вибух! Вибух!"

Коли ці зелені тіні зіткнулися з лезомом... Лізо, якого було достатньо для того, щоб створити розриви в просторі, здавалося, потрапило у пастку і було оточено. В цей час інші тіні кинулися до грудей хлопця-циклопа.

"Хруст!"

Грудь хлопця провалилася і він виплюнув повний рот крові, відлетів назад.

Ця сцена змусила весь ресторан замовкнути.

« О! - Очі Лінлей загорілися. - Експерти води!»

Дама в зеленій, яка збирала плату за перебування у Гостіниці Бездни, насправді була експертом, який був майже на рівні Семизіркового Демона.

« А ти! - Жінка повернулася, щоб подивитися на одягненого в чорне хлопця. - Я хочу попросити тебе піти!

Жінка в зеленій простягнула руку, після чого з'явився нефритво-зелений батіг, який миттєво перетворився на незліченну кількість вербових гілок, які вивищувалися до парні з фіолетовим волоссям.

Очі хлопця з фіолетовим волоссям загорілися.

« Це чудово!»

Вибух почувся, а потім спалахнув сліпучо яскраво - фіолетовий електричне світло. Диявольська тінь меча висіла прямо по безлічі вербових гілках, а потім досягла жінки в зелених одязі.

"Взрів!"

Багато гілок було зруйновано, а жінка в зеленому була змушена відступити.

"Ти мені не противник" - зарозуміло сказав хлопець у чорній мантії.

« Босе, цей чоловік досить потужний, - похвалив Бебе, а Лінлей злегка кивнув. - Його володіння мечем за допомогою блискавиць виглядає дуже диявольсько... дуже схоже на мій меч Фіолетовий Крові".

Саме в цей момент...

"Тук, тук..."

Від сходів пролунав звук кроків. Червоноволоса дівчина з вудкою хмурилась вниз по сходах. Вона обкинула хлопця-циклу і хлопчика з фіолетовим волоссям холодним поглядом: « Що це все означає?»

« Босе! - Жінка в зеленому відразу злегка поклонилась. - Ці люди билися. Хлопець з фіолетовим волоссям дуже сильний, трохи сильніший за мене. Я не в змозі впоратися з ним".

"Тук, тук..."

Жінка з червоним волоссям підійшла до хлопця в чорному. На її обличчі була легка усмішка: « Ти смієшся битися в моєму постояльцю дворі? Ти дійсно зухвалий! Тобі не доведеться платити компенсацію за ці речі, але ... Мені потрібно тебе покарати."

Після того, як вона домовилася, хлопець з фіолетовим волоссям холодно посміхнувся у відповідь.

"Свiєш!"

Червонолоса дівчина несподівано вхопила удочку, яка причутливо дугоподібно полетіла до пари з фіолетовим волоссям.

"Хмпф!" - крижане обличчя. Тіло хлопця раптово тягнулося вперед, а в його руках з'явився електричний довгий меч, що розсікає повітря і змушує простір злегка потріскувати.

"Грохот..."

У той момент, коли електричний довгий меч і вудка зіткнулися, електронний тривалий меч фактично ковзав убік, тоді як тіло хлопця неконтрольовано літали вперед. Хоча меч змінював траєкторію польоту, він полетів до гостей, які пили вино і спостерігали цю сцену.

Ці чоловіки злякалися і швидко відвертались, але довгий меч був зашвидким. Він викликав таку силу, що зачепив гостей у діаметрі близько десяти метрів, в тому числі групу Лінлей. Решта Боги відверталися, але Лінлей не робив цього, бо...

"Потрекування!"

Раптом витягнулася долоня, хапаючи лезо електричного меча.

Хлопець з фіолетовим волоссям був приголомшений. Червоносмуха вродлива дівчина також дивилась.

Бебе схопив електричний довгий меч правою рукою і сказав незадоволеним тоном: « Гей, ми в цьому ресторані не для того, щоб дивитися, як ви боретеся. Якщо ви хочете битися, то робіть це так, щоб не заважати мені і моєму босу пити вино!»

Говорячи це, він недбало відкинув електричний довгий меч в сторону. Ця сцена змусила всіх в кімнаті заціпеніти.

Чи ви можете використати свою руку, щоб схопити меча Семизіркового Демона, який їм атакував?

Лінлей похитав головою і розсміявся. Навіть в Драконячій формі, якби він використав свою руку, щоб схопити довгий меч, він був би поранений. Він міг діяти як Бебе. Але рука Бебе була зовсім неушкодженою.

« Ох... Зворушливий, - засміялася червоноволоса красуня. - Добре сказано. Ми не повинні турбувати вас".

Це було червоноволосою красуню, яка ще раз похитала вудкою з лісками. Дивна річ... з кожним колиханням ліски від неї ніби виходила могутня хвиля, утворюючи дивний вихр, який оточив хлопця з фіолетовим волоссям.

Ліца Лінлей і Бебе миттєво змінилися.

« Вищий експерт! Вищий експерт води!», - Лінлей був приголомшений.

Закручена ліска змушувала простір формувати вихор. У мить ока Лінлей відчув незліченне світло невидимого просторового вихря і ніби щільна рибальська сітка оточила хлопця з фіолетовим волоссям. Цей хлопець став рибою!

Незважаючи на те, що він відчайдушно опирався, ці незліченні нитки простору ставали міцнішими і сильнішими!

В мить ока...

“Риболова мережа Medlock повністю зв’язала хлопця, і здавалося, що він засвітився зеленим світлом. Хлопець був повністю зневаджений і його очі були повні подиву. Він дивився на красуню червоноволосу з недовірою: « Ти? Хто ти?»

Він мав силу Семизіркового Демона, але він був набагато слабшим за цю красу.

« Ти точно не є членом Зеленого Лісу. Ты... Так, вірно. Ти повинна бути... Одним із лордів Замка Зеленого Листа!», - поспішно сказав хлопець з фіолетовим волоссям.

Том 18, розділ 19 — Попередження - Змії та дерева!

Всі в ресторані замовкли. Технологія, представлена червоноволосою дівчиною, приголомшила всіх. Здавалося, що танцююча ліска взяла під контроль всі навколишні простір, утворюючи незліченну кількість вихори, які трансформувалися в просторові мережі. Це було дуже дивно!

"Так потужно!" - тепер всі Боги, що виснули в ресторані зрозуміли чому була сказано... що нікому не дозволяється битися в цьому заїжджому дворі.

- Хлопець з фіолетовим волоссям гнирив. Все його тіло почало переливатись вибухним електричним світлом, тоді як він сам перетворився на блискавку, що прагнула вирватися з цієї мережі. Але коли він зв’язався, то спалахнув зеленим світлом і повністю золював його та запечатував рухи хлопця з фіолетовим волоссям. Скільки він не намагався, Він не міг вирватися!

« Влаштовуєш безлад у моєму дворі? А ти дійсно зухвалий, - червона красуня холодно посміхнулася. - Ти можеш не платити мені за все, що зламав, але ти повинен стати моєю наживкою." - кажучи це вона підняла удочку з філолетоволосим юнаком, скрученим на іншому кінці ліски. І ось так, просто, червоноволоса дівчина вийшла з заїжджого двору до тієї трав'янистої області. Підійшовши до ставка, вона замаскувалась вудкою, ніби засипала рибу для рибальства і зі звуком “хлюп" юначе з фіолетовим волоссям занурився у воду.

« Вона насправді використовує його як наживку, - здивований сказав Бебе. - Босе, що за жінка... Эй, босс!».

На даний момент Лінлей повністю занурився в осмислення і аналіз сцени, яку він щойно побачив. Хвилі, що утворилися ліскою, яка клалась у незліченні завихи в нескінченному потоці... Лінлей тренувався в законах Водди протягом багатьох років і дістався до вузького місця у шостій Глубінній Тайне Колова м'якість, не маючи ідей, якими він міг би прорватися.

Глибока тайна Кругова м'якість була однією з найпростіших Глубінних Тайн Законів Води, але так чи інакше Лінлей було важко її опанувати.

Вода... Дуже м'яка і солодка!

Щось, настільки ніжне і гнучке, як ліска, було здатне змусити сам простір рухатися як хвилі води утворити незліченні просторові прожилки, які обплутували та скручували людину як рибальська мережа. Щоб зробити таку техніку, людина повинна просто досягнути смішного жахаючих рівнів могутності в законах Елемента Води. І коли Лінллей побачив все це... Він раптом дещо зрозумів.

Він раптом отримав прозріння!

"Гул..."

У ресторані заїжджого двору знизився сплеск рябі від природного Закону, а також величезна кількість води зібралося в повітрі над Лінлою і утворилась водяна туман. Знизився жахливу присутність... яке викликало у всіх почуття натхнення, піднесеного і благородного. Коли люди стикалися з цією присутністю, вони прагнули підкоритися їй.

Зсередини тіла Лінлей раптово вилетів Божественний клон води... і всі відразу побачили "зеленоволосого Лінліа̄".

Бебе був у захопленні від цього: « Босе, ти зробив прорив? »

Біля ставка за межами подвір’я. У цей момент червона красуня нахмурилась і досі використовує чоловіка як мисливську приманку, але з подивом повернула голову в бік ресторану: « Аа? Просто побачивши мою техніку, він зміг зробити прорив? Здатність до розуміння цієї людини досить вражаюча."

У той же час вона дерла вудочку, у результаті чого "приманка" вирвалася з-під води і відлетіла геть.

Молодий чоловік з фіолетовим волоссям покотився по землі і потім відразу ж встав.

« Достачно. Сьогодні я не в настрої тебе карати, - холодно вимовила червоноволоса красуня. - Запам'ятай. Тобі краще не викликати проблеми в моєму заїжджому дворі. Цього разу я пробачу тебе, але якщо це повториться ... Я просто вб'ю тебе!"

Цей молодий з фіолетовим волоссям, який був закладений у чорні шати і мовчки подивився на неї. Потім він відійшов до поблизької частини землі, закрив очі й сів почав медитувати.

Щодо червоноволосої дівчини, вона відклала удочку і вступила до заїжджого двору.

Усередині ресторану офіціанти займалися прибиранням. Вже тепер багато Богів спілкувалися одні з одними, обговорюючи червону дівчину чи Лінлію або пурпурного волосся.

« На цей раз у нас немає шансів. Навіть якщо нам пощастить і з'явиться Фрукт Бездна, ми не зможемо його дістати."

« Два з Царства проклятих справді сильні".

« Не втрачаймо мужності. Всередині Гори Бездни все оповите туманом і під час пошуків нам доведеться розійтися по різних сторонах. Тільки тому, що людина сильна, не означає що вона зможе дістати Фрукт Бездні! Можливо нам пощастить і хтось із нас стане тим, хто заповнить фрукт замість них.

Всі ті люди, побачивши наскільки сильними Ліндей і хлопець з фіолетовим волоссям, знали, що вони не зможуть їм щось протиставити в бою. Але вони й далі відмовлялися здаватися. Під час пошуків Фрукт Бездні, сила була тільки однією частиною, але також важливою і удача. Протягом незліченних років з’являлися тільки три Фрукти Бездні. Хоча їхні шанси успішно отримати його, вони все одно відмовлялися здаватися.

Якщо вони навіть не спробують, то так і залишаться звичайними висихами Бога у величезному Загрубному світі.

Але якщо вони спробують, можливо, зможуть: отримати велику силу, стати Емісарами Владики і стояти на вершині всього Загробного світу.

- Бебе радісно підняв келих, розповсюджуючи свою Божественну ділянку і перешкоджаючи іншим чути їхню розмову.

« Сьогодні у мене чудова вдача, — каже Лінлей. — Я посміхалася з головою. - Мій Боговий клон води дійсно досяг рівня Вищого Бога. Здається, наш сьогоднішній візит до гори Бездні буде вдалим!"

"Так, звичайно буде вдалим!" - відразу погодився Бебе.

Входити на Гору Бездні з метою побачити Володаря! Це дійсно було дуже складне завдання. Навіть такі, як Лінлей і Бебе, не могли бути занепокоєними.

- Повернув Лінлей.

Він побачив червону, відповідну до столу красуню, яка відісула стілець і сіла за їхній столик. Вона дістала келих і налила собі вино з пляшки, купленої Лінлей. Не кажучи ні слова, вона осушила його.

Лінлей і Бебе могли лише з подивом дивитися на цю дівчину.

« Чула, - рудоволоса дівчина глянула на Лінлей і кутки її губ піднялася зверху. - Ти тільки що став Богом у елементі води. Чи не повинен ти подякувати мені?»

« Добре, - засміявся Лінлей і піднімав свій келих, наче хотів сказати тост. - Я мушу подякувати Вам. В іншому випадку, хто знає, як багато часу у мене могло піти на прорив, вірно? "

« Босе, що ця жінка задумалась?» - був спантеличений і запитав Бебе. Лінлі теж були спантеличені. Експерт, який вважається на рівні Асури Царства проклятих насправді працює тут у заїжджому дворі? Це дійсно незбагненно.

Червоноволоса дівчина осушували кілька келихів вина підряд, відкидаючи свою голову назад.

« Ви двоє теж прийшли сюди через Фрукт Бездонні? - Вона спокійно розсміялася. - Виходячи з тієї сили, що ви раніше показали, ви двоє принаймні на рівні Семизіркових Демонів або навіть вище. Мені здається, що вам двом не потрібен такий щасливий випадок, як Фрукт Бездні, так? Тієї сили, що у вас є вже достатньо щоб дозволити вам бути героїчними, найвідомішими фігурами як в Загробному світі так і в Царстві проклятих».

"Хіба хтось може скаржитися на можливість стати занадто сильним?" - спокійно засміявся Лінлей.

Він не хотів, щоб інші знали про його мету зустрітися з Володарем.

« Звичайно, це так, - кивнула червоноволоса дівчина. - Але дозвольте мені дати вам кілька порад. Буде краще, якщо ви не ввійдете на Гору Бездні.

« Чому це? Тому що всередині небезпечно?» - запитав Лінлэй.

Червоноволоса дівчина лагідно висміювала: « Тем справді небезпечно! За весь час існування Великого світу з’явилося лише три Фрукти Бездні. Незліченні мільярди років проходять між появою кожного фрукта. Ті люди, які приходять шукати його ... - червона дівчина покосилася на інших. - Всі вони є людьми, які незадоволені своїм життям у Загробному світі і тому прийшли випробувати свою вдачу. Але за спробу випробувати удачу завжди вартою ціною! Навіть хтось, такий же сильний як ви двоє, на горі Бездні може легко втратити своє життя якщо не буде обережним!»

Лінлей мимовільно прищурився.

« Сили, які ви маєте більше ніж достатньо, щоб дозволити вам подорожувати і домінувати над усім Загробним світом. Навіщо ризикувати своїм життям через одного Фрукта Бездна, який з'являється тільки раз за безліч років?» - сказала дівчина.

Лінлэй кивнув.

Хоча звичайні Боги, П’ятизіркові і шести-зорові демони були сильні... Вони не могли стояти на одному рівні з піковими експертами Загробного світу. І саме тому ці люди прийшли сюди ризикнути своїм життям, з надією змінити свою долю. Але для експертів рівня Асури, це того не коштувало. Їхнє життя було дорогоцінним!

« Ми готові ризикнути, - Бебе просто розсміявся. - Мені дуже цікаво, чим ж так небезпечна ця Гора Бездні".

« Я просто дала вам кілька порад. Мене мало стосується, чи підете ви чи ні, помрете ви або виживете, - спокійно розсміялася червона дівчина. - Тільки занадто багато людей, що ввійшли на Гору Бездні вже не змогли вийти!"

« Чи можете ви розповісти мені, що такого небезпечного в горі Бездні? » — запитав Лінлей.

Оскільки ця молода дівчина мала і керувала заїжджим двіром прямо біля Гори Бездні, і, здавалося, мав зв'язок з трьома лордами Замка Зеленого Листа, та, можливо, була однією із них... вона напевно багато знала про обстановки на горі Бездні.

« Чому я повинна тобі розповідати? » — запитала рудоволоса дівчина.

Лінлей і Бебе були приголомшені.

Дівчина з хіхоміла і встала: « Чим вище ви підніметесь у обхід триквітного туману на горі Бездні, тим небезпечніше! Запам'ятайте. Стережіться змій та дерев!»

Договоривши, вона розвернулась і пішла позаду себе спантеличених Лінлей та Бебе.

Лінлей був готовий до того, що у вищих частинах гори Бездна буде більш небезпечно.

Но...

« Змеї? Дерева? - Пробурмотів Бебе. - Звичайно, в гоних лісах будуть дерева. Чи нам слід остерігатися кожного дерева? Тоді як ми повинні піднятися на гору? "

« Не турбуйся про це. Просто пам’ятаймо, що ми повинні бути обережними зі “змеями ” і“ силами...". Однак, ми не можемо бути необережними щодо інших речей, - трохи подумавши, Лінлей продовжив. - Ця жінка може знати багато всього про Гору Бездні, але не факт, що вона знає все і про всі небезпеки гори бездимні."

Ніч повного місяця. У небі висіла жовтий червоний місяць, кругла як тарілка. Під світлом місяця, Гора Бездні тремтіла зі слабким електричним світлом... Здавалося, червона аура також виходила і від неї.

Північні підніжжя гори Бездні.

Велетенські ланцюги блискавиць злітають із вершини гори, наче водоспади. Північні гори мали величезні ворота, завдовжки 10 метрів. Вони були вкриті різними різьбленими рунами. Велика кількість електроенергії потріскувала і текла навколо гори, але самі брами не мали електрики.

Біля воріт стояло десять фігур.

« Це єдиний вхід, - пробурмотів Бебе. - Я дійсно хочу спробувати увійти через інші області і подивитися, наскільки точно потужні ті блискавки."

« Краще бути обережним», - Лінлей підняв голову.

Вся гора була покрита трикольоровим туманом, але в даний момент його щільність була трохи нижче.

« Мої чотири брати! - Біля них стояли п'ять Богів, один з яких мав дуже серйозний вираз обличчя. - Протягом багатьох років ми дещо виживали... але сьогодні, ми повинні показати краще на що здатні. У гіршому випадку ми зазнали невдачі і помремо! Але якщо нам вдасться... Брат, який має успіх, повинен подбати про інших і вирішити їхні справи."

« Не хвилюйся, старший брат".

Усі ці люди були сповнені довір’я до залізної волі. Вона крокувала вперед, проходячи через ворота Гори Бездні.

« Вони просто розкидаються своїми життями!», - пролунав жіночий, м'який голос.

А тим, хто говорив, був сивоволосий юнак: « Вони думають, що вони гідні Фрукту Бездні? »

Седовласний юнак теж увійшов на Гору Бездні, тоді як інші Боги - висихали й пішли за ним. Ті, хто наважилися увійти на неї... вже вирішили ризикнути своїми життями.

Фрукт Бездні?

"Буум!"

Лінлей миттєво прийняв Драконячу форму. Лазурно-золоті драконі луски покривали все його тіло і люті колючки з'явилися на його спині, лбу та інших частинах тіла. Повертаючи руку в ній, з’явився довгий напівпрозорий меч.

"Бебі, ходімо."

Лінлей і Бебе увійшли на Гору Бездні.

Позазапна трансформація Лінлей в Драконячій формі приголомшила всіх.

« Так цей чоловік все ще приховував свою силу!», - ці люди відчули, як їхні серця почали прискорено битися.

« Це меч виглядає як справжній скарб».

Хоча інші Боги були приголомшені, вони продовжували проходити через ворота.

Через кілька хвилин за воротами залишилися тільки два чоловіки... Червонолоса красуня і жінка в зелених одязі.

« Босе, ті двоє з Царства проклятих дійсно сильні», - сказала жінка в зелених одягах.

Губи червоноволосою красуні скривилися в легкій усмішку: « Якщо моє припущення правильне, зброя, яка тримає клану Лазурного Дракона, повинна бути зброєю з Божественних іскра, зробленою Бейрутом! Така велика зброя з Божественних іскра практично неможливо побачити. Звичайно, взаємини між цим хлопцем і Бейрутом повинні бути абсолютно особливими. Що стосується того підлітка... Він з такою легкістю схопив меч Семизіркового Демона голими руками, і навіть не був подряпана... але від його тіла зовсім не походить артефактиона Володаря... Я припускаю, що він легендарний наступник Бейрута, другий Крисиний Пожирач Богів».

« Ох. Давай повертатися, червона дівчина повернулася і пішла.

« Як ви думаєте, скільки з них виживуть?» - запитала жінка в зелених одягах.

« Настанови на минулому... Сила цієї групи не погана. Деякі з них повинні бути в стані повернутися. Але якщо вони пожжадають і намагатимуться піднятися на вершину гори Бездні? Цілком можливо, що жоден з них! - Вона спокійно вимовила червону красуню. - Не турбуйся про них. Загробний світ переповнений людьми. Так що з того, навіть якщо вся група людей помре?»

Зеленоволоса жінка пішла за червоноволосою дівчиною, прямуючи назад до двору.

Том 18, розділ 20 — Загублений

Як тільки Лінлей увійшов на Гору Бездні, він відчув якусь присутність, від чого його серце затремтіло.

« Яка сильна присутність! - Обличчя Лінлей стало серйозним. - Навіть у Царстві проклятих, коли я зіткнувся з Володарем Кривавого Хребта, я не відчував такого жахливого тиску!»

Після того, як Лінлей відчув тиск від присутності на горі Бездні, у нього з'явилося відчуття... Ніби він повернувся у свої дитячі роки в містечко Вушан і знову зіткнувся з магічною звіриною Моленіносним драконом вперше. Те саме жах і шок, що й раніше, він відчував тепер.

Його серце тремтіло! Це відчуття тиску стискало його душу!

« Босе, я навіть не можу поширювати Божі почуття. - Цей тиск занадто потужний, навіть сильніший за вплив Володаря Крейґа.

« Це тому, що коли з'явився Володар Кривавого Хребта, це була лише енергетична ілюзія, а не його справжня форма." - уважно оглянув Лінлей.

За ним стояли брами гори Бездні. На даний момент жоден з Висих Богів не сміявся йти глибше в гору, тому що всі вони ретельно оглядалися і звикали до нового оточення. Бездонна гора була наповнена небезпеками. Навіть фахівці рівня Семизіркових Демонів можуть загинути. Така небезпечна зона... Хто б наважився бути необережним?

« На горі Бездни зникла навіть гравітація, неначе це місце повністю відрізане від зовнішнього світу», - Лінлей вільно ширяв в цьому місці.

« Цей білий туман може викликати в людей запаморочення. Проте на мене і Бебе його вплив поширюється дуже слабо», - Лінлей все ще стежив до оточення.

Тут росло багато дерев, кущів та інших видів рослин і аж до гори Бездні. За межами білого туману були Небесно-Земні Цепі. Сила безлічі цепей молів була відома Ліней. Він не хотів торкатися їх і особисто перевіряти їхню силу.

"В'юх~!"

Тіло Лінлей опустилося вниз, і він встав на поверхню гірського каменя.

« Бебе, в межах Гори Бездні, — сказав Лінлей. — Давай рухатись вперед по землі. - Якщо ми полетимо, білий туман буде повністю блокувати наше поле зору. Якщо ми не будемо обережними, то можемо догодити в ланцюгу блискавки. Це буде жахливо»

« Я краще уявляю, як хтось спробує спробувати комусь іншому» - засміявся Бебе і спустився вниз, також вставши на поверхню гірського каменя.

« Помні, остерігайся змій та дерев! - нагадав Лінллей і водночас уважно подивився на дерева поруч. Дерева, які росли в цьому унікальному середовищі Гор Бездні були досить низькими і мали незвичайні форми. - Можливо, ці дерева здатні нападати на людей".

Лінлей не наважувався діяти необережно.

« Не хвилюйся, - Бебе подивився на сусідні дерева. - Ці дерева не можуть завдати мені болю."

Інші Боги, що висихали, зрозуміли, як їх оточує і починає рухатися вперед.

« У дорогу» - сказав Лінлей.

Лінлей і Бебе, дотримуючись поверхні гори Бездні, почали летіти вперед. Тим не менш, вони не вирішили летіти занадто швидко... що дерева можуть раптово атакувати їх під час руху. Крім того, Ліней ще не бачив жодного змія, про якого попереджала червона дівчина.

Через кілька хвилин...

"Свiєш!"

Лінлей і Бебе застовпилися, будучи збентеженим.

"Босе, в якому напрямку ми повинні просуватися?" - Бебе оглянувся навколо себе.

Лінлей також розгубився: « Це прокляте місце».

Він був оточений з усіх чотирьох сторін нескінченним туманом. Незважаючи на надзвичайну здібність Лінлія та Бебе, вони в кращому випадку могли бачити за кілька десятків метрів. Крім того, з огляду на жахливий тиск від гори Бездні вони не були в стані поширювати їхню божественність. І враховуючи, що Гора Бездні не мала гравітації в межах своїх кордонів...

Ці речі в сукупності перешкоджали визначенню напрямку!

Хоч гора мала схили й підйом, за умови відсутності сили тяжіння Ліндей та Бебе не будуть впевнені в тому, куди вони летять. Дерева, які виросли в цьому безгравітаційному секторі, також мали дивні скручені напрямки.

« На цій горі Бездні навіть неможливо чітко дотримуватися напрямку. Немає ніякого способу дізнатися, де шлях вгору на гору, а де дорога вниз з гори!», - Лінлей уважно оглядав околиці, але всюди навколо нього були тільки ті химерні дерева і деякі звичайні рослини. І звичайно ж цей щільний, нескінченний білий туман...

Бебе летів уперед з незадоволеним обличчям: « Все, що я знаю — це те, щоб ми стали тими ланцюгами, коли залишили гори і полетіли вгору. Що стосується руху вперед, назад, ліворуч і праворуч... Я поняття не маю, куди рухатись".

Лінлей і Бебе зіткнулися з першим важким випробуванням на горі Бездні.

Втрата відчуття орієнтації!

« Забудь про це. Давай рухатись вперед, - Лінлей стиснув зуби. - Білий туман розповсюджується лише на кілька сотень тисяч метрів, за менш ніж 1000 кілометрів. Ми просто будемо рухатися вперед всліпу... І, можливо, ми зможемо вийти з нього".

У даний час, єдиний можливий варіант для них — це найбільш банальний і дурний спосіб, пов'язаний з постійним просуванням вперед до моменту кінця.

« Добре», - схвально сказав Бебе.

Вони відразу почали просуватися вперед, як вони думали, і було ” наперед!

Але Лінлей і Бебе не сміли летіти вперед на повній швидкості. Вони все ще повинні були пильнувати за довколишніми деревами й зміями, які поки що не бачили себе. Таким чином, звичайно, вони рухалися трохи повільніше.

« Хтось є! » - подумки крикнув Бебе.

Лінлей і Бебе відразу застопилися. Здалека в тумані була видно розмита фігура, яка також рухалася у їх напрямку. Тільки тепер Лінлей і Бебе чітко розпізнали цього чоловіка. Це був фіолетовий хлопець в чорних одязі. Він також помітив Лінлію та Бебе і просто фиркнувши продовжував рухатися вперед.

Раптом...

"ТРЕСК!"

Раптом з неба спалахнула блискавка, ударивши прямо у велике дерево, яке було всього за десять метрів від Лінлей. Дерево миттєво перетворилося на попіл.

Бебе був дуже вражений: « Що відбувається?»

« Ви двоє, будьте обережні! - сказав холодним голосом хлопець з фіолетовим волоссям, який все ще знаходився недалеко від них. - На горі Бездні блискавки часом сходять вниз. Це блискавки, що містяться в Небесно-Земних Сепах і їх сила надзвичайно велика! Коли ви рухаєтесь вперед, вам краще звертати увагу на те, що відбувається над вами. Якщо вас вдарить блискавкою... Гмпф.

Його голос поволі згасав, а потім і зовсім вщух.

Причина, чому Небесно-Земні Цепі завжди були наповнені нескінченною кількістю електроенергії полягає в тому, що ланцюги постійно пожирали природне навколишнє середовище елементом блискавки, живляючи себе. Але як тільки Небесно-Земні Цепі поглинули певну кількість сутності, вони починали безладно скидати блискавки, оскільки енергія починала просочуватися.

Ось чому...

Навіть якщо ви не будете торкатися Небесно-Земних Цепей, вони все ж мають шанс вдарити вас.

Лінлей і Бебе підняли голову, дивлячись вгору.

« Це прокляте місце, Бебе стиснув зуби. - Це безглуздо. Блискавки, які б’ють без причини? Якщо ми не будемо обережні і врешті отримаємо удар, смерть буде надзвичайно несправедливою".

« Люди, які насміхаються з гори Бездні, повинні бути морально готові до смерті. - Полетіли. Давай продовжувати рухатися вперед."

Лінлей та інші групи, які увійшли на Гору Бездні, знали, що так як вони вирішили вилізти сюди... Якщо вони загинуть, буде нерозумно звинувачувати інших. Гора Бездни була резиденцією наймогутнішого з семи Володарів Загробного світу, головного Владики смерті. Як це місце може бути тим, де іншим буде легко?

Лінлей і Бебе відчували, що їм слід рухатися вперед акуратно.

Після тривалого просування...

« Мм... ми ще не долетіли до кордонів? - Здивований, сказав Бебе. - Зараз ми повинні були просунутися на тисячу кілометрів.

« Схоже, що ми полетіли неправильною дорогою", - сказав Лінлей.

Не було інших можливостей. Якби вони летіли в правильному напрямку, то давно б покинули область білого туману.

У звичайному місці, Лінлей та Бебе були б в змозі вийти з нього навіть із заплющеними очима. Але гора Бездни постійно випромінювала жахливий тиск, а біла туман впливала на їхню душу. Таким чином, відчуття Лінлей та Бебе про напрямок руху були неточними і тому вони могли не дізнатися, що зійшли з правильної дороги й почали рухатися по колу.

« Забудь. Давайте просто продовжувати рухатися вперед." - сказав Бебе.

Лінлей кивнув і вони відразу ж почали рухатися далі, просуваючи все глибше в білий туман. Протягом усього шляху Лінлей так і не знайшли жодного дерева чи змія, які могли атакувати. Окрім випадкових блискавиць, які терпіли вниз і складність з рухом в одному напрямку, Гора Бездні не підкидала більше небезпек.

« Хм. Білий туман стає менш густим." - зауважив Лінлей.

Триколірний туман гори Бездна говорив про те, що гора була поділена на три області. Межі цих трьох регіонів мали ділянки з туманом досить слабкої щільності. Менша затемність була ознакою того, що вони досягли кордону!

« Ми зробили це! - сказав Бебе з подивом і захопленням, але потім вираз його обличчя змінився. - Як це можливо?

Лінлей і Бебе вийшла з білого туману, але в їхньому полі зору знову з'явилися Небесно-Земні Цепі. Товсті ланцюжки молів мали невидиму мембрану і через мембрани Лінлей міг бачити, що на протилежному боці... Великі, нескінченні рівнини розкинулися.

« Ми... Знову до підніжжя гори?" - гірко засміявся Лінлей.

Після входу на гору через ворота, Ліндей і Бебе так довго блукали спорожнілою, але врешті-решт вони дійсно повернулися до підніжжя гори. Тим не менш, принаймні, вони не вийшли назад до воріт.

« Полетіли. Розмір цього місця - лише кілька тисяч кілометрів. Протягом години ми повинні мати можливість перетнути його хрест-нахрест кілька десятків разів. Я відмовляюся вірити, що ми не зможемо зробити це".

Лінлей повернувся і відразу ж увійшов у білий туман, а Бебе пішов за ним.

"ПОТРЕСКУВАННЯ!"

Біля них знову почулася блискавка.

Лінлей і Бебе продовжували просуватися вперед.

Лінлей вважав, що вийти з області білого туману буде досить просто, але в кінцевому підсумку три рази підряд вони поверталися до підніжжя гори. Навіть з огляду на зміни кола слід пам’ятати, що відстань була всього - на - всього тисяча кілометрів. З огляду на швидкість Лінлей, кожна спроба закінчувалась дуже швидко і в нього було більше ніж достатньо терпіння, щоб рухатися вперед.

« Хтось попереду», - очі Бебе загорілися.

Лінлей також помітив людину попереду. Це був мускулистий чоловік з коротким золотим волоссям, який акуратно просувався вперед. Ніби відчувши щось, він повернувся, щоб подивитися на них і коли він зробив це, то був сильно вражений ... Драконяча форма Лінлей навіяла на нього думки, що він зіткнувся з якимось монстром. Але він швидко зрозумів, хто це був.

Біля гірських воріт вони всі бачили Драконю форму Лінлей.

Чоловік з коротким золотим волоссям підлетів до них.

« У цьому проклятому місці немає сенсу шукати правильний напрямок руху», - сказав Бебе.

« Насправді, білий туман гори Бездня є найбезпечнішим місцем для розсміятися. - Складно передбачити напрямок, вірно? Якщо ми спробуємо ще кілька разів, нам може повезти і ми зробимо це. Це питання часу. Десять разів, сто раз... У нас є багато часу."

Лінлей сміявся і сказав: « Тоді удачі Вам. Ми не турбуватимемо Вас. Бебе, шлях».

Лінлей і Бебе відразу рушили вперед.

Зладний чоловік трохи розчарувався. Він підійшов, щоб поговорити з Лінлою, бо хотів поїхати разом з ними. Все тому, що в заїжджому дворі всі дізналися, Що Лінлей і Бебе були вищими експертами. Було б набагато безпечніше, якби він подорожував разом з ними в межах Гори Бездні.

« Вони мене ігнорують? - Але очі злотоголової людини відразу ж загорілися і він полетів за Лінлей та Бебе. - Ви двоє прийшли з Царства проклятих і тому я думаю, що ви не знайомі із Горою Бездні. Я дещо знаю про це місце."

Поки він говорив, він наздогнав їх.

Лінлей та Бебе поверталися і подивилися на злаголама.

« Босе, цей хлопець дійсно дратує" - подумки проворчав Бебе.

"Пусть слідує за нами, якщо хоче" - Лінлей не заперечував. Але раптом, покривши очі, він побачив маленьку спалаху зеленого розмивання, що вистрілила з сусіднього дерева. Лінлей миттєво став ближнішим і в його руках з'явився напівпрозорий меч, Міраж. Те зелене розмивання вистрілило в бік злаголової людини.

Лінлей і Бебе відразу повернулися.

« Ааах!» - почувся рев і в руках злотанця раптово з'явився бойовий клинок, який полетів прямо у бік зеленого розмивання. У той же час, від того чоловіки почали поширюватися чорна захисна аура.

"Свiєш!"

Зелене розмивання змінило траєкторію в повітрі, ухиляючись від удару клинка златого чоловіка.

Зелене розмивання приземлилося безпосередньо на чорну ауру, яка насправді не могла блокувати удар. Зелене розмивання миттєво прорвало чорну ауру і попрямувало прямо до злагола людини. Дивним було те, що... Зеленьне розмивання фактично влучило до людського тіла. Слой світла, що оточує чоловіка з золотим волоссям зник і бойовий клинок вивалився з його рук та впав на землю.

« Ах... Ааа!» - пролунав жахливий звук з уст людини і все його тіло затремтіло. Але через мить, тіло людини застигло і з його уст більше не вийшло жодного звуку.

"Пум!"

Чоловік впав на землю. Зіткнувшись з сусіднім деревом, він відскочив у повітря і почав парити в випадковому напрямку.

Лінлей і Бебе уважно дивилися на труп людини.

"Шипіння..."

Раптом у лобі з’явилася дірка і виліз тонкий зелений змій, розміром з долоню людини. Тіло зеленого змія раптово затремтіло, а потім воно перетворилося на зелену спалахи світла в білій тумані.

Линлей і Бебе стали серйозними.

"Змій!"

Том 18, розділ 21 — Зелені Змеї

Ця червоноволоса красуня попереджала Лінлей і Бебе про “змеї ” та“дерев'ях», тому вони завжди були насторожі. Але тільки тепер Лінлей зрозумів, що так звані "змеї" PATH - це надзвичайно тонкі зелені змії.

«Треск! Хруст!»

У міру того як падав товстий шар листя та гілок, Лінлей і Бебе підходили до трупа. Підійшовши, вони уважно оглянули труп людини злаголової. Першо-наперво Лінлей оглянув груди трупа, через яку зелений змій увійшов у тіло того чоловіка.

"Як я і думав!" - Ліндей побачив у грудях людини крихітний отвір, ідентичне відчинянням в черепі.

« Я спочатку вважав, що цей зелений змій злився з його тілом. Але насправді він продиряв тіло, а потім вповз у нього. Ось тільки змій досить швидкий і його проникають можливості неймовірні! - Зітхнувши сказав Лінлей. - Ця людина була Висимою Богом, але її захист з божественної сили був абсолютно не в змозі блокувати змія."

Божественна сила, яка оточує і захищає Всевишнього Бога, була такою слабкою перед лицем цього зеленого змія й незначна, як папір.

"Клики цього змія дійсно дуже гострі" - засміявся Бебе.

« Не будь легковажним, — глянув на труп з задумливим виразом обличчя. - Цей зелений змій був дуже швидким... І він з такою легкістю змінював напрямок руху в повітрі.

"Верно" - Бебе теж бачив, що щойно сталося.

« Босе, той зелений змій убив цього хлопця, але чому він не продовжував нападати на нас? Замість цього він втік". - запитав Бебе.

« Зелень, мабуть, покладається на атаки з засідки, — відповів Лінлей. - Побачивши його, ми вже були обережні і тому він відмовився від ідеї нападати на нас. Будь осторожен... Можливо змій повернеться і цього разу вже спробує напасти на нас."

« Не хвилюйся. Якщо він повернеться, я просто розчавлю його на смерть!"

« Давай рухатись, - засміявся Лінлей. На даний момент Лінлей і Бебе почувалися трохи розслабленими. До того часу вони не знали, що за “змеї ” і“дерев’я" будуть атакувати й тому були вкрай нервові та напружені. Чим більш загадковим щось було, тим більше жахливим воно здавалося. Але тепер вони знали, що так звані “змеї ” були маленькими зеленими зміями.

Хоча маленькі зелені змії були небезпечними... Тепер Лінлей і Бебе принаймні знали, що вони з себе представляли.

Рухаючись вперед, вони звертали особливу увагу на те, чи є якісь маленькі змії в прилеглих районах. Але, звичайно ж, вони також поводилися дуже обережно, коли бачили ці маленькі карликові дерева.

« В’юх~! В'юх~!"

Проходячи через білий туман, Лінлей і Бебе рухалися так само швидко, як блискавки. З листа сусіднього карликового дерева... Раптом з’явилася зелена енергія, яка трансформувалася у зеленого змія. Нині цей маленький змій дивився на спини Лінлей та Бебе.

Раптом...

Зелений змій злився і зник. Через кілька сотень метрів, на листочку збільшилося більше дерев поблизу Лінллей та Бебе, і зелена енергія знову постала ще раз у зеленій змії. Зелений змій пильно, хижо дивився на Лінлей і Бебе... Його можливості приховування себе були дійсно вражаючими.

Незважаючи на те, що він не став атакувати відразу, він продовжував дивитися, будучи готовим почати діяти в будь-який момент.

Він спокійно і непомітно слідував за ними. Лінлей і Бебе нічого не помітили. Насправді вони навіть не відчували будь-яких сплесків енергій поблизу від себе.

"Мм?" - Повернувся і подивився.

З'явилася людська фігура. Це був сивоволосий женоподібний юнак. Він дав їм холодний погляд, а потім продовжив рухатися вперед, зникаючи в білому тумані.

« Гей, цей хлопець завжди виглядає так самовпевнено, але він не в змозі зробити що-небудь... Ха? - Посміхнувся Бебе. - Я дратуюсь, дивлячись на нього. І це його потворний вираз обличчя, ніби йому хтось, щось повинен ... якщо він наблизиться до мене, я дійсно хочу передати йому маленький урок. Як він може бути таким зарозумілим без будь-якої сили, здатної так поводитися підкріпити?".

У цей момент, на листку дерева, що лежало приблизно за 10 метрів від Лінлей, зелений змій дивився на брукаючого Бебе. Раптом світло проминув у його маслянистих зелених очах.

« Не відволікайся. Зосередься на дорозі, - гаркнув Лінлей.

"Що тут..." - на півслові Бебе, раптом ...

"Свiєш!"

Зелений змій вистрілив у напрямку Бебе на надзвичайній швидкості... Його швидкість була настільки висока, що він залишав після себе в повітрі тільки зелену пляму, навіть для очей Всевишнього Бога. Оживлений розмовним спілкуванням Бебе помітив цю зелену пляму тільки коли воно виявилося прямо біля нього і Лінлей теж зауважив його лише зараз, але ... Вже було запізно!

Бебе намагався навідати долоню по зеленій розмиті.

Зелене розмивання дивним чином зкрутилося прямо посеред повітря і легко ухилилось від удару, а потім вкусило Бебе просто у талію...

"Хруст..."

Зелений змій використав цю техніку, щоб прорватися до внутрішніх органів людини безліч разів... Він « вирвав » крізь їхні органи і вбивав їх. Він був упевнений, що те ж саме станеться і з цим красиво виглядає підлітком, але коли він вкусив його, то виявив... що шкіра цього підлітка була надто жорсткою і міцною, в результаті навіть заніміли.

Він зрозумів, що ситуація в якій він опинився не вказує нічого доброго, але перш ніж у нього з'явився шанс втекти...

"ХЛОП!"

Спустилася велика рука, схопивши його!

« Твою матір... Ти вкусив мене? - Бебе люто буровив змія поглядом. - Я розчавлю тебе на смерть!"

Договоривши, він раптом застосував силу до рук і божественна сила темряви об’єдналася. Маленька зелена змія розірвалася зі звуком вибуху, і скрізь спалахнула дивна фіолетова кров.

Відкинувши його рукою, Бебе розповсюдив трохи своєї божественної сили і очистив долоню від залишків крові.

« Хмпф. Він посмів вкусити мене. Він справді шукав смерті!» - кажучи це, Бебе кілька разів топнув ногою по залишках змія.

Побачивши все це, Лінлей не міг стриматися від сміху. Ти вбив цього змія".

Лінлей зітхнув на похвалу. Фізична охорона Бебе була дійсно неймовірною. Оскільки зелений змій жив на горі Бездні, він був здатний загрожувати багатьом Висшим Богам, а значить сила його атаки, безумовно, феноменальна... але що стосується Бебе - він навіть не зміг прокусити його шкіру.

« Ей, зелені змії, маленькі земи... Я тут. Якщо у вас є можливість вкусити мене, то підходьте і усайте! кусайте мене!» - Бебе навмисно закливающе кричав до околиць.

Лінлей міг лише сказати: « Давайте поквапимося і підемо».

Бебе захотів, а потім пішов слідом за Лінлеєм ззаду. Очевидно, Бебе був дуже радий, що зміг так легко розчавити смерть того зеленого змія.

Після четвертої спроби... Зрештою вони повернулися до підніжжя гори!

"У мене є передчуття, що з п'ятої спроби ми досягнемо успіху" - кажучи це Бебе стиснув зуби. Зрештою, чотири невдалі спроби підряд змусили його відчути себе трохи нещасним.

« Будь терпеливе! Ми витратили понад 30 років, щоб дістатися до Гори Бездні. Що для нас ще трохи додатково витраченого часу?» - Лінлей мала зовсім іншу позицію. Не розгубившись і не поспішаючи... Він продовжував просуватися вперед, ретельно перевіряв своє оточення і намагався знову й знову. На горі Бездні, хоча зелені змії атакували не так часто, проте відбувалося досить багато ударів блискавки.

"Буум!"

Іноді, звуки ударів блискавки лунали то тут, то там.

« На щастя, Гора Бездни настільки велика, що шанси на те, щоб по тобі вдарить блискавка, дуже низки», - кажучи це, Лінлэй засміявся.

« Якщо вона нас вдарить, то так і бути. Але босе, скажи, як ти думаєш утворюються блискавки з цих Небесно-Земних Цепей? Як вони можуть бути настільки потужними?», - сумнівні запитав Бебе.

Лінлей спокійно засміявся: « Це найвища гора, вершина номер один у цілому Загробному світі і резиденція Владики. Було б дивно, якби тут не було нічого особливого."

Болтая, Линлей та Бебе продовжували просуватися вперед.

На листку карликового дерева, що за кілька десятків метрів над Лінлею, утворився зелена маса енергії, яка зрештою трансформувалася у маленького зеленого змія. Зелений змій пристав дивитися на спини Лінлей та Бебе, а потім знову злився з листом.

Лінлей і Бебе просувалися вперед на високій швидкості, але маленький зелений змій не відставав і також постійно рухався уперед.

Зрозуміло, що зелений змій хотів чекати зручної нагоди.

« Босе, це... - під час розмови Бебе раптом подумки вигукнув. - Босс, обережно!»

"ВЗР!"

У бік Лінллей з неба обрушується блискавка. Швидкість блискавки була просто занадто вражаюча, але так як Лінвей весь цей час був насторожі, коли тільки він помітив її ... Він, не вагаючись, відірвався від землі і пішов убік високої швидкості.

"БУМ!"

Розрив блискавки вдарив землю, і листя та гілки миттєво перетворили на порох.

Саме в цей момент...

"Свієш!"

Зелений змій, який слідував за ними весь цей час, раптом вистрілив ... і зелене розмиття кинулися прямо до Лінлей.

Лінлей був у процесі ухилення від блискавки. Оскільки майже все його увагу було зосереджене на блискавки, він відволікся від решти його середовища. Коли зелений змій опинився за п'ять метрів від Лінлей, його швидкість різко знизилась... і тільки в цей момент Лінлей раптом обернувся і побачив його.

« На щастя, весь цей час я підтримував своє Простір Чорного Кам'ячу», - побачивши маленького змія, Лінлей був ошеранжений.

Після останньої атаки Бебе одразу розповсюдив свій простір Чорного Кам’я в межах п'яти метрів від себе. Хоча зелений змій бачив світо-жовто полум'я, він вирішив, що це звичайний захист Божої сили, яку використовували звичайні Висші Боги і тому не приділяв їй жодної уваги... Але зараз, землясто-жовтая аура виявилася для нього головною проблемою!

Простір Чорного Кам'яня - відштовхуюча Сила!

Сила відштовхування діє з силою пропорційного розміру об'єкта. Під впливом відштовхуючої сили маленький зелений змій дуже знизився, але він все ще міг летіти до Лінлів на великій швидкості. З огляду на це можна було уявити, наскільки дивовижною була його початкова швидкість.

« Умрі», - зі спокійним виразом обличчя Лінлей замахнувся своїм мечем з Божественних іскру — Міражу.

Його Божественна сила заповнила Міраж, і він став повністю прозорим та кинувся в бік змія... Де б меч не проходив, з'являвся чіткий просторовий розріз. Зелений змій, тому що його швидкість була знижена, не зміг легко ухилитися. Він намагався вивернутися своїм тілом, але меч Ліндлей Міраж, все ж рубав по ньому.

Один удар мечем! Два кусочки!

"Свiєш!"

Коли на небі залишилося одна половинка зеленої змії, вона не сповільнилась.

«Мм? Не постраждав?" - Лінлэй був шокований.

Вони були занадто близько один до одного, і на даний момент Лінлей не встигав вдруге використовувати свій меч для блокування. Він одразу ж помахнув своїми драконячими кігтями на пальцях, вниз у напрямку змія.

Зелений змій з ентузіазмом попрямував прямо до драконячих кігтям руки Лінлей, а потім “укусилус ” коґтисту“ володарювальну ” ротоньай. Зі звуком кришталика його дракони лусочки були розколені, але в той же момент він стиснув свої кігті. Жахлива енергія здула маленького зеленого змія, перетворюючи його на фарш.

Фіолетова кров розбризкувалася скрізь.

Лінлей змінився на обличчі: « Не добре».

Він відчув дивне оніміння, яке миттєво пройшло через все його тіло. Дивна енергія летіла прямо в його голову.

"Хмпф" - духовна сила в голові Лінлей почала текти, як хвилі, що повторюються, повністю винищуючи ту дивну енергію.

— Босе, ти в порядку?» - поспішно запитав Бебе.

« Я в порядке. На щастя, в моє тіло проникло лише трохи отрути змія. Але якби цей зелений змій увійшов у моє тіло повністю, було б нескладно», - Лінвей все ще відчував нервовість. Ця дивна енергія дійсно була сильною. Єдиною причиною, чому він зміг так легко придушити її, в тому, що ставши Висим Богом, він протягом багатьох століть безупинно поглинав аметисти і цим зміцнив свою душу у десятки разів на порівнянні з тим, коли був тільки Богом.

Але якби змій увійшов у його тіло повністю...

Навіть Лінлей відчував загрозу.

Він опустив голову і подивився на свою долоню: « Його клинки дійсно гострі ».

Кілька лусочок на долоні його руки були розколоті, показуючи дві дуже маленькі “точки ”.

По суті, сила драконячих лусочок Лінлей була просто занадто велика. Коли зелений змій вкусив його, хоча і прорвався через лусочки, створюючи ці дві маленькі точки, він не міг зробити змістовний отвір і таким чином закопатися всередину Лінллей. І природно, що зелений змій розчавився. Ось тільки... Оскільки ікла змія пробила лусочки, його отрута потрапила в кров та тіло Лінлей.

« Це лише територія з білим туманом! » Що ж тоді буде в області з сірим туманом або навіть у найвищій частині, пурпурному туманності? - Лінлей не міг відчувати тиску. - Не дивно, що кожен, хто купує Фрукт Бездні стає Емісаром Владики! Зважаючи на рівень небезпеки Гори Бездні, той, хто дійсно буде здатний отримати фрукт, повинен бути вражаючим рівня сили. З допомогою Фрукта Бездні переможця дійсно має бути достатньо сил, щоб стати Еміссаром Володаря. "

Лінлей і Бебе продовжували просуватися вперед.

Через кілька хвилин... Білий туман почав ставати менш щільним.

« Ми знову добралися до кордону. Сподіваюся, це не підніжок гори." - Бебе більше не був таким енергійним і веселим як раніше.

Але потім, очі Лінлей і Бебе загорілися. Коли вони покидали область з білим туманом, то побачили, що попереду була ділянка без туману, а ще далі... був темний, похмурий сірий туман.

— Ми це зробили?» - з великим захопленням вимовив Бебе.

«Ха-ха... - Лінлей почав сміятися. - Бебе, твоє передчуття було досить точним. Ми дійсно досягли успіху з п'ятої спроби".

Як тільки Лінлей і Бебе почали святкувати, серія гнівних, лютих ревів донеслася з боку області з сірим туманом.

« А?», - Лінвей і Бебе відчували лише замішання та уважно вдивлялися у область з сірим туманом. Що ж там було?

Том 18, розділ 22 — Регіон Серого Тумана - Бойня!

Між регіоном білого туману і сірим туманністю була порожня ділянка. Лінлей і Бебе не квапилися увійти в сірий туман. Вони залишилися зовні, уважно слухаючи звуки, що надходять зсередини.

« Гневові крики людей», - нахмурився Лінлей.

Бебе теж був спантеличений: « Що відбувається у сірому тумані?»

Навіть якщо сірий туман тав у собі небезпеку, кілька людей вже увійшли в нього. Крім того, ці люди повинні бути розкидані по всій області.

« Якщо вони воюють, то бій не повинен тривати вічно. Чому ці гнівні крики роздаються знову і знов? І ми, перебуваючи на кордоні, все ще можемо почути їх!», - заморгував лоб Лінлей.

Відтінок сірого туману був подібний до області білого туманності.

Беручи до уваги велику територію, бійці вдалеку не повинні бути чутні Лінлей та Бебе, які зараз стоять тільки на кордоні.

«Мм?», - Лінлей раптом повернув голову.

У віддаленій частині білого туману раптово з’явилися дві чоловічі фігури. Ці двоє мали лазурну броню, сформовану над їх тілами. Коли вони вийшли, то уважно подивилися на Лінлей та Бебе. Побачивши їх, вони трохи розслабилися. "Ха-ха, я не очікував зустрітися з вами тут. Здається, нам, двом братам, було визначено зустріти вас."

Чоловік, який розмовляв з кимось тоном, усміхався. Інший чоловік, що стояв поряд з ним, здавався досить міцним і носив бороду.

« Насправді, - сказав Лінлей. - Я Лінлэй, а це мій брат, Бебе. Хто ви?».

"Лачи!" - розсміявся худий чоловік.

"Валет!" - спокійно сказав бородатий хлопець.

« Лачі, Валетте, ми прийшли з Царства проклятих і не так вже й багато знаємо про Гору Бездні. Слухайте... З боку сірого туману постійно розноситься лютий крик. Ви знаєте, що там відбувається?" - відразу запитав Лінлей. Причина, чому він взагалі розмовляв з цими двома — можливість отримати інформацію.

Лачі та Валет уважно слухали, нахмурившись і стаючи все серйознішими.

« Це досить дивно, — нахмурившись сказав Лачі. - Цього разу декілька десятків людей і тих, хто увійшов у область сірого туману, мабуть менше десяти. Така величезна область... Якщо десять людей увійшли туди, то вони немов крапля води в морі. Чому ж тоді безупинно чутні спалахи бою?»

Бебе безпорадно сказав: « Ви не знаєте?»

« Без поняття. Учинки Гори Бездні є таємничими, - пояснили Лачі. - У зовнішній світ прокинулися деякі чутки принаймні про область білого туману, але ніхто нічого не знає про сірий туман або фіолетовий туманність. Мабуть, навіть якщо хтось знає, він нікому не скаже. Що ви двоє збираєтеся робити? "

Лінлей і Бебе переглянулися.

- сказав Лінлей.

« Ми, двоє братів, прийняли таке ж рішення. - Швидше за все, ті люди, які увійшли туди, повернуться сюди через втрату орієнтації в просторі. Коли вони з'являться, ми розпитаємо їх і будемо більш підготовленими".

Лінлей злегка кивнув.

Лачі засміявся: « Тоді ми, два брати, підемо до тієї частини гори. Ви можете почекати в іншому місці, подалі звідси. Таким чином, ми зможемо стежити за територією в 100 кілометрів. Ми легко замітимо будь-кого, хто вийде".

« Добре», - кивнув Лінлэй.

А потім, Лінлей та Бебе відразу поспішили до вершини на горі. Вони стояли там і були в змозі бачити на великій відстані.

Бебе був досить нетерпеливим: « Босе, ми просто будемо чекати тут?»

Лінлей огорнув очі ділянки сірого туману, а потім похитав головою і сказав: « Почекаємо пів дня. Якщо ми нікого не зустрінемо за цей час, ми увійдемо в цю область! Ділянка білого туману, через яку ми пройшли, вже була досить небезпечною. Можливо, область сірого туману буде ще більш критичнішою. Найкраще, якщо ми відправимося туди тільки після розуміння того, що відбувається всередині!»

Вони витратили 30 років, щоб дістатися до цього місця. Лінлей достатньо терпіння почекати тут ще пів дня. Прониклива людина може бути покарана.

Вони спокійно чекали.

Відстань між групою Лінлей та Лачі становила приблизно десять кілометрів. Але оскільки тут не було жодного туману, вони могли легко бачити один одного. Приблизно півгодини спокійного очікування, і в результаті ... “Граї * Лінлей стала ще сильнішою!

Ще один чоловік вийшов з області білого туману. Їм був женоподібний сивоволосий чоловік.

Чоловік був терпеливий. Він не квапився зайти і спокійно чекав.

Довгий час по тому...

« А? - Лінлей, який сидів на вершині скелі в медитативній позі з закритими очима, раптом відкрив очі і подивився вдале. Його облачений в чорне волосся вийшов з сірого туману. Побачивши, що він збирався розвернутися і знову увійти в область сірого туману Лінлей відразу крикнув. - Булонг!»

Під час бою в ресторані заїжджого двору Лінллей почув, як цього хлопця по імені оглянули.

"Свист"

Лінлей та Бебе відразу полетіли до нього і водночас з цим, ті троє Божих висихів також почали летіти сюди.

"А?" - хлопець з фіолетовим волоссям, Булонг, повернув голову.

- Вітай його Лінлей.

« Мм... Вам щось потрібно?» - з холодною обличчям запитав Булонг. У той же час він помітив, що інші три прискорюючись літають сюди.

Лачі засміявся і сказав: « Це Булонг. Я знав, що з огляду на твою силу, Булонг, ти легко вийдеш із області білого туману. Так, мій друг Булонг, ми не знайомі з ділянкою сірого туману. Чи можеш ти розповісти нам трохи про неї? "

Булонг подивився на Лінлію та Бебе, здавалося б, стурбовані, але спокійно промовив: « Я можу вам сказати, що це ціна! »

« Будь ласка, говори» - засміявся Лачі.

"У області сірого туману я буду пересуватися з вами двома!", - хлопець із фіолетовим волоссям Булонг, подивився на Лінлей і Бебе...

Почувши це, Лінлей підняв брову. Подорожувати з ними? Незважаючи на те, що він був не надто добре знайомий з Булонгом, за цей короткий період часу, який вони знали один одного, Лінлей дійшов висновку, ніби Булонг має бути дуже холодною і пихатою людиною. Но... Булонг просить приєднатися до Лінлів. Очевидно, сірий туман дуже небезпечний!

Лачі та двоє інших відразу подивилися на Лінтлей і Бебе.

« Добре», - кивнув Лінлэй.

Хлопець з фіолетовим волоссям спокійно сказав: « У цій ділянці сірого туману, насправді, є типом надзвичайної енергії. Якщо ваша душа слабка, то ділянки сірого туману заманюють вас у незліченні і нескінченні ілюзії! На той час ви не зможете сказати, хто ворог, а хто ні і почнете постійно вбивати інших... Ви ніколи не зможете вийти з області сірого туману і залишатися в пастці ілюзії!»

Усі, хто це чув, відчували, що їхні серця тремтять.

Залишатися в пастці ілюзій?

Вони мали вічне життя, але якби їх ув'язнили вічно... Це ще більше нещастя, ніж смерть.

« Усередині знаходиться багато висихших Богів! - Сказав хлопець з фіолетовим волоссям. - Протягом незліченних років, я вважаю, в ході кожної спроби тут застрелили Висхідні Боги. Оскільки Бог не може померти від голоду, єдиним способом їхнього знищення є бій. Таким чином... Протягом незліченних років, велика кількість Висших Богів назбиралася в цій місцевості. Після того як ми зіткнемося з тими Висшими Богоми, які потрапили в пастку ілюзій, вони вважатимуть нас їхніми смертельними ворогами й негайно почнуть воювати проти нас.

Лица Лінлей та інших помаранчели.

« У ніч повного місяця сюди входили люди, нахмурившись і промовив Лачі. - Хто знає, скільки існує ця гора Бездні... Скільки Висих Богів застрягло в цій області сірого туману?»

Лінлей не міг дивитися в сторону сірого туману.

Злісні крики. Звуки побоювань. Рев. Вони продовжували роздаватися безупинно. Тепер група Лінлей зрозуміла, чому цей гнів не припинився безупинно. Все тому, що число Висих богів всередині було занадто високим!

« Я хочу попередити вас. Не варто недооцінювати тих, хто висих Богів, які опинилися в пастці ілюзій, - холодно сміючись сказав Булонг. - Під час тренувань є люди, які спеціалізуються на душі і ті, хто спеціалізується на матеріальних атаках. Ті, хто потрапив у пастку ілюзій - були трохи слабшими з точки зору душі, але їхні матеріальні атаки можуть бути страшніше сильними, навіть на рівні Семизіркового Демонії."

Лінлей не міг зробити глибокий подих.

« Тут, без зупинки, продовжується різня. Протягом незліченних років це призвело до загибелі багатьох Богів, але ті, хто залишився в живих... Майже всі надзвичайно потужні з точки зору матеріальних атак, - серйозно сказав Булонг. - Тільки що, коли я увійшов, якби не той факт, що я швидко повернувся, я б...

Лица Лачі та інші скручені в нелицих гримасах.

Вони знали, наскільки сильним був Булонг. Семизірковий Демон! І все ж він мало не загинув.

« Так само не хвилюйтеся. Ті, хто потрапив у пастку і досі живий, залишилися на рівні шестизіркових Демони. Семизіркові демони зустрічаються рідко, - сказав Булонг.

Лінлей і Бебе поглянули один на одного.

- сказав Бебе.

Лінлей злегка кивнув. Хто міг сказати, скільки експертів накопичилося на горі Бездні протягом незліченних років?

Бебе сказав собі: « Не дивно, що він хоче йти з нами».

Лінлэй окинув всіх поглядом. Усі вони відчували тиск: « Вам треба приготуватися. Ті, хто входить туди - повинні входити разом. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі впоратися з цим, чекайте ззовні.

« Я піду», - жіночий хлопець був першим, хто заговорив.

« Йду» - кивнув Валет.

« Я... Піду!", Лачі завагався на мить перш ніж відповісти.

« Старший брат, Валет негайно відреагував. - Краще не підеш. Твоя душа..."

Лачі тільки похитав головою і сказав: « Не хвилюйся. Хоча я трохи слабша за тебе з точки зору душі, в цілому я не слабкий. Я повинен бути в змозі впоратися з цим!"

Лінлей спокійно подивився на Лачі.

« Давайте рухатися» - спокійно сказав Лінлей.

Ця команда, звичайно, прийняла Лінлей і Бебе за своїх лідерів. У небезпечній ситуації, як звичайному смертному чи божественному випадку, слідуватиме наймогутніша людина.

Як тільки вони увійшли в область сірого туману, Лінлэй відчув, що його голова трохи закрутилася і у той же самий час він помітив ... Цей туманний шар сірої енергії почав накопичуватися на напівпрозорій мембрані, яка була його захисним душу артефактів Володаря. Енергія сірого туману в даний час намагалася вторгнутися в його душу, але Лінллей був у змозі протистояти цьому.

« Стій!» - ряв Линлей.

Після того як вони увійшли в область сірого туману, всі вони опинилися під його впливом. Бебе мав захисний душу артефакт і міг протистояти йому. Що стосується хлопця з фіолетовим волоссям - він був досвідчений в питаннях душі. Женоподібний хлопець нахмурився, але зберігав ясності розуму. Валет, міцний красивий хлопець, також залишився тверезим. Но Лачи...

Його обличчя почало змінюватись і все тіло затремтіло.

« Ааах!», раптом пролунав шалений і божевільний рев. У його руках з'явився бойовий клинок і він сердито рубанув в бік сусіднього Валетта. Валет був занадто близько до нього, і у нього навіть не було достатньо часу, щоб ухилитися.

"Взрів!"

Мелькнув золото-золотне світло і Лачі був вибитий назад, вилетівши з області сірого туману.

"А?"

Хлопець з фіолетовим волоссям і інші подивилися в стороні драконячого хвоста Лінллей, мерехтливого лазурно-золотовим світлом. У той момент, Лінлей фактично використовував свій драконячий хвіст щоб вибити Лачі з області.

- "Старший брат, ти в порядку?" - відчайдушно крикнув Валет.

Залишивши ділянку сірого туману, Лачі відновив ясності розуму. Його груди прогнулися і навіть його одяг була залита кров’ю, але він відразу вигукнув: « Я в порядку. Містер Лінлэй, спасибі Вам за Вашу доброту і спасіння!»

Якби не Ліллей, він би вбив Валета і назавжди залишився в пастці.

"Знайте свої межі." - жіночий хлопець посміхнувся.

« Йдемо» - спокійно сказав Лінллей.

« Валет, будь обережним. Я не зможу супроводжувати тебе." - зовні крикнув Лачі.

« Добре», - Валетт відразу попрощався з братом і одразу ж пішов за Лінлією та іншими.

У області сірого туману загін Лінлей дуже обережно просувався вперед, завжди звертаючи увагу на те, що їх оточує. Звуки постійної битви і гнівні крики продовжували безупинно ланити в їхніх вухах. Раптом Лін Лей побачив кутком очі чорний світло, що вистрілив в їх сторону.

"Свієш!"

Чорне світло летів в бік Бебе.

"Хруст..."

Там, де проходив чорний світло, простір розколовся. Це видовище вразило хлопця з фіолетовим волоссям, Булонга. Бебе тільки голосно засміявся і рнувся вперед, йому назустріч. Бебе використав свою ліву руку, щоб блокувати і кинджал у правій руці, аби завдати удару...

"Ляз!"

Промінь чорного світла рубанув поперек грудей Бебе, але Бібі схопив ворога, скував і почав люто атакувати його кинджалом.

Людина померла. Навіть при смерті він мав божевільний, кровожерливий погляд в очах... але після, його очі потьмяніли і втратили всякий натяк на життя.

"Безумець", - низьким голосом сказав хлопець з фіолетовим волоссям.

Нерозумний, який ігнорував атаки ворога, тоді як він мав можливість вбити ворогів. Це виглядало ніби діяв божевільний, але коли Бебе зробив це, все виявилося просто ідеально... тому що на тілі Бебе не було навіть натяку на шрам.

- Бебе з радістю подивився на Лінлі.

« Давайте поспішати!», - вибухоподібно закричав Булонг.

Бібе і Валет не могли на нього поглянути. Подібний вираз подиву на Лінлі несподівано змінився, бо він відчув поштовхи з поблизьких районів. Очевидно, до них прибігало багато людей. Лінлей не розумів, чому Боги - Вислі, які були в пастці ілюзій, могли бути настільки чутливими та сприйнятливими до їхньої присутності.

Но...

Вони атакують!

"Бегите!"

Ніхто не знав, скільки Висих Богів після багатьох років опинилися в пастці сірого туману. Група Лінлей відразу побігла, але було те, чого вони не знали... що з вершини дерева за ними спостерігав зелений змій.

Зелений змій злився і зник.

Том 18, розділ 23 — дивна ситуація

Декілька разів гори пронизували сірий туман Гори Бездні.

"Привал" - проричав Лінллей.

Відряд Лінлей з п'яти чоловік не зміг наздогнати.

« Ті, хто висихає Боги... зловлені в ілюзіях ». Чому вони бігають за нами, наче безумці?

Один чоловік, на ім’я Жено, з усмішкою сказав: « Вони ж божевільні!».

« Вони в пастці ілюзії!», - досить сердито ряв філолетоволосий юнак Булонг.

« Я назвав їх божевіллям, а не тобою. Чому ти такий засмучений?», - з деякими подивом запитав жіночий чоловік.

На що фіолетоволосий юнак просто холодно фирконув.

« Перекиньте суперечку, - Лінлей оглянувся навколо і продовжив у півголоса. - Неважливо, божевільні вони або просто попали в ілюзії, але факт залишається фактом... Через вплив області серного туману їхні душі стали непримиренними. Я не очікував, що коли почнеться бій, вони відразу збігатимуться до нас. Здається... Ми повинні рухатися якомога швидше і покинути цю область сірого туману".

« Не поспішай, - розсміявся жіночий чоловік. - Можливо, в цій частині сірого туману знаходиться Фруккт Бездні".

Лінлэй покосився на него.

Фрукт Бездні може знаходитися в будь-якому місці у Горі Недни, але, звичайно, шанси що він знаходиться всередині області фіолетового туману найвищі, в той час як шанс знайти його в області білого туманності найнижчий.

« Якщо ти хочеш залишитися тут у сірому тумані, я не проти, — спокійно сказав Лінлей. - Піднімаємося!»

Лінлей і Бебе відразу рушили вперед.

Валет і Булонг без вагань пішли за ними. Але, незважаючи на те що цей чоловік був дуже пригнічений і все ж таки вирішив піти за всіма іншими людьми.

По дорозі вони могли бачити тільки сірий туман.

З п’яти чоловік, які жили поряд з Лінлею, обережно просувалися. Якщо вони відчували, що попереду щось не так, то шукали дорогу і маневрували повз неї. Усі в групі Лінлей розуміли, що на горі Бездні, якщо намагатися йти вперед по своїх звичайних почуттях, буде майже неможливо дістатися до місця призначення. Однак якщо ви обираєте напрямок руху випадково, то можете досягти успіху з декількох спроб.

Один крок за раз.

Хоча здавалося, що вони йшли повільно, по правді кажучи вони були дуже швидкими.

"В'юх~!"

Раптом з неба зійшло полум’я і простір миттєво закипіло й запнено. Неприборкана аура раптом почала спускатися на Лінлэй... Розмивання полум'я вирішило кинутися прямо на Лінлей, лідера. Темно-золоті очі Лінлей холодно прокотилися по розмитості і від його тіла раптом поширилася землясто-жовта аура, захоплюючи розмивання всередині себе!

Простір Чорного Кам'яня - відштовхуюча Сила!

У той же час Лінлей відібрав зап’ястя і, помахнувши повністю прозорим “Міражом ” (2), створив великий розріз над головою так само легко, як нарізати папір.

Що стосується фігури, яка була в пастці всередині Прості Чорного Кам'яного каменя, його швидкість миттєво знизилася, через що та була спіймана зненацька. Меч Лінлей пройшов прямо через її череп.

Один помахом мечем. Дві половинки!

Він помер!

Фіолетоволосий Булонг, жіночий чоловік і Ванет не могли дивуватися. Аура нападника з засідки людини змусила люто тремтіти навіть простір ... Можна було легко уявити, наскільки сильним він був. Але той, хто атакував з засідки, не міг витримати навіть одного удару Лінлей!

« Давайте поспішати», - прискорюючись, спокійно скомендував Лінлей! Інші також прискорилися. Після кожного зіткнення в цій області сірого туману вони повинні були негайно покинути поле бою, оскільки інакше сюди у мить стікають всі божевільні Вислі Боги з навколишніх околиць і почнуть люто атакувати.

« Він дійсно сильний, нахмурившись, жіночий чоловік дивився на Лінлію. - З огляду на його силу, навіть якщо я продовжуватиму слідувати за ним, якщо ми зіткнемося з Фруктом Бездні... У мене не буде можливості його отримати".

Незважаючи на те, що слідуючи за Лінлою, всі вони були в відносної безпеки... І в кінцевому підсумку, у боротьбі за Фрукт Бездні вони не зможуть нічого протиставити йому. Зрештою навіть звичайні Семизіркові демони, потрапляючи в Простір Чорного Кам’я, легко вирізалися на Лінлі.

Після того як Лінлей прорався до рівня Всевишнього Бога, його сила стала максимально близькою до звичайних Асурам Царства проклятих.

"В'юх~!"

Група Лінлей продовжувала просуватися вперед. Як тільки вони відчували будь-які просторові рябі, то негайно змінювали маршрут. Завдяки цій стратегії вони якийсь час уникали зустрічі з усіма цими божевільними висихаючими Богом.

....

У гірських лісах області сірого туману Гори Бездні.

Під величезним деревом, для обхвату якого потрібно було б п'ять-шість взявших за руки людина, сиділи у медитативній позі десятки фігур. У цих людей були налиті кров'ю очі, що стримують в собі безумство, але, тим не менш, вони не билися один з одним. Вони сиділа в різних місцях під деревами... Коли вони переглянулись, то здавалися дикими звірами, які бридилися іншими тваринами.

"В'юх~!"

Раптом, кілька розмитий пром'яло на високій швидкості.

Майже в той же момент, десятки мовчки сидячих у медитативній позі людей одночасно подивилися вгору. І в той же момент... Їхні погляди перетиналися з поглядами п’яти членів загону Лінлей.

- Загін Лінлей був приголомшений.

Вирази десятків фігур випали, і всі вони змили вгору з землі так швидко, як блискавки.

« Перед!», - відразу ж зревів Лінлей.

Не те що б він боявся цих людей ... Швидше він боявся, що вони сповільнять їх і через розріджену битву сюди втечуть сотні, а то й тисячі сплять Висихших Богів. Який же це був би наслідок нещастя! Оскільки всі ці обезумні Вислі боги змогли вижити тут, то це означає, що вони були могутніми експертами, найближчими до рівня сили принаймні шестизіркового Демона.

« Хаа!», - фіолетоволоска жінка лютно змахнулася косою, замхнувши нею до них. Дуга чорного світла вистрілила прямо до групи Лінлей на високій швидкості.

« Арр!», - мускулистий, бронований воїн теж люто вдарив своїм кулаком. Коли його кулак ударяв, від його руки поширювалися округлі рябі, що не сходили в бік групи Лінлей на високій швидкості.

У цю мить, кожен з тих десятків фігур почав застосовувати свою наймогутнішу атаку. І, без сумніву, всі вони були матеріальними атаками.

Це розмаїття красивих видів матеріальних атак змусило створити багато тріщин. Деякі атаки були напівпрозорими або розмитими... і всі вони повністю оточили загін Лінлей з п'яти осіб. Якими б вони швидкими не були, вони були не швидше швидкості цих атак.

Десятки атак, через те, що всі вони були зосереджені на певній області, а не на комусь конкретній людині, були досить розпорошені. Таким чином, на кожного члена загону Лінлей довелося тільки по три атаки. В цьому загоні Бебе довелося простіше всього. Він просто недбало стикався з ворожими атаками і розривав їх на шматки. Спираючись на свою зброю з Божественних іскринь, Лінл також міг легко протистояти.

Але решта троє ... були в жалюгідному становищі.

"Біжіть!", - фіолетоволосий юнак ледве зміг блокувати дві атаки, тоді як третя травмувала його ліву руку... він закричав під час польоту вперед на високій швидкості.

"Уб*ки!" - жіночий чоловік зрубав і чорне розмитіло в його руці, стикаючись із променем чорного світла, який рухався у нього.

Грудь жіночого чоловіка була пронизана, але стиснувши зуби він все - таки зміг втекти.

Найважче було Валету! Валетт спеціалізувався на духовних атаках, і йому було досить важко захищатися від цих матеріальних нападів. Він ледве зміг захиститися від першої атаки, але інші дві зачепили його нижню частину тіла і його плече. За одну мить була відрізана і відправлена в політ одна з його ніг, а також була відрубана його права рука.

Але Валет продовжував шалено летіти вперед на високій швидкості.

"Быстрі", рявк Линлей, в той же час налаштовував своє Простірство Чорного Кам'я. З п’яти осіб, які просувалися на Линлей з - за кордону, було дуже швидко. Що стосується тих, хто замишляв Висих Богів - вони постійно вили і без відпочинку гналися за ними, немов переслідували свого найбільш ненависного ворога.

На горі Бездня велетенські дерева можна було побачити скрізь. Наприклад, на листку одного великого дерева з’явився зелений змій, який пильно стежив за командою Лінлей.

Через кілька хвилин Лінлей та інші повернулися до ділянки, яка розграбували білі й сірі тумани. Очевидно... Вони рухалися в неправильному напрямку і не дісталися до області фіолетового туману.

« Ми повернулися, - безпорадно вимовив Бебе.

« Нам пощастило, що ми змогли повернутися" - полегшено зітхнув Валет. Він швидко використав нагоду загоїти рани. Фіолетоволосий Булонг і жіночий чоловік також почали лікуватися. Справді, цей дикий переліт змусив їх нервуватись. Якщо б вони були оточені другою групою Висших Богів, це стало би катастрофою.

На щастя, вони втікали з усіх сил і швидко покинули сірий туман.

« Приготуйтеся. Через деякий час ми знову увійдемо", - сказав Лінлей.

« Ви йдіть. А я піду сам, - спокійно сміючись, вимовив жіночий чоловік. - Дякую за Вашу допомогу, містер Лінлэй... але я все ж звик в основному діяти самостійно. Крім того, загін з п'яти чоловік занадто великий і легко приваблює більше ворогів."

- Булонг і Валет одночасно подивилися на нього.

« Як хочеш» - спокійно відповів Лінлей.

Бебе глянув на нього і почав сміятися: « О, сам? Як я розумію, ти хочеш знайти Фрукт Бездні".

М’язи обличчя жіночого чоловіка сміялись, але засміявшись він продовжив: « Фрукт Бездонні? Це залежить від успіху. Я не можу його знайти лише тому, що хочу".

Бебе фиркнув, не ставши більше нічого говорити.

Через кілька хвилин Лінлей подивився у бік Валетта і філолетів Булонґа. Їхні рани вже зажили...

І Лінлей сказав: « Ви вже повинні бути готовими. Тоді вперед!»

Валет і Булонг знову пішли за Лінією та Бебе в область сірого туману.

Коли Бебе увійшов у область сірого туману, він повернув голову, подивившись на женоподібного чоловіка і презирливо посміхнувся.

Женоподібний чоловік зберігав свою посмішку, спостерігаючи за тим, як четверо йдуть геть.

« Хмпф! - жіночий чоловік холодно фиркнув. - Крати Фрукту Бездні не тільки від сили, але й від удачі. Ви поки що сильніші за мене, але якщо я знайду Фрукт Бездні, моя сила значно зросте. Після того, як я заповню артефакт Владики... то тоді...!».

Женоподібний чоловік покрився шаром закрученої чорної енергії, і він став дуже непарним та розмитим.

Подібно ілюзії він мовчки ковзнув в область сірого туману.

Група Лінлей продовжувала обережно просуватися вперед, не вирішуючи рухатися надто швидко.

« Таким чином, ці зневірені Висші Боги не завжди воюють. Іноді вони десь ховаються, - Лінлей уважно оглядався. - Ці переможені Вислі боги точно такі дикі і безжалісні, як хребта Магічних Звірей на континенті Юлан".

Перетнувши Гору Бездні, Ліндей раптом відчув, як якби він повернувся до років своєї юності, коли увійшов на гірський хребет Магічних Звірей за пригодами.

Тільки тоді йому доводилося мати справу з магічними звірами, а зараз він стикався... з групою тих, що збожеволіли Висихших Богів! І місце в якому він знаходився, було горою номер один Загробного світу і за послугою резиденцією Владики... Горою Бездны!

Несподівано Бебе зітхнув і вигукнув: « Дивись!»

Лінлей та інші відразу подивилися. Перед ними стояв труп, спійманий кількома гілками дерев. Під час сходження група Лінлей бачила багато трупів, але... Це був труп знайомої людини. Це був женоподібний чоловік!

« Він?» - підходячи ближче, Лінлэй нахмурився.

Обличчя жіночого чоловіка було мертво-бледьним і посеред його лоба видилося маленький отвір.

« Це був зелений змій! - миттєво визначив Лінлэй, в той час як Бебе засміявся. - Цей хлопець завжди поводився так зарозуміло. Він вважав себе таким дивовижним і вирішив поїхати на пошуки Фрукта Бездна самостійно... хмф, я не очікував, що він не зможе впоратися навіть з одним змієм!"

Лінлей про себе похитав головою.

Якщо він не міг справитися з одним змієм, то чому вирішив подорожувати сам? Він був занадто самовпевнений.

« Перед. Будьте обережні." - продовжував просуватися Лінлей.

Валет і Булонг бредливо подивилися на труп перед ними і теж покачали про себе головами. Потім вони повернулися і теж пішли.

Але було те, що група Лінлей не помітила...

На трупі чоловіка було більше, ніж просто один отвір. На його грудях і стегнах було всього три отвори! Якби Лінллей та інші побачили це, то стали б ще пильнішими.

"Босс, я відчуваю, ніби щось не так" - подумки сказав Бебе.

Вираз обличчя Лінлей був дуже серйозним: « У мене таке ж відчуття. У цьому регіоні не чути жодних звуків бою."

Коли вони звикли до лютих криків боїв, то тепер почувалися дуже дивно. Вони також були дуже виснажені щодо Валетта та Булонга, але продовжували поволі йти за Лінлією.

В околицях ...

На зеленому дереві одного великого дерева було багато зелених змій, які таємно спостерігали за групою Лінлей. Змій було настільки багато, що... Якби група Лінлей знала про це, то оціпеніла б від страху. На жаль, Лінлей та інші були не в змозі виявити змій.

« Босе, зелений змій!» - раптом подумки звернувся Бебе і в той же час дивлячись убік нічого особливого перед ним. Зелений змій украдкою стежив за ними. Але коли він зрозумів, що Бебе дивиться на нього, то раптово зник і перетворився у зелену енергію, яка злилася зі листям дерева й зникла.

Лінлей не міг дивуватися: « Ісчез? Він зміг злитися з листом? "

Лінлей дещо запідозрив і миттєво обернувся, щоб оглянутися. Його погляд блискавично сяяв в сторону листя сусідніх дерев і, коли він уважно придивився... те, що він побачив змусило його різко змінитися в обличчі...

Лише після одного спостереження він знайшов більше десяти зелених змій!

Том 18, розділ 24 — Удача? Невезіння?

З дикими й шаленим обличчям Лінлей закричав: « Поспішайте, ходімо! »

Інші, почувши, що Лінлей так відчайдушно кричить, не сміли нічого робити і зрозуміли, як це відбувається. Усі вони, як і Лінлей, почали швидко просуватися вперед.

« Багато зелених змій. Що відбувається? - Під час польоту Лінлей намагався осмислити все це. - Крім того, коли ми спочатку увійшли в область сірого туману, ми так і не зустріли жодного зеленого змія. Але тут їх так багато! Ці зелені змії... Як вони можуть об'єднуватися з зеленими листками, не викликаючи при цьому рябі енергії? "

Коли Боги використовують такі методи, як Ходьба по світу або Пламне тіло, вони перетворюють себе в енергію. Але ці види технік призводять до появи рябі енергії. Вони ні як не могли походити на цих зелених змій, будучи тихими і прихованими до такого ступеня, що ніхто поблизу не міг нічого помітити.

Лінлей відчував, що це було дуже дивно!

Але зараз у нього не було часу, щоб добре подумати про це.

« Запитання часу. Зелені змії не будуть переслідуватися за нами, - подумки вимовив Бебе.

« Перед тим, швидше», - не вагаючись сказав Лінлей.

Коли група Лінлей з чотирьох людей бігла вперед, раптом...

« Ти звичний! Свишь! Свишь!».

В одну мить десятки зелених розмитий вистрілили в небо. Здавалося, що вони наближаються з обох боків і невелика кількість зелених розмивання рухається з фронту. Зелені змії летіли уперед з вражаючою швидкістю... Вони були схожі на зелені стріли, що миттєво розсікали небо. Їхня кількість була занадто великою!

Всіх людей у групі Лінлей різко змінилося.

"Гул..."

Простір Чорного Кам’я раптом розширився.

Він збільшився від п’яти метрів до 15 - метрового.

Кожен зелений змій, який потрапив в це Простір Чорного Кам'яного каменя, різко сповільнився, але вони як і раніше прагнули до групи Лінлей. Дивним було те... Що жоден з десятків цих зелених змій не нападав на Бебе. Вони нападали тільки на Лінлей, Булонга і Валета. Кожен з них зіткнувся із атакою з майже десяти зелених змій.

Очі Лінлей похолоділи. Миттєво, зі звуком тріска простір навколо сформулював земляну стіну.

"Хруст!"

Зелені змії легко прорвалися через земляну стіну.

Лінлей обручав меч Міраж і миттєво перетворився на порив вітру, послідовно атакуючи зелених змій. Після того бою з зеленим змієм, Лінлей знав... Щоб вбити їх, він мав повністю знищити їхні голови. Тим не менш, зелені змії були занадто рухомими, а їхні голови надто малі. Щоб вбити їх і розчавити їхні голови, потрібно докласти неабияких зусиль!

Одна зелена змія за іншою потрапляла в простір Чорного Кам’я і всі вони відчули величезний вплив цієї техніки.

"Хруст..."

Безчислені промені світла меча нагадували м’ясорубку, яка миттєво розрізала одну змію за іншою.

У Простір Чорного Кам'яня, зелені змії були повільніше, це безсумнівно, але все це відносно. Їхня природна швидкість була занадто вражаюча... і в просторі менше десяти метрів, вони до цих пір наполегливо намагалися ухилитися від розмивання меча Лінлей. Невдовзі з дев’яти зелених змій, що атакували Лінлей, шість відразу впали на землю із розбитими головами.

Що стосується трьох інших зелених змій - хоча вони були поранені, вони все ще атакували Лінлей.

"Свiєш!"

Скинув драконячий хвіст Лінлей, перетворивши два зелених змія на кашу.

Залишився зелений змій... Тільки збиралася вкусити Лінлей, але була знищений одним ударом долоні!

« Вони двоє...», - Лінлей повернувся, щоб подивитися.

З огляду на те, що швидкість зелених змій була значно знижена, хлопець з фіолетовим волоссям Булонг легко справлявся з ними. Першо-наперво він покладався на свій диявольський меч, щоб вбити п'ять зелених змій, а потім створив грозове поле туману навколо всього свого тіла.

Зелені змії так сповільнилися у простій частині Чорного Кам’я. Після того як вони увійшли в поле грозового туману, то сповільнилися ще раз.

Було звичайно дуже легко вирізати позосталих зелених змій.

"Валетт...", нахмурився Лінлей.

Валет був експертом, який тренувався в Указах смерті і він справився з кількома зеленими зміями. Але одна змія, яка прорвалася через руку Валета, пройшла собі шлях до його тіла.

- Бебе і Булонг подивилися на Валетта.

Валет все ще стояв, не рухаючись.

Через кілька хвилин...

« Все, тепер я в порядку. Давайте продовжимо." - засміявся Валет, але його обличчя було кілька попелілим.

« Увійшов же до тіла твого. І на що це схоже?» - запитав Бебе.

Валет кивнув і відповів: « Коли зелений змій увійшов у моє тіло, я негайно використав божественну силу та духовну енергію, щоб атакувати одночасно! »

Лінлей засміявся, бо якби зелений змій увійшов у його тіло, він би поспішив використовувати ті ж методи.

« Але хто б подумав... Зелений змій насправді перетворився на промінь зеленої енергії і кинувся з надзвичайно високою швидкістю в напрямку до мого свідомості? І все ж... Змієві постійно послаблювався під моїми духовними атаками. Мені довелося докласти всіх зусиль, щоб повністю знищити цю зелену енергію!», - з відтінком страху відповів Валет.

Лінлэй кивнув.

« Отже, ці зелені змії під час духовних атак будуть сповільнюватися! » Зелена енергія, з якої утворюється зелений змій, має бути якимось творінням, що формується на основі духовної енергії.

« Добре. Всі ви, будь ще більш обережні! - сказав Лінлэй. - Я зробив все можливе, щоб допомогти. Чи ви виживете, чи ні — залежить тільки від вас."

Лінлэй постійно підтримував Простір Чорного Кам'я, в якому були присутні... Булонг і Валет. Але вони були під набагато меншим тиском.

Інакше вони б давно померли.

"Лінлей, дякую" - Валет і Булонг відчували себе дуже вдячними Лінлієм. Зрештою він міг просто ігнорувати їхню присутність.

« Давайте продовжимо», - сказав Лінлей.

Невдовзі після того, як Лінлей та інші пішли, з землі повільно з'явився коричневолосий чоловік, із холодним як глибоке море поглядом. Він уважно оглянув околиці.

« Багато зелених змій... очі мускулистого чоловіка повільно прояснялися. - Минуло так багато років. Я забув про існування самого часу. Але цей день нарешті прийшов!"

Мускулістий чоловік був так схвильований, що його тіло тремтіло. Потім він ще раз уважно оглянув околиці і ніби відчувши ряби енергії попереду, поспішив вперед.

Група Лінлей не могла собі уявити, що після того як вони ще нещодавно зіткнулися з такою великою кількістю зелених змій, їм доведеться знову зіткнутися із серйозною масовою атакою. Крім того... Розміри нападу зелених змій набагато перевищували попередні. Цього разу напали понад сто зелених змій.

І все так само, як минулого разу...

Зелені змії не нападали на Бебе, атакуючи тільки Лінллей, Валетта і Булонга.

"Шипіння..."

Велика група зелених змій викидалися на бік Лінллей.

« Босе!», Бебе кинувся допомагати Лінлей.

« Ети змії божевільні!», - Ліндей почав орати мечем з Божественних іскри. У мить він створив незліченну кількість розмивання меча і зелені змії, які були уражені Міражом, перетворюються на фарш. З майже п'ятдесят змій, тільки одна обійшла блок Міражу.

І вона була атакована Бебе.

"Гей, босе, чому твій меч став набагато швидше, ніж минулого разу?" - здивовано запитав Бебе.

Лінлей спокійно засміявся « Тому що цього разу я використав Закони Елемента Ветра! »

Лінлей зітхнув. Усі ці роки, оскільки його ідеї в законах Землі переважали ідеї у Законах Ветра, Ліндей майже завжди використовував технології засновані на законух землі... Це вже стало звичкою. Але коли Лінлей побачив стільки зелених змій, то зрештою почав себе вразити! Враховуючи, наскільки потужним було його тіло і як гострим був його меч з Божественних Іскра, його атаки були більш ніж достатньо сильні, щоб убити зелених змій.

Якщо б він користувався законами Землі, то міг би зробити ще сильніші атаки і навіть накоїти наслідки розриву простору!

Але проти цих зелених змій сили його зміїної форми і меча Міражу було більш ніж достатньо! Подальше посилення нападу буде надмірно поблажливим.

Його атака з урахуванням законів Землі дійсно була могутньою, але вона не мала переваг швидкості.

Що стосується Законів Ветра... Хоча меч Міражу не посилився з точки зору могутності, швидкість атаки зросла в тисячі разів. Хоча цього разу було набагато більше зелених змій, майже всі вони перетворилися на кашу.

« Але мій темп розвитку Закону Вітра надто повільний. Минуло майже дві тисячі років, але я всього лише зміг частково злити Глубінні Істіни швидкости з Ґлюбінської Тайної Простеї» - зітхнув Лінлей. Всього було дев’ять Глубінних Тайн Законів Ветра, і він зміг освоїти Ґлюбінні Істини швидкості ще на континенті Юлан, коли злив Голландні таємниці “Быстротів" та“ Медленності!".

Глубінні Істини швидкості і Глибока Таємниця Простеного Відра були в деякому розумінні близькі за своєю природою, і саме тому Лінлэй був ледве в змозі почати їх злиття.

Але він ще не закінчив злиття.

Лінлей зітхнув з полегшенням: « Так само, як і на груповий напад, використання Закону Вітра вже достатньо."

З погляду нападу, його атака за підтримки законів Землі явно була більш сильною, але проти такого групового нападів зелених змій вона не мала успіху.

Тим не менш, тільки хтось на зразок Лінлей міг покладатися на такий метод!

Все тому, що оборона кожної окремої змії також була на дуже високому рівні. Їх було досить важко вбити. Треба було мати досить високу силу атаки! Як Булонг і Валетт могли тягатися з Лінлою, який вбивав зелених змій лише фізично й гостроту зброї?

"Те двоє..." - Лінлей повернувся, щоб подивитися.

Булонг і Валет все ще стояли на ногах.

- сказав Бебе.

У цій небезпечній ситуації Лінлей був змушений повністю зосередитись на собі і Бебе природно допомагав Ліліей. Валетту і Булонгу доводилося покладатися тільки на себе.

- Булонг відкрив очі, його лоб покрилася холодним потім.

- був приголомшений Булонг.

"Верно", - кивнув Лінлей.

Булонг серйозно подивився на Лінлей: « Лінлей, куди ми повинні йти далі? Мене не покидає відчуття, що щось тут не так. Перший раз ми були атаковані десятками змій, а цього разу більше ніж сто разів. Я беспокоюсь... що наступного разу буде ще більше!»

Булонг уже втратив впевненість у собі.

Все тому, що буквально тільки зелений змій увійшов в його тіло. На щастя, захист його душі був дуже сильним, тому він ледве зміг придушити атаку.

Лінлей оглянувся: « Куди ми повинні йти?»

Цей район був оточений туманом, карликовими деревами і кущами. Лінлей не знав, куди йти.

« Треба йти вперед», - пролунав голос.

Лінлей, Бебе і Булонг негайно повернулися, щоб подивитися. Мускулістий коричневолосий чоловік з'явився із землі. Він подивився на Лінлэй, чия аура і Драконяча форма змусила його несвідомо злегка насупитися.

"Булонг!" - мускулистий чоловік повернувся, щоб подивитися на Булонга і його обличчя розплилося в усмішку.

Хлопець з фіолетовим волоссям, Булонг, побачивши цього чоловіка, був приголомшений.

« Старший брат...», не повертаючись очима крикнув Булонг.

Мускулістий чоловік відразу розсміявся.

« Ти... Ти все ще живий, старший брат?»

Колись холодного обличчя Булонґа стало настільки збудженим, що по його обличчю навіть розлилися сльози. Він ніколи не забуде... ті дні, які він провів разом з старшим братом і те, як вони блукали по Загробному світі. Поки вони були разом, Булонг завжди покладався на свого старшого брата!

Він ніколи нічого не боявся, тому що його старший брат був з ним!

Але того самого дня, коли він став Всевишнім Богом, його старший брат пішов на гору Бездні! Но... Пройшли незліченні сотні мільйонів років. Булонг навіть не міг бути впевненим, скільки часу минуло. Він думав, що його старший брат давно помер, але...

"Ха-ха" - мускулистий чоловік засміявся і відразу ж підійшов та обняв Булонга.

Крижана, холодний Булонг, здавалося, стала дитиною. Він міцно стискав мускулистого чоловіка.

« Старший брат, ти не помер. Це чудово, прекрасно!» - кричав Булонг.

« Старший брат, дозволь мені представити їх. Ці двоє прийшли з Царства проклятих. Він Лінлей, а того звуть Бебе. Я ледве зміг вижити тут, у цій області сірого туману, тільки завдяки містерові Лінлей" - сказав Булонг.

Мускулістий чоловік подивився на Ліндей здивованим поглядом, а потім сказав: « Містер Лінлей, мене звуть Бейлі. Дякую за те, що попіклувалися про мого молодшого брата".

Лінлэй кивнув.

"Булонг, йди за мною" - Бейлі схопив Булонга, бажаючи піти вперед.

- Булонг здивовано подивився на нього.

Бейлі подивився на Лінлей, а потім засміявся: « Оскільки ти був добрий до мого молодшого брата, я скажу тобі... За звичайних умов у сірому тумані не з’являється так багато зелених змій. Багато років тому, коли я вперше прийшов сюди, у мене була подібна ситуація. Тоді... Фрукт Бездни дійсно з'явився в області сірого туману. Тим не менш, хтось забрав його. Можливо, саме через мої прогнози я з'явився на основі того, що Фрукт Бездні знову має прийти сюди. Ти допоміг моєму молодшому братові, тому я дам вам цей шанс. Фрукт Бездни належатиме тому, хто отримає його!»

« Причина, по якій змій нападає, полягає в тому, що ви вибрали правильний шлях. Якщо мої прогнози правильні, то десь через тисячу метрів може знаходитися Фрукт Бездні!" - сказав Бейлі.

Булонг був приголомшений.

« Старший брат...».

Він не був здивований наявністьм Фрукта Бездні. Натомість він був здивований, чому його старший брат розповів цю таємницю Лілію та Бебе.

« Ходімо. Можна вважати, що ми розрахувалися за боргами - Бейлі негайно крокнув вперед. Але якщо ви зіткнетеся з Фруктом Бездні, це можна назвати як удачою, так і невезінням. Якщо ви хочете придбати Фрукт Бездні... Ви повинні бути готові втратити своє життя."

Лінлей з цікавістю подивився на Бейлі.

« Бебе, ми йдемо?» - спокійно засміявся Лінлей. Спочатку Лінвей не планував йти шукати Фрукт Бездні, оскільки шанс був занадто низьким, але... Тепер він з'явився.

« Звичайно, ми повинні піти і подивитися», - засміявся Бебе.

Лінлей і Бебе відразу поспішили вперед.

Том 18, розділ 25 — Народження Фрукта Бездна

Бейлі і його брат Лінллей... Дві групи в лінію крокували вперед. Однак вони не йшли надто швидко і далі стежили за околицями.

« Босе, скажи мені, як ти думаєш, на що схожий посилаюча сила Фрукт Бездні?», - коли Бебе подумки запитав в його очах про цікавість.

Лінлей оглядався навколо: « Фрукт Бездні... Фрукт Бездні... Він може виглядати як звичайний фрукт. Ммм... я відчуваю себе дивно!»

Лінлей принюхався до повітря і відчув, як дивовижний запах сплетений вітром входить в його тіло. Його розум швидко прояснився, і він почав розсипатися через туман, який постійно впливав на нього.

"Босс, сірий туман попереду не такий щільний" - поспішно сказав Бебе.

Лінлей подумав: « Ми майже на місці. Вперед!».

Він поспішно ступив вперед і Бейлі зі своїм братом зробили те ж саме. Линлей пройшов ще сто метрів, а потім виявив, що туман повністю розсіявся.

« Що це за дерево?», - Лінвей подивився в сторону центру опушки, що знаходиться попереду і побачив дуже велике квітуче карликове дерево.

Головний стовбур карликового дерева був досить великий, щоб для його обхопува знадобилося дві людини, але у висоту було менше 30 метрів.

Однак дерева мали десять мільйонів гілок, кожна з яких мала довгу відстань від 100 до 200 метрів. З цих довгих гілок росло також багато інших віток. У результаті... Лише одне це карликове дерево займало площу, яка дорівнює сотням метрів.

- Здивовано гукнув Бебе.

Зрачки Лінлэй звузились.

У короні карликового дерева, біля великої гілки в листі, була плід розміром з кулак. Бувши повністю круглим і з фіолетовою шкіркою, яка була христольної та майже прозорої, всередині нього клубився яскравий, сліпучий для споглядання світло. У той же час від нього продовжував виходити непарний туман.

« Освітлююче, - Лінлей зробив глибокий вдих і його розум прояснився ще більше, а душа відчула неймовірний комфорт. - Це...? Це Фрукт Бездні?"

Лінлей несподівано повернувся і подивився на братів, які були поблизу. Дивлячись на фрукт, очі Бейлі сяяли, але він не почав відразу ступати вперед. Натомість він чітко сказав: « Лоіне, це Фрукт Бездні! Тим не менш, я повинен попередити тебе, зібрати його буде не так-то просто. Духовний Змій, який охороняє Фрукт Бездні ще з'явиться."

Безчисленна кількість років тому Бейлі вже проходив через процес збору Фрукта Бездна і він знав, наскільки це небезпечно.

Лінлэй розумів...

Незважаючи на те, що все виглядало так, ніби Фрукт Бездни був просто там поміщений, якщо поспішно роїтися вперед, він безсумнівно постраждає від цього.

« Босе, я піду», - Бебе дуже впевнено приготувався піти вперед.

« Бебе, не поспішай», - виручився Лінлей.

- Бебе глянув на нього.

« Просто дивись на це, — каже Лінлей. — Я оглядався навколо себе. Як раптом...

"Шорох..."

Зелене листя на гілках дерева з Фруктом Бездні, немов тремтячи на вітрі, почало підростати. Цей звук миттєво перервав той спокій і тишу, що пронизували все навколо. У той же час, листя, яке були розкидані по всій площі сотень метрів, засяяло зеленою енергією. І повільно...

Один зелений змій за одним, кожен розміром з долоню, почав формуватися поверх зелених листків.

- Бебе втягнув повний груди холодного повітря.

Хоча він не боявся зелених змій, коли побачив їх так багато, все одно відчув дибки волосся на його голові. Линлей мимовільно прищурився... Просто з одного погляду він помітив тисячі і тисяч зелених змій. Незліченні зелені змії були видимі буквально на кожній частині дерева.

« І це тільки початок» - холодно сказав Бейлі.

« Дихувний Змій, ти теж можеш здаватися, - почувся голос Бейлі. - Або ти сподіваєшся, що я потраплю в твою пастку?»

Лінлей і Бебе були приголомшені.

Духовний Змій? Чи ці зелені змії не були духовні Змія?

"Ха-ха, я не очікував, що ти знатимеш про моє існування! - Яскравий, зловісний голос рознісся серед гілок. - Хоча це теж інтригує. Я хотів з вами трохи пограти. Але показуючи себе зараз... Я відчуваю, що порчу сюрприз."

Коли голос продовжував звучати, він повільно почав показувати свою справжню форму на вершині Держака Фрукта Бездні!

Лінлей, Бебе і Булонг були шоковані.

Великий зелений змій завдовжки майже десять метрів і завтовшки в руку дорослого чоловіка повільно вийшов з гілки дерева. Цей великий змій обмотувався навколо стовбура, тоді як його голова була піднята і її холодні очі підступно виблискували фіолетовим, змієвидним світлом, коли він дивився на тих, хто був удалеку Лінллей, Бейлі, Бебе та Булонга.

Здається, що він уколов їх!

Линлей і Бебе відразу прищурілися, не бажаючи дивитися прямо в очі змія.

«Лінко, те що нам зараз потрібно зробити... Коли нападуть ці численні зелені змії, заблокувати атаку духовного Змія і захопити Фрукт Бездні, - спокійно вимовив Бейлі. - Дозволь мені попередити вас... Духовний Змій може контролювати дерево Фрукта Бездні, яким він атакуватиме нас і сковуватиме наші рухи! Добре... Той, хто зможе отримати Фрукт Бездонні і буде його власником."

Договоривши, все тіло Бейлі повільно покрилося землеюсто-жовтою аурой.

« Божественна сила землі? » — нахмурився Лінлей.

Бебе знервувався: « Босе, дивись, як я отримаю цей Фрукт Бездні! Я не боюся цих маленьких зелених змій. Фрукт Бездні... Звичайно, буде моїм!»

Кінжал з Божественних іскра з'явився в руці Бебе, а він уважно подивився на Бейлі.

Бейлі, здається, нарощує свою силу.

Ааарґх!

З раптовим вибухним криком, землесто-жовта аура навколо тіла Бейлі раптом почала стягуватися і концентруватися навколо його правої ноги. Він підняв свою праву ногу, а потім наніс лютий, ясний удар по прямій лінії зверху вниз по землі.

"БУМ!"

Вся земля жахаюче вибухівоподібно загудела, в той час як землестого-жовкий світ почав поширюватись від його ноги крізь землю.

Найдивовижніше було те...

Що ґрунт під ногами Бейлі зовсім не був пошкоджений.

« З затримкою Пульсуючого Рити Міра?» - Лінлей міг здогадатися, що за Голубина Тайна містилася в цій атакі, але зараз він сам на це не був здатний. Лінлей відразу подивився в бік дерева.

« Озирнувшись! Вибух! Вибух! Вибух!"

У землі під велетенським деревом один вибух за одним розносився, і в кам’яній облямованій гірській місцевості з'явилася велика діра. Маленькі гілки Дерєва Фрукту Бездні розривалися, сплющалися і розліталися в різні боки, тимчасом як багато зелених змій поспішно відернулись.

Навіть головний стовбур Дерава Бездні задрижав, але він та інші великі гілки були майже не пошкоджені. Очевидно, вони були дуже міцними... Тільки менші гілки і листя пошкоджені.

Хаос!

Розривні гілки та листя розлетілися в усі боки, що призвело до того, щоб область з деревом Фруктом Бездні перетворилась на хаос.

« Начали! » — загорілися очі Лінлей і він кинувся вперед, наче стріла з цибулі.

- Бебе рівився вперед одночасно з Лінлією.

Але Бейлі зробив трохи швидше, ніж Лінл і Бебе. Він рвав вперед на надзвичайно високій швидкості... Його тіло ще раз окуталось і почало поширювати ту землесто-жовту ауру, від якої постійно виходила брижі. Погляд Бейлі був твердий і в його руках з'явився чорний як смола бойової клинок.

"Ха-ха..." - злий сміх пролунав з боку дерева.

Миттєво...

« Ти звичний! Свишь! Свишь! Свишь!».

Незліченні зелені змії висипалися з листя дерева як краплі дощу в шторм. Всі вони атакували одночасно на Лінлей, Бебе і Бейлі. Щодо фіолетоволосого Булонгу, то він стояв удалеці і не втікав.

Лінлей побачив, що ці зелені змії заполонили небо.

Раптом, землесто-жовте світло почало виходити також і від тіла Лінлей, миттєво поміщаючи себе та Бебе в сформованій п'ятнадцятиметровою у діаметрі напівсфере. Коли ці зелені змії, що ковзають наче стріли, встромлювалися у простір Чорного Кам’ячу, їхня швидкість швидко знижувалася і вони ставали набагато повільніше.

Ці маленькі зелені змії були під командуванням духовного Змія, і вони знали про відштовхнуючу силу Чорного Кам’я.

Але якщо вони не будуть входити в нього... - Як вони взагалі зможуть завдати шкоди Лінлэй? Таким чином, у них не було вибору, крім як вдертися всередину.

« Ха-ха, підходьте до мене і кусайте», - голосно заревів Бебе, ставши щитом прямо перед Ліней, де зібралося найбільше зелених змій. У той же час тіло Бебе перетворилось на десятки образів і почали чути звуки встромлення кинджала до тіла змій, а також ударів долоні, які руйнували їхні тіла... Ці звуки не охолоджувалися!

З Бебе перед ним, тиск на Лінлей було значно зменшено.

Зелені змії відразу розгнівались і почали більш рівномірно групуватися навколо них з усіх боків. Лінлей спокійно розмахував Міражом, наповнюючи його суттю елементу вітру і перетворюючи його в незліченні розмиті меч, які переповнювали весь довколишній простір. Дрейфуючі, ловні рухи розмитого меча були настільки швидкими, що навіть сам простір, здавалося, стискався і стягувався навколо цих змій.

"Шипіння..."

У простій Чорному Камені, під час зіткнення з Міражом швидкість зелених змій була значно нижчою... Можна було почути багато безперервних звуків розпорошення однієї змії за іншою. Через всеохоплюючу швидкість руху меча всі вони перетворилися на кашу. Минулого разу Лінлей не мав досвіду. але цього разу він був готовий і тому його виконання цієї техніки ставало все більш розслабленим.

Більшість тисяч щільно згрупованих змій, що літають на стороні Лінллей, були заражені.

Однак, було ще три змії, які були злегка поранені і таким чином безстрашно зблизилися з Лінлією, щоб укусити його.

"Хмпф" - це просто миттєво змінює силу тяжіння.

Простір Чорного Каміння... Зміна сили тяжіння до низу!

Раптова зміна напрямку сили тяжіння захопило три зелених змія зненацька і через те, що їх притягнуло вниз, вони були не в змозі укусити Лінлей.

« Ти звичний! Свишь! Свишь!».

Потім було здійснено три стрімких удари мечем по зміях, які на даний момент вже були біля землі.

Іноді раптова зміна напряму сили тяжіння було надзвичайно ефективною тактикою.

"Бейлі, він ..." - краєм очі Лінлей побачив Бейлі і не міг не відчути подиву. Шар землісто-жовтого світла на його тілі постійно вібрував. І коли безліч зелених змій атакувало його, він просто дозволяв їм битися об нього... Але як тільки вони входили до діапазону впливу цього землястого-жовтового світла, їхні тіла починали тремтіти, а потім, буквально через мить, зі звуками бавовни вони повністю перетворилися на незрозумілу м'ясисту масу.

"Пульсуючий Ритм Міра, що ніколи не перестає“ Життєдайність -- а також Сущість Землі" — Лінвей вистачило одного погляду на те, які три Глубінні Тайни були використані Бейлі.

Різні слиті Глубінні Тайни давали різні результати.

Але Лінлей дещо не знав, а саме те, що це була найкраща техніка Бейлі, яку він розробив після незліченних років ретельного обмірковування вирішення проблеми з цими зеленими зміями. Придумуючи цю техніку, він провів близько ста мільйонів років у тренуваннях. Але з точки зору швидкості польоту... Бебе, який міг зовсім не звертати уваги на зелених змій, був трохи швидшим за Бейлі. Бібі рухався, наче блискавка, прослизнувши в бік стовбура дерева.

"Ха-ха, Фрукт Бездні мій!», - липко викрикнув Бебе, коли він рвав назустріч Фрукту Недни.

"Шипіння..."

Дивний звук увійшов в розум Бебе і він відчув рустуюче запаморочення.

Раптом велетенська морда зеленого змія з’явилася поруч. Змій відкрив свою пащу і намагався вкусити Бебе. Поява цієї зміїної голови і атаки, відбулися так само швидко, як спалах блискавки, та Бебе, через раптовий запаморочення, не зміг вчасно зреагувати. Велетенський зелений змій приземлився лютий укус на голову Бебе... Він кусав з усіх сил...

"ХРУСТ!"

Лінлей застиг: « Бебе!».

"Провали!" - закричав Бебе і люто встромив його, намагаючись вирватися з цієї величезної пащі.

Але зараз... Величезний зелений змій шокований дивом на Бебе. Чорний, ілюзорний об'єкт випав з його пащі. Линлей придивився... І побачив, що це був зламаний отруйний іклак!

Лінлей втратив дар мови: « Коли зелений змій вкусив Бебе, він зламав свій зуб? »

Коли велетенський зелений змій боровся з Бебе, Бейлі прослизнув до основи Дерева Фрукта Бездні. Але в той момент, коли він збирався схопити Фрукт Бездні ...

"Свієш!"

Дерево Фрукта Бездні люто стрималося, зрештою відірвавшись від ривка Бейлі... І в той же час багато гілок кинулися до нього, і зрештою схопивши його як безліч рук.

Бейлі змінився в обличчі.

« Старший брат!» - спостерігаючи здалека, фіолетоволосий Булонг був шокований. Бейлі негайно злився, використовуючи повну силу чорного як смолу бойового клинку у своїх руках. У ту ж мить почувся гуляний звук і просторові рябі та тріщини почали розходитися в сторони від рубаючого бойового клина, що пересувався до оточених дерев.

Саме в цей момент ...

"Свієш!"

Лінлей теж рився до Фрукта Бездна.

« Уб*ок», - Бебе не переставав лаятися.

"Рраааррор!"

Велетенський зелений змій розкрив свою пащу, випускаючи густий чорний туман в бік Лінлей і Бебе та отруйний чорні хмари миттєво зловив їх у пастку.

Том 18, розділ 26 — Вибір

Чорний туман швидко вторгнувся в море свідомості Лінлей і навіть почав накочуватися та роз’єднувати відновлену » заплатку 4. Рівень поточного відновлення був тим, що зміг зробити Лінсей з підсумків майже тих двохсот років, поки він став Всевишнім Богом. Якщо заплатку буде знищено, то зусилля двох століть будуть даремні!

"Хмпф".

Хвилі духовної енергії Лінлей швидко виросли на тлі чорного туману.

Його духовна енергія, що світилася світлом лазурного світла, переміщалася так само швидко, як блискавка, постійно стикаючись з отруйним чорним туманом і поглинаючи його.

« Босе, з цим великим змієм досить важко мати справу", - подумки сказав Бебе.

"Робо-йоаре!"

Хвіст великого зеленого змія сердито похитався, перетворюючись на кілька розмиттях у бік Лінлей і Бебе.

Погляд Лінлей похолодив.

"Свiєш!"

Драконячий хвіст Лінлей також люто гойдався, перетинаючись з хвостом змія. Зі звуком вибуху Лінлей було відкинуто на кілька десятків метрів, тоді як гігантський зелений змій знову зійшов навколо гілки Дерава Фруктів Бездні.

« Шкура цього змія справді жорстка, - Лінлей був здивований. - І досить слизька!»

"Хмпф".

Після того, як Лінлей відлетів назад, Бебе рівся прямо до Фрукту Бездні. Гігантський зелений змій знову вдарив хвостом, який закрутився як торнадо. Завдяки цьому найближчий простір також був втягнений у « водяноворот Medlock і висказувався на атаку Бебе. Бебе лише злився і в його руках з’явився кинджал із Божественних іскру. Він завдав нищівного удару по хвості, що наближається!

"Розріз!"

При дотику зі своєю шкірою кинджал сковзнув убік. Бебе вдалося залишити досить глибокий білий поріз і зламати три тонких лусочки.

« Эй? - Бебе був здивований, і в той же час подумки звернувся до Лінлей. - Босс, тіло цього великого змія набагато сильніше і міцніше, ніж тіла маленьких зелених змій та воно досить слизько. Навіть моя зброя з Божественних іскра не змогла пробити шкіру одним ударом! Да, босс... Поспішай і схопи Фрукт Бездны. Дозволь мені затримати цю велику змію! Він не в змозі завдати мені шкоди!".

« Уб*ок, пора закінчувати з тобою!»

Величезний зелений змій, побачивши, що три його лусочки розбиті, відразу розгнівався. Прошившись, змій знову рівився в напрямку Бебе. Його отруйні ікла були гострими, але це не було проблемою, адже з точки зору міцності шкіра Бебе була невдалою до крайнощів. Протягом незліченних років... Ніхто не зміг залишити після себе ніяких ран на його тіло.

"Свiєш"!

Лінлей був дуже впевнений у Бебі і тому кинувся прямо до Фрукту Бездні.

"Грохот..."

Бебе був здивований. Коли величезний зелений змій торкнувся Бебе, він одразу обернувся навколо нього і відчув спонуку розчавити його.

« Ей, ти дуже сильний. Але якщо ти хочеш розчавити мене на смерть, використовуючи так мало сили... Продовжуй мріяти." - Бебе гордо підняв голову, безстрашно дивлячись прямо на морду величезного зеленого змія.

Велетенський зелений змій, намагаючись розчавити Бебе, натискав кожну частину свого тіла.

Злиття було однією з його природжених здібностей. Йому було дуже легко вбивати Висихших Богів, покладаючись на силу стиснення. Навіть артефакти Богів висихали, коли він обвивав і здавав їх. Але сьогодні він виявив... що хлопець, якого він стискає був як незрівнянно жорсткий і непіддатливий шматок металу.

- Використай більше сили. Він був щасливий, що тримав його гігантський зелений змій. Але він також звертав увагу на ситуацію Лінлей...

- Бебе був вражений.

Коли Лінллей підійшов до Фрукту Бездні, багато м’яких як іва гілки раптом схилилися в його бік. Роздратований Лінлей застосував Міраж, наповнюючи його Божою силою землі і підвищуючи силу атаки до краю. У просторі почали з’являтися розриви, які супроводжувалися м'яким і приглушеним звуком.

"Розріз!"

Мируж рубав по одній з гілок.

Ця гілка була товщиною з стегна людини, але коли меч “Міража ” Лінлей рубав по ній, то тільки до її центру міг проникнути.

« А?» - у Лінлей раптом виникло відчуття... що коли гілка Дерева Фрукта Бездні і Міраж зіткнулися, з'явився могутній сплеск рябі, сила якого перекинулася на нього.

Він атакував розум!

"Гул..."

Розум Лінлей був атакований і у нього на мить закрутилася голова, але йому все-ж вдалося витримати напад. У даний момент багато інших гілок також кинулися до нього.

"Відступати!"

Лінлей швидко витягнув свій меч, відступаючи на високій швидкості!

У той же час, його тіло почало випромінювати землесто-жовний ореол відразу утворюючи Простір Чорного Кам'я. Могутня відштовхуюча сила негайно була застосована проти гілок дерева. Хоча віття рухалися набагато повільніше, вони всі наближались до нього з усіх боків. Лінлей міг тільки спробувати відлетіти ще далі.

Лінлей потрапив у складну ситуацію, але Бейлі теж було не так просто. Він також нічого не зміг зробити, атакуючи дерево Фрукта Бездні.

« Чи ти сказав, що це дерево контролюється духовним Змією? Як же тоді дерево може використовувати духовні атаки? - Лінлэй был у замішанні. Він, як і Бейлі, вже відступив на сто метрів. Бейлі відповів, коли їхав головою. - Коли я вперше зіткнувся з деревом Фрукта Бездна... Було просто занадто багато зелених змій, так що я не міг наблизитися до нього. Я не знав, що це дерево може духовно атакувати. Тепер, здається, саме дерево Фрукта Бездна володіє свідомістьм!»

Линлей раптом зрозумів...

Що мала на увазі червона красуня, коли говорила про “дереве ” і“земело".

« Під змієм мався на увазі той гігантський зелений змій, а дерево - це Фрукт Бездне», - Лінвей тепер знав про силу цього дерева. Одна гілка... Насправді, може витримати удар його меча в повну силу. Незважаючи на використання меча з Божественних іскра, він міг лише пробити гілку до її центру.

— Э? Воно вже відновилося?», - Ліндей на своє здивування виявив, що пошкодження, яке він завдав гілкам, уже було відновлене.

Лінлей відчув головний біль: « Це дерево Фрукта Бездні, як і звичайні Боги... може легко відновлюватися після того, як отримає якусь шкоду."

"Ха-ха... Нічого не залишилося? Тоді моя черга!», - раптом пролунав голос Бебе.

Лінлей не міг не повернутися і подивитися...

Бебе все ще був стиснений зеленим змієм, який нібито хотів розчавити його. Але раптово...

« КУДИ!»

Бебе відкрив рот і почувся дикий, непереносимой для вух звук та водночас навколо його тіла з'явилася величезна ілюзія Крисіного Пожирача Богов, яка холодно дивилася на гігантського зеленого змія.

Велетенський зелений змій був приголомшений. У нього з’явилося дуже погане передчуття!

Холодний погляд виблискував в очах Бебе.

« Ааах! » — почувся розпачливий крик і з голови велетенського зеленого змія вилетіла чорна Божественна Іскра, яка попрямувала в рот Бебе. Що ж до велетенського зеленого змія, то він неживо впав і помер!

Вроджена божественна здатність - Крисиний Пожирач Богів!

Під час смерті велетенського зеленого змія, який виживав на листках Деріви Бездні, перетворилася в зелену енергію і зник. Вони теж померли!

« Ось як? » — раптом зрозумів Лінлей.

Ці маленькі зелені змії повинні бути частиною величезного зеленого змія. Або ж їхнє життя могло бути пов’язане з душею велетенського зеленого змія. Тепер, коли духовний Змій загинув, вони також розпорошились.

« Як ти смієш бути настільки зарозумілим передо мною! » — фирснула Бебе.

Ті, що стояли далеко від Бейлі і Булонг дивилися в сторону Бебе, не вірячи своїм очам. Щойно вони бачили, як Бебе використовував божественну здатність Крисиний Пожирач Богів. Ця вроджена божественна здатність не належала до будь-якого Закону або Указу. Вона перевершила їх і як тільки вона була використана... Бейлі і Булонг були шоковані.

Що вони могли б зробити, коли б зіткнулися з цією технологією?

Ця техніка діє безпосередньо проти Божественної іскри. Мабуть, навіть якщо ви мали неймовірно глибоке розуміння Закону, то все одно були б вкрай низькі шанси!

"Фрукт Бездни мій!" - Бебе знову рнувся до Дереву Фрукти Бездні.

« Шорих... шелест...».

Здавалося, дерево зійшло з розуму. Багато віття почали розхитатися, намагаючись оточити Бебе. Коли Лінлей побачив ситуацію, то активував Простір Чорного Кам'ячу і миттєво розповсюджував її на сотні метрів.

Сила тяжіння, вниз!

Гілки дерева не могли впасти вниз, але всі вони намагалися піднятися і схопити Бебе.

"Свiєш"!

Лінлей рвав вперед.

"Свiєш"!

Бейлі вирішив використати можливість, не вагаючись.

Рухи гілок дерева дійсно стали набагато повільніше і їм було важко зловити Бебе та Лінлі, але... гілки дерева не намагалися схопити Лінлей. Багато з них фактично скручувалися і деформувались, повністю занурюючи Фрукт Бездні.

Лінлей, Бебе і Бейлі втратили дар мови.

Тепер, коли Фрукт Бездні був загорнуті гілками, як вони зможуть його отримати?

« Минулого разу дерево Фрукта Бездні просто блокувало тих, хто наближається. Це не було таким же диким!"

Лінлей і Бебе ширяли в повітрі, дивлячись на дерево.

"Босе, що ми повинні робити?" - запитав Бебе.

« Все досить складно», - Ліндей нахмурився і потім відразу ж почав атакувати дерево Фрукта Бездні мечем Міраж. Міраж був напівпрозорим і коли з'являлися брижі від атаки мечем, в просторі один за іншим виникали розриви. Мируг вдарив по гілках кілька разів, але кожен удар меча приносив слабкі результати.

Сотні послідовних ударів! Але після кожного удару гілки відразу зцілялись.

"В'юх~!"

Багато гілок раптом кинулися вперед, атакуючи Лінлей.

Лінлей змінився в обличчі і напрямок дії його Прості Чорного Кам'я раптом змінилося, ставши ... Відштовхуючим!

Вітві сповільнився і Лінлей полетів назад, відступаючи.

« Ці гілки занадто жорсткі і їх надто багато. Як тільки я вдарю мечем, він вже відновлює пошкоджену ділянку до того часу, коли я нанесу другу удар. І вони також здатні створювати потужні духовні атаки. Я не боюся удару однієї гілки, але якщо мене вдарить сотня ... або якщо вони спалять мене, з ними буде важче мати справу, ніж тим гігантським зеленим змієм" - подумки відповів Лінлей.

« Похоже, що є тільки один варіант» - полетів вперед Бебе.

Раптом...

Ілюзія Крисіного Пожирателя Богів, що має кілька десятків метрів заввишки, з’явилася перед Бебе. Могутня аура змусила Булонга і Бейлі знову відчути шок. Унікальна енергія була застосована до Дереву Фрукту Бездні.

« Ще раз. Після того, як Бебе використовує цю техніку вдруге, йому потрібно буде відпочити." - подумав Лінлей.

Лінлей був дуже впевнений у Бебі, але з цього йому стало цікаво: « Як не можливо? »

З дерева не вилетіла божественна іскра, але вона не була пошкоджена.

Стосовно Бебе - він приземлився на землю, не розуміючи: « Босе, я... Я не можу відчути його Божественну іскру!"

« Не можеш відчути? » — був приголомшений.

« Це дерево не має Божественної іскри», - Бебе був повністю впевнений у тому, що він сказав.

« Якщо так, то це буде нелегко. Дерево Фрукта Бездні... Не дивно, що вона може плекати такий скарб, як Фрукт Бездні. З ним дійсно важко мати справу, - насупився Лінлей. - Але Бейлі сказав, що в останній раз це не створювало таких перешкод. Воно просто трохи захищалося, перш ніж дозволити плоди. Чому цього разу...?».

Саме в цей момент...

"Свiєш!"

Бейлі перетворився на пляму, знову риваючись до дерева. Лінлей і Бебе не поспішали й дозволили Бейлі спробувати.

« Немає ніякого способу, завдяки якому він зможе впоратися з деревом Фрукта Бездні" - сказав собі Лінлей.

Він не вірив, що Бейлі має шанси!

"В'юх~!"

Захисні гілки, навколо Фрукт Бездні, раптово розкрилися і в той же час потягнулись у бік Бейлі... Бейлі важко вдарив сусідню гілку, спираючись на силу переслідування, щоб просунутися вперед у напрямку до Фрукту Бездні. Що стосується цих гілок - їх швидкість, здавалося, були значно знижена...

Бейлі ледве не онімів цих гілок і він одразу ж зірвав напівпрозорий кристалічний Фрукт Бездні.

Бейлі був дуже щасливий: « Це моє! »

У той же час, не вагаючись, він за лічені секунди проковтнув його.

Лінлей і Бебе були шоковані.

Бебе не міг повірити: « Що відбувається?»

« Чому дерево не намагається його блокувати? » Враховуючи, як багато було гілок, вони могли повністю блокувати Бейлі. Навіть якщо вони не блокували його... Вони могли зробити те ж саме, що було зроблено при спробі Лінлей і Бебе - просто закрутити Фрукт Бездні. Тоді Бейлі, природно, не зміг би отримати його.

Но...

Дерево добровільно розкрило свої гілки, просто трохи блокуючи його.

« Здається, що дерево Фрукт Бездне байдуже до Бейлі» — невпевнена промова Лінлей.

"Шорох..."

Раптом дерево затремтіло. Головний стовбур Дерева Фрукта Бездна почав занурюватися в землю. Він також схопив тіло величезного зеленого змія і потягнув за собою під землю. Через короткий проміжок часу, якого вистачило б лише для кількох вдихів, дерево повністю пішло під землю.

Дерево Фрукта Бездні зникло!

"Ха-ха..." - задзвенів раптовий, збуджений сміх. Бейлі знову відкрив очі.

« А?» - Лінлей відчував, ніби аура Бейлі змінилася.

« Дякую вам обом, Бейлі подивився на Лінтлей і Бебе. - Старший брат, тобі вдалося? "

Булонг точно знав, скільки страждань зазнав його старший брат заради цього Фрукта Бездні. Коли він вперше увійшов на Гору Бездні, хоча й бачив фрукт, то не міг отримати його.

А потім він вирішив енергійно тренуватися, готуючись до подорожі за ним знову.

Нещасні роки самотності. Він успішно витримав і тепер отримав те, чого хотів.

« Минулого разу дерево Фрукта Безна просто злегка блокувало тих, хто хотів отримати фрукт. Цього разу, воно явно навмисно діяло проти вас двох - сміявся Бейлі, дивлячись на Лінлей і Бебе. - Я думаю, що... Це повинно бути через те, що Бебе вбив духовного Змія!»

Лінлей і Бебе були здивовані: « Диханий Змій?»

« Змій і дерево Фрукта Бездонні завжди були разом. Після незліченних років, вони напевно повинні були сформувати надзвичайно сильний емоційний зв'язок. Скажіть мені... як після того, що сталося дерево могло віддати вам Фрукт Бездні?» - сміючись, вимовив Бейлі.

Том 18, розділ 27 — Емісар Владики

Через те, що вони вбили духовного Змія, дерево Фрукта Бездні стало вороже ставитися до них?

Лінлей і Бебе переглянулися, не знаючи що й сказати.

"Ха-ха, - розсміявся Бейлі і продовжив. - Але, звичайно ж, це тільки моє припущення! Просто у мене немає іншого пояснення, чому дерево Фрукта Безни діяло таким чином по відношенню до вас двом, в той час як порівняно зі мною зовсім інакше. Але все це вже не важливо... Адже справа підійшла до кінця і я повинен подякувати вам обох, за те що допомогли мені дістати Фрукт Бездні".

Лінлей спокійно розсміявся.

Він все ще ставився до Бейлі з натяком на доброту. У всякому разі, Бейлі все-таки повідомив йому про появу Фрукта Бездні. Якби він не хотів, щоб про це дізнався Лінллей... Він би навіть не говорив про це. Крім того, Бейлі тренувався незліченні мільйони років тільки заради можливості ще раз боротися за Фрукт Бездні.

Така наполегливість зробила його гідним надбання найцінніших скарбів — Фрукта Бездні.

« Хіба не було сказано, що проковтнений Фрукт Бездні матиме нагоду зустрітися з Володарем і стати його Емісаром? - Пробурмотів Бебе. - Ну і де ж Володар?»

Очі Лінлей оживилися і він поспішно перевернув своїм поглядом все сусідній простір.

Якщо Володар буде тут, його ціль буде досягнуто.

"В'юх~!"

Через зникнення Делева Фрукт Бездні сірий туман знову заповнив цей регіон. Як же раптом, не надто далеко від них раптово з’явилася людина, яка була подібна до людини і замучила очі Лінлію та Бебе засяяти: « Чи може бути це Володар? »

Вони обидва були в нетерпінні.

Але вже через мить ця фігура з'явилася прямо перед ними.

Чоловік був дуже худий, але при цьому дуже високий і у нього була повна голова розпущених, довгих сивих волосся. Його погляд, як у яструба, ковзнув повз групу Лінлэй, зупинився на Бейлі.

Він спокійно сміявся і сказав: «Бейли, прийми мої вітання! Ти отримав Фрукт Бездні! Ходімо зі мною до палацу Владики... там ти почекаєш поки Володар не викличе тебе."

« Це ти! - У Бейлі з'явився здивований вираз обличчя. - Артурс!"

"Верно".

Чоловік спокійно усміхнувся: « Минув уже стільки років, але ти все ще пам’ятаєш мене. Я знаю багато про що і, до речі, був здивований... що тобі дійсно вдалося пережити всі ці незліченні роки самотності і очікування. Я повинен сказати, що захоплююся тобою!"

Бейлі почав голосно сміятися: « Того року, коли ми увійшли на гору Бездні, я поклявся! Що я, Бейлі або помру на горі, або стану Емісар Владики!».

Тільки тепер Лінлей і Бебе повністю зрозуміли...

Цей чоловік не був Володарем... Швидше за все він був тим, хто минулого разу отримав Фрукт Бездні під час першого візиту Бейлі Гори Недни.

« Отже, ця людина Емісар Владики! - У Лінлэй з'явилася думка. - Оскільки він живе на горі Бездні, його стосунки з Володарем повинні бути достатньо близькими. Можливо, через нього ...."

Звичайною метою подорожі Лінлей до гори Бездни була зустріч з Володарем.

« Старший брат, вітаю, щиро привітав філолетоволосий Булонг.

Бейлі виблискнув у його бік сяючою посмішкою.

« Бейлі, ходімо. Ходімо зі мною до палацу Владики." - закликав Артурс.

— Артурс... - вимовив Бейлі. - Дозволь мені спочатку вивести мого молодшого брата з цієї області сірого туману, а потім я одразу ж піду за тобою."

« Не поспішай, — спокійно засміявся Артурс. - Ти можеш взяти з собою свого молодшого брата. Йому всього лише доведеться почекати в районі кордону між сірим і фіолетовим туманами день або два. Якщо ти зустрінешся з Володарем і встановиш угоду, то зможеш допомогти своєму братові піти так далеко як захочеш. Твій молодший брат не дуже поспішає зараз, вірно? "

« Один брат, що був у нас вдома тільки день, дуже схвильований. - Наступного разу, коли ми зустрінемося, ти будеш Емісаром Володаря".

« Насправді, після того як твій старший брат знайшов і з’їв Фрукт Бездні його сила вже була схожа на безліч звичайних Емісарів Владик, — спокійно сказав Артурс. - Але причина, чому твій старший брат став таким сильним, полягає лише в тому, що він з'їв Фрукт Бездні. Здобувши його, він вже само собою став Емісаром Владики".

Бейлі засміявся і кивнув: « Артурс, тоді підемо».

"Почекайте" - тільки тепер Лінлей заговорив.

« А? - Артурс і Бейлі повернулися, в той час як Бейли поспішно сказав. - Артурс, це Лінлей який прийшов зі мною. Вважається, що вони двоє прийшли з Царства проклятих і є надзвичайно могутніми».

« Вони вже досить сильні навіть без Фрукта Бездні, - Артурс мав спокійний вираз обличчя і він неквапливо говорив. - Я знаю, що саме сталося під час цієї великої битви. Лінвей, ти є експертом клану Чотири божественних Звірей і все ж ти прийшов у Загробний світ через Фрукт Бездні? Я сумніваюся в цьому. То що в тебе за справа?»

Змієва форма Лінлей була мовчазною, тому багато експертів могли вгадати його статус.

Серце Лінлей стисалося.

Можливо, Артурс не любив його.

« Мистер Артурс, - поспішно сказав Лінліей. - Це правда, що Фрукт Бездні не є метою мого візиту на Гору Недни. У мене є важливе питання, яке я хотів би обговорити з Володарем Загробного світу. Я хотів би попросити Вашої допомоги... щоб Ви провели мене вперед, аби я міг зустрітися з Володарем! У мене є щось дуже, надзвичайно важливе, що мені просто необхідно обговорити! "

Ставлення Лінлей, зовнішній вигляд, манера мови... Все це в купі вказувало на його щирість.

- Бейлі подивився на Артурса. Очевидно, він також хотів допомогти Артурс.

Артурс тільки спокійно посміхнувся, а потім недбало сказав: « Ви пройшли неймовірну відстань від Царства проклятих до гори Бездня Загробного світу і увійшли на неї не турбуючись про своє життя. Зробивши це... Я, без сумніву, вірю, що у вас повинно бути дуже важлива справа, яку ви хочете обговорити з Володарем. Однак у безлічі Площиць також є неймовірно багато людей, які теж хочуть зустрітися з Володарем! Може просто тому, що ви хочете побачити Володаря, я повинен провести вас? Який статус Володаря? У нього взагалі має бути причина хотіти зустрітися з вами? Крім того, я не уповноважений проводити вас до нього!»

Лінлей міг просто сказати: « Ар...».

"Хватит"!

Артурс спокійно продовжив: « Я просто Емісар Владики. Не ускладнюйте мені життя. Якщо ви дійсно вирішили зустрітися з Володарем усесвіту, то продовжуйте рухатися вперед. Коли ви вийдете з області сірого туману, зайдіть в область фіолетового туманності! Зайшовши у область фіолетового туману, ви можете дістатися до палацу Владики. До того часу, чи зможете ви побачити Володаря або ні буде залежати виключно від рішення самого Суверена."

Тепер Лінлей зрозумів. Артурс був просто Емісаром Володаря... Іншими словами, слугою. Як він міг допомогти Лінлію?

Коли він зрозумів це, то більше не намагався переконувати Артурса.

Артурс подивився на Лінлію, похитав головою і сказав: « Лінлей, я дам тобі ще одну пораду. Просто здайся і покинь гору! Вилізти наверх буде не так просто. Бейлі, пішли".

Договоривши, Артурс, Бейлі та Булонг полетіли на великій швидкості.

Лінлей і Бебе не пішли за ними. Вони просто залишилися стояти.

Бебе подивився на Лінлі: « Босе?»

« Ми продовжимо підніматися, — спокійно сказав Ліллей. - Артурс порадив мені спуститися з гори, це так, але я завжди знав... що область фіолетового туману, безумовно, дуже небезпечна. Але неважливо наскільки вона небезпечна... Я все одно пройду по ній!"

Заради свого батька або померлих друзів він повинен ввійти глибоко в Гори Бездні.

Бебе злегка кивнув: « Куди йде мій бос, туди йду і я».

Лінлей подивився на Бебе. Зовнішній вигляд міг лише усміхнутися, але в серці він відчував легке каяття. Зараз ніхто не міг точно сказати, наскільки небезпечна ділянка фіолетового туману. Бебе, однак, проігнорував все це і продовжував вірно слідувати за Лінлэй вглиб. Однак, через тисячі років, їм не було потреби говорити один одному слова подяки, ніби вони були чужими.

« Ходімо» - це було все, що сказав Лінлей.

"Так" - впевнено погодився Бебе.

Дві фігури безстрашно переносилися в області сірого туману. Через те, що навіть у сірому тумані вони більше не страждали від його впливу, це було просто питання часу і везіння, коли вони вийдуть з нього. Лінлей і Бебе провели майже півгодини за пошуками... Під час подорожі, вони постійно натикалися на війну з тими, хто втратив перемогу над Всевидимими Богоми. Лінлей і Бебе не сміялися затягувати бої, щоразу рятуючись якомога швидше. Через півгодини, вони нарешті вийшли з області сірого туману.

Ще біля підніжжя гори вони бачили, що ділянки білого й сірого туману займали більш дев’яноста відсотків площі цілої Гори Бездні. Коли Лінлей і Бебе опинилися в регіоні розграбувального та фіолетового туману, вони виявили... Що якщо придивитися уважно, область фіолетового туману теж була досить великою.

« Двом все-таки вдалося? » — почувся голос.

Лінлей і Бебе, які щойно вибралися з області сірого туману, поверталися, щоб подивитися. Вони побачили молодого фіолетово - фіолетового юнака Булонґа, який сміявся підходити до них.

"Ви двоє дістались сюди швидше, ніж я очікував".

« Але ми не можемо зрівнятися з тобою. Тебе провів Емісар Володаря Владики." - комічно піджав губи Бебе.

Булонг спокійно розсміявся.

У минулому вираз обличчя Булонга був кам'яним, наче покритим кіркою льоду, але тепер, він часто посміхався і сміявся. Його зараз нічого не обтяжувало... Його єдиний член сім’ї, його старший брат, все ще був живий. Для Булонга... Ця несподіванка була ще грандіознішою і ліпшою, ніж якби він зміг дістати Фрукт Бездні!.

« Лолінлей, - Булонг подивився на Лінлей. Коли мій старший брат і Емісар Владики відходили, вони попросили мене ще раз попередити вас, що ця область фіолетового туману дуже небезпечна, набагато небезпечніша, ніж ділянка сірого туманності. Хоча ви обидва дуже сильні... Ви вбили духовного Змія... Якщо ви увійдете туди, у вас практично не буде ніяких шансів повторити цей подвиг."

Лінлей нахмурився.

- Перепитав Лінлей.

« Як вбивство духовної Змія пов'язане з фіолетовим туманом? » — запитав Бебе.

Булонг продовжує: « Артурс сказав мені, що дерево Фрукта Бездні зазвичай залишається в межах фіолетового туману. Тільки раз у незліченні роки воно буде покидати її і виринати в сірий туман! У тих, хто висих Богів, у яких є можливість отримати Фрукт Бездонні в області сірого туману, абсолютно немає шанса зробити це в галузі фіолетового туманності... Там їм точно прийде кінець. Тепер, коли ви вбили духовного Змія, буде краще, якщо ви не ввійдете в область фіолетового туману".

Лінлей і Бебе переглянулися.

Як же вони почувалися, коли побачили, що ця ситуація не віщує нічого доброго!

Отже, протягом незліченних років дерево Фрукта Безни завжди жило в області фіолетового туману.

« Дякую за твоє попередження. Але ми все одно спробуємо, - відповів Лінлей.

« Звичайно, що так. Чому ми повинні боятися Дерева Фрукта Бездні? Незважаючи на те, що він це сказав, його серце не було настільки цілковитою впевненістю. Це сталося тому, що раніше він використав свою вроджену божественну здатність проти Держави Бездні, щоб виявити його Божу іскру.

Оскільки Булонґ не міг відмовити їм, він більше не наполягав.

Лінлей і Бебе влетіли прямо у область фіолетового туману. Побачивши, як вони відлітають, Булонґ з болем сказав: « Сподіваюсь, ви двоє виживете.

У цій подорожі на гору Бездні Лінллей допоміг Булонґу, а також завдяки його допомозі зустрітися зі своїм старшим братом. Тому Булонг дуже добре і по-доброму ставився до Лінлей та Бебе.

Ділянка фіолетового туману!

« Ей, я почуваюсь дуже добре», - Бебе підозріло озирався навколо, в той час як Лінллей теж був надзвичайно пильний. Повсюди клубився нескінченний фіолетовий туман... і він дуже відрізнявся від білого та сірого туману. У області фіолетового туману не тільки відчувались негативні наслідки, але й Ліліей, і Бебе відчував себе свіжим та розслабленим.

Це було дуже схоже...

На освіжне відчуття від запаху Фрукта Бездна.

« У цій області фолетового туману так тихо! — У уяві вимовив Бебе. - Бос, здається, що область фіолетового туману не так вже й небезпечна».

« Не будь недбалим. Просуваючись з надзвичайною обережністю», - переміщаючись вперед, нахмурившись вимовив Лінлей.

Області трьох кольорів. З області білого туману, у область сірого туманність і врешті-решт до ділянки фіолетового тумана! Лінлей не вірив, що область фіолетового туману дійсно була спокійною і мирною, як здавалося на поверхні. Як ні, саме Артурс був тим, хто неодноразово попереджав їх... Очевидно, фіолетовий туман був дуже небезпечним!

Велика кількість карликових дерев і кущів усувала землю.

Не було жодного іншого способу життя.

Лінлей і Бебе не сміли розслаблятися, але подорожуючи таким чином протягом деякого часу вони так нічого й нікого не відчули і не зустріли.

"Невже наша подорож буде продовжуватися в тому ж дусі?", - пробурмотів Бебе.

Коли Лінлей подивився вперед його зіниці раптом звузилися.

« Що це!» - шокований крикнув Бебе.

Вдалеку можна було побачити багато гілок і листків, які сягали неймовірної щільності. У цьому місці туман був набагато щільнішим, і тому вони могли бачити не далі одного кілометра, але навіть так чітко бачили ті густі скупчення листя.

« Підберемося ближче», — впівголоса промовив Лінлей.

Лінлей і Бебе обережно просувалися вперед. Коли вони наблизилися до стовбурів дерев, Лінлей здивувався: « Це... Це гілки Дерєва Фрукту Бездні!»

Лінлей з першого погляду їх розпізнав. Дерево Фрукта Бездні не було таким же, як звичайні дерева... Його гілки були дуже незвичними.

Можна було помітити величезну, міцну гілку, і до того ж не одну... Тут було безліч інших гілок подібної товщини!

Багато гілок перетинаються, народжуючи безліч менших гілках.

« Це крона дерева! Велика крона дерева!»

Лінлей міг відчувати лише шок.

Спочатку, коли вони були у сірому тумані, то бачили дерево Фрукта Бездні розтягується на сотні метрів, тоді як головний стовбур був лише два - три метри завтовшки. Але саме перед ними був такий самий тип дерева... Багато гілок, які були так само товщиною на кілька метрів. Те, що вони бачили, було не більше ніж крона дерева. Вони досі навіть не бачили головного стовбура. Наскільки ж великим було це дерево!

« Невужелі є більше, ніж одне дерево Фрукта Бездні?» - не міг не збити дихання Лінлей.

Том 18, розділ 28 — Наслідки

Очевидно, дерево Фрукт Бездні було лише вершиною айсберга, бо те, що з’явилося в сірому тумані, не було таким великим. Тепер же це дерево було жахливіше величезним, а його гілки товщі, ніж навіть стовбур першого Держава Фрукта Бездні.

"Босс, таке велике дерево Фрукта Бездні" - втратив дар мови Бебе.

Раніше він не міг нічого зробити Дереву Фрукту Бездні.

"Продовжуємо йти вперед" - проричав Лінлэй. У той же час, він одразу ж створив простір Чорного Кам’ячу напівсферу 20 метрів у діаметрі. У межах напівсфери мала місце бути потужна відштовхуюча сила і будь-які зовнішні об'єкти, які потрапляли в неї були схильні її жахливої дії.

Вони рухалися вперед...

Пройшовши тисячу метрів, Лінлей і Бебе побачили величезну крону дерева. Вона була сформована з безлічі товстих гілок.

"Босе, поглянь вище" - раптом сказав Бебе.

Лінлей простежив за поглядом Бебе. На одному з них з’явився маленький зелений змій.

« Змії ж змієві! - Лінлэй був вражений. - Прикраси цього маленького зеленого змія говорить про те, що гігантський зелений змій теж повинен бути тут! Маленькі зелені змії покладаються на силу велетенського зеленого духовного Змія. Іншими словами... Крім того, духовна Змія, яка вбила Бебе, є ще один!»

Лінлэй відчув, що його серце починає стискатися.

Раптом...

Линлей прищурився. На вершині дерева з’явився зелений змій за іншим. Ці зелені змії, розміром з долоню і ширинку, дивилися на Лінллей та Бебе, але не атакували.

« Так багато!», - стривожено вигукнув Бебе.

« Ми йдемо вперед!", - Лінлей ігнорував зелених змій, продовжуючи просуватися уперед.

У міру того як Ліней просунувся вперед, було виявлено велику кількість зелених змій, що з’являлися скрізь. По дорозі з’явилися сотні тисяч зелених змій. Їх було набагато більше, ніж у сірих туманах. Лінлей був вражений і приголомшений одночасно.

Так багато маленьких зелених змій ... а де духовний Змій?

"Там головний стовбур!" - Ліндей і Бебе подивилися вдале.

Вперше вцілівши крони дерева, вони пройшли майже десять тисяч метрів. Тепер Лінлей і Бебе нарешті побачили головний стовбур Дерєва Фрукта Бездні і коли вони бачили його... Боже мій, хіба це можна назвати стовбуром? Це стіна! Висока, височена стіна! Головний стовбур цього дерева мав діаметр у сотні метрів!

Підсумовуючи підсумки... Основний стовбур мав діаметр у кілька сотень метрів!

Що стосується крони - вона досягла майже десяти тисяч метрів!

Наскільки великим є це дерево? І що ще важливіше... Це ж дерево Фрукта Бездні! У Загробному світі були й інші товсті дерева, як це! Але ті дерева були зовсім іншими. Має розуміти... гілки дерева, які також служили зброєю, були дуже міцними і навіть Лінлей не міг з ними справитися.

Чим ціннішим було щось, тим рідше воно з'являлося.

Таке велике дерево було занадто міцне, щоб бути набагато меншим. Але це було занадто великим.

« Тільки стовбур має товщину сотні метрів. Не існує ніякого способу, яким я міг би зрубати його." - зітхнув Лінлей. Стовбур дерева складався з більш якісного матеріалу, ніж гілки. І враховуючи те, наскільки товстим він був ... Як його зруйнувати?

« Босе, дивись на нього! Фрукт Бездні!

Лінлей підняв голову, щоб подивитися.

На Дереві Фрукту Бездні, через гілки, блищаючі фіолетовим світлом плями. Хоча вони були дуже далеко і прикривали гілками, фіолетові плями виблискували, як дорогоцінні камені та сильно вирізнялися.

«Фрукти Бездні! И... Там їх десятки! "

Лінлэй спробував наблизитись і Бебе зробив те ж саме.

З наближенням вони могли бачити їх більш ясно.

Крихітна шкірка, ніжні й водяні фіолетові фрукти... Між зелених листочків виднілися Фрукти Бездонні. Ці плоди нагадували маленькі ліхтарі, що висять у небі.

"Так багато Фруктів Бездні!" - обомлював Бебе.

« За незліченні роки у світі загрожував лише чотири Фрукти Бездні, враховуючи і те, що отримав Бейлі! Але тут, насправді так багато!"

Лінлей все ж зберігав спокій, тому що він розумів ... що ці Фрукти Бездні буде не так легко дістати. Інакше, інші люди вже давно їх забрали.

Проте після входу в фіолетовий туман він не стикався з будь - якою небезпекою.

Фрукти Бездні. І так багато." - очі Бебе сяяли.

« Диховий Змій, ти де? Покажися, - холодно сказав Лінлей. У той же час, його погляд впав на крихту найближчого дерева, де щільно згруповані зелені змії дивилися на нього і Бебе. Бебе відразу розсміявся. - Гей, чому з'явилося так багато маленьких змій? Ти намагаєшся налякати нас? Поспіши і покажи свою справжню форму».

"Як забажаєте!" - холодний, жорстокий голос відлунням пролунав зсередини Дерва Фрукта Бездні.

Лінлей і Бебе негайно повернулися, щоб подивитися.

"Шшш..."

Гігантський зелений змій, товщина в руку і довга у десятки метрів виповз з-під листя. Гібке зміїне тіло обвилося навколо однієї з товстих гілок. Він підняв морду і холодно подивився на Лінллей та Бебе.

"Ти..." - Бебе хотів щось сказати, але раптово зупинився.

Тому що біля цього велетенського зеленого змія з’явився ще один гігантський зелений змій, а його тіло було навіть трохи більше. Цей гігантський зелений змій також обернувся навколо гілки. Пара його очей світилися фіолетовим світлом і він теж дивився на Лінлей та Бебе. Його погляд був наповнений кривавим наміром.

"Шшш..."

Листя тремтіло, і в цей час один гігантський зелений змій за іншим почав з’являтися з глибин.

Бебе продовжував уголос: « Тері, чотири, п’ять... вісім, дев'ять!"

Зрештою він перестав рахувати. Дев’ять гігантських зелених змій скрутилися на гілках дерева. І всі дев'ятеро розлючено втупилися на Лінлей і Бебе. З огляду на розмір цих гігантських зелених зміїв, вони були приблизно подібними до того змія, якого бачили в сірому тумані.

« Дівчатка. Це трохи складніше" - насупився Бебе.

Ці гігантські зелені змії досить сильні. Якщо Бебе хотів убити їх, він повинен покладатися на його вроджену божественність Крисиного Пожира Бога. Після довгого періоду часу духовна енергія Бебе відновилась, але тепер перед ним було дев’ять гігантських зелених змій.

« Дівчатка!» - Ліндей також відчував усю складність ситуації.

« Бебе, нам не потрібні Фрукти Бездні. Треба йти". Після стількох років ніхто не зміг придбати так багато Фруктів Бездні. Можна на деякий час забути про дев’ять духовних Змія. Те, що було справді страшно, є товстим і величезним віттям Дерва Фрукта Бездні. Якщо такі великі гілки атакують їх, то це буде дійсно проблематично.

Краще було б швидко залишити область фіолетового туману.

« Ми відмовимося від них?», - був приголомшений Бебе.

« Поспіши, ми йдемо», - Лінлей подивився на Бебе.

« Добре» - не сперечався Бебе.

« Ти це знаєш! Свиєш!».

Лінлей і Бебе одночасно перетворилися на два розмиті, відступаючи на високій швидкості.

« Утікають?»

Дев’ять гігантських зелених змій миттєво вистрілили з Дерва Фрукта Бездні. Вони були схожі на дев’ять розмитих зеленої блискавки, що простягаються прямо до Лінлей і Бебе. На жаль, коли Лінлей і Бебе втікали на великій швидкості, навколо них було сформовано Простір Чорного Кам’я. Дев’ять гігантських змій не могли наздогнати Лінллей.

« Хочете переслідувати нас? Помітайте», - засміявся Бебе.

"Шорох..."

Раптом багато гілок дерева кинулися вниз, наче гори на землю. Лінлей і Бебе тільки відчували, що дорога попереду них потемніла... Вона була повністю запечатана.

"Дерво Фрукт Бездні буде блокувати нас, коли ми втечемо?"

Оцінивши міцність цих гілок, Лінтлей і Бебе думали навіть не чинити йому опору.

Однак зрештою вони побачили, що дев’ять гігантських змій також блокували їхній шлях.

« Ви хочете втекти! Ха-ха ..., - глибокий, уривчастий голос відлунням пролунав з уст одного із зелених змій. Його підступні фіолетові очі спалахнули світлом, коли він дивився на Лінллей і Бебе. - Дозвольте мені сказати вам дещо. Ділянка фіолетового туману Гори Бездна стане вашою могилою!»

Холодний голос пролунав з уст іншого велетенського змія: « Вас двох звуть Лінлей і Бебе, вірно? Ви досить грізні. Насправді ви вбили нашу старшу сестру! Протягом незліченних років ми, десять братів і сестер, завжди були щасливими разом. Наша старша сестра пішла доставити Фрукт Бездні для вас, але ви насправді вбили її! Ха-ха... Навіть якщо всі дев'ять з нас повинні померти, щоб вбити вас і помститися за нашу сестру, ми обов"язково це зробимо!."

"Весно, ми помстимось за нашу старшу сестру!" - викликав ще один гігантський змій.

Очі дев’ятьох змій наповнилися люттю і ненавистю.

Лінлей відчув головний біль.

« Цей духовний Змій дійсно був пов’язаний з цими дев’ятьма духовними Зміями. І це насправді була їхня старша сестра?», - Лінлей вже давно було відомо, що їм це так не зійде з рук, але те що будуть дев'ять духовних Змій, братів і сестер...

« Про що ти говориш? Ваша старша сестра пішла “доставити Фрукт Бездонні ”, сердито сказав Бебе. - У всіх вас є проблеми з психікою. Ваша старша сестра “доставила нам Фрукт Бездні? Тоді чому вона зробила все, що могла, аби перешкодити нам? Якби ваша старша сестра не зайшла занадто далеко, хіба я б вбив її?»

По суті, бути охоронцем — це завдання духовної Змія. Так було завжди.

Духовна Змія використовувалася для того, щоб захистити людей від усього серця.

Дев’ять духовних Змій були переконані, що їхня старша сестра дійсно пішла до Фрукт Бездні для тих, хто зазнає випробувань. Усі її проблеми були не більше, ніж перевірка. Вона вирушила доставити Фрукт Бездні, але врешті була вбита? Як же дев’ятеро її братів і сестер не могли розлютитись?

« Другий брат, не марнуйте часу. Убий їх!" - сказав гігантський зелений змій.

« Вбити!» - знову пролунав глибокий голос.

Дев’ять гігантських зелених змій розлетілися у дев’ятьох напрямках, і навколо Лінлі та Бебе з її околицями нависла сферична пастка. Простір Чорного Кам’яного каменя Лінлей було 20 метрів у діаметрі, а це — дуже велика площа. Дев’ять гігантських зелених змій були за межами Простіжу Чорного Камня, але раптом вони вислизли вперед і в той же час дев'ятеро пар мерехтливих фіолетових очей бурили Лінллей та Бебе.

"Шипіння..."

Вони ковзали на високій швидкості, утворюючи незліченні розмивання.

Лінлей і Бебе не могли ясно бачити їх, зазначаючи лише дев’ять смуг фіолетового світла. Полоси фіолетового світла іскрувалися, здавалося б, струнами, які стали звужувати простір між ними, наближаючись до пійманих у пастку Лінлей та Бебе.

« Що це за техніка?», - не міг зрозуміти Лінлей. Його відповідь стала... Раптове розширення Простір Чорного Каміння, яке миттєво зловило в пастку дев’ять гігантських зелених змій. До змій застосовували потужну силу, яка відштовхувала їх і відтіснила швидкість.

Їхня спільна атака зазнала невдачі!

« Будьте такими, як Лінлей! » — почувся крик розлюченого крику.

Дев’ять гігантських зелених змій одночасно вистрілили вперед, перетворюючись на дев’ятий зелений смуга світла. Вони обнажили і кинулися в сторону Лінлей, намагаючись укусити його. Але через Простір Чорного Каменя їх швидкість була знижена. Насправді, при найсильнішій атакі ці духовні Змеї повинні були використовувати свої отруйні клинки, щоб укусити когось, але вони знали, що...

Тіло Бебе було занадто міцне. Їхні клики старшої сестри були зруйновані і водночас вона не могла завдати йому шкоди.

Таким чином, вони вирішили спочатку розібратися з Лінлэй!

Змій, що був отруйним на клині, мав бути зовсім інший рівень у порівнянні з маленькими зміями, навіть якщо ті витріщаються всередині тіла.

Лінлей побачив дев’ять змій, які кинулися до нього, щоб укусити. Він відчув неабиякий шок: « Якщо ці духовні змії вкусять мене, то які проблеми доставляли укуси маленьких зелених змій... Я не Бебе!"

Захист його драконячих лусок був дійсно сильним, але навіть драконячі лусочки патріарха Ґісласона не були настільки потужними як захист Бейрута і Бебе... Так само, як і зброя з Божественних Іскра.

"Хмпф".

Лінлей змінив силу відштовхування його Простірства Чорного Каменя на силу, яка потягнула вниз!

Дев’ять змій раптово впали. Лінлей миттєво активував свою техніку духовного Хаоса. Ця техніка могла якимось чином вплинути навіть на Семизіркові демони.

« Аа?», на своє здивування Лінлей виявив, що дев'ять гігантських змій не постраждали від духовного Хаосу. Вони знову змили вгору, щоб його вкусити. Затиснувши меч Міраж, Ліндей використав Закони Землі і повністю зрубав їм. Меч Міраж змушував простір тремтіти і розколюватися.

Чорний Кам’яний камінь був дуже зелений, і йому було важко повертатися.

"Розріз!"

Один з гігантських змій був приголомшений ударом. Він здригнувся і на його тілі з'явилася велика рана, з якої почала складатися фіолетова кров.

« Що за жорстка шкура», - Лінлей був здивований. Його атака містила Глубінні Тайни Законів Землі і з точки зору сили атаки, ці удари були значно сильніші ударів Бебе. Але він лише завдав шкоди велетенському змієві.

« Роойоар!», - гігантський зелений змій звив від болю, намагаючись вкусити Лінлей. Два його гострі ікла блищать дивним чорним світлом.

"Свієш".

Лінлей миттєво відступив.

Дев’ятеро гналися за одним, тоді як ті, хто втікав, іноді наносили кілька ударів мечем.

« Другий брат, гравітаційна сила цього уб*к занадто могутня. Ми не можемо наздогнати його коли вона впливає на нас, - шалено сказав гігантський зелений змій. Дев’ять зелених змій розуміли, яка основна проблема і причина їх поточних невдач.

"Шорох..."

Саме в цей момент дерево Фрукта Бездні почало сильно тремтіти.

Том 18, розділ 29 — Непереможний

« Босе!», - стривожився Бебе.

Лінлей різко змінився в обличчі. З боку листя Дерева Фрукта Бездна до нього вистрілило по суті незліченні кількість маленьких зелених змій... і неважливо, чи вони були поруч з ним або вдалеку, абсолютно всі рилилися у його бік. Вони створили собі велику мережу в небі, заповнюючи поле зору Лінллей і вистрілюючи його з усіх боків. Кількість маленьких зелених змій була настільки великою, що їх було достатньо, аби повністю поховати Ліллей живцем!

Дев’ять гігантських зелених зміїв зміялися холодно, дивлячись на все це.

"Для початку вб'ємо Лінлей, а потім займемося іншим" - вони були абсолютно впевнені в наступному кінці, адже драконячих лусок Ліней було недостатньо, щоб дозволити йому ігнорувати укуси цих маленьких зелених змій.

З думкою Лінлэй...

"Гул..."

Засяяв густий землясто-жовтке світло і велика кількість божественної сили землі нестримно поширилась по всьому світу. З Лінлэй в центрі, несподівано утворився стометровий землястого кубу.

В'язниця Чорного Каменя!

Багато маленьких зелених змій уже увійшли до Чорного Каменя в Тюрму, тоді як інші тільки кидалися до її стін, намагаючись укусити і проникнути всередину. Але в одному з кімнат, які вони мали, їм було видно. У той же час маленькі зелені змії починали кусати різні стіни й розлітатися в різних напрямках.

Кожна кімната була ізольована і мала форму 2,5 метра.

У цій стометровій в’язниці Чорного Каменя існувало шістдесят чотири тисячі маленьких і ізольованих кімнат.

"Робоаар!"

Розгнівавшись, дев’ять зелених змій почали закручувати свої тіла, прокусуючи і винищаючи одну кімнату. Але як тільки та чи інша кімната розвалилася, то швидко реформувати її. У той же час, в’язниця Чорного Каменя постійно змінювалася і рухалась швидко відокремила один одного дев’ять духовних Змій.

У в'язниці Чорного Каменя.

Раптом Лінлей з’явився всередині однієї із ізольованих кімнат, де легко вбиваючи маленьких зелених змій, які там були, а потім швидко відступаючи. Інші маленькі змії, дізнавшись про місце з’явлення Лінлей, відразу поспішали до нього, але під час прибуття він перейшов у зовсім інше місце.

Під час перебування у в’язниці Чорного Каменя Лінл був здатний пересуватися на дуже високій швидкості!

І якщо взяти до уваги, що у 60 000 кімнатах була найнадійніша гравітація, то зелені змії не могли його оточити і атакувати.

« Ви хочете вбити мене одним рухом? - Лілей спокійно засміявся, а потім вирізав маленьких зелених змій. Ці маленькі зелені змії мають величезну кількість енергії. Вбиваючи їх, я напевно завдаваю шкоди тим дев'ятьом духовним Зміям".

Лінлей був не проти працювати з усіх сил і вбити « кілька маленьких зелених змій ».. У результаті він почав дику бійню, вирізаючи маленьких зелених змій.

В’язниця Чорного Каменя була під повною владою Лінлея і він знав, де саме змій було багато, а де мало. Маленькі зелені змії страждали, але не могли оточити й атакувати Лінлей. Всередині в'язниці вони нічого не могли зробити... Вони були наче сліпі ягнята на заколеннях.

На даний момент дев’ять гігантських зелених змій, що знаходяться за межами Тюрми Чорного Камня, впали у лють.

« Що це за хріновина? - Почувся ясний голос з уст однієї гігантської зелені змії. Вона сердито бурила своїм поглядом цей величезний землясто-жовтий куб. - Як тільки ми ламаємо його, той відразу ж відновлюється!".

« Якщо все так і триватиме, ми втратимо дуже багато енергії, — почувся хрипкий голос. - Поки Лінллей всередині цих кімнат, ми не зможемо його вбити."

У той самий момент усі маленькі зелені змії, що були під їхнім контролем, почали дико втікати і прокусуючи одну стіну за іншою та врешті-решт покидаючи Тюрму Чорного Камня. Усі зелені змії втекли, повертаючись на дерево Фрукт Бездні.

"Гул..."

Чорне Кам’яне в'язниця поступово перетворювалася на енергію.

Після цього Лінлей і Бебе знову стали бачити.

"Ха-ха, ви хотіли вбити нас, чи не так? - Від люті засміявся Бебе. - Ну, тоді... Дозвольте мені побачити, чи є у вас інші трюки в рукаві?»

У той час як Бебе поразив, Лінллей продовжував холодно дивитися на дев’ять гігантських змій.

« Ви дійсно сильні! » — почувся сильний голос. Линлей та Бебе мимовільно підняли голови, щоб подивитися на крихту Дерва Фрукта Бездні. Бо звук йшов саме звідти. З шелестом листя і шорхом ковзання почало поволі показуватися зміяподібна форма з золотими лусочками та двометровою товщиною.

Від неї поширювалася могутня аура.

Лінлей і Бебе несвідомо навіть затримали дихання.

« Святі небеса...», - з широкими відривами очима втупився Бебе.

"Це..." - Лінлей мимовільно прищурився. Золотий змій з величезними розмірами продовжував виповзати назовні від крон дерев. Через кілька хвилин можна було побачити все його тіло. Золотий змій був просто величезним... Його довжина становила від п’яти до шести сотень метрів, а товщина — два метри.

Золотий змій обмотувався навколо гілок Дерєва Фрукта Бездни. Його крижані нефритово-зелені зіниці дивилися зверху вниз на Лінлей і Бебе.

« Батьку», - дев'ять гігантських зелених змій відразу підповзли до нього.

« Батьку, це вони! Ти повинен помститися за нашу старшу сестру!», - дев'ять гігантських зелених змій почали говорити людською мовою.

« Не хвилюйтеся» - низький, хрипкий голос пролунав з уст гігантського золотого змія.

« Залишіть одного з них на мене», - десь позаду пролунав холодний, що лікує душу голос. Лінлей та Бебе швидко повернулися і почали шукати джерела голосу. Велетенська срібна змія, розмір тіла якої подібний до золотого змієві, летіла здалека. Але те, що здивувало Лінлей...

У змії було дев’ять голів!

І кожна голова цієї дев'ятиголової срібною змії була чорна зіниці, дивлячись в які могло здаватися, що ти дивишся у найглибшу непроглядну безодню.

« Мити» - відразу закричали дев'ять великих зелених змій.

— Ти повернулася? — запитав золотої змії величезних розмірів.

« Вмерла моя донька. Як я могла не повернутися?», холодно вимовила дев'ятиголова срібна змія.

Бібе фиркнув: « Не дивно, що ти народила виводок маленьких збоченців. Адже обоє батьків теж потворні!»

Аура, яка виходить від цих двох величезних змій, була просто залякана до точки, коли Лінлей і Бебе відчули легке запаморочення. Вони також розуміли, що ця пара змій була набагато могутнішою за своїх дітей.

"Хмпф, а ти не виродок? Ти маленька істота?" - золотий змій пильно подивився на Бебе своїми холодними нефро-зеленими очима.

« Той, хто вбив нашу доньку - це він?».

"Верно", - відповів золотий змій.

«Тоді... Дай мені особисто зайнятися цією крихітною істотою." - хрипким голосом вимовила дев'ятьголова срібна змія.

Велетенська голова золотого змія злегка повернулася, і він подивився на Лінлі: « Добре, тоді я займусь цим молодшим із клану Чотири божественних Звірей! Хмпф... навіть коли його предок, Лазуровий Дракон, ще був живий, він не смів діяти таким чином по відношенню до нашої горі Бездні. Але тепер, потомок лазурного дракона фактично посмів вбити нашу дитину."

- Беземоцинально вимовила дев'ятиголову срібну змію.

Лінлей і Бебе переглянулися.

З Лінлей в центрі, землясто-жовтая аура миттєво поширилася на всі сторони, поглинаючи площу близько тисячі метрів, захоплюючи колосальних розмірів золотого змія і дев'ятиголову срібну змію. Дві гігантські змії зазнали раптового нападу гравітаційним простором і їхні масивні зміподібні тіла не могли не притиснутися трохи вниз. Однак через кілька хвилин вони одужали і пристосовувалися до мінімуму, корегуючи сили, які прикладалися, щоб звести вплив гравітації.

« Яка потужна гравітація! - Величезний золотий змій подивився на Лінллей. - Ти дійсно якось пов'язаний з Володарем Багрянського Царства проклятих. Однак... І все ж таки ти повинен померти! "

« Хіба ти думаєш, що можеш вбити нас лише тому, про що так сказав? А ви маєте здібності для цього?», - холодно випалив Бебе.

Дуже несподівано...

Велетенський золотий змій відкрив свою пащу і тут же, товстий, нефритово-зелений промінь світла вистрілив в бік Лінлей. Простір Чорного Каміння ніяк не впливає на цей зелений промінь світла... Унаслідок цього Лінлію не встиг повернутися вчасно, і він був повністю охоплений ним. Нефритово-зелене світло миттєво вторгнувся в його тіло ...

У свідомості Лінлэй.

Зелене світло сформувало багато зелених плям, які з’являлися на обличчях захисника душі артеримолог Лінлей і намагалися коррозійно впливати на нього та роз'їсти його. Все це було дуже схоже на штурм міського муру ... Багато зелених плям розпорошилися, і дехто з них люто атакував » заплату text, яка закриває гоління в артефакти.

Лінлей провів двісті років за зміцненням латки і завдяки його зусиллям вона була надзвичайно міцною.

Хоча вона не могла порівнятися з іншими частинами захисного душу артефакту Владики, але все ще була подібна до звичайних захисників душі божественно - Божественним дефектом.

"Хруст..."

Заплатка швидко вичерпувалась.

« Не добре», - Лінлей відчував, що ситуація стає брудною.

Він негайно взяв під контроль свою духовну енергію і почав її захищати. Оскільки ці нефритово-зелені плями жадібно роз'їдали заплатку, вона в результаті була з тріском проврану! Тільки - но прорватися зміг лише маленький шматочок зеленого плями, але духовна енергія Лінлей відразу ж поспішала до нього і в результаті гася залишки ворожої енергії.

Захист Лінлей встояла.

Но... Його 200-річне відбудову по зміцненню захисника душу артерного дефекту Владики було повністю знищено.

У той же час...

Дев’ята голова срібної змії використала свою найвищу техніку. Чорні очі дев’яти її голів подивилися на Бебе і в той же час з її тіла почала формуватися величезна ілюзія. Дев’ята голова срібної змії почала створювати свою вроджену божественність...

« Ти це знаєш! Свиєш!».

Дев’ятиголова срібна змія вистрелила зі своїх очей промені лише чорного світла.

Вісімнадцять випромінювання чорного світла не стримувало від життя Бебе. Бебе ухилився, але чорний світло зігнувся, наче відчуваючи, куди той рухався і потім проколов його, через його ж очі.

"Арргх!" - у розпачі, хворобливо зревів Бебе.

Лінлей щойно закінчив захищатися і був шокований: « Бебе!»

« Не помер?» - Величезний золотий змій, побачивши, що Лінлей відніс його атаку і при цьому не помер, відчув лише подив. Він як ніхто інший знав, наскільки могутньою була його техніка... Навіть звичайні божественні артефакти, які захищають душу, не зможуть їй протистояти.

"Ха-ха... А це було досить потужно." - раптом почав голосно сміятися Бебе і люто зірвався на дев'яту головою срібну змію.

Тільки тепер Лінлей полегшено зітхнув.

« Можливо, 9 - йголова срібна змія не могла в це повірити. - Це... Його тіло вже і так неймовірно потужне. Як його душа може бути не слабша?»

Небеса праведні. Бебе була настільки міцною, що навіть дев’ятьголова срібна змія заздрила йому. З його настільки потужним тілом, логічну мову, душа повинна бути набагато слабша.

Но...

Дійсно, Бебе вистояв проти її вродженої божественної здатності.

« Я не хочу вбивати вас. Не заходьте надто далеко!" - крикнув Лінлэй. Він прийшов сюди, щоб зустрітися з Володарем і попросити у нього допомоги... До того ж, у нього було відчуття, що ці дві гігантські змії повинні бути якось пов'язані з ним і тому він не хотів застосовувати вбивства.

"Робо-а - аяарар!"

Золотий змій навіть не збирався слухати. З ревом він раптово вистрілив вперед, широко розкриваючи пащу і люто кусаючи в бік Лінлей.

« Він насправді такий швидкий...», - подумки здивувався Лінлей.

Однак він не міг дозволити собі бути укушеним цим зеленим змієм.

"Бос, давайте зробимо це" - подумки запропонував Бебе.

« Хмпф», - Лінлэй подивився на нападника його золотого змія і його очі похолоділи.

За Лінлей та Бебе одночасно з'явилися ілюзорні розмиті. Позаду Лінлей звивався фантом Лазурного Дракона, який холодно дивився на золотого змія. Що ж до Бебе - за ним з’явився великий фантом Крисиного Пожира Бога, який у свою чергу холодно дивився на дев'яту Голову срібну змія!

Вроджена божественна здатність — Драконячий Рев!

Вроджена божественна здібність — Пожирач Богів!

"БУМ!"

Раптом земля розкололася на частини і багато тоненьких, довгих вусиків вистрілили назовні, з'являючись прямо перед Лінлей та Бебе. Ці вусики безпосередньо заблокували Енергію Лінлей та Бебе, яка була вигідна для їхнього народження. Або, якщо бути точнішим... Вся сила їх атак була погашена прямо при наближенні до них.

Лінлей і Бебе були приголомшені.

Багато гілок і вусиків, які зазнали атаки двох могутніх природних Божих здібностей, були зовсім не порушені.

« Чому немає відповіді?» - невірніше пробурмотів Бебе, як раптом... Один з вусиків вистрілив вперед, приземлившись прямо на його тіло. Хоча він рухався всередині Чорного Кам'яного простору, його швидкість була достатньо високою, щоб Бебе не зміг ухилитися.

"ХЛОП!"

Бебе був вражений і відправлений у далекий політ.

Червона кров розбризкувалась на всі боки.

"ВЗР!"

Бебе врізався у землю і потім витріщився на свої груди, де зяяла рана настільки глибини, що можна було побачити білі кістки. З нього постійно складалась кров, тоді як він сам істукав дивитися на рану.

Лінлей теж в замішанні зупинявся.

Бебе справді був поранений?

Його тіло було подібне до зброї з Божественних іскри... але воно насправді було травмовано?

« Бебе», - Лінлей відразу ж підбіг до Бебі. Його рана природним чином затяглася і він спантеличеним поглядом подивився на гілку перед собою. Ці гілки явно були гілками Дерєва Фрукту Бездні.

« Достачно. Вбивство їхньої дочки це одне. Не потрібно продовжувати вбивати." - глибокий голос пролунав з боку Дерева Фрукта Бездні.

Поверх головного стовбура Дерева Бездні раптово сформувалося величезне обличчя, яке, паруючи там, дивилося в сторону Лінлей і Бебе.

« Це...?»

Лінлей і Бебе відчули сильну ауру.

« Владику! — Величезних розмірів золотої змії і дев’ятиголової срібна змія подивилися в бік Дерва Фрукта Бездні й поспішно сказали. - Він убив нашу доньку. Володарю, не прощайте їх!»

"Владика?"

Лінлей і Бебе з подивом втупилися на дерево Фрукта Бездні.

Том 18, розділ 30 — Не можу допомогти

Лінлей тепер повністю зрозумів. Не дивно, що дерево Фрукт Бездні, яке з'явилося в сірому тумані, не було так легко мати справу і природжена божественність Бебе, Крисиний Пожирач Богов, була нездатною виявити Божу ясність у дерев. Тепер виявилося, що те дерево Фрукта Бездні було лише частиною величезного дерева, яке вони побачили тепер. І немає нічого дивного в тому, що лише частина сили Володаря була такою жахливою.

Зв’язок між деревом у сірому тумані та цим деревом був подібний до зв’язку духовної Змія і зеленої змії. Зелені змії не мають душі, і Малий Дерєва Фрукт також не мав душу.

« Владику!», - поспішно крикнув Лінлей і в той же час він голосно впав на коліна.

Величезний золотий змій і дев’ятиголова срібна змія сердито дивилися на Лінлей та Бебе. Золотий змій благав: « Володарю, ці двоє вбили мою дочку. Володарю, Ви дуже добре знаєте, що сталося. Володарю... Ви повинні помститися за нашу доньку! "

Величезний золотий змій також схилив голову.

"Взрів!"

Бебе впав на коліна, кажучи: « Володарка, нас не в чому звинувачувати. Ми ж не знали".

Бебе боявся, що Володар не буде допомагати Лінллей.

« Хмпф», - дев'ятьголова змія і золотий змій сердито дивилися в сторону Бебе та Лінлей.

Лінлей нічого не говорив. Він просто встав на коліна, очікуючи слів Володаря.

« Достатно, — легкий нефритовий промінь сяяв у очах величезного обличчя на вершині стовбура Деркту Бездні. Обличчя дивилося на групу людей під ним. Коли його погляд повиснув на нього, всі відразу замовкли, забуваючи про те, наскільки вони були роздратовані або засмучені. Золотий, хоча це правда, що вони винні, але їхні гріхи не рівні смертному вироку. бо вони насправді не знали правду".

Також там був присутній Всевладний Господь. Звичайно, Владика все ясно бачив.

Він хотів врятувати духовну змію, але сили гілки не вистачило, щоб блокувати вроджену божественність Бебе.

Дев’ять голів срібної змії відразу поглянули на величезного золотого змія.

Вона знала, що її чоловік був у дуже добрих стосунках з Володарем Дерева Фрукта Бездні.

Золотий змій поспішно сказав: « Корона моя, дочка Тина... Ви спостерігали, як вона росте. Невже Ви дійсно не збираєтеся помститися за смерть Тіни? "

Інші не посміються говорити з Володарем такого тону, але він поводився саме так! Все тому, що він ріс протягом незліченних років разом з деревом Фрукта Бездні.

« Золотий! - Величезне обличчя нахмурілося. - Закінчимо на цьому."

Після цих слів дев’ять гігантських зелених змій, срібна змія та золотий змій більше не посміли нічого говорити. Оскільки Владика вже прийняв рішення, то не було сенсу сперечатися.

"Лінлей, ви двоє можете піти" - спокійно вимовило велике обличчя.

"Владика!"

Лінлей став навколішки й благав: « Я прийшов із Царства проклятих у Загрубний світ заради зустрічі з Вами, Володарем. У мене є прохання. Я сподіваюся, що...».

Як тільки Лінлей почав говорити, дев’ять голів срібної змії та величезний золотий змій розлютилися.

« Озирнувся! - Проревів золотий змій. - Володар уже змилувався над вами, вирішивши не вбивати. Ви як і раніше мрієте про допомогу Володаря? Звалите геть! Просто звалите геть!»

« Пішли звідси!», - зречили дев'ять зміїв.

Що стосується дев'ятиголової срібної змії - вона так розсердилася, що її лусочки почали сяяти, коли вона дивилася на Лінлію: « Поспішіть і йдіть звідси, ми, чоловік та дружина, пробачимо вас. Якщо ви залишитеся тут і будете сподіватися на Володаря, то я, Енвей, вб'ю вас, навіть якщо це буде коштувати мені життя!."

Причина, чому Ліллей і Бебе відразу не напали, полягала в їхній силі та волі Володаря.

Лінлей насмілювався просити Володаря про допомогу? Звичайно, вони вже не могли придушити свій гнів.

« Володарка ще не сказав, а всі ви вже вставляєте своє слово?», - сердито проревел Бебе.

І справді. Було дуже неввічливо говорити ще до того, як сказав Володар. Але Бебе не мав жодного уявлення про характер стосунків між Володарем Дерива Фрукта Бездонними і духовними Зміями. Велетенська обличчя на вершині стовбура дерева обернуло всіх поглядом: « Всі ви, тихо! Давайте спочатку послухаємо Лінлей".

"Владика" - величезний золотий змій з подивом подивився на дерево Фрукти Бездні.

Володар Деріва Фрукт Бездонна доторкнувся до нього і він відразу ж умолк.

Лінлей із вдячністю сказав: « Володарю, я прийшов просити Вас допомогти мені і сподіваюся, що ви можете допомогти... допомогти мені знайти мою сім’ю і друзів, які стали неживими у Загробному світі. Щоб дозволити їм відновити загублену пам’ять! Я знаю, що Ви, Володарю, можете це зробити. Я сподіваюся, що ви змилуєтесь над ними, Володарю.

Лінлей притиснувся лобом до землі.

Бебе відчув, що його очі стають вологими.

Коли ж тоді Ліней ще діяв таким чином?

« Я сподіваюся, що ви змилосердитесь над ними, Володарю», - Бебе також впав на коліна, притиснувшись головою до землі.

Лінлей і Бебе благали його про допомогу, тоді як Володар Дерива Бездні на мить замовк. Стоячи на колінах, Лінлей дуже нервував. Він пройшов весь цей шлях, щоб отримати відповідь від Володаря. Чого Лінлэй боявся найбільше... так це відмова Владики. Лінлей не хотів, щоб його надії були знищені!

« Ви можете піти» - почувся глибокий голос.

Все тіло Лінлей тремтіло.

Бебе також підняв голову в замішанні і подивився убі Фрукта Бездні.

"Владику, Ви не допоможете?" - заїкався Бебе.

Лінлей підняв голову, щоб подивитися на Владику і його очі наповнилися сльозами. Він щиро благав: « Володар...».

« Достачно. Немає нічого, що я міг би зробити, щоб допомогти тобі." - почувся глибокий голос.

« Нічого не можете зробити, щоб допомогти? - Лін Лей підняв голову, дивлячись на дерево Фрукта Бездні. На вершині дерева не було жодного натяку на емоції. Лінлей відчайдушно сказав. - Як це Ви не в змозі допомогти? Я знаю, що будь-який Володар Загробного світу може знайти неживу, в яку перетворюються душі померлих і відновити їх спогади."

"Хмпф".

Срібна змія холодно фиркувала, тоді як золотої змії та дев’ять гігантських зелених змій зиму холодно подивилися в стороні Лінллей і Бебе.

« Ви благали про допомогу не того Володаря», - засміявся гігантський золотий змій.

Лінлей і Бебе були приголомшені.

У цей момент почувся глибокий голос: « Я не можу вам у цьому допомогти. Тому що... Я не Володар Загробного світу. Я Володар життя."

Почувши це, Лінлі та Бебе були приголомшені.

Володар Гори Бездни не був Всевладним Господом Загробного світу?

« Ви прийшли до гори Бездні. Якщо ви хочете знайти Володаря Загробного світу, все просто... Продовжуйте йти вперед, до палацу Володаря Владики в області фіолетового туману і терпеливо чекайте. Тим не менш, дозвольте мені попередити ... Володарю смерті не такий добрий, як я. Володар смерті може просто вбити вас через те, що Тіна загинула» - вимовило дерево Фрукта Бездні.

Лінлей і Бебе переглянулися.

Отже на горі Бездні насправді було два Володарі!

Один з них - Володар життя. Інший — Володар Загробного світу, Владика смерті!

Лінлей міг здогадатися, чому дерево Фрукта Бездонні сказало, що воно мало “добрий характер ” »!. Він провів тут незліченні роки і тренувався в Указах Життя. Для нього було нормально мати позитивний характер. Але Владика Смерті тренувався в Указах смерті. У Царстві проклятих і Загробного світу Лінлей не бачив жодного практикантя в Казанні смерті, який був би добрим характером.

Більшість з них були рішучими і жорстокими!

« Босе, ми підемо?» - подумки запитав Бебе.

«Звичайно», - не вагався Лінлей.

Бебе поспішно сказав: « Хіба ти не чув, що тільки - но сказав Володарю життя? Володарю смерті не такий добрий, як він. Якщо він уб’є нас двох, тому що духовний Змій загинув, то це буде дуже несправедлива смерть. У Загробному світі сім Володарів. Давай підемо кудись ще і спробуємо знову».

Лінлей нахмурився.

Лінлей був готовий спробувати, щоб врятувати свого батька та друзів. Через багато часу він, безумовно, мав спробувати. Але якщо Бебе постраждає через це...

« Бебе, - Лінлей подивився в бік Бібі, а потім продовжив. - Тобі не потрібно йти до Володаря смерті. Я піду сам.

- Бебе дивився на Лінлі.

« Не ходи, — перебив Лінлей. - У мене ще є божественний клон вогню, але якщо ти загинеш, у тебе не залишиться Боговних Клонів."

Бебе поспішно сказав: « Якщо Володар смерті справді хоче мене вбити, то навіть якщо я втечу з Гори Бездні, Владика зможе легко знайти і убити мене. Я не дуже винен у тому, що сталося. Зрештою цей духовний Змій намагався вбити мене. Може мені заборонено чинити опір? Я вважаю, що Владика смерті прислухається до голосу розуму."

Лінлей безпорадно сказав: « Бебе, ти думаєш, що Владика буде слухати твої пояснення? »

« У нас є медальйон Володаря Кривавого Хребта. Володарю смерті, заради поваги до Суверенного Хребта, мабуть, не вбиватиме нас. - І якщо він хоче мене вбити, немає ніякого сенсу ховатися."

Лінлей злегка кивнув.

Справді. Якщо Владика хоче вбити когось, то втекти вже нікуди.

« Ви двоє насправді наважитесь піти до Володаря смерті? » — засміявся дев'ятьголовий срібний змій.

Лінлей і Бебе знову стали навколішки перед деревом Фрукт Бездні: « Дякую за вашу підказку, Володарю. Чи міг би я поцікавитися, як ми можемо вийти з області фіолетового туману?»

« Простудіть прямо, — сказано в словах дерева Фрукта Бездни лунало ехо, а гілки почали тремтіти. Негайно, фіолетовий туман попереду почав зітхатися. Він розлетівся на дві сторони, відкривши прямий шлях. - Йдіть цією дорогою і йдіть прямо. Ви зможете дістатися до потрібного місця."

Дерево Фрукта Бездна вже порекомендувало не робити цього.

Хоча він був добродушним, однак не зобов’язаний робити повторні попередження.

"Дякую тобі, Володарю", - із вдячністю сказали Лінллей та Бебе.

Великі тіла Дерева Фрукта Бездні трохи затремтіли, а потім перетворилися на туманну лазурну розмиту, перш ніж повністю зникло. Це велике дерево також зникло швидко, як і маленьке. Лінлей і Бебе відразу почали рухатись за плановим маршрутом.

Золотий змій і срібна змія лише розсміялися.

« Ти, справді, не можеш бути таким безполезенним, як дев’ятиголова срібна змія. - Ти був Всевладним Правителем протягом багатьох років, але не зміг вмовити його."

« На жаль, Володар просто занадто добродушний» - приречено сказав великий золотий змій.

« Дивіться, срібна змія зима холодно дивилася на спини Лінлей та Бебе. - Враховуючи характер мого Володаря, якщо я щось скажу ... Ці двоє напевно помруть!"

Золотий змій мав добрі стосунки з Володарем Дерава Недною, тоді як дев’ять голів срібної змії мали близькі взаємини із Суверенним Господом.

Лінлей і Бебе летіли дуже швидко, а по дорозі не стикалися з небезпеками. Дуже скоро, Лінлей та Бебе побачили вдалечку порожній простір, де просто не було фіолетового туману. Вони швидко прискорилися, перетворюючись на дві розмиті смуги і вийшли з області фіолетового туману!

« Ми нарешті прибули», - серйозно сказав Бебе.

Лінлей підняв голову, щоб подивитися вгору.

Перед ними був вільний простір, заповнений травою і квітами.

« Наверху!», - Ліндей подивився на небо і побачив фіолетово-червоний палац, який ширяв в повітрі. Цей фіолетово-черевий палац височів на сотні метрів, як маленька гора. У верхньому місці фіолетово-черевого палацу була башта в стилі наконечника, а зверху - величезна сфера.

Сфера мерехтіла безліччю блискавиць.

З сфери брали початок безліч грозових цепей.

« Ось звідки з'явилися Небесно-Земні Цепі», - очі Бебі загорілися.

« Здається, що це палац Володаря» - Лінлей зробив глибокий вдих.

Саме в цей момент через межі воріт палацу Владики вилетіли дві фігури. Лінлей відразу зрозумів, що це Артурс і Бейлі. Вони відразу підлетіли, побачивши Лінлію та Бебе.

« Лоіне, ти справді прийшов! » — здивовано сказав Бейлі.

Артурс сказав: « Хлопці та її чоловік, ці дві великі змії не напали на вас?»

Артурс точно знав, наскільки сильними були ці двоє. Навіть йому буде важко, зіткнись він з ними.

« Звичайно, але вони не були достатньо сильні і нічого нам не змогли зробити», - фиркнув Бебе.

Артурс і Бейлі не приховували здивування.

"Артурс, Бейлі, Володарю..." - Лінвей тільки збирався почати говорити.

— Хмпф!», - роздався холодне фирканьє.

Лінлей і Бебе повернули голови, щоб озирнутися назад. Артурс і Бейлі також подивилися в тому напрямку. До них підійшли дві худі фігури, чоловік і жінка. Незважаючи на те, що жінка з чорними зірочками носила довгу срібну мантію, цей гарний чоловік був одягнений в золоту шату. За ними були дев’ять молодих чоловіків і жінок, всі вони одягнені в довгі зелені мантії.

« Ми не могли впоратись з ними, правда, - засміялася жінка у срібному одязі. - Але... Дуже скоро вони все одно помруть".

Том 18, розділ 31 — Головний Суверен смерті

Тільки по одній її аурі Лінлей зміг визначити, що жінка в срібному одязі перед ним була дев’ятиголовою сріблястою змією. Решта були її чоловік і дев'ять дітей, які в даний момент перебували у людській формі.

"Артурс, Володар ще не повернувся?" - запитала срібна змія Енвей.

Артурс похитав головою: « Ще ні. Бейлі отримав Фрукт Бездні і все ще чекає Владики. Але Володар має знати, що Бейлі досягнув успіху і тому він прийде найближчим часом." - почувши це, у Лінлей та Бебе не було вибору, крім як від розчарування відійти в сторону і почекати.

« Лолінлей, Бейлі підійшов і тихо промовив. - Тобі краще поквапитися і піти."

«Мм?» - Лінлей підняв голову і подивився на нього.

« Бэйли, він не хоче йти. Чому ти береш участь у тому, що тебе не стосується?» - засміялася срібна змія Енвей.

Бейлі не звернув на неї уваги і лише продовжив: « Лінлей, Енвей дуже близький до Володаря і коли Владика хоче вбити когось... то робить це без роздумів. Ніхто не може послухатися волі Володаря." Бейлі дізнався про Вбивця Смерті від Артурса.

Лінлей нахмурився і вискоса подивився на Енвей.

Жінка в зеленому лагідно розсміялася: « Тепер ти запаникував? Дозволь мені сказати тобі дещо. У тебе навіть немає можливості втекти! Пан скоро прийде... І поки ви знаходитесь у Загробному світі, Владика зможе швидко знайти і вбити вас двох! Ви наважилися вбити мою старшу сестру... хмпф!»

Дев’ять зелених змій, братів і сестер, були розлючені, але вони на власні очі побачили всю силу Лінлей та Бебе.

"Що ви так носите і пижітеся?"

«Бебе, ігноруй їх. Давай просто чекати» - подумки сказав Лінллей. А потім він і Бебе пішли в віддалену ділянку цього трав’янистого, квітучого поля та чекали повернення Володаря.

Лінлей бачив, як вдалині зміїна пара та їхні дев'ятеро дітей щось тихо обговорюють і іноді подивляються у його з Бебе сторону. Що стосується Бейлі та Артурса, вони залишилися мовчки стояти на своїх місцях. Було очевидно, що Лінлей і Бебе не прислу́хаються до їхніх порад... І раз так, все що вони могли зробити - це чекати повернення Володаря.

Минув три години.

« Володар все ще не повернувся, — каже Бебе. - Що робить Володар?

« Ні я, ні ти не в стані зрозуміти розум Володаря. - Бебе, судячи з того, що говорить срібна змія Енвей, її стосунки із Володарем повинні бути чудовими. Скажи мені... Після всього, що трапилося, чи захоче Володар допомогти нам? "

Бебе глянув на Лінлей.

У нього майже не було спогадів про те, як Лінлей нервував, але зараз він міг чітко відчути всю його нервовість.

« Босе, Владика допоможе. Звичайно», - відповів Бебе.

Лінлей зробив глибокий вдих і відчув, що трохи заспокоївся.

« Линлей! - Раптом пролунав голос. Лінлей повернувся і побачив біля себе Артурса. Коли Артурс дивився на Лінлію, то про себе зітхав, але серйозно говорив. - Тільки що Володар говорив зі мною і наказав привести тебе з Бебе та Бейлі до його палацу. Володар має повернутися найближчим часом."

Очі Лінлей миттєво ожили.

"Владика повертається?" - Лінлей відчув, ніби його серце повинно ось-ось вискочити з грудей.

« Будь моїм другом, — сказав Артурс і потім з таким же серйозним виразом обличчя, як колись, попереджував. - Ви обидва повинні завжди пам'ятати, що характер цього Володаря дуже поганий. Якщо ви приглянутеся йому, він буде ставитися до вас дуже добре, але якщо Владика не сподобається вам... ви можете померти в мить ока. Таким чином, ти і Бебе ні в якому ступені не повинні бути неповагою».

Лінлей поспішно кивнув: « Я зрозумів.

« Я не буду гніватись Володарю», - поспішно сказав Бебе. Він був дуже обережним, адже вони не могли дозволити собі найменшої помилки.

Зі слів Артурса Лінлію бачив Володаря смерті... Надзвичайно, ексцентричною особою, яка цілком могла вбити когось без будь-якої на те причини. З такою людиною завжди було важко мати справу. Іноді... Хтось може померти, навіть не знаючи причини.

Артурс подивився на Лінлей і Бебе. Він міг лише зітхати.

Він добре знав, що срібна змія Енвей була на короткому нозі Володаря. Після того як Енвей пожалкує і засудить Лінлей та Бебе, цілком можливо, що Владика вб’є їх навіть не давши їм висловитися.

« Ходімо», - Артурс відразу полетів вперед, в той час як Лінлей і Бебе пішли ззаду, а Бейлі чекав попереду. Коли всі четверо зібралися разом, вони полетіли до палацу на горі Бездня. Ворота палацу були відкриті, що говорили про золотий змій, дев’ять голів змія та їхні діти вже увійшли всередину.

Дворець був зроблений з фіолетово-черкового матеріалу і від нього повільно поширювався пронизуючий кістки холод.

« Слідуйте за мною. Не ставайте ні краплі непокори." - тихо сказав Артурс.

« Привіт », — відповів Лінлей.

"Не хвилюйся". Бейлі також був на взводі. Це також було перше знайомство з Володарем смерті.

Лінлей, Бебе та Бейлі відразу пішли за Артурсом через широкий зовнішній двір і входячи до самого палацу. Вони навіть не наважувалися піднімати голови, боячись розгнівати Володаря смерті.

"Босс, холодна аура цього палацу дійсно пригнічує" - подумки звернувся Бебе.

У той момент Артурс став навколішки і сказав: « Я віддаю шану Володарю! »

« Я віддаю шану Володарю! » — каже Лінлей, Бебе і Бейлі. Коли вона увійшла до палацу, то навіть не відважилася підняти своїх голів без дозволу Володаря. Або, якщо бути точнішим... Без дозволу Володаря було дуже зухвало дивитися прямо на Владику. І прямо зараз, Лінлей, природно, не наважувався діяти таким чином.

Саме в цей момент...

« Владику! - Відкрився голос повного горя. – Умерла Тіна. Її вбив чоловік на ім'я Бебе... Він убив її. Цей Бебе також хотів убити і мене. Якби не з'явився Володар Життєдавця і не втрутився, швидше за все я б більше ніколи не змогла побачити Вас знову. Ви повинні помститися за Тіну, Володарю!"

Почувши ці слова, Лінлі відчув велике полегшення.

Отже, срібна змія дійсно почала нарікати.

« Чорт забирай, я справді хочу її вбити! - В уяві вирубався Бебе. - Босе, я дійсно відчуваю огиду до цієї дев'ятиголової змії."

"Бебе, слухай те, що говорить Володаря" - продовжував стояти на колінах Лінлей.

« Ен! - Зверху донісся холодний лікує душу голос. - Я розберуся з цим питанням."

Почувши це, Лінлі та Бебе були приголомшені.

Володарю смерті була жінка?

"Ви троє можете підняти свої голови", - крижаний голос розлетівся ехо по палацу. Тільки тепер Лінлей, Бебе і Бейлі наважилися підняти голови. І тільки тепер Лінлей зміг побачити, що інтер'єр палацу був порожній... навіть колон не було видно. Лінлей повільно піднімався, аж поки не подивився на трон Владики смерті!

Окрім нудоти-чорний трон.

На вершині трону висіла жінка, вбрана у довгу фіолетову мантію. Довгий мантії було вишито галузки, виноградні лози та срібна змія. У цієї Владики Смерті були довгі криваво-червоні волосся, витончені риси обличчя і пара очей, в яких, здавалося, блищала блискавиця, яка вдарила прямо у серце Лінлей.

Як тільки Лінлей побачив обличчя Володаря смерті, то відразу ж заціпенів.

Бебе теж заціпенів.

У Бейлі була подібна реакція.

"Ти..." - Бебе не знав, що сказати.

— Що, здивовані? — почувся крижаний голос.

Лінлей, Бебе і Бейлі на мить втратили дар мови. Ця Володаря смерті... Її характерні риси обличчя виглядали абсолютно ідентично червоноволосій красуні, яка була головною в Постояльному Дворі Бездні біля підніжжя гори Недни! Навіть її погляд був точно таким же. Линлей і двоє інших відразу дізналися... що цей Володар був власником того заїжджого двору!

« Владика смерті... є начальницею Постоялого Двора Бездні?" - Лінлей відчув, як його голова німе.

Володар справді вирішив попрацювати в заїжджому дворі?

"Ха-ха..., Володар смерті почала заливатися захопленим сміхом. - Ці вирази обличчя, ці погляди... ах... Це дійсно змушує мене почувати себе так добре. Протягом усіх цих незліченних років я залишалася в Постоялому Дворі Бездни, спостерігаючи як всі ці люди один за одним йдуть на пошуки Фрукта Бездні. Я спостерігала за тим, як ви ризикуєте своїм життям і помираєте. і це дійсно було дуже цікавим проведенням часу. Але те, що дійсно робить мене щасливою... Так це саме цей момент! Як приємно дивитися на ваші обличчя! Ха-ха".

Лінлей, Бебе і Бейлі були збиті з пантелику.

Володарю смерті... Ти так поводилася?

Вона навмисно вигадала історію про Фрукт Бездні, щоб звабити безліч експертів Загробного світу приходити сюди в пошуках пригод, у той час як вона сама, Володар, відкрила заїжджий двір, ставши в ньому головною і з радістю спостерігала, як одна людина за іншою входять всередину та гинуть.

« Владики смерті... - Я подумав про себе Лінлей.

Але треба пам'ятати... Володарю смерті було жити вічно. І все, що пов'язане з Фруктом Бездні, ймовірно, для неї не більше ніж гра. Сидячи на цьому троні... і в той же час приймаючи кланяних щасливчиків, що придбали Фрукт Бездни та спостерігаючи за їхньою реакцією, коли вони піднімають голови й приголомшено дивляться на неї... Коли вона бачить всі ці огидні вирази обличчя, то стає такою щасливою й радісною!

Артурс, що стояв поруч, не сміявся видати жодного звуку.

У минулому він опинився в подібній ситуації. Піднявши свою голову й обличчяв всемогутнього Володаря смерті, він побачив власника двору і був точно так само неймовірно приголомшений. Все, що тоді міг зробити Артурс - це подумати: « Ось який Володар смерті... Ну і хобі у неї... І це хоча вона настільки сильна і непереможна.

« Бэйли! Почекай поки убік, - Володар Смерті з цікавістю подивилася на Лінлей і Бебе. - Я дійсно здивована, що ви двоє змогли перемогти Єну і Золотого. Лєне, те що ти зміг прийняти в лоб атаку Золотого все ж не виходило за межі моїх очікувань. Але сила Єни набагато вища, ніж у Золотого. Бебе, те що ти зміг витримати її атаку... я дійсно вражена».

Хоча Бебе був задоволений цим, він не наважувався надто імпульсивно поводитися і тому на його обличчі з’явилася лише легка усмішка.

« Не будь таким самозадоволеним. Причина, чому ти зміг витримати це, повинна бути якось пов'язана з діями Бейрута - емоційно зітхнув Володар смерті. - Я мушу визнати, що бути дитиною Бейрута для тебе насправді ...."

Лінлей був таємно спантеличений.

- подумки запитав Лінлей.

« Босе, я не знаю. Щоб витримати цю атаку я покладався тільки на свої сили." - подумки відповів Бебе.

«Лінлей, я чула, що ти прийшов сюди для пошуків душ сім’ї та друзів, які стали неживими. Ти хочеш, щоб вони відновили свої спогади?

Лінлей підняв голову, подивився на Владики і з нетерпінням промовив: « Так, Владика. Будь ласка, допоможіть мені, Володарю."

« Якщо покладатися на правила, які я сама й придумала... Оскільки ви двоє самі подолали весь шлях від підніжжя Гори Бездни до сюди, я повинна задовольнити ваше прохання, - вимовила Володар смерті і потім продовжувала, в той час як Лінллей та Бебе просто дивилися. - Тим не менш, ви вбили Тіну. Логічно кажучи, я також повинна вбити вас і помститися за неї! "

Лінлей і Бебе були приголомшені.

« Я мушу винагородити вас за вашу дорогу до цього місця, і я повинна покарати тебе за вбивство Тіни! Итак... Відповідальність і покарання нівелюють один одного. Я не допоможу вам, але й вбивати не буду. А коли я бачу ваші поточні вирази обличчя, ви насправді ... Ха-ха..." - Володар Смерті знову почала сміятися.

Вона відмовилася?

« Владику!», - відразу покликали Лінлей і Бебе.

Енвей теж вигукнула: « Володарю! »

Жодна сторона не була готова прийняти такий результат.

"Що, ви не погоджуєтеся" - колись похитнулася Володар смерті в той час як її обличчя осінулося. Вона охопила всіх трьох поглядом. Одна з цих дій була достатньою, щоб Лінлей і Бебе відчували тремтіння своїх душ. Що стосується Енвей, вона була настільки налякана, що більше не сміла сказати ні слова. Вона добре знала характер Владики смерті.

Незважаючи на те, що в один момент вона веселиться і сміється, вже через мить, вона може впасти у лють і когось жорстоко покарати.

Енвей знала, що зараз краще мовчати, але як міг відмовитися Лінллей?

« Володарка, - поспішив викрикнув Лінлей. Він відразу дістав медальйон Володаря Кривавого Хребта і знову впав на коліна почав благати. - Володарю, заради Владики Кривавого Хребта, будь ласка, дайте мені шанс. Дозвольте мені врятувати моїх батьків і братів. Мені потрібен лише шанс!"

- Я почув холодний голос.

Лінлей підняв голову, щоб подивитися.

У сусідстві Енвей почала сміятися: « Линлей, ти думаєш Володар Кривавого Хребта хтось важливий? Ти хіба не знаєш... що моя господиня наймогутніший Володар всього Загробного світу? Головний Володар смерті! У безлічі Площини Всесвіту, на одному рівні з моєю господинею знаходяться тільки головні Володаря трьох інших Висих плотків! А ти при ній посмів згадати Володаря Кривавого Хребта? Навіть якби ти згадав Володаря Багрянського, це було б марно!»

Том 18, розділ 32 — Серце Загробного світу

Серце Лінлей тремтіло.

Головний Володар смерті?

Лінлей знав, що кожен Закон або Указ мав сім могутніх Володарів. Один Володар, два Середніх Владики і чотири Найвеличніші Суверени! Сім Законів і чотири Указа. Загалом було лише одинадцять Висихших Володарів і тих 11 вислухованих Владики також називали головними Суверенами! Вони були головними королями своїх законів або Указів, головною фігурою!

Вони були найважливішими істотами нижче рівня Сверхих Богів.

Що стосується Сверхих богів - вони були втіленням Указів. У них не було жодних людських емоцій, вони не втручалися в боротьбу і битви. Вони не могли бути оцінені як люди. Таким чином, 11 головних Володарів всесвіту можна було вважати абсолютно вищими істотами Всесвіту.

Судячи з того, що говорила Енвей, здавалося, ніби чотири головні Володарі чотирьох Висих Площин були найсильнішим із 11 головних Владики. Уявіть собі, яким був статус цієї Владики смерті на своєму троні! Це було дійсно смішно, що Лінлей згадав Владику Крейгого Хребта!

« Володарка, - сказав Бебе. - Мій бос, він ...."

« Закрий свій рот, — спокійно сказала Владика Смерті на своєму троні. Бебе миттєво відчув сильний тиск, який не дозволив йому продовжувати говорити. - Рішення, які я приймаю безумовно незворотні. Нагорода і покарання нівелюють один одного. Я не буду допомагати вам".

Лінлей підняв голову, щоб подивитися на Владики смерті.

Вона все ще була одягнена в ту довгу фіолетову мантію і її волосся також мали криваво-червоний колір. Ця жінка мала гарне, елегантне обличчя... але аура, яку вона витримала, природно змушувала Лінлей відчувати себе безпорадними. Це був один з чотирьох головних Владики однієї із чотирьох Висих Плоскостей... Головний Володар Загробного світу! Могутня, вища, непереможна істота!

« Володарка, тоді мій брат і я підемо», - Лінлей піднявся на ноги, все ще кланяючись.

"Мм" - Володар смерті спокійно подивився на них.

Бебе не міг здивуватися, подивившись на Лінлей і запитавши: « Босе, ми йдемо? »

« Так, ми йдемо прямо зараз! Рішення Володаря не дає нам шансів. Все, що нам потрібно робити - це використовувати кожну хвилину і поспішати, щоб знайти іншого Володаря Загробного світу, - подумки сказав Лінлей. Він неодноразово просив Володаря смерті, але вона була невтомливою. Цей Володар смерті не хоче нам допомагати, але я відмовляюся вірити, що інші шестеро також постануть.

Але Лінллей не збирався здаватися!

Коли він думав про те, як його батько, Єль, Джордж та інші опинилися в небезпеці, Ліндей відчував паніку! Вони загинули на континенті Юлан, але це не справжня смерть. Але смерть у Загробному світі означає, що їхні душі будуть розпорошені так само як і в випадку дідуся Дерінга!

Лінлей не був готовий стояти і чекати, коли вони остаточно втратять свої шанси!

Навіть якщо він ризикував своїм життям, то повинен врятувати їх!

Лінлей подивився на Владику смерті, яка сиділа на високому троні: « Вільно. Йдемо".

Лінлей і Бебе відразу ж поклонилися Головній Вмерті, а потім повернулися до палацу. Що стосується золотого змія, срібної змії та Артурса, Бейлі й інших... Вони спостерігали, як Лінлей і Бебе йдуть назад, вирази їхніх облич не можна передати одним словом. Золотий змій і срібна змія, чоловік та дружина, просто холодно сміялися.

"Почекайте" - раптом почувся холодний голос.

Лінлей і Бебе, які вже дійшли до дверного проєм палацу, раптом зупинилася. Лінлей повернув голову, щоб подивитися в сторону Головної Владики смерті, не приховуючи подиву і радості в очах.

Його очі горіли: « Володар викликнув мене... Може вона передумала? З чого б взагалі Володар передумав? Але знову ж таки, Володар колись був звичайною людиною. Вона може дійсно змінити свою думку. Ще є шанс! "

Лінлей нервував.

Бебе підняв голову, щоб подивитися на Владику смерті і також здивовано чекав.

«Лине, дозволь мені попередити тебе, що вам не потрібно йти і шукати інших Володаря Загробного світу. Ви можете повертатися до Царства проклятих." - спокійно сказала головний Володар смерті, але її очі продовжували з цікавістю дивитися на вираз обличчя Лінлей.

« Чому?» - серце Лінлей тремтіло. У нього було погане передчуття.

« Коли звичайні люди вмирають, їхні душі потрапляють у Загробний світ і потім перероджуються неживою. Це частина природних законів і управління ними було перетворено у скарб, що є головним багатством мого Загробного світу, так званого “Серце Загробне миру!". Якщо хтось захоче з'ясувати, в яку неживу перетворилися твої батьки і друзі, він повинен використовувати серце Загробного світу. І цей скарб... знаходиться під моїм контролем." - холодно сказав головний Суверен смерті.

Лінлей не міг не подивитися на Головну Владики смерті.

Серце Загробного світу?

Виявляється, що в Загробного світу був « серце », яке контролювало всі процеси. Цей найбільший скарб був під контролем Головної Владики смерті. І це дійсно здавалося розумним.

Головний Владика смерті дивилася на Лінлію, трохи зігнувши кутки губ вгору: « Я тобі казала. У покарання я не спасу твого батька і твоїх друзів. Таким чином... Пам’ятай про їхнє спасіння. Навіть якщо ти підеш і попросиш інших Володаря Загробного світу, я не дозволю їм використовувати серце. Я впевнена... Вони не матимуть стільки наглух, щоб узяти і ослухатися мене. І ти не той, заради кого вони захочуть ослухатися мене."

"Таким чином, ти можеш не затримуватися і відправлятись назад у Царство проклятих" - спокійно вимовила головний Суверен смерті.

"ВЗР!"

Лінлей відчув, як ніби в його голові щось вибухнуло. Серце Загробного світу. Отец. Босс Єль. Джордж. Всемогутні речі і імена хаотично перемішалися в його голові. Розум Лін Лейн повністю занурився в хаос. Він був приголомшений. Здавалося, пройшло багато часу... але Лінлэй відчув, ніби весь цей час він спав і його мозок перебував у стукоті!

І раптом він прокинувся!

« Ні! - Лінлей раптом підняв голову, дивлячись на Головну Владики смерті. - Володарю, Ви не можете зробити це! Володарю, якщо Ви не готові врятувати їх, я Лінлэй, не виведу жодного незадоволення. Але Ви не можете зупинити інших Володарів. Ви не можете. Ви не можете!" Лінлей уже впав у відчай.

Зіткнувшись з головним Володарем смерті, він був абсолютно не в змозі протистояти її владі або вимагати від неї, щоб вона щось зробила. Все, що він міг зробити - це мимовільно просити. У пориві емоцій і розпачу він навіть забув, що треба говорити з повагою. Якби він був розважним, то ніколи б не вчинив так.

Бебе втупився на Головного Володаря смерті, не довіряючи очам.

"Це ваше покарання", - спокійно вимовила Володар смерті.

"Владика!" - раптом ступив вперед Бебе.

« Нахабство! - Зреагували дві служниці, що стоять по краях палацу. Одна з них холодно рявнула. - Відійди!»

Бебе стояв, піднявши голову і дивлячись на Владику смерті: « Володарю, Ви - непереможний Владика! Так, я вбив духовного Змія. Що стосується того, що змієм була Тіна - я поняття не мав. Бебе високо тримав голову. - Володарю, Ви підготовили людей, щоб вони зазнали нас. Як я повинен був знати, що це просто тест? Вона намагалася вбити мене. Хіба я міг стримуватись?»

"Взрів!"

Бебе раптом впав на коліна, але його голова залишалася високо піднятою, коли він дивився на Головну Владики смерті.

« Я не визнаю, що помилявся. Якщо Владика Смерті вважає, що я помилявся, то нехай накаже мене. Але накажіть саме мене, а не мого боса. Це я вбив духовного Змія. Я зробив справу і я відповім за нього. Не вплутати мого боса! Якщо ви хочете вбити мене, то вбийте!», - Бебе, будучи з високо піднятою головою, дивився на Владики непокірним і незворушним поглядом.

Почувши це, Лінлей був приголомшений.

Артурс і Бейлі, що стоять в передній частині палацу, з подивом дивилися на Бебе. Навіть золота змія і срібна змію були шоковані.

"Відмінно" - головна Володаря смерті спокійно подивилася вниз на Бебе.

"Взрів!"

Жахлива сила зі звуком бавовни приземлилася на Бебі, вдаючи з себе того у підлогу палацу. Однак Бебе стиснув кулаки і вперся у землю, змушуючи його талію триматися прямо. Він продовжував високо тримати голову, дивлячись на Головну Владики Смерті.

"Свієш!"

Лінлей раптом встав перед Бебе. Він високо підняв голову, дивлячись на Владику смерті: « Господиня велика! Це я наказав Бебе вбити духовну Змія. У той момент ми хотіли купити Фрукт Бездні. Але змій заважав нам, тому я наказав Бебе вбити його, щоб у той час мені вдалося придбати Фрук Бездні! Бебе лише підкорявся моїм наказам."

« Бебе, - Лінвей подумки кричав на нього. - Ти збожеволів? Після того, як ти помреш, у тебе не залишиться божественних клонів. Ти дійсно помреш. Що робити далі? Що буде робити твоя дочка, Іна? І що щодо Бейрута?»

- Бебе подивився на Лінлі.

« Заткнись. Не говори більше нічого." - подумки кричав Лінлэй.

Бебе сперечався, але зрештою замовк.

Лінлей підняв голову, щоб подивитися на Владику Смерті, який сидить високо на троні. Ця непереможна аура справді викликала страх. Дивлячись на Головну Владики смерті Лінлей сказав: « Влада, покарання — це кара, а нагорода - це винагорода. Як вони можуть нівелювати один одного? Я готовий прийняти моє покарання! Я лише прошу Вас, Володарю, врятувати мого батька і моїх братів. Навіть якщо ви вирішите вбити мене, я не буду заперечувати! "

Вбити Лінлэй?

Бебе раптом подивився на Лінлей, який як і він впевнено тримав поставу.

« Що?» - Артурс і Бейлі в замішанні переглянулися. Щодо золотого змія і срібної змії, а також дев’ятьох їхніх дітей, то вони не приховували подиву.

"Босе, що ти робиш?" - відчайдушно крикнув Бебе.

« Якщо мене вб’ють, я зможу скористатися божественним клоном вогню, який я залишив на континенті Юлан. Хоча я не зможу стати вищим експертом, спираючись на мій Божественний клон вогню, заради мого батька і моїх братів ... що з того, що я більше не зможу бути вищим експертом? - Мислить Лінллей. Але якщо душі мого батька і братів врешті-решт будуть розпорошені та знищені в Загробному світі, навіть якщо я стану експертом рівня Бейрута, я ніколи не заспокоюсь і буду шкодувати про це все своє життя! Заради мене дідусь Дерінг дозволив своїй душі розпорошитися. Мої брати, Отче... все ще є надія. Я не можу відмовитися від них заради ідеї про відновлення вищим експертом!."

Бебе був приголомшений.

« Якщо я можу дозволити своїй сім’ї та друзям бути живими і здоровими, навіть якщо втрачу славу й владу, що з того? »

Лінлей підняв голову, дивлячись в сторону Володаря смерті.

« Нагорода - нагорода, кара — покарання? - Головний Володар Смерті повторила ці слова, а потім подивилася вниз на Лінллей. - Лінвей, твоє майбутнє безмежно. Чи готовий ти відмовитися від свого майбутнього потенціалу заради тих слабких представників неживі?».

Слова Володаря Смерті змусили тіло Лінлей тремтіти.

Зрозуміло...

Володарю смерті також знала, що Лінлій мав божественний слон в іншій площині.

« Я готовий», - Лінлей високо тримав голову.

Іноді людина повинна дотримуватися своїх цілей. Іноді йому краще відмовитись від них.

Сьогодні, відкинувши свої цілі, він обґрунтовував себе на тому, що більше ніколи не стане вищим експертом. Однак, він матиме родину й друзів. Цього було достатньо, щоб задовольнити Лінлей. Зрештою, було важко досягти досконалості в усьому!

Головний Владика смерті подивилася на Лінлей, а потім спокійно сказала: « Ти готовий відмовитися від усього, але... Я не збираюся погоджуватись."

Лінлей, який вже приготувався, був приголомшений.

« Ти вважаєш, що нагороди і покарання не можуть врівноважуватися один одним, але... На мою думку можуть. Це мої правила. Все, що тобі залишається робити - це дотримуватися моїх правил!", Головний Володар смерті холодно засміялася, коли вона дивилася в сторону Лінлей. Це виглядало так, ніби вона дивиться на обезумного мурашка.

Бебе раптом піднявся на ноги.

"Владика..."

Лінлей простягнув руку, щоб зупинити його і криком: « Бібі! »

Обличчя Бебе було багровим. Він повернувся, щоб подивитися на Лінлэй.

"Знищити Владику ти просто помреш. Розумієш?» - подумки крикнув Лінлей.

Лінлей підняв голову, дивлячись на Владику: « Володарю... Справді немає ніякої надії?»

Коли Лінллей подумав про горе, яке пережив батько і як він помер, навіть не зумівши помститися за матір Ліней... і як бос Єль дійшов до точки, коли він сам попросив Рейнольдса вбити його ... Лінлей відчував сильний тиск, коли думав про батька та друзів.

« Біс», - Бебе сумно подивився на Лінлей.

« Владику! - Раптом вигукнув Артурс, що стоїть поруч. - Володарю, хіба незабаром не почнуться плоскі Війни? Хіба Ви не говорили, що якщо Командир убитий... Чому б не взяти це до уваги?»

"Мм?"

Головний Владика смерті засміялася

« Артурс, ти справді розумний. Я ледь не забула. Вона повернулася, щоб подивитися на Лінлей і Бебе. - Лінле, у мене є чудові новини для тебе. Ти хочеш врятувати батька і друзів, чи не так? Є надія. Є невелика надія."

Лінлей і Бебе відразу підняли голови, щоб подивитися на Головну Владику смерті.

« Куди ми йдемо? » — каже Лінлей, який відчув, що полум’я розгориться в його серці.

Головний Володар смерті сказала: « Є Божество, Чотири Площини. Між ними кожного трильйона років відбуваються деякі події. Площинні війни».

Серце Лінлей тремтіло.

Погані війни. Він давно чув про них, але все, що він знав, так це те, щоб бій між двома площинами був надзвичайно жорстоким. Війна, яка затягувала надзвичайно велику кількість експертів.

« Можна було побачити Божество Тьми і божественну Площину Світла, яка зараз стала плотизною! Божественна Площина Тьми відноситься до мого боку, стороні Загробного світу! Лорди Загробного світу з Тартару мають право брати участь у війні. Щоб заохотити їх за правилами, встановлених Володарями щодо Плоскостних Войн... Якщо Лорд зможе вбити десять ворожих командирів, він може попросити свого Володаря. Наприклад, ти можеш попросити Володаря виготовити для тебе артефакт Владики. Атака, матеріальна охорона, духовний захист... Ти можеш вибрати те, що захочеш. Володарю, звісно ж, виконає твоє прохання!»

« Але, звичайно, ти можеш попросити і про щось інше, - сказала головний Суверен смерті. - Тепер ви можете піти і допомогти стороні Божественної Площини Тьми. Якщо ти вб'єш командира, я допоможу тобі знайти одного з членів твоєї родини або друзів і допомогти їм відновити свої спогади. Якщо ти вб'єш двох, я допоможу тобі врятувати двоє. Якщо ти хочеш врятувати багато людей, тобі доведеться дуже спробувати і вбити багатьох ворожих командирів."

Очі Лінлей миттєво загорілися.

« Добре», - поспішив сказав Лінлей.

« Не будьте нетерплячими. Я забула попередити тебе. У Плоскостних війнах всі експерти рівня командувачів знаходяться на рівні Лордів Тартара, яких ви у своєму Царстві називаєте "Комендірам Чистилища..." - спокійно сказала Володарю смерті. Найслабші серед них мають бути подібними до тебе, в той час як найсильніші... Вислі Боги Парагонів."

Вираз обличчя Лінлей миттєво змінився.

Всі вони були експертами вищого рівня, такими як командири Чистилища? Командирами були... Такі, як Рейсджему або лорду замку на острові Мілуо, Мосі. Лінлей доведеться вбивати таких експертів як вони?

« У Плоскостних війнах [Комендір] є людина високого рангу. Звичайно, всі вони є експертами з різних Площин, - спокійно сказала головний Суверен смерті. - Якщо ти хочеш стати командувачом, обов'язковою умовою є те, що ти повинен бути Лордом Тартара, або лордом Префектури. Тільки з урахуванням цього ти маєш право взяти участь. Ти можеш собі уявити, якого рівня сили потрібна? Якщо ти збираєшся вбивати їх, але врешті-решт зустріти когось сильнішого... Ти загинеш".

Лінлі відчув, як величезний валун звалився на його груди, від чого йому стало важко дихати.

Він хотів йти в бій!

Но... У нього взагалі було достатньо здібностей? Це були не лише Семизіркові демони. Вони були командувачами Чистилища, Лорди Тартара, верховних експертів і серед них також були непереможні фігури, які порівнювалися з Бейрутом та Данінгтоном. Вбивати їх?

Головний Суверен смерті подивилася на Лінлей: « Це надія, про яку я говорила. Військовий командувач виступає проти ворога! Ви можете використовувати цей метод, щоб врятувати своїх близьких. За кожного командира, якого ти вб'єш я спасу одного з твоїх близьких!"

Бебе сердито дивився на Володаря.

Це було занадто несправедливо! Вбивство командира - величезна заслуга, але головний Володар смерті врятує тільки одну людину? Але якщо Лінлей хотів врятувати своїх близьких - це був його єдиний шлях. Жодних інших варіантів!

« Якщо ти боїшся, то можеш піти» - спокійно сказала головний Суверен смерті.

« Я згоден!», - Ліндей підняв голову, дивлячись на Владику смерті.

Навіть якби він мав піднятися на гору з ножами або спуститися в море вогню, Ліндей б не відступив і спробував!

Р.S.

Рекомендація:

Той, хто збунтувався проти Неба:

Переворот Воєнного руху:

Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всі свіжі новини, вихід розділів і іншу інформацію Ви можете знайти саме там!

https://literna.net/uk/books/615-zvivayetsya-drakon